напрямки здійснення екологічного виховання школярів

1. Основні напрямки здійснення екологічного виховання школярів Башинська А.І., старший викладач кафедри методики та змісту природничо-математичних дисциплін та інформаційних технологій

2. Актуальність теми Потреба в екологічній освіті пов’язана з необхідністю забезпечувати сприятливе середовище для життя людини, тому що якість навколишнього середовища визначає здоров’я – основне право людини й головну мету розвитку цивілізації. Без необхідних для існування й розвитку людини природних передумов всі соціальні питання втрачають сенс, тому екологічна освіта має не тільки проникнути в структуру системи освіти, а стати однією з її підвалин.

3. Мета. Формування людини з новим, високим рівнем екологічної освіти та культури Сучасна екологія з окремого розділу біології перетворилася на комплекс фундаментальних і прикладних дисциплін, що переживають нині стадію активного формування. Відбулося значне розширення терміна, з’явився екологічний підхід до різних проблем людської практики – від очищення та озеленення вулиць міст до виробничих завдань і, нарешті, викристалізувалося загальне ставлення до проблеми антропогенного впливу на середовище мешкання – повітря, ґрунти, клімат як до екологічних проблем. Екологія відіграє важливу роль у розробці теоретичних засад та практичному вирішенні багатьох проблем, які стосуються природокористування, охорони навколишнього середовища, здоров’я людей, екологічного моніторингу, моделювання екологічних процесів, екологічного управління. Все це дозволяє говорити, що екологія – більш ніж наукова дисципліна, вона становить проблемно - орієнтовану систему наукових знань.

4. Завдання спрямувати на: Формування системи знань, умінь і навичок, які забезпечують громадянську відповідальність за стан навколишнього середовища, готовність поліпшувати шляхи прийняття необхідних екологічно грамотних рішень на основі нового стилю мислення й життя згідно з природою; Поглиблення пізнавальних інтересів, розвиток інтелектуальних здібностей, творчого підходу до вирішення екологічних завдань, набуття нових екологічних знань власними зусиллями; Спрямувати на використання компетентностей у суспільному житті, здійснювати професійну орієнтацію, розвиток здатності до самооцінки можливостей особистої участі у розв’язанні життєвих проблем. Очікувані результати: Знання про довкілля, розуміння різних видів взаємозв’язків, які виникають між людиною та навколишнім середовищем, є необхідною умовою взаємного узгодження економічних, екологічних та соціальних чинників сталого розвитку, знання екологічних законів, правил, теорій, понять наукових фактів.

5. “Ми не отримали землю в спадщину від батьків, ми взяли її в борг від наших дітей” Предмет і завдання сучасної екології. Термін “екологія”–запропонував німецький біологЕрнест Геккель у1866 р. Oikos - дім,logos – наука, таким чином “екологія” – наука про дім, про взаємовідносини між живими організмами та довкіллям. Екологія - це наука про взаємозв’язки живих організмів та їх угрупувань між собою та довкіллям, про структуру та функціонування надорганізмових систем. Предметом екології є різноманітність та структура зв’язків між організмами, їх угрупуваннями та середовищем існування, а також склад і закономірності функціонування угрупувань організмів: популяцій, біогеоценозів, біосфери в цілому.

7. дослідження структури та функціонування угрупувань організмів;

8. розробка методів визначення екологічного стану природних та штучних угрупувань;

9. створення бази даних та розробка рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської та соціальної діяльності людини;

11. Екологічна освіта, виховання і культура 1968 рік – закладено основи екологічної освіти на міжнародній конференції ЮНЕСКО у Парижі. 1970 рік - підтвердження на Міжнародній нараді у Неваді (США). 1972 рік - на конференції ООН у Стокгольмі задекларовано зв’язок між освітою і станом природи. 1975 рік - створення Міжнародної програми екологічної освіти. Наприкінці 80-х – 90-х прийнято Національні стратегії екологічної освіти. 1998 рік – Постанова Верховної ради про створення системи екологічної освіти і виховання. Державна національна програма “Освіта. Україна ХХІ століття”. Концепція національного виховання.

13. ціннісний;Сучасна система екологічної освіти України має неперервний, комплексний, міждисциплінарний та інтегрований характер з диференціацією залежно від професійної орієнтації. Вона складається з двох підсистем неформальної і формальної екологічної освіти. Підсистема неформальної екологічної освіти Заклади культури, охорони здоров’я, спорту, туризму Заповідні об’єкти,зоопарки, ботанічні сади, рекреаційні зони. Житловий будинок, сім’я, родина Засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети і та ін.)

14. Підсистема формальної екологічної освіти Підсистема неформальної екологічної освіти враховує здебільшого вікові особливості людини (малят, дошкільнят, молодших школярів, молодших підлітків, підлітків, юнаків, молодих осіб і та ін.). Підсистема формальної екологічної освіти більше спирається на освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні та орієнтуються на основні ланки системи освіти (дошкільна, початкова шкільна, базова шкільна, повна середня). Професійна освіта: професійно-технічна, вища, післядипломна. Заклади післядипломної освіти Дошкільні установи, ЗНЗ, заклади позашкільної освіти Професійно - технічні училища, вищі навчальні заклади

16. системність і доступність викладу навчального матеріалу відповідно до логіки природничих наук і методів дослідження;

17. Інтеграція знань про природу як на рівні міжпредметнихзв’язків навчальних дисциплін природничого циклу, так і на рівні загальних методологічних принципів та фундаментальних ідей природничих наук.

19. Міжнародні документи з охорони навколишнього середовища 1875 р. – Декларація про охорону птахів, прийнята Австро-Угорщиною та Італією. 1897 р. – угода про спільне використання та охорону морських котиків у Тихому океані між Росією, Японією, США. 1900 р. – Міжнародна угода для збереження первісної флори і фауни в Африці. 1902 р. – укладена Міжнародна конвенція про охорону всіх видів птахів. 1913 р. – перша Міжнародна конференція із захисту природи. 1968 р. – програма ООН “Людина та біосфера”. 1972 р. – програма з навколишнього середовища. 1979 р. – Європейська угода про збереження тваринного і рослинного світу та природних біотопів. 1982 р. – Всесвітня Хартія прийнята Генеральною Асамблеєю ООН. 1984 р. – Конвенція із захисту клімату. 1990 р. - Європейська Хартія про навколишнє середовище та здоров’я. 1992 р. – Порядок денний ХХІ століття. 1993 р. – Конвенція збереження біорізноманіття. 1994 р. – Декларація про ліс.

20. Міжнародні екологічні організації ВФДП (Всесвітній фонд дикої природи) – найбільша і найавторитетніша незалежна організація світу в галузі охорони навколишнього середовища. Координує проведення чотирьох міжнародних проектів: “Змінаклімату”, “Моря, що перебувають під загрозою”, “Ліси, як джерело життя”, “Живавода”. ГВП(Глобальне водне партнерство) – міжнародна мережа організацій і установ, зайнятих управлінням водними ресурсами. ЇЇ мета підтримка стійкого управління водними ресурсами в різних країнах. Greenpeace(Зелений світ), головне завдання - недопущення радіоактивного забруднення біосфери. В Україні працює з 1990 року. ЮНЕП – (Програма ООН з навколишнього середовища), створена в 1973 р., - координує всі види діяльності в галузі захисту навколишнього середовища. ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я. МАГАТЕ – Міжнародна організація з радіологічного захисту. МСОП – Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів, заснована в 1948 році.

21. Закони в галузі охорони довкілля

23. Екологічне законодавство України Конституція України, прийнята в 1996 році, заклала принципи діяльності держави для стимулювання ефективного природокористування, охорони довкілля та утвердження екологічної безпеки. Кожному громадянину України гарантується право на безпечне життя і здоров’я довкілля (екологічну безпеку) та відшкодування збитків , завданих порушенням цього права (ч. 1 ст. 50). Крім того, Конституція України передбачає право громадян на вільний доступ до отримання інформації, в тому числі про якість харчових продуктів і предметів ужитку, та можливість їх подальшого поширення (ч.2 ст. 50). Еколого-правове регулювання ґрунтується на нормах Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25 червня 1991 року. Цей закон визначає правові, економічні та соціальні основи навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

24. Концепція сталого розвитку Наприкінці 80-х років ХХ століття в закордонній літературі в галузі економіки та екології, соціології, політології і права, а також в інших гуманітарних науках, широке розповсюдження отримав термін «сталий розвиток», яким позначився соціально-економічний і екологічний розвиток спрямований на збереження миру на всій планеті, на розумне задоволення потреб людей при одночасному поліпшенні якості життя сьогоднішніх і майбутніх поколінь, на раціональне використання ресурсів планети і збереження природного середовища. У 1983 році було створено «Міжнародну комісію ООН з навколишнього середовища та розвитку». Її очолила прем’єр-міністр Норвегії Гру ХарлемБрундтланд. У 1987 комісія представила доповідь «Наше спільне майбутнє», в якій широко застосовувалось поняття «сталий розвиток». Уявлення про сталий розвиток, розроблені цією комісією, було покладено в основу документів, які було прийнято на Міжнародній конференції з навколишнього середовища та розвитку в 1992 році в Ріо-де-Женейро.

25. Збалансований розвиток В українському варіанті поряд з терміном «сталий розвиток» вживається термін «збалансований розвиток». Отже, економіка може бути екологічно сталою (збалансованою) лише тоді, коли вона підпорядкована принципам сталості – принципам, коріння яких сягає екологічної науки. За сталої економіки вилов риби не перевищує відтворювальні можливості промислових зон, кількість викачаної з-під землі води не перевищує відновлення запасів підземних вод, ерозія ґрунтів не перевищує природних темпів ґрунтоутворення, вирубка дерев не перебільшує насадження нових, а викиди карбону в атмосферу не перевищують здатності біосфери зв’язувати вуглекислий газ. Стала або збалансована економіка не знищує види рослин і тварин, швидше ніж створює нові.

26. Сталий розвиток Зрозуміло, що в основі нової економіки повинен бути принцип, який передбачає перехід від одноразових витрат природних ресурсів до витрат, заснованих на використанні відновлюваних джерел енергії і на постійному повторному використанні матеріалів та переробці промислових відходів. Це економіка з використанням сонячної енергії, з переважним застосуванням велосипедів і залізниць для пересування людей, економіка, в якій енергія, вода. Земля і матеріали будуть використовуватись набагато ефективніше і раціональніше ніж це робиться сьогодні. Сталий розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби сьогодення, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

27. Що екологічне, те економічне Центральне місце в понятті сталого розвитку займає проблема обліку довготривалих екологічних наслідків економічних рішень, які приймаються сьогодні. Необхідна мінімалізація негативних екологічних наслідків для наступних поколінь. Неможливо жити за рахунок свої дітей і онуків неможливо витрачати природні ресурси лише для себе. Отже, проблема екологічних обмежень, компромісу між поточним і майбутнім споживанням має стати основною при розробці соціально-економічної стратегії розвитку на тривалу перспективу для будь-якої країни. Як показує історія людства, радикальні економічні зміни останніх років, проекти і заходи, які здійснюються відповідно до природних закономірностей, через тривалий час виявляються економічно ефективними. І навпаки, економічні проекти, які приносять швидку і значну вигоду, але здійснюються без урахування довготривалих екологічних наслідків, у перспективі зазвичай є збитковими. Тобто для тривалого інтервалу часу є правильний простий принцип: «що екологічне, те економічне».

28. Концепція сталого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах: Концепція сталого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах: 1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби. 2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов`язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення. 3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на більш благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф - злидні, які стали у світі звичайним явищем. 4. Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії. 5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

29. Приклади Будівництво доріг, будівель має супроводжуватися відповідним зростанням зелених насаджень - щоб не погіршувати стан довкілля Зростання виробництва зерна не повинно супроводжуватися виснаженням чи іншим погіршенням якості ґрунту Видобування корисних копалин (наприклад металевих руд, вугілля) має супроводжуватися створенням підприємств що не залежать від цього видобутку. Таким чином щоб після вичерпання - майбутні покоління (а часто й поточні) не мали економічних проблем У приватному сенсі - заробітна плата повинна компенсувати витрати на відновлення здоров'я, погіршене через виконувану роботу Медичні препарати та хірургічні операції повинні не лише вирішувати поточну проблему, але й не призвести до погіршення стану здоров'я пацієнта у майбутньому, часто це включає і здоров'я наступних поколінь Навчання та використання праці жінок не повинне приводити до відмови від виконання основного обов'язку - народження дітей. Фактично найбільша шкода яка може бути завдана майбутнім поколінням - це пряме їх знищення.