2. Подразливість тварин
• Подразливість тварин - здатність переходити із стану спокою в
діяльний стан у відповідь на дію чинників середовища, яка
реалізовується на різних рівнях їх організації.
• Подразниками для тварин можуть бути світло, механічні впливи,
температура, сольовий склад води, їжа, вологість, вода, звуки,
хімічні речовини та багато інших чинників.
• У формуванні реагування тварини на впливи середовища
визначальне значення мають нервова й ендокринна системи.
3. Особливості подразливості
• Подразливість у тварин проявляється в здатності відповідати на
впливи середовища своєю активною діяльністю. Наприклад, на
ранковий схід сонця птахи прокидаються й починають співати, або
дотик до равлика виноградного заставляє його ховатися в
перепашку.
• У цих прикладах світло чи дотик будуть подразниками,
процес дії цієї сили - подразненням, а відповідь
птахів чи равлика -на дію чинників
.біологічною реакцією
4. Ознаки подразливості
• Ознакою подразливості на рівні клітин є позитивний електричний заряд на поверхні
клітини та негативний заряд усередині клітини. Ця різниця зарядів може
змінюватися під впливом дії різних чинників, що і є початком внутрішньоклітинних
процесів. Зміни клітинного обміну речовин зумовлюють відповідну реакцію клітини
на вплив чинника.
• Подразливість характерна й для цитоплазми клітин, яка здатна сприймати впливи
середовища й реагувати на них виникненням чи припиненням руху. У
багатоклітинних тварин у здійсненні подразливості беруть участь тканини, яким
властива збудливість. Це нервова, м’язова й окремі види епітеліальної.
Проведення збудження для забезпечення рухів, виділення секретів пов’язане з
нервами, спинним і головним мозком, м’язами, залозами секреції.
5. Форми подразливості у тварин
•Біологічні реакції-відповіді тварин на впливи середовища проявляються у вигляді таксисів та рефлексів.
•Таксиси - рухова реакція у відповідь на спрямований вплив чинника, що здійснюється клітинами чи організмами. Наприклад, викидання нитки із жалкої клітини гідри
при дотику до чутливого виросту є механотаксисом, а рух амебоцитів до поживних речовин чи від шкідливих речовин є позитивним або негативним хемотаксисом.
Таксиси забезпечують просторову орієнтацію рухів тварин на дію сприятливих чи несприятливих подразників.
•Рефлекси - рухова реакція організму на певний пусковий подразник, яка здійснюється за обов’язкової участі нервової системи. Уперше рефлекси як форми
подразливості з’являються у кишковопорожнинних у зв’язку з виникненням у них дифузної нервової системи. Рефлекси можуть бути вродженими безумовними
(стискання тіла гідри у грудочку після механічного впливу) або набутими умовними (харчові рефлекси риб, які формуються при годуванні в один і той самий час).
6. Таксиси І рефлекси
• Таксиси й рефлекси є постійними складовими в поведінці тварин. Якщо
рефлекси зумовлюють виникнення й протікання біологічної реакції тварини, то
таксиси забезпечують її спрямованість. Наприклад, поява чайки з кормом
вмикає реакцію пташенят (безумовний харчовий рефлекс), а червона пляма на
її дзьобі - спрямовує реакцію цих пташенят на її дзьоб (позитивний фототаксис).
• Отже, біологічними реакціями тварин на вплив чинників є взаємозв'язок таксисів
й рефлексів.
7. Органи чуття
• Інформація середовища є дуже різноманітною, тому
різноманітними є й органи чуття в тварин.
• Органи чуття - анатомічні утвори організму тварин, що
сприймають інформацію із зовнішнього чи внутрішнього
середовища. Ця інформація надходить у вигляді впливів звуку,
світла, хімічних речовин і є важливою
для вмикання й вимикання
різних біологічних реакцій.
8. Органи чуття
• ,Основними органами чуття в тварин є органи зору
, ,слуху нюху смаку й дотику. Для рухливих тварин велике
значення мають органи рівноваги.
• В окремих груп тварин можуть бути специфічні органи чуття,
пов'язані з їхнім способом життя:
- у риб є бічна лінія;
- у ямкоголових змій - органи сприйняття теплових променів;
- у дельфінів й кашалотів - органи сприйняття відбитих звуків.
9. Значення органів чуття для тварин
• Відрізняти світло від темряви дозволяють найпримітивніші органи
зору, якими є світлочутливі вічка (медузи, плоскі вільноживучі черви).
Розрізняти силу й напрямок світла, вловлювати переміщення об’єктів
дозволяють прості очі (павуки). Найскладніші очі в комах, головоногих
молюсків та хребетних тварин. Такі очі вже розрізняють
форму, об’єм та колір об’єктів. Завдяки органам зору
тварини орієнтуються в середовищі, успішно
здобувають їжу у світлий час доби й
захищаються від ворогів.
10. Значення органів чуття для тварин
• Звук - коливання повітряного чи водного середовища або
твердого субстрату - відіграє в житті тварин подвійну роль. З
одного боку, це сигнал про небезпеку, а з другого - це спосіб
спілкування.
• Звукосприймальні органи є вже в медуз. Вони в них сприймають
низькочастотні коливання й дозволять «передбачати» бурю.
Сприймання і відтворення звуків добре розвинуті в
членистоногих, зокрема в комах. їхні органи слуху
можуть бути розміщені на ногах, черевці, на вусиках.
11. Значення органів чуття для тварин
• Найбільше значення орган слуху має для наземних хребетних,
тому в них спостерігається ускладнена слухова система:
- у амфібій з’являється барабанна перетинка;
- у рептилій - зовнішній слуховий прохід;
- у птахів і окремих ссавців - зовнішнє вухо;
- у ссавців - вже є всі три слухові кісточки.
12. Значення органів чуття для тварин
• Чутливість до хімічних подразників є одним із найдавніших видів чуття. Її в
тварин забезпечують органи нюху та смаку, які відіграють важливу роль у
пошуках їжі, особин іншої статі, розпізнаванні особин свого виду, уникненні
хижаків й шкідливих впливів. Серед наземних безхребетних найбільшого
розвитку органи хімічного чуття досягли в членистоногих, особливо в
комах, а серед хребетних - у ссавців.
• Механічні впливи середовища (дотик, тиск, вібрація) в безхребетних
сприймають чутливі утвори покривів у вигляді війок, волосків, вусиків, а в
хребетних - рецептори шкіри.
