1. Музика у театрі Коротка історія музики та театра Джерела Час народження Давній Єгипет Давня Індія Давній Китай Давня Греція Давній Рим Епоха відродження Епоха Просвітництва Музика і театр України Деякі жанри театру, в яких використовується музика Балет Опера Оперета Пантоміма Мюзикл Фрагмент з опери «Севільський цирульник, або Марна обережність»

2. Джерела музики і театру Багато вчених вважають, що музика і театр з'явилися ще в первісному суспільстві. У ті часи люди повністю залежали від природи, тому вважали, що світом керують боги. Щоб задобрити цих богів, люди молилися й просили у них про допомогу. Часто при цьому люди розігрували невеличкі сценки, в яких використовувалися як слова, так і й пісні. Саме в цей час, вважають вчені, й почали зароджуватися музика й театр.

3. Час народження Більша частина населення проживала у південній частині Месопотамії. Тут з'явилася перша писемність, що пізніше була вдосконалена. Її поява стимулювала розвиток науково-технічного прогресу і культури. Життя перших громад було тісно пов'язана з релігією, тому музика безпосередньо підкорялося релігійним культам. У ці часи верховні жерці, астрологи, математики і музиканти складали похвальні оди богам. Жрець вимовляв молитву, що нагадувала нинішню літургію. Музичні інструменти також використовувалися на державних урочистостях. «Колискою» першої музичної цивілізації вважають родючу територію, що обмивають дві річки – Тигр та Євфрат (зараз це територія Іраку).

4. Давній Єгипет В Єгипті музика відігравала важливу роль, як у релігії, так і в повсякденному житті ще з III століття до н.е. Єгиптяни називали музику «радість», розвиваючи й підтримуючи це мистецтво. Вони також розвивали й вдосконалювали музичні інструменти. Особливо виділялася серед інших арфа. Величезне значення надавалося також людському голосу. Точних відомостей про основні жанри єгипетської музики немає. Майже всі вони були пов'язані з містеріями - музично-драматичними виставами, присвяченими життю богів. Музика супроводжувала придворні та храмові ритуали. У храмових дійствах перевага віддавалася хоровому і сольному співу, а при дворі - інструментальній музиці.

5. Давній Єгипет Сцени з життя фараонів та їх наближених на фресках гробниць зображують музикантів з арфами, флейтами та інструментами, що нагадують лютню. Давньогрецький історик Геродот, збираючись у свою подорож в Єгипет, написав гімн тисячоріччя (Maneros), в якому використовував хроматичні гами. У часи нової імперії (1550-1080 рр. до н.е.) настав розквіт музичного мистецтва Древнього Єгипту. Театр також усіляко підтримувався. Так, ще наприкінці третього тисячоріччя до н.е. в Єгипті при храмах щороку влаштовувалися театральні сценки. Вони присвячувалися заступнику хліборобів та ремісників - богу Осірісу.

6. Давня Індія Джерела індійської музики сходять до III тисячоріччя до н.е. У древніх літературних пам'ятках – «Рігведе», «Атхарваведе» та «Самаведе» - є запис умовними позначками мелодій та пісенні тексти. А трактат «Натьяшастра» (I ст. до н.е.) й взагалі присвячений театру, музиці та танцю. Головним принципом індійської музики була імпровізація, в основі якої лежала рага (від санскритського слова «колір») - традиційна стійка мелодія.

7. Давня Індія Слово «рага» використовувалося також для позначення жанру, складеного на даній мелодії. Кожна рага складалася з головного звуку («правитель»), другого за значенням звуку («міністр»), групи підлеглих звуків («помічники») та дисонуючого звуку («ворог»). Мелодійний лад раги підкорявся її змісту. Раги були покликані викликати в слухача певні почуття - любов, веселощі, відразу, гнів, подив та таке ін. Деякі раги наділялися магічними властивостями: здатністю викликати дощ, пожежи та ін. Залежно від характеру раги виконавець повинен був надавати обличчю потрібний вираз або надягати відповідну маску й користуватися належними жестами.

8. Давній Китай Перші згадки про китайську музику зустрічаються ще у легендах та міфах, які відносяться до XVI-XI ст. до н.е. У китайській музиці була прийнята система люй-люй (у перекладі – «лад», «міра»), в основі якої лежали дванадцять звуків. Кожен з них мав магічний сенс: непарні звуки втілювали світлі, активні сили Неба, парні - темні, пасивні сили Землі. Усі разом вони характеризували зміну місяців у році та годин у добі. Приблизно у VII ст. до н.е. з них було виділено п'ять найважливіших звуків, що отримали такі назви: перший - «палац», другий - «бесіда», «рада», третій - «ріг», четвертий - «збори», п'ятий - «крила».

9. Давній Китай Ці п'ять звуків ототожнювалися з п'ятьма першоелементами (вогонь, вода, земля, повітря, дерево) та п'ятьма основними квітами (білий, чорний, червоний, синій, жовтий). Музика у Давньому Китаї завжди була тісно пов'язана з філософією та устроєм суспільства. У VI ст. до н.е. китайський філософ Конфуцій (близько 551-479 до н.э.) писав, що музика є мікрокосмосом, що відбиває будову Всесвіту. Прекрасна музика має певну структуру, яку не можна порушувати - так, як не можна переступати й закон.

10. Давня Греція Розвиток музичної культури Древньої Греції охоплює близько 20 сторіч ( II тис. до н.е. - V в. н.е.). У цей час вдосконалювалися музичні інструменти, які ставали все більше складними як у виготовленні, так й в оволодінні технікою гри на них. З'явилися нові інструменти - ліра, кіфара, формінга, барбітон (струнні); різні види авлоса, сірінги та труб (духові); тімпан, сістр, кімвала (ударні). Олександрійський механік Ктесібій (III-II ст. до н.е.) сконструював перший водяний орган - гідравлос.

11. Давня Греція У давні часи співаки й музиканти не мали професійної освіти; їхнє мистецтво ґрунтувалося на імпровізації. Створення першої музичної школи, засновником якої став поет Архілох, сталося приблизно до 650 р. до н.е. У Давній Греції на честь сільських богів часто влаштовувалися обряди, схожі на карнавали. Ці вистави складалися з трьох трагедій та трьох комедій. Найпоширенішим з богів, якому присвячували свята, був бог Діоніс. Театри споруджувалися під відкритим небом. Вони були величезними за розміром. Акторами ставали лише чоловіки, які грали також жіночі ролі. Мистецтво інструментальної музики було нерозривно пов ’ язане з трагедією та поезією: голос, жести акторів та їх рухи формувалися за допомогою музики. Нерідко музичні фрагменти ставали цілими частини вистав. Музика допомагала розкривати пластику тіла та надавала більшу експресію рухам.

12. Давня Греція Персонажі комедій повинні були викликати сміх, тому маски, які надягали актори, мали приплющені носи, відстовбурчені губи та випнуті очі. У Греції були також популярні видовища народного театру, що звалися мімами. Мім - це невелика сценка побутового або сатиричного характеру, в якій зображувалися як ринкові злодюжки, так й міфологічні герої. У мімах виступали не лише чоловіки, але й жінки. У цих театральних дійствах актори виступали без масок. Найбільшими драматургами Давньої Греції вважаються Есхіл, Софокл, Евріпід та Аристотель, які були чудовими музикантами та танцюристами. Вони отримали широке суспільне визнання й були віднесені до розряду артистів та музикантів.

13. Давній Рим На відміну від Греції, у Римі акторів не поважали. Займатися ж театром, який призначався в основному для розваги публіки, й взагалі вважалося ганебним. Щоправда, деякі з римських акторів досягали загальної поваги. Римські театри багато у чому були схожі на грецькі, однак це були гранітні або бетонні споруди на окремих ділянках, на відміну від земляних чи вапнякових пагорбових елінських споруд. Крім того, вони були повністю закритими з усіх боків будівлями й мали, здебільшого, овальну форму.

14. Давній Рим Про історію музики Давнього Риму відомо небагато. Наприклад, те, що після завоювання Греції, яке сталося у II ст. до н.е., римляни почали використовувати багато з того, що було створено греками. Зокрема, використовувалися майже всі музичні інструменти Греції. Тут також був широко поширений спів поетичних творів Горація, Вергілія, Овідія у супроводі тібій та кіфар. Відомі музиканти епохи Римської імперії - Анаксенор, Тігелій, Менекрат, Месомед, Терпній, Діодор.

15. Епоха Відродження В Епоху Відродження (початок XIV— остання чверть XVI ст.) вистави стали дуже веселими та життєрадісними. Театри почали зосереджуватися у великих промислових та культурних містах. Самі ж театральні видовища влаштовувалися на площах, на дерев'яних підмостках, навколо яких завжди була велика юрба народу. Культура Ренесансу відродила традиції античного театру, поєднавши їх з національними традиціями. Епоха Відродження дала поштовх до подальшого розвитку театру і наблизила його до того, яким ми знаємо його зараз. У цей час театральне мистецтво набуває ознак професійного — виникають постійні акторські товариства (наприклад, театр Шекспіра «Глобус») та приватні антрепризи.

16. Епоха Відродження Визначних висот мистецтво театру досягло в Англії та Іспанії. Музика поступово вивільнилася від суворих канонів. У професійній музиці досягло своєї вершини хорове багатоголосся в жанрах меси, мотета, та світських пісень, де використовувалися складні поліфонічні прийоми. Виникли композиторські школи (нідерландська, римська, венеціанська та ін.) Приблизно у цей період почався й поділ театру за видами. В Італії у XVI столітті народилася комедія дель арте з постійними ролями-масками, що успадкувала традиції Римської доби. Паралельно почав розвиватися жанр трагедії, перші творці якої орієнтувались на трагедії Софокла та Евріпіда.

17. Епоха Просвітництва В Епоху просвітництва (друга половина XVII—XVIII століття) широке поширення отримала так звана світська музика. Поряд з музикуванням в аристократичних салонах почало розвиватися публічне музичне життя. Почали відкриватися постійно діючі музичні установи — оперні театри, філармонічні товариства. Вдосконалювалися струнні та духові музичні інструменти. Розвивався нотний друк. Поряд з існуючими жанрами меси та ораторії в цей період виник й невдовзі стає провідним принципово новий жанр — опера. Наприкінці цього періоду почалося формування симфонії та балету.

18. Музика і театр України Театральне та музичне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. На Русі поширеними були обрядові танці, пісні, скоморошні ігри, гуслярські билинні розспіви, а також ратна музика, що супроводжувала військові походи. Головними носіями народного театрального мистецтва Київській Русі були скоморохи — народні лицедії, талановиті музиканти й актори. Мистецтво скоморохів було дуже поширене на Русі.

19. Музика і театр України У XVII-XVIII столітті широкого розмаху набули вертепи — мендрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії. Перший стаціонарний театр в Україні був відкритий у 1795 році у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. У Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, у Полтаві — в 1810.

20. Балет Балет (від італійського слова «ballare» — танцювати) — танцювальна театральна вистава, де музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету та створенні відповідного настрою. Джерела виникнення балетного жанру закладені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Пластичний танець досягнув високого рівня розвитку у Стародавньому Єгипті, Індії, Китаї, у трагедіях греків, римлян та народних дійствах середньовіччя. В епоху Відродження ( XV — XVII ст.) б алет в Італії використовувався під час придворних бенкетів, свят тощо. Звідти він був перенесений Катериною Медичі у Францію, як вид спектаклю, що поєднує спів, танці і декламацію. Саме тоді він перетворився на На самостійний жанр завдяки французькому балетмейстеру Ж.-Ж. Новера, який також широко застосував пантоміму. Деякі жанри театру, в яких використовується музика

21. Опера Опера (від італійського слова «opera» — дія, праця, твір) — музично-сценічний жанр, що ґрунтується на синтезі музики, слів та дій. В опері сценічна дія органічно поєднується з вокальною та інструментальною музикою, а також з балетом і пантомімою. Зазвичай оперу поділяють на сцени, акти, дії. Елементами опери є арія, ансамбль, хор, балетна сцена, увертюра, симфонічний антракт. Опера виникла наприкінці XVI сторіччя в Італії, де група вчених, літераторів та музикантів спробувала відродити давньогрецьку трагедію. У більшості випадків опери пишуться за літературними сюжетами. Основою вокальних номерів є текст, що зветься лібрето. Деякі жанри театру, в яких використовується музика

22. Оперета Деякі жанри театру, в яких використовується музика Назва "оперета" походить від французького слова « operette » , що буквально означає « маленька опера » . Оперетою називають один із видів музичного театру, в якому поєднуються вокальна та інструментальна музика, танець, балет та елементи естрадного мистецтва. Це досить «легкий» музичний жанр. Засновником оперети вважають французського композитора Жака Оффенбаха, який представив на сцені театру «Буф-Паризьєн» у Парижі свою «музикету» під назвою «Двоє сліпих» . С аме ця одноактівка Жака Офенбаха увійшла в історію масового музичного театру, як родоначальниця нового жанру оперети.

23. Пантоміма Пантоміма (від грецького слова «παντόμῑμος» — мімічний актор) — вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється за допомогою міміки, жестів, пластики тіла тощо. Витоки пантоміми сходять до язичеських релігійних ритуалів, до мистецтва давньогрецьких мімів. Як вид театру пантоміма з'явилася в Римській імперії в епоху Августа. У середньовіччя пантоміма була заборонена церквою, але продовжувала жити в мистецтві мандрівних мімів, гистріонів, жонглерів, блазнів і менестрелів. Знову пантоміма розцвіла в XVI - XVIII ст. в імпровізаційній комедії дель арте, театрі бродячих італійських акторів, які включали у вистави безсловесну інтермедію. Першою пантомімою стала побутова (любовна) мелодрама, арлекінада. У XVIII - XIX ст. арлекінада перетворилася на улюблений жанр французького балаганного театру. Деякі жанри театру, в яких використовується музика

24. Мюзикл Мю́зикл (від англійського «musical play» — музичний спектакль) — музично-сценічна вистава, в якій поєднуються різноманітні жанри і виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного і оперного мистецтва. Деякі жанри театру, в яких використовується музика Мюзикл, як жанр, виник в США у 1920-х роках. До найкращих зразків мюзиклу належать «Оклахома» Р. Роджерса, «Співаючи під дощем» Джина Келі, «Вестсайдська історія» Л. Бернастайна, «Моя чарівна леді» Ф. Лоу, «Людина з Ламанчі» М. Лі, «Привид опери» Е. Л. Вебера.

25. Севільський цирульник «Севільський цирульник, або Марна обережність» був створений італійським композитором Джоаккіно Антоніо Россіні. Оперу було створено на основі комедії французького драматурга і публіциста П'єра-Огюстена Карона де Бомарше. Комедія стала поштовхом для створення кількох опер. Однак найбільш знаменитою з них виявилася саме ця опера Россіні. Фрагмент з опери