2. Є різні ліки від кохання,
але немає жодних
надійних.
Ф. Ларошфуко

3. Ліворуч
угорі
позначено
чорним
чорнилом: № 12; унизу штамп: РМ.
Під рисунком написи олівцем: ліворуч –
Баллада «Тополя» посвящена Шевченко
П.С. Петровской; праворуч – «Тополя».
Рисунокъ Шевченко по семейному
преданію.
Обидва написи зроблено рукою Любові
Миколаївни Оглобліної, доньки Лаврових
– Парасковії Степанівни, уродженої
Петровської (1835 – 1902), та Миколи
Андрійовича (1820 – 1875), співучня й
товариша Шевченка по Академії мистецтв.
На звороті олівцем рукою невідомого
позначено: 1839.
Рисунок не є ілюстрацією, але близький до
балади за настроєм і народно-пісенним
образом самотньої тополі.
Т.Г.Шевченко. Тополя.
[1839 – 1840. С.-Петербург].
Кольоровий папір, італійський олівець.

4. Зображення на рисунку перегукується із змістом
таких рядків поетичного твору:
Рости, рости, тополенько!
Все вгору та вгору,
Рости гнучка та висока,
До самої хмари...
Два однойменні твори — поетичний і графічний — є
яскравим прикладом єдності образного мислення
Шевченка — поета і художника.
Рисунок "Тополя" стверджує думки художників —
сучасників Шевченка про те, що, навчаючись в
Академії мистецтв, він уже тоді славився "особливим
почерком для кожного дерева".

5. У перше видання «Кобзаря» (1840) ввійшла одна з найкращих Шевченкових балад
«Тополя»
У «Кобзарі» 1840 р. перед текстом балади вміщено аркуш із присвятою:
П.С. Петровской.
За спогадами Л.М. Оглобліної, Шевченко присвятив П.С. Петровській одну з
найкращих своїх поем – «Тополю» і намалював їй до альбому струнку тополю .
І. Франко в розвідці «Тополя
Т. Шевченка» зазначив, що в цій
баладі поет «злучив у одно два
осібні мотиви казочні: про те, як
дівчина при помочі чарів викликує
неприсутнього милого, і про те, як
дівчина перемінюється в тополю»

6. Мотив викликання милого чарами
Шевченко міг, зокрема, запозичити з
народної пісні «При березі, при морі…»,
відомої йому зі збірки «Малороссийские
песни, изданные М. Максимовичем»
Мотив перетворення дівчини в тополю
генетично йде від поширеної в багатьох
варіантах пісні «Оженила мати неволею
сина…», в якій зла свекруха обертає нелюбу
невістку в тополю. Цю пісню поет згадував у
«Перебенді», де кобзар співає «про тополю,
лиху долю». Напевно, Шевченкові був
відомий народний переказ про дівчину, яка,
чекаючи повернення милого, перетворилася
в тополю (переказ пов’язаний з обрядом
«вести тополю»).

7. Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини,
розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з
тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю
під впливом чудотворного зілля.
Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення
краси, вірності, незнищенності світлих і благородних
людських почуттів.
Тут наявні й народна символіка, і міфологічні метаморфози
(перетворення дівчини на тополю), і народні ворожіння.
Сюжет «Тополі»
побудований на прийомі
метаморфози, тобто
перевтілення.

8. Дівчина зустрічається з козаченьком. Для дівчини це перші почуття,
перший досвід у коханні. Тому вона віддає коханому усе серце, усю
довіру, для неї її милий - ідеал. Дівчина ще не знає, що кохання буває
гірким, що бувають зради та розчарування.
Стануть собі, обіймуться Співа соловейко;
Послухають, розійдуться,
Обоє раденькі..

9. Минув і рік, минув другий Козака немає;
Сохне вона як квіточка...
Для дівчини життя без милого стає
тягарем. Проте вона ладна чекати на нього
все життя.

10. Та мати хоче віддати доньку за
заможного літнього чоловіка. І
тоді дівчина зважується на ризик.
Вона йде до ворожки, розповідає
про свою недолю, плаче,
говорить, що накладе на себе
руки.
За цих обставин ворожка дає зілля, яке
може допомогти в нелегкій справі. Якщо
козак живий, то він неодмінно повернеться,
якщо ні - то краше не знати, що буде.
Закохана має останній шанс побачити свого
милого і зважується прийняти зілля.

11. Зілля дива наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самої хмари.

12. Відповідь можна знайти в зовнішній
схожості дівчини з цим деревом: висока,
тоненька, струнка. Тополя саме цим
відрізняється серед інших дерев. Так само ці
характеристики вважаються ознаками
дівочої краси.

13. Перша - це тогочасні традиції: дівчина має
любити у своєму житті лише одного
чоловіка; батьки можуть втручатися у життя
дітей, вибираючи за них наречену чи
нареченого.
Друга причина - це кохання. Наскільки воно
справжнє, ми не можемо напевно сказати,
адже це вигадана героїня.

15. Ця тополя, як символ любові,
стоятиме біля дороги вічно і
нагадуватиме людям про
романтичну і трагічну історію
про те, якою має
бути справжня
любов.