2. Костенко Ліна Василівна
• Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня
1930р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині
вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де
майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі
дані біографічної довідки стануть хвилюючими
поетичними мотивами, коли авторка згодом
розповість у віршах про біженські дороги воєнних
років і про «балетну школу» замінюваного поля, по
якому доводилося ходити, і про перший —
написаний в окопі — вірш.
3. • Після закінчення середньої школи молода поетеса
навчається в Київському педінституті, а згодом — у
Московському літературному інституті ім. О. М.
Горького, який закінчила 1956р. Ліна Костенко була
однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих
українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-
х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та
«Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й
критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в
1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила
справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я
серед визначних майстрів української поезії.
4. • Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся
Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними
явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно
впливають на весь її дальший розвиток.
Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і
палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих
моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в
часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л.
Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки
поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім
ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досьогодні твором
— романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона в 1987p.
була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих
скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар»
(1987). Живе та працює Ліна Костенко в Києві.
5. • Ліна Костенко — тонкий лірик, авторка прекрасних
віршів, ніжних, чаруючих.
• Творчість Ліни Костенко не розмежуєш на інтимну
та громадянську: настільки тісно переплелися
особисте та суспільне, настільки органічно вони
вживлені в художнє полотно й до певної міри навіть
живляться одне одним.
• Безкомпромісність — ось пароль її поезії. У часи,
коли ідеологічний контроль над словом і думкою
людини після короткої хрущовської «відлиги» знову
став тотальним, від Ліни Костенко вимагалося бути
такою, як усі.
6. • У поезії чується бунт проти стандартизації, спрощення, примі-
тивізації людини. Неповторність — ось друге з ключових понять,
смислових знаків волелюбної музи Ліни Костенко.
• Людмила Тарнашинська писала: «Покликання поета — не тлу-
мачити, не з’ясовувати, а передавати в слові своє відчуття часу,
його ритм, а його аромат, так само, як не взаємообумовленність
того, що ми звемо минулим, торішнім та и майбутнім». І дійсно,
поезія Ліни Костенко відтворює плинність часу, кожної миті, яку
вона благословляє:
• Звичайна мить Звичайна хата з комином На росах і дощах.
• Настояний бузок
• Оця реальна мить
• Вже завтра буде спомином,
• А післязавтра — казкою казок.
7. Аналіз творчості
Основні мотиви її творчості — це:
• історія нашого народу;
• єднання людини з природою;
• філософічність буття;
• тема поет і поезії;
• тема кохання;
• тема війни;
• тема творчої праці;
• тема моралі тощо.
8. • Вражає читача щирість висловленої думки,
емоційність слова, за допомогою яких
розкривається людська душа. І саме над нею
найчастіше замислюється письменниця, її
хвилює те, що спотворює душу, що знищує
життя:
• Не так страшна та річка Лета,
• Не так цензура та гірка,
• Як самознищення поета Брехнею власного
рядка.
9. Ліна Костенко — справжній майстер художнього
світу. Вона філософськи осмислює зміст життєвих
проблем, розкриває найсуттєвіші почуття людини,
її неповторність і складність, суперечливість і
красу. У її ліриці звучать і мотиви Великої
Вітчизняної війни, і роздуми про важливість
творчої праці, бажання залишити по собі добру
пам’ять, любити людей і природу, берегти їх.
10. • Вірші поетеси наповнені філософською наснагою роздумів про
роль мистецтва, відповідальністю митця перед часом, своєю
совістю. Костенко засуджує нещирість, пристосуванство й, без-
умовно, возвеличує народ, Вітчизну, кохання.
• Тематичний обрій поетеси досить широкий. Самобутність її в
тому, що вона художньо осмислює загальнолюдські цінності.
• Від літератури «соціалістичного реалізму» вимагався тотальний
мажор — у ліриці ж Ліни Костенко нерідко переломлювалися
драматичні колізії буття. І це, загалом, фундаментальна особли-
вість її таланту — трагедійний характер світовідчування. У своїх
віршах вона й справді промовляє «від імені болю» (А. Макаров).
