Про вчених, які створювали науку БІОЛОГІЮ

1. Герасімова Ю.М.

2. Життя на нашій планеті вражає складністю і різноманітність своїх
проявів. Охопити всі ці прояви за декілька уроків чи лекцій не можливо.
Тому ми вивчаємо біологію протягом декількох років, хоча, щоб досконало
вивчити цю науку, не вистачить навіть півстоліття. Тому, я вважаю, що
кожний з нас повинен мати хоча б елементарні знання з цієї дисципліни.
Я вважаю, що біологія – це дуже корисний предмет, адже вивчаючи її
ми набираємося життєвого досвіду. Наприклад, вивчаючи медицину, ми
зможемо надати першу долікарську допомогу в екстремальних ситуаціях. Це
лише один приклад користі від вивчення цієї науки. Деякі вважають, що їм
не потрібна ця наука, бо їх обрана професія ніяк не пов’язана з біологією.
Так, може вона нікому й не буде потрібна у роботі, але щоб бути освіченою
людиною, потрібно знати про деякі відкриття, мати уявлення, що це за наука.
Біологія (від грец. біос – життя, логос – наука, вчення) – це наука про
життя, його форми та закономірності. Така назва науки була запропонована в
1802 р. німецьким ботаніком Л. Х. Тревіранусом (1779 – 1864), але остаточне
визначення біології як самостійної дисципліни було зроблено лише в 1890 р.
видатним французьким вченим Ж. Б. Ламарком. Предметом її вивчення є
різноманітність вимерлих істот, їхня будова (від молекулярної до анатомо-
морфологічної), функції, походження, індивідуальний розвиток, еволюції,
поширення, взаємини одне з одним та з довкіллям.
На сьогодні це цілий комплекс наук про живу природу. Об’єктом
вивченням біології є живі організми – рослини, тварини, гриби. Їх
різноманітність, будова тіла і органів, розвиток, поширення, еволюція та
форми співіснування в екологічних системах.
Упродовж багаторічного розвитку пізнання навколишнього світу
послідовно змінювали і доповнювали один одного різні дослідницькі
підходи: спостереження, опис і класифікація, порівняльно–аналітичний,
історичний та експериментальний методи. Накопичення фактичного
матеріалу, його опис і розподіл живих форм у систематичні групи,
поширення методів біологічного дослідження наповнили конкретним

3. змістом уявлення про живу природу, сприяли подоланню металічних
поглядів.
Біологія бере свій початок ще з глибокої давності. Описи тварин і
рослин, відомості про анатомію і фізіологію людини і тварин були необхідні
для практичної діяльності людей.
Перші відомості про живі організми почала нагромаджувати ще
первісна людина. Живі організми давали їй їжу, матеріал для одягу і житла.
Вже в той час людина не могла обійтися без знань про властивості рослин,
місця їх зростання, строки дозрівання насіння і плодів, місця мешкання і
звички тварин, на яких вони полювали, хижих і отруйних тварин, які могли
загрожувати їх життю.
Так поступово збиралися відомості про живих істот. Погляди,
розвинуті вченими епохи Відродження, поклали початок сучасним ботаніці і
зоології, анатомії й фізіології та іншим біологічним наукам.
В епоху середньовіччя під гнітом церкви наука розвивалася дуже
повільно. Важливим рубежем у розвитку науки була епоха Відродження. Вже
в XVIII ст. розвивалися як самостійні науки ботаніка, зоологія, анатомія
людини, фізіологія. В XVI – XVII століттях в наукових дослідженнях поряд
із спостереженням і описом широко став використовуватися експеримент.
Упродовж багаторічного розвитку пізнання навколишнього світу
послідовно змінювали і доповнювали один одного різні дослідницькі
підходи: спостереження, опис і класифікація, порівняльно–аналітичний,
історичний та експериментальний методи. Накопичення фактичного
матеріалу, його опис і розподіл живих форм у систематичні групи,
поширення методів біологічного дослідження наповнили конкретним
змістом уявлення про живупро живу природу, сприяли подоланню
металічних поглядів.
Велике значення біології для сільського, лісового, промислового
господарств і медицини. Необхідні для харчування білки, жири, вуглеводи,
вітаміни людина отримує головним чином від культурних рослин і

4. прируче­них тварин. Знання законів генетики й селекції, а також
фізіологічних особливостей культурних і одомашнених видів дозволяє
вдосконалювати агротехніку й зоотехніку, виводити більш продуктивні сорти
рослин і породи тварин. Рівень знань в галузі біогеографії та екології
визначають можливості й ефективність інтродукції і акліматизації. Біохімічні
дослідження дозволяють повніше використовувати органічні речовини
рослинного й тваринного походження, а також лабораторного та
промислового синтезу. Розвиток в останні роки генної інженерії відкриває
широкі перспективи для біотехнології біологічно активних і лікарських
речовин. Виключно важливе значення має біологія як теоретична основа
ведення сільського, лісового й промислового господарства. Пізнання
закономірностей розмноження та розповсюдження хвороботворних вірусів і
бактерій, а також паразитичних організмів необхідно для успішної боротьби
з інфекційними та паразитарними захворюваннями людини і тварин.
У розвиток окремих напрямів біологічної науки було зроблено внесок
вітчизняними ученими — біологами, такими як Амосов М. М. (фізіологія
серця, хірургічне лікування легеневих і серцевих захворювань, проблеми
біологічної і медичної кінетики, моделювання основних психічних функцій
мозку тощо); Богомолець О. О. (патологічна фізіологія, ендокринологія,
онкологія, проблеми довголіття тощо); Вавілов М. І. (генетика і селекція,
встановив центри походження рослин, сформулював закон гемологічних
рядів); Гамалей М. Ф. (загальна патологія, імунологія, створив протихолерну
і противісляну вакцини, розробив санітарно-гігієнічні способи боротьби з
чумою, холерою, тифом та іншими захворюваннями); Мечников І. І. (відкрив
явище фагоцитозу, за що отримав Нобелевську премію, працював над
проблемами імунітету, довголіття, захисту рослин, вивчення інфекційних
захворювань); Палладій О. В. (засновник Інституту біохімії в Києві НАН
України, вивчав особливості обміну речовин); Холодний М. Г. (фізіологія
рослин); Шмальгаузен І. І., (еволюційна морфологія і зоологія, вивчав
зако­номірності росту, філогенії тварин).

5. Мені дуже цікаво гортати сторінки енциклопедій, особливо з біології,
адже там є дуже багато цікавої інформації. Тому в своїй роботі я
намагатимуся розповісти про найцікавіші відкриття в галузі біології, які
відбулися протягом існування цієї дисципліни.
Сучасні досягнення біології є результатом наполегливої праці вчених,
навіть короткі відомості про життя та діяльність яких становлять
безперечний інтерес.
В посібнику розповідається про найвідоміших українських та
зарубіжних учених, які зробили внесок у розвиток біології та суміжних
галузей науки. Це академіки та члени-кореспонденти НАН України, а також
учені – засновники науково-дослідних інститутів і лабораторій, нових
напрямів досліджень.
Учителі біології знайдуть у посібнику інформацію про вчених і
зможуть використати її як на уроках, так і позакласних заняттях.

6. Август Вейсман
(1834 – 1914р.р.)
Август Вейсман (нім.
Friedrich Leopold August
Weismann, 17 січня 1834,
Франкфурт-на-Майні — 5
листопада 1914, Фрайбург) —
німецький біолог. Ернст Майр
назвав його другим за
значенням еволюційним
біологом 19-го століття після
Чарльза Дарвіна.
Вейсман відстоював
«теорію статевих клітин»,
згідно з якою у
багатоклітинному організмі статеве розмноження має місце за допомогою
зародкової лінії — статевих клітин, таких як яйцеклітина та сперматозоїди.
Інші клітини тіла — соматичні клітини — не функціонують як агенти
спадковості. Ефект односторонній: клітини зародкової лінії виробляють
соматичні клітини та інші клітини зародкової лінії, на клітини зародкової
лінії не впливають ознаки, надбані соматичними клітинами протягом життя.
Генетична інформація, таким чином, не передається від соми до зародкової
лінії, правило, відоме як «бар'єр Вейсмана».
Ця ідея суперечила іншій популярній на той час ідеї, що відстоювала
успадкування надбаних характеристик, запропонованій Жаном Батистом
Ламарком, яку Чарльз Дарвін вважав надзвичайно вірогідною для пояснення
змін, на які діє природний відбір. Проте це була тільки ідея, яка вимагала
експериментального доказу. Фактично, через те що це негативна ідея, повний
доказ полягав би в усуненні всіх мислимих засобів, якими може відбуватися
передача інформації від соми до зародкової лінії. Вейсман, який звичайно не

7. знав всієї складності сучасної генетичної теорії, ніяким чином не міг
забезпечити такий доказ. Інколи бар'єр Вейсмана невірно змішують із
центральною догмою молекулярної біології. Проте остання стверджує, що
інформація може передаватися лише від ДНК до ДНК і РНК, але не від РНК
до ДНК, що, як зараз відомо, не завжди вірно.
Незважаючи на відсутність доказів на час висунення, ідея бар'єра
Вейсмана центральна у теперішній загальноприйнятій теорії еволюції,
точніше Синтетичній теорії еволюції. Згідно з цією теорією, зокрема,
мінливість пов'язана зі змінами у клітинах зародкової лінії, як це і було
запропоновано Вейсманом.
Ідеї Вейсмана передували відкриттям Грегора Менделя, і хоча Вейсман
скептично відносився до його робіт, його молодші послідовники незабаром
знайшли зв'язок між цими роботами.
Амосов Микола Михайлович
(1913 – 2002р.р.)
Народився в с. Ольхово (тепер
– Вологодська обл.). Закінчив
Архангельський медичний інститут та
Всесоюзний заочний індустріальний
інститут.
Микола Михайлович Амосов –
видатний хірург, який один із перших у
Радянському Союзі почав проводити
операції на серці. На його рахунку тисячі
врятованих життів. Він створив інститут
серцево-судинної хірургії та першим
здійснив протезування мітрального клапана

8. серця, а на міжнародному рівні він вперше ввів у вживання протезування
клапанів серця, що мають антитромботичні властивості.
Буде школа, механічний технікум в Череповецьку, перші трудові роки
на новобудові першої п’ятирічки. Потім, перший шлюб, навчання в двох
інститутах: заочному Індустріальному та Архангельському Медичному. Він
отримає два дипломи інженера і медика, але мирне громадянське життя
порушує війна, і влітку 1941 року Микола Михайлович потрапляє в
фронтовий госпіталь. З цим госпіталем, на посаді військового хірурга Амосов
пройде всю страшну війну. Можна собі тільки уявити, скільки болю, жаху і
смерті довелося пережити майбутнього світилі медицини. Але не можна
заперечувати, що саме колосальний досвід фронтових років дозволив
Амосову стати чудовим майстром своєї справи. У цьому госпіталі він знайде
свою долю з новою дружиною, медсестрою Лідією Денисенко.
Поворотним у кар’єрі геніального хірурга стає 1957 рік. Він вперше
стикається в Мексиці з операцією на серці, в якій використовується апарат
«штучне серце».
Ось коли його інженерні та медичні знання
зливаються разом. Повернувшись на Батьківщину,
Амосов починає роботу над власним апаратом
подібного типу, продовжуючи займатися практичною
хірургією. Кар’єра талановитого лікаря круто злітає
вгору і незабаром він очолює лабораторію, потім відділ
біоенергетики, а згодом стає директором
Штучне серце Інституту серцево-судинної хірургії у Києві. За роки
своєї кардіохірургічної практики Амосов провів понад 6 тисяч операцій на
серці. Звичайно, бували і невдачі, але Микола Михайлович не опускав руки, і
сміливо йшов вперед, впроваджуючи нові, воістину революційні способи
проведення хірургічних операцій в боротьбі зі складними недугами. Слід
зазначити, що свою останню операцію на серці Микола Амосов провів на
початку 90-х років. А йому тоді вже минуло вісімдесят років.

9. Остання операція М.М. Амосова
Після закінчення війни Амосов продовжує займатися хірургічною
практикою. Він працює завідувачем відділення хірургії Брянської обласної
лікарні, в якій створює власну методику резекції легенів при раку і
туберкульозі. За шість років роботи в клініці і на посаді головного хірурга
брянської області він робить таких операцій більше всіх в Радянському
Союзі. По цій темі Микола Михайлович захищає спочатку кандидатську, а
незабаром і докторську дисертації.
Очолював клініку грудної хірургії Українського науково-дослідного
інституту туберкульозу та грудної хірургії, працював у Київському
інституті вдосконалення лікарів, Інституті кібернетики АН України, був
директором Інституту серцево-судинної хірургії. Основні наукові праці
присвячено грудній хірургії, анестезіології та біокібернетиці. Розробляв
питання хірургічного лікування захворювань легень та серця, штучного
кровообігу, фізіології серця. Запропонував модифікації апарата штучного
кровообігу і протезів клапанів серця.
Займається проблемами біологічної
та медичної кібернетики моделюванням основних
психічних функцій мозку.
Академік НАН України.
Штучний клапан

10. Антоні Ван Левенгук
(1632- 1723 р.р.)
Антоні ван Левенгук (нід. Antoni van
Leeuwenhoek, нар. 24 жовтня 1632, Делфт
— 30 серпня 1723 Делфт) — голландський
натураліст, який значно вдосконалив
мікроскоп, основоположник наукової
мікроскопії, член Лондонського
королівського товариства (з 1680 року),
вперше в історії за допомогою свого
мікроскопу спостерігав мікроскопічну
будову різних форм живих організмів.
Зустрічається різні варіанти написання імені ученого — Антон, Антоні,
Антоній і Антоніус.
Антоні ван Левенгук народився 24 жовтня 1632 року в Делфті в сім'ї
майстра-кошикаря Філіпса Тонісзона. Антоні узяв собі прізвище Левенгук за
назвою сусідніх з його будинком «Левових воріт» (Leeuwenpoort). Закінчення
«гук» у його псевдонімі означає «куточок» (hoek). Батько помер, коли
Антоніо було шість років. Мати віддала хлопчика на навчання в гімназію у
передмісті Лейдена. Дядько майбутнього натураліста навчив його основам
математики і фізики. 1648 року Антон відправився в Амстердам вчитися на
бухгалтера, але замість навчання влаштувався на роботу в галантерейну
крамницю. 1654 року він повернувся в рідний Делфт, де потім жив до самої
смерті. Купивши крамницю, він зайнявся торгівлею. За свідченнями
Левенгук дружив з художником Вермером, після смерті якого став
розпорядником його спадку.
Опанувавши ремесло шліфувальника скла, Левенгук став відомим
майстром і успішним виробником лінз. За своє життя він виготовив близько
250 лінз. Облаштувавши свої лінзи в металеві оправи, він спорудив

11. мікроскоп 300-кратного збільшення і з його
допомогою проводив передові на ті часи
дослідження. Серед іншого Левенгук
першим відкрив еритроцити, описав
бактерії, найпростіші, сперматозоїди, будову
очей комах і м'язових волокон, знайшов і
описав багато інфузорій, гідр тощо.
Першою людиною, яка заглянула в
таємничий світ мікроорганізмів, став
голландський дослідник Антоні Ван
Левенгук. Талановитий самоучка, що не
отримав ніякої освіти, він проводив свої
дослідження з виготовленим власноруч
мікроскопом дуже ретельно і детально і не
Мікроскоп без гордості
заявляв: "Я намагаюсь вирвати світ з під влади марновірства і направити його
на шлях знань і істини."
Левенгук шукав своїх анімалькулів ("анімалькулюс" - по-латині
"звірятко") всюди: в гнилій воді, в твані каналів, у власній ротовій
порожнині. Він не знав тоді, що всіх цих анімалькулів буде вивчати та наука,
яку він започаткував своїми спостереженнями - мікробіологія.
Серед численних відвідувачів, які приїжджали до нього, щоб
залучитися до таємниць природи і подивитися на дивовижних "звіряток"
були англійська королева і російський цар Петро І.. Після цього відвідування
Петро І привіз у Росію мікроскоп.
Левенгук так і ввійшов в історію як один з найбільших
експериментаторів свого часу. За 6 років до смерті він написав пророчі слова,
прославляючи експеримент: "Варто утриматися від міркувань, коли говорить
досвід".
Левенгук помер 26 серпня 1723 року в Делфті

12. Арістотель
(384 р. до н.е. - 322 р. до н.е.)
Арістотель (часто також
Аристотель; грец. 384 до н. е., Стагіра —
322 до н. е., Халкіда) — давньогрецький
вчений-енциклопедист, філософ і логік,
засновник класичної (формальної) логіки.
Арістотель народився в місті
Стагіра. У 367 до н. е. — 347 до н. е.
вчився в академії Платона в Афінах, у 343
до н. е. — 335 до н. е. був вихователем
сина царя Македонії Філіппа II — Александра III. У 335 до н. е. повернувся
до Афін, де заснував свою філософську школу — перипатетиків. Серед його
творів — «Нікомахова етика», перша «Поетика».
Арістотель жив і працював у той час, коли культура вільних грецьких
міст-держав досягла найвищого розквіту і почала поширюватись разом із
завойовницькими війнами Александра Македонського далеко за межі
Балканського півострова.
На долю Арістотеля випала місія підвести підсумок досягнень учених і
філософів античної Греції і, узагальнивши їх працю, передати наступним
поколінням. Тільки такий геній був здатним виконати це титанічне завдання.
Він був одним із найвизначніших енциклопедистів, відомих людству. Ним
були закладені основи біології, фізики, етики, логіки, психології, соціології.
Арістотель народився в Стагірі, грецькій колонії, недалеко від Афонської
гори, в 384 році до нашої ери. Тому отримав прізвисько Стагіріт. Батька
Арістотеля звали Нікомахом, він був лікарем при дворі македонського царя
Амінти III. Нікомах походив із родини лікарів, в якій лікарське мистецтво

13. передавалося з покоління в покоління. Батько став першим наставником
Арістотеля.
У 369 році до н. е. у віці 15 років Арістотель залишився без батьків.
Опікуном став Проксен, родич батька, який також жив у Стагірі і всіляко
підтримував жагу юнака до пізнання (згодом Арістотель тепло відзивався
про нього, а коли Проксен помер, усиновив його сина Ніканора і одружив зі
своєю дочкою Піфіадою). Значний спадок, отриманий від батька, дозволив
Арістотелю не тільки не знати нужди, але й купувати книги, які на той час
були дорогими. Крім коштів Арістотель успадкував батькові твори, в яких
скрупульозно описувались спостереження над живою та неживою природою.
Тому перед тим, як почати заняття загальними науками, Арістотель вивчав
рослини і тварин, намагаючись узагальнити досвід Нікомаха, що в
майбутньому розвинулося в окрему роботу «Про виникнення тварин».
Свої погляди на явища природи Арістотель виклав у творах «Історія
тварин», «Про виникнення тварин» та ін. На підставі численних
спостережень Арістотель поділив тварин на 2 групи, що приблизно
відповідають групам хребетних і безхребетних, заклав основи описової й
порівняльної анатомії, описав близько 500 видів тварин. Вивчаючи
зародковий розвиток курей, Арістотель спостерігав поступове новоутворення
частин організму. Він висловив ідеї про єдність у природі та про градацію
організмів, тобто про існування в природі поступових переходів від неживих
тіл до рослин і від них — до тварин. Праці Арістотеля мали великий вплив на
дальший розвиток біології і медицини.
Зародок курки на стадії пізньої гаструли

14. Аристотель вплинув на весь подальший розвиток наукової і
філософської думки. Його твори стосувалися практично всіх галузей знання
того часу.
Великий енциклопедист древності Аристотель став одним із
засновників біології як науки, вперше узагальнивши біологічні знання, які
були накопичені до нього людством. Найвизначніші труди Аристотеля з
біології - "Історія тварин", "Про частини тварин", "Виникнення тварин".
Зокрема, в "Історії тварин" Аристотель першим в історії науки розробив
систематику тварин. Він розділив їх на дві великі групи: тварини з кров"ю і
безкровні. Цей поділ приблизно відповідає поділу на хребетних і
безхребетних.
Аристотеля називають "батьком зоології". Він вивчив більш ніж 500
видів тварин, описав їхній зовнішній вигляд і будову, спосіб життя і
поведінку. Цікавила Аристотеля і проблема походження життя. За своє життя
він зробив для науки значно більше, ніж було зроблено за ряд наступних
століть.
Бардах Яків Юлійович
(1857-1929 р.р.)
Я. Ю. Бардах народився у 1857 році
в Одесі, закінчив природниче відділення
фізико - математичного факультету
Новоросійського університету у 1880 році
та Петербурську Віськово - медичну
академію у 1883 році.
Я. Ю. Бардах працював 1986 - 1891
р.р. разом з І.І. Мечниковим та М.Ф
Гамалією на першій у Росії та другій в
світі Одеській бактеріологічній станції,
спочатку співробітником, а потім її

15. керівником. Ця станція була признечена для проведення медико -
профілактичної роботи та отримання вакцини проти сказу та проведення
щеплень. 28 - річний Яків Бардах одним з перших, перебуваючи у повному
здоров'ї, з метою доведення безпечності щеплень проти сказу, перевірив їх на
собі.
Один з перших керівників бактеріологічних станцій в Одесі, приват-
доцент бактеріології в Новоросійському університеті.
Бактеріологічна станція в Одесі
Яків Юлійович Бардах - мікробіолог, вивчав збудників сказу, дифтерії,
черевного і поворотного тифу і розробив метод виготовлення
протидифтерійної сироватки.
Збудник сказу Збудник дифтерії
За час роботи на станції Я.Ю. Бардах багато що зробив для запобігання
і лікування сказу, сибірської виразки, тифу, туберкульозу, для розвитку

16. науки про санітарію, гігієну, загальну мікробіологію. У 1889 році він
відряджається до Берліна до професора Коха, де ознайомився з його
роботами по туберкульозу, а після цього три місяці працював в
Пастерівському інституті. У 1890 році був учасником міжнародного конгресу
з гігієни і демографії.
Я. Ю. Бардах в 1903 році організував в Одесі першу станцію швидкої
медичної допомоги.
Основні праці присвячені вивченню збудників сказу, дифтерії,
черевного і поворотного тифів. Вивчав також мікрофлору одеських лиманів.
Одеський лиман
Бец Володимир Олексійович
(1834 – 1894 р.р.)
Володимир Олексійович Бец увійшов в
історію медицини як засновник вчення про
цитоархітектоніку кори головного мозку
людини та тварин, завдяки блискучим макро-
та мікроскопічним дослідженням тонкої
будови мозкової тканини. Вже в 70-ті роки
ХІХ століття Бец абсолютно достовірно
показав на великій кількості препаратів
мікроскопічних зрізів мозку, що кора — це

17. неоднорідний комплекс нервових клітин, а її різні ділянки мають різний
набір нейронів, і вже в той час він знайшов 8 цитоархітектонічних полів з
характерним для них малюнком нервових клітин та їх відростків. Немає
жодного в світі підручника з анатомії, гістології чи неврології, в якому не
було б відзначено, що у 5-му шарі кори головного мозку людини містяться
гігантські пірамідні клітини, які отримали назву «клітин Беца» на честь
видатного вченого», — писав завідувач кафедри анатомії людини
Національного медичного університету імені О. Богомольця І.І. Бобрик у
вступі до книжки «Світова слава київського анатома професора Беца».
Володимир Бец здобув знання, які
досі рятують життя мільйонам людей в
усьому світі. Так, він локалізував
ділянку мозку, яка керує рухами,
дослідив функцію надниркових залоз,
кровообіг у печінці, опублікував
фундаментальне дослідження Головний мозок
«Як ростуть кістки» і ще близько 50 наукових праць. Анатомію професор В.
Бец викладав більш захоплююче, ніж дехто історію, про його лекції писали
часописи світу. Як знаний психіатр 25 років лікував і консультував людей у
Кирилівській лікарні.
Народився Володимир Бец в українській родині 26 квітня 1834 року в
селі Татарівщині, що неподалік міста Остра Чернігівської губернії. Батьки,
вихідці із Полтавської губернії, придбали тут невеликий маєток, де серед
чудової природи пройшли дитячі роки майбутнього вченого.
Початкову освіту Володимир здобув у народній школі в селищі
Петрівці. Навчався хлопець добре, любив хімію і математику. Після
закінчення школи продовжив навчання спочатку в Ніжинській, а потім у 2-й
Київській гімназії, яку успішно закінчив 1853 року. Того ж року В.Бец
вступив на медичний факультет Київського університету, по закінченні якого

18. в 1860 році йому присвоїли ступінь лікаря з відзнакою. Завдяки великим
успіхам під час навчання в університеті здібного випускника відрядили за
кордон. У лабораторії видатного німецького фізіолога Карла Людвіга він
досліджував кровообіг в печінці і, повернувшись до Києва, у 1863 р. захистив
докторську дисертацію «Про механізм кровообігу в печінці».
Наприкінці 60-х — початку 70-х років київський учений дедалі більше
захоплювався анатомією. 1868 р. В.О. Бец став професором кафедри анатомії
Київського університету Св. Володимира і працював на цій посаді до 1890
року. Він узявся за пильне вивчення складного розділу анатомії, її «білої
плями» — будови центральної нервової системи. Учений розробив методи
ущільнення мозку та забарвлення нервових клітин, що дозволило детально
вивчити рельєф півкуль і закономірності мікроскопічної будови кори
головного мозку. Це дослідження принесло професору В.Бецу світову славу.
За свої препарати він отримав медаль на Всеросійській мануфактурній
виставці в Петербурзі 1870 року. На з’їзді дослідників природи та лікарів у
Лейпцігу В. Бецу було запропоновано видати атлас його препаратів за
рахунок Дрезденської академії наук. Але вчений-патріот відмовився. Згодом
він самотужки опанував фотосправу, створив у своїй квартирі друкарню і
навчився якісно друкувати книги. Було надруковано 30 таблиць «Атласу
головного мозку людини». На жаль, повністю атлас не вийшов у світ,
оскільки автор не встиг скласти до нього текст через передчасну смерть.
Професор В. Бец першим став на захист гідності народів, довівши
безглуздя расових теорій. Справа в тому, що псевдонаука френологія, яка
поширилася в Європі з кінця XVIII століття, стверджувала, що особливості
людського мозку тісно пов’язані з формою і розміром черепа. А раса буцімто
спричиняє відмінності в інтелекті й схильності до високої культури. Голови у
росіян, німців, поляків — видовжені, а в українців і чехів трошки
приплюснуті. У Німеччині побутувала думка, що круглі голови «дурніші». А
Володимир Бец довів: форма черепної коробки не впливає на розумові
здібності й таланти.

19. Володимира Олексійовича не стало 12 жовтня 1894 року. Про нього
згадують, як про дотепну, цікаву людину, чудового співрозмовника, який
любив жартувати. Його могила знаходиться біля собору архистратига
Михаїла у Видубицькому монастирі і опікуються нею працівники кафедри
анатомії людини Національного медичного університету імені О.
Богомольця. В Острі, що на Чернігівщині, є провулок і вулиця, названі його
ім’ям.
Богомолець Олександр Олександрович
(1881 – 1946 р.р.)
Народився в Києві.
Богомолець Олександр
Олександрович (12.05.1881
— 19.07.1946) — доктор
медицини (1909), лікар-
патофізіолог, академік АН
УРСР (1929) та її президент
(1930–1946), академік АН
СРСР (1932), член Президії
(1939) та її віце-президент
(1942–1945), академік БРСР
(1933), почесний член АН
Грузинської РСР (1944), академік АМН СРСР (1944), заслужений діяч науки
РРФСР (1935) та УРСР (1943), Герой Соціалістичної Праці (1944).
Закінчив з відзнакою медичний факультет Новоросійського
університету (1906).
Працював: приват-доцент кафедри патологічної фізіології Одеського
університету (1910); стажувався в Сорбонні (Париж, 1911); професор
кафедри загальної патології та бактеріології Саратовського університету

20. (1911–1925); організував лабораторію мікробіології у Саратовському
агрономічному інституті (1913–1918), кафедру загальної патології й
бактеріології та кафедру мікробіології в Агрономічному інституті. Один із
засновників (1917) Вищих жіночих медичних курсів, де працював деканом
до їх об’єднання з медичним факультетом університету. Керівник
патофізіологічного відділу Медико-біологічного інституту Главнауки у
Москві; очолював відділ експериментальної патології інституту вищої
нервової діяльності при Комуністичній академії у Москві (1925–1929);
керівник лабораторії експериментальної онкології Московського
міськвідділу охорони здоров’я (1926–1931); професор (1926–1946),
заступник директора з наукової частини Інституту гематології й переливання
крові (Москва) (1926–1928), директор Інституту (1928–1931), завідувач
патофізіо­логічного відділу (1926–1931); директор створеного у Києві
Інституту експериментальної біології й патології Наркомздраву УРСР (1930–
1946); відповідальний редактор «Медичного журналу АН УРСР» (1931–
1946); директор Інституту клінічної фізіології АН УРСР (1934–1946).
Напрями наукових досліджень: є фундатором патофізіологічної науки в
Україні. Наукові роботи присвячені геронтології, онкології, імунології,
алергології, ендокринології, гематології.
Наукові здобутки: створив геронтологічну школу; вивчав суть та
біологічні процеси старіння; обґрунтував провідні положення геронтології;
один із перших почав вивчати гіпертонічну хворобу. Створив вітчизняну
школу патофізіологів. О.О. Богомолець проводив велику і різнопланову
громадську роботу. Був обраний почесним членом Московського товариства
патофізіологів (1941).
Нагороди: за видатні заслуги в галузі науки та створення найцінніших
препаратів для лікування ран та переломів кісток О.О. Богомольцю
присуджено звання Героя Соціалістичної Праці (1944). О.О. Богомольця було
нагороджено орденом Леніна (1940) за видатні дослідження в галузі
патофізіології, орденом Трудового Червоного Прапора (1944) — за розвиток

21. науки і техніки, культури та виховання висококваліфікованих кадрів
наукових працівників, орденом Вітчизняної війни І ступеня — за видатні
заслуги у розвитку радянської науки і техніки та виховання
високо­кваліфікованих наукових кадрів. Його ім’я присвоєно Інституту
фізіології НАН України та Національному медичному університету.
Буланкін Іван Миколайович
(1901 – 1960 р.р.)
Буланкін Іван Миколайович (3 лютого
1901 с. Теньки, тепер Камсько-Устьїнського
р-ну Татарської АРСР — 31 жовтня 1960,
Харків) — український радянський біохімік,
академік АН УРСР (1951), заслужений діяч
науки УРСР (1951). Член КПРС з 1924.
Закінчив Харківський ін-т народної освіти
(1926). 3 1934 — професор, з 1945 — ректор
Харківського університету. Основні праці
присвячені вивченню хімії білків, зокрема
проблемі оборотності денатураційних
процесів у білках, питанням вікової й порівняльної біохімії тощо.
Нагороджений 3 орденами Трудового Червоного Прапора.
Один із засн. вітчизн. напряму онтобіохімії. Розробив методи очищення
препаратів желатини й консервування крові. Довів, що в золях та драглях
желатини при старінні відбуваються значні спонтанні зміни, деякі з них
притаманні лише цьому білку, зокрема поступова втрата структур,
властивостей, зміна ступеня дисперсності без ознак гідролізу. Встановив, що
денатурація глобулярних білків, пов’язана з агрегацією їхніх частинок, є не
мономолекулярною реакцією, а реакцією вищого порядку.

22. Денатурацію білків розглядав
як структурних перехід, пов’язаний
з розгортанням поліпептидного
ланцюга. Вивчив роль
сульфгідрильних і
дисульфідрильних груп у процесі
денатурації білків. Звернув увагу на роль Денатурація білка
надмолекулярних структур у процесі старіння організму. Автор підруч.
«Физическая и коллоидная химия» (Х., 1957; 1959). Вивчав історію розвитку
вітчизняної науки і становлення біохімії в Україні.
Микола Іванович Вавилов
(1887 - 1943)
Інколи доводиться чути, що переслідування,
тюрми для людей науки канули в лету разом з
інквізицією, полюванням на відьм і іншими
атрибутами середньовіччя. Але біологу Миколі
Івановичу Вавилову довелось "згоріти на
вогнищі" за свої наукові переконання в ХХ
столітті, столітті торжества науки.
Вавилов - фундатор учення про імунітет
рослин перед інфекційними захворюваннями,
продовжувач загального вчення про імунітет,
розвинутого Мечніковим. У 1920 році він сформулював закон гомологічних
рядів у спадкових змінах.

23. Гомологічні ряди спадкової мінливості за забарвленням
і формою насіння двох видів з родини бобових
В 20-ті і на початку 30-тих років ХХ ст. Вавилов здійснив безліч
експедицій. Він відвідав більш ніж 50 країн, а зі всіх шести континентів не
був тільки в Австралії і Антарктиді. З усіх кінців світу Вавилов посилав на
Батьківщину посилки з насінням і плодами. Вирощені з них рослини
послужили основою для створення нових сортів культурних рослин. Далекі
експедиції Вавилова несподівано обірвалися в середині 30-х років з волі
Сталіна. Сталіним було сказано приблизно наступне: закордонні пошукові
експедиції ботаніків нікому не потрібні; думати потрібно не про подібні
нісенітниці, а про урожай.
Підсумком експедицій Вавилова стало одне із головних відкриттів
ученого - встановлення основних географічних центрів походження
культурних рослин. Ці центри одночасно є центрами древніх цивілізацій.
"Культура поля завжди йде поруч з загальнолюдською культурою", - вважав
Вавилов.
6 серпня 1940 року, під час експедиції в Україну, Вавилов був
заарештований. Сталося це з подачі Лисенка, малоосвіченого псевдовченого,
противника генетики, який навішуючи на своїх опонентів політичні ярлики,
намагався знищити вавиловську наукову школу.
26 січня 1943 року, у віці 55 років Вавилов помер в тюремній лікарні
від виснаження. Таким був трагічний парадокс долі Вавилова - учений, що
відкрив нові сорти культурних рослин и тим самим дав країні мільйони тон
зерна, помер у тюрмі від голоду.

24. Володимир Іванович Вернадський
(1863 – 1945 р.р.)
Народився він 12 березня 1863
року в Санкт-Петербурзі в сім’ї
професора політичної економії Івана
Васильовича Вернадського. Рід
Вернадських походить від
литовського шляхтича Верни, що
бився на боці Богдана Хмельницького
у визвольній війні 1648—1654 років, а
його нащадки потім осіли у Києві.
Матір майбутнього науковця, Ганна
Петрівна Константинович, була з роду
українських шляхтичів. Так сталося, що вона доводилася кузиною першій
дружині Івана Васильовича, Марії Миколаївні, яка померла у віці 28 років від
туберкульозу.
Перші п’ять років життя Володимира Вернадського пройшли в Санкт-
Петербурзі, де в Олександрівському ліцеї викладав політичну економію його
батько. Крім викладацької діяльності, він є головним редактором кількох
економічних журналів, в яких захищає принципи економічного лібералізму,
виступає проти соціалізму та общинного землеволодіння. Іван Васильович
Вернадський був прихильником капіталізму і критикував кріпацтво, а коли
отримав як придане першої дружини маєток з кріпаками, то одразу звільнив
їх. Батько майбутнього академіка любив грати в шахи і очолював
Петербурзький шаховий клуб. Він був знайомий з багатьма великими
українцями того часу: Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем,
Михайлом Максимовичем, Миколою Костомаровим та іншими – про яких
пізніше із хвилюванням розпитував Володимир.

25. У 1868 році, коли Володимиру Вернадському було 5 років, родина
переїздить до Харкова через проблеми зі здоров’ям Івана Васильовича.
Світогляд Володимира Вернадського значною мірою формувався під
впливом батька, а також зведеного брата Миколи – сина Івана Васильовича
від першого шлюбу, талановитого художника і поета. Натхнений його
прикладом, майбутній видатний науковець у 13-тирічному віці починає вести
щоденник, який дає нам безцінну інформацію про цю видатну людину.
Саме із щоденника ми дізнаємось про надзвичайні здатності
Володимира Вернадського, які лякали його самого: уві сні і наяву він часом
вступав у контакт з близькими йому людьми, причому при спілкуванні бачив
їх чітко. Не розуміючи природу такої обдарованості, Володимир заглушив її
у собі в ранньому віці. Проте такі здатності повертались до академіка
Вернадського у кризових ситуаціях.
Вернадський став одним із небагатьох учених ХХ ст., які залишили
свій слід в найрізноманітніших галузях науки - в тому числі геології, біології,
хімії, філософії. Він став творцем учення про живу речовину і біосферу -
учення, яке знаходиться на стику всіх цих наук.
Вернадський став фундатором самостійних наукових шкіл у низці наук
про Землю. В своїх наукових працях він писав про ґрунти і мінерали, про
рослин і тварин, про людину, час, Всесвіт. Вернадський показав, що життя -
не випадковий гість на поверхні земної кори. Він висловив думку про
"всюдність" і "завждишність" життя. За його уявленнями, життя - така ж
вічна частина космосу як матерія і енергія. Вернадський прийшов до
висновку, що життя може існувати тільки в формі гігантської системи -
біосфери (в перекладі з грецької - "сфери живого"). Основи свого вчення він
виклав у книзі "Біосфера" (1926 р.)

26. Основні ідеї вчення про ноосферу
Багато і плідно Вернадський працював над створенням узагальнюючої
теорії еволюції природного середовища і суспільства, що дістала назву теорії
ноосфери. На його думку, ноосфера становить новий етап сфери життя,
оболонку Землі, перебудовану колективним розумом людства, яка
знаходиться під його контролем для подальшого гармонізованого розвитку
Землі й людини, як невід'ємної частини нашої планети.
По закінченню стажування Володимир Вернадський був назначений
керівником кафедри мінералогії фізико-математичного факультету
Московського університету. В 1891 році він стає приват-доцентом цього
університету, а ще через 6 років захищає докторську дисертацію і стає у віці
35 років професором мінералогії і кристалографії.
До того ж періоду відносяться праці науковця з геохімії – нової науки,
яку Володимир Вернадський розвинув із генетичної мінералогії. Вчений
займається дослідженням ґрунтів Лівобережної України, Уралу, Польщі,
Криму і, незважаючи на щільний графік, бере участь у громадському житті.
Так, у 1895 році В.І.Вернадський активно збирав кошти для селян, які
потерпали від голоду. На знак протесту проти антистудентської політики
міністерства освіти та поліцейського свавілля Володимир Вернадський
тимчасово залишив посаду помічника ректора і пішов у відставку з іншими
професорами і викладачами Московського університету.
У 1911 році на 25-річчя наукової, викладацької діяльності та сімейного
життя Володимир Іванович Вернадський переїжджає до Санкт-Петербурга.
Його син на той час уже готується стати професором історії, а сам академік

27. завідував мінералогічним відділенням Геологічного музею. Щороку у
професійних журналах друкується по 10-15 його статей, а маршрути робочих
наукових відряджень Вернадського проходять через Скандинавію, Францію,
Ірландію, Англію, Італію та Грецію.
Того ж 1912 року Вернадські купують у селищі Шишаки на
Полтавщині невелику ділянку землі і зводять на ній будинок, до якого
приїздять відпочити щоліта. Саме тут до Володимира Івановича і приходить,
як прозріння, ідея про біосферу.
Вільгельм Людвіг Йогансен
(1857 — 1927 р.р.)
Вільгельм Людвіг Йогансен (дан.
Wilhelm Ludvig Johannsen; 1857 — 1927)
— данський біолог, професор Інституту
фізіології рослин Копенгагенського
університету, член швецької Академії
наук.
Дослідами над ячменем і квасолею
доводив неефективність відбору у
рослин, що самозапилюються, створив на
цій основі закон «Про чисті лінії» і
спростовував закони Ф. Гальтона (1889,
1897) про часткове успадкування набутих ознак. У 1903 році в роботі «Про
успадкування в популяціях і чистих лініях» ввів термін «популяція». У 1909
році в роботі «Елементи точного вчення спадковості» ввів терміни: «ген»,
«генотип» і «фенотип».
Ген

28. Волкович Микола Маркіянович
(1858 – 1928 р.р.)
Хірург-новатор, засновник
хірургічної школи, фундатор Наукового
товариства хірургів
Народився на Чернігівщині. В 1882
р. закінчив медичний факультет
Київського університету. 1888 р. захи
стив докторську дисертацію про
риноскле рому, під час роботи над якою
відкрив збудника риносклероми (паличка
Волкови ча-Фріша). З 1903 р. —
професор і керівник шпитальної, а з 1911
р. — факультетської хірургічної клініки університету. В роки першої світової
війни одночасно очолював університетський шпиталь для поранених, був
хірургом-консультантом Червоного Хреста на Південно-Західному фронті. З
1922 р. завідував науково-дослідною кафедрою медицини Академії наук
України. Засновник (1908) і беззмінний голова Київського хірургічного
товариства. Волкович плідно працював у галузі черевної хірургії: описав
атрофію або атонію м’язів правої половини живота при хроніч ному
апендициті (симптом Волковича), за пропонував узвичаєний косий розріз у
правій клубовій ділянці для проведення апендектомії нея, вперше висловив
думку про необхідність холецистектомії в усіх випадках калькульозного
холециститу. Великий внесок зробив Волкович у травматологію.
Шина Волковича
Він винайшов шину для іммобілізації

29. кінцівки при переломах (шина Волковича), описав вимушену позу хворого
при переломі переднього відділу таза (симптом Волковича, або симптом
«жаб’я чих лап»), пропагував принцип функціо нального лікування
переломів. Запропонував нову кістковопластичну операцію при
туберкульозному ураженні гомілковостопного суглоба, операцію резекції
колінного суглоба при гнійному або туберкульозному гоніті (резекція
Волковича). Одним з перших у Російській імперії провів ламінектомію
(1894).
М. М. Волкович створив відому
хірургічну школу, заснував Київське наукове
товариство хірургів (1908), був незмінним його
керівником до останніх днів життя.
Ламінектомія хребта людини
Воробйов Володимир Петрович
(1876 – 1937 р.р.)
Народився В.П. Воробйов 15 липня
1876 року в Одесі в багатодітній сім’ї купця,
що торгував зерном. Він був молодшою
дитиною і єдиним сином в сім’ї, якого всі
дуже любили. Читати він навчився рано і
читав багато. З дитинства цікавився квітами і
рослинами.
В 1886 Володимира зараховують до
Ришель’євської гімназії – найстарішого

30. середнього навчального закладу Одеси. За своїми здібностями і розвитком
він значно випереджував своїх ровесників, відрізнявся доброю пам’яттю і
був не пороках начитаним. До шкільної науки був байдужим. В останні роки
навчання в гімназії Володимир Воробйов серйозно зацікавився
природознавством.
Вирішальне значення у виборі майбутньої професії В.П. Воробйова
відіграли: брат матері – лікар Ф.І. Вдовіковський, який був частим гостем в
будинку Воробйових, та лікар і майбутній вчений – анатом Г.М. Іосіфов, з
яким йому пощастило зустрітися в житті. Багато цікавого і перспективного
дізнався Володя від них про медицину і професію лікаря. Саме завдяки Ф.І.
Вдовіковському та Г.М. Іосіфов серед багатьох природничих наук він обирає
в житті медицину.
Осінню 1887 року В.П. Воробйов
вирушає до Харкова, де він вступає до
університету і стає студентом медичного
факультету. Навчаючись в університеті
Володимир Воробйов назавжди поєднав своє
життя з анатомічною наукою і був одним із тих
ентузіастів, які гаряче зацікавились анатомією
уже з перших місяців свого студентського
Судини сухожиль стопи життя. Першою темою, яку він ретельно
розробляв, була – «Судини сухожиль стопи ».
Незадоволений на той час способами і прийомами дослідження,
студент другого курсу Воробйов винайшов свою методику дослідження,
свою методику виготовлення анатомічних препаратів, а також свій рецепт
ін’єкційної маси.
За роки навчання В.П. Воробйов встиг проявити себе і на педагогічній
ниві. Студент, що виконував обов’язки препаратора, не лише допомагав
професору під час читання лекцій, але й керував практичними заняттями

31. студентів молодших курсів, брав активну участь у створенні навчального
анатомічного музею.
У вересні 1903 року Воловимир Петрович Воробйов закінчив університет і
отримав диплом лікаря з відзнакою. Як цілком сформований анатом, що
оволодів технікою анатомічних досліджень, його залишають на кафедрі
спочатку помічником прозектора, а потім прозектором. З перших днів роботи
він починає реорганізовувати навчальний музей кафедри і приступає до
виконання першої капітальної наукової роботи, що була присвячена нервовій
системі і його майбутній дисертації на ступінь доктора медицини –
«Іннервація сухожиль людини».
В 1908 р. В.П. Воробйов захищає дисертацію і отримує вчений ступінь
доктора медицини. Дисертація на тему «Іннервація сухожиль людини» стала
помітною подією в медичному світі і викликала значний інтерес. Вона
вирізнялась глибиною, новизною і сміливістю підходів до вирішення
поставлених проблем.
Автор вперше дослідив і описав, яким чином підходять нерви до
головних сухожиль. Він вперше також застосував свій метод
«просвічування» препаратів електричним світлом, який дав йому можливість
бачити всі нервові гілки сухожиль їх найтонші розгалуження, що до цього
часу в науці ще ніхто не вивчав.
В.П. Воробйов вперше замість бензину запропонував ефірний
знежирювач, який був набагато кращим і ефективнішим. Для відбілювання
кісток використовував вапняне молоко.
Невдовзі після захисту дисертації помер його вчитель і товариш,
завідувач кафедри професор О.К. Белоусов і молодому вченому В.П.
Воробйову доручили керувати кафедрою. Протягом 1908-0910 рр. він
успішно справляється з цим завданням. Володимир Петрович активно
працює над покращенням навчального процесу, поповненням анатомічного
музею, читає всі основні курси лекцій з анатомії, керує заняттями студентів в
препарувальному залі.

32. Під час відрядження Володимир Петрович прослухав у нього курс
нормальної анатомії і займався у професора Шміда дослідженням нервів
шлунка. Внаслідок чого появляється дві роботи – «Про нерви шлунка
собаки», і «Метод просвічування і його використання при дослідженні нервів
шлунка».
В.П. Воробйов простежив розгалуження гілок блукаючого і
симпатичного нерва в стінках шлунка і відкрив підсерозне сплетення.
Пізніше на підставі проведених дослідів він виявив, що сильне подразнення
нервових сплетень або видалення їх спричиняє виникнення такого
захворювання як виразка шлунку.
В 1918 в Софіївському університеті відкрили медичний факультет, але
спеціаліста відповідної кваліфікації керувати кафедрою і читати лекції з
анатомії на той час не було. Коли взнали, що в Болгарії перебуває відомий
Харківський професор В.П. Воробйов, йому негайно запропонували зайняти
вакантну посаду завідувача кафедри нормальної анатомії. Володимир
Петрович на це погодився і 20 березня 1220 року доктор В.П. Воробйов
обирається штатним професором з анатомії людини на медичному
факультеті Софійського університету.
В 1932 р. видається навчальний посібник «Анатомія людини». Ц велика
колективна праця, що видана під керівництвом В.П. Воробйова. Видання
його пов’язане з декількома причинами. Головною із них було усвідомлення
застарілості часто описової анатомії, усвідомлення віддаленості її від інших
дисциплін від практичних запитів та потреб.
В 1933 р. незабаром після видання посібника з Анатомії, В.П. Воробйов
мобілізує колектив кафедри на видання першого вітчизняного «Атласу
анатомії людини». В.П. Воробйов не дожив до його видання. Перший том
атласу вийшов в 1938 р., а останній – п’ятий аж 1942 р.

33. В.П. Воробйов цілком присвятив себе науці. Рідкісна працездатність,
схильність до досліджень і наукових узагальнень приносила йому з кожним
роком все нові і нові успіхи. Проте сімейному житті йому не пощастило. Він
був батьком двох дітей. Син Юрій раптово тяжко захворів і помер в
чотирьохрічному віці. Незабаром після його смерті розпалась сім’я
Воробйових. Своїй донці Володимир Петрович завжди допомагав, а коли
Ірина Воробйова тала студенткою, він забрав її до себе і потім всі послідуючі
роки життя він оточив її увагою і підтримкою.
Тяжка хвороба підкралася раптово. Це була невиліковна, як з’ясувалось
пізніше, хвороба нирок. Втручання хірурга було запізнілим. 31 жовтня 1937
року Володимира Петровича Воробйова не стало.
Вороний Юрій Юрійович (Георгій Георгійович)
(1895 – 1961)
Юрій Вороний – український хірург,
професор, вчений, який 3 квітня 1933 року
провів першу у світі операцію з пересадки
трупної нирки людині.
Науковець довів можливість у клінічних
умовах пересаджувати не тільки шматочки
тканин, а цілі органи живій людині,
спростувавши теорію про так звану трупну
отруту. З Юрія Вороного почався новий етап в
розвитку світової клінічної трансплантології.
Юрій маловідомий в Україні, бо довго «типово» вважався російським
хірургом, не зважаючи на переслідування, доноси, терор, заборону оперувати
у зв’язку з перебуванням на окупованій території та участі в Бою під
Крутами.

34. Юрій Юрійович (за метриками Георгій Георгійович) Вороний
народився в 1895 р. в с. Журавка під Прилуками (нині Чернігівська обл.) у
родині професора математики Варшавського університету Георгія
Феодосійовича Вороного. Батько хірурга — всесвітньо відомий учений, що
разом із німецьким математиком Мінковським заклав основи нової науки —
геометрії чисел. Загальновідомі діаграми Вороного досі використовуються в
роботехніці, біоінженерії, кристалографії.
Сім'я Ю.Ю. Вороного проживала на території Харківської міськлікарні
в окремому будинку, на другому поверсі. Разом з Юрієм Юрійовичем і його
дружиною Вірою Йосипівною проживали і їхні діти.
Учитися Юрій Вороний почав в одній з Варшавських гімназій, а після
смерті батька від ниркової хвороби, навчання довелося завершувати в
Прилуцькій гімназії.
Навчання майбутній трансплантолог продовжив 1913 р. на медичному
факультеті Київського університету ім. Св. Володимира.
У період Першої світової війни Ю. Вороний студентом-медиком
працював в одному з перев'язувальних загонів допомоги воїнам.
У 1926 р. Юрій Юрійович призначений асистентом науково -
дослідницької кафедри факультетської хірургії Харківського медичного
інституту, яку очолював видатний учений, автор численних розробок з
трансплантології та переливання крові, професор В.М. Шамов.
1931 року Вороний призначений старшим науковим співробітником
Інституту гематології і переливання крові (Всеукраїнського інституту
невідкладної хірургії і переливання крові) у Харкові.
У 1931-36 р. Юрій працює над складними операціями у Херсоні.
3 квітня 1933 року у Харкові Ю.Ю. Вороний провів першу у світі
операцію з пересадки трупної нирки людині.
Звіт про операцію був опублікований в італійському журналі «Vinerva
Chirurgica» в якому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала
самостійно функціонувати. Ця пересадка нирки була першою в історії

35. спробою пересадки будь-якого цілого
органу людині, хоча й реципієнтка прожила
з новим органом лише 48 годин.
Причинами смерті стали фактори
несумісності тканин і органів, групова
належність донора і реципієнта.
Операція по пересадці нирки Цією операцією Юрій Вороний довів на
практиці, що живій людині можна пересаджувати в клінічних умовах не
лише фрагменти тканин, а й цілі трупні органи. Так почався новий етап в
розвитку світової клінічної трансплантології.
Ю. Ю. Вороному належить подвійний пріоритет — першої клінічної
пересадки нирки та першого використання в клініці трансплантації
кадаверної нирки. Цей пріоритет був уперше визнаний на Всесвітньому
конгресі трансплантологів у 1966 році, уже після того, як Крістіан Бернард
пересадив серце.
Препарат пересадженої нирки дотепер зберігається на кафедрі
патологічної анатомії Харківського національного медичного університету.
З початком Вітчизняної війни, Ю.Вороний був залишений на
тимчасово окупованій території, де здійснив ще одну унікальну операцію,
пришивши дівчині відірвану вибухом снаряда праву руку.
Вже з 25 січня 1944 р. Юрій Юрійович розпочав працювати в
лікувальних установах Житомира урологом, бо радянська влада заборонила
йому практикувати хірургію після перебування на окупованій території.
У травні 1950 р. Вороний переведений до Києва в Інститут
експериментальної біології і патології ім. О.О. Богомольця завідувачем
відділенням експериментальної хірургії.
Помер Вороний у Києві 1961 р. від хронічного коронарного
захворювання. Похований на Байковому кладовищі.

36. Гамалея Микола Федорович
(1859 – 1949р.р.)
Микола Федорович
Гамалія (1859-1949) –
український мікробіолог і
епідеміолог, почесний член
Академії Наук (1940 р.),
заслужений діяч науки (1934 р.),
лауреат державної премії (1943
рік
Микола Федорович народився в Одесі. Його дід М. Л. Гамалія (1749-
1830) був лікарем, написав у 1789 році монографію про сибірку, яка була
перекладена німецькою мовою.
Гамалія закінчив Одеський університет в 1880 році, а в 1883 році і
Петербурзьку військово-медичну академію, працював в Одесі в лікарні О. О.
Мочутковського протягом 49 років. В 1885 році у Луї Пастера вивчав
проблему сказу. В цьому ж році, повернувшись в Одесу, заснував разом з І. І.
Мечниковим і Я. Ю. Бардахом першу в Росії бактеріологічну станцію і
вперше в Росії здійснив вакцинацію людей проти сказу.
Коли в 1887 році у Франції і Англії розпочалася компанія проти
Пастера. Навіть на засіданнях Академії Наук в Парижі відкрито
обвинувачували Пастера в тому, що він своїми щепленнями заражає сказом і
губить людей, Пастер викликав у Париж Гамалію. Микола Федорович в ті
роки був одним з не багатьох лікарів, спеціалізованих в області бактеріології.
Він створив у себе на квартирі лабораторію. Гамалія переїхав в Париж в
розгар роботи Пастера по сказу і незабаром прийняв в ній активну участь.

37. М. Ф. Гамалія проявив велику мужність лікаря і ученого, поставивши
досліди на собі. Це було в той час, коли вже ставало ясно, що необхідно
застосовувати для тяжко-укушених людей і для тих, які пізно звертались за
допомогою більш інтенсивну систему прививок.
В 1892 році, повернувшись в Росію, захистив докторську дисертацію
("Етіологію холери з точки зору експериментальної патології"). З 1899 по
1908 р. був директором заснованого ним Бактеріологічного інституту в
Одесі. З 1912 по 1928 рік керував Віспоприваючим інститутом імені
Дженнера в Санкт-Петербурзі. З 1930 по 1938 р. – науковий керівник
Центрального інституту епідеміології і мікробіології в Москві. З 1939 року –
завідуючий лабораторією Інституту епідеміології і мікробіології (з 1949 р. –
Інститут епідеміології і мікробіології ім. М. Ф. Гамалії).
Микола Федорович Гамалія – автор більше 300 робіт, значна частина
яких, призначена проблемам сказу і холери.
Бактерії холери
Їм представлений, так званий, інтенсивний метод прививок. Вперше
висунув положення про існування прихованих форм інфекції, уточнив
значення строків щеплення антирабічної вакцини для ефективності дії. В
1888 році Гамалія відкрив холероподібний пташиний вібріон і представив
протихолерну вакцину. До 90-х років ХІХ ст. відносять його роботи по
загальній патології, запаленню бектеріолізмом, вивчення феномена
бактеріології. В 1894-1896 рр. Гамалія описав явища так званого
гетероморфізму бактерій, це відкриття перевершило сучасне вчення про L –
форми.

38. Займаючись розробкою питань епідеміології М. Ф. Гамалія вивчав роль
корабельних щурів в поширенні хвороби і організував суцільну дератизацію
під час спалаху епідемії в Одесі в 1902 році.
В останні роки життя він розробив питання загальної імунології,
вірусології, вивчав віспу, грип, інтенсивно опрацьовував проблему
специфічного лікування туберкульозу.
Гершензон Сергій Михайлович
(1906 – 1998 р.р)
Народився Сергій Михайлович 11
лютого 1906 р. у родині відомого вченого-
історика, філософа, професора-
пушкінознавця. У домі Гершензонів бували
Леонід Пастернак, Максиміліан Волошин,
Андрій Бєлий, Микола Бердяєв та багато
інших — тих, кого називали цвітом російської
інтелігенції. С.М. Гершензону ще в юнацькі
роки пощастило і з науковим оточенням.
Навчаючись на біологічному відділенні фізико-математичного
факультету МДУ, він водночас працював і в Інституті ескпериментальної
біології. Його вчителями були такі видатні біологи, як С.С. Четвериков, М.К.
Кольцов, М.І. Вавилов, Г. Меллер, І.І.
Після закінчення аспірантури в 1930 р. Сергій Гершензон працював на
кафедрі генетики Московського державного університету. До речі, він
захистив дві докторські дисертації, з яких першу — суто генетичну й
унікальну — «завалив» сам Лисенко. Сергію Михайловичу, так би мовити,
пощастило, що в роки сталінських репресій його не пустили на стажування
до майбутнього нобелівського лауреата Германа Меллера, який домігся для
нього Рокфеллерівської стипендії.