2. У 1931 р. майже третина урожаю
була втрачена під час жнив.
Плани хлібозаготівель, однак,
залишилися без змін. У 1932 р.
площа посівів в Україні
зменшилась на одну п'яту. План
же хлібозаготівель був піднятий
на 44%. В 1932 р. була прийнята
постанова "Про охорону
соціалістичної власності", згідно
з якою за "присвоєння" навіть
жмені зерна з колгоспного поля
селяни каралися розстрілом або
концтабором. У засіки держави
тоді забирали навіть насіннєвий
фонд, не видаючи колгоспникам
ані зернини.
3. В республіці почався голод. У березні
1933 р. ним було охоплено 103 з 400
районів. Однак навіть за цих умов
значна кількість зерна йшла на
експорт. Центральна влада
спромоглася виділити Україні лише
3 млн. пудів хліба. Яка його частина
потрапила голодуючим, і сьогодні
залишається невідомим.
Відоме інше: втрати України
становили 5-7 млн. люду.
Цей голодомор був безсумнівно
штучним і класифікується як
радянсько-більшовицький
геноцид проти українського
народу.
4. Голодомор 1932-1933 рр. спри-чинив величезну смертність населення,
особливо дітей і стариків. Селяни змушені були їсти собак, котів, щурів,
трупи коней, листя й кору дерев. Траплялися численні випадки
канібалізму. Села обезлюдніли. Живі не мали сил ховати померлих. У
деяких населених пунктах над сільрадами вивішували чорні прапори:
це означало, що жителів тут уже немає. А в цей час на сусідніх
залізничних станціях, у елеваторах під охороною міліції зберігалися
тисячі пудів хліба.
Поставлені у безвихідь, селяни кидали домівки й пробували дістатися
до міста. Не всім це вда-валося. Багато гинуло просто неба на дорогах.
Інших зупиняли міліцейські кордони. До міста потрапляло порівняно
мало людей. Але порятунку не було й тут. Прагнучи врятувати хоча б
дітей, батьки залишали їх у ліка-рнях, державних установах, у під'їздах
будинків і просто на вулицях.
5. Повідомлення про пряму загрозу голодної смерті
зустрічаються вже з грудня 1931 р. Навесні 1932
р., коли закінчилися їстівні припаси, заготовлені
переважно на присадибних ділянках, в багатьох
районах України почався повальний голод.
Друкується багато документів приймальні голови
ВУЦВК, куди голодуючі зверталися за
порятунком. Ці свідчення важко читати. Однак
найбільше вражає документ, в якому
розповідається про матір, яка зарізала
малолітнього сина, щоб його м'ясо обміняти на
яйця і прогодувати інших своїх дітей.
6. Про голодомор в Україні в 1933 році заговорив увесь
цивілізований світ. Та чим гучніше лунали ті голоси, тим
рішучішими були офіційні заперечення керівників СРСР і
радянської преси. Ось одне з них: "Заявление о голодной
смерти миллионов советских граждан на Волыне, Украине
и Северном Кавказе является вульгарной клеветой,
грязным наветом, который сварганили в редакции
"Рейхпост" (австрійська газета), чтобы переключить
внимание своих рабочих с их собственного тяжелого и
безнадежного положения на проблемы голода в СССР".
(Газета "Правда" за 20 липня 1933 року).
8. У 1933 році мені було вісім років. Я вчився у
другому класі Олексіївської початкової школи
Гребінківського району. Виходив з дому до школи
голодний, на уроках думав про їжу, повертався
додому голодний і лягав спати голодним. Уві сні
мені виділися пиріжки з сиром, пишні пухкі
паляниці, галушки... На два роки старша від мене
сестра Настуня, теж школярка, була міцніша й
витриваліша, їй не менше допікав голод, але вона
мовчала. А я, поникавши надворі, скімлив:
"Мамо, їсти!"
- А щоб вас! - сердилася мати. - Боже мій милий,
ну що мені робити? Хоч на вішальницю йди!
Завтра ще раз сходжу у Шрамківку, на базар,
може, щось виміняю...
9.
10. У школі раз на день нам давали по
тарілці горохового супу, рідкого,
нічим не засмаженого. На дні тарілки
плавало три-чотири горошини.
Сьорбаючи той суп, я бачив себе у
тарілці, мов у дзеркалі.
Важко вчитися на голодний шлунок.
Та попереду було ще страшніше -
насувався великий голод зими 1933
року. В селі почали пухнути від
голоду дорослі й діти. То тут, то там
на вулицях нашого села ми
натикалися на приметені снігом
трупи односельців. Їх підбирали на
сани і везли на цвинтар, де ховали
всіх в одній ямі, без трун.
11. А тим часом селом
снували так звані
"буксирні бригади" з
числа радянських
активістів. "Буксирники"
заходили в хати і
вимітали у кожного
селянина все до зернини,
як казали вони, "для
робітничого класу", "для
побудови у нашій країні
соціалізму".
12. Тоді ми не могли збагнути причини лиха,
що коїлося на нашій землі. І лише тепер,
через 70 років, тримаючи в руках архівні
документи, я можу з певністю сказати: все
те відбувалося не спонтанно, не
випадково. У тодішній країні
здійснювалася чітка і продумана система
знищення українського селянства.
15. Аналіз даних демографічної
статистики
30-х рр. свідчить, що прямі втрати
населення України від голоду
1932р. становили близько 150
тисяч чоловік. 1933р. голодною
смертю загинуло від 3 до 3,5 млн.
чоловік. Повні демографічні
втрати, включаючи зниження
народжуваності, сягали в 1932-
1934 рр. 5млн чоловік. Не менше
мільйона загинуло на Кубані.
Голод у 1933р. був наслідком
спроби здійснювати соціалістичне
будівництво воєнно-
комуністичними методами. Проте
примусова колективізація і
накладена на колгоспи
продрозкладка призвели до
глибокої деградації сільського
виробництва, яка так дорого, так
боляче і невідшкодована
обійшлася країні й народові.
16. Те, що відбулося на Україні у 1933 р., не
знайшло адекватного висвітлення в архівних
джерелах. Причина в тому, що генсек наказав
ставитися до голодомору як до неіснуючого
явища. Особливо дивне враження справляють
стенографічні звіти пленумів і протоколи
політбюро ЦК КП(б)У часів голодомору. В них
відображено відчайдушну боротьбу з
окремими конкретними проявами голоду, але
не згадується саме слово «голод».
Заборона на це слово не викликалася,
зрозуміло, побоюваннями за просочуван-ня
негативної інформації. По-перше, голод різної
інтенсивності охопив мало не всю
хлібовиробну смугу країни і не становив
таємниці. По-друге, документація партійних
органів завжди мала гриф «цілком таємно».
Сталін насправді не бажав обговорення
проблеми голоду. Воно означало б визнання
факту економічної ката-строфи, в яку
потрапила країна внаслідок авантюристичної
політики «наступу соціалізму по всьому
фронту». Більше того, воно означало б дозвіл
оцінювати рішення, негласно прийняті на
найвищому рівні з метою виходу з катастрофи.
А саме ці рішення й призвели до голодомору.
17. Кількість полеглих від терору
голодом — це розрахункова
величина. Вона встановлюється
як перевищення над нормальною
смертністю населення в
місцевості, охопленій голодом.
Перша кількісна оцінка полеглих
від голоду з’явилася у зарубіжній
пресі в серпні 1933 року. Тоді
газета «Нью-Йорк геральд
трибюн» опублікувала матеріал
Ральфа Барнса, в якому
фігурувала неправдоподібна для
західної громадськості цифра:
один мільйон смертей від голоду.
Конкуруюча з нею газета «Нью-
Йорк таймс» примусила Дюранті
прокоментувати інформацію. Той
змушений був підтвердити факт
голоду. З його замітки випливало
(хоч прямо про це не говорилося),
що кількість загиблих становить
не менше 2 млн. чоловік. Через
день в цій же газеті з’явилося
повідомлення Фредеріка
Берчелла, де називалася нова
цифра — 4 млн. чоловік.
Наведені оцінки жертв 1933 року
мають одну спільну рису: вони
робилися «з пташиного льоту».
Іноземні журналісти не володіли
статистичною інформацією, але
старалися донести до своїх країн,
що в СРСР коїться щось
страхітливе.
18. Статистика смертності по областях у відсотках
від загальної кількості смертей в УРСР
Області 1927—1928 рр.(%) 1933 р.(%) 1935—1936 рр.(%)
Київська 19,7 26,8 17,7
Чернігівська 10,4 6,3 10
Вінницька 16,0 14,5 17,4
Харківська 19,2 26 15,1
Дніпропетровська 11,6 9,6 11,3
Одеська 10,2 8,6 9,5
Донецька 10,8 6,4 16,9
20. • У 1988 році Конгрес США, а у 1989 р. Міжнародна комісія юристів офіційно визнали
голодомор 1932-33 рр. актом геноциду проти української нації.
• 15 травня 2003 р. Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України
визнала голодомор 1932-33 рр. актом геноциду. (Але не прийняла постанови, поданої
на її розгляд, що до цього питання, обмежившись лише офіційним зверненням, що
майже не має юридичної цінності.)
• На вересень 2003 р. офіційні документи з приводу голодомору ухвалили у Бельгії,
США, Канаді, Аргентині і Країні Басків (Іспанія).
• Міжнародна конференція з нагоди 70-ї річниці Голодомору, організована Інститутом
досліджень історії суспільства та релігії міста Віченца (Італія) 16—18 жовтня 2003
року. За результатами роботи опубліковано книгу «Смерть землі. Великий голод в
Україні 1932—1933 років» (вийшла італійською мовою).
• у листопаді 2003 року угорський парламент одноголосно прийняв постанову, яка
визнає голодомор 1932—1933 років актом геноциду проти українського народу
• Проблема визнання голодомору 1932-33 рр. в Україні злочином проти людства
розглядалася на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН — з нагоди 70-х роковин подій
(10 листопада 2003 р.).
• В кінці листопада 2003 р. в Парижі проведено дні пам'яті жертв голодомору в Україні.
Почесний президент — Ален Безансон.
• 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Голодомор 1932
—1933 років в Україні», який трактує події 1932—1933 років, як Геноцид українського
народу. Рішення було ухвалене 233 голосами. Від Партії регіонів проголосувало 2
депутати, від БЮТ — 118, від «Нашої України» — 79, від Соцпартії — 30,
позафракційних — 4. Фракція комуністів за законопроект, поданий Президентом
України, не голосувала у повному складі.
• 3 липня 2008 Парламентська Асамблея Організації з безпеки й співробітництва в
Європі (ПА ОБСЄ) прийняла резолюцію щодо Голодомору в Україні. Резолюція
"рішуче пропонує всім парламентаріям вжити заходів для визнання факту
Голодомору в Україні"
21. • Пам'ятник (обеліск) жертвам Голодомору у Києві
• Пам'ятник жертвам Голодомору у м. Едмонтон (Канада, провінція Альберта),
1983 р. Перший в світі пам'ятник жертвам Голодомору.
• Пам'ятник жертвам Голодомору у м. Калґарі (Канада, провінція Альберта), 1999
р.
• Пам'ятник жертвам Голодомору у м. Вінніпеґ (Канада, провінція Манітоба), 1984
р.
• Меморіальний курган біля м. Лубни (недалеко від Мгарського монастря).
• Меморіальний хрест на сільському цвинтарі у с. Литвяки, (Лубенський район ,
Полтавська область).
• Меморіальний хрест у м. Харків, перший в Україні, встановлено 4 жовтня 1989 р.
• Меморіальний хрест у м. Миколаїв.
• Меморіальний хрест у м. Коломия (недалеко від церкви Благовіщення).
• Меморіальний хрест у м. Дніпропетровськ (встановлено 2005р.).
• Меморіальний тризуб Українського православного собору св. Володимира у м.
Парма, Огайо (передмістя м. Клівленду).
22. Голодомор в Україні визнали злочином проти
людства і висловили співчуття українському
народу понад 20 свiтових держав