1. Букви е, и, о в прикметникових
суфаксах –ев-(-єв-),-ов-,-ин-,-ін-,-
ичн-,-ічн.
2. Літери о, е, є в суфіксах –ов-, -ев- (-єв-)
-ов- після твердих приг.: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий;
після шиплячих (ж,ч,ш,щ), м’яких приг. та й, якщо наголос
на закінченні: бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий,
життьовий;
у присвійних прикм., утворених від іменників твердої
групи: майстер-майстрова, майстрове, Шевченко - Шевченкова,
Шевченкове;
-ев- після м’яких приг., шиплячих, якщо наголос на основі,
суфіксі: квітневий, овочевий, грушевий, ситцевий;
у присвійних прикм., утворених від іменників м’якої та
мішаної груп: Ігор - Ігорева, Ігореве, сторож - сторожева,
сторожеве;
-єв- після м’яких н, т, й: алюмінієвий, дієвий, життєвий, суттєвий;
у присвійних прикм., утворених від іменник. м’якої та
мішаної груп, після голосного: Андрій - Андрієва, Андрієве.
3. Літери и, і, ї в суфіксах –ичн-, -ічн- (-їчн-),
-ин-, -їн-
-ичн- за правилом “дев’ятки” ( після д, т, з,
с, ц, ч, ш, ж, р): класичний, математичний,
ортопедичний;
-ічн- після решти приг.: академічний,
археологічний;
-їчн- після голосних: архаїчний, прозаїчний;
-ин- після приг.: баба - бабин, Галя - Галин,
тітка – тітчин;
-їн- після голосних, й: Марія - Маріїн, Софія
– Софіїн.
