hgfhgfhfg

1. Походження людини
Виконав:
Студент 4 курсу
Групи Ж
Локайчук О.
Перевірив:
Петрович С. Д.

2. •
•
•
Вік людства... За порівняно
недовгий термін він сильно
постарішав. Двадцять років тому
він визначався в 600 тис. років,
потім в 1 млн, в 2,6 млн років, і вже
є свідоцтва (знахідки в Хадаре),
що вік людства, можливо, складає
3,1–3,2 млн років!
Проблема походження хвилювала
людей ще в ті далекі часи, коли
вони тільки почали усвідомлювати
себе, осмислювати навколишній
світ і своє місце в нім.

3. • Древні люди вірили, що різні племена пішли від різних
тварин. Кожне плем'я шанобливо відносилося до свого
предка: його охороняли, йому поклонялися. У науці
таке вірування отримала назва «тотемізм», від слова
«тотем», що в перекладі з мови індійців означає «його
рід». Відгомони цих древніх вірувань дійшли і до
наших днів. У Австралії є племена, котрі ведуть свій
родовід від кажанів, ящірки Мільбілі та індика Кипара.
Деякі племена на Мадагаскарі вважають за своїх
предків крокодилів, а в Конго – слонів.

4. • З часом, спостерігаючи життя, древні
помічали творчу роль людини. Тому в
багатьох легендах творцем Землі та
людей починає виступати людина –
звичайно ж, не простій смертний, а
великий небожитель.

5. • У 444 р. до н.е. вперше побачили світ п'ять книг Біблії . У
першій книзі «Буття» якраз і приводиться розповідь про те, як
Господь Бог за 6 днів створив світ і його вінець – людину.
•
• Пізніше християнство протягом півтора тисячоліть не
допускало інших тлумачень появи людини на Землі. Доля
тих, що насмілювалися думати інакше була трагічна: для науки
нащадкам їх жорстоко страчували.

6. •
В середині XIX ст потужний удар по церковних догматах про
походження живих організмів, включаючи людину, нанесли
роботи видатного англійського ученого Чарлза Дарвіна. Його
теорії виникли не на порожньому місці. Ще Анаксимандр в
VI ст до н.е. вважав, що людина з'явилася на Землі під дією
сонячних променів: у далекій старовині на мілководді на
березі теплого моря зародилися в мулі перші рибоподібні, які
з часом опанували сушу, навчилися жити на повітрі і
поступово, утримавши кінцівки, перетворилися на людей.
Тоді ж, в античні часи і багато пізніше, виникала думка про
схожість людини з мавпою.

7. • Зібравши і узагальнивши величезний матеріал, накопичений до
нього наукою, Дарвін прийшов до висновку, що людина, як і все
живе, виникла в результаті тривалого і поступового розвитку. У
цьому процесі можна спостерігати і мінливість, і боротьбу за
існування, і природний відбір, і пристосовність до умов
навколишнього середовища.

8. • Великий природодослідник вважав, що походження людини від
нижчих форм доводить схожість будови і функцій тіла людини і
тварин, схожість деяких ознак і стадій розвитку зародків людини
і тварин, а також наявність у людини рудиментарних
(успадкованих від нижчих тварин) органів. Дарвін особливо
виділяв останній довід. Перші два визнавали і противники його
теорії, у тому числі і захисники релігії, адже вони не суперечили
християнському міфу про господнє створення людини.

9. • Але як розумна воля творця могла створити даремні на наш
погляд органи у людини (наприклад, маленьку сполучну
перетинку у внутрішньому кутку ока – залишок мигальної
перетинки рептилій – або волосяний покрив на тілі, куприкову
кістку, апендикс, грудні залози у чоловіків)?

10. •
•
•
На хід еволюції, по
Дарвіну, впливають
середовище, тренування
окремих органів, зупинка в
розвитку, взаємозв'язана
мінливість різних частин
організму.
Прабатьківщиною людини, по
Дарвіну, була Африка. Він
вважав нашими предками
мавп «людиноподібної
підгрупи», які, проте, не схожі
ні з однією з мавп, що нині
живуть. В процесі природного
відбору, з формуванням
руки, розвитком мозку і
виникненням мови людина
придбала величезну перевагу
перед іншими тваринами.

11. • У XX ст еволюційна теорія і її
положення, пов'язані з походженням
людини, отримали подальший розвиток.
Близько 1940 р. оформилася нова концепція
еволюції, так звана синтетична теорія, яку
Ознайомимося
підтримують більшість учених. З'явилися
з ними!!!
нові дані, що неспростовно доводять
спорідненість людини з тваринами, і перш за
все з вищими мавпами.

12. Перші сучасні люди
(кроманьйонці)
ІІІ
Давні люди
(неандертальці)
Найдавніші люди (яванський
пітекантроп, гейдельберська
людина, синантроп)
Австралопітеки
Шимпанзе
Дріопітек
Орангутанг
Пропліопітек
ІІ
І
Горила
Гібон

13. • Парапітек - вид викопної людиноподібної мавпи, виявлений на
території Файюмського оазису (фрагмент нижньої щелепи із зубами) в 1911
році німецьким ученим О.Шлоссером в нижньоолигоценових відкладеннях.
Вважається за попередника пропліопітека. З одного боку, ряд особливостей
будови зубів зближують парапітека з сучасними людиноподібними
мавпами, з іншого боку - спостерігається схожість в будові зубів з довго п
ятами. Існує припущення, що парапітек - початкова стадія в еволюції
людиноподібних мавп і людини. Інші ж антропологи геть заперечують саму
можливість віднесення парапітека до приматів. Труднощі виникають з
обмеженості наявних залишків цієї істоти – тільки нижня щелепа – і з
складності визначення його зубної системи (типа і числа зубів).
• Пропліопітек - вид викопних людиноподібних мавп. Залишки
нижньої щелепи були виявлені у Файюмськом оазисі (Єгипет) в шарах
нижнього олігоцену разом з останками парапітека. По будові зубів
пропліопітек близький парапітеку і, можливо, є предком не лише
пліопітека, але і людиноподібних мавп, а також людини.Харчувався
фруктами.
• Пліопітек - рід вимерлих приматів, що існував в олігоцені
і міоцені. Вперше був виявлений в 1837 році Е.Ларте на території
Франції. Відомий по знахідках залишків нижніх і верхніх щелеп на
території Європи, Азії і Африки. Вважається за предка сучасних
гібонів, відрізняючись від них рядом примітивних ознак.

14. Парапітек
Пропліопітек
Пліопітек

15. • Дріопітек
•
Спочатку, в епоху верхнього міоцену, мешкали в Східній Африці, звідки пізніше
розповсюдилися по Европе і Азії. Можливо, є еволюційними попередниками
сучасних людей. Примати за розмірами сучасних павіанів, що в середньому
нагадували, і шимпанзе. У довжину досягали 60 см і за способом пересування
були брахиаторами, нагадуючи в цьому відношенні сучасних орангутанов і гібонів.
Маса тіла, - 20-35 кг .Характерні морфологічні ознаки: деяке зменшення іклів і
диастеми – проміжку між різцями і іклами. Де були знайдені рештки: Західна
Європа, Південна Азія, Східна Африка.Найімовірніше, мешкали на деревах і
харчувалися лісовими ягодами і фруктами.
16 - 9 млн.
років

16. •
•
•
•
•
•
•
Австралопітек
Знайдені останки більше 300 особин, зокрема знаменитої "Люсі" . Вид отримав свою
назву в 1978 році (Тім Уайт і Дон Джохансон) по місцю знахідки в пустелі Афар (Східна
Африка).
Найвідоміша знахідка афарского австралопитека - це скелет дорослої жінки приблизно
25 років від народження, виявлений в Хадаре (Ефіопія) Доном Джохансоном і Томом
Клеем в 1974 році. Першовідкривачі назвали її "Люсі".
Мешкали в Східній Африці впродовж мільйона років і, можливо, дали початок декільком
видам людиноподібних істот, що жили в Східній і Південній Африці . Багато мавпячих
ознак, перш за все в будові черепа: - витягнуте обличчя; - U-подібне піднебіння з
паралельними один одному рядами корінних зубів; - невеликий об'єм мозку .
В той же час показує значно більше рис схожості з сучасними людьми, і перш за все,
прямоходіння. Характеристики верхніх кінцівок показують і збереження особливостей
брахиаторства - можливо, що A.afarensis використовував обидва способи пересування.
Ріст - 105-150 см, вага - 30-45 кг, сильно виражений статевий диморфізм.
Знайдені рештки: Східна Африка. Будова зубів припускає різноманітну дієту без
спеціалізації на якомусь одному виді харчових ресурсів.

17. •
Зовсім недавно в містечку Дікика, всього в 4 км. від того
місця, де була знайдена Люсі, був виявлений ще один
унікальний екземпляр афарського австралопітека — рештки
дитинчати, загиблого приблизно 3,3 млн. років назад.
•
• Ніколи ще палеоантропологам не доводилося знаходити
рештки ,які так добре зберіглись, що належить такому
древньому гомініду. „Якщо Люсі стала найбільшою викопною
знахідкою ХХ ст, —то це маля поки що можна вважати за
найкрупніше відкриття ХХI століття―.

18. Рештки належали
трирічній
дівчинці, якій
дослідники дали
ім'я Селам. Її
череп уцілів
майже
повністю, верхня
частка тулуба теж
чудово
збереглася, проте
від кінцівок
залишилися лише
фрагменти, хоча
були виявлені
навіть колінні
чашки величиною
з лісовий горіх, а
також суглоби.

19. Гейдельберська людина
Видова назва була спочатку запропонована для викопної щелепи, знайденої поблизу
міста Гейдельберга в Германії в 1907 році. Це майже людська щелепа, що повністю
збереглася, нагадує сучасну, хоча і масивнішу і без виступу підборіддя.
Великі розміри і масивність щелепи говорять про те, представники виду були
вельми крупними особинами. Зуби, великі самі по собі, мають багато ознак зубної
системи сучасних людей. Відсутність виступу підборіддя свідчить про
нерозвиненість мови (або її повній відсутності). В той же час крупні лобові долі
говорять на користь наявності у Homo heidelbergensis здібності до мови.
Знайдені рештки: Європа, Африка, Індія, Китай . При розкопках в Германії були
виявлені метальні списи із стовбурів молодих дерев, без наконечників, центр
тяжіння яких аналогічний сучасним метальним списам.
В цілому, збільшення об'єму головного мозку і ускладнення його структури
підводило до змін в поведінкових навиках, здібністі до добування їжі, багатої
тваринним білком, який необхідний для живлення високоорганізованого мозку,
особливо в період його розвитку. Основними рисами такої поведінки є
контрольоване використання і здобич вогню, а також полювання на тварин.
500 тис. –
200 тис.
років

20. • Синантроп
•
•
•
•
•
•
Виявлені в 1927 році в печері Чжоукоудянь недалеко від Пекіна, Китай.. Девідсон Блек, що
дослідив перші знахідки, дав їм видове найменування Sinanthropus pekinensis. Після першої
знахідки були проведені масштабні дослідження в печері, в результаті яких за 10 років були
виявлені кістки приблизно 40 індивідів. Цінність знахідки в тому, що були виявлені рештки
як дорослих чоловіків і жінок, так і дітей.
У 1941 році, в розпал Другої світової війни, практично всі виявлені рештки пекінської людини
були загублені під час атаки японських військ на американський табір, де у той час
знаходилися ящики із знахідками з Чжоукоудяня.
Ліва частка мозку, де розташовані рухові центри правої сторони тіла, була дещо більше, в
порівнянні з правою часткою.
Мала висота черепної коробки, похилий лоб, різко виражений надбрівний вал, відсутність
виступу підборіддя. Можливо, володів членороздільною мовою.
Зріст приблизно 1,5 м, будова кінцівок і тулуба схоже з сучасним. Випрямлене положення
тулуба при ходьбі.
Кам'яні вироби виготовлені, головним чином, з пісковика, кварцу, а також частково
кварциту, вулканічних порід, роговика і кременя. Знаряддя їх різноманітні, хоча і не мають
повної стійкої форми. Синантроп полював головним чином на оленя. Із знайдених в печері
тварин оленеві належить 70 %. . Широко використовував і умів підтримувати вогонь - в
печері виявлений потужний шар золи, завтовшки до 6-7 м.

21. •
•
•
•
•
пітекантропа
Перші знахідки
відносяться до кінця XIX століття, коли в 18911892 рр. голландський доктор і анатом Евген Дюбуа під час розкопок на острові Ява виявив
древні людські рештки (черепна кришка і довгі кістки нижніх кінцівок), У 1895 р. Дюбуа зі
своїми знахідками повернувся на батьківщину, де проголосив, що це якнайдавніший предок
сучасних людей. На жаль для Дюбуа, більшість палеонтологів не прийняли його точку зору.
Ситуація змінилася лише в 30-х роках ХХ в, коли схожі відкриття були зроблені в інших місцях
Індонезії і в Китаї. Нині більшість дослідників відносять пітекантропів яванців до виду Homo
erectus. Череп характеризується примітивною структурою і збереженням ряду мавп ячих ознак:
виступаючі надбрівні дуги, відсутність підборіддя, мала висота черепної коробки.
Випрямлене положення, хоча і менш стійка хода на напівзігнутих ногах.
Час існування: датувати знахідки Дюбуа достатньо складно. Раніше вважалося, що їх вік 500700 тис. років т.з. (спираючись на геологічний вік порід, де були зроблені знахідки). Але в 1994
році радіометричне дослідження зразків піску з кісток дало дати, близькі до часу 1,8-1,6 млн.
років т.з.
Немає прямих доказів того, що пітекантроп виготовляв знаряддя праці, оскільки з ним не
знайдено ніяких залишків кам'яної індустрії. Є всі підстави припускати, що пітекантроп є
автором кам'яних знарядь, знайдених в геологічних шарах, що і його рештки.

22. Неандерталець
230-29 тис.
років.

23. •
•
•
•
Особливості будови скелета неандертальця свідчать про його
адаптацію до холодного клімату п, особливо у європейських
неандертальців: коротші кінцівки тіла в порівнянні з сучасною
людиною, коренасте, міцно збите тіло з масивними м'язами, мала
площа поверхні тіла.
Де були знайдені рештки: Європа, Близький
Схід, Кавказ, Крим, Середня Азія. Крайня східна точка проживання
неандертальців - печера Тешик-Таш в Узбекистані.
Уміли здобувати вогонь. Харчувалися майже виключно м'ясом, що
здобувалось в результаті полювання на крупних тварин, широко був
поширений канібалізм. З'явилися перші релігійні вірування:
неандертальці першими з людей почали ховати померлих, поховання
було обрядом, зароджуються перші релігійні уявлення.
Питання, яке до цього дня широко дискутується вченими, - чи є
неандертальці предками сучасних людей. Згідно однієї версії, що
грунтується перш за все на аналізі кісткового матеріалу, неандертальці
залишили свій слід в сучасних популяціях людей, перш за все
європейців. Згідно іншій точці зору, ДНК неандертальців і сучасних
людей, що грунтується на аналізі, еволюційно ці види розійшлися
близько 600 тисяч років тому, і з тих пір не схрещувалися.

24. Перші сучасні люди
(кроманьйонці)

25. •
•
•
•
•
•
Будова скелета КРОМАНЬОНЦЯ пристосована до існування в
теплому кліматі - довгі, тонкі кінцівки, велика поверхня тіла.
Найбільш ранні знахідки - Африка, приблизно 40-35 тисяч років
т.з. почав розселятися по всій планеті, витісняючи примітивніших
людей.
Походження людей сучасного фізичного типу до кінця не
з'ясоване.
Згідно однієї з гіпотез, расові відмінності сучасних людей
успадковані від Homo erectus; людина сучасного типа незалежно
розвинулася в декількох районах з місцевих популяцій H.erectus.
Згідно іншої версії, сучасна людина виникла в якомусь
географічно невеликому районі (десь в Тропічній Африці), звідти
він розселився по всьому Старому Світлу, витіснивши
(винищивши) всіх архаїчних людей - Homo erectus і
неандертальців
Генні дані свідчать на користь другої гіпотези - єдиного
походження H.sapiens приблизно 150-200 тисяч років назад. Всі
сучасні люди вельми мало відрізняються один від одного
генетично (генетичні відмінності між расами людей в цілому
менше, ніж між різними особинами шимпанзе в одному стаді).

26. •
•
•
•
•
Відомий англійський антрополог А.Кизс знайшов у людини з горилою
385 загальних морфологічних ознак, з шимпанзе – 369, з орангутаном –
359, з гібоном – 113–117, при цьому тільки для людини характерні 312
ознак. Не так давно американські учені Мартін і Хойер встановили, що
чоловік і шимпанзе мають 91% однакових генів. Виявилось, що мавпи
хворіють і на людські хвороби, наприклад, черевним
тифом, поліомієлітом, дизентерією, трахомою, радикулітом, кором.
Досить близькі антигенні складові крові у людиноподібних мавп і
людини. Так, резус-фактор є і у мавп (вперше поліморфізм по цьому
гену був виявлений у макак-резусов) – шимпанзе, наприклад, всі резусплюс.
Група учених досліджувала спорідненість білків сироватки крові –
альбуміну – людини і деяких тварин, визначаючи так званий
альбуміновий індекс: якщо прийняти його у людини за одиницю, то
чим віддаленіший вид від людини, тим вище індекс. Для горили
альбуміновий індекс складає 1,09, для шимпанзе – 1,14, для мавпи –
2,29, для лемура – вже 18, а для коня – 96.

27. • Дослідження показали дивну складність поведінки
приматів, близьку до поведінки людини. Відомі досліди
психологів, що навчили шимпанзе мові жестів. За п'ять років
вона навчилася розпізнавати близько 350 жестів, близько 150
уміла правильно вживати. А горила за 7 років змогла засвоїти
близько 650 знаков-жестов мови глухонімих.