2. Зо́ряне ску́пчення —
гравітаційно зв'язана група
зірок, що має загальне
походження і рухома в
гравітаційному полі
галактики як єдине ціле.
3. За своєю своїй морфологією зоряні скупчення
історично поділяються на два типи — кульові і
розсіяні. Групи гравітаційно незв'язаних зірок або
слабкопов'язаних молодих зір, об'єднаних
загальним походженням, називають зоряними
асоціаціями.
4. Кулясте зоряне
скупчення — зоряне
скупчення, що
відрізняється від
розсіяного скупчення
більшою кількістю
зірок і чітко
окресленою
симетричною формою
зі збільшенням
концентрації зірок до
центру скупчення.
Кулясте скупчення M13 в
сузір'ї Геркулеса.
Містить кілька тисяч
зірок.
5. Просторові концентрації зірок у
центральних областях кулястих скупчень ~
103-104 пк−3 (в околицях Сонця просторова
концентрація зірок становить ~ 0,13 пк−3),
кількість зірок ~104-106. Діаметри кулястих
скупчень становлять 20-60 пк, маси — 104-106
сонячних.
6. Кулясті скупчення є
колективними членами
нашої Галактики і входять
до її сферичної
підсистеми: вони
обертаються навколо
центра мас Галактики
сильно витягнутими
орбіта ми зі швидкостями
200 км/с та періодами
обертання 108—109 років.
Діаграма колір-зоряна
величина кулястого
скупчення M3.
7. Вік кулястих скупчень нашої Галактики
наближений до її власного віку, що підтверджується
їх діаграмами Герцшпрунга-Рассела, які містять
характерний обрив головної послідовності з
блакитного боку, що вказує на перетворення
масивних зірок — членів скупчення на червоних
гігантів.
8. Кулясті скупчення досить
поширені; У нашій Галактиці
їх відомо близько 150.
Найбільше кулясте
скупчення нашої галактики
- Омега Центавра.
Новый снимок телескопа WISE - Омега
Центавра.
9. Міжзоряні середовища кулястих скупчень
містять мало газу: цей факт пояснюється
низькою параболічною швидкістю, що становить
10-30 км/с й, та їх більшим віком; додатковим
фактором, зважаючи на все, є періодичне
проходження через галактичний диск, у якому
концентруються газові хмари, що сприяє
«вимітанню» газу зі скупчень у результаті таких
проходжень.
10. В інших галактиках (наприклад, Магелланових
Хмарах), спостерігаються й відносно молоді
кулясті скупчення.
Sevenval. device database.
11. Розсіяне зоряне скупчення (відкрите скупчення)
— гравітаційно пов'язана група зір I типу зоряного
населення. Їх середню масу оцінюють у 300 M .☉ У
структурі виділяють ядро, діаметр якого не перевищує
30 пк (середнє значення — 5—6 пк) і корону, діаметр
якої в 2—10 разів більший за діаметр ядра.
Tags
12. Вік розсіяних
скупчень — від десятків
мільйонів до мільярда
років. Внаслідок цього
вони можуть суттєво
відрізнятися одне від
одного зоряним складом
і, отже, виглядом
діаграми Герцшпрунга
—Рассела. Розсіяні
скупчення
сконцентровано до
галактичної площини, а
наймолодші з них
зосереджено у спіральних
діаграма Герцшпрунга—
Рассела для двох розсіяних
зоряних скупчень. NGC 188
(показано зеленим) старше і
тому його точка повороту з
головної послідовності
розташована нижче, ніж у M67
(показано жовтим).
13. У складі молодих розсіяних скупчень рідко
зустрічаються червоні і жовті гіганти та зовсім
немає червоних і жовтих надгігантів, хоча білі й
блакитні гіганти (дуже рідкісні види зірок) й
надгіганти (зірки надзвичайно високої світності й
температури, які випромінюють у сотні тисяч і
навіть мільйони разів більше, ніж наше Сонце) у
розсіяних скупченнях зустрічаються постійно.
Червоний гігант Бетельгейзе
14. Наразі відомо понад півтори тисячі таких
скупчень, хоча вважається, що в нашій Галактиці їх
має бути в десятки разів більше. Деякі розсіяні
зоряні скупчення можна спостерігати
неозброєним оком: Стожари (1,4m), Гіади (0,8m),
Ясла (3,9m).
