Se ha denunciado esta presentación.
Utilizamos tu perfil de LinkedIn y tus datos de actividad para personalizar los anuncios y mostrarte publicidad más relevante. Puedes cambiar tus preferencias de publicidad en cualquier momento.

экономика предприятия 8

403 visualizaciones

Publicado el

  • Inicia sesión para ver los comentarios

  • Sé el primero en recomendar esto

экономика предприятия 8

  1. 1. Мета: Вивчення таких понять, як: конкуренція, конкурентоздатність. Ознайомитись та вивчити головні формули по темі. На прикладах, які приведені в лекції навчитись вирішувати реальні задачі. Питання, що розглядаються: • Загальні поняття про конкурентоспроможність товарів і товаровиробників • Методи оцінки рівня конкурентоспроможності нової техніки • Визначення рівня конкурентоспроможності за методом функції бажаності
  2. 2. Конкуренція - важливий чинник ринкової економіки. Конкурують між собою товари, подані на ринках, і виробники цих товарів - фірми, галузі, країни. Тому конкуренція і конкурентоспроможність можуть розглядатися в двох аспектах: а) конкурентоспроможність товарів (продукції, послуг); б) конкурентоспроможність товаровиробників (фірм, галузей, країн). Під конкурентоспроможністью виробника розуміється його спроможність вести ефективну виробничо-збутову діяльність і тим самим протистояти конкурентам. Під рівнем конкурентноздатності товаровиробника варто розуміти показник, що дає відносну характеристику його спроможності протистояти конкурентам на конкретних ринках у розглянутий період. Конкурентоспроможність продукції - це її властивість, а рівень конкурентоспроможності - показник цієї властивості, що дає відносну характеристику спроможності продукції задовольняти вимоги конкретного ринку в розглянутий період у порівнянні з продукцією конкурентів. Під рівнем конкурентоспроможності товару пропонується розуміти відносну характеристику продукції (послуги) як товару, що виражає ступінь її преваги на даному ринку товару-конкуренту (аналогу). Апостеріорним критерієм конкурентноздатності в цьому розумінні може служити відносна частка продажів оцінюваного товару Jні в порівнянні з товаром-конкурентом: Jні = Мн / (Мн + Мі), Мн, Мі - обсяги продаж нового товару та і-го його аналога. Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду чинників, що впливають на перевагу товарів і визначають обсяг їхньої реалізації на даному ринку: • Техніко-економічні чинники • Комерційні чинники • Нормативно-правові чинники
  3. 3. Оцінка конкурентоспроможності нових виробів проводиться на основі співставлення її технічних, якісних, експлуатаційних, економічних, естетичних, ергономічних та інших параметрів с параметрами базової техніки або техніки-еталона. Найчастіше на практиці використовуються два основних методи оцінки конкурентоспроможності нової техніки - диференційний та комплексний. Диференційний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності інноваційної техніки або наявність в неї недоліків в порівнянні з технікою-еталоном. Диференційний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на співставленні одиничних параметрів розроблюємої та базової техніки. В результаті такої оцінки встановлюється наступне: а) чи досягнуто рівня параметрів базової техніки; б) по яким параметрам цей рівень досягти не вдалося; в) які з параметрів в найбільшій мірі відрізняються від базових. Якщо за базу оцінки прийняти величину певного параметра, розрахунок одиничного показника (qi) нової техніки слід проводити по одній з наступних формул: qi = i / io 100 % qi = io / i  100 % i = 1, 2, 3,....., n, i - значення і-го параметра техніки, що розроблюється; io - значення і-го параметра базової техніки; n - кількість функціонально-технічних показників, що розглядаються. Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності, на відміну від диференційного методу, оснований на використанні групових, інтегральних та змішаних показників або на співставленні показників одиничних корисних ефектів техніки-еталона і техніки, що розробляється. Розрахунок групового показника конкурентоспроможності по нормативно-правовим параметрам (Jнп) проводиться по наступній формулі: Jнп = qн1 qн2 qн3......qm, qні - одиничний показник конкурентоспроможності по і-му нормативному параметру; m - кількість нормативних показників.
  4. 4. Розрахунок групового показника конкурентоспроможності по техніко-економічним показникам Jтп (за виключенням нормативних) проводиться з використанням наступної формули: Jтп = qт1 т1 + qт2 т2 + qт3 т3 +...... + qтк тк, qті - одиничний показник конкурентспроможності по і-му технічному параметру; ті - вага і-го показника (параметра) в загальному наборі з “к” технічних показників, які характеризують потребу в даному виробі. Інтегральний показник конкурентоспроможності нової техніки J по відношенню до техніки-еталону визначається за допомогою наступної формули: J = Jнп Jтп Jеп, Jнп, Jтп, Jеп - відповідно групові показники конкурентоспроможності по нормативно-правовим, техніко-економчним та комерційним параметрам. Наприклад, нехай на ринку є три товари-конкуренти, що займають по обсягу продажів відповідно 20, 30, і 50% місткості ринку, тобто їхні обсяги продаж відносяться як 2:3:5, а частки продаж складають: J1 = 0,2; J2 = 0,3; J3=0,5. На ринок поставляється нова (оцінювана) продукція. Для прогнозування її конкурентоспроможності був проведений експертний опит групи експертів із 10 чоловік. Кожному експерту задавалося одне питання: “Якому з двох товарів Ви віддасте перевагу, роблячи покупку на даному ринку в розглянутий період - оцінюваному або його конкуренту? ” Це питання задавалося кожному експерту тричі - для порівняння оцінюваної продукції з кожним із конкурентів. У результаті опиту з'ясувалося, що при порівнянні з першим аналогом оцінюваному товару віддали перевагу 5 експертів, при порівнянні з другим - 8, а при порівнянні з третім - 4. Вважаючи, що відношення n / 10 (n - число експертів, що віддали превагу оцінюваній продукції) є апріорна оцінка переваги нової продукції щодо кожного і-го аналога-конкурента, знаходимо наступні оцінки: Jн1 = 0,5; Jн2 = 0,8; Jн3 = 0,4. Тепер по формулі (21.9) можна знайти апріорну (прогнозовану) оцінку очікуваної частки продажів нової продукції на даному ринку: Jн = 1/{1 + 0,5/0,5 + 0,2/0,8 + 06/04} = 4 / {4+4+1+6} = 4/15 = 0,267 Обчислення, виконані по цій формулі, показують, що місткість ринку з новим товаром можна прийняти кратною 15 одиницям, а обсяги продаж будуть співвідноситися як Jн : J1 : J2 : J3 = 4 : 4 : 1 : 6 Це значить, що очікувані частки продажів складуть: для нового товару 4/15; для конкурента №1 - 4/15; для конкурента №2 - 1/15; для конкурента №3 - 6/15, тобто поява нового товару на ринку веде до зміни співвідношень обсягу і частки продаж усіх товарів. Це пояснюється перерозподілом попиту на товари в зв'язку зі зміною їхньої переваги в нових умовах ринку.
  5. 5. метод оцінки рівня конкурентноздатності дозволяє досить просто і наочно одержати кількісні оцінки рівня конкурентоспроможності різних об'єктів по всій сукупності розглянутих параметрів, а також гнучко реагувати на навіть незначні зміни кожного з них. Процедура одержання таких оцінок містить у собі три наступні етапи: а) вибір критеріїв (параметрів) оцінки досліджуваного об'єкта (вироби, послуги і т. п. ); б) одержання оцінок стану рівнів окремих параметрів конкретного об'єкта дослідження; в) об'єднання отриманих оцінок в один узагальнений показник, що характеризує рівень конкурентоспроможності досліджуваного об'єкта в цілому. Метод заснований на використанні функції бажаності е - основа натурального логарифма; x - приведене значення параметра досліджуваного об'єкта. Функція f визначена в інтервалі 0....1 і використовується в якості безрозмірної шкали, названою шкалою бажаності, для оцінки рівнів параметрів порівнюваних об'єктів (виробів, послуг). Відповідність значень функції бажаності рівню конкурентноздатності досліджуваного об'єкта:
  6. 6. Процедура одержання оцінки рівня параметра виробу по шкалі (функції) бажаності f містить у собі наступні етапи: а) визначення значень приведеного параметра x, що відповідають вузловим точкам шкали бажаності по формулі (21.12); б) визначення значень параметра P, що відповідають межам інтервалів шкали бажаності f, відповідно до умов (критеріїв), приведених у табл. 21.2; в) визначення коефіцієнтів апроксимації за даними x і P ; г) обчислення значення x для конкретного значення оцінюваного параметра P по формулі (21.12); д) визначення значення функції бажаності f для оцінюваного параметра. Маючи оцінки рівнів окремих параметрів виробу, розраховується рівень конкурентоспроможності усього виробу за допомогою узагальненої функції бажаності F: F = (f11 x f22 x....х fіi x.... x fnn)1/n, fі - значення функції бажаності для i-го параметра досліджуваного виробу; i - вагомість i-го параметра досліджуваного виробу; n - кількість проаналізованих параметрів виробу. У випадку, коли заздалегідь невідомі вимоги конкретних споживачів, рекомендується притримуватися наступних правил: а) за f = 1,00 приймається рівень параметра, що перевищує кращий світовий або максимально можливий рівень, або рівень, поліпшувати котрий немає рації; б) за f = 0,80 приймається кращий світовий рівень, тобто найкраще значення параметра серед усіх розглянутих; в) за f = 0,20 приймається найнижчий рівень значення параметра серед усіх розглянутих виробів; г) за f = 0,00 приймається найбільше низький рівень значення параметра, що можна собі представити; д) інтервал на шкалі параметрів, що відповідає значенням функції бажаності f = 0, 20...0,80 варто розбивати рівномірно. При цьому значення параметра P у точках, що відповідають значенням бажаності 0, 37 і 0, 63 визначаються з рівняння апроксимації. Наприклад, для випадку лінійної моделі: P = (x - a) / b, а, b - лінійні коефіцієнти.

×