Н.М.Дятленко. Адаптивна освіта: інноваційні практики для дошкілля

1. Адаптивна дошкільна освіта:
сутність та можливості імплементації
в українську освіту
Дятленко Наталія Михайлівна,
доцент кафедри методики та психології
дошкільної і початкової освіти
Інституту післядипломної педагогічної освіти
Київського Університету
імені Бориса Грінченка,
кандидат психологічних наук.

2. Що таке адаптивна освіта?
 адаптивна освіта – це освіта, яка
зорієнтована на кожну дитину, її
потреби та можливості;
 педагог оперативно реагує на
зміни, підлаштовується до
індивідуальних особливостей
кожної дитини.

3. Актуальність
 Педагоги мають навчати таким
чином, щоб це було ефективним
для всіх дітей, незалежно від їх
здібностей, віку та соціального
стану.

4. Нові підходи до навчання – орієнтація
на природній характер
навчальної діяльності
 Діти навчаються багато чого мимовільно
поза спеціально організованим навчанням (ходіння,
мовлення, практичні дії)
 Дитина навчаєтеся завдяки внутрішній активності.
 Навчання великою мірою залежить від
здібностей до навчання.
 Педагог є важливою частиною освітнього
середовища (одногрупники, книжки, фільми,
комп’ютери, Інтернет та різні конкретні матеріали).
 Яскравий приклад навчання – оволодіння дитиною
комп’ютером.

5. Не всі види діяльності є розвивальними!
Бездумне повторення суджень дорослих
Виконання незрозумілих завдань
Механічне вивчення тексту
Бездумне повторення одноманітних рухів
Заучування великих текстів і віршів напам’ять

6. •Жодна дитина в процесі навчання не
повинна залишитися без уваги, так
само не повинна бути дуже залежною
від педагога.
•Педагоги мають зосередитися на
внутрішній мотивації дітей: навчання є
ефективним лише в тому випадку, коли
діти самі прагнуть навчатися.

7. Умови виникнення мотивації
до навчання
 Відносини - діти не навчаються, якщо
відчувають загрозу чи небезпеку.
 Спроможність – відчуття успіху додає сили.
Це хороший досвід для дитини.
 Автономія – прагнення до самостійності та
незалежності.
 Діяльність, яка не дає дітям простору для здійснення
власного творчого внеску, під час якої діти відчувають
зайву опіку, призводить до втрати інтересу, тому дітям
вона здається нудною та непотрібною.

8. Навчальний зміст
 При компонуванні навчального змісту
для кожної дитини педагоги,
віднайшовши баланс між безпекою
та викликом, намагаються його
досягти.

9. Форми роботи з дітьми
 Дидактичні форми роботи мають заохочувати дітей
до дослідження нових ситуацій, матеріалів, систем і
понять та до їх застосування в інших навчальних
контекстах
 Інтерактивні форми роботи: обговорення, розповіді,
експерименти, форми кооперативного навчання
 Педагог може створити як безпечне середовище, так і
ситуацію виклику залежно від потреб дітей.
 Занадто регламентована діяльність може викликати
нудьгу.

10. Організація освітнього процесу
 Гнучка структура заняття, домовленості з дітьми
 Організація має спонукати дітей брати ініціативу на
себе.
 Надавати дітям можливість працювати самостійно
(індивідуально чи разом з іншими), самим планувати
власну діяльність, виконувати та оцінювати її.
 Раціональна і приваблива організація заняття:
ігри, експерименти.

11. Рефлексія
Педагог має обмірковувати свою
діяльність:
 як він організовує навчальну діяльність,
 наскільки добре організоване середовище,
 чи вдало використано методи навчання,
 чи всі діти активно залучені,
 чи достатньо дітям надається
самостійності,
 чи всі діти добре почуваються,
 чи домірним є втручання педагога.

12. Інноваційний підхід до вивчення
дитячого розвитку
 Підхід грунтується на позиції, що освіта
дитини – це її досвід.
Щоб визначити, які діти потребують
додаткової підтримки, потрібно відповісти
на такі питання:
 Як почувається дитина в середовищі?
 Чи вільно й невимушено вона поводиться?
 Як реагує дитина на надані їй можливості?
 Чи сприяє реакція дитини її розвитку?

13. Як почувається дитина
в середовищі?
 Як у дитини йдуть справи з
точки зору її благополуччя?
 Як у дитини йдуть справи з
точки зору її залученості?

14. Система вивчення дитини
Етап 1.
Діагностика групи
Визначення дітей, які потребують
додаткової уваги
Етап 3.
План дій і втручання
Розроблення плану дій для сприяння
розвитку дитини
Етап 2.
Аналіз даних
Докладне вивчення конкретних
проблем дитини

15. Співпраця педагогів і батьків
– необхідна умова!
 Батьки – партнери. Без батьківської опіки
неможливе повноцінне виховання
 Співпраця з батьками - їхня активна участь у
заходах, що проводять для дітей та допомога в
організації цих заходів.
 Різні види участі: безпосередня участь у заходах;
батьківський комітет; у групових справах; допомога в
організації спортивних ігор та походів, святкуванні дня
Святого Миколая та Різдва.