урок

1. Квінт Горацій Флак.
Ода “ До Мельпомени ”

2. Квінт Горацій Флакк
(65 – 8 рр. до н.е.)
Цей римський поет залишив по собі
не тільки чудові зразки поезії, а й
силу силенну крилатих слів, виразів,
афоризмів, прислів'їв.
Щасливий той, хто
турбот не знає.
Труднощі долають
терпіння.
Обирай завдання по
силах.
У таланта божий
дух.
Звичай – тиран.
Сувора необхідність.
Все має певну міру.
Золота середина.

3. Школа в АфінахРафаель
Піфагор ДіогенМікеланджело
Епікур
Олександр Македонський
Сократ

4. Кто есть кто на фреске "Афинская школа"
1 - Леонардо да Винчи в образе Платона и
Аристотеля
2 - Пифагор
3 - Диоген Синопский
4 - Микеланджело в образе Гераклита
5 - автопортрет
6 - Эпикур
7 - Александр Македонский
8 - Сократ
9 - Евклид

5. Марк Брут
Армія Брута

6. Сабійські гори

7. Визначні твори
Горація
“До Мельпомени” “До Манлія Торквата”
Ода, що стала відома під назвою
“ Пам'ятник ”, є для поета
програмним віршем. Вона
поклала початок традиції
підбиття митцем підсумків
свого творчого шляху.
Філософські роздуми про
швидкоплинність життя.
Споглядання природи.

8. Рафаель Санті
“ Мельпомена ”

9. ДО МЕЛЬПОМЕНИ
Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,
Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких —
Часу біг коловий — в прах не зітре його.
Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потомками
Буду в славі цвісти, поки з Весталкою
Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.
Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись
Давн за владаря був серед полів сухих,—
Будуть знати, що й — славний з убогого —
Вперше скласти зумів по-італійському
Еолійські пісні. Горда по праву будь,
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.
(Переклад Андрія Содомори)

10. Я памятник себе воздвиг чудесный, вечный,
Металлов тверже он и выше пирамид;
Ни вихрь его, ни гром не сломит
быстротечный,
И времени полет его не сокрушит.
Так! — весь я не умру: но часть меня большая,
От тлена убежав, по смерти станет жить,
И слава возрастет моя, не увядая,
Доколь славянов род вселенна будет чтить.
Слух пройдет обо мне от Белых вод до Черных,
Где Волга, Дон, Нева, с Рифея льет Урал;
Всяк будет помнить то в народах неисчетных,
Как из безвестности я тем известен стал,
Что первый я дерзнул в забавном русском слоге
О добродетелях Фелицы возгласить,
В сердечной простоте беседовать о боге,
И истину царям с улыбкой говорить.
О Муза! возгордись заслугой справедливой,
И презрит кто тебя, сама тех презирай,
Непринужденною рукой, неторопливой,
Чело твое зарей бессмертия венчай.
Державін

11. Я памятник себе воздвиг нерукотворный,
К нему не зарастет народная тропа,
Вознесся выше он главою непокорной
Александрийского столпа.
Нет, весь я не умру — душа в заветной лире
Мой прах переживет и тленья убежит —
И славен буду я, доколь в подлунном мире
Жив будет хоть один пиит.
Слух обо мне пройдет по всей Руси великой,
И назовет меня всяк сущий в ней язык,
И гордый внук славян, и финн, и ныне дикий
Тунгуз, и друг степей калмык.
И долго буду тем любезен я народу,
Что чувства добрые я лирой пробуждал,
Что в мой жестокий век восславил я
свободу
И милость к падшим призывал.
Веленью божию, о муза, будь послушна,
Обиды не страшась, не требуя венца;
Хвалу и клевету приемли равнодушно
И не оспаривай глупца.
О. С. Пушкін

12. Горацій Державін (1796) Пушкін (1836)
Мій пам’ятник стоїть три-
валіший від міді.
Піднісся він чолом над
царські піраміди.
Його не сточить дощ уїдли-
вий, гризький,
Не звалить налітни й пів-
нічний буревій,
Ні років довгий ряд, ні часу
літ невпинний;
Я не умру цілком: єства
мого частина
Переживе мене, і від люд-
ських сердець
Прийматиму хвалу, поки
понтифік-жрець
Ще сходить з дівою в висо-
кий Капітолій
Я памятник себе воз-
двиг чудесный, вечный,
Металлов тверже он
и выше пирамид;
Ни вихрь его, ни гром
не сломит быстротеч-
ный,
И времени полет его не
сокрушит.
Так! — весь я не умру:
но часть меня большая,
От тлена убежав, по
смерти станет жить,
И слава возрастет моя,
не увядая,
Доколь славянов род
вселенна будет чтить
Я памятник себе воз-
двиг нерукотворный,
К нему не зарастет на-
родная тропа,
Вознесся выше он
главою непокорной
Александрийского
столпа.
Нет, весь я не умру —
душа в заветной лире
Мой прах переживет
и тленья убежит —
И славен буду я, до-
коль в подлунном мире
Жив будет хоть один
пиит

13. Горацій Державін Пушкін
І де шумить Авфід в не-
стриманій сваволі,
Іде казковий Давн ра-
тайський люд судив,—
Скрізь говоритимуть,
що син простих батьків,
Я перший положив на
італійську міру
Еллади давній спів. Так
не таїсь від миру,
І лавром, що зростив
святий дельфійський
гай,
О, Мельпомено, ти чоло
моє звінчай
Слух пройдет обо мне от
Белых вод до Черных,
Где Волга, Дон, Нева,
с Рифея льет Урал;
Всяк будет помнить то
в народах неисчетных,
Как из безвестности
я тем известен стал,
Что первый я дерзнул
в забавном русском слоге
О добродетелях Фелицы
возгласить,
В сердечной простоте беседовать
о боге,
И истину царям с улыбкой
говорить.
О Муза! возгордись заслугой
справедливой,
И презрит кто тебя, сама тех
презирай,
Непринужденною рукой,
неторопливой,
Чело твое зарей бессмертиявенчай
Слух обо мне пройдет по
всей Руси великой,
И назовет меня всяк
сущий в ней язык,
И гордый внук славян,
и финн, и ныне дикий
Тунгуз, и друг степей
калмык.
И долго буду тем любе-
зен я народу,
Что чувства добрые я ли-
рой пробуждал,
Что в мой жестокий век
восславил я свободу
И милость к падшим
призывал.
Веленью божию, о муза,
будь послушна,
Обиды не страшась, не
требуя венца;
Хвалу и клевету приемли
равнодушно
И не оспаривай глупца

14. “Кола Вена”
Горацій
- Національний колорит
- поки існує Рим, слава
поета житиме
- муза повинна увінчати
поета
Пушкін
- Слава поета житиме,
поки є на світі поети
- муза не повинна
очікувати на славу, а
робити те, що велить
душа, Бог
Державін
- слава поета житиме,
поки поважають
слов’ян
- муза повинна бути
байдужою до
лихослів’я та гордою
до слави
-Стали відомими
завдяки поезії
- порівняння з
пірамідами
Тема,
ідея
Національний
колорит;
моральне
значення поезії

15. Підсумки уроку
1. Назвіть найбільш відомі твори Горація.
2. Яка тематика його віршів?
3. Яку роль відіграв у житті Горація Меценат?
4. У чому поет вбачає свої заслуги перед майбутніми поколіннями?
Домашнє завдання
Вивчити окремі афоризми та вирази Горація.
Підготувати повідомлення про життя та
творчість Овідія. Прочитати “ Метаморфози
” Овідія ( “ Чотири покоління людей ” ),
“ Сумні елегії ” ( “ Зима на чужині ” ).