Протягом усього життя Олександр Копиленко залишався вірним дітям. Письменник глибоко вивчав життя школярів, багато часу проводив серед них – бував у школах, клубах, на літературних вечорах. У творах, присвячених дітям, Копиленко багато писав про природу, про тварин, і не тільки тому, що діти, як відомо, найбільше цікавляться життям тварин, а тому, що сам, люблячи до самозабуття тваринний світ, вважав, що таку любов треба прищепити кожній людині змалку. Тільки та людина, котра знає і вміє любити тварину, може бути порядною, шляхетною, доброю та доброзичливою — так вважав письменник.

1. http://linda6035.ucoz.ru/
Олександр
Копиленко

2. http://linda6035.ucoz.ru/
Народився Олександр Копиленко 1 серпня 1900 року в
місті Костянтиноград (нині Красноград) на Полтавщині в
родині робітника-залізничника.
У Костянтинограді минули дитячі роки майбутнього
письменника. Підлітком йому довелося заробляти на хліб:
спочатку на залізниці вантажником, а потім хлопця
перевели в хімічну лабораторію дослідної станції, бо мав
нахил до біологічних наук.

3. http://linda6035.ucoz.ru/
У 1920 році Копиленко закінчив Красноградську
учительську семінарію, а потім навчався на
природничому відділенні Харківського інституту
народної освіти. І хоч не став Олександр біологом, а
зайнявся літературною діяльністю, він на все життя зберіг
любов до природи і намагався прищепити її
підростаючому поколінню.

4. http://linda6035.ucoz.ru/
Перше оповідання Олександра “Там, мабуть, краще” було
надруковане в журналі “Плуг” (1922), а перша книжка – збірка
оповідань “Кара-Круча” – написана в 1923 році.
Оповідання письменника про дітей і для дітей були вперше
надруковані у 1924 році на сторінках журналу «Червоні квіти».
Серед них: «Дитина», «Пригноблений», «Юрко».

5. http://linda6035.ucoz.ru/
Ім’я Олександра Копиленка стає добре відомим
після виходу збірки оповідань для юних читачів
“Сенчині пригоди”, яка побачила світ у 1926 році .
Вiдтодi і до кiнця своïх днiв письменник багато i
натхненно писав для дiтей i юнацтва

6. http://linda6035.ucoz.ru/
Одну за одною письменник дарує дітям книжки: “Друзі” ,
“Комашня” , “Шкідник” , “Воликове нещастя” , “Школярі”,
“Дуже добре” , “Десятикласники”, “Хата хлопчика-мізинчика”,
“Петроградський хлопчик”, “Сонячний ранок” , “Адмірал” ,
“Подарунок” .
В той же час Олександр Копиленко активно працює в
дитячих журналах «Жовтеня» («Барвінок») та «Піонерія».

7. http://linda6035.ucoz.ru/
1934 року Копиленко оселяється у столиці України.
Красень–Київ увійшов у творчість письменника своїм
життям, людьми з повсякденними турботами і надіями.
Олександра по праву вважали «києвознавцем»: він
знав і міг показати кожен куточок міста, обходив усі
київські околиці.

8. http://linda6035.ucoz.ru/
Письменник дуже любив природу, особливо
захоплювався птахами.
«Щонеділі вставав вдосвіта й ішов на Поділ на
пташиний базар. Оглядав усіх дроздів, снігурів,
синиць, потім купував собі одного чи пару, приносив
додому і… випускав з балкона на волю», — згадували
його друзі.

9. http://linda6035.ucoz.ru/
Талант Олександра Копиленка
проявлявся у всіх його
захопленнях.
Він любив книги і мав
прекрасну бібліотеку, дивував
істориків та ботаніків своєю
обізнаністю в їхніх науках. Тонко
розумів образотворче
мистецтво, і його думку, його
рецензії високо цінували
художники.
А ще він був одним із перших у
Києві автомобілістів-аматорів і
вже до війни досяг у цій
премудрості високопрофесійного
рівня.

10. http://linda6035.ucoz.ru/
Любив письменник рибальство та полювання, але ніколи
нічого не впольовував. Для нього це було просто приводом
виїхати за місто на природу. Було й таке, що коли приїздив з
друзями на полювання, — забував рушницю біля машини,
завдавши цим клопоту друзям — шукати рушницю в лісі, коли
збиралися додому. І скільки ж було реготу, коли знаходили
рушницю біля машини на тому місці, звідкіля рушили на
полювання. Зате після кожного завжди метушливого й
галасливого виїзду, з'являлися чарівні оповідання про природу.

11. http://linda6035.ucoz.ru/
Свою любов до природи прищеплював і юним читачам.
1934 року Олександр Копиленко опублікував невеличку
збірочку оповідань, яка називалася «В лісі». Ці твори відразу
ж здобули широку популярність. Автор протягом усього
життя доповнював і поліпшував цей природничий цикл, і в
1961 році, вже після смерті письменника, була надрукована
книжка «Як вони поживають» у найповнішому вигляді.

12. http://linda6035.ucoz.ru/
Передчасно, 1 грудня 1958 року, пішов з життя
письменник.
На його честь названі вулиці, школи, бібліотеки у багатьох
містах.
1978 року журнал «Барвінок», у якому Олександр
Копиленко друкувався, заснував літературну премію його
імені за кращі твори, присвячені дітям. Першими лауреатами
стали Всеволод Нестайко, Віктор Близнець.