Відкрита лекція на тему «Контроль бур'янів в посівах соняшника»
на рубежі століть
1. На рубежі століть
Вчитель української мови та
літератури ДСШ “Світоч”
Супрун Анастасія Олексіївна
2. “…Хай живе комунізм. Хай живе соціалістичне
будівництво. Хай живе комуністична партія”
(З посмертної записки Миколи Хвильового)
“Революціонер з голови до п’ят”
М.Рильський
3. Переломна фаза в житті
людства - революція
Що треба зробити, щоб прискорено
рухатися до “сонячного віку”?
4. Напруга часу, яка творить нову
еру справедливості і щастя
•Час дії у новелі – “темна
ніч”.
•Місце дії- “фантастичний передають
палац”. високу
•Мотив канонади, що напругу
посилюється. психіки
•Контрастні фарби,розірвані героя
фрази, короткі речення,
інтонаційна завантаженість
5. “Господарі” життя інших
Головний герой твору – чекіст.
Свою сучасність ліричний герой
“Я” сприймає як “бенкет дикої
країни”
Слово “людина” не було опущене
так низько, як в устах
персонажа цього твору
Ким вважали себе вони, ці члени
“чорного трибуналу”, ці хижі,
безумні істоти, що купалися в
людській крові?!
6. Герой про дві свої великі
любові
“загірна комуна”, тобто “воістину моя мати –
далека, вимріяна, до втілений прообраз тієї
якої ще йти і йти, надзвичайної Марії,
воювати і воювати, що стоїть на гранях
лити і лити кров невідомих віків”
чисельних жертв.
7. “Я” - чекіст
“Шість на моїй совісті?
за одну ніч “роботи”.
Ні, це неправда.
Шість сотень, шість
тисяч, шість
мільйонів – тьма на
моїй совісті”
8. “Я” - людина
Він так вже впився кров’ю, що мати стала
здаватись йому фантомом, а любов до
неї – “частина мого власного
злочинного “я”, якому я даю волю”, -
злочином перед революцією.
9. Первісні інстинкти і здобутки
цивілізації
Беззастережна відданість
революції вводить героя в
“надзвичайний екстаз”,
підіймає намул інстинктів,
обеззброює в боротьбі з
Тагабатом:
“…це ж він і мій безвихідний
хазяїн, мій звірячий інстинкт і я
… - нікчема в його руках, яка
віддалася на волю хижої стихії”
10. Фатальний вибір
- “Мамо”?! Ах ти, чортова кукло! Сісі захотів?
“Мамо”?! …Ну, ну, тихше, зраднику комуни!
Зумій розправитись і з “мамою”, як умів
розправлятись з іншими”.
“Потім підвів маузера і нажав спуск на скроню.
Як зрізаний колос, похилилася вона на мене”
“Я зупинився серед мертвого степу: - там, в
далекій безвісті, невідомо горіли тихі озера
загірної комуни”
11. Присвячено “Цвітові яблуні”
М.Коцюбинського
“- Я – чекіст, але і людина”
(“Я (Романтика)”)
Роздвоєння вбитого горем
батька і митця-спостерігача
(“Цвіт яблуні” )
12. Микола Хвильовий – романтик
революції
“Наділений чутливою інтуїцією, письменник гарячково
шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої
наростаючою хвилею репресій, вимиранням мільйонів
українських селян, поширенням недовіри і підозри в
суспільстві. Шукає і не знаходить. Бо не бачить
виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст,
потрапив, натхненно довірившись гуманістичним
ідеалам Революції”
Микола Жулинський
13. Віра у неймовірне єднання
Україна і комунізм – ось його
найбільша вина перед
сталінщиною, перед
Тагабатом, якому треба
було, щоб Хвильовий
стріляв у Матір, у Марію, в
Україну
Хвильовий стрелив собі у
скроню – тобто вистрилив
у сталінщину, у
Тагабата…
14. Хвильовий хвилює
“Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і
нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть,
дратує, знесилює і полонить. Аскет і
фанатик, жорстокий до себе і до інших,
хоробливо вражений і гордий,
недоторканний і суворий, а часом –
ніжний і сором’язливий, химерний
характерник, залюблений у слово, у
форму “мрійник”
В.Коряк