1

1. Кривавий засів
Так твориться історія
(П’єса часів визвольних змагань)
Володимир Андрушко
ПРОЛОГ
Ніч чи сумерки. Лісова поляна. На поляну виходять люди, переважно в чорному, на
рушниках несуть вбитого повстанця. Чути тужливу музику, яка переходить в спів:
Коли ви вмирали, вам дзвони не грали,
Ніхто не заплакав за вами….
Лиш в чистому полі ревіли гармати
І зорі вмивались сльозами.
Коли хоронили вас в темну могилу,
Від крові земля почорніла,
Під хмарами круки стадами літали
І бурею битва гриміла.
На наших могилах хрести похилились
Калина схилилась до долу –
Спіть орли-соколи, ми гостримо зброю
І ждемо на поклик до бою.
Засвідчують свічки. Повстанця кладуть у могилу, яку зрівнюють з землею. На місці
захоронення садять червону калини, співають: «Со святими упокой, душу раба твого
Господи». Гасять свічки, розходяться. Завіса.
ДІЯ І
Прикарпаття, весна1947рік. Будинок сільради. Над дверима червоний прапор і вивіска
«Прутківська сільська». В сільраді стіл, стільці, на стіні висить портрет Сталіна. За столом
сидять Гнат і Червоненко. Входить Єрофеєв.
Єрофеєв. Прівєт.
Червоненко. Здраствуйте!
Гнат. Добрий день!Добре, що ви прийшли.
Червоненко. Ми запросили вас, товаришу Єрофеєв, на допомогу, бо сказали нам у
райкомі, як тільки буде супротівлєніє, звертайтесь в органи.
Гнат. Так точно було сказано, пане-товаришу.
Єрофеєв. Воно понятно. Для того, щоб нам знищити банди, треба створити колгоспи, бо
без колгоспу між нами комуністами кажучи, радянської влади тут не буде.
Гнат. Не буде, ні! Я вже післав Стрибка аби привів декого. Але вперті вони тут дуже.
Червоненко. Йде весна – сіять треба, а нема з ким! Є правда декілька заяв (показує), але
мало. Мене в районі питають: «Хліб Прутівка давать буде?! А як його від одноосібника
забрать?! Мене сюди партія прислала, бо це я добре знаю. Ще в тридцяті роки ми
сов’єтськую власть на Київщині закріпляли. Спочатку там теж трудно було, та потім
голодовка нам дуже допомогла».
Гнат. О, то правда, правда, від голоду люди дуже м’якими стають.
Єрофеєв. Нічого, допоможемо і без голодовки, а врагам і несознатєльному елементу –
зробимо розяснєніє.
Стрибок приводить Андрійчука. Звертається до Гната.
Стрибок. Як почув, чого його кличуть, то хотів втекти, але від мене не втече (погрожує
Андрійчукові гвинтівкою).

2. Єрофеєв. Молодець! Давай другого (Стрибок вибігає). То що тобі сов’єтська власть не
подобається?!
Андрійчук. (мовчить)
Єрофеєв. Я ще раз питаю: тобі радянська влада не подобається!!
Андрійчук. Колгосп не подобається.
Червоненко. Ти диви на нього! Радянська влада звільнила його від панів польських,
фашистів прогнала, селянам землю дала, а йому колгосп не подобається! То, як це
понять?!
Андрійчук. Якщо совіцька влада нам землю дала, то й сам на ній газдувати хочу.
Червоненко. Так от і будеш газдувати по-радянськи – колективно. А будеш стараться, то й
бригадіром зробимо.
Андрійчук. А мені всеї землі не треба. Та й вічно жити я не буду. Для мене доста і тої
землі, яку я маю.
Єрофеєв. Ти диви, який розумний! ( до Гната). А скільки він тої землі має? Чи не куркуль
часом?!
Гнат. Ні, землі у нього не багато, з середняків він.
Єрофеєв. Значить – підкуркульник! (до Андрійчука). Банді помагаєш?!
Андрійчук.Ні я, ні рід наш увесь ніколи з бандами не знались. Я хочу чесно жити й на
своїй землі газдувати.
Червоненко. Ти дивись на нього: він хоче «чесно»жить без радянської влади, без
колгоспу, то як це понять?!
Єрофеєв. У нас для таких «чесних» підкуркульників є місце, де ми навчимо родіну
любить і колективно працювати. А колгосп у Прутківці й без нього обійдеться. Марш
звідси, поки я добрий! (Андрійчук виходить)
Гнат. (кричить навздогін) Николо, Николо! Подумай! Я тебе завжди підтримую!
Єрофеєв.(виймає блокнот, до Гната) Як його?
Гнат. Андрійчук Микола Іванович.
Єрофеєв. (записує в блокнот). Значить підкуркульник і посібник бандитів. Ясно.
Гнат. Вони тут всі, пане начальник, як ви кажете, несознатєльні.
Єрофеєв. І ти сам несознатєльний також, бо не знаєш, що панів у нас нема, що всі ми
рівні.
Гнат. Добре, начальник, що ви сказали, тепер вже буду знати.
Стрибок. (приводить Бідащука і стає біля дверей) Іван сказав, що сам прийде.
Єрофеєв. Чому це тебе під оружієм треба приводити?! Хороші люди до нас самі йдуть!
Бідащук. Я можу й сам прийти, але весіль кінчається – доньку віддаю – ще не всі гості
розійшлися.
Єрофеєв. (до Червоненка) А нас на весілля не запросив. Ми йому тут колгосп організуємо,
трудимось цілий день, а він хоч би чарку підніс. Та хто таке бачив!
Черненко. То як це понять?!
Бідащук. Є у мене трохи і для вас (виймає з під поли пляшку і дає Червоненкові, він
нюхає, до Єрофеєва ) – Первак!
Єрофеєв. Оце правильно, сознатєльно! Тепер і діло скоріше піде. ( до Червоненка). Дай
йому папір (Червоненко дає). А тепер пиши, що я такий-то вирішив добровільно вступити
в колгосп «Шляхом Ілліча».
Бідащук. Я не проти, але я тоді, як всі.
Червоненко. Конєшно, всі поступлять, але твою заяву нам сьогодні треба мати.
Бідащук. Я би ще додому пішов, з жінкою порадився і вам би ще дещо приніс.
Червоненко. (до Єрофеєва) Ти диви, який хитрий?! Втекти хоче!
Єрофеєв. Від нас так легко не підеш. Або ти з нами, або таких, як ти, знаєш куди
відправляємо!
Бідащук. Мене нема за що кудись відправляти, бо я нічого нікому не винен.
Єрофеєв. Як не винен?! А самогонова ренієм хто займається?!

3. Бідащук. Та я тільки трохи, на весіль, для людей.
Червоненко. Трохи?! Цукру в магазині не дістанеш, бо буряк в самогон переганяють, а він
ще й для людей жене!
Єрофеєв.(до Гната) Зараз складай акт, що задержаний самогонщик. Ми (показує на
Червоненка) – свідки (Гнат пише).
Бідащук. Я не проти. Я тільки жінці хотів сказати, а завтра прийду і напишу.
Єрофеєв. А ми і жінку посадимо. Вона чому не заявила, чим ти займаєшся?! Значить -
спільниця!
Бідащук. Та бійтеся Бога, у мене ще діти малі є.
Єрофеєв. Ти нас своїм Богом не лякай. А твоїх дітей наше государство так виховає,що
вони вже ні Бога, ні чорта боятись не будуть! (сміється).
Бідащук. Та я не проти і жінка мене підтримує, лише…(злякано оглядається). Ой біда моя!
(махає безнадійно рукою і пише заяву).
Єрофеєв. Отак би й відразу! Можеш іти, але приготов, що там в тебе ще залишилося. Ми
потім в гості прийдемо.
Бідащук. (дає заяву Червоненкові і виходить).
Входить Іван. Знімає на порозі шапку і вітається: Слава Йсу!
Єрофеєв. Кому слава, кому?
Гнат. То у нас так вітаються – Слава Ісусу Христу!
Єрофеєв. То так колись було, а за радянської влади треба казати: Слава Йосифу
Віссаріоновичу!
Червоненко. Йосифу Сталіну! Ти в колгосп думаєш вступати?
Іван. Думаю, але я ще почекаю, бо казали з району, що будуть нам ще пояснювати, яке то
нас житє в колгоспі чекає, аби ми все зрозуміли.
Єрофеєв. А ти ще до цього часу не зрозумів, для чого колгосп потрібний?
Іван. Та не зрозумів.
Стрибок. Дозвольте я йому зараз поясню.
Єрофеєв. Давай.
Стрибок. Все він добре розуміє, але совєтську владу хоче обдурити (б’є його прикладом
гвинтівки).
Іван. Ой, ой не треба. Я вже зрозумів…! (його штовхають за стіл, де він пише заяву).
Входить вчитель Славко зі старшою піонервожатою. Вона з дерев’яною валізою.
Славко. Добрий день!
Піонервожата. Здраствуйте! (ніхто не відповідає).
Славко. (до Гната) До нас направили школу старшою піонервожатою Оксану Остапівну,
то треба забезпечити її квартирою і паливом.
Гнат. Це ми можемо зробити. Веди її до баби Павлихи, вона тепер тільки з Анничкою
живе, там є вільна кімната. А дровами забезпечимо пізніше.
Оксана. Я хотіла ще вас запитати, чи правда, що тут ще банди діють. Я, звичайно, не
боюсь, бо я комсомолка і знала, куди йду, як просилася на роботу в ці краї.
Єрофеєв. Це правильно! З комсомолом, з колгоспом нам жодні банди не страшні. Скоро
ми їх усіх виловимо!
Оксана. А що вже незабаром в Прутівці колгосп буде?
Червоненко. О так! Трудящі масово вступають в колгосп. Ось товариш Іван добровільно
заяву пише.
Оксана. Такі. То ви товаришу, вирішили добровільно в колгосп вступити?
Іван. Я…я…я…(не може нічого сказати)
Єрофеєв. Це йому так мову з радості відібрало, тому що на новий щасливий путь вступає,
але воно пройде.
Оксана. Звичайно, пройде, звичайно.
Єрофеєв. Якщо у вас, учітєльніца, у школі якісь труднощі ідеологіческо-політіческого
характеру будуть, то звертайтесь до нас, прямо в органи, а ми вам завжди допоможемо.

4. Оксана. Добре. Я розумію. Це мій комсомольський обов’язок ( виходить з Славком)
Червоненко. На сьогодні досить. Я ще мушу в районі зі звітом бути ( виходить він та
Стрибок).
Єфремов. Так от, Ігнат, матеріал, що ти нам дав хороший, але цього для нас мало. Нам
треба знати все: хто в банді, хто їм допомагає, хто займається антирадянською агітацією,
хто підтримує закриту нами греко-католицьку церкву.. Ми мусимо очистити село від
українських буржуазних націоналістів. А за твою допомогу НКВД в боргу не залишиться
(виймає пачку купюр і дає Гнатові), розпишись ось тут (дає папір-відомість, Гнат бере
гроші і розписується).
Гнат. Я, начальник, стараюсь, але тут це небезпечно. Можна й на вербі повиснути, як мій
попередник. А в мене жінка, діти. Дітей треба виховувати, навчати, а тепер все таке
дороге…
Єрофеєв. А ти роби для нас одне, а людям кажи інше, тобі все можна. Можеш на словах і
банду підтримувати, і на радянську владу нарікати, щоб тільки матеріали нам добрі давав,
щоб Сича з його бандою вислідив. А ми тобі й твоїм дітям життя забезпечимо. Не
хвилюйся!
Гнат. Та я то знаю, але страшно дуже.
Єрофеєв. Не бійся! Банди скоро ми ліквідуємо, і не буде біліше нікого в Прутівці, хто би
проти нас виступив (збирається). Тепер я ще до того зайду, як його?
Гнат. До Бідащука.
Єрофеєв. Туди,туди загляну. Бувай! (виходить) (Гнат за столом перераховує гроші).
Гнат. Ну, й москаль хитрий! Дав розписатись за дві тисячі, а мені всунув одну
(перераховує ще раз). Та все таки мені треба їх триматися. Бандери все одно не
переможуть, а коло цих мені й дітям моїм жити можна. Тут з часом все перетреться-
перемнеться й спокійно жити стане. Та й гріх тут невеликий, бо кожний чоловік за себе, за
свою родину мусить дбати. Самостійної і так ніколи не буде, а своя сорочка таки ближче
до тіла. Тільки обережним та хитрим будь, Гнате!
Завіса.
ДІЯ ІІ
Сільська хата і частина на вулиці. До вулиці виходять двері, вікно. Вечір. За столом
сидить Оксана, переглядає зошити. На стіні портрет Сталіна. Вулицею, приховуючись
ідуть три повстанці. Підходять до вікна, тихо стукають в шибку.
Оксана. Хто там? Я тепер нікого не впускаю!
Голос за вікном. Не бійтесь, Оксано Остапівно, відчиніть! Ми від Гната,із сільради.
Оксана. А із сільради, зараз відчиню (відчиняє).
Входить Сич, Сагайдачний, Іскра.
Сич. Добрий вечір, Оксано Коваленко!
Оксана. Добрий вечір і вам! (Здивовано до них приглядається, побачивши на шапках
тризуби, злякано відкидається)
Оксана. То це ви?
Всі три: - Так, це ми!
Оксана. Ви обманом зайшли в мою хату, щоб розправитися зі мною?!
Сич. Не хвилюйтесь! Ми вдались до такої простої хитрості, бо не хотіли робити зайвого
шуму, а нам треба з вами поговорити.
Оксана. О знаю я, знаю, як з такими,як я, ви розмовляєте! Так, я – комсомолка! Ви можете
мене вбити, але від комсомолу і радянської влади я не відречуся.
Сагайдачний. Ну, й смілива дівчина, навіть «банди» не боїться! (сміються)
Іскра. А сміливих чесних дівчат нам дійсно треба!
Сич. Ми чули про вас, що ви чесна дівчина, а коли будете ще й розумною, то, може колись
й самі до нас прийдете (звертається до Іскри). Іскра, на стійку! (Іскра виходить на
вулицю).

5. Оксана. О ні, до вас я ніколи не прийду! (після деякого роздуму). Але звідки ви про мене
знаєте?
Сич. Майже всі люди в селі – наші друзі. Якби не їхня інформація, не постійна допомога,
то й наша боротьба стала б неможлива.
Оксана. (задумано) Може, й так. Може справді це село, чи ще декілька сіл вам
допомагають. Але проти вас велика радянська держава з гарматами, танками, літаками, то
що ви можете зробити проти такої сили?
Сич. Так, у нас нема такої зброї, але є у нас ідея незалежної самостійної України, і ми
віримо в її перемогу.
Оксана. А хіба радянська Україна не вільна?! Я У Львові навіть газету «Вільна Україна»
бачила. Хіба вам краще жилося за Польщі чи за німецької окупації?! Якби не Сталін, то ви
й досі були б у польській чи німецькій неволі! А скільки ваших односельчан загинули за
ваше визволення на фронтах великої вітчизняної війни? Хіба ви цього не знаєте?
Сич. То правда, що Сталін вигнав з нашої землі польських і німецьких окупантів, але
жодної волі він нам не приніс. Нас ніхто не визволяв, а лише переводили з однієї тюрми в
іншу, не менш жорстоку. А що стосується наших односельчан,що загинули в цій війні, то
були вони люди чесні, але жоден з них не пішов добровільно захищати ваше «отєчество»
і, як каже поет, пролили вони свою кров «праведну не чорну, не за Україну, а за її ката». В
цьому їхня і наша трагедія.
Оксана. Я вас не розумію. Я такого ніколи не чула.
Сагайдачний. Що ви нас не розумієте, то про це ми знали й раніше. Тому ми й прийшли,
щоб дещо вам пояснити.
Сич. Якщо ви нам не вірите, то прислухайтесь до голосу простого народу. Ось у вас на
стіні портрет Сталіна. Але в жодній хаті в селі цього «визволителя» ви не знайдете. Для
них поклонятися Сталіну – все одно, що поклонятися сатані.
Оксана. (задумано). Ви дійсно трохи правду кажете, бо якось у школі, на перерві,чую, а
мої піонери скандують: «Батьку Сталін, давай мила, бо вже воші мають крила». Ну,
думаю, як почує Мар’я Мітрофановна – це наш директор, - то буде і їм і мені. Ой і сварила
я їх за це!
Сагайдачний. Добре, що насварили, бо, якщо в Совіцькому Союзі й без мила жити мило,
то чого їм ще треба?! (всі сміються)
Оксана. Ми їх самі в піонери записали, бо сказали так в райкомі зробити, і червоні
галстуки їм купили, а вони – уявіть собі – не хочуть їх носити. Страх, які вперті!
Сич. Мабуть, не тільки вперті, але видно й діти у нас розуміють те, що ви збагнути не
можете.
Оксана. Знаєте, мені над цим всім треба подумати. Може й справді я в дечому помиляюсь.
Але скажу відкрито – я таки не вірю у вашу перемогу.
Сич. Що ж, може бути й так. У нашій боротьбі ми керуємося десятьма заповідями
українського націоналіста. І перша заповідь каже: «здобудеш українську державу, або
загинеш у боротьбі за неї». Якщо в цій боротьбі сі ми загинемо, то знаємо, що кров наша
не буде пролита даремно. Це буде той кривавий засів, кинутий в рідну землю, який в
майбутньому дасть буйні сходи. І тоді нашу ідею підхоплять нові покоління та доведуть її
до щасливого кінця. Так мусить бути.
Оксана. Дивно якось ви говорите.
Сагайдачний Про нашу боротьбу, про те, за що ми боремося, ми принесли вам нашу
літературу. Прочитайте уважно, але сховайте добре, бо як Єфремов її побачить, то не
спасе ні комсомол , ні «батько Сталін» (сміються)
Оксана. (бере літературу і читає) «Ідея і чин», «Хто такі бандерівці і за що вони борються»
(ховає літературу).
В цей час на вулиці до Іскри підходить Анничка і щось йому каже, показуючи в
протилежний кінець вулиці.

6. Іскра. (швидко заходить до хати). Тільки що сказала Анничка, що якась жінка допитується
сюди. Жінка не з наших сторін. Щоб якоїсь провокації не було…
Сич. Що ж, зараз побачимо, що за лисиця йде по наших слідах. Пропусти, нехай заходить.
(Іскра виходить, Сич і Сагайдачний ховаються в кімнаті за занавіску. Оксана схвильовано
ходить по кімнаті)
Оксана. Що тепер буде?! Я тут жодної чужої жінки не знаю. Це якась помилка. (входить
жінка).
Жінка. Оксано!
Оксана. Мамо! (обнімаються) Чому ж ви, мамо, не попередили, що приїдете, я б на
станцію вийшла?!
Мати. Тепер, Оксанко, у нас ніхто ні про що не попереджує – всі без попередження у
Западну за хлібом їдуть.
Оксана. Але ж ви цілий рік у колгоспі працювали, всю норму трудоднів виробили?
Мати. Працювала я в колгоспі від зорі до зорі, а на трудодні грами хліба дали, ніяк вижити
не можна. Голова колгоспу каже людям: «Я хлібопоставку государству мушу здати, бо на
те й колгосп, щоб державу хлібом забезпечити. А ви як-небудь перебудете». А сам їде по
селу бричкою та людей голодних на роботу гонить. Голоду йому не страшно, бо пика в
нього червона та кругла,як гарбуз. У нас ще не так страшно, а у Молдавії, кажуть, люди
вже, як мухи, мруть (із-за занавіски виходить Сич, Сагайдачний. Мати здивовано
дивиться то на них, то на Оксану)
Мати. То це ви?
Повстанці. Так, це ми.
Оксана. Так, це вони. Але не бійтесь, мамо, вони вам нічого не зроблять, бо вони по мене
прийшли (поправляється), тобто – до мене.
Сич. Не бійтесь, ні. Ми знаємо про голод у східній Україні. Більшовицькі окупанти знову
хочуть виморити наш народ голодом, як у тридцять третьому. У нас, на Прикарпатті,
земля бідна, але колгоспи тут тільки починають створювати. Повністю відібрати у людей
хліб вони не можуть. У вас їм це легко зробити, тому й голод. (до Сагайдачного) Передай
станичному хай він кладе дещо з того, що для нас зібрали і передасть сюди Анничкою.
Завтра, мамо, вам принесуть сюди трохи хліба.
Мати. Спасибі вам, добрі люди! Дай вам, Боже, здоров’я! Я даром не хочу( виймає з торби
кирзові чоботи, фуфайку). Ось, нате! Чоботи майже нові, а у фуфайці тільки трохи осінню
в колгосп на буряки ходила.
Сич. Ми з такими людьми не торгуємо. Не для того ми в підпілля пішли, щоб у вас
останнє відбирати. Воно ще й вам в пригоді стане.
Сагайдачний. Та й одягнені й взуті ми, як бачите, краще за вас.
Мати. Спасибі вам, люди добрі, спасибі.
На вулиці в цей час знову до Іскри підходить Анничка, щось говорить, показує рукою.
Іскра швидко входить в кімнату, звертається до Сича.
Іскра. В цьому куточку села Єрофеєв з опер групою появився. Можуть зайти і сюди.
Сич. Тоді відходимо. А ви подумайте над усім, прочитайте нашу літературу.
Оксана. Я вже не знаю, що й думати.
Сагайдачний. На добраніч!
Сич. До побачення, Оксано Остапівно! (повстанці відходять)
Оксана. Знаєте, мамо, я так боялася за вас! Думала запідозрять, що ви за ними шпигуєте,
бо й справді так виглядало, ніби ви за ними йдете.
Мати. Вони,Оксано, добрі люди. Хай їм Бог допомагає! Я вже чула про них раніше від
наших людей, які сюди за хлібом ходили. Ні, кажуть, неправда, що всіх там без розбору
вбивають. До нас вони добре поставились, ще й хліба допомогли дістати. Твій дід Іван
таким самим був. Десь там у Холодному Яру й загинув. І батько твій у тридцять третьому
не від хвороби помер, а з голоду загинув, царство йому небесне (хреститься), добрий був

7. чоловік. Ти ще тоді малою дитиною була, то я тебе у дядька, в місті, від голодної смерті
спасла…
Оксана. Мамо, якщо це правда, що ви мені тепер кажете, то чому ви мені про це раніше не
сказали?!
Мама. А як тобі про це можна було казати, коли радянська власть виховувала тебе так, що
й на рідну матір та батька треба доносити, як якийсь там Павлик Морозов?!Та й хотіла я,
щоб вивчилась ти, щоб не працювала так важко в колгоспі, як я, щоб в інститут
поступила.. А хіба можна туди без комсомолу з такими думками. Ще проговорилась би
комусь і – пішла б на ті Соловки.
Оксана. Сьогодні в мене, мамо, дуже важливий і дивний день: я стільки почула і побачила,
що не можу тепер збагнути чи все воно так. Про Сталіна у нас, звичайно, перебільшують,
називаючи його батиком народним. Але може, він і не знає, що в нас твориться. Це ще
історія покаже, наскільки він був правий. Якщо навіть Сталін і партія помиляються, не
пішли ленінським шляхом, не пішли по його заповітах, то ідеї Леніна правильні й
безсмертні. І нам треба їх дотримуватись, бо він визволив нас від царизму й капіталізму.
(знімає портрет Сталіна і вішає портрет Леніна, декламує перед портретом) Це він:…
Титан, бо титанів
Скинув з злочинних тронів.
Глянув, дихнув – і розстанув
Лід їх застиглих законів.
Я, мамо, таки за Леніна!
Мати. Хіба дід твій та й інші з нашого села не могли зрозуміти у ту гражданську, що їм
Ленін дасть?! Чому вони до Петлюри йшли?!
Оксана. Я, мамо, сьогодні нічого не знаю. Я вам про це пізніше скажу. (чути стук у двері й
голос: Одчиняй!)
Оксана. Хто там?
Голос. НКВД!
Оксана відчиняє двері. Входить Єрофеєв у плащ палатці зі зброєю. Два солдати
залишаються на дворі).
Єрофеєв. Бандити сюди не заходили? (Оксана мовчить)
Мати. Ні тут нікого не було.
Єрофеєв. А це хто? (показує на матір).
Оксана. Це мати моя до мене приїхала.
Єрофеєв. Документи є?
Мати. Пашпортів нам у колгоспі не видають, але я маю довідку із сільради (дає папірець
Єрофеєву, він читає).
Мати. У нас тепер із хлібом важко, люди голодують, то я сюди, до дочки.
Єрофеєв. В Радянському Союзі ніхто не голодує. За таку антирадянську клевету можна не
до дочки, а на білі ведмеді поїхати. Приїхала в гості до дочки, то так і кажи людям. А то –
голод! Який голод?! Пора вже бути сознатєльним чєловєком! Дочка твоя молода, а, бачиш
(показує на портрет), правильним, ленінським шляхом іде.
Мати. То я не так сказати хотіла, я не проти і Оксанка не проти… Я тільки трохи в гостях
побуду і поїду.
Єрофеєв. Це другий розговор, старуха! А з вами, учітєльніца, ми ще зустрінемось, бо в
педколективі нам треба мати своїх, сознатєльних людей (виходить).
Мати. Оксанко, я боюсь його, боюсь. Це – лиха людина!
Оксана. Не бійтесь, мамо, я тут нічим таким займатись не буду. То ще історія покаже, хто
був правий. Я тільки не можу зрозуміти, чому мій дід проти Леніна боровся. Чим він до
тих, що сьогодні до мене приходили, подібний?
А правда, мамо, що красиві вони хлопці?
Мати. Правда, Оксанко, правда.
Оксана. А той старший який гарний!

8. Мати. Оксанко, дитя моє, не думай про нього, забудь, щоб тобі якого лиха не сталось
(обнімає її й плаче). Тебе ще твоя доля знайде!
Оксана. Ох, мамо, цього, що я сьогодні побачила і почула, забути вже ніколи не зможу.
Завіса.
ДІЯ ІІІ
Невелика лісова поляна. На неї виходять три повстанці.
Сич. Місце тут непогане. Я вже переказав у село, що сьогодні у нас тут постій.
Сагайдачний. В останній час тут часто облави були, а ми рідко, на Ділу, перебували.
Тепер вони нас там шукають, а ми сюди перебрались.
Сич. Не такі вже й дурні москалі. Від них всього можна сподіватись. І війська у них
стільки,. Що вистарчить, щоб всюди нас шукати, бо на одного нашого повстанця їх десять
припадає. Я вже не числю стрибків, сексотів та іншу більшовицьку галайстру.
Іскра .Хтось сюди іде! (повстанці беруться за зброю)
Славко. (виходить)Слава Україні!
Повстанці. Героям слава!
Сич. Ви зранку до нас в гості.
Славко. Я чекав на вас в селі, але Анничка переказала, що ви тут будете.
Сич. То чим нас порадуєте?
Славко. Та нічого потішного. Андрійчука арештували. Куркуль кажуть, бандитам
допомагає. В колгосп цього року всіх людей загонять,бо не сила людям з ними боротись.
Отця Михайла вивезли в Сибір, а в нашу церкву прислали якогось православного
батюшку, який не стільки Богові служить, скільки совєтській владі. Він навіть говорити
добре по нашому не вміє. Як він слово Боже на чужій мові може нашим людям
проповідувати?! Та й Єрофеєв чомусь до нього навідується.
Іскра. А що, може батюшка «сповідається» у нього? (сміються)
Сич. От сволота! Вони не тільки землю від народу відбирають, але і його церкву, мову.
А народ без своєї землі, мови, релігії, культури – це безликий натовп, яким легко
управляти. Але не буде по-їхньому! Шкоди вони, зрозуміло, завдадуть великої, та народ
наш витримає і це лихоліття. Їм не вбити прагнення народу до незалежності. Не сьогодні,
то завтра ми будемо її мати.
Славко .Я теж так думаю. Часом мої мрії про незалежність перетворюються в вірші.
Недавно я написав:
З дитинства з думою про тебе
Крізь днів сувій в життя іду.
Тобі співаю пісню свою,
Тобою мислю і живу.
Я терплю все: біль, наругу
І пересудів людських рій,
Щоб тільки ти була щаслива,
Щоб тільки вільним шлях був твій!
Сич. Поезія гарна. Може колись будемо мати в нашій державі і нашого Прутківського
поета.
Славко. Не знаю, що буде зі мною колись, але тепер це дуже мало для України. Не сила
вже дальше терпіти, спокійно на все дивитись. Ви не уявляєте собі, як важко мені вчити
наших дітей більшовицької омани. Як важко співати з ними паршиві пісні про партію і
Сталіна. Я, правда вчу їх рідної мови. Звертаю їхню увагу не Шевченка, Франка, але не
можу я їх навчити всього того, що їм треба знати. Я так мало можу їм дати! Ви
проливаєте кров свою, віддаєте своє життя за наше майбутнє, а я дістаю від окупантів
плату за те, що виховую дітей наших в комуністичному дусі. Тому я вирішив, що моє
місце не там, а тут, з вами.

9. Сагайдачний. Життя наше , друже Славку, дуже важким було б для вас , бо в нас, як
співається в пісні: «Треба з торби хліба їсти, зі скали або листя води пити, на камені
спати».
Славко.Я готовий йти на це.
Сич. Нам приємно це чути від вас. Але нам треба українських патріотів не тільки тут. Там
теж нам треба людей. Українська інтелігенція мусить внести свій внесок в нашу боротьбу.
А когось треба зберегти й підготувати на майбутнє, коли нас, може, й на світі вже не буде.
Хтось мусить продовжувати нашу справу. І ми дуже на вас надіємось. А добрих справ,
можна багато і тепер в селі зробити. Ось скоро буде річниця проголошення в 1941 році, у
Львові незалежності України. Треба на цей день вивісити в селі прапор, розповсюдити
листівки, гасла. Комусь треба це зробити.
Славко. Дайте мені! Я зроблю це з радістю!(бере від Сича прапор, цілує його, читає гасло:
«Воля народам! Воля людині!», гасло з намальованим тризубом. Бере ще пачку листівок.
Все ховає під одежу).
Йшов я сюди з думкою, що залишусь з вами, але, видно, інший шлях мені суджений, хоч
ідемо ми до одної мети.
Сич. Це чесний шлях, але й дуже небезпечний.
Славко. Я це знаю, але будьте певні, що пройду я ним чесно до кінця.
Сагайдачний.Хай допоможе вам в цьому Бог!
Сич. Як там справи в школі?
Славко.О, я забув вам сказати про Оксану Коваленко. Коли облава вбила на Ділу двох
наших школярів, то плакала в школі цілий день.
Сагайдачний. Большевицькому іроду мало нашої крові, то він ще й невинну дитячу
проливає.
Славко. А недавно іду з нею із школи, а вона мені каже: «Були якось у мене, Ярославе
Васильовичу, Ваші хлопці. Я, як побачила їх, та й завмерла: думала вб’ють та ще й на лобі
п’ятикутну зірку виріжуть. А вони такі, молоді, красиві, жартують та сміються з мене.
Дали мені літературу свою, прочитай, кажуть. А я стою сама не своя, не знаю, що зі мною
діється. Чую тільки, що щось в душі моїй міняється, але, думаю, все-таки проти
радянської влади та Леніна не піду. Та прочитала їхні книжечки, прислухалась до людей в
селі, а ще й мати мені багато розказала, то тепер і того тирана з хати викинула. І стало
мені так легко на душі, а з очей ніби якась полуда спала. А той старший серед них, то ні з
ума, ні з серця мені не сходить. Так і думаю весь час, чи побачу ще його».
Сагайдачний. Це вістка гарна!(До Сича) Що ж Василю, якщо не заперечуєш, то ми із
Іскрою і в старости готові йти.
Іскра. До такого чину я завжди готовий(сміються).
Сич. Передайте Оксані від нас вітання. Я радий за її поступ. Скажіть теж, що я казав, щоб
не хвилювалась. Якщо все буде гаразд, то зустрінемось ще не раз.
Славко. Мені пора йти. (відходячи, подає всім руку)
Сич. Щасливо! Зв’язок далі підтримуйте через Анничку.
Славко. Гаразд! (відходить, а з протилежної сторони з клунком входить Анничка).
Анничка. Вибачте, що спізнилась. Хотіла сніданок вам принести, а то обід виходить.
Іскра. То не страшно. У нас не раз так буває, що не тільки не обідаємо, але й без вечері
спати лягаємо (сміються).
Сич. Ніхто тебе не бачив, як ішла сюди?
Анничка. Та ніхто, тільки під лісом Гната зустріла. «Куди, питає, йдеш?» «Несу, - кажу, -
косарям їсти». А він: «Неси, неси, скоро війна з Америкою буде, то всі в ліс підемо.
Україну будемо визволяти»
Сагайдачний. Ну,й хитрий лис!
Сич. Бережись його! Він все може говорити, але вірити йому не можна.
Анничка. Передала я вашу літературу Оксані. Каже: «Скільки живу, то нічого подібного
не читала». Останнім часом Єрофеєв за нею упадає.

10. Сич. Ну, і що?
Анничка. Як тільки побачить, що він іде вулицею – з нашої хати далеко видно, - то
замикає двері на ключ, а сама в шафу ховається, щоб з вікна її не побачив.
Сич. Таку криївку має?
Іскра. То «бункер» ненадійний. Там довго не висидиш (сміються).
Анничка. Дуже вже хоче, Василю, з вами побачитись. Сьогодні, коли до вас збиралась,
вона щось запідозрила, то зі мною хотіла йти. Я її від цього ледве відмовила. Та вона така,
що й сама може піти в ліс вас шукати.
Сич. Сама вона нас в лісі не знайде, але коли вона така наполеглива, то наступний раз
прийдеш з нею.
Анничка. Ну й радості буде, як я їй про це скажу!
Сагайдачний. Гарний сьогодні день, а на душі чомусь важко.
Іскра. Давайте заспіваємо нашої повстанської, може, й туга пропаде (співають).
Ой у лісі, на полянці,
Стояли повстанці.
Посходились до потічка
Вмиватися вранці.
Декотрі ся повмивали.
Декотрі ще спали –
Більшовицького нападу
Ся не сподівали.
Кулемети терескочуть,
Мов ті навіжені.
Крикнув сотник «Соловейко»:
«Я, хлопці,ранений»!
Упав «Орел», упав «Орест»,
Упав «Соловейко».
Крикнув: «Слава Україні!»
Будь здорова, ненько!
Будь здорова, дівчинонько,
І ти, рідна нене,
А ти, славна Україно,
Не забудь за мене!»
Під час співу до повстанців підкрадається Гнат. Коли Сагайдачний оглядається, він тікає в
кущі.
Анничка. Я побула би з вами ще довше, але мама будуть журитися, бо я їм сказала, що
тільки віднесу вам страву і вертаюсь.
Сич. Нехай і так! Спасибі, що за нас не забуваєш!
Анничка. То тільки звірина про себе лише дбає! (Анничка збирає посуд і відходить).
Сагайдачний. Коли ми співали, хтось ніби з-за дерева виглядав. Я оглянувся, хотів краще
придивитьсь, то він у кущі сховався.
Сич. Може звір який?
Сагайдачний. Може й звір, тільки боюсь що на двох ногах.
Сич. Сьогодні день будемо тут, а завтра підемо в інший терен. Про новий постій
попередимо Анничку та ще декого. Я тільки, чи не поспішив з Оксаною.
Сагайдачний. Боїшся, чи не приведе вона за собою хвоста?
Сич. Ні, цього вона не зробить! Але, чи треба їй зустрічатися зі мною, прясти золоту
нитку мрій та надій, якщо ця нитка може будь-коли трагічно обірватись?! З чим
залишиться тоді дівчина?! Чи маю я право на одну мить щастя, щоб потім залишити
комусь – може й на все життя – біль і жаль за нездійсненою мрією?!
Сагайдачний. Ніхто не знає, що його завтра чекає. Людина живе надією.
Іскра. Воно то так, тільки чомусь часто та надія «спасає» нас, як корова траву (сміються).

11. Сич. З твоїм гумором, друже Іскро, мабуть і на той світ легше мандрувати.
Сагайдачний. Здається, чути якийсь підозрілий шум в лісі.
Сич. Мабуть, дерева шумлять від вітру.
Сагайдачний. Я піду роздивлюся, чи нема чого підозрілого (встає він і Сич. Чути постріли,
крик. Сагайдачний і Сич падають).
Іскра. (приглядається до Сагайдачного)Друже провідник, Сагайдачний вбитий!
Сич. Я ранений в ногу!
Іскра. Друже, я винесу вас звідси!
Сич. Мене не винесеш. Ми оточені… Разом з Миколою в УПА вступали, разом тут і
гинути будемо.
Іскра. Я вас не залишу!
Сич. Рятуйся сам! Це наказ! Я кидаю гранату. Біжи відразу після вибуху в яр. Добирайся
до Спартана, розкажи все. Прощай! (обнімаються).
За кулісами чути команду: Давай вперьод!(Сич кидає гранату, вибух. Іскра біжить,
відстрілюючись.) Капітан, я ранєн! – Давай назад!
Голос Єрофеєва. Сич, здавайся, жить будеш!
Сич.Бандерівці не здаються! Жити я завжди буду в пам’яті народу!
Єрофеєв. Не стрілять! Він ранений. Живим його взять, живим!
Сич. (в руках пістоль) Остання куля моя! Слава Україні! (стріляється)
Настає довга тиша. Обережно, скрадаючись на сцену виходить Єрофеєв і три солдати.
Вони зі зброєю в плащ-накидках.
Єрофеєв. Що він кричав? (показує на Сича).
Солдат. Він крикнув: Слава Україні!
Єрофеєв. Україна є буде нашою, совєтською і в Совєтському Союзі славитись їй.
Самостоятєльною вона не може бути, бо її захопили б поляки, німці, Америка, чи ще
хтось інший, а ми не можемо цього допустити. Але їм (показує на вбитих) цього не
понять. Та ще українці – молодші брати старшого руского брата, і нам дано вести їх за
собою. Самі вони, конєшно, йти не зможуть.
Солдат. А все-таки дуже любили свою Україну, коли не жаліли для неї свого життя
молодого!
Єрофеєв. Кузнєцов, ти де находишся? В органах НКВД чи в банді? Що це за
розмишлєнія?! Молчать і не разговарівать!
Солдат. Слушаюсь!
Другий солдат. Один таки втік, не здогнали!
Єрофеєв. Нічого, доберемось і до всіх інших.
Вбігає Оксана, з малим кошиком ягід. Вбитих не бачить.
Оксана. Капітан, я ходила по лісі, збирала ягоди, чула крики і постріли. Що сталось?
Єрофеєв. А учітільніца! Радий бачити! Я думаю, куди вона ходить, що вдома не застанеш.
От тепер разом додому підемо, ягідки попробуємо (пробує залицятись). А тут, нічого
особливого. Ми просто на полювання вийшли.
Оксана. Так?! На полювання?!
Єрофеєв. Так, так! І навіть дещо вполювали. (бере її під руку та підводить до вбитих).
Ось!
Оксана. (кричить) О,Боже! Це він! (випускає кошик, розсипаються червоні ягоди,
припадає до вбитого Сича, ридає. Звертається до Єрофеєва) Це ви його вбили?! За що?!
Єрофеєв. А, значить ви знайомі?! (до солдатів). Взять її! (два солдати тягнуть її від
вбитого за руки, вона намагається вирватись).
Оксана. Пустіть мене!
Єрофеєв. Сама пташка до нас залетіла, тепер в кліточці треба посидіть. В район її!
Солдати тягнуть її за куліси. Звіти
Чути крик: За що?!
Другий крик: Молчать!

12. Крик зовсім далеко: Вбивці!
Єрофеєв. А цих в село на показ, на пострах. А потім трупи знищити, щоб жодного сліду
по них не залишилось. Я їм покажу самостійну Україну! (погрожує зброєю).
Завіса.
ДІЯ ІV
Та сама лісова поляна. Рання весна. На сцену виходять два хлопці, які несуть березовий
хрест.
Хлопець перший. Це тут.
Хлопець другий. Ось і могила насипана.
Хлопець перший Казав Славко, поки прийде процесія, аби все було зроблено. (на могилі
встановлюють хрест, на хресті напис: «Борцям за волю України» та тризуб) Вони тут
тільки загинули, а де похоронені ніхто не знає. Мій дід також в УПА загинув.
Хлопець другий. А я на Сибірі родився. Там мій батько помер. Вивезли нас за те, що тато
не хотіли в колгосп поступити. Куркулями назвали.
Хлопець перший. То були страшні часи, слава Богу, що все те минуло.
Хлопець другий. Вже йде сюди процесія. Добре,що ми встигли зробити.( На сцену
виходить священик, Славко, люди з корогвами, жовто-блакитними та червоно-чорними
прапорами).
Священик. Дорогі браття і сестри во Христі! Сьогодні в день Христового воскресіння, ми
прийшли сюди, щоб посвятити цю могилу, цей пам’ятний хрест, на тому місці, де колись
загинули наші односельчани, де пролили вони свою кров за нашу свободу. Ісус Христос
умер за нас, але своєю смертю він смерть подолав. Так і вони вмерли, щоб визволити нас з
безбожної комуністичної неволі. Сьогодні вони не з нами, але ми не можемо за них
забути і просимо Бога, щоб створив їм благую та вічную пам’ять.
Всі. Вони будуть жити вічно в пам’яті народу.(співають «Вічная пам’ять», священик
посвячує могилу, а маленька дівчинка декламує вірш)
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Що миліша за наш край?
І в щасливій, і злій годині
Ми для неї живемо.
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо.
Не змогли нас супостати
Взяти в кайдани свої
Гей хто хоче всім свободи,
Поєднаймось як брати!
Сонцем правди,світлом згоди,
Боже, шлях нам освіти!
Хлопець перший. Ще якась жінка йде сюди (на сцену з невеликою валізою виходить
Оксана Коваленко).
Оксана. Слава Ісусу Христу! Я так поспішала. Приїхала в село, а там майже нікого нема,
бо всі пішли могилу посвячувати…
Славко. Оксано Остапівно, - це ви?!
Оксана. А це ви, Ярославе Васильовичу?! (обнімаються). Як ви змінились, постаріли!
Славко. Нічого дивного в цьому нема, бо з часу нашої спільної праці в Прутівській школі
пройшли вже десятки років. За цей час життя вибілило волосся, покарбувало зморшками
обличчя. А совєтські тюрми і концтабори теж залишили свій відбиток.

13. Оксана. А ви були і там?!
Славко. А чому би й ні? Спочатку взяли за зв’язок з нашим підпіллям, а потім – за
Гельсінську групу. Не так давно й з сибірського заслання повернувся.
Оксана. Прутківка за ці роки так змінилась, що й пізнати важко. Мої піонери вже внуків
мають. Баби Павлини, у якої я квартирувала, давно нема на світі. Нема і її Аннички,а я так
хотіла її побачити. В школі вчителі змінились, а в сільській Раді зовсім нова влада
настала.
Славко. О так! Бабу Павлиху вивезли на Сибір, де вона і померла. А Анничка повернулася
хворою, фізично зруйнованою, але незламною духом. Так і не дожила до нашої
незалежності. Добре,що хоч спочиває в рідній землі! Начальство наше теж інше. Гната
сексота стратили наші повстанці. Червоненко ще доживає свого віку, але це вже безсилий
пережиток більшовизму, що навіть людям боїться показатись. Правда, Гнатів Іван
Гикавий пробує ще очорнити нашу незалежність.
Хлопець другий. Це правда, правда! Недавно він мені каже: «Як були ко..ко..моністи, то
було що пи..пи..ти й їсти, а як стали де..де..мократи, то будемо по..по..мирати».
Крики з натовпу: Ганьба! Судити сексота!
Славко. (стає на підвищення). Ні, ми не загинемо! Хоч злочинна комуністична система
залишила нам у спадок не тільки зруйновану економіку, але й багатьом людям
спустошила їхні душі. Є ще в нас і тепер такі, що не можуть зрозуміти «Чия правда, чия
кривда і чиї ми діти, ким за що були закуті». То не дивниця, що Гнатів Іван вдався до
свого батька сексота. Яблуко від яблуні далеко не відкотиться. Але чому син
Сагайдачного став п’яницею? (крики: Ганьба п’яницям!) Якщо його батько героїчно
загинув за нашу незалежність, то сина його більшовизм вбив морально. Таких прикладів у
нашого народу є чимало, а це вже наша трагедія.
Оксана. У нас, на східній Україні, наслідки більшовицької неволі ще страшніші. Та це
зрозуміло: той страшний голод 32-33 років, розстріли нашої інтелігенції, сибірські
заслання селянства – все це дуже згубно вплинуло на спротив народу, на його національну
свідомість. Але тепер все швидко міняється. Тоді, в 47-му, мене схопили на цьому місці.
Довго тримали під слідством, допитували, але нічого конкретного доказати не могли. А
коли випустили, то не дозволили працювати в школі. Повернулась до матері на
Черкащину (тут навіть жити не дозволили). Працювала в колгоспі, тепер живу в Києві.
Коли почалось наше національне відродження, то я, здається, з кожним днем молодіти
стала. Я плакала з радості, коли бачила на Софіївському майдані людей, які взялись за
руки і зробили живий ланцюг єднання Києва зі Львовом. Мов тепер бачу людську ріку на
Хрещатику, яка скандує слово «незалежність» і від цього крику, здається, стрясаються
стіни будинків. А над людьми жовто-блакитною веселкою переливались стяги, під якими
боролись колись ваші повстанці. Потім настав той час, про який я мріяла завжди,
повернувшись з Прутківки – незалежна Україна стала дійсністю! Правда, залишилось ще
чимало тих «няньок отєчества чужого», які збагнули, що царство їхнє скінчилось і
поспішно перефарбувались з червоних на жовто-блакитних. Звичайно, важко нам з такими
перевертнями, але повороту до минулого вже не буде.
(ставить на могилу букет червоних квітів) Це все, що можу для них зробити. Знаю, що
ружі мої швидко зів’януть, але те, що залишилося в серці моєму я пронесу до кінця днів
моїх. (Чути мелодійний передзвін великодніх дзвонів, всі слухають)
Славко. Чуєте? Це не тільки великодні дзвони – це й дзвони воскресіння України. Наш
народ віками був у неволі. Одна неволя була важча за іншу, але найстрашніша була
остання. Сьогодні навіть важко підрахувати ті мільйонні жертви нашого народу за роки
більшовицької окупації. Наш народ хотіли зовсім знищити. Для цього одних просто
вбивали, інших нищили духовно. Людей вчили красти (Голос з натовпу: «Не вкрадеш – не
проживеш!»). Вчили брехати (Голос з натовпу: «За правду карали!») Вчили пити! В такий
спосіб дехто хотів втекти від важкої недолі. З людей робили безликих рабів, нездібних до
спротиву, до боротьби. І чим більше було людей темних та негідних, тим сильніша була

14. то держав.(Голоси: Правда, правда так було!) Але наш народ вистояв. Народ знайшов у
собі сили в надзвичайно важких умовах, комуністичної неволі боротись за нашу
незалежність.
Оксана. А червоно-чорні прапори ОУН і тепер майорять у Києві: українські націоналісти
живуть і діють.
Славко. Спочатку це була ОУН,УПА, потім Гельсінська група, Українська
республіканська парті, Рух та тисячі інших патріотів, які доклали чимало зусиль, щоб
розвалити більшовицьку тюрму народів. Тут, на цьому місці, загинули наші односельчани
– повстанці УПА. Але їхня кров не пролилась марно. Вона зродила нових борців, які
довели їхню боротьбу до переможного кінця. Цей хрест – це тільки скромний пам’ятник
нашим героям, бо є їм ще інший величний пам’ятник – це незалежна українська держава.
Помиляється лютий ворог, коли думає, що вбиваючи наших героїв, він вб’є і наш народ,
нашу Україну. Україна не вмерла і не вмре!
Всі співають Гімн України.