1. «Блукав, мов тінь, поет
забутий»
Тодось Осьмачка
(1895-1962)

2. Перші роки життя
 У церковній книзі села Кунцівка, що
на Київщині, записано: «16 травня
1895 року з'явився на світ Божий
другий син Осьмачків Феодосій». У
побуті хлопчика називали Тодосем.
 Батько Степан Юхимович служив
конюхом у панській економії, мати
Івга Лук'янівна виховувала сімох
дітей.
 Коли Тодосеві минуло дев'ять років,
його послали до першого класу
парафіяльної школи. Хлопчик ріс
розумним, але йому спочатку було
важко вчитися російською мовою.
До того ж він не цурався домашньої
роботи: треба було допомагати
матері, адже після Тодосевого
народження вона оглухла, і минуло
багато часу, поки трохи повернувся
слух.

3. Дитинство і молодість
 Народився Тодось Осьмачка 4 травня 1895 року в селі Куцівка на
Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у
маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу
хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати
середню освіту лише найстаршому синові - Тодосю. Вищу Осьмачка
здобував уже самотужки. Замолоду Осьмачка вчителював у народних
школах. Під час світової війни за свою поему "Думи солдата" був
відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла свої
корективи. З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в
Кременчуку. Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді
звався університет). В студентські роки почалася його участь у
літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників
(АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім "Ланки" (МАРС), до якої
входили Г.Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Б.Антоненко-
Давидович, Є.Плужник, В.Підмогильний.

4. Гей, степе мій, Підпер ти ріками
моря, Щоб не схитнулися вони На
ниви хлібороба…
 Перша збірка поезій Т.Осьмачки "Круча" з'явилася
друком 1922 року, засвідчивши "може, одну з
найнадійніших сил", писав С.Єфремов у "Історії
українського письменства". Її відзначала глибина
образності, блискуча народна мова та епічний стиль
дум. 1925 року виходить друга книжка поезій -
"Скитські вогні", яку можна було б назвати гімном
українському степові .

5. Голод як особиста драма
 1920-ті роки - це страшний голод на Україні, це селянські
повстання й жорстоке придушення масових протестів. До
студента Київського інституту народної освіти прилітають із
рідного села Куцівки, що на Черкащині, сумні звістки. У
вірші "Труни в гаях" ця трагедія українського села набуває
вираження в образах двох трун, оплакуваних народними
сльозами:
Як у тій труні, що лягла під рів,
битая в мороз, скупана в крові -
радість молода - квіти степові.
у другій труні - мати всіх людей.

6. Осьмачка і Тичина
 Разом із побратимами з "Ланки" Тодось Осьмачка поділяє біль і тривогу за долю
українського села. Любить і поважає Павла Тичину, щоправда не раз дорікаючи
йому за незрозумілі компроміси. Радить "взяти у торбину запасу та ходити по
селах, а потім уже комінтерн воспівати. А то добре, сидівши в Києві, обклавшись
книжками, бути революціонером". На останній закид Тичина образився.
Можливо й через те, що Тодось Осьмачка дорікав йому за помітне "позичання"
в нього образів. 1922 року Тичина записав: "Осьмачку не люблю. Хай собі він
буде геній, а не я - не в тім річ".

Протистояння геніїв

7. Цькування радянською владою
 Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована в підрадянській Україні, була збірка
«Клекіт» (Київ, 1929).
На барикадах радісно, відважно
За подих вільності вмирають...
 Вона побачила світ у розпал підготовки процесу над українською інтелігенцією — Спілкою
Визволення України, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості, до
абсурду були розпалені літературні суперечки.
 У 1930-х хвиля доносів у вигляді літературно-критичних статей затаврувала й самого
Осьмачку: «ворог народу», «бандит». Він розумів, що на нього чекає трагічна доля його
друзів. Рятуючись від репресій, Осьмачка пробирається на Поділля, маючи намір
нелегально перейти через польський кордон. Його заарештовують і відправляють під
конвоєм аж у Свердловськ, але дорогою Тодось Степанович втікає і знову прямує на
Поділля з тим самим наміром. Цього разу його відправляють в тюрму за звинуваченням у
шпигунстві.
 Очікуючи цілком ймовірну кулю в потилицю, Осьмачка приймає останнє рішення —
боротися далі, але «не засобом сили, а засобом слабості», і симулює божевілля. Його
переводять у психіатричну лікарню в Києві. Усю моторошність тієї ситуації пізніше він
змалював у повісті «Ротонда душогубців» (1956).

8. Початок еміграції
 Наприкінці 1942 р. Тодось Осьмачка приблукаєє до Львова , з'явиться в
літературно-мистецькому клубі в хутряній куртці та в шапці з навушниками,
легендарний і відчужений навіть від знайомих йому Аркадія Любченка та Йосипа
Гірняка, які незабаром також поселяться у Львові. Там Осьмачка вперше
читатиме уривки з поеми «Поет». . У 1947р. поема на 23 пісні вийде в світ . Цей
складний філософський твір можна вважати вершиною творчого злету Тодося
Осьмачки. Завершував він «Поета» в Німеччині, перебуваючи в таборах для
переміщених осіб, активно співпрацюючи в організації письменників-емігрантів
МУР.
Сучасний Львів

9. Життя в еміграції
 Доля поета-емігранта була важкою, але він не полишав писати. Згодом Осьмачка
переїздить у Америку, щоб мати шматок хліба, працює на залізничному вокзалі,
на палітурній фабриці і продовжує писати:
І де б уже не полоскав я п'яти
і ніс у мандри торбу та жалі,
та знаю добре, знаю, мов проклятий,
що скрізь немає волі на землі!
 Творчість Тодося Осьмачки була такою ж непростою, як і його життя. Часто і в
Європі, і в Америці, і в Канаді, куди переїхав поет, він відчував неприязнь, а то й
ворожість поетів і критиків. На початку 1957 року в Осьмачки знову почалася
фаза депресії. Ставали частішими галюцинації, почав вірити, що в його квартирі
вмонтовані апарати для підслуховування, які читають думки, якісь машини б'ють
струмом і не дають спати. Стало зрозумілим, що поетова давня хвороба не була
симуляцією. Він прагнув заховатися від «переслідувань», тікав з лікарні, переїздив
з місця на місце, міняв квартири. Про свої подорожі Осьмачка не сповіщав
нікому.

10. Поетичні збірки
 До четвертої збірки поезій «Сучасникам» (1943) увійшли поезії
довоєнної пори, а також досконала за мистецькою формою «Дума про
Зінька Самгородського», яку український поет, літературознавець і
перекладач Ігор Костецький поставив у ряд найістотніших явищ світової
літератури.
 У 1953р. виходить п'ята збірка «Китиці часу» — вірші 1943—1948
pp., реалії емігрантської дійсності, елегійні, наявні спогляданням
вимріяних ще в дитинстві Карпат, ностальгічні, звернені до України.
Однією з провідних тем у творчості поета в еміграції є тема залишеної
Батьківщини:
Моя Україно, недоле моя,
була ж ти мені дорогою,
а нині тебе вже лишаюся я.
ох, що ж ти зробила зі мною!

11. Стильові течії
 На творчість Феодосія Степановича
Осьмачки значно вплинув символізм і
експресіонізм. У пізніх поетичних збірках
помітно вплив неоромантизм. У своїх творах
Феодосій Степанович Осьмачка особливу
увагу приділяв українським народним
традиціям, етнографії.

12. Останні роки життя
 6 липня 1961 у Мюнхені
Тодося Осьмачку розбив
параліч. Друзі перевезли
поета на лікування до Нью-
Йорка. 7 вересня 1962
він помер у Нью-
Йорку. Похований на
українському
православному цвинтарі у
Саут-Баунд-Бруку, штат
Нью-Джерсі →

13. Творчий доробок
 Поезія
Круча, 1922 р.
Скитські вогні, 1925 р.
Клекіт, 1929 р.
Сучасникам
Поет, 1947, 1954 рр..
Китиці часу, 1953 р.
Із-Під світу, 1954 р.
 Повісті
Старший боярин, 1946 р.
План до двору, 1951 р.
Ротонда душогубців, 1956 р.
 Публіцистика
Психічна розрядка

14. Вірш «Україна»
шляхи мої неміряні
гори мої неважені,
звірі мої не наджені,
води мої не ношені,
риба у їх не ціджена,
птахи мої не злякані,
діти мої не лічені,
щастя моє не злежане...
Оце така я в тебе
матінка,
в руці Господній
Україна синєнебая

15. Вшанування митця
 У 2010 році Смілянський
міськрайонний благодійний
фонд «Тодось Осьмачка» з
нагоди 115-ї річниці від дня
народження поета Тодося
Осьмачки започаткував перший
в Україні фестиваль його пам’яті
«Осьмачка-Фест». Тепер
щороку з цієї нагоди в с. Куцівка,
що на Черкащині,збиратимуться
письменники, поети, художники,
вчителі, бібліотекарі та інші
шанувальники його таланту.

16. Вшанування митця
 До 115-ої річниці від дня
народження поета
видавництво «Блискавиця»
видало художньо-
публіцистичну збірку «Чи я
побачу й ще Вкраїну» до
якої ввійшли дослідження
історика Степана Пінчука
та добірка віршів
Т. Осьмачки.