Чмиркова Наталія Сергіївна

1. Чмиркова Н.С.,
учитель Новогродівської ЗОШ І-ІІІст. №10
імені Тараса Шевченка
ВИХОВНА ГОДИНА – ПОДОРОЖ
Село! І серце одпочине…
Село на нашій Україні – неначе писанка..
Сцена оформлена зображеннями українських хат, народними символами
українців. Посередині – назва «Село на нашій Україні – неначе писанка…»
Звучить українська народна музика, на сцену виходять учні в національних
костюмах. На мультимедійній дошці зображення Карпат. Упродовж заходу
використовується презентація «Славна Україна карпатськими селами»
1 учень
Наснились мені Карпати сніжні
І хмарами вкриті вершини.
Задумливий погляд кидали мені
З- під неба гірські полонини.
І ліс віковічний довкола стояв,
Занурившись в власне минуле.
Він голосом ночі мені промовляв
Про те, що не знала й не чула.
2 учень
Багато у горах приховано див,
Що людям ніяк не збагнути.
Красу цю і велич сам Бог сотворив,
Цим горам довіку тут бути!
Учитель.
- Карпати! Хто з українців не знає цього чудового місця!? Де ще є на землі
така велич, таке буяння фарб, таке повітря!? Природа Карпат неповторна!
Але Карпати – це не тільки мальовнича природа. Цей край здавна славиться ще
й працьовитими людьми, високим народним мистецтвом, неповторною
самобутністю української творчості, чудовою музикою, запальними танцями,
добрим гумором.
А ще неабиякою гордістю Карпат є гірські поселення – унікальні й незабутні, в
чому переконалися вже тисячі туристів, які відвідали ці місця.
Сьогодні й ми з вами познайомимося з декотрими з них, дізнаємося багато
цікавого про життя та дозвілля карпатських поселень. А допоможуть нам мешканці
цих гірських сіл, що завітали до нас у гості.

2. (На сцену виходять заздалегідь підготовлені учні в гуцульських костюмах)
Село Верховина
1 учень
- Доброго дня, шановні! Ми приїхали до вас з села «Верховина». Наше селище
лежить на висоті 620м над рівнем моря, в межах гірського масиву Чорногора, який
об’єднує знамениті Говерлу, Петрос і Піп Іван.
2 учень
- Через Верховину протікає одна з найстрімкіших річок – Чорний Черемош.
Тому в літній час обов’язково варто спробувати спуск по річці на байдарках або на
надувних човнах.
3 учень
- Але головне не забути піднятися хоча б на одну з відомих гірських вершин.
Невимовне задоволення, коли ти, захеканий, ковтаєш прохолодне повітря на самій
вершині, оповитій густим туманом.
1 учень
- Любителі культурного відпочинку можуть відвідати Музей гуцульського
побуту та народних інструментів.
Цей приватний музей відкрив мешканець нашого села Роман Кулик 7 січня 2000
року і розташував у родинному будинку. Господар збирав матеріали протягом 30
років. Це предмети побуту, давній гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки
різних часів.
Особливою гордістю є колекція музичних інструментів. Наприклад, ріг –
старовинний «мобільний телефон», оскільки використовувався для передачі
повідомлень на великі відстані. Трембіта – обрядовий інструмент, на якому грали на
весіллях, похоронах, під час колядок. У колекції є і скрипка-довбанка, і прямокутна
скрипка.
Під час екскурсії ви почуєте незвичайно мелодійні гуцульські співанки, одну з
яких ми вам зараз заспіваємо.
(Діти виконують співанку)
Заспіваймо, дитиночко, двома голосами.
Один голос піде полем, а другий горами.
Один голос розійдеться по чистому полю
Та принесе моїй доньці щасливу долю.
Другий голос розійдеться понад яворини
Та принесе здоров’ячко для моєї дитини.
Усі разом:
Приїжджайте до нас в гості, радо вас зустрінемо.
Ми покажемо всі дива нашої Верховини!

3. Село Ворохта
1 учень
- А ми хочемо запросити вас до нашого села Ворохта - дивовижної краси
місце, з воістину чарівними пейзажами Карпат, де знаходиться найвища гора
Говерла.
Це одне з небагатьох місць, де збереглися кам’яні мости часів панування
Австро-Угорської імперії на території Закарпаття. Одним з найбільших вважається
Австрійський міст, побудований на річці Прут в 1895 році. Його довжина 130м. Тип
цього моста – віадук. На сьогодні австрійський Аронічний міст є одним з
найстаріших і найвідоміших мостів подібного типу в Європі. Він є архітектурною
пам’яткою і рух по ньому був припинено у 2000 році.
2 учень
- А в північній частині нашого села, на вершині пагорба, де Ворохту видно «як
на долоні», знаходиться один із найдавніших храмів Гуцульщини – дерев’яна церква
Різдва Богородиці. Вона була зведена у 17ст. і вважається найдосконалішою за
формою та архітектурними пропорціями. В інтер’єрі церкви Різдва Богородиці
збереглися настінні розписи 19 ст. У дзвіниці діє невеликий музей, де зібрані
унікальні екземпляри гуцульської історії.
3 учень
- А влітку ми запрошуємо вас на наш щорічний Фестиваль грибів. Тут ви
побачите багато театралізованих дійств, виступи відомих українських гуртів та
колективів, зможете взяти участь у спортивних змаганнях, пограти в улюблений
грибний футбол та сходити на грибне полювання.
Наші односельці надіслали вам подарунок – кошик карпатських грибів. Але
отримати ви його зможете, якщо правильно вгадаєте назви тих грибів, що лежать в
козубку, бо на Карпатських схилах росте близько 300 видів.
Загадки «Гриби Карпат»
Обліпили всі пеньочки
Мами, тата, сини й дочки:
Мов гвіздочки всі тоненькі, вишукані й чепурненькі. (Опеньки)
Ці грибочки невеличкі,
Із близнючок в них сестрички.
По лісах мандрують пішки,
Носять рижі босоніжки. (Лисички)
Гарну шапку одягнув,
І під деревом заснув.
Козар, козляк обзивають,
Всі його у лісі знають! (Маслюк)

4. Із найперших своїх днів
Він найбільший із грибів.
По властивостях він цінний,
Лікар від хвороб відмінний. (Білий гриб)
Сірі шапки, сірі ніжки,
Можна і сирими трішки…
Видів безліч, всі смачні:
Ласі, добрі, їстівні. (Сироїжки)
Шапка коричнева, ніжка міцна,
Гриб цей найкращий і кожен це зна,
Тому бажає усякий грибник
У лісі великий знайти … (Боровик)
(Учні відгадують загадки й отримують кошик із грибами).
Село Красноїльськ
(звучить музика й на сцену виходять учні в карнавальних костюмах)
1 учень
- А ми завітали до вас зі знаменитого фестивалю «Краснопільської Маланки».
Ще з раннього ранку ми обійшли всі оселі нашого села Краснопільськ, привітали
господарів з Новим роком, назбирали повну торбу солодощів та грошей, а тепер
збираємося на центральну вулицю, де пройде чисельна карнавальна процесія.
2 Учень
- Близько тисячі мешканців нашого села вийдуть у незвичайних костюмах та масках,
щоб відсвяткувати прихід Нового року. Приєднуйтесь до нас, заспіваємо веселої
пісні!
(Діти виходять, стають у коло, в центр і - маланкарі починають співати
пісню, водячи хороводи з присутніми.)
Як на щедрий вечір до нас
Завітала Меланка на час.
Диво-дівчина всюди гуляє.
Кожну хату в селі звеселяє.
Ця Меланка сама не ходить,
Все ж якесь товариство їй годить.
Абияк наряджені парубки

5. Йдуть щедрувати залюбки.
За Меланку хлопця обирають,
У дівочу сукню одягають.
Вся громада йде до хати,
Просить дозвіл щедрувати.
- Ой, господар, господарочко,
Пусти до хати Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та накриє.
Село Космач
1 учень
- Ми завітали до вас з одного з найбільших карпатських сіл Космач. Хочемо
запросити всіх на міжнародний щорічний фестиваль-ярмарок «Космацький
Великдень», який відбувається навесні. До нас з’їжджаються з усього світу, щоб
продовжити Великодні святкування.
2 учень
- Ви побуваєте на виставках традиційної культури, майстер-класах народних
ремесел, побачите виступи фольклорних колективів, приймете участь у веселих
забавах та поласуєте стравами традиційної гуцульської кухні. А чи знаєте ви
українські страви? Зможете назвати ваші найулюбленіші?
(Діти називають українські народні страви та напої: узвар, кутя, вареники,
борщ, балабушки, галушки, гарбузова каша, горохвяники, деруни, кваша, кльоцки,
крученики, пампушки, перепічки, сало, січеники, юшка, шинка…)
3 учень
- Я хочу розповісти про улюблену нами гуцульську страву банош, яку завжди
готують на нашому фестивалі «Космацький Великдень». Існує навіть легенда про те,
як з’явилася вона і чому має таку назву.
Легенда про банош
Неподалік від Рахова жив собі ґазда. Тримав отару овець, з чого й жив.
Повсякдень харчувався овечим молоком, сиром, вурдою, бринзою, всім тим, що Бог
дасть з огороду та саду.
Одного разу пішов ґазда на торговицю продавати овечу бринзу і вурду та
закупити собі борошна. І тут один торговець, якого звали Банош, запропонував
йому муку жовтого кольору. Газда хоч і вагався та все ж таки придбав собі півкіла

6. тієї муки. Повернувшись додому, надумав на вихідні в дворі приготувати їжу на
вогні. Наклав ватру, поклав казан і почав гадати, як приготувати страву з тієї
жовтої муки. Надумав, що можна спробувати на сметані, щоб було смачніше, з
думкою, що сметана жовте борошно забарвить у білу кашу. Взяв сметану та
насипав до казана, почекав, поки почнеться кипіння, після чого почав добавляти
кукурудзяної муки помалу, помішуючи на тихому вогні. Коли страва була готова,
поніс її до хати. Господиня скуштувала її та й спитала: «З чого ця смачна
страва?». «З жовтої муки, яку продав Банош»,- відповів чоловік.
З того часу цю страву стали називати банош, а готують її тільки чоловіки.
1 учень
- Ми хочемо пригостити цією стравою й вас. Сподіваємося, що вона буде вам
до вподоби. А коли завітаєте до нас у село, зможете поласувати ще багатьма
смачними стравами нашого краю.
(Діти передають казанок зі стравою учням)
Учитель.
- Ось і закінчується наша подорож. Вона була надзвичайно цікавою та щирою.
Хочеться подякувати мешканцям сіл Космач, Ворохти, Верховини та Красноїльська
за незвичайну розповідь про свій рідний край – Карпати, за щедрі подарунки. Будемо
пам’ятати, що це наша рідна земля і назва їй – Україна. Будемо любити кожен
куточок своєї Батьківщини, поважати людей, що тут живуть, традиції, які не дають
нам забувати, якого ми роду.
(Звучить фінальна пісня «Там, де гори, полонини…». Усі учні разом із
«мешканцями прикарпатських сіл» співають, взявшись за руки)
Там, де гори й полонини
Там, де гори й полонини,
Де стрімкі потоки-ріки,
Де смерічок ген розмай,
Ллється пісня на просторі,
Вільна, сильна, наче море,
Про мій милий рідний край.
І у синю даль
Понад горами лине пісня ця
Про чудовий край,
Чарівний край Черемоша й Прута.
Край, мій рідний край,
Пісенний край завзяття і труда,

7. Ти – моя любов,
Ти – рідна матінко моя земля.
Приїжджайте в Прикарпаття,
Приїжджайте, люди добрі,
Завжди будуть раді вам.
Хлібом-сіллю вас зустрінуть,
Файну пісню заспівають,
В шану нашим світлим дням.
І у синю даль
Понад горами лине пісня ця
Про чудовий край,
Чарівний край Черемоша й Прута.
Край, мій рідний край,
Пісенний край завзяття і труда,
Ти – моя любов,
Ти – рідна матінко, моя земля.
Учитель.
- Наше свято добігло кінця. Дякуємо всім за увагу! До нових зустрічей!