Evolutionary and Phylogenetic Systematics.

1. Принципи зоологічної систематики та номенклатури Лекція 12

2. Що робити, коли вид і рід вже описано і найгірше: описано так багато видів, що розрізнити їх уже не можна?

3. Штучна система Природна система

4. Філогенетична систематика – після 1859 р. (з появою Дарвінової книги THE ORIGIN OF SPECIES ) Чарлз Дарвін ( Charles R. Darwin , 1809 – 1882 ) 1 859 р., пояснив наявність “ природних груп усередині груп” спільним походженням, галуженням та дивергенцією внаслідок еволюції

5. Філогенетична систематика після 1859 р. (з появою Дарвінової книги THE ORIGIN OF SPECIES ) Чарлз Дарвін поклав початок еволюційної систематики, в основі якої – спорідненість таксонів ; Він запропонував емпіричні правила для апостеріорного зважування ознак та показав цінність комплексів зчеплених ознак

6. Філогенетична систематика – після 1859 р. Ernst Heinrich Philipp August von Haeckel 1834–1919 запровадив філогенетичні дерева, такі поняття, як «тип», «екологія» і «філогенія», а також виділив царство Protista. Сформулював т.з. « принцип рекапітуляції » . Ернст Геккель

7. Філогенетична систематика – після 1859 р. На 1880–1950 рр. припадає бум порівняльної морфології та порівняльної ембріології, ідеї еволюційнних морфологів (О.М.Северцова) знаходять відображення у визнанні ароморфозів як основи для визначення таксонів вищих рангів. О.М. Северцов (1866-1936) Морфологические закономерности эволюции".

8. Філогенетична систематика – після 1859 р. У 1920-1970 рр. - аналіз популяцій та еволюції на популяційному рівні. Дж.Гакслі ( J. Huxley) “The New Systematics” (1940). Популяційна систематика. Відхід від типологічної концепції. Вивчення мінливості на великих серіях. Концепція “політипового” виду. Використання нових ознак. Дж.Сімпсон ( J.Simpson)“Principles of Animal Taxonomy” (1961) В.Генніг (W.Hennig) “Phylogenetic Systematics” (1966) Е.Майр (E.Mayr) “Principles of Systematic Zoology” (196 9 )

9. В.Генніг (W.Hennig) “Phylogenetic Systematics” (1966) В іллі Генніг ( Willi Hennig, 1 913 –19 76 ) сформулював і розвинув ідеї кладизму згідно з якими кожен таксон має бути монофілетичним , тобто : а) походити від одного предка; б) включати в себе всіх нащадків предка.

10. В.Генніг (W.Hennig) “Phylogenetic Systematics” (1966) а) походити від одного предка; б) включати в себе всіх нащадків предка.

12. В.Генніг (W.Hennig) “Phylogenetic Systematics” (1966) НАПРИКЛАД: Рептилії (без птахів). б) включають НЕ ВСІХ нащадків

16. Побудова кладограм за принципом парсимонії: Будуємо матрицю для 10 ознак і 7 таксонів (+ 1 зовнішня група), позначаючи (як правило) плезіоморфний стан ознаки – « 0 » , а апоморфний – « 1 » , або літерами « а » і « b »

17. Геннігівська мотивація: Матриця для 5 ознак і 3 таксонів (+ 1 зовнішня група), плезіоморфний стан ознаки – « 0 » , а апоморфний – « 1 » , Ознака 1 – синапоморфія таксонів А, В і С

18. Геннігівська мотивація: Матриця для 5 ознак і 3 таксонів (+ 1 зовнішня група), плезіоморфний стан ознаки – « 0 » , а апоморфний – « 1 » , Ознака 2 – автапоморфія таксона В

19. Геннігівська мотивація: Матриця для 5 ознак і 3 таксонів (+ 1 зовнішня група), плезіоморфний стан ознаки – « 0 » , а апоморфний – « 1 » , Ознака 3 – автапоморфія таксона С

20. Геннігівська мотивація: Матриця для 5 ознак і 3 таксонів (+ 1 зовнішня група), плезіоморфний стан ознаки – « 0 » , а апоморфний – « 1 » , Ознака 4 – синапоморфія, що об ’ єднує таксони В і С

21. Геннігівська мотивація: Матриця для 5 ознак і 3 таксонів (+ 1 зовнішня група), плезіоморфний стан ознаки – « 0 » , а апоморфний – « 1 » , Ознака 5 – автапоморфія таксона А

22. Комп ’ ютерна кладистика Програма HENNIG86 (Farris, 1989) Складання матриці ознак для кладистичного аналізу Tree Gardener 2.2 оболонка для HENNIG86

23. Сіквенування та кладистичний аналіз за молекулярними даними Кладистичний аналіз послідовностей нуклеотидів мітохондріальної ДНК дозволяє збільшити кількість ознак до десятків тисяч