vidh_hran_sty

1. 1
ВІДГУК
офіційного опонента на дисертаційну роботу Ступеня Назара
Михайловича на тему: «Еколого-економічні засади збалансованого
розвитку рекреаційних територій», подану на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка
природокористування та охорони навколишнього середовища
1. Актуальність дослідження
Одним із важливих чинників забезпечення переходу суспільства до
моделі сталого розвитку є підвищення еколого-економічної ефективності
господарської діяльності при умові раціонального використання природних
ресурсів та збереження навколишнього природного середовища. Йдеться
про необхідність зменшення обсягів природних ресурсів, що витрачаються
на кожну одиницю продукції, що виробляється, зменшення кількості
забруднюючих речовин, відходів, утворення яких пов'язане з
виробництвом одиниці продукції кожною галуззю національної економіки.
Виходячи з викладеного, можна дійти висновку, що проблема забезпечення
стійкого розвитку лежить у площині трьох базових сфер: соціальної,
економічної та екологічної, а сталий розвиток може розглядатися як один зі
станів найскладнішої системи, якою є цивілізація, що розвивається на
планеті в просторі і часі. Складність цієї системи колосальна, адже вона
об'єднує складності підпорядкованих їй підсистем: природи, суспільства,
економіки.
Всезростаючі масштаби діяльності людини, інтенсивний розвиток
науково-технічного прогресу сприяють залученню в господарський обіг
національної економіки значних об’ємів природних ресурсів, що призводить
до різкого збільшення антропогенно-техногенного навантаження на
навколишнє середовище та погіршення його якості. Через це на
теперішньому етапі розвитку суспільства спостерігаються несприятливі
тенденції в процесі взаємодії людини і природи. Сучасна ситуація зумовлена
ще й тим, що суспільство не завжди раціонально використовувало природно-
ресурсний потенціал для досягнення своїх цілей, не рахувалося з реальними
можливостями і наслідками своєї діяльності.
Протягом останніх століть людство споживало природних ресурсів
значно більше, ніж їх можна забрати з біосфери без втрати, порушення їх
біогеохімічних циклів і здатності до самовідновлення. Правдиво сказав
колись М. Твен, що „…цивілізація – це суспільство, що фабрикує потреби, в
яких немає потреби ”. Тому збереження біосфери є тим головним питанням,
над яким людство повинно працювати саме зараз, коли гостро відмічається
розбалансованість сучасного світу, дедалі більше загострення екологічних
проблем природного навколишнього середовища.
Україна володіє значним природно-ресурсним потенціалом, частка
рекреаційних ресурсів якого є досить вагомою. Рекреаційні ресурси

2. 2
відіграють важливу роль у житті суспільства, особливо за теперішніх умов –
поступового скорочення фізичних і збільшення розумових затрат праці в
міру зростання її складності та напруженості. За таких умов процес
відновлення працездатності може бути забезпечений через використання
рекреаційних ресурсів. На даний час рекреаційна діяльність є потужною
галуззю економіки будь-якої країни, яка надає змогу не тільки отримати
прибутки, але й ознайомити людей з історією, природою, культурою,
звичаями, духовними цінностями країни.
Встановлено, що, з одного боку, рекреаційна територія є частиною
еколого-економічної системи регіону, а з іншого, – самостійним видом
територіальної системи, на яку поширюються управлінські функції.
Рекреаційні території слід розглядати як просторову систему
взаємопов'язаних екологічних, економічних та соціальних компонентів,
функціонування яких спрямовано на максимальне задоволення рекреаційного
попиту населення (потреби населення у відпочинку, оздоровленні, лікуванні
та підвищенні фізичного й духовного потенціалу), оскільки соціальна
підсистема загальної еколого-економічної системи забезпечує, в тій чи іншій
мірі, функціонування економічної та екологічної підсистем.
Дослідженню теоретико-методологічних підходів та науково-
практичних рекомендацій щодо еколого-економічних засад збалансованого
розвитку рекреаційних територій і присвячено наукове дослідження Ступеня
Назара Михайловича.
Актуальність теми дисертаційного дослідження Ступеня Назара
Михайловича підтверджена також її зв’язком з науково-дослідною роботою
Львівського національного аграрного університету, зокрема за такими
темами: «Розробка науково-методичних засад формування організаційних,
економічних, інформаційних механізмів регулювання земельних відносин на
регіональному рівні» (ДР № 0111U001320, 2015 р.) де здобувачем
обґрунтовано шляхи вдосконалення механізму функціонування
рекреаційного землекористування; «Розробка і вдосконалення теоретико-
методологічних засад земельних відносин та забезпечення збалансованого
розвитку території» (ДР № 0116U003178, 2016-2017 рр.) у межах якої
запропоновано теоретико-методологічний підхід до формування еколого-
економічного механізму збалансованого розвитку рекреаційних територій, а
також науково-дослідної роботи Інституту агроекології і
природокористування НААН: «Еколого-економічні засади розвитку
рекреаційного природокористування» (ДР № 0116U005568, 2017 р.)
відповідно до якої обґрунтовано систему інструментального забезпечення
управління розвитком рекреаційних територій.
2. Ступінь обґрунтованості та достовірності наукових положень,
висновків і рекомендацій сформульованих у дисертації
Інформаційну основу дослідження становлять вітчизняні та міжнародні
законодавчі і нормативні акти у сфері рекреації, охорони навколишнього

3. 3
природного середовища, економіки природокористування, матеріали і звіти
Державної служби статистки України, Міністерства економічного розвитку і
торгівлі України, Міністерства екології і природних ресурсів України,
вітчизняних підприємств туристично-рекреаційної галузі, а також методичні
рекомендації наукових установ, інформація з інтернет-ресурсу, матеріали
власних досліджень, інші літературні джерела з проблематики дослідження.
Обґрунтованість наукових положень, висновків та рекомендацій,
сформульованих у дисертації, не викликає сумніву. Це підтверджується
використанням у дисертації великої кількості вітчизняних та зарубіжних
наукових праць, нормативно-правових джерел, основних положень
теоретичної економіки, економіки природокористування, екологічної
економіки та теорії сталого розвитку. Обґрунтованість та достовірність
наукових положень дослідження посилює використання автором
загальнотеоретичних методів наукового пізнання, фундаментальних
положень та принципів економіки природокористування, економіки
рекреації та туризму, що висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних
вчених з економічних проблем розвитку рекреаційних територій.
Для виконання поставлених завдань використовувались сучасні методи
наукових досліджень: монографічний (опрацювання наукових публікацій,
нормативних документів, статистичних даних); системний підхід, методи
аналізу та синтезу (обґрунтування методології системного дослідження
розвитку рекреаційних територій); економіко-статистичний (обробка
статистичних даних під час еколого-економічного аналізу сучасного стану
туристично-рекреаційної діяльності в Україні); індексний та
економетричного аналізу (оцінювання рівня ресурсного потенціалу
рекреаційних територій); кластерного аналізу (групування регіонів за рівнем
ресурсного потенціалу рекреаційних територій); кореляційно-регресійного
аналізу (дослідження впливу соціально-економічних чинників на
ефективність курортно-рекреаційної галузі); програмно-цільовий (розробка
стратегічних напрямів реалізації концептуальної моделі збалансованого
розвитку рекреаційних територій); теорії ігор (визначення оптимальної
стратегії поведінки економічних суб’єктів в системі регулювання розвитку
рекреаційних територій); розрахунково-конструктивний та
експериментальний (удосконалення еколого-економічного механізму
розвитку рекреаційних територій); економіко-математичного моделювання
(прогнозування тенденцій розвитку туристично-рекреаційної сфери);
абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків)
тощо.
У процесі вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань
дисертантом сформульовано теоретико-методологічні і науково-методичні
положення та обґрунтовано практичні рекомендації, спрямовані на еколого-
економічне забезпечення збалансованого розвитку рекреаційних територій.
Основні теоретичні та методичні положення, висновки і рекомендації
дослідження доведено до рівня практичних розробок, які сприяють

4. 4
формуванню ефективних інструментів збалансованого рекреаційного
природокористування.
3. Наукова новизна результатів дослідження
Аналіз теоретико-методологічних, методичних і практичних
рекомендацій дисертаційного дослідження, проведеного Ступенем Н.М. дає
достатньо підстав для висновку, що значна їх частина характеризується
науковою новизною і практичною цінністю. До найбільш вагомих наукових
результатів слід віднести ті положення, які науково обґрунтували
концептуальний підхід до збалансування розвитку рекреаційних територій,
що базується на реалізації трьох етапів: підготовчого (розробка Дорожньої
карти), інформаційно-аналітичного (формування системи індикаторів) і
функціонально-інструментального (вибір оптимального інструментарію).
Даний підхід дає можливість цілеспрямовано впливати на організацію
рекреаційної діяльності та внутрішню структуру територіальних елементів з
метою отримання максимального ефекту в процесі їх взаємодії.
На основі концептуального підходу здобувачем розроблено теоретико-
методологічний підхід до формування моделі збалансованого розвитку
рекреаційних територій, складовим елементом якого є методологічний підхід
до групування регіонів за рівнем ресурсного потенціалу, що є основою для
розробки сценаріїв розвитку рекреаційних територій та обґрунтування
стратегій збалансування їх реалізації за кожним із визначених сценаріїв.
Одним із важливих ключових положень, яке отримане в результаті
наукового дослідження є розроблена та обґрунтована, з наукової точки зору,
функціональна схема збалансування та ієрархії управління розвитком
рекреаційних територій. Схема включає теоретичний підхід до визначення
цілей, функцій та інструментарію управління рекреаційними територіями з
метою їх збалансованого розвитку на кожному ієрархічному рівні.
З метою підвищення ініціативності, відповідальності, координації,
консолідації та контролю за діяльністю ключових учасників туристично-
рекреаційної сфери науково обґрунтовано методичний підхід до
застосування глобальних критеріїв збалансування рекреаційної діяльності.
Удосконалено науково-методичний підхід до визначення сутності
рекреаційних територій як просторової системи взаємопов'язаних
екологічних, економічних та соціальних компонентів, функціонування яких
спрямоване на максимальне задоволення рекреаційного попиту населення;
методичний підхід до комплексного оцінювання ресурсного потенціалу
рекреаційних територій, що базується на використанні інтегрального підходу
і враховує систему природно-ресурсних, історико-культурних, соціально-
економічних та екологічних показників; теоретичні положення
збалансованого розвитку рекреаційних територій, які дозволяють
впорядкувати складові рекреаційної сфери в структурі еколого-економічної
системи; автором дослідження удосконалено структуру еколого-
економічного механізму управління збалансованим розвитком рекреаційних

5. 5
територій, яку систематизовано за трьома взаємопов'язаними блоками:
концептуальним, аналітичним та функціональним.
У процесі наукового дослідження набули подальшого розвитку
методологічні положення управління збалансованим розвитком рекреаційних
територій; система інструментарію еколого-економічного механізму
управління рекреаційними територіями, а також система складових процесу
формування інвестиційної привабливості рекреаційних територій; набули
подальшого розвитку теоретичні підходи до моделювання взаємозв'язків між
об’єктами і суб’єктів рекреаційної діяльності в процесі реалізації механізму
державно-приватного партнерства.
Дисертаційна робота складається із вступу, п'яті розділів, висновків,
додатків і списку використаних джерел.
Структура дисертації повністю узгоджується із її назвою, метою і
завданнями наукового дослідження. Дисертаційна робота належним чином
оформлена, наукові положення викладені конкретно і логічно, висновки
ґрунтуються на результатах власних авторських досліджень. Усе це дозволяє
стверджувати, що дисертаційна робота є завершеною та цілісною науковою
працею, а її змістовна побудова є послідовною та логічною.
У вступі дисертації розкрито актуальність наукового дослідження,
зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Сформульована
мета і завдання дослідження, окреслено методи та описана інформаційна база
дослідження, обґрунтовано наукову новизну і практичне значення одержаних
результатів, визначено особистий внесок дисертанта в їх розробку, наведено
результати апробації дослідження та його впровадження у практику
природогосподарювання (стор. 22-32).
У першому розділі «Концептуальні засади еколого-економічного
забезпечення збалансованого розвитку рекреаційних територій»
визначено сутність і роль рекреаційних територій у системі збалансованого
природокористування, обґрунтовано концептуальні положення еколого-
економічного збалансування розвитку рекреаційних територій та
удосконалено понятійно-категоріальний апарат за темою дисертаційної
роботи (стор. 33-109).
В цьому розділі дисертант наводить обґрунтування важливої ролі
еколого-збалансованого використання рекреаційних ресурсів у системі
природокористування (стор.33-49), визначає сутність та зміст збалансованого
розвитку рекреаційних територій (стор. 49-66) та визначає еколого-
економічні особливості формування збалансованого розвитку рекреаційних
територій (стор. 66-86). Даний аналіз є необхідною теоретичною базою для
авторських пропозицій щодо еколого-економічного забезпечення
збалансування розвитку рекреаційних територій.
Розглянуті питання теоретико-методологічних аспектів розвитку
рекреаційних територій дають підстави для розробки та наукового
обґрунтування концептуального підходу до збалансування розвитку
рекреаційних територій як необхідну складову формування методологічного
підходу для вирішення дисертаційних завдань (86-105).

6. 6
Заслуговує на увагу авторське наукове обґрунтування теоретичних
аспектів формування моделі узгодження інтересів природо користувачів та
органів управління на рекреаційних територіях, що дозволяє визначати
взаємозв’язки між економічними суб’єктами: державними органами влади,
органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та
населенням.
Здобувач доводить, що завдяки встановленню ефективних і прозорих
зв’язків між суб’єктами-природокористувачами скоординовано
задовольняються їх інтереси та виконуються стратегічні цілі і завдання, що
виникають у процесі використання потенціалу рекреаційних територій за
умови збереження якісних характеристик природних екосистем і формування
сприятливих умов для життя місцевого населення та оздоровлення
рекреантів. Систему зв’язків автор трансформуює у важелі та інструменти
комунікаційного, погоджувального, стимулюючого або стримуючого
характеру.
Необхідно погодитись з думкою дисертанта, що для реалізації Стратегії
розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, яка затверджена
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року як
нормативний документ і метою якої є «….формування сприятливих умов для
активізації розвитку сфери туризму та курортів згідно з міжнародними
стандартами якості та з урахуванням європейських цінностей…." важливою
умовою є розробка Дорожньої карти. Автором достатньо професійно
розроблені та науково обґрунтовані основні напрями Дорожньої карти та
наведено їх обґрунтування. (102-104).
У другому розділі «Теоретико-методологічні основи формування
системи управління рекреаційними територіями» обґрунтовано науково-
методологічні засади формування системи управління рекреаційними
територіями, розроблено теоретико-методологічний підхід до формування
моделі збалансованого розвитку рекреаційних територій та методичний
підхід до комплексного оцінювання їх ресурсного потенціалу.
Автором дослідження доведено, що процес формування рекреаційної
сфери, який базується на споживчих моделях минулого покоління і не
враховує повною мірою вплив соціально-економічних чинників,
удосконалення системи управління рекреаційними територіями на основі
системного підходу та аналізу.
У процесі наукового дослідження обґрунтовано науково-методологічні
засади формування системи управління рекреаційними територіями на основі
низки положень системного підходу.
На основі науково обґрунтованого теоретичного підходу здобувачем
сформована функціональна модель управління рекреаційними територіями,
яка теоретично обґрунтовує напрями забезпечення екологічних якостей
рекреаційних територій як економічного ресурсу. Такий підхід надає змогу
забезпечити стимулюючий вплив органів управління в системі рекреаційного
природокористування та підвищити інвестиційну привабливість
рекреаційних територій. Окрім того, доведено необхідність доповнення

7. 7
методології дослідження системи управління рекреаційними територіями
елементами рекреаційно-географічного, структурно-функціонального,
мережевого, програмно-цільового та маркетингово-аналітичного підходів (
стор.112-118).
На засадах концептуального підходу розроблено теоретико-
методологічний підхід до формування моделі збалансованого розвитку
рекреаційних територій, складовим елементом якого є методологічний підхід
до групування регіонів за рівнем ресурсного потенціалу, що є основою для
розробки сценаріїв розвитку рекреаційних територій та обґрунтування
стратегій збалансування їх розвитку за кожним із визначених сценаріїв.
Реалізацію стратегій збалансування автор дослідження пропонує здійснювати
за допомогою науково обґрунтованого еколого-економічного механізму та
відповідного інструментарію ( стор. 118-120).
Автором дослідження доведено, що збалансований розвиток
рекреаційних територій ґрунтується на досягненні рівноважного стану в
процесі реалізації екологічних, економічних та соціально-культурних цілей
розвитку територій, а за цими цілями систематизовано основні концептуальні
принципи та завдання щодо забезпечення їх збалансованого розвитку
(стор.120-122).
З метою системного і комплексного розв’язання завдань щодо
забезпечення збалансованого розвитку рекреаційних територій автором
застосовуються методи математичного моделювання. В процесі моделювання
автором визначено ключові типи розбалансованості системи, які
спричинюють ексцеси стійкого характеру у площині піднесення сфери
рекреації у конкретному регіоні, обґрунтовано необхідність пошуку «зони
збалансування інтересів» з урахуванням факторів, які спричинюють вплив у
напрямі незалежних змінних моделі (стор.124-132).
Для оцінювання розвитку рекреаційних території, відповідно до
принципів збалансованого розвитку, запропоновано використовувати
індикаторний підхід, який ґрунтується на відстеженні змін індикаторів у часі
через певні проміжки часу для однієї й тієї самої рекреаційної території і на
основі якого сформовано систему індикаторів, що відображають процес
оцінки рівня збалансованості рекреаційних територій. Результати оцінки
дозволяють коригувати напрями розвитку рекреаційної території, а також
здійснювати зміни в політиці управління рекреаційною територією (стор.142-
143).
Автором дослідження обґрунтовано методичний підхід до оцінки
привабливості територій для рекреаційного природокористування, в основі
якої лежить комплексне оцінювання ресурсного потенціалу рекреаційних
територій на основі інтегрального підходу, якісний аналіз якого служить
базою для розробки і прийняття ефективних управлінських рішень.
Інтегральний індекс рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій
(Irrp) налічує сукупні показники основних компонентів цього потенціалу
(природно-ресурсний, історико-культурний, соціально-економічний та
екологічний) ( стор. 152-165).

8. 8
У третьому розділі "Еколого-економічна оцінка сучасного стану та
тенденції розвитку рекреаційних ресурсів території України" автором
дослідження оцінено рівень ресурсного потенціалу рекреаційних територій у
розрізі регіонів України, а також здійснено аналіз сучасного стану та
виявлено тенденції розвитку вітчизняної туристично-рекреаційної галузі з
урахуванням світового досвіду (стор. 172-235).
У результаті дослідження визначено, що Україна посідає одне із
чільних місць з-поміж країн Європи за рівнем рекреаційного потенціалу,
зокрема історико-культурних та природних ресурсів. Рекреаційний потенціал
України існує майже в усіх її регіонах (стор 172-176).
На підставі розглянутого у другому розділі методичного підходу
здійснено розрахунки сукупних індексів основних компонентів та
інтегрального індексу рівня ресурсного потенціалу рекреаційних територій,
що надало можливість провести ранжування регіонів України залежно від
значень цих показників. Аналіз результатів розрахунків свідчить, що за
сукупністю розглянутих компонентів оптимальні умови для реалізації
ресурсного потенціалу та розвитку рекреаційних територій має АР Крим
(підсумкова оцінка 0,78). Дещо нижчим є потенціал у Львівській (індекс –
0,61), Одеській (0,54) та Закарпатській (0,51) областях. Натомість більшість
регіонів України мають низький рівень ресурсного потенціалу рекреаційних
територій порівняно з найкращими аналогами в країні (стор. 177-187).
Шляхом кореляційно-регресійного аналізу автором дослідження
визначено соціально-економічні чинники, які мають найтісніший вплив на
показники економічної ефективності курортно-рекреаційної галузі України.
Отримано математичні залежності зміни значень доходів курортно-
рекреаційними спеціалізованими підприємствами від цих чинників. Такий
підхід дає можливість розрахувати ймовірні тенденції параметрів
ефективності функціонування курортно-рекреаційної галузі залежно від
зміни чинників впливу.
Для аналізу впливу наведених чинників на розвиток курортно-
рекреаційної галузі автор побудував лінійну множинну регресійну модель.
Результати засвідчили існування дуже тісного зв’язку між факторними та
результативними ознаками (коефіцієнт множинної кореляції R = 0,98) (стор.
205-207).
У четвертому розділі «Шляхи удосконалення еколого-економічного
механізму управління розвитком рекреаційних територій» визначено
напрями удосконалення еколого-економічного механізму управління
розвитком рекреаційних територій, науково обґрунтовано функціональну
схему збалансування та ієрархічного управління розвитком рекреаційних
територій, удосконалено теоретичний підхід до застосування відповідного
інструментарію управління рекреаційними територіями (стор. 241-310).
З метою визначення та розподілу функцій управління рекреаційними
територіями на принципах збалансованості розвитку розроблено
функціональну схему збалансування та ієрархічного управління розвитком
рекреаційних територій. В основу розробки функціональної схеми покладені

9. 9
аспекти розподілу функцій і цілей за відповідними рівнями управління та
відповідальності за розвиток рекреаційних територій на основі існуючого
рекреаційного потенціалу та напрямів його збалансування( стор.244-246).
Реалізація розробленої функціональної схеми здійснюється шляхом
удосконалення еколого-економічного механізму, сутність та інструментарій
якого змінюється залежно від мети, цілей та умов функціонування і включає
такі складові як суб’єкти та об’єкти управління, функціональні інструменти,
принципи взаємодії, інституціональні аспекти, методи забезпечення
розподілу ресурсів, технології функціонування організаційних структур
Еколого-економічний механізм включає три взаємопов'язані між собою
блоки: концептуальний (мета, об’єкт, принципи, суб’єкти, інституції,
завдання), аналітичний (система критеріїв та індикаторів розвитку залежно
від стану та потенціалу рекреаційних територій) та функціональний (процес
забезпечення управління через технології та інструменти), що повністю
відповідає його призначенню ( стор. 246-249).
Для реалізації еколого-економічного механізму управління
рекреаційними територіями автором дослідження сформовані групи
інструментів: нормативно-правові, які включають інструменти нормативного
обмеження, законодавчого та правового регулювання; еколого-економічні,
спрямовані на стимулювання або примусове забезпечення раціонального і
еколого-безпечного використання рекреаційного потенціалу; організаційно-
економічні, що передбачають організацію та економічне регулювання
організаційної діяльності суб’єктів рекреаційної діяльності. У роботі
проаналізовано нормативно-правову базу забезпечення розвитку
рекреаційних територій, виявлено проблеми і протиріччя в законодавстві,
сформульовано пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового
механізму регулювання сфери рекреації (стор. 254-274).
З метою прогнозування результатів впливу інструментів
стимулюючого характеру на рівень екологізації господарської діяльності у
сфері рекреації запропоновано підхід до моделювання взаємозв'язків між
державними органами та суб’єктами рекреаційної діяльності, що
здійснюються в рамках державно-приватного партнерства (стор. 290-307).
У п’ятому розділі «Стратегічні напрями збалансованого розвитку
рекреаційних територій України» обґрунтовані стратегічні пріоритети
збалансованого розвитку рекреаційних територій України на перспективу,
запропоновано систему заходів з формування інвестиційної привабливості
рекреаційних територій та визначено напрями збалансованого розвитку
туризму (стор. 309-370).
Заслуговує на увагу авторський методичний підхід до формування
комплексу стратегічних пріоритетів, який ґрунтується на комплексному
аналізі – визначенні мети – розробці альтернативних стратегій – виборі
стратегій – реалізації стратегій. Алгоритм формування комплексу
стратегічних альтернатив реалізації ресурсного потенціалу рекреаційної
території автор пропонує та обґрунтовує застосуванням стратегій:
використання можливостей; усунення загроз зовнішнього середовища,

10. 10
збереження і використання сильних сторін території; усунення слабких
сторін з подальшим якісним аналізом сформованого комплексу стратегічних
альтернатив, що дає змогу побудувати структурно-логічну модель стратегії з
урахуванням переваг рекреаційної території, унікальності територіального
рекреаційного продукту, культурно-етнічної самобутності регіонального
суспільства і сприятиме підвищенню конкурентоспроможності рекреаційної
території загалом (стор. 313-315).
За результатами ранжування і групування регіонів України за рівнем
ресурсного потенціалу рекреаційних територій автором запропоновано три
сценарії їх розвитку: територія як сировинний донор, яка може бути
міжрегіональним ринком забезпечення рекреаційних послуг для регіонів з
низьким і дуже низьким рівнем ресурсного рекреаційного потенціалу;
нейтральні території, які мають середній рівень ресурсного рекреаційного
потенціалу для забезпечення рекреаційних послуг і забезпечують середній
рівень потреб у рекреаційних послугах; територія як сировинний реципієнт,
яка не може забезпечити свої потреби у рекреаційних послугах унаслідок
низького рівня ресурсного рекреаційного потенціалу і є безпосереднім
учасником міжрегіонального ринку рекреаційних послуг. Для кожного
сценарію розвитку рекреаційних територій і забезпечення рекреаційних
послуг для населення розроблено стратегію збалансування та сформовано
групи інструментів: організаційно-правових - для забезпечення соціальних
стандартів сталого розвитку регулюванням економічної діяльності та
еколого-економічних − для регулювання економічної діяльності на цих
територіях (стор. 316-318).
На основі науково-обгрнутованого концептуального підходу до
збалансування розвитку рекреаційних територій та теоретико-
методологічного підходу до формування моделі переходу до збалансованого
розвитку рекреаційних територій автором дослідження розроблено описову
модель розвитку рекреаційних територій. Модель включає в себе ряд позиції,
які дозволяють теоретично обґрунтувати поетапний перехід до
збалансованого розвитку рекреаційних територій залежно від наявного
ресурсного рекреаційного потенціалу, сценаріїв розвитку та стратегічних
підходів до збалансування на основі складових еколого-економічного
механізму (стор. 318-319).
У процесі дослідження, на основі структуризації складових процесу
формування інвестиційної привабливості рекреаційних територій,
розроблено напрями її підвищення та ієрархічно підпорядкована система
заходів і важелів регулювання інвестиційної діяльності в рекреаційній сфері,
що містить чотири ключові підсистеми: ринкове регулювання, прямий та
непрямий впливи, інфраструктурне забезпечення регулюючої системи (стор.
336-338).
Здобувачем обґрунтовано, що глобальні критерії збалансованого
розвитку туризму є важливим складовим елементом моделі управління
рекреаційними територіями. Зокрема, можливість інтерпретації ієрархії потреб
по А. Маслоу для ключових учасників відносин у сфері туристично-

11. 11
рекреаційної діяльності, за якою система цінностей, цілей, напрямів і
інструментів реалізації управлінських рішень формується на базі глобальних
критеріїв збалансованого туризму для дестинацій (GSTC-D), надасть
можливість підвищити їх ініціативність, відповідальність, координацію,
консолідацію і контроль. З метою зниження негативного впливу туризму на
соціо-еколого-економічний стан рекреаційних територій слід застосовувати
систему обґрунтованих заходів регулювання туристично-рекреаційної
діяльності на основі глобальних критеріїв збалансованого розвитку туризму
(стор. 355-365).
Досягнуті в дисертаційній роботі наукові результати доведено до рівня
теоретичних і практичних рекомендацій, які можна використати під час
формування напрямів подальшого еколого-економічного забезпечення
збалансованого розвитку рекреаційних територій.
4. Теоретичне і практичне значення результатів дослідження
Наукові положення, висновки і рекомендації, які містить дисертація у
своїй сукупності мають істотне значення для економічної науки. Їх можна
кваліфікувати як внесок здобувача в подальший розвиток і розробку
теоретико-методологічних засад та науково-організаційних підходів щодо
еколого-економічного забезпечення збалансованого розвитку рекреаційних
територій.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що в
дисертаційній роботі сформульовані теоретичні положення та обґрунтовані
практичні рекомендації, спрямовані на еколого-економічне забезпечення
збалансованого розвитку рекреаційних територій. Основні теоретичні та
методичні положення, висновки і рекомендації дослідження доведено до
рівня практичних розробок, які сприяють формуванню ефективних
інструментів збалансованого рекреаційного природокористування.
Висновки і рекомендації, які містяться у дисертаційній роботі мають
практичне значення та знайшли відповідне впровадження у виробництво, що
підтверджується довідками Міністерства екології та природних ресурсів
України (довідка № 15-01-91-17/1 від 27.07.2017 р.), Головного управління
Держгеокадастру у Львівській області (довідка № 31-13-0.1-14914/2-17 від
23.11.2017 р.), Управління земельних ресурсів Львівської міської ради
(довідка № 2403-вих-5618 від 07.11.2017 р.), Державної екологічної інспекції
у Львівській області (довідка № 01-356 від 24.01.2018 р.), ДП «Львівський
науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (довідка № 702 від
25.10.2017 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у
навчальному процесі Львівського національного аграрного університету
(довідка № 01-27-02-1138/1 від 17.10.2017 р.).
Крім вищезазначеного наукові результати дисертаційного дослідження
можуть бути використані при розробці стратегічних та комплексних програм

12. 12
розвитку рекреаційних територій на засадах еколого-економічного
обґрунтування регіонами України.
5. Повнота викладу наукових положень, висновків і рекомендацій
в опублікованих працях дисертанта
Результати дисертаційного дослідження Ступеня Назара Михайловича
достатньо викладені в наукових працях.
Новизна отриманих результатів дослідження підтверджена відповідною
апробацією у фахових наукових виданнях, а також адресною практичною
реалізацією. Результати роботи оприлюднені автором на наукових, науково-
практичних конференціях, семінарах міжнародного і національного рівнів.
Опубліковані праці відповідають вимогам МОН України. Список
опублікованих праць наведено в авторефераті.
Зміст автореферату ідентичний положенням, висновкам і
рекомендаціям, що містяться у дисертаційній роботі.
6. Дискусійні положення та критичні зауваження
Відмічаючи в цілому значне і корисне для науки і практики наукове
дослідження та оцінюючи позитивно дисертаційну роботу Ступеня Н.М.,
необхідно зауважити, що вона не позбавлена недоліків змістовного характеру
та дискусійних моментів, серед яких:
1. Необхідно відмітити, що в процесі дисертаційного дослідження
автором проведене достатньо ґрунтовний аналіз вітчизняних і зарубіжних
джерел щодо теми дисертаційного дослідження, однак, бажано було б,
проаналізувати та розробити напрями імплементації директив і регламентів
ЄС в сучасну законодавчо-нормативну базу України, які стосується охорони і
раціонального використання рекреаційних ресурсів та забезпечення
екологічної безпеки при їх використанні. Тим більш, що наказам
Міністерства екології та природних ресурсів України у 2014 році
затверджено план заходів з імплементації актів ЄС в українське
законодавство, а Україна взяла на себе ряд зобов’язань щодо наближення
українського законодавства до норм і стандартів ЄС.
2. Думка автора, що важливим аспектом розвитку рекреаційних
територій є їх "….бізнес-ємность, яка відображає рівень насиченості такого
середовища підприємницькими структурами, за умови збереження якісного
стану довкілля та задоволення інтересів господарюючих суб’єктів у межах
рекреаційної території, та забезпечить бажаний рівень рентабельності…"
(стор.100). Однак, на жаль, в дисертаційній роботі здобувач не торкається
питань попередження шкідливих наслідків від екстенсивного використання
рекреаційних ресурсів з метою недопущення негативних змін у природному
середовищі. Інтенсивність зовнішнього впливу на природні рекреаційні
ресурси не може перевищувати деяку межу, вище якої система не здатна

13. 13
самовідновлюватися. Ця межа повинна базуватися на жорстких екологічних
регламентах природокористування.
3. На сторінці 101 дисертаційної роботи (рис. 1.11) автором
наведено концептуальний підхід до збалансування розвитку рекреаційних
територій, одним з ключових елементів якого є запровадження державно-
приватного партнерства у систему управління розвитком рекреаційних
територій, який базується на існуючому законодавстві. Згідно Закону
України "Про державно-приватне партнерство" (2010) "…державно-
приватне партнерство у сфері природокористування можна визначити як
юридично оформлену на певний термін взаємовигідну співпрацю органів і
організацій державної влади та бізнес-підприємницьких структур відносно
природно-ресурсних об’єктів, а також об’єктів природоохоронної
(екологічної) інфраструктури". Таке партнерство передбачає розподіл
відповідальності, ризику та результатів між партнерами з метою найбільш
ефективної реалізації проектів у сфері природокористування, що мають
важливе державне, регіональне і суспільне значення. Бажано було б в роботі
більш повно розкрити питання щодо розподілу відповідальності, ризиків та
результатів між партнерами в процесі рекреаційної діяльності.
4. Концептуальний підхід до збалансування розвитку рекреаційних
територій включає блок функціонально-інструментальний, складовими
елементом якого є питання оподаткування, бюджетування, субсидіювання,
кредитування та страхування рекреаційної діяльності, однак, на жаль, в
подальших дослідженнях автор не розкриває ці позиції. Хоча, на нашу думку,
вони є важливими, особливо в системі запровадження державно-приватного
партнерства у сферу рекреаційної діяльності.
5. Автор дослідження констатує факт (стор. 116) наявності
екологічних, економічних та соціальних проблем в межах рекреаційних
територій, однак, на жаль, в роботі вони чітко не визначені і, напевно, не всі
вони пов’язані з діяльністю тільки рекреаційних об’єктів. Значна їх кількість
виникли завдяки діяльності господарсько-виробничих комплексів регіонів.
Рекреаційні території в цілому є поліфункціональними або
багатофункціональними, що потребує іноді вирішення конфліктів інтересів
між природокористувачами при використанні тих чи інших природних
ресурсів, а вченим бажано було б розробити наукове обґрунтування заходів
та механізмів щодо збалансування їх інтересів та збалансованого розвитку
цих територій.
6. Для забезпечення виконання завдань, визначених у статті 52
Земельного кодексу України, якою передбачено необхідність прийняття
закону про порядок використання земель рекреаційного призначення
розроблено проект Закону України "Про землі рекреаційного призначення".
Цей законопроект має визначати правові засади використання земель
рекреаційного призначення. У розвиток цього питання дисертанту бажано
було б розробити ряд заходів та наукових положень щодо раціонального і
еколого-безпечного використання земель для потреб різних галузей