2. План :
1. Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції.
2. Основні світові ринки і експортери робочої сили.
3. Наслідки міжнародної трудової міграції.
4. Трудова міграція з України.
3. 1.Суть і сучасні риси міжнародної
трудової міграції.
Сучасні МЕВ(міжнародні економічні відносини) нерозривно
пов'язані з такими поняттями, як:
•міграція (від лат. migratio — переселення, переміщення)
переміщення через кордон;
•імміграція (від лат. immigrare — вселяюся) — це в'їзд в
країну на постійне або довготривале проживання громадян
іншої країни;
•еміграція (від лат. emigrare — виселення) — переселення
громадян в іншу країну на постійне або довготривале
тимчасове проживання;
•рееміграція — це виїзд іммігрантів з країни імміграції або
повернення емігрантів на батьківщину.
4.
5. Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах:
трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ
належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції
робочої сили.
Міжнародна міграція робочої сили посилюється в умовах
формування економічних зв'язків у світовому господарстві.
Під цим поняттям розуміють переміщення найманих
працівників через кордони в пошуках роботи. Це стихійний
процес розподілу трудових ресурсів між національними
ланками світового господарства. Економічною основою його
є відчуження безпосередніх виробників від засобів
виробництва, взаємозв'язаність країн та нерівномірність їх
соціально-економічного розвитку.
6. Ринок робочої сили виконує такі
функції
а) здійснює остаточне визначення вартості робочої сили, впливає
на відхилення ціни на цей специфічний товар від вартості;
б) регулює попит і пропозицію робочої сили;
в) зводить продавців робочої сили з її покупцями;
г) забезпечує конкуренцію між найманими працівниками,
спонукаючи їх до підвищення свого загальноосвітнього і
кваліфікаційно-професійного рівня, одночасно знижуючи ціну
робочої сили;
д) забезпечує конкуренцію між підприємцями, спонукаючи їх
підвищувати якість умов праці та рівень часткової оплати праці;
є) сприяє зростанню збалансованості між трудовими ресурсами і
робочими місцями, досягненню елективної зайнятості;
є) прискорює міграційні процеси в національному та
інтернаціональному масштабах, вирівнює умови відтворення
робочої сили;
8. 2.Основні світові ринки і
експортери робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили набуває глобального
характеру. У світі утворилися постійні ринки робочої сили.
Перший ринок традиційно належить США та Канаді,
трудові ресурси яких склалися історично за рахунок
іммігрантів. США і надалі залишаються країною, яка
притягує емігрантів. Але в міграційних потоках, які
скеровані в США і Канаду, знизилась частка мігрантів з
Європи і зросла їх кількість із Латинської Америки та Азії
(китайці, японці, індонезійці, філіппінці). Серед емігрантів,
які виїжджають в США, значна частка вчених та
висококваліфікованих спеціалістів. Так, серед членів
Національної академії наук 23 %, а серед лауреатів
Нобелівської премії в США 33 % — емігранти.
9. Другий ринок — країни Західної та Північної Європи. Велику
роль у використанні іноземної робочої сили зіграло створення
ЄС, одним з елементів якого є спільний ринок робочої сили.
Основу міграційного потоку у високорозвинуті країни —
Німеччину, Англію, Францію, Австрію, Нідерланди складають
емігранти з Туреччини, Португалії, Польщі, Іспанії, Греції,
Угорщини, Чехії, Словаччини, колишньої Югославії.
Збільшується в країнах Західної Європи частка емігрантів з
України, Росії, Білорусі, а також з Індії, Пакистану,
Афганістану, В´єтнаму та інших країн, що розвиваються.
Характерним для Західної Європи є також переїзд робітників з
однієї високорозвинутої країни в іншу.
11. Третій ринок — район нафтовидобувних країн Близького
Сходу. Основними країнами регіону, що приймають, є Об
´єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн,
Саудівська Аравія. Питома вага іноземних робітників в цих
країнах становить понад 50 %, в Катарі — 85 %, ОАЕ — 90
%. Переважну частину мігрантів забезпечують Єгипет, Ірак,
Сірія, Йорданія, Палестина.
Четвертий ринок — Латинська Америка. Інтенсивними є
міграційні потоки між латиноамериканськими країнами.
Значна частина робочої сили переміщається з Колумбії,
Парагваю, Чилі, Сальвадору в Аргентину, Бразилію,
Венесуелу.
13. Трудова міграція з України
Дані офіційної статистики навіть приблизно не
відображають дійсні масштаби трудової міграції за
кордон. Українців щороку за кордоном працює від
1 до 3 млн. осіб, за іншими даними від 2 до 7 млн.
осіб. Найбільше українців-мігрантів працює
в Росії (від 100 тис. осіб до 1 млн.). За даними
Уповноваженого Верховної Ради України з прав
людини (2004р.), в Польщі кожного року працює
майже 300 тис. осіб, Чехії – 200 тис., Португалії –
150 тис., Іспанії і Італії – по 100 тис., Греції – 50
тис., менше – у Туреччині, Ізраїлі, країнах
Північної Європи, Прибалтики, Близького Сходу.
14.
15. Серед позитивних результатів зовнішньої трудової міграції для
України можна назвати такі:
- сприяння інтеграції України до світового ринку праці;
- послаблення потоку безробіття на національний ринок праці,
зниження соціальної напруженості в суспільстві;
- надходження до України додаткової іноземної валюти у формі
грошових переказів трудових емігрантів та інвестування коштів в
економіку через створення спільних підприємств з іноземними
засновниками;
- надання працеспроможному населенню можливості реалізувати
свої здібності за кордоном, підвищити рівень кваліфікації,
поліпшити матеріальне становище;
- забезпечення за рахунок іноземної робочої сили покриття
дефіциту фахівців рідкісних професій та кваліфікацій в Україні;
- спонукання продуктивнішої діяльності українських працівників
через створення конкуренції з закордонними фахівцями
16. Серед негативних наслідків трудової міграції можна назвати такі:
-втрата Україною найконкурентоспроможнішої частини власної
робочої сили (особливо науковців і фахівців), що призводить до
уповільнення темпів науково-технічного прогресу;
- збільшення тиску на національний ринок праці внаслідок
створення іноземними громадянами конкуренції місцевій робочій
силі;
- втрата Україною іноземної валюти, що вивозиться іммігрантами
як власні заощадження;
- дискримінація та експлуатація наших громадян з боку місцевих
роботодавців;
- виникнення політичних та економічних претензій до України з
боку країн-реципієнтів у зв’язку зі збільшенням нелегальної
трудової міграції українців;
- зростання злочинності та соціальної напруженості у суспільстві
через міжнаціональні конфлікти
17. Регіон Прибуло, осіб Вибуло, осіб
Донецька обл. 48 503 50 592
М. Київ 44 977 36 814
Дніпропетровська
обл.
43 888 45 234
Харківська обл. 40 497 40 131
Київська обл. 33 557 26 081
