1. Тема: Перша медична допомога хворим.
Догляд за хворими.
Правила застосування гірчичників,ммееддииччнниихх
ббаанноокк,,ннііжжнниихх вваанннн,,ннааккллааддаанннняя ввееннооззнниихх
дджжггууттіівв.. ШШттууччннее ддииххаанннняя йй ззааккррииттиийй ммаассаажж
ссееррццяя.. ЗЗаассооббии ппеерршшооїї ддооппооммооггии ттаа ллііккии ппіідд
ччаасс аассттммии,,ллееггееннееввооїї ккррооввооттееччіі,,ггііппееррттооннііччннооггоо
ккррииззуу,,ппррииссттууппуу ссттееннооккааррддііїї,,ннааббрряяккуу ллееггеенньь,,
ннееппррииттооммннооссттіі.. ВВииммііррюювваанннняя ааррттееррііааллььннооггоо
ттииссккуу іі ттееммппееррааттууррии ттііллаа
ППррееззееннттааццііяя ввииккллааддааччаа ппррееддммееттуу ““ЗЗааххиисстт ВВііттччииззннии””
ШШееввччееннккііввссььккооїї ЗЗООШШ--11--33 сстт..
ППллааххттіійй АА..ММ..

2.  ММееттаа ууррооккуу::
ооззннааййооммииттии ууччнніівв зз ппррааввииллааммии ззаассттооссуувваанннняя
ггііррччииччннииккіівв,,ммееддииччнниихх ббаанноокк,,ннііжжнниихх вваанннн,,ннааккллааддаанннняямм
ввееннооззнниихх дджжггууттіівв,,ппррооввееддеенннняямм шшттууччннооггоо ддииххаанннняя йй
ззааккррииттооггоо ммаассаажжуу ссееррццяя;;ззаассооббааммии ппеерршшооїї ддооппооммооггии
ттаа ллііккааммии ппіідд ччаасс аассттммии,,ллееггееннееввооїї
ккррооввооттееччіі,,ггііппееррттооннііччннооггоо ккррииззуу,,ппррииссттууппуу ссттееннооккааррддііїї,,
ннааббрряяккуу ллееггеенньь,,ннееппррииттооммннооссттіі;;ввииммііррюювваанннняямм
ааррттееррііааллььннооггоо ттииссккуу іі ттееммппееррааттууррии ттііллаа..
РРооззввииввааттии ппррааккттииччнніі ннааввииккии

3. ГГііррччииччннииккии –– ццее
засоби, які стимулюють рецептори слизових оболонок, шкіри та
підшкірних тканин.
В гірчичному порошку, нанесеному на папір, міститься глікозид
синігрин і фермент мірозин, який у теплій воді розщеплює глікозид зі
звільненням ефірно-гірчичної олії, яка виявляє подразнювальні
властивості. Лікувальний ефект зумовлений рефлекторними реакціями,
що виникають при подразненні нервових закінчень шкіри. При нанесенні
на шкіру викликає складний ланцюг нейрогуморальних реакцій, які
сприяють усуненню застудних, запальних захворювань в легенях, зміну
судинного тонусу, діяльності серця тощо.
Показання для застосування. Гірчичники призначають у
комплексному лікуванні як протизапальний (відтяжний) засіб при
багатьох захворюваннях (міозити, невралгії, бронхіти, ларинготрахеїти,
пневмонії, головний біль і т.ін). Іноді можна призначати при стенокардії
(залежно від вираженості останньої).

4. Спосіб застосування та дози. Гірчичники застосовують шляхом аплікацій на шкіру. Перед
аплікацією гірчичник рівномірно змочують теплою водою, яка займає якусь ємність, і накладають на
шкіру, прикриваючи зверху сухим рушником. Час експозиції становить 5 - 15 хв (до появи
вираженого почервоніння шкіри, сильного печіння). Кількість аплікацій і їх частота залежать від
форми і вираженості захворювання, ефективності гірчичників самих по собі або при застосуванні
останніх у комплексній терапії.
Побічна дія. При підвищеній індивідуальній чутливості до гірчиці або тривалій експозиції можливе
виникнення опіків, везикульозного висипу і некрозів на тій ділянці шкіри, де застосовувались
гірчичники. Можливі загальні алергічні реакції типу набряку Квінке, що виникають внаслідок дії
ефірної пари гірчиці.
Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість, ушкодження шкіри у місці накладання
гірчичників (гнійничкові захворювання, нейродерміти, псоріаз, мокра екзема, травматичні порушення
цілісності шкірного покриву).

5. Взаємодія з лікарськими засобами.
У клінічній практиці взаємодії з іншими лікарськими
засобами не спостерігалось.
Передозування. При тривалій аплікації можливе
посилення описаних побічних ефектів. Лікування
ускладнень – симптоматичне.
Особливості застосування. Не можна накладати
гірчичники на ділянку серця, хребет. При частому
прикладанні гірчичників на одне й те саме місце
утворюється пігментація шкіри.
У дітей раннього віку прикладати гірчичники на шкіру
доцільно зворотною стороною або через полотняну
тканину. Після закінчення процедури шкіру обмивають,
видаляють залишки гірчиці і витирають насухо.
Умови та термін зберігання. Зберігають гірчичники
у сухому, прохолодному, захищеному від світла місці,
недоступному для дітей.
Термін придатності – 1,5 року.

6. Медичні банки
Показання до застосування банок:
запальні процеси в органах грудної клітки,
міжреберні невралгії,
радикуліти.
Протипоказання:
легеневі кровотечі,
туберкульоз легенів
пухлини грудної клітки,
хвороби шкіри та різка її чутливість,
різке виснаження хворого,
стан сильного загального збудження
із судомами.

7. Методика застосування
 Зазвичай ставлять від 10 до 20 банок. Положення хворого — лежачи. Перед
використанням банки ретельно миють гарячою водою, насухо витирають,
перевіряють цілість країв і ставлять в ліжка хворого. Потім намотують на
металевий стержень завдовжки 12—15 см гігроскопічну вату і нерясно змочують
її легкозаймистою рідиною (спирт, ефір і ін. ), Аби не обпалити хворого,
струшують зайву рідину з тампона і лише тоді запалюють його. Якщо шкіра
покрита волоссям, їх збривають, шкіру обмивають теплою водою і змащують
вазеліном або іншим жиром, аби краї банки щільно прилягли до поверхні тіла і
не було опіку. Банку тримають недалеко від тіла хворого лівою рукою, а правою
на короткий час вводять в банку тампон, що горить, після чого швидко
приставляють її до тіла. За рахунок розрідженого простору, що утворився в
банці, втягується шкіра, і банка міцно прикріпляється до тіла. Банки знаходяться
на шкірі 15—20 мин. Якщо банки добре поставлені, під ними з'являється темна
пляма — синець. Хворого слід добре укрити.
 Аби зняти банку, не заподіюючи болю, треба однією рукою злегка відхиляти її
убік, а пальцями іншої руки натиснути на шкіру з протилежного боку в краю
банки. Після зняття банок з шкіри знімають ватяним тампоном вазелін, тепло
одягають хворого, вкривають ковдрою.
 Після процедури хворий повинен лежати не менше 30 мин.
 Банки добре протирають і складають в ящик, де зберігаються також спирт,
вазелін і сірники.

8. ННоожжнніі ввааннннии
Ножні ванни - місцева фізіотерапевтична процедура, яка діє на
весь організм.
Температура шкіри ніг коливається від 24 до 32 градусів. Тому
температура води 33-35 градусів сприяє розслабленню м'язів ,
поліпшенню кровообігу і живлення тканин , створює приємне
відчуття зігрівання ніг.
За 10-15 хвилин ванна знімає втому , біль , викликану
перевтомою , тривалою ходьбою і деякими іншими причинами.
Тепла ножна ванна , навіть однократна , допомагає зняти
головний біль, втома м'язів ніг. Корисно її робити і при
переохолодженні .

9. Застосування банок:
 У глибокий таз або каструлю налийте воду 36-38 градусів.
 Сядьте зручніше на стілець і занурте ноги в воду до нижньої третини
гомілок. Час від часу доливайте гарячу воду , щоб підтримати потрібну
температуру. Тривалість процедури від 10-15 до 20 - 30 хвилин.
 При безсонні, відчутті холоду і підвищеної пітливості стоп , деяких
шкірних , серцево-судинних та інших захворюваннях лікар призначає
іноді ножні ванни з поступовим підвищенням температури.
 Занурте ноги в воду , так , щоб вона покрила гомілки до половини , і
накрийте ноги і каструлю ковдрою. Початкова температура води - 37
градусів.
 Гарячу підливайте кожні дві -три хвилини і доведіть її температуру до
40-42 градусів. Тривалість ванни - 10-15 хвилин.
 При такому повільному підвищенні температури води поступово
розширюються не тільки дрібні , поверхнево розташовані судини , а й
великі , глибоко розташовані . Відбувається перерозподіл крові в
організмі , що сприятливо позначається на діяльності серця і судин , на
мозковому кровообігу .
 Контрастні ножні ванни- це гарний загартовуючий засіб, що сприяє
підвищенню захисних сил організму. Приготуйте дві каструлі - одну з
гарячою ( 42-45 градусів) , іншу з холодною (15-20 градусів ) водою.

10. Сядьте на стілець ( якщо є , той що крутиться , але можна і на звичайний ) і опустіть ноги на 30-60 секунд
у гарячу , а потім на 10-20 секунд в холодну воду , повторюючи так 4-5 разів. Роблять контрастні ванни
щодня або через день ; після 10-20 ванн необхідна перерва на два- три місяці.
При так званих простудних захворюваннях деяким пацієнтам рекомендуються ванни з різними
добавками: гірчицею , сіллю , хвойним екстрактом. Вони подразнюють шкірні покриви , викликають
посилення кровообігу.
Гірчиці потрібно з розрахунку 10-15 грамів на 10 літрів води. Її попередньо розводять до сметаноподібної
консистенції , а потім вже ретельно розмішують в тазу або каструлі. Кухонної солі кладуть 200-300 грамів
на 10 літрів води , а хвойного екстракту -од - ну - дві столові ложки рідкого або півпачки брикетованого ;
температура води 36-38 градусів.
Щоб зменшити ороговілості сухої шкіри , дещо пом'якшити і очистити її , у воду для ножної ванни
додають питну соду - 30 грамів на 10 літрів. Добре пом'якшують шкіру і заспокоюють шкірний свербіж
ванни з крохмалем , пивними дріжджами. Їх кладуть по 30 - 40 грамів на 10 літрів теплої води (36-38
градусів) ; тривалість процедури - 30 - 40 хвилин.
Розмякчуючи діють і ножні ванни з додаванням різних лікарських трав - м'яти , чебрецю , валеріани ,
ромашки , шавлії та інших . Спосіб приготування нескладний: 10 грамів висушених рослин заварюють як
чай , настоюють півгодини , проціджують і вливають у воду. Температура трав'яних ванн - 37 - 38
градусів , тривалість - 10-12 хвилин. Їх проводять одноразово або у вигляді курсу ( 10-15) , повторюючи
щодня або через день.
Якщо на стопах або гомілках є невеликі садна , потертості та інші дрібні пошкодження шкірних покривів ,
рекомендуються ванни з марганцевокислим калієм , який має дезінфікуючі властивості . Кристалики
ретельно розмішують у воді до отримання світло - рожевого забарвлення .

11. ННааккллааддаанннняя ввееннооззнниихх дджжггууттіівв
Джгут — засіб для тимчасової зупинки кровотечі з судин шляхом колового перетискання кінцівки та
стискання її тканин. Джгут застосовують і для знекровлення тканин при операціях на пальці, кисті та
стопі, ампутаціях кінцівок та ін. Для стискання венозних судин джгут накладають при венепункціях і з
метою регіонарної внутрішньокісткової та внутрішньовенної анестезії. Джгут накладають центральніше
пошкодженої ділянки: при пораненні кінцівки — на будь-якому рівні стегна, верхній кінцівки — на
плечі,окрім середньої її третини через небезпеку стискання нервових стовбурів. Для захисту шкіри від
защемлення під джгут підкладають м’яку підкладку, розправлену частину одягу, шар вати.
При правильному накладанні джгута зникає пульс на периферійній артерії, кінцівка дистальніше джгута
блідне, кровотеча зупиняється. Слабо затягнутий джгут викликає венозний застій та посилює кровотечу
з рани. Надмірне перетискання джгутом кінцівки може привести до стискання нервів із наступними
паралічами.
Джгут може знаходитися на кінцівці не більше 2-х годин для запобігання омертвінню тканин кінцівки.
Тому необхідно на спеціальній бирці, закріпленій на джгуті, вказувати час його накладання. При
необхідності залишити джгут на триваліший час його потрібно розпустити на декілька секунд,
притиснути судину пальцем, зробити легкий масаж борозни, перекласти джгут на нове місце, дещо
центральніше. Кінцівка при накладанні джгута необхідноіммобілізувати, вклавши її у зручному
підвищеному положенні. Поранений зі джгутом повинен бути негайно відправлений у лікувальний
заклад для остаточної зупинки кровотечі.

12. Існує декілька різновидів джгутів. Джгут Есмарха — товста гумова трубка із гачками та ланцюжком
на кінцях для закріплення джгута.
Стрічковий джгут — гумова смужка шириною 3-4 см. Для зупинки кровотечі з судин верхніх
кінцівок та знекровлення кінцівки під час операції застосовують стрічковий джгут, виготовлений із
тонкої еластичної гуми шириною 5-6 см. Накладають його на попередньо підняту кінцівку ходами
від периферії до центру і зав’язують.
Матер’яний джгут — закрутка складається зі смужки міцної тканини довжиною 1 м та шириною 3
см, закрутки та застібки на одному кінці. Закрутка – петля з тасьми такої ж ширини що й джгут, з
паличкою посередині та з матер’яними кільцями для фіксації її кінця – з’єднана зі смужкою джгута
двома прямокутними пряжками біля застібки. Затягують джгут обертанням палички, що скручує
тасьму закрутки. Кінець палички закріплюють в одній з петель.
Стандартні джгути можна замінити ременем, шарфом, хусткою, будь-яким шматком матерії.
Тимчасову зупинку кровотечі імпровізованим джгутом роблять по типу закрутки. Матеріал
складають у вигляді широкої стрічки, огортають кінцівку та зв’язують його кінці подвійним вузлом,
в який вставляють паличку. Повертаючи її, затягають джгут.

13. Штучне дихання та непрямий масаж серця,як засоби ММооззккооввоо--ЛЛееггееннееввооїї
ррееааннііммааццііїї
Штучне дихання шляхом вдування повітря може бути здійснене декількома способами. Найпростіший з них —
штучна вентиляція легень рот в рот або рот в ніс. Розроблені ручні апарати для штучного дихання у вигляді гумового
мішечка з маскою. Ці мішки-респіратори повинні бути у будь-якому медичному закладі, у медпункті, фельдшерсько-
акушерському пункті. У лікарні для штучної вентиляції легень використовують спеціальні складні апарати, так
звані респіратори. Портативними респіраторами оснащені машини швидкої допомоги, рятувальні станції на пляжах.
Техніка штучної вентиляції легень рот до рота або рот до носу
Для проведення штучного дихання необхідно покласти хворого на спину, розстебнути стискаючий грудну клітку одяг та
забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів. Якщо у ротовій порожнині або глотці є якийсь вміст, його потрібно
швидко видалити пальцем, серветкою, хусткою або за допомогою будь-якого відсосу. З цією метою можна використати
гумову спринцівку, відрізавши спочатку її тонкий кінчик. Для звільнення дихальних шляхів голову постраждалого слід
відвести назад. Потрібно пам'ятати, що надмірне відведення голови може призвести до звуження дихальних шляхів. Для
повнішого відкриття дихальних шляхів необхідно висунути нижню щелепу вперед. Якщо під рукою є один з видів
повітроводів, то його слід ввести у глотку для попередження западання язика. При відсутності повітроводу під час
проведення штучного дихання слід притримувати голову у відведеному положенні рукою, зміщуючи нижну щелепу
вперед, проводити реанімацію потрібно з розрахунком 2:15 , 2 вдихи і 15 разів масаж серця.

14. При проведенні дихання рот у рот голову постраждалого притримують у певному положенні. Людина, що проводить
реанімацію, зробивши глибокий вдих та щільно притиснувши свій рот до рота хворого, вдуває до його легенів повітря.
При цьому рукою, що знаходиться у лоба постраждалого, необхідно затиснути ніс. Видих здійснюється пасивно, за
рахунок еластичних сил грудної клітки. Число видихів у хвилину повинно бути не менше 16-20. Вдування потрібно
проводити швидко та різко (у дітей менш різко), щоб тривалість вдиху була у 2 рази менше часу видиху.
Необхідно слідкувати, щоб повітря, що вдихається, не призвело до надмірного розтягнення шлунка. У цьому випадку
з'являється небезпека виділення харчових мас зі шлунку та потрапляння їх у бронхи. Зрозуміло, дихання рот у рот
створює значні гігієнічні незручності. Уникнути безпосереднього доторкання до рота хворого можливо, вдуваючи
повітря через марлеву серветку, хустку або будь-яку іншу нещільну матерію. При цьому методі вентиляції легень можна
застосовувати повітроводи.
При використанні методу дихання рот у ніс вдування повітря відбувається через ніс. При цьому рот постраждалого
повинен бути закритий рукою, якою одночасно зміщують щелепу доверху для попередження западання язика.

15. Штучна вентиляція легень за допомогою ррууччнниихх рреессппііррааттоорріівв
ССппооччааттккуу ннееооббххіідднноо ззааббееззппееччииттии ппррооххііддннііссттьь ддииххааллььнниихх шшлляяххіівв ттаа ввввеессттии ппооввііттррооввіідд.. ННаа нніісс ттаа рроотт ххввооррооггоо
щщііллььнноо ннааккллааддааююттьь ммаассккуу.. ССттииссккааююччии мміішшоокк,, ррообблляяттьь ввддиихх,, ввииддиихх ззддііййссннююєєттььссяя ччеерреезз ккллааппаанн
мміішшккаа((ММіішшоокк ААммббуу)),, ппррии ццььооммуу ттррииввааллііссттьь ввииддииххуу уу 22 ррааззии ббііллььшшаа,, ннііжж ттррииввааллііссттьь ввддииххуу..
ППррии ууссііхх ссппооссооббаахх шшттууччннооїї ввееннттиилляяццііїї ллееггеенньь ннееооббххіідднноо ооццііннююввааттии їїїї ееффееккттииввннііссттьь ззаа ееккссккууррссіієєюю ггррууддннооїї
ккллііттккии..
ТТррииввааллаа ввееннттиилляяццііяя ллееннеенньь ссллууггууєє ллиишшее ддлляя ннааддаанннняя ппеерршшооїї ддооппооммооггии ттаа ддооппооммооггии ппіідд ччаасс
ттррааннссппооррттуувваанннняя.. ТТооммуу,, ннее ппррииппиинняяююччии ррееааннііммааццііїї —— ммаассаажжуу ссееррццяя ттаа шшттууччннооггоо ддииххаанннняя,, сслліідд ззррооббииттии ввссее
ммоожжллииввее,, щщообб ввииккллииккааттии шшввииддккуу ддооппооммооггуу ааббоо ппееррееввееззттии ххввооррооггоо уу ллііккууввааллььнниийй ззааккллаадд ддлляя ннааддаанннняя
ккввааллііффііккооввааннооїї ддооппооммооггии..

16. ННЕЕППРРЯЯММИИЙЙ ((ЗЗААККРРИИТТИИЙЙ)) ММААССААЖЖ ССЕЕРРЦЦЯЯ
Показання
Масаж серця застосовують як метод відновлення штучного кровообігу і діяльності серця при всіх
видах гострої зупинки кровообігу:
– фібриляція шлуночків;
– асистолія.
Протипоказання
– проникаюче поранення грудей;
– поранення серця;
– пневмоторакс;
– гемоторакс;
– перелом ребер та грудини.
Масаж серця здійснюють шляхом ритмічного стискання серця безпосередньо рукою (відкритий, чи
прямий, масаж серця) або між грудиною і хребтом (непрямий, чи закритий).
Закритий масаж серця застосовують у більшості ситуацій серцево-легеневої реанімації, це простий
і найбільш оперативний спосіб невідкладного штучного підтримання кровообігу. Ритмічне
натискання на грудну стінку в ділянці серця зумовлює вигнання деякого об’єму крові з лівого
шлуночка в аорту, а з правого шлуночка - в легені, де відбувається її збагачення киснем (за умови
одночасного проведення штучної вентиляції легень). Після припинення натискання грудна
порожнина розширюється, що сприяє наступному заповненню шлуночків кров’ю.
При проведенні реанімаційних заходів необхідно:
– забезпечити прохідність дихальних шляхів;
– провести штучну вентиляцію легень і закритий масаж серця;
– забезпечити надійний доступ до вени, встановити інфузійну систему;
– здійснити внутрішньовенне, інтратрахеальне або внутрішньосерцеве введення лікарських
засобів.

17. Техніка проведення
Хворого вкладають на рівну тверду горизонтальну поверхню (для запобігання прогинанню грудної
клітки) з максимально закинутою головою і припіднятими нижніми кінцівками.
Реаніматор стає з будь-якого боку від хворого (залежно від ситуації) так, щоб його плечі знаходилися
над грудиною пацієнта, і кладе кисті на нижню третину грудини (пальці не торкаються поверхні
грудної стінки). Руки розташовують одну на одній так, щоб основа долоні, яка лежить на грудині,
перебувала суворо по серединній лінії на два поперечних пальці вище від мечоподібного відростка.
Натиснення здійснюють випрямленими в ліктьових суглобах руками, розташованими
перпендикулярно до грудної стінки (щоб натискати тільки зап’ястками), не різко (щоб уникнути
травми ребер і печінки), з такою силою, щоб змістити грудину в бік хребта на 4-6 см. Оскільки не
можна цю відстань виміряти, про ефективність свідчить поява пульсації на великих артеріях під час
кожного натискання і наявність ЕКГ-сигналів (розширення комплексів ОЯ5 при кожному
натисканні).
Рухи повинні бути ритмічними і плавними. Людина, яка робить масаж, натискає своєю масою тіла,
не згинаючи рук. Тривалість однієї компресії грудної клітки - 0,5-1 сек, інтервал між окремими
компресіями - 0,5-1 сек. Ритмічність масажу 60-70 за 1 хв. Масаж не можна припиняти більш ніж на 5
с. В інтервалах руки з грудини не знімаються, пальці залишаються припіднятими, руки повністю
випрямлені в ліктьових суглобах.
Дітям, особливо молодшого віку, масаж здійснюють однією рукою, навіть пальцем, частота
поштовхів повинна бути більшою - до 100-120 за хвилину. Непрямий масаж серця чергують зі
штучною вентиляцією легенів. Бажано під час вдування повітря припинити масаж, оскільки при
стисканні грудної клітки надходження повітря в легені утруднене.
Два реаніматори:
1 вдих - 5 натискань на грудну стінку.
Один реаніматор:
2 вдихи - 10-12 натискань на грудну стінку.

18. Критерії ефективності
Масаж ефективний, якщо при натисканні:
– відчувається пульсова хвиля на сонній і стегновій артеріях, а іноді - і на променевій артерії;
– на ЕКГ спостерігають ритмічні спотворені шлуночкові комплекси;
зіниці звужуються;
– змінюється забарвлення шкіри (зменшуються блідість, сірість, ціаноз);
артеріальний тиск підвищується до 60-70 мм рт. ст.;
– іноді з’являються самостійні рухи. Масаж серця здійснюють або до досягнення ефекту (відновлення
ефективного кровотоку) або до появи ознак смерті мозку (25-30 хвилин).
Ускладнення
За неправильної техніки масажу можливі:
– перелом ребер, грудини, мечоподібного відростка;
– ушкодження легень, печінки, шлунка, серця, плеври;
емболія жиром, тромбоз легеневої та мозкових артерій.
Для уникнення ускладнень необхідно стежити за співвідношенням сили тиску реаніматора і пружності
грудної стінки потерпілого.

19. ББррооннххііааллььннаа аассттммаа –– ххррооннііччннее ззааххввооррюювваанннняя ооррггаанніівв ддииххаанннняя,, яякк ппррааввииллоо,, ііннффееккццііййнноо--ааллееррггііччннооїї ппррииррооддии,,
ппррии яяккооммуу ввииннииккааююттьь ннааппааддии ззааддууххии,, щщоо ннооссяяттьь ннееррііддккоо ббоолліісснниийй ххааррааккттеерр.. ЦЦіі ннааппааддии ооббууммооввллеенніі
ппоорруушшеенннняямм ппррооххііддннооссттіі ббррооннххіівв ввннаассллііддоокк ссппааззммуу ммууссккууллааттууррииддррііббнниихх ббррооннххіівв ((ббррооннххііоолл)),, ннааббрряяккуу їїхх
ссллииззооввооїї ооббооллооннккии іі ззааккууппооррккии ппррооссввііттуу ббррооннххііоолл вв’’яяззккиимм ввммііссттоомм..
Невідкладна допомога при бронхіальній астмі полягає в певних діях, які призначає кожному пацієнтові
його лікар, частіше за все, ці дії чинять родичі хворого.
У першу чергу необхідно здійснити інгаляцію ліками, які зніме бронхоспазм, з ручного інгалятора.
Хворого потрібно зручно розташувати (Положення стоячи, спираючись на руки або сидяче положення,
допомагають включити допоміжні дихальні м'язи) , Відкрити вікна, для провітрювання і, якщо відомий
алерген, видалити його.
Так само напад можна купірувати ручний або ножною ванною, прийомом протиастматичних ліків. При
не вдалих спробах зняти напад бронхоспазму необхідно негайно викликати швидку.
При раптовому нападі в публічному місці, при відсутності ручного інгалятора невідкладна допомога при
бронхіальній астмі зводиться до розташування хворого в зручному положенні і викликом лікаря. Далі
надається медична допомога спеціальними засобами.

20. Легенева кровотеча
Невідкладна допомога:
заспокоїти хворого,
надати йому напівсидячого положення,
до мінімуму обмежити розмову з ним.
негайно викликати швидку допомогу!

21. ГІПЕРТОНІЧНИЙ КРИЗ
-це раптове підвищення артеріального тиску, що виходить за межі звичайного для хворого рівня
і супроводжується появою або посиленням клінічної симптоматики, частіше церебрального або
кардіального генезу
– це завжди дуже небезпечно, то не варто намагатися вирішити проблему самостійно.
Невідкладна допомога:
-викликайте бригаду швидкої допомоги. По телефону ви повинні обов’язково повідомити всі
симптоми хворого, а також показники кров’яного тиску.
-укладіть людину в ліжко.
-Під спину і голову підкладіть кілька подушок або ковдр так, щоб він був в сидячому положенні.
-Якщо у пацієнта є зубні протези, то обов’язково потрібно їх зняти – гіпертонічний криз може
супроводжуватися судомами.
-Забезпечте вільний приплив свіжого повітря в приміщення –
- можна покласти грілки з гарячою водою до стоп ноги або накласти гірчичники, але тільки
на область литкових м’язів.
- прийом гіпотензивних препаратів( “Коринфар» або «Еналапрін», або інші.
Таблетки не можна відразу ж ковтати – їх потрібно покласти під язик і дочекатися
розчинення – так активні компоненти медикаментів швидше всмоктуються в кров.

22. Тиск можна знизити лише на 30 міліметрів ртутного стовпчика в порівнянні з
первинним показником. Якщо це сталося, то потрібно припинити прийом будь-яких
препаратів.
Варто запам’ятати, що іноді процес супроводжується підвищенням
внутрішньочерепного тиску, результатом якого і є сильні головні болі. Якщо хвора
людина скаржиться на больовий синдром, то варто дати йому якийсь легкий сечогінний
засіб. Прекрасно підійде препарат «Фуросемід».
Підвищений тиск може викликати проблеми з роботою серцевого м’яза – це
проявляється болями або палінням в області грудини. Якщо це сталося, то дайте людині
таблетку нітрогліцерину або валідолу. Її теж потрібно покласти під язик до повного
розсмоктування.
Якщо хворий у стані кризу стає збудливим і нервовим, у нього з’являється напад
нез’ясовного страху або панічна атака, то варто прийняти якесь заспокійливий засіб.
Коли перша невідкладна допомога при гіпертонічному кризі надана хворому, його стан,
як правило, трохи поліпшується і стає більш стабільним. Тепер необхідно дочекатися
бригади парамедиків, які і здійснять подальше лікування. Потрібно обов’язково
розповісти лікарям, які кошти ви давали людині до їх приїзду – це усуне можливі побічні
ефекти від прийому несумісних препаратів.

23. СТЕНОКАРДІЯ
Стенокардія́ (angina pectoris, грудна жаба ) — захворювання, симптомами якого є
напади раптового болю (ангінозний біль) в грудях унаслідок гострої недостатності
кровопостачання міокарду
Перша допомога
Її необхідно надати хворому ще до прибуття лікаря, більше того, всі лікувальні заходи повинні бути
відомі безпосередньо хворій людині.
1. Відпочинок, повне припинення будь-яких рухів.
2. Прийом нітрогліцерину. Якщо протягом 2-3 хвилин препарат не подіяв, прийняти повторно.
Увага! Приймати препарат потрібно на самому початку нападу, не чекаючи, коли біль посилиться і
не сподіватися, що "відпустить". Хворий повинен завжди мати при собі нітрогліцерін.Еслі ціла
таблетка викликає головний біль, заздалегідь потрібно розділити таблетку навпіл.
3. Якщо повторний прийом не допомагає, викликати швидку медичну допомогу. Пам'ятайте, що
можна прийняти не більше трьох таблеток, інакше може різко знизитися тиск.
4. Щоб заспокоїти хворого, можна прийняти корвалол чи валокардін.
5. Можна на область серця або на грудину накласти гірчичники.
Увага! Якщо хворий під час нападу болю в області серця або за грудиною скаржиться на різку
слабкість, задуха, рясний холодний піт, обов'язково потрібно викликати швидку допомогу. До її
приїзду хворому потрібно лягти і прийняти таблетку нітрогліцерину під язик.

24. НАБРЯК ЛЕГЕНЬ
Набряк легенів – скупчення в легеневих пухирцях (альвеолах) і в тканинах легенів водянистої
рідини. Надання першої допомоги при набряку легенів повинно бути спрямоване на усунення
задухи. Перш за все необхідно відновити прохідність дихальних шляхів. Для цього проводиться
відсмоктування мокротиння і процедура по вдиханню кисню з парами спирту, який є одним з
ефективних протипінних засобів.
Для зменшення кровонаповнення в легеневих судинах доцільно накладення джгутів на кінцівки.
При цьому необхідно пережимати лише венозні судини і зберегти нормальний артеріальний
кровотік.
Тому, наклавши джгут, слід перевірити наявність пульсу на артерії нижче джгута. Крім цього
застосовують різні лікарські препарати – сечогінні, що знижують артеріальний тиск. Застосування
їх вимагає великої обережності і повинно виконуватися тільки за призначенням лікаря, якого
необхідно негайно викликати. ри перших ознаках набряку легенів хворий повинен прийняти
напівсидяче положення. Потрібно дати хворому під язик таблетку нітрогліцерину до повного її
розсмоктування саме під язиком. При відсутності ефекту наступну таблетку пропонувати не раніше
ніж через 5-10 хвилин, але не більше 6 таблеток на добу. До руках і ногах поставити гірчичники;
потім на спину поставити сухі банки. Так як дорога кожна хвилина, то в очікуванні прибуття лікаря
давати хворому через кожні півгодини по 20 ефірно-валеріановим крапель з водою. Заміною
потрібних ліків, не опинилися під рукою, може стати чарка горілки, яка приймається щогодини.
Корисно ще поставити збуджуючу клізму з води і столового оцту в рівних частинах (але не
есенції!).
Коли стан хворого поліпшиться, дати йому яке-небудь відхаркувальний засіб

25. НЕПРИТОМНІСТЬ
Непритом́ність або обморок — це нетривала втрата свідомості через гостру
недостатність кровообігу в головному мозку. За різноманіття причин, механізм цього стану
один — порушення регуляції судинного тонусу.
Перша допомога
Напад втрати свідомості викликається тим, що звужується кровотік до головного мозку.
Такому хворому потрібно терміново надати допомогу. Тому хворого потрібно укласти так,
щоб його ноги знаходилися вище тулуба. Відчиніть двері, послабити комір, щоб він не
утруднював вільне дихання. Дати понюхати нашатирний спирт, але тільки дуже обережно,
щоб він не зміг потрапити на слизові оболонки і не викликав би опік. Окропити обличчя
водою. Якщо протягом декількох хвилин хворий не приходить до тями, потрібно терміново
викликати «швидку допомогу».

26. Вимірювання артеріального тиску
Вимірювання артеріального тиску проводиться за допомогою спеціального приладу – сфігмоманометру, який
називають тонометром.
АЛГОРИТМ ВИМІРЮВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ЗА МЕТОДОМ КОРОТКОВА.
1. Обстежуваного посадити правим боком до столу. Розмістити праву руку на столі.
2. На середню третину оголеного плеча накласти манжетку, так, щоб її нижній край перебував на 2–2,5 см вище
ліктьової ямки, а між манжетою і поверхнею плеча проходив палець. Загвинтити клапан груші та пальпаторно
визначити в ліктьовому згині місце чіткої пульсації артерії і у цьому місці розмістити стетофонендоскоп.
3. За допомогою груші поступово підвищувати тиск у манжетці на 20-30 мм рт. ст. вище моменту зникнення
тонів.
4. Відкрити гвинтовий клапан, знижуючи тиск у манжетці зі швидкістю 2 мм рт.ст. за 1 с стежити за
показниками манометра. Покази манометра в момент виникнення першого звуку в артерії відповідають
систолічному тиску.

27. Вимірювання температури тіла
Порядок вимірювання температури тіла:
1. Термометр необхідно протерти етиловим спиртом, витерти насухо і струсити, щоб стовпчик ртуті
опустився нижче 35°С.
2. Перед вимірюванням температури необхідно насухо витерти підпахову ямку, щоб не було випаровування
поту, що веде до зниження температури.
3. В ділянці, де проводять вимірювання температури, не повинно бути запальних процесів, подразнень
шкіри.
4. Термометр повинен щільно прилягати до шкіри ртутним резервуаром, щоб ямка була закрита.
5. Білизна не повинна попадати з підпахову ямку в момент вимірювання в ній температури тіла.
6. Хворий повинен лягти на спину чи на бік, притиснути термометр, привівши зігнуту в ліктьовому суглобі
руку і поклавши передпліччя на груди. Якщо хворий не може це зробити, то медсестра повинна допомогти.
Дітям руку потрібно також притримувати.
7. Необхідно пересвідчитись, що поряд немає ні грілки, ні пузиря з льодом, що може маскувати справжню
температуру тіла.
8. Перед вимірюванням температури тіла в прямій кишці необхідно спочатку зробити хворому очисну клізму,
повернути його на лівий бік. новонароджена дитина може лежати на спині із зігнутими в колінних і
кульшових суглобах ногами, тому термометр перед введенням змащують вазеліном.

28. 9. Після вимірювання темпера тури термометр миють, дезинфікують і зберігають у
склянці чи банці, наполовину заповненій дезинфікуючим розчином. На дно банки
потрібно покласти шар вати.
Потрібно пам’ятати, що у здорової людини температура тіла 36-36,9°С, у дітей на 0,5-1
°С вища, а в людей похилого віку відповідно нижча, що пояснюється підвищенням
окислювально-відновних процесів у дітей і зниженням їх у людей похилого віку.
Фізіологічні коливання температури, пов’язані з роботою чи вживанням їжі, в нормі не
перевищують 1°С.

29. ДДЯЯККУУЮЮ ЗЗАА УУВВААГГУУ!!