1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система Дарницького району
Бібліотека № 143 сімейного читання
Інформаційний список
Київ, 2018

2. 2
Чарівний світ новорічних свят та традицій : інформаційний
список / укладач В. О. Редько. – Київ : Бібліотека № 143
сімейного читання, 2018. – 26 с.
Інформаційний список літератури «Чарівний світ
новорічних свят та традицій » включає літературу про
зимові традиції та свята в Україні.
Відомий український поет В. Симоненко, звертаючись до
сучасника, закликав :
В океані рідного народу
Відкривай духовні острови.
Такими духовними островами в житті українців завжди
були народні звичаї та традиції. Вони вироблялися
протягом багатьох століть і є складовою частиною не лише
історії нашого народу, а й сьогодення.
Нині, як і багато століть тому, народні традиції та звичаї
є одним із головних чинників відродження українського
народу, його національної свідомості та людської гідності,
адже в цих життєдайних джерелах – душа народу.
Інформаційний список складений відповідно фонду
бібліотеки сімейного читання № 143.
Адресований широкому загалу читачів.
Укладач: Редько В. О.

3. 3
Література:
1. Борисенко, В. Українська етнологія :
навчальний посібник / В. Борисенко. – Київ :
Либідь, 2007. – 400 с.
2. Вікланд, Л. Український стиль / Лінда
Вікланд, Алісія Стівенс. – Київ : Києво-
Могилянська академія, 2011. – 183 с.
3. Воропай, О. Звичаї нашого народу :
етнографічний нарис / Олекса Воропай. –
Київ : Оберіг, 1993. – 590 с.
4. Грушевський, М. Дитина у звичаях і
віруваннях українського народу /
М. Грушевський. – Київ : Либідь, 2006. –
256 с.
5. Данилюк, Н. Україна в словах.
Мовокраїнознавчий словник-довідник / Н.
Данилюк. – Київ : Просвіта, 2004. – 704 с.
6. Климник, С. Український рік у народних
звичаях в історичному освітленні / Степан
Климник. – Київ : Обереги,1994. – 528 с.
7. Коцура, В. П. Словник символів культури
України / В. П. Коцура, О. І. Потапенко,

4. 4
М. К. Дмитренко. – Київ : Міленіум, 2002. –
260 с.
8. Маковій, Г. Світанок / Г. Маковій. –
Чернівці : Факел Марії, 2011. – 87 с.
9. Маркевич, М. А. Обычаи, поверья, кухня и
напитки малороссиян / М. А. Маркевич. –
Киев : Час, 1992. – 192 с.
10. Миронов, В. А. Двенадцать месяцев года /
В. А. Миронов. – Москва : Россия, 1991. –
176 с.
11. Мицик, В. Ф. Каша – мати наша :
етнологічні нариси / В. Ф. Мицик. – Київ :
Україна, 2002. – 192 с.
12. Наулко, В. І. Культура і побут населення
України : навчальний посібник / В. І.
Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та
інші. – 2-ге видання. – Київ : Либідь, 1993. –
288 с.
13. Нестайко, О. Великі міфи імперії / Омелян
Нестайко. – Львів : ЛА «Піраміда», 2008. –
186 с.

5. 5
14. Ольховский, В. С. Крымская Скифия / В. С.
Ольховский, И. Н. Храпунов. –
Симферополь : Таврия, 1990. – 128 с.
15. Остафійчук, В. Ф. Історія України: сучасне
бачення / В. Ф. Остафійчук. – Київ, 2004. –
390 с.
16. Павлюк, С. П. Українське народознавство:
навчальний посібник / С. П. Павлюк, Г. Й.
Горинь, Р. Ф. Кирчіва. – Львів : Фенікс,
1994. – 608 с.
17. Пономарьов, А. П. Українська минувшина:
ілюстрований етнографічний довідник / А.
П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В.
Косміна. – Київ : Либідь, 1994. – 256 с.
18. Пономарьов, А. П. Українці : народні
вірування, повірʼя, демонологія / А. П.
Пономарьов, Т. В. Косміна, О. О. Боряк. – 2-
ге видання. – Київ : Либідь, 1991. – 640 с.
19. Скляренко, В. М. Українські традиції та
звичаї : для дітей середнього шкільного
віку / В. М. Скляренко, А. С. Шуклінова. –
Харків : Фоліо, 2007. – 318 с.

6. 6
20. Скуратівський, В. Т. Вінець / В. Т.
Скуратівський. – Київ : УСГА, 1994. – 240 с.
21. Скуратівський, В. Т. Місяцелік :
Український народний календар / В. Т.
Скуратівський. – Київ : Мистецтво, 1992. –
208 с.
22. Скуратівський, В. С. Святвечір / Василь
Скуратівський. – Київ : Перлина, 1994. – 192
с.
23. Теплицкий, Ю. М. Откуда пошла земля
славянская и какого мы рода-племени / Ю.
М. Теплицкий. – Киев : Аристей, 2004. –
288 с.

7. 7
4
грудня
Пухнастий білий
сніг налітає за
вікном. Проте
вдома тепло і
затишно.
Швидко
закінчується день
і починається ніч.
Ось такий він
наш грудень, та
саме з нього
починаються
зимові свята.
Першим таким зимовим святом є
Введення . Введення в храм
Пресвятої Богородиці, пов’язане з
біблійною розповіддю, про те, як Марію, коли їй
виповнилося три роки, повели до храму Єрусалимського,
щоб почати служити Богові. Священник зустрів її, завів до
храму, у святе місце, куди заходив первосвященик тільки
раз у рік.

8. 8
У цей день вважається, що коли до хати зайде першим
чоловік, то все буде благополучно. Тому цього дня жінки в
гості не ходили.
Введення в народі ще називали «Видінням». Це
зумовлено народним віруванням, згідно з якими Бог у цей
день відпускає душі померлих подивитися на своє тіло. Це
християнізоване тлумачення. Поняття «дух», «душа»
виникло набагато раніше, про що маємо цікаві свідчення в
обрядовому фольклорі. З ними
пов'язане усвідомлення «вирію»
— місця, куди відходять душі
після смерті. Як і живі, за
законами дихотомії (парного
протиставлення), поділялися на
«своїх» і «чужих», так і після
смерті душі (духи) поділялися на
«своїх» і «чужих», «добрих» і
«недобрих». Звідси й двоїстість в
обрядових дійствах: з одного
боку, вшановуємо покійних
предків, з іншого — вживаємо
найрізноманітніших оберегів від «нечистої сили».
Дехто вважає такі дійства чаклунством, забобонами,
магією. Але це лише часткове і далеко не точне їх
тлумачення. Вивчаючи звичаї та обряди свого народу, слід
пам'ятати, що чаклунством чи магією займалися одиниці, а
звичаї та обряди народу складалися на давній світоглядній
основі.

9. 9
- Вважається, що з настанням свята зима приходить на
землю і остаточно вступає в свої права.
- Якщо в день Введення в Храм Пресвятої Богородиці буде
морозно, то зима буде м'якою. Діє прикмета і навпаки:
якщо 4 грудня ще тепло, то зима буде лютою.
- До свята Введення часто річки вже сковував перший лід.
- Вважалося, що до 4 грудня ходити по льоду ще
небезпечно, а ось після лід вже стає досить міцним.
- Наші пращури говорили, що на Введення земля
відпочиває, тому копати в цей день категорично
заборонялося.
- У цей день наші пращури ходили в гості. Якщо першою
зайде жінка – до невдачі, а ось чоловік обіцяли господарям
будинку багатства і сите життя.

10. 10
13
грудня
Свято Андрія Первозванного
відзначають 13 грудня кожного
року. Церква вшановує апостола
Андрія, учня та сподвижника
Христа, передовсім, як проповідника
християнства на землях стародавньої України.
Це свято найбільш відоме дівчатам та юнакам. Адже в
ніч з 12 на 13 грудня дівчата ворожили. Серед ворожінь —
відомі «посівання»: набравши у жменю насіння конопель,
дівчата вибігали на
подвір'я і, розсіваючи їх,
примовляли:
Я, святий Андрію,
Конопельки сію.
Дай же, Боже, знати,
З ким весілля грати...
Робили це переважно увечері: напередодні свята. Крім
того, дівчата рахували кілки у парканах, плотах, відливали
фігурки з воску, пекли і їли на ніч солоного коржа, щоб їм
наснився суджений. Коли ж сходилися до гурту, то
ворожили на коржиках чи балабушках. Приносили зі
собою борошно, з якого кожна виробляла свого коржика чи

11. 11
балабушка, ще й позначала, щоб з-поміж усіх вирізнявся.
Спечені коржики розкладали на лавці, впускали до хати
голодного кота чи собаку. Чиє печиво з'їсть кіт чи пес
першим, та дівчина першою з гурту заміж піде. Чий
коржик надкусить і залишить, цю дівчину спіткає нещастя.
Увечері влаштовували вечорниці, на які сходилися і
парубки. Тоді починалися
різноманітні розваги, з яких
найпоширенішою була
«калита». Так називали
круглий, змащений медом і
посипаний маком корж, що
на шнурку підвішували до
стелі.
З-поміж гурту обирали
жартівника за «писаря»,
який мав розсмішити
кожного, хто, підстрибуючи
на кочерзі, намагався відкусити шматок підвішеного
коржа. Інший парубок був за «вартового»: він то
підтягував, то опускав на шнурку «калиту». Тому, хто під
час гри розсміявся, але не вкусив коржа, «писар» мастив
лице сажею. Якщо вже всі парубки спробували свого
«щастя», а корж ще залишався, його ділили на частини і
роздавали усім присутнім.
- Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й
малосніжна, якщо випаде – холодна й сніжна.

12. 12
19
грудня
- Якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть
морози, будуть бурі, заметілі.
- Червоний вогонь в печі – на холоднечу, білий – на
відлигу.
- Якщо у свято Андрія йде сніг – зима буде морозною і
холодною.
- Зимно, але сонячно? Бути хорошому врожаю.
Дев'ятнадцятого грудня - день
святого Миколая. Св. Миколай також
відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт
Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер
Клаас.
Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні
свята
діти пишуть
до нього
листи зі
своїми
побажанням
и і вкидають
їх у поштову

13. 13
скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи
передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом
згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого
більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні
діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а
неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним
попередженням дитині, що час задуматися над своєю
поведінкою і виправитися.
А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить
Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.
В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день
святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими
дітьми, даруючи їм подарунки.

14. 14
Мало кому відомо, що в цьому святі прихована історія
життя людини, яка жила у другій половині третього
сторіччя. Він прославився своєю добротою, чуйністю і
допомогою нужденним. Миколай, за переказами, був
народжений в місті Патари, в Лікії. Його батьки були
правовірними людьми. Хлопчик з ранніх років виділявся
серед інших особливою любов'ю і чуйністю. За
добродушність і милосердя Миколая отримав велику
подяку і шану від людей і був піднесений до рангу святих.
За легендами, опису Санта Клауса і Святого Миколая в
багато чому збігаються. Можливо, не випадково обидва ці
персонажа приносять подарунки на Католицьке Різдво і
День Святого Миколая, які знаходяться в короткому
часовому інтервалі. Чудеса іноді не вимагають
обґрунтувань, в них просто потрібно вірити.
До дня Святого Миколая —
пам'ятна монета номіналом 5
гривень,
випущена Національним
банком України, присвячена
святу любові і турботи до
ближнього — Дню Святого
Миколая, який відомий

15. 15
1
січня
своїм служінням людям, а
історія його вшанування в
Україні сягає ще
часів Київської Русі.
Монету введено в обіг 12
грудня 2016 року. Вона
належить до серії «пам'ятні
та ювілейні монети».
Новий рік – одне з державних свят в
Україні. Відзначається 1 січня кожного
року,
святкується
в ніч з 31 грудня на 1 січня за
григоріанським календарем.
Українці святкували Новий
рік першого січня не завжди.
У різні часові проміжки
відзначали Новий рік у
березні і навіть вересні. З
самого початку святкування
Нового року українці робили
це навесні. Цей звичай був

16. 16
пов'язаний з тим, що природа наново відроджується
навесні і починається новий сільськогосподарський сезон.
А в XV столітті Православна церква прийняла греко-
візантійський обряд, тоді початок року наступив першого
вересня. У цей же час та частина України, яка перебувала
у складі Великого князівства Литовського, відзначала
Новий рік
першого січня, за
католицьким
звичаєм.
Весь
християнський
світ став
зустрічати Новий
рік першого січня
після того, як було
введено григоріанське літочислення. Цар Петро I ввів своїм
указом святкування Нового року першого січня на
території сучасної України 1700 році. Також цар ввів такі
традиції як прикрашання новорічної ялинки, гучні
святкування і маскаради.
Багато наших предків вірили, що в новорічну ніч Бог чує
всі прохання. 31 грудня накривали пишний сімейний стіл,
тому вечір цього дня називався щедрим.
Цікавим фактом є те, що раніше в українців символом
Нового року була не ялинка, а дідух. Дідухом був стіг сіна,
прикрашений стрічками, вінками, квітами. Цей символ
ставили в будинку на покуті столу.

17. 17
Вважалося, зліпити снігову бабу в
час повного місяця — накликати на
себе нещастя і нічні кошмари. А в
Норвегії вірили, що розглядати
сніговиків уночі з-за штор
небезпечно! Зустріти снігову
фігуру ввечері вважалось поганим
знаком. Тому в темний час доби її
намагалися обійти стороною. Це вже потім сніговики стали
невід’ємними символами зимових свят.
На Русі сніговиків ліпили з давніх-давен та поважали, як і
володаря зими Мороза. Сніговиків просили про зменшення
лютих морозів. Наші предки вірили, що хурделицею,
снігопадами керують духи-жінки. Тому і ліпили на своїх
подвір’ях снігових баб. Цікаво, що інші європейці завжди
вважали снігову бабу чоловіком. Англійською це звучить
«snowman».

18. 18
7
січня
Християнська легенда розповідає, що сніговики —
це янголи. Адже сніг — дар з неба. Ці зимові герої
передають Богові прохання людей. Тому зі «свіжого» снігу
ліпили маленького сніговичка і шепотіли йому сокровенні
бажання. Вважалося, як тільки фігурка розтане, бажання
буде доставлено на небеса та неодмінно здійсниться.
За старовинним переказом, приблизно 1493 року вперше
зліпив снігову фігуру скульптор, поет і архітектор
Мікеланджело Буонарроті. Історичні дані запевняють,
що першу писемну згадку про сніговика можна зустріти в
одній з книг XVIII ст., яка розповідає про «красивого
сніговика» величезних розмірів.
Його величність сніговик вперше прикрасив дитячу книгу,
видану в Лейпцигу.
Різдво Христове – велике
християнське свято, день
Народження Ісуса Христа, Спасителя
світу і Відкупителя людей з полону гріха. Свято Різдва
Христового вважається другим після Пасхи (Великодня)
великим святом.

19. 19
Цього дня сталася велика для всього християнського світу
подія – народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у
перекладі з єврейської означає «спасіння»).
Усі християни переконані, що Ісус Христос був
посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і
спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і
час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення
світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на
землі. Від цього дня починається відлік часу.
Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія
та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму
прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися
всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис
населення Римської імперії зібралося дуже багато людей,
Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому
їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за
поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і

20. 20
народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й
повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог
народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.
На небі засяяла Вифлеємська зоря, що сповіщала світу
про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх
людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом
Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу
подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало
царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю
пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція
виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею
новорічну ялинку.
Атрибути свята – вертеп, вистави, ярмарок, пісні,
колядки, різдвяні вінки та ялинки.
В церквах правляться святкові богослужіння, родина до
родини йдуть в гості з колядою та вінчуванням.

21. 21
14 січня
Характерним є те, що в ці дні люди ходять один до
одного в гості без запрошення, а діти-колядники,
колядуючи ще заробляють смаколики, гроші та подарунки.
Коляда — це Різдвяні свята: «Будьте здорові з колядою!»
Коляда — це пісня, яка співається під час Різдвяних свят:
«Пустіть його до хати, він вам буде коляду співати!»
Коляда — це винагорода за величальну пісню: «Он і пан
іде, коляду несе: коробка вівса, зверху ковбаса!»
14 січня в Україні подвійне свято. Християни східного
обряду святкують Василія Великого і перший день нового
року за старим стилем.

22. 22
Василій Великий – архієпископ
Кесарії Кападокійської,
вселенський вчитель Церкви (IV
cтоліття нашої ери). 14 січня
вшановують його пам’ять.
Церковні джерела характеризують
Василія Великого як аскета,
богослова і вченого, автора
кодексу чернечого життя. Саме
йому належить вислів: "Скільки
віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі".
Також Василя Великого вважали покровителем
землеробства, і саме тому цього дня основним обрядом
було засівання осель збіжжям. 14 січня зранку діти ходять
посівати, перший посівальник на Новий Рік, зазвичай,
приносить до хати щастя. Вважається, що дівчата щастя не
приносять, тому й посівати їм не годиться.
Особливість богослужіння в цей день полягає в тому, що
звершується Літургія, написана самим святителем. Вона —
перша з десяти Божественних літургій, служіння яких
встановлене у певні дні року. Порядок, зміст та чин
Літургії Василія Великого відрізняються від Літургії Іоана
Златоуста більш об’ємними молитвами і протяжною
мелодикою піснеспівів.

23. 23
Цього дня звершується молебень на новоліття. За
старим літочисленням 14 січня випадав перший день
нового року. Справа в тому, що православна церква живе
за юліанським календарем, тому що життя й діяння
Господа нашого Ісуса Христа відбувалися в часи, коли діяв
саме юліанський календар. В його основі – так званий
"літургічний" рік. Його розбіжність з новим,
григоріанським календарем становить 13 днів, тому й
Новий рік
православні
християни
святкують не з 31
грудня на 1 січня, а
з 13 на 14 січня.
–
один з давніх
українських звичаїв.
У деяких регіонах
України щедрують
на старий Новий рік
– 13-14 січня, а у
деяких –
напередодні Водохреща, 18 січня.
За українськими звичаями, колядують переважно
чоловіки, а щедрують жінки та дівчата.

24. 24
19 січня
Однією з найвідоміших щедрівок вважають музичний
твір українського композитора Миколи Леонтовича
"Щедрик". Ця композиція стала дуже популярною не
тільки в Україні, але й на Заході, де пісню називають Carols
of the Bells.
Хрещення Господнє – завершальне
велике свято різдвяно-новорічного
циклу, яке в народі має назву Йордан,
або Водохреща.
З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Відтак у
всіх селах, де були церкви, святили воду. Зранку чоловіки
йшли до річки чи ставка, вирубували з льоду хреста
(«йордана»), ставили його поруч з ополонкою і обливали
червоним буряковим квасом.

25. 25
Під обід священик, виголосивши молитву, освячував воду,
занурюючи в неї срібного хреста. Після цього випускали в
повітря кілька пар голубів і вчиняли гучну стрілянину з
холостих набоїв.
Віддавна в народі посвячену на Водохреща воду вважали
своєрідною панацеєю од багатьох недуг; нею також
святили будівлі, тварин, збіжжя тощо. І ось загадка:
водохрещенська джерелиця може зберігатися протягом
року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від
хреста. До Водохрещ жінки намагалися не полоскати у воді
білизну, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися».
Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі
і вмивалися, аби щоки були рум’яними. Загалом до
Водохрещ, протягом усіх свят, жінки не ходили по воду; це
мали робити лише чоловіки. Увечері господар, взявши
спеціально випечений хрестикоподібний хліб («пиріг», на
Закарпатті — «крачун», хлібець»), йшов до хліва й імітував
такий діалог:
— Хто йде?
— Бог!
— Що несе?
— Пирог!
Потім заходив у стайню, благословляв тварин і,
розламавши хліб на шматочки, роздавав їм. Наступного ж
дня господарі виводили на вулицю молодих лошат та волів,
щоб «об’їздити» — привчити до майбутньої праці. Їздили
переважно верхи на конях доти, доки тварина не спотіє, а
тоді освячували її водою. Подібний обряд — запрягання в
сани молодих лошат і волів, так зване «гуртове

26. 26
об’їждження» — влаштовували і на Новий рік. Після
Водохрещ, вважалося, мають слабнути морози. Тому
казали: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі».
Яскраві хрещенські морози городять білі ярки.
~ На Водохреща іде лапатий сніг — на врожай.
~ Якщо похмуро — хліба буде вдосталь.
~ Якщо зоряна ніч — вродяться горіхи і ягоди.
~ Коли на Водохреща випав повний місяць — бути великій
воді.
~ Удень іде сніг — на врожай гречки: вранці — ранньої,
вдень — середньої, а ввечері — пізньої.
~ Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться
бджоли і колоситимуться хліба.