1. Проект виконала: Учениця 11 – Фкласу ЗОШ І – ІІІст. № 7 ШарченкоАнастасія

2. Жінки вчені

3. Мейтнер Лізе Відомий австралійський радіохімік та фізик. Народилась у Відні. Закінчила у 1906 р. віденський університет. Наукову діяльність розпочала в лабораторії О.Гана з яким співробітничала протягом тривалого часу. В 1912-1915 рр. працювала в інституті теоретичної фізики Берлінського університету, згодом в інституті хімії Кайзера Вільгельма, очолюючи фізичний відділ. У 1933р. Зазнала фашистського режиму і змушена була емігрувати спочатку до Данії, згодом до Швеції. З 1963 жила в Англії. Наукові праці стосуються ядерної хімії та фізики. Спільно з О.Ганом відкрила протактиній та низьку інших радіоактивних ізотопів, вивчала ядерну ізомерію, разом з О. Фрішем правильно пояснила досліди Гана і Штрассманна, які під час бомбардування урану нейтронами виявили серед продуктів ядерних реакції барій. Мейтнер пояснила це поділом ядер урану як новим типом розщеплення атома. Вона запровадила термін для цього явища – “поділ”. Передбачила ланцюгову ядерну реакцію поділу. Член ряду академій і наукових товариств.

4. ВуЦзинь-Сян Фізик-експерементатор, член Національної АН США. Народилась у Шанхаї (Китай). Закінчила 1934р. Національний центральний університет, одержала у 1940 ступінь доктора філософії каліфорнійського університету. З 1957р. – професор фізики Колумбійського університету. Наукові праці стосуються ядерної фізики. 1957 р. експерементально довела незбереження парності при бета розпаді, передбачене у 1956, а 1968р. – збереження векторного струму при бета-розпаді.

5. Прихотько Антоніна Федорівна Радянський фізик експерементатор, академік АН УРСР. Народилась у П`ятигорську. Закінчила Ленінський політехнічний інститут. Наукові праці стосуються головним чином спектроскопії кристалів. Спільно з І.В.Обреїмовим встановила зв`язок між спектрами й кристалічною структурою речовин, уперше виконала дослідження десперсії в кристалах, зокрема вперше здійснила вимірювання з аномальної дисперсії при температурах рідкого азоту й водню. Разом з іншими експерементально виявила і дослідила ексистони в молекулярних кристалах, відкрила і вивила власну ексистонну люмінесценцію молекулярних кристалів, з`ясувала роль домішків і дефектів кристаліноїградки у світінні цих кристалів, розробила ізотопічну методику досліджень генезису і структури ексистонних зон, а також точні кількісні методи вимірювання поглинання й десперсії в молекулярних кристалах.

6. Софія Василівна Ковалевська (1850-1891)

7. З ранноьго дитинства Соня проявляла неабиякі здібності в арифметиці. В 1863 р. для того щоб вступити до Маріїнської жіночої гімназії Софія зважилася на фіктивний шлюб з Володимиром Ковалевським, в якого згодом закохалась.

8. Після тривалих переїздів закордоном в пошуках хороших математиків, в 1870р. Софія відправилась до найкращого в той час математика Карла Вейерштрасса, зякимзаймаласьприватними уроками. Вона вивчаланайновішіматематичніроботисвітовихвчених, не оминаючидисертаціймолодихстудентівсвоговикладача. Через виснажливенавчання, постійненедоїданняїїзоров`я надірвалось.

9. Зиму 1873 та весну 1874 Ковалевська присвятила написанню докторської дисертації “ теорія диферинційованих рівнянь в частнихпроизводних”. В своїй дисертації вона надала теоремі ідеальну по точності, строгості і простоті форму. Цікавим в ній був розбір простого рівняння(р-ння теплопровідності), в якому Софія виявила існування особливих випадків, тим самим зробила значне відкриття на той час. Рада Геттінського університету присудила Ковалевській степінь доктора філософії по математиці та магістра витончених мистецтв “з найвищою похвалою”.

10. Відомий французький вчений Лаплас розглядаючи кільце Сатурну виявив, що його поперечний переріз має форму еліпса. Але це було лишеспрощенепояснення. Ковалевська ж вирішила докладнодослідитипитанння про рівновагукільця. Вона виявила, щопоперечнийперерізкільця Сатурна повинно мати форму овала.

11. Восени 1878р. у Ковалевських народилась донька. Майже півроку Софія провела в ліжку, лікарі втратили надію на її порятунок, але молодий організм вижив, хоч серце її було вражене тяжкою хворобою.

12. Є чоловік, є дитина, є улюблене заняття – наука. Здається є все для щастя, але Софія була максималісткою в усьому і вимагала від життя і оточуючих занадто багато. Їй хотілось, щоб чоловік постійно клявся їй в коханні, виявляв знаки уваги, а Володимир цього не робив. Просто він був іншою людиною, захоплений наукою не менше дружини.

13. Ревнощі були одними з найсильніших недоліків Ковалевської. Повний крах їхніх відносин прийшов тоді, коли вони зайнялися комерцією. “Мійобов`язок – слугувати науці”– сказала собі Ковалевська. Але робити це в Росії не було можливим. Після вбивства Олександра ІІ Софія з донькою виїхала до Берліну, а Володимир до Одеси. На цьому їх шляхи розійшлися.

14. Софія Василівна вирішила присвятити себе новій справі – поясненню руху різних точок твердого тіла, що обертається – гіроскопа. Володимир Ковалевський, в той час, остаточно заплутався у своїх фінансових справах і в ніч з 15 на 16 квітня покінчив с собою. Ковалевська була в Парижі (її обрали членом Паризького математичного товариства), коли дізналась про смерть чоловіка. Після смерті чоловіка не стало жодних перепон у бажанні Ковалевської присвятити все своє життя математиці. 30 січня 1884р. Софія прочитала свою першу лекцію в Стокгольмському університеті, де їй запропонували посаду професора.

15. Софія Василівна все більше поринала у дослідження однієї з найскладніших задач про обертання твердого тіла. “ Нова математична праця, зараз дуже мене цікавить, і мені б не хотілося б померти, не відкрив того, що шукаю. Якщо мені вдасться вирішити цю проблему, то моє ім`я буде занесене до найкращих математиків. По моїм розрахункам, мені необхідно ще п`ять років для того, щоб досягнути успішних результатів. ”

16. У Ковалевської було багато друзів, але в особистому житті вона була самотньою. Ідеальні стосунки вона представляла собі таким чином: спільна праця плюс кохання. Але така гармонія була тяжкодосяжною. Ковалевська постійно страждала, що її робота стояла стіною між нею і тим чоловіком, якому повинно належати її серце. В 1888р. “принцесанауки”, так її називали в Стокгольмі, все ж таки зустріла чоловіка. Ним стає юрист і соціолог Максим Ковалевський, її однофамілець. Доля ніби навмисно влаштувала подібне збіг. Дружба двух вчених незабаром перейшла в щось більше ніж кохання. Вони збирались одружитись, але через високі потреби Соні їхні відносини настільки заплутались, що почуття, не встигнувши набрати висоту, потерпіли повного краху.

17. Повернувшись до задачі про обертання твердого тіла, яка зводиться до інтегрування деякої системи рівнянь, яка завжди має три алгебраїчні інтеграли. В тих випадках, коли вдається знайти четвертий, задача вирішується повністю. До відкриття Ковалевською четвертий інтеграл був знайдений двічі – відомими дослідниками Ейлером та Лагранжем.

18. Ковалевська знайшла новий – третій випадок. Повне рішення мало дуже складний вигляд. Лишедосконалезнання гіпереліптичнихфункцій дозволило їй так успішновиконати задачу. До цього часу існуєчотириалгебраїчніінтеграли в трьохкласичнихвипадках: Ейлера, Лагранжа та Ковалевської. В 1888р. Софії Ковалевській була вручена премія Бордена, яка з її започаткування була присуджена всього десять разів, а протягом останніх трьох років до Ковалевської зовсім нікому не надавалась. На цьому вона не зупинилась, Софія вирішила далі досліджувати обертання твердих тіл для конкурсу на премію шведської академії наук. Працювала вона з відчайдушною цілеспрямованістю. За цю роботу вона отримала премію короля Оскара ІІ.

19. Успіх не приніс їй радощів. Не встигнувши добре відпочити, полікуватись вона знову надриває здоров`я. Не в силах займатись математикою вона поринає у літературу. Літературними розповідями про російських людей, про Росію Софія намагалась заглушити сум по Батьківщині. В 1890р. Ковалевська повертається до Росії, в надії що її оберуть членом академії, але отримавши відмову, вона знову їде до Стокгольму. Смуток жінки було неможливо передати словами.

20. 29 грудня 1891р. не приходячи до свідомості, Софія Василівна Ковалевська помирає від параліча серця, в віці сорок одного року, на самому розквіті власного творчого життя.

21. Склодовська – Кюрі Марія (7.11.1867 - 4.07.1934)

22. Видатний польський і французький фізик та хімік, один з засновників вчення про радіоактивність. Народилась у Варшаві. Закінчивши 1884р. Варшавську гімназію з золотою медаллю, деякий час працювала гувернанткою у заможних буржуазних родинах. В неї було любляче серце, вона була веселою гарною молодою дівчиною, яка нічим не виділялась з-поміж своїх одноліток. Найблищими людьми їй були батько та сестра. Сім`я їхня жила бідно.

23. З 1891-1894 вона навчалась в Паризькому університеті на факультеті природознавства, закінчивши його отримала два дипломи ліценціата – з фізики й математики. Життя на чужині давалося їй дуже складно. Жила вона дуже бідно, не маючи поруч близьких людей вона ще більш замкнулася в собі. Зі свого життя вона викреслила різні розваги, дружні вечірки, спілкування з людьми. Весь свій час вона присвячувала навчанню, постійно недоїдала та недосипала. В такому режимі вона надірвала своє здоров`я, Марі страждала на постійні запаморочення, слабкість, втрату свідомості. Недоліковуючись, продовжувала своє навчання, оскільки це було найголовнішим для неї.

24. Навчаючись в університеті вона знайомиться з майбутнім чоловіком з фізиком П`єром Кюрі. У 1895р. Починає працювати в його лабораторії в Школі фізики і хімії. 1903р. захистила докторську дисертацію на тему “ Дослідження радіоактивних речовин ” З 1906р. – професор Паризького університету і завідувач кафедри, з 1914р. – директор інституту радіо.

25. Наукові праці стосуються радіоактивності та її застосувань. 1987р. Розпочала дослідження випромінювання, відкритого А.Беккерелем, і дійшла висновку, що випромінювання солей урану є властивістю самих атомів урану. У 1898р. Доводить наявність радіоактивності торію, також помічає,щорадіоактивність деяких мінералів,які містять уран і торій, набагато сильніша, ніж слід було чекати. Вона припускає, що ці мінерали (уранова смоляна руда, хальконіт та аутоніт) містять новий дуже радіоактивний елемент, відмінний від урану і торію. Пошуки цього радіоактивного елемента були проведені в урановій смолці спільно з П.Кюрі. Застосо- вуючи розроблений ними метод збагачення активною речовиною, вони доходять висновку, що в урановій смолці містяться два нові елементи. Унаслідок спільної копіткої праці в1898р. Відкривають полоній та радій.

26. 1902р. М.Склодовська-Кюрі одержала кілька дециграмів чистої солі радію. Вона визначила атомну вагу радію та його місце в періодичній таблиці хімічних елементів. У 1903р. за дослідження явища радіоактивності подружжя Кюрі отримало Нобелівську премію з фізики, а 1911р. Марі Склодовській- Кюрі за одержання металічного радію присуджена Нобелівська премія з хімії.

27. Слава навалюється на видатних людей всією своєю тяжкістю, намагається зупинити їх рух вперед. ПрисудженняНобелівськоїпреміїприковує до них увагумільйонів людей. Оточуючінамагаються вторгнутся в їхособистежиття, цебажаннянатовпувідбирає у них єдинібагатства: внутрішнюсконсентрованість та тишу. Відомістьхочі принесла їмбільше грошей, алеменшещасливиххвилин.

28. Жило подружжя в сараї в тяжких умовах, в постійній боротьбі з природою, що заважало їхнім дослідам, постійно рахуючи кожну копійку, записуючи всі витрати і надходження в зошиті. За роки роботи в сараї Марі дуже схудла, друзі бачили її хворобливий стан. Наполеглива наукова праця забирала все особисте життя, доводилося багато в чому собі відмовляти. Розлука з рідними в Польщі була найтяжчою, Марі, навіть, не змогла провести останні хвилини життя зі своїм батьком і ледве встигла на його похорони. Марі докоряла собі в його смерті та розлуці з ним, але вона знала, що батько пишався нею.

29. Трагічна смерть чоловіка 1906р. зовсім вибиває Марі с сил. Вона залишилась одна, без підтримки коханого, на неї звалилось виховання маленьких дітей, турбота про забезпеченість. Вона повинна продовжувати наукові роботи, які почала з чоловіком, а також створити гідну лабораторію, таку як хотів її чоловік.

30. Велике відкриття, світова слава, дві премії Нобеля, все це досягнення Марі - Склодовської Кюрі. Її праця викликала захоплення, а водночас вороже й заздрісне почуття оточуючих. У неї були вороги, її постійно діймали журналісти, їй надсилали листи з образами і погрозами. Їй постійно докоряли її польським походженням, а в моменти, коли її досягнення звеличували Францію, навпаки називали “ найчистішим представником французького генія ”, “ національною славою ”. Марі була на грані зриву, самогубства, божевілля, без будь-яких сил, вражена тяжкою хворобою. Але були люди, які підтримували її. Марі отримувала сотні листів з словами підтримки, подяки і співчуття. Її діти, друзі, колеги і учні підтримували її. Всі ці теплі почуття підбадьорювали Марі.

31. За останні найтяжчі роки життя Марі ще більше знесилилась, схудла, вона пережила операцію на нирках, вона вже навіть не могла стояти рівно, напади лихорадкового стану і постійні болі змусили б іншого вести життя інваліда., але Марі продовжувала жити на користь інших. Марі встановила вплив радіоактивного випромінювання на живу клітину, перша застосувала радіоактивність(еманація радію) в медицині. У роки першої світової війни організувала 220 пересувних рентгенівських установок для обслуговування госпіталів Франції.

32. В останні тижні життя мадам Кюрі часто розмовляла про свою смерть. Всім своїм нутром вона відштовхувала думки про смерть. Але вона була безнадійно хворою. Марі працювала з радіоактивними речовинами не виконуючи заходів безпеки. Її показники крові відхиляються від норми, не дивно, адже працюючи тридцять років з радієм, вона вдихала його еманацію, чотири роки війни її організм потрапляв під дію рентгенівських променів.

33. В грудні 1933р. напад якоїсь хвороби ще більше знесилює Марі.Рентгенівськийзнімоквиявляє великий жовчнийкамінь, целякаєїї, аджевідцього помер їїбатько. Вона не встає з ліжка. Малоефективна боротьба з невідомою хворобою підкошує її ще більше. У Марі жар, лікар ставить діагноз злоякісної гострої анемії. 3 липня мадам Кюрі в останнє вимірює температуру, тримтячими руками, виявляє стрімке падіння , як це завжди буває перед смертю.

34. В останні години життя виявляється її вся сила, вся міцність серця, в вже холодіючому тілі, але воно продовжує битися без перестанку невтомно. На ранковій зорі, коли сонце почало підійматись на чистому небі, коли яскраве світло залило всю кімнату, постіль, худі щоки, скляні, нічого не бачучі сірі очі, серце перестало битись…

35. Трагічні долі великих жінок – вчених викликають співчуття і смуток. Чи заслуговували вони такого життя? Адже більшість з них шукали своєї долі в чужих краях, без грошей, залишаючись самими, без рідних, друзів та підтримки. Повністю віддаючись своїй праці, вони втрачали повноцінне життя, здоров`я. Займаючись чоловічою роботою, вони забували про просте жіноче щастя. Здавалося б, світова слава і визнання це те чого вони прагнули, те що мало зробити їх щасливими, але відомість навпаки приносила негаразди в життя жінок. Чи були вони щасливими? Важко сказати, але мені здається, те що їх пам`ятають, шанують, завдячують їм і посьогодні є великою нагородою, є спокутуванням того, що вони втратили за життя.