Вісник інклюзивна освіта №6 вересень_жовтень_2013р.

Інформаційний електронний Вісник НМЦ інклюзивної освіти
Тема номеру: Індивідуальний навчальний план. Партнерські відносини: школа – сім`я
Вересень-жовтень (№6), 2013
.
1
ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА
Інформаційний електронний Вісник
Науково-методичного центру інклюзивної освіти
Інституту післядипломної педагогічної освіти
Київського університету імені Бориса Грінченка
Вересень - жовтень (№6), 2013
ЗМІСТ
Тема номеру:
Індивідуальний навчальний план.
Партнерські відносини:
школа – сім`я
2 До читачів
3-13 Розроблення індивідуального
навчального плану
14-21 Партнерські відносини:
школа - сім’я
21-25 Налагодження партнерських
стосунків з родинами
26-29 Нормативно-правова база
30 Видання в сфері інклюзивної
освіти
Напрями діяльності НМЦ
інклюзивної освіти:
Організація методичної
підтримки педагогам, які
працюють в інклюзивних
навчальних закладах.
Створення бази даних ресурсів з
питань інклюзивної освіти.
Інформаційна підтримка
педагогів і батьків з питань
інклюзивної освіти.
Контактна інформація
НМЦ інклюзивної освіти:
Адреса: м.Київ,
проспект Тичини 17, каб. 129
Тел.: 553-98-01
Ел.адреса: cei_ippo@ukr.net
Веб-сайт: www.ippo.org.ua

До читачів
.
2
Чия це дитина?
Одного дня я побачив малюка, котрий грався надворі.
- Чия це дитина? – запитав я.
- Моя, - ніжно всміхнулася мама.
- Він трішки побуде зі мною.
Я митиму йому руки й розчісуватиму.
Допомагатиму йому стати гарною людиною
і завжди чинити правильно.
Двері відчинилися, і хтось увійшов.
- Чия це дитина? – запитав я.
- Моя, - ніжно всміхнулася вчителька.
- Він трішки побуде зі мною.
Я виховуватиму в ньому доброту й повагу.
Навчатиму й сама навчатимусь у нього.
Допомагатиму йому жити за правилами
й отримувати від школи все найкраще.
Тут увійшов малий, і я запитав востаннє:
- Чия це дитина?
- Наша, - всміхнулися мама з
учителькою.
І кожна взяла його за руку.
- Ми любимо й навчаємо його разом.
І разом виконуємо цей особливий
обов’язок.
Автор невідомий (переклад з англійської)
Батьки проводять зі своїми дітьми найбільше часу і знають їх краще за
інших. Але коли вчителі та батьки поєднують свої зусилля та активно
співпрацюють, їхні знання та ресурси подвоюються, що справляє загальний
позитивний вплив на розвиток дитини. Можна сказати, що батьки – експерти з
питань, що стосуються їхніх дітей. Педагоги ж – експерти з питань розвитку й
освіти дітей в цілому. Педагоги можуть багато в чому допомогти батькам. Саме
тому темою шостого випуску Вісника «Інклюзивна освіта» було обрано партнерські
відносини: «школа – сім`я» та індивідуальний навчальний план, активними
учасниками розробки якого є саме батьки.
З повагою та найкращими побажаннями,
Софій Наталія Зіновіївна,
завідувач НМЦ інклюзивної освіти ІППО та
команда Науково-методичного центру інклюзивної освіти

.
3
Розроблення
індивідуального навчального плану
Індивідуальний навчальний план (ІНП) є одним з найважливіших
інструментів у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, що
містить детальну інформацію про дитину і послуги, які вона має
отримувати. Він визначає необхідні адаптації/модифікації та слугує
підґрунтям для подальшого планування навчальних занять.
У статті розкрито:
 З чого почати?
 Поради щодо проведення першої зустрічі команди з розробки ІНП
 Хто відповідає за розробку та реалізацію ІНП?
 Залучення батьків до розробки та подальшої реалізації ІНП
 Функції керівника щодо розробки та реалізації ІНП
 Компоненти індивідуального навчального плану
Індивідуальний навчальний план розробляється для кожного учня з
особливими освітніми потребами командою педагогів і фахівців та об’єднує їхні
зусилля з метою розробки комплексної програми роботи з дитиною і, водночас,
визначає, які саме послуги надаватиме кожний фахівець. Батьки є активними
учасниками розробки індивідуального навчального плану, оскільки вони знають
своїх дітей краще за інших.
З чого почати?
Будь-який процес варто розпочинати з планування. Для цього організуйте та
проведіть першу установчу зустріч членів команди.
Установча зустріч членів команди. Запросіть на першу установчу зустріч
усіх ймовірних членів команди (крім батьків дитини). Ними можуть бути педагоги
вашого закладу, педагоги із закладу в якому дитини перебувала раніше, штатні
працівників вашого закладу: логопед, дефектолог, психолог та ін. Якщо ці фахівці
не є працівниками закладу, необхідно залучити їх, звернувшись до місцевої
поліклініки, реабілітаційного центру тощо. Установча зустріч проводиться з метою
визначення оптимального складу команди та складання плану дій, що передує
створенню ІНП.
Оптимальний склад команди – кількість фахівців, яка забезпечить
реалізацію начальної програми і спеціальних послуг.
План дій, що передує створенню ІНП, визначає цілі, засоби, ресурси,
необхідні для вивчення членами команди сильних і слабких сторін дитини. Мета
плану дій – отримати комплексну оцінку сильних і слабких сторін дитини.
Засобами досягнення мети можуть бути спостереження, формальні тести й
опитування (педагогів, батьків, безпосередньо дітей).
Проведення комплексної оцінки сильних і слабких сторін дитини.
Створенню індивідуального навчального плану для дитини з особливими
освітніми потребами передує певний період оцінки, що дає змогу виявити
особливості: поведінки, навчальних пріоритетів, конкретних вмінь, а також
загального рівня розвитку учня. Ця інформація дає вчителю змогу відповідним

чином побудувати навчальний процес, задовольнити потреби дітей і сприяти
їхньому всебічному розвиткові. Також слід проводити формальну оцінку дітей з
використанням спеціальних методик, до якої мають бути залучені батьки і
фахівці. Під оцінкою слід розуміти процес збирання всебічної інформації про
дитину, яка потім використовується для визначення сильних якостей учня та
сфер, де він відстає. Процес оцінки має на меті визначення поточного рівня
розвитку дитини, що дає змогу розробити відповідні навчальні плани та заходи.
Процес оцінки учнів з особливими потребами має бути комплексним,
спрямованим і більш точним, аніж процес оцінки дітей з типовим рівнем розвитку.
Комплексність необхідна для того, аби найточніше визначити можливості дитини і
всі сфери, де вона потребує допомоги.
До цього процесу оцінки слід залучати фахівців з кількох дисциплін. Це має
бути безперервний, колективний процес систематичних спостережень та аналізу.
Результати, отримані під час лише одного спостереження тільки одним фахівцем,
не можуть вважатися достовірними.
Для створення ефективного індивідуального навчального плану потрібні
спільні дії вчителів, батьків і фахівців. Слід запевнити батьків, що під час
проведення оцінки дитини, аналізу результатів робіт увага звертатиметься на
сильні якості учня; що це процес збирання інформації, яка допоможе вчителям і
фахівцям працювати на користь дитини; що це засіб для розробки індивідуального
плану, який повністю відповідатиме потребам дитини. Інформацію про дитину
можна одержати з різних джерел – від батьків, дорослих (включаючи тих, з ким
дитина живе), від самої дитини, від фахівців, які з нею працюють та інших.
Фахівці можуть допомогти точніше визначити рівень розвитку та потреби дитини.
Суттєво допомогти під час оцінки дитини можуть спеціалісти (логопеди,
сурдопедагоги, тифлопедагоги, медики, психологи та ін.). Після завершення
процесу оцінки всі, хто брав у ньому участь (вчителі, фахівці), аналізують
результати.
Отримавши результати комплексної оцінки, необхідно перейти до розробки
.
4
індивідуального навчального плану.
Поради щодо проведення першої зустрічі команди з розробки ІНП
До групи з розробки ІНП можуть входити ті самі особи, які брали участь у
процесі оцінки.
Мета зустрічі – узагальнення оцінки сильних і слабких сторін дитини,
поточного рівня знань, умінь і навичок та формулювання перспективних
(максимум на навчальний рік) навчальних цілей у різних сферах розвитку. Після
того, як визначено перспективні цілі, члени команди переходять до спільного
планування конкретних цілей і завдань на найближчий період.
Під час планування заходів, які допоможуть дитині опанувати інші вміння та
навички, що відповідають її вікові, можна порівняти її розвиток з типовим рівнем
розвитку (це може допомогти визначити необхідну послідовність розвитку вмінь
учня).
Важливо:
1. До початку першої зустрічі керівник закладу збирає та вивчає результати
комплексної оцінки розвитку дитини, зустрічається з окремими педагогами,
фахівцям з метою складання переліку питань, що будуть обговорюватися на
першій зустрічі.

2. Керівник закладу призначає час і місце проведення зустрічі, максимально
зручні для всіх членів команди. Кімната, в якій відбуватиметься зустріч,
має бути просторою, без зайвих предметів, але з дошкою. Також слід
забезпечити учасників папером, щоб їм було зручно фіксувати думки та
пропозиції. Варто потурбуватися про осіб, які з певних причин не зможуть
брати участь у зустрічі, однак, зможуть спілкуватися телефоном.
3. Керівник закладу проводить першу робочу зустріч з розробки ІПН: на
початку зустрічі узгоджує термінологію, роблячи її зрозумілою для всіх;
зосереджує увагу на питаннях, винесених на обговорення; призначає
секретаря зборів з числа осіб, які не брали участь у процесі оцінки; для
презентації інформації надає слово кожному з членів команди,
забезпечуючи позитивну атмосферу зустрічі тощо.
4. Важливо спільно вибрати керівника команди, він в подальшому
плануватиме і призначатиме засідання, визначатиме місце зборів,
сповіщатиме всіх учасників тощо.
5. Наприкінці зустрічі разом з усіма членами команди уточніть: вироблені
стратегії, аби переконатися, що вони спрямовані на прогрес дитини, і що
всі розуміють їх однаково; перелік змін, які необхідно зробити в
середовищі, технічному забезпеченні, включаючи додатковий час тощо.
6. Призначте зустріч з батьками, щоб представити та обговорити результати
.
5
оцінки, рекомендації, запросити до процесу складання ІНП.
7. Складіть письмовий звіт зустрічі та додайте його до особової справи
дитини.
Як представляти результати комплексної оцінки?
1. Подякуйте всім за проведену роботу.
2. Поясніть, що метою презентації результатів оцінки є визначення особливих
потреб учня для подальшого складання ІНП.
3. Нагадайте про конфіденційність інформації, яка повідомлятиметься.
4. Зауважте, що після звіту кожного члена команди всі можуть ставити
запитання.
5. Попросіть учасників представляти інформацію про можливості та сильні
сторони учня, а не лише його проблеми.
6. Надайте слово для презентації результатів усім, хто брав участь в оцінці
сильних і слабких сторін дитини.
7. Після всіх виступів попросіть учасників висловити свої думки та поставити
запитання.
8. Узагальніть результат оцінки, коментарі та запитання.
9. Занотуйте їх як рекомендації для складання ІНП.
10.Зачитайте занотоване, аби пересвідчитись, що всі члени команди розуміють
зміст результатів і погоджуються з рекомендаціями.
!!! Пам’ятайте, що всі думки є цінними. Вислуховуйте всі ідеї, підтримуйте кожне
бажання зробити внесок у досягнення прогресу дитини.
Питання, які необхідно розглянути:
1. Як забезпечуватиметься приїзди дітей до освітнього закладу?
2. Чи потрібен дитині супровід для пресування школою?
3. Які адаптації середовища, технічного забезпечення необхідно здійснити?
4. Яких фахівців необхідно залучити?

5. Якою є поведінка дитини, яких змін вона потребує для покращення процесу
.
6
навчання?
6. Який теперішній рівень досягнень дитини?
7. З удосконалення/розвитку яких навичок необхідно розпочати?
8. В яких сферах розвитку необхідно надати допомогу?
9. Скільки часу на тиждень триватимуть заняття з фахівцями або додаткові
заняття?
10.Які зміни у розкладі мають відбутися?
11.Які заходи будуть запропоновані для встановлення співпраці з іншими
учнями?
12.В яких заходах, крім навчальних, дитина братиме участь?
!!! Важливо пам’ятати, що визначати цілі та планувати завдання необхідно
одночасно в усіх сферах розвитку в яких учень потребує допомоги.
Члени групи з розробки ІНП тісно співпрацюють і несуть спільну
відповідальність за рішення стосовно заходів, необхідних для успішного навчання
дитини у школі.
Наступні кроки, які необхідно зробити після зустрічі, щоб забезпечити
виконання ІНП.
1. Переконайтеся, що батьки отримали копію ІНП, завірену керівником
закладу.
2. Забезпечте такими самими копіями педагогів і фахівців, які працюватимуть
над реалізацією ІНП.
Хто відповідає за розробку та реалізацію ІНП?
ІНП розробляється командою, до складу якої входять: педагоги, які
працюють з дитиною, фахівці, які будуть залучені до навчально-виховного
процесу, батьки дитини та керівники закладу освіти. Складений та узгоджений з
усіма членами команди індивідуальний навчальний план підписується директором
закладу та батьками. Відповідальність за реалізацію індивідуального плану
покладається на всіх членів команди. Відстеження перебігу виконання цілей,
окреслених в індивідуальному навчальному плані, покладається на заступника
директора (в його обов’язки входить вирішення питань інклюзивної освіти).
Залучення батьків до розробки та подальшої реалізації ІНП
Участь батьків у розробці індивідуального навчального плану є надзвичайно
важливою. Як зазначалося вище, батьки можуть надати інформацію про стан
здоров’я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини.
У практиці залучення родин трапляються випадки, коли батьки не хочуть
брати участь у розробці індивідуального навчального плану. Причини такої
поведінки можуть бути різними: від небажання приділяти час власній дитині, до
недовіри членам команди, підґрунтям якої є негативний попередній досвід
спілкування з фахівцями і педагогами. В будь-якому випадку батьків необхідно
підбадьорювати та заохочувати до участі.
Кроки співпраці в рамках ІНП:
1. До початку розробки ІНП надайте батькам більше інформації про
індивідуальний навчальний план, його зміст, гнучкість (можливість

змін цілей і завдань, запланованих спеціальних і додаткових послуг)
тощо.
2. Познайомте батьків із членами команди та наголосіть на
конфіденційності почутої ними інформації. Це дасть батькам змогу
почуватися комфортніше, усуне напруженість у стосунках між ними,
фахівцями та педагогами.
3. Повідомте батьків, що ви очікуєте від них інформації, яка, на їхню
думку, є важливою для розробки ІНП. Наголосіть, що саме вони краще
знають інтереси, сильні сторони та проблеми своєї дитини, їхній досвід
є неоціненним внеском у розробку програми розвитку дитини.
4. Варто познайомити родини з іншими батьками, які певний час беруть
участь у розробці ІНП для своєї дитини і мають позитивний досвід
роботи в команді. Таке спілкування допоможе батькам: позбутися
побоювань щодо роботи з педагогами, фахівцями; почати говорити зі
сторонньою людиною (фахівцем) про проблеми своєї дитини; отримати
поради щодо процедури роботи в команді над розробкою ІНП.
5. На початку роботи над ІНП можна запропонувати батькам прийти з
представником, якому вони довіряють. Його присутність допоможе
батькам краще зрозуміти те, що пропонується та рекомендується, а
також аргументувати свою точку зору.
6. Підписання батьками ІНП є важливим кроком до його реалізації. План
вважається ухваленим, якщо він погоджений з батьками та підписаний
ними.
7. Після розробки ІНП кожні 4 тижні зустрічайтеся з батьками для
.
7
обговорення прогресу дитини, або надсилайте їм письмовий звіт.
Що робити, коли батьки не підписують ІНП?
Батьки мають різні причини не підписувати ІНП. Тож, насамперед,
дізнайтеся про причину відмови.
Найчастіші причини відмови підписувати ІНП:
 Батьки можуть вважати, що підстав для розробки такого плану немає, тож,
вони не хочуть, щоб їхня дитина навчалася за окремою програмою і, таким
чином, відрізнялася від інших учнів.
Можливі дії. Створіть умови для зустрічі батьків з педагогом, фахівцем або
іншими батьками, якому/яким вони найбільше довіряють. Обстановка зустрічі
має бути неформальною. Метою зустрічі має стати розмова з батьками про ІНП
як механізм для досягнення дитиною успіху, а не спосіб «навішування
ярликів». Якщо батьки незадоволені результатами оцінювання розвитку
дитини, запропонуйте їм взяти участь у навчальних заняттях, ставши, в такий
спосіб, незалежними спостерігачами, та пройти процес оцінювання розвитку
дитини ще раз. Розгляньте інші варіанти, запропоновані батьками.
 Батьки можуть вважати, що команда спланувала недостатньо заходів для
досягнення дитиною прогресу.
Можливі дії. Поясніть батькам, що ІНП є гнучким механізмом, який змінюється,
розвивається та постійно переглядається, тому поступово всі пропозиції
батьків задовольняються. Нагадайте батькам, що вони завжди залишають за
собою право контролю над виконанням ІНП та його змінами.
Можливо, будуть й інші причини, які спонукатимуть батьків не
погоджуватися підписувати ІНП. Тому будьте гнучкими, змінюючи тактику роботи

з родиною, шукаючи рішення, які б задовольнили батьків і команду, виявляйте
свою професійність.
.
8
!!! Пам’ятайте, що батьки бажають найкращого своїй дитині.
Функції керівника щодо розробки та реалізації ІНП
- Формування команди для розробки ІНП; залучення педагогів,
фахівців (на початковому етапі вивчення дитини та визначення
напрямів діяльності до складу команди входять лише педагоги та
фахівці) та батьків (вони приєднуються до педагогів і фахівців на
етапі представлення ІНП до розгляду).
- Визначення (спільно з членами команди) необхідних консультацій з
позашкільними фахівцями, яких слід залучити.
- Визначення (спільно з членами команди) необхідних технічних
адаптацій (наприклад, адаптація туалетних приміщень).
- Визначення і внесення змін до розкладу, навчального плану.
- Створення умов для проведення зустрічей членів команди.
- Контроль над розробкою та виконанням ІНП.
- Консолідація зусиль для усвідомлення членами команди проблем і
потреб учня в комплексі, а не лише під кутом зору кожного окремого
фахівця.
- Забезпечення проведення зустрічей із членами команди для
обговорення виконання ІНП та прогресу дитини (щонайменше – кожні
6 тижнів).
- Зустрічі з батьками для обговорення прогресу дитини/доручення
керівникові команди щодо проведення цих зустрічей (керівник також
може надсилати батькам письмовий звіт).
!!! Для цілковитого узгодження ІНП може знадобитися низка зустрічей
членів команди
Компоненти індивідуального навчального плану
Під час створення індивідуального навчального плану головна увага
звертається на розробку конкретних навчальних стратегій і підходів, а також
системи додаткових послуг, які дадуть дитині змогу успішно навчатися у
звичайному класі. Зазвичай, в індивідуальному навчальному плані містяться такі
компоненти:
1. Інформація про дитину загального характеру: Ім’я дитини, її вік, адреса,
телефон, імена батьків, порушення розвитку, дата зарахування дитини до школи,
термін дії ІНП.
2. Поточний рівень знань і вмінь дитини. Наводяться відомості про рівень
розвитку дитини, зафіксовані під час спостережень і досліджень: її вміння, сильні
якості, стиль навчання (особливо якщо один зі стилів домінує), що дитина не вміє
робити, у чому їй потрібна допомога тощо. У плані має бути зазначено, що турбує
батьків. Має бути наведена інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на
її здатність до успішного навчання у звичайному класі. Всі ці відомості мають бути
максимально точними, оскільки вони є підґрунтям для подальшої розробки
завдань.
3. Цілі і завдання. Саме вони мають допомогти дитині опанувати певні
знання і вміння. Вони мають відповідати поточному рівневі розвитку учня. У
визначенні цих цілей і завдань беруть участь всі особи, причетні до роботи з
дитиною.

Цілі – це твердження щодо бажаного результату. Вони можуть стосуватися
знань, умінь, поведінки і мають бути чітко сформульовані, висловлені через
позитивні твердження та бути зрозумілими всім, хто їх читає.
Завдання – це необхідні проміжні кроки на шляху до окресленої цілі,
.
9
написані зрозумілими та простими термінами.
У плані має бути визначено, хто, що, коли і як має робити.
Цілі мають бути визначені в усіх сферах, де спостерігаються відставання у
розвитку (інтелектуальний, соціальний і емоційний розвиток, розвиток моторики,
мовленнєві навички тощо).
4. Спеціальні та додаткові послуги. В навчальному плані мають бути
передбачені заняття з відповідними фахівцями (з логопедом, фізіотерапевтом,
психологом та іншими спеціалістами).
Вчителі та фахівці співпрацюють над інтегруванням додаткових послуг у
навчальний процес. Іноді учень потребує більш інтенсивних або особливих послуг,
які можуть надаватися лише у відповідному середовищі (наприклад, заняття з
використанням спеціальної апаратури тощо). В цьому випадку доцільно
домовитися з відповідним закладом, який може надавати такі послуги.
В індивідуальному навчальному плані має бути визначена кількість і
тривалість занять фахівців з дитиною.
5. Адаптації/модифікації. Відповідна адаптація середовища дає змогу дітям
з особливими потребами навчатися у звичайному класі. При розробці плану
необхідно звернути увагу на необхідне облаштування середовища; використання
належних навчальних методів, матеріали та обладнання; урахування сенсорних та
інших потреб дитини.
6. Термін дії ІНП. Зазвичай, індивідуальний навчальний план розробляється
на один рік. Однак, члени групи з розробки ІНП (батьки, адміністратор, вчитель та
ін.) можуть у будь-який момент запропонувати провести збори, щоб модифікувати
план або скласти новий. Це може виявитися необхідним, наприклад, якщо:
 дитина досягла поставленої мети;
 у дитини виникають труднощі при досягненні визначених цілей;
 надійшло прохання збільшити кількість послуг дитині;
 дитину переводять до іншої школи;
 у дитини спостерігаються проблеми з поведінкою тощо.
Традиційно, розробку ІНП починають одразу після приходу дитини до класу,
а термін дії плану закінчується через рік. Водночас, можна варіювати цей процес,
пристосовуючи його до загального шкільного планування.
7. Інформація про прогрес дитини. Невід’ємною складовою процесу
розробки ІНП є оцінка і збирання відомостей про успіхи учня. При цьому можуть
збиратися зразки робіт дитини, результати спостережень, контрольні листки,
описи поведінки, результати порівнянь з типовим рівнем розвитку, результати
тестів тощо.
Через деякий час вчитель та інші фахівці оцінюють успіхи дитини,
визначають, наскільки ефективним є навчальний план, діляться інформацією з
батьками учня. За потреби члени групи з розробки ІНП можуть ініціювати
проведення зборів ще до закінчення терміну дії плану.
Відомості про прогрес учня (із зазначенням відповідних дат) записуються
безпосередньо в індивідуальний навчальний план.
Індивідуальні навчальні плани можуть мати різний вигляд. При щоденних
зусиллях вчителів щодо реалізації окреслених цілей і завдань, при ретельному

документуванні всіх відомостей, можна очікувати на успішне навчання і розвиток
дітей.
.
10
Пам’ятайте, що ІНП має бути складений зрозумілою для всіх мовою.
Індивідуальний навчальний план (ІНП)
(Назва школи)
Дитина _________________________ Дата народження ______________________
Батьки чи опікуни ______________________ Телефон _______________________
Адреса ___________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
Порушення_________________________________________________________________
Дата вступу до школи ___________________ Клас ______________________________
Термін дії плану з ________________ до _______________________________________
Місце дитини у класі _______________________________________________________
Присутні на зборах з приводу розробки ІНП:
Учень Дата
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
Батько (мати) Дата
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
Адміністратор школи Дата
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
Вчитель Дата
Перелік спеціальних і додаткових послуг:
Вид послуг Частота сеансів Місце проведення Дати занять
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
Я ЗГОДЕН зі змістом цього ІНП. Я НЕ ЗГОДЕН зі змістом цього ІНП.
Я мав можливість брати учать у розробці Я мав можливість брати учать у розробці
цього плану. Я одержав копію цього плану. Цього плану. Я одержав копію цього плану.
_______________________________ _______________________________
Підпис батька (матері) або опікуна Дата Підпис батька (матері) або опікуна Дата

.
11
Індивідуальний навчальний план (ІНП)
Дитина:
__________________________________________________________________________
Поточний рівень знань і вмінь дитини
На цій сторінці наводяться відомості стосовно освітнього рівня учня,
які були одержані під час процесу оцінки та звичайних занять у класі.
Робляться висновки щодо успіхів дитини і відставання її розвитку у
соціальній, емоційній, фізичній, інтелектуальній та комунікативній сферах.
Ім’я дитини:
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
Довгострокова (річна) мета:
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________
Короткострокові завдання Методи оцінки Дата і прогрес
 Зразки робіт
 Спостереження
 Контрольні листки
 Тести на
відповідність
критеріям
 Стандартні тести

.
12
Індивідуальний навчальний план
Ім’я дитини:
__________________________________________________________________________
Пристосування / модифікація класного середовища
Стиль навчання:  Переважно слуховий  Переважно візуальний
 Полісенсорний  Переважно кінестетичний  Переважно тактильний
Місце, умови  Визначене місце  На самоті
 У малій групі
Навчальні
підходи
 Часта/невідкладна реакція з боку вчителя
 Об’єднання стилів навчання
 Навчання в однолітків
 Кооперативне навчання у групах/парах
 Інше ________________________________
Вказівки  Різні види вказівок:
____ усні
____ письмові
____ демонстрація/моделювання
____ привертання уваги учня
 Інше ________________________________
Корекція
поведінки
 Часті перерви
 Чітке визначення обмежень/очікувань
 Робота у тиші
 Очікування на згоду
 Позитивні підкріплення
 Надання можливостей для вибору та альтернатив
 Надання можливості порухатися
 Близький безпосередній контроль
 Розміщення дитини у зручному місці

.
13
Матеріали та
обладнання
 Маніпулятивні іграшки
 Книжки, надруковані шрифтом Брайля
 Адаптовані версії книжок
 Затискачі, дошки з нахилом
 Інше ________________________________
Організаційні
питання
 Індивідуальний розклад занять учня
 Інше ________________________________
Сенсорні потреби  Стежити, чи правильно учень користується:
____ окулярами
____ слуховим апаратом ____ аудіо/ЧМ приладами
____ допоміжним технологічним обладнанням
 Інше ________________________________
Інше
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
ІНП розробляється командою, до складу якої входять: педагоги, які
працюють з дитиною, фахівці, які будуть залучені до навчально-виховного
процесу, батьки дитини та керівники закладу освіти. Складений та узгоджений з
усіма членами команди індивідуальний навчальний план підписується директором
закладу та батьками. Відповідальність за реалізацію індивідуального плану
покладається на всіх членів команди. Відстеження перебігу виконання цілей,
окреслених в індивідуальному навчальному плані, покладається на заступника
директора (в його обов’язки входить вирішення питань інклюзивної освіти).
За матеріалами посібника «Інклюзивна школа:
особливості організації та управління»
(Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально-методичний
посібник/ Кол. авторів: Колупаєва А.А., Софій Н.З., Найда Ю.М. та ін. За заг. ред.
Даниленко Л.І., - К.: 2007. – 128 с.)

Налагодження партнерських стосунків з родинами
На думку вчених, існує три фактори, які допомагають школі залучати
.
14
батьків до активної участі в ухваленні всіх рішень, що стосуються дитини:
 сприятлива атмосфера, коли педагогічний колектив дружньо
налаштований і допомагає в усьому;
 постійне двостороннє спілкування між родиною дітей і школою;
 сприйняття батьків як колег.
Налаштованість школи на співпрацю з батьками виявляється в діях
адміністрації, класного керівника, допоміжного персоналу. Досвід такої роботи
залежить від того, яким чином загальноосвітні навчальні заклади тлумачать і
реалізовують своє бачення роботи з батьками. Шкільна адміністрація має
усвідомити: батьки та родини відіграють важливу роль в освіті своїх дітей. Основу
для розуміння родин та їхньої готовності до співпраці зі школами забезпечує
сімейна системна теорія. Ця модель складається із сукупності так званих
родинних характеристик, що зумовлюють взаємодію, пов’язану з результатами
сімейних функцій.
Серед цих характеристик наступні:
 Члени сім’ї не діють ізольовано. Діти та батьки перебувають під впливом
родинної системи, членами якої вони є.
 Так само як і школи, вони є системами, що об’єднають адміністрацію,
педагогів та учнів.
 Сімейні системи керуються у своїй діяльності впливом власної культурної та
історичної спадщини, складу родини, де кожний з членів має індивідуальні
психологічні та біологічні особливості.
 Сімейні системи створюються на різному ґрунті й характеризуються
різноманітністю.
 Якщо діти живуть у сім’ї з певними традиціями поведінки, що відрізняються
від правил, усталених у родинах їхніх однокласників, то у них можуть
виникнути проблеми адаптації до суперечливих систем, які існують у школі.
 Коли в сім’ї відбуваються важливі події (народження дитини, хвороба одного з
членів родини, переїзд на нове місце проживання), родинна система має
відповідним чином адаптуватися. Ці зміни можуть бути раптовими чи
поступовими, позитивними чи негативними. Педагоги мають знати, що
відбувається в родині дитини, аби належним чином реагувати на це і надавати
їй допомогу.
 Крім того, сімейна система – відкрита, перебуває у постійному взаємообміні з
навколишнім середовищем.
Ці засади узгоджуються з орієнтованою на сім’ю практикою, що дедалі
активніше поширюється у вітчизняній освіті. Вона базується на переконаннях і
цінностях, що:
 визнають важливість сімейної системи для розвитку дитини;
 поважають членів родин як людей, котрі ухвалюють рішення щодо дітей і
самих себе;
 надають сім’ям допомогу в розвитку та вихованні дітей.

Для педагогів практика, орієнтована на сім’ю, означає: визначення цілей
і шляхів їх досягнення, погоджених із родинами. Це підвищує вірогідність
отримання бажаних результатів, впевненість і компетентність, здатність батьків і
родичів ухвалювати рішення стосовно їхньої дитини та всієї родини упродовж
усього життя. Педагоги мають бути підготовлені до роботи з усіма членами
родини. Водночас, і батьки мають бути готовими до співпраці зі школою.
Доведено: батьки беруть участь в освіті своїх дітей, коли переконані, що можуть
бути залученими до цієї важливої роботи; коли відчувають, що можуть бути
корисними для своєї дитини; коли усвідомлюють, що школа спонукає їх до
залучення. Саме ці фактори найважливіші в усвідомленні батьками своєї ролі та
власної ефективності. Так, наприклад, ступінь задоволення батьків включенням
їхніх дітей у загальноосвітній простір безпосередньо пов’язаний з розумінням
школою особливостей порушень розвитку дітей та їхніх потреб, а також з мірою
здійснення пристосувань середовища, з готовністю школи працювати з батьками.
Використання практик орієнтованих на сім’ю
В освітніх закладах можуть використовуватися три принципи практики,
.
15
орієнтованої на сім’ю:
1. Сім’ю необхідно вважати основним одержувачем послуг. Надаючи
освітні послуги, треба враховувати потреби всіх членів родини, які займаються
освітою дитини і доглядом за нею.
2. Необхідно підтримувати й шанувати рішення, які приймаються
родиною. Другий принцип визнає важливість родини і пропонує фахівцям
розглядати її членів як найважливіших учасників освітньої команди – головних
людей, котрі відповідають за ухвалення рішень стосовно освіти їхньої дитини та
піклування про неї. Діапазон такої співпраці може бути дуже широким: від
індивідуальної роботи з учителями для вирішення конкретних проблем – до участі
в батьківських радах, які, працюючи спільно з педагогічним персоналом,
допомагають приймати рішення щодо навчальної програми закладу.
3. Необхідно надавати широкий спектр послуг, покликаних
поліпшити функціонування дитини та родини. Необхідно зважати на культурні
особливості кожної сім’ї, забезпечувати доступ до офіційних суспільних послуг
(медичних, соціальних і суспільних: бібліотеки, місця для відпочинку тощо).
Власне, тут виникають запитання:
 Чи поширюються послуги на членів родин?
 Як і в якій формі сім’ї беруть участь в ухваленні рішень?
 Чи сприяє ця практика розвиткові дітей і зміцненню сімей?
Як свідчить досвід, сім’ї частіше отримують послуги, пов’язані з їхньою
дитиною, і рідше – ресурси для вдосконалення власної роботи або добробуту.
Подолання упередженості
Участь сім’ї в ухваленні рішень значною мірою обмежується прийняттям або
відмовою від послуги, запропонованих програмою. Частково це пов’язано зі
ставленням педагогів до можливостей батьків самостійно приймати рішення.
Педагоги відчувають дискомфорт, коли бачення батьків не збігається з їхньою
думкою. Такий дискомфорт зумовлений, насамперед, недостатніми вміннями
педагогів домовлятися і співпрацювати з родинами.
Допомогти в цій ситуації можуть:
 Усвідомлення того, що практика, орієнтована на сім’ю, не є статичною,
це – динамічний процес.

 Певні знання та навички роботи педагогів з дорослими, а також уміння
.
16
спілкуватися та вирішувати конфлікти.
 Використання перевірених стратегій взаємодії з членами сімей, таких,
наприклад, як активне слухання, роздуми та перефразування.
 Створення гнучких, новаторських послуг, що відповідають унікальним
потребам сімей. Надання їм допомоги в отриманні доступу як до
офіційних, так і неофіційних ресурсів для задоволення цих потреб.
 Заохочення та розвиток лідерства сімей в усіх аспектах навчання дітей і
догляду за ними. Для участі у процесі ухвалення рішень у членів родин
мають бути відповідні мотиви, знання та вміння. Сім’ї мають володіти
інформацією й отримувати підтримку під час ухвалення рішень щодо
освітньої стратегії та практики не лише стосовно їхньої дитини, а й
ширшого дитячого співтовариства. Перші кроки щодо підтримки сімей у
ролі партнерів – можлива участь у батьківських дорадчих комітетах, а
також представництво членів сімей у всіх комісіях і організаціях, що
ухвалюють рішення.
Реалізація індивідуального підходу в роботі з батьками.
Родини дітей з особливими освітніми потребами відповідальні за них
упродовж усього життя. Тому, одне з найважливіших завдань педагогів –
допомогти батькам повірити в себе, у власні сили, аби вони могли подолати всі
проблеми. До кожної родини слід віднайти індивідуальний підхід, оскільки в
кожної є свої потреби, можливості та пріоритети; одні потребують більшої
підтримки, другі – меншої.
Саме завдяки підтримці школи батьки отримують необхідний досвід і стають
менш залежними від фахівців, коли приймають рішення стосовно догляду за
дітьми з особливими потребами та визначення їхнього майбутнього. Освітні
програми можуть впливати і на поведінку батьків, змінювати їхні сподівання щодо
своїх дітей.
Важливо, щоб у школі були передбачені різні види спілкування та взаємодії
між родинами і педагогами. Деякі батьки хочуть спілкуватися в письмовій формі,
іншим потрібні особисті зустрічі. Поступово сім’ї набувають певного педагогічного
досвіду, внаслідок чого поліпшуються знання та вміння, підвищується їхня
самоповага. Якщо працівники школи не спілкуються з батьками і приймають
рішення замість них, батьки почуваються малокомпетентними і гірше
контролюють ситуацію. Більшість родин ділиться з педагогами інформацією
особистого характеру, що дає змогу вчителям з’ясувати, в чому їм потрібна
допомога. Якщо родини заперечують необхідність особливої уваги до їхньої
дитини, школа має наполегливо та послідовно заохочувати їх до участі в
педагогічному процесі. В цьому випадку слід надавати інформацію фактичного
характеру й уникати певних оцінок і висновків.
Запорукою добрих стосунків між школою і сім’єю є повага, некритичне
ставлення (без критики) і співчуття.
Оскільки родини є головними наставниками своїх дітей, вони мають повне
право на особливу увагу й повагу з боку професіоналів. Шкільні педагоги можуть
багато в чому допомогти батькам. Скажімо, ініціювати розмову на теми, про які
сім’я говорити не наважується. Наприклад, чимало батьків «важких» дітей
спочатку приховують свій гнів, образу, розпач. Коли ж вони бачать, що вчитель
розуміє їхні переживання, вони охоче йдуть на контакт.

Педагоги мають позитивно й відверто ставитися до батьків дітей, незалежно
від їхніх особистих якостей. Коли вчитель не дає оцінок, не критикує, а делікатно,
без будь-якого тиску заохочує родини до прийняття власних рішень, імовірність
позитивного результату збільшується. Якщо ж учитель не схвалює дії батьків
стосовно дитини, це може спричинити відчуженість і опір з їхнього боку.
Педагоги мають враховувати сімейні обставини, співчувати родинам і
відповідним чином демонструвати це під час спілкування. Спостерігаючи за
реакцією батьків, учитель може визначити, чи достатньо ефективно він
висловлює своє співчуття.
Батьки проводять зі своїми дітьми найбільше часу і знають їх краще за
інших. Можна сказати, що батьки – експерти з питань, що стосуються їхніх дітей.
Педагоги ж – експерти з питань розвитку й освіти дітей в цілому. Коли вчителі та
батьки активно співпрацюють, їхні знання та ресурси подвоюються, що справляє
загальний позитивний вплив на розвиток дитини.
Одні родини повністю задоволені своєю взаємодією з фахівцями, іншим
може здаватися, що їхню точку зору не враховують, і це призводить до втрати
довіри. Якщо батьки не відчувають довіри до педагогів та інших фахівців, їм дуже
важко ділитися з ними інформацією і спільно приймати важливі рішення. Коли
батьки є активними членами команди, навчальна програма дитини стає
насиченою та максимально ефективною. Коли ж батьки не залучені до справи,
навчальні програми дітей, здебільшого, компромісні.
Для успішної взаємодії педагогів з сім’ями варто врахувати наступні
.
17
рекомендації:
 Чітко й послідовно наголошуйте на цінності дитини. Те, як
працівники школи говорять про дітей під час формального і неформального
спілкування на початку навчального року, суттєво впливає на розвиток стосунків з
сім’ями цих дітей. Батьки цінують здатність вчителів бачити різні аспекти
особистості дитини, а не лише її академічну успішність; вміння звертати увагу на
індивідуальний прогрес дитини, а не ставити інших дітей як взірець для
наслідування.
 Ставте себе на місце батьків. Батьки цінують зусилля педагогічних
працівників, які намагаються зрозуміти, що означає мати дитину з особливими
потребами (наприклад, необхідність домовлятися з чиновниками в системі
загальної та спеціальної освіти). Іноді батьки вважають, що шкільні працівники не
розуміють їхнє розчарування системою освіти. Батьки зауважували, що їх
вважають нетерплячими. Вони хотіли б, аби шкільні працівники краще розуміли
їхнє розчарування щодо повільних темпів вдосконалення роботи школи в
інклюзивній практиці. Працівники шкіл, які намагаються зрозуміти стан батьків,
меншою мірою схильні привласнювати право виносити вердикти, які можуть
нашкодити взаєминам між сім’єю та школою.
 Поглиблюйте своє розуміння культурної різноманітності. Якщо
вчителі глибше розумітимуть наявну різноманітність культур, вони зможуть краще
навчати дітей та ефективніше співпрацювати із сім’ями. Багато вчителів ніколи не
зважали на різноманітність культур. За допомогою ефективних програм
підвищення кваліфікації школи можуть допомогти своїм працівникам замислитися
над культурною основою власної системи переконань стосовно дітей та їхніх
родин, а також щодо впливу цих переконань на міжособистісні взаємини. Значний
вплив на культуру справляють приналежність до певного покоління, соціальне
становище, освіта, професія, а також інші чинники. Такий підхід до професійного

вдосконалення допоможе вчителям використовувати своєрідні «культурні лінзи»,
через призму яких потрібно формулювати належні висновки.
 Умійте бачити індивідуальність, боріться зі стереотипами. Деякі
батьки вважають, що є вчителі, які судять про них і роботу з дітьми лише за
фактом наявності у їхньої дитини відхилень у розвитку. Часто педагоги схильні до
поспішних узагальнень. Працівникам школи необхідно давати змогу вивчати
причини виникнення стереотипів.
 Наполегливо працюйте над створенням партнерств. Один із
батьків зазначив: «…спершу, коли ви ухвалюєте рішення про створення спільної з
батьками команди, можливо вам не вдасться долучити всіх, але дайте їм якийсь
час, не полишайте цю справу». Розглядаючи методи спілкування між школою і
сім’єю, батьки звертають увагу на необхідність гнучкіше підходити до планування
часу зустрічей, допомагати родинам спілкуватися між собою, щоб вони могли
розподіляти обов’язки, пов’язані з наглядом за дітьми.
 Виявляйте зацікавленість до мети, визначеної батьками для
дитини. Першим кроком на шляху до діалогу є необхідність встановити особисті
контакти з батьками. Деякі педагоги володіють прекрасними вміннями
скорочувати психологічну відстань між батьками і фахівцями. Ці вчителі можуть
створити атмосферу, в якій батьки не почуваються ніяково. Вчителі досягають
цього за допомогою використання відповідного стилю спілкування. Однак, іноді у
відносинах спостерігаються прояви, які батьки називають «синдромом експерта».
 Домовтеся з батьками, в який спосіб вони хочуть обмінюватися з
вами інформацією. Для успішної співпраці потрібна безперервна й ефективна
взаємодія сім’ї та школи. Деякі батьки вважають, що добре мати одну особу в
школі, з якою вони мають підтримувати контакт. При цьому підкреслюється
важливість стійких контактів з людиною, котра добре знає дитину та її
індивідуальні особливості. Вчителям необхідно поцікавитися у батьків, з якими
працівниками школи вони хотіли б підтримувати зв’язок, як часто, яким чином
(беручи участь у різних зустрічах, телефоном, за допомогою письмових
повідомлень). Крім того, згодом уявлення батьків щодо контактів зі школою
можуть змінюватися з урахуванням різних чинників, пов’язаних зі змінами в житті
сім’ї. Деякі батьки вважають ефективною формою відвідини вчителями
помешкань учнів. Адже такі відвідини дітей у домашній обстановці, на їхню думку,
можуть допомогти вчителям побачити здібності вихованців, яких вони не
виявляють у школі.
 Використовуйте мову, якою спілкуються в повсякденному житті.
Батьки часто почуваються вилученими з процесу планування, якщо фахівці
використовують спеціальні терміни під час обговорення результатів тестування,
розкладу і визначення необхідних послуг.
 Ведіть пошук ефективних форм планування і вирішення проблем.
На відміну від офіційних щорічних зборів, бажано влаштовувати регулярні зустрічі
команди. Порівняно з офіційними зборами, батьки почуваються набагато
комфортніше, обговорюючи проблеми в обстановці, де всі цінують успіхи,
дружбу, цікаві історії та смішні анекдоти.
 Розробляйте довгострокові плани загальношкільної роботи, яка
передбачає участь усіх дітей. Таким чином, навчання у звичайних класах, за
відповідної підтримки, стане нормою для всіх дітей з порушеннями розвитку.
Один із найефективніших способів залучення до навчально-виховного
процесу батьків – запросити їх до класу. Це дає їм змогу ознайомитися із
сучасними стратегіями роботи з дітьми, які вони потім зможуть використовувати
.
18

вдома. Деякі батьки самі охоче приєднуються до занять з дітьми у класі, іншим
для цього потрібна певна допомога. Працівники школи мають скеровувати дії
батьків, ефективно використовувати їхню присутність.
Доцільно розробити певні загальні рекомендації щодо роботи з дітьми, які
допоможуть батькам почуватися у класі зручніше і впевненіше, а також зроблять
їхню діяльність продуктивнішою. Ці рекомендації можна роздати батькам або
вивісити на дошці оголошень.
Зустрічаючи членів родин у класі, вчитель може вручати їм персональні
листи з конкретними вказівками, щоб не витрачати час на пояснення. Важливо не
забувати в той чи інший спосіб висловлювати вдячність членам родин, які
допомагають налагоджувати успішну роботу у класі.
Поширення практики «батьки – батькам»
Батькам дітей з особливими потребами корисно спілкуватися з родинами, в
яких є такі самі діти. Багатьом із них також потрібна інформація стосовно розладів
їхніх дітей, шкільних методик, медичних і транспортних послуг тощо. Батьківські
групи підтримки дають змогу батькам обмінюватися інформацією, надавати й
отримувати емоційну підтримку, працювати разом для подолання спільних
проблем.
Діяльність таких груп залежить від потреб і завдань батьків. Ці групи
можуть поширювати інформацію, запрошувати фахівців для проведення лекцій і
бесід, створювати центри сімейних ресурсів, групи догляду за дітьми та ін.
Поштовхом для створення груп підтримки має бути бажання батьків. Після
обговорення організаційних питань можна призначити перші збори батьківської
групи підтримки. Далі наведено кілька рекомендацій щодо їх проведення:
 Визначте, хто вестиме перші збори. Оберіть лідера або невелику групу батьків,
які керуватимуть діяльністю групи.
 Складіть порядок денний зборів. Запропонуйте батькам відрекомендуватися і
розповісти про себе. Після цього можна переходити до вирішення
організаційних питань. Для обговорення специфічних проблем можна
запросити фахівців. Пам’ятайте мету зборів і не відхиляйтеся від головної
теми.
 Визначте місце зборів. Приміщення має бути зручним і просторим, тобто
відповідати кількості людей у групі. По змозі воно має бути доступним для
інвалідів.
 Заздалегідь попереджайте людей про збори. Це можна робити за допомогою
бюлетенів, об’яв у газетах або телефонних дзвінків. Слід розвісити оголошення
у школах, поліклініках, бібліотеках та інших місцях, де їх можуть побачити
зацікавлені особи та можливі майбутні члени групи.
Дуже важливо, що групи підтримки пробуджують відчуття спільності. Коли
батьки можуть зустрічатися разом, обговорювати свої проблеми, вони
підтримують один одного і відчувають меншу соціальну ізоляцію. В роботі
батьківських груп підтримки необхідно знаходити оптимальний баланс між
задоволенням соціальних та освітніх потреб учасників.
Дотримання конфіденційності
Родини дітей мають бути впевнені, що будь-яка інформація, яку вони
надають усно чи письмово членам педагогічного колективу, не
розголошуватиметься. Батьки дітей з порушеннями психофізичного розвитку
змушені розповідати вчителям набагато більше, ніж звичайні сім’ї; певні відомості
.
19

мають делікатний характер. Тому у своїй роботі вчителі мають дотримуватися
таких принципів:
 Первинним джерелом інформації про батьків мають бути вони самі.
.
20
Необхідно збирати лише ті відомості, які є важливими для роботи з дітьми.
 Батькам не слід дозволяти переглядати записи, що не стосуються їхніх
дітей.
 Інформацію, одержану від дітей і батьків, треба надавати членам
педагогічного колективу і консультантам лише в тому обсязі, який необхідний для
роботи з дітьми.
 Сім’ям треба розповідати, що було повідомлено іншим працівникам
школи чи фахівцям і чому. (Персонал школи може давати письмову підписку
стосовно того, що інформація не поширюватиметься). Якщо виникають сумніви
щодо можливості передачі конфіденційної інформації іншим, спочатку необхідно
запитати дозволу у членів родини. Єдиним винятком із цього правила є випадки
можливого насильства та відсутності піклування про дітей.
 Щорічно після приходу до класу нових батьків і працівників, слід
вирішувати, яку інформацію збиратимуть, як її використовуватимуть і хто до неї
матиме доступ.
Залучення батьків до ухвалення рішень
Важливо безпосередньо залучати батьків до прийняття рішень стосовно
їхніх дітей з ООП. Ще до приходу дитини до навчального закладу у багатьох родин
можуть бути налагоджені контакти з відповідними фахівцями та службами, вони
можуть володіти інформацією, корисною як для працівників школи, так і для
інших батьків. Доцільно використовувати ці зв’язки, аби сім’я, школа і спеціалісти
працювали спільно.
Думку батьків треба враховувати під час:
 Відбору, оцінювання і діагностики дітей.
 Ідентифікації сильних якостей дитини та сфер, де вона відстає в
розвитку.
 Визначення цілей і завдань на навчальний рік.
 Призначення послуг, які отримуватиме дитина та її сім’я.
 Прийняття рішень щодо майбутніх напрямів роботи з дитиною після
завершення навчального року.
Принципи педагогічної діяльності орієнтованої на інтереси сім’ї
Працівники навчального закладу мають створити таке середовище, де б
дитина почувалася комфортно і впевнено. Це одне з найважливіших завдань
адміністрації та педагогів і, водночас, першим кроком на шляху налагодження
довірливих, партнерських стосунків з родинами.
Отже, у школах мають визнавати батьків дітей з особливими освітніми
потребами як партнерів та опиратися на принципи педагогічної діяльності
орієнтованої на інтереси сім’ї, а саме:
 Визнання того, що сім’я є елементом стабільності в житті дитини, в той
час як педагоги можуть весь час змінюватися.
 Ефективне співробітництво педагогів з батьками та іншими фахівцями.
 Регулярний обмін з батьками повною та неупередженою інформацією
стосовно їхніх дітей.

 Запровадження в навчальному закладі політики та системи послуг, які
.
21
забезпечують сім’ям необхідну емоційну та фінансову підтримку.
 Розуміння й урахування потреб дітей під час розробки навчальних та
інших програм.
 Заохочення і створення умов для взаємної підтримки батьків.
 Розуміння унікальності кожної сім’ї, повага до різних методів навчання та
виховання дітей, що застосовуються батьками.
 Турбота про те, щоб послуги, які надаються родинам, були
комплексними, скоординованими, гнучкими, доступними і відповідали потребам
кожної родини.
С.М.Єфімова,
Старший викладач кафедри освітньої політики
Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Партнерські відносини: школа – сім’я
Неможливо, щоб сім`я хотіла передати школі таку важливу задачу, як освіта
своєї дитини,…тому школи і батьки повинні спілкуватися один з одним і
працювати разом на благо дітей.
Лоріс Малагуцци
У статті розкрито:
 Переваги інклюзивних підходів для дітей, родин та педагогів:
 Інклюзивні школи: користь для сімей
 Практика, орієнтована на сім`ю
 Методи роботи з батьками
 Способи участі сімей в шкільному житті
Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних
ідей – всі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в
інклюзивних освітніх закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми
потребами, так і для інших дітей, членів родин та суспільства в цілому. Як
свідчать дослідження, в інклюзивних класах наголос робиться в першу чергу на
розвиток сильних якостей і талантів дітей, а не на їхніх проблемах. Взаємодія з
іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та
емоційному розвиткові дітей з особливими освітніми потребами. При цьому діти з
типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з
особливими освітніми потребами і мотивують їх до розвитку та цілеспрямованого
використання нових знань і вмінь. Взаємодія між учнями з особливими освітніми
потребами та іншими дітьми в інклюзивних класах сприяє налагодженню між
ними дружніх стосунків. Завдяки такій взаємодії діти вчаться природно сприймати
і толерантно ставитися до людських відмінностей, вони стають більш чуйними,
готовими до взаємодопомоги.

Вісник інклюзивна освіта №6 вересень_жовтень_2013р.

Вісник інклюзивна освіта №6 вересень_жовтень_2013р.

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (20)

Similar to Вісник інклюзивна освіта №6 вересень_жовтень_2013р.

Similar to Вісник інклюзивна освіта №6 вересень_жовтень_2013р. (20)

More from shuriklobotryas

More from shuriklobotryas (20)

Recently uploaded

Recently uploaded (12)

Вісник інклюзивна освіта №6 вересень_жовтень_2013р.