1. Сучасний зміст екологічного виховання
Успіх екологічного виховання дошкільнят значною мірою залежить від того, який
зміст знань про досить складний і багатоманітний світ Природи їм пропонують. Л.С.
Виготський наголошував: знання засвоюватимуться дитиною та сприятимуть її розвитку
лише за умови врахування психічних та фізичних можливостей дитини, способів її
орієнтації у довкіллі, характеру педагогічного впливу.
Зміст екологічного виховання включає два аспекти: засвоєння екологічних знань та їх
трансформацію у ставлення. Знання — обов'язковий компонент процесу формування
екологічної компетентності, ставлення — його кінцевий продукт. Бо ж, коли людина нічого
не знає про об'єкт, то й ставиться до нього байдуже. Екологічні знання сприяють
формуванню усвідомленого ставлення й закладають початок екологічної свідомості. Якщо
ж ставлення побудовано поза розумінням закономірних зв'язків у природі, соціоприродних
зв'язків людини з природним довкіллям, воно не може бути стрижнем екологічної
компетентності, оскільки при цьому Ігноруються об'єктивно існуючі процеси і враховується
лише суб'єктивний фактор. Екологічні знання допомагають людині усвідомити причини
можливих екологічних змін, підказують шляхи запобігання їм. Ознайомлення із законами
природи має розпочинатися з дошкільного дитинства. Можливість та успішність цього
процесу доведено численними психолого-педагогічними дослідженнями. Для дошкільнят
науковці виділяють три напрями екологічних знань: з біоекології, соціальної та прикладної
екології.
Психолого-педагогічними основами формування первинних екологічних уявлень у
дошкільників є ідеї провідних учених С.Л. Рубінштейна, Л.С. Виготського, О.В. Запорожця,
М.М. Поддьякова, В.В.Давидова.
Їх короткий зміст.
• Дітей дошкільного віку можна ознайомлювати з будь-якою сферою дійсності за умови, що
її об'єкти та зв'язки між ними представлені наочно і є можливість включити їх у практичну
діяльність дитини.
• Добираючи зміст та обсяг інформації, слід ураховувати особливості інтелектуального
розвитку та мислення дітей, в яких переважає дієвість та образність; система знань може
бути у форміуявлень, а не понять.
• Зміст має ускладнюватися не за рахунок розширення засвоєних фактів, а через
установлення зв'язків та залежностей між об'єктамита явищами дійсності.
Для систематизації знань треба виокремити центральну ланку, навколо якої групувати
конкретні знання. Такою ланкою може бути найважливіший зв'язок та залежність певної
сфери дійсності.
Загальну стратегію пізнавальної діяльності дошкільників розробив М.М. Поддьяков.
Її суть полягає у тому, що дітей треба вчити розглядати об'єкт лише в тій системі предметів,
в якій він існує та функціонує. Це дасть змогу уникнути хаотичності конкретних знань,
сформувати цілісне уявлення про об'єкт. Пізнавальний процес має відбуватися в певній
2. послідовності: від сприймання об'єкта як окремого цілісного утворення — до системи
об'єктів, завдяки яким він існує, від них — до аналізу властивостей об'єкта, які
уможливлюють взаємозв'язкиз іншими суб'єктами системи.
Систематизовані знання значно розширюють можливості дошкільнят в осягненні
прихованих істотних зв'язків у певній сфері дійсності. Докорінно змінюється підхід дитини
до аналізу об'єктів та явищ дійсності, в неї формується потреба знайти приховані внутрішні
зв'язки та закономірності. Формування системи конкретних уявлень, упорядкованих
поступовістю їх отримання, забезпечує вихід за межі безпосереднього сприймання.
Здійснювати перцептивні та інтелектуальні дії можливо за допомогою схем, моделей,
використання яких передбачає практичну діяльність.
У авторському дослідженні доведено можливість формування в дошкільників
узагальненого уявлення про екологічну єдність усіх об'єктів природи. За умови послідовно
організованих спостережень у природі, використання динамічних моделей екосистем діти
середнього дошкільного віку простежують взаємозв'язки, починаючи з однієї-двох ланок, а
старші — ланцюжок до п'яти ланок: температура повітря — температура ґрунту — стан
рослин — поведінка комах — зміна поведінки птахів. У науковий та практичний обіг у
системі дошкільної освіти вперше було введено терміни "екологічні уявлення", "екологічне
виховання дошкільників", які ввійшли до першого видання програми виховання дітей
дошкільного віку "Малятко" {1991 р.).
Центральним ядром, що об'єднує знання про світ природи, є уявлення про живий
організм, його властивості, потреби та способизадоволення.
Перша змістова лінія передбачає формування в дітей уявлення про живий організм. У
природі такими організмами є рослини, тварини, людина. Живому організмові притаманні
певні властивості. Він самостійно рухається, живиться, дихає, відчуває, росте, розвивається,
розмножується, що можливо за умови задоволення потреб у просторі, повітрі, їжі, світлі,
теплі, їх належній кількості, якості. Наявність таких уявлень сприяє формуванню мотиву
бережливого поводження з об'єктами природи; "тому що вони живі", готовності
задовольнятипотребиживих істот або не заважати їм це робити.
Знання про потреби живого організму доступні дітям, починаючи з молодшого віку,
оскільки їх можна наочно представити та включити у діяльність дитини. Посильність для
дошкільнят засвоєння системи знань проживий організм доведено дослідженнями О.ф.
Терентьєвої, Н.М. Кондратьєвої, Т.А. Маркової, І.О. Комарової, Д.Ф. Петяєвої, а також
багаторічними авторськими дослідженнями. Усвідомлення дитиною властивостей та потреб
усього живого сприяє розумінню самоцінності життя, його вразливості, неприпустимості
завдання йому шкоди.
Друга змістова лінія зорієнтована на усвідомлення дітьми залежності живого
організму від середовища, в якому він існує, пристосувальних особливостей зовнішнього
вигляду (форма та структура частин рослин, будова органів пересування, дихання,
живлення, форма та покрив тіла тварин), поведінки (як тварини пересуваються, дихають,
3. живляться, відпочивають, доглядають за дитинчатами, де зимують). Систематизація
здобутих знань сприяє формуванню узагальнених уявлень про різні середовища існування
(повітряне, наземно-повітряне, водне, ґрунтове) і трансформується у бережливе ставлення
до середовища, без якого живі істоти не здатні вижити.
Третя змістова лінія тісно пов'язана з попередніми й ґрунтується на властивості
живого організму задовольняти життєво важливі потреби завдяки іншим живим істотам.
Головним при цьому є ланцюг живлення, а також розмноження (запилення квіток
комахами, можливість влаштувати гніздо, сховатися від небезпеки тощо). В результаті
усвідомлення дітьми взаємозв'язків між живими істотами формуються узагальнені уявлення
про багатоманітність рослинного й тваринного світів, екосистеми лісу, водойми, луки та
зорієнтованість на дбайливе ставлення до всіх живих істот та їхнього середовища.
Четверта змістова лінія орієнтує на те, що здатність людини жити, задовольняти свої
потреби як живого організму можлива завдяки природі. Людина — частина природи, а
відтак, дбаючи про себе, слід дбати і про природу, без якої неможливе життя. Оскільки
діяльність людини впливає на стан повітря, води, ґрунту, рослин, тварин, діяти слід так,
щоб не зашкодити природі, а отже, й собі. Таким чином, усі змістові лінії базуються на
центральній ланці залежностей — потребах живого організму та можливості їх
задоволення, поступово ускладнюючись, актуалізують відповідний мотив екологічно
доцільної поведінки дитини. У молодших дошкільнят переважає емоційний характер
мотивації, що дає можливість передбачати наслідки своїх дій у природі. У старших
дошкільнят емоції поступово інтелектуалізуються, що дає їм змогу передбачати віддалені
наслідки своїхдій.
Вагоміше місце у змісті екологічних знань набувають знання із соціальної екології,
які різнобічно висвітлюють проблеми системи "людина - суспільство - природа",
допомагають усвідомити своє місце у природі. У сферу предметного поля екології останнім
часом правомірно залучено людину як об'єкт дослідження. Здоров'я людини — складне
міжгалузеве наукове поняття, що відображає стан і характер взаємодії особистості з її
внутрішнім та зовнішнім середовищем, тобто має тісний зв'язок з екологією. Життєвий
простір людини також включений у певну екосистему. її діяльність зумовлює антропогенне
навантаження на природне довкілля, що має свої якісні й кількісні характеристики.
Фізіологічні потреби організму людини визначають певні межі й певні вимоги до
середовища існування. Таким чином, людина постає як біологічний вид і як екологічний
чинник. Вивчати зв'язки людини з природою потрібно не тільки для того, щоб знати, які
природні чинники необхідні для життя людини, суспільства, а й для того, щоб розуміти
вплив людини на природу. Сучасна екологічна ситуація — яскраве свідчення того, що
людина не може відмежуватися від природиі жити лише в соціокультурному середовищі.
Відомий фахівець з екологічної освіти О.М. Захлібний виділяє чотири взаємопов'язані
компоненти екологічних знань: пізнавальний — головні ідеї про характер взаємодії
природи і суспільства, про глобальні екологічні проблеми та шляхи їх розв'язання;
4. ціннісний— ціннісні орієнтації щодо суспільної та особистісної значущості природи;
нормативний — основи моральних та правових норм природокористування, правила
поведінки у довкіллі; діяльнісний — види та способи діяльності, спрямовані на формування
практичних екологічних умінь.
Пізнавальні знання — це знання про факти, терміни, узагальнені уявлення,
елементарні поняття. Вони дають дітям змогу орієнтуватися в природному довкіллі,
розуміти єдність природи, взаємозалежність її об'єктів та явищ.
Оцінні знання характеризують норми ставлення до об'єктів та явищ, значення їх для
природи і людини. Цей компонент знань важливий для формування ціннісного ставлення до
природи.
Нормативні знання характеризуються тим, що допомагають усвідомити правила
поведінки в природі, діагностувати дійсність, передбачати можливі наслідки дій людини у
природі, розуміти, до чого призводить порушення екологічних процесів.
Прикладні (діяльнісні) знання використовуються у природоохоронній діяльності,
дають можливість взаємодіяти з об'єктамиприродногодовкілля.
Задля забезпечення неперервності освітнього процесу всі чотири компоненти екологічних
знань мають бути включені і в дошкільну ланку освіти.
Розглянемо це на прикладі ознайомлення старших дошкільнят з темою "Вода".
Важлива умова високої ефективності навчання (повнота, системність, усвідомленість
знань) — дотримання певних принципів відбору екологічних знань для засвоєння дітьми,
Найважливіші з них — принципи науковості, доступності, системності, енциклопедичності,
інтеграції, концентричності, орієнтації на екологічно доцільну поведінку, конструктивізму,
наступності.
Принцип доступності передбачає адаптацію складних для розуміння дошкільнят
наукових термінів, пояснення їхнього змісту доступною для дітей цього віку мовою із
залученням ігрових та казкових персонажів, образних порівнянь тощо, можливість
проілюструвати наукові факти на об'єктах найближчого природного довкілля, визначення
доцільного обсягуподачіфактичного матеріалу (назв, цифр тощо).
Принцип системності — один з найскладніших для реалізації та найважливіших за
значенням для формування в дітей екологічних уявлень. Джерелом розумового розвитку є
зміст знань, засвоєння дитиною наукових (а не емпіричних) понять, які потребують
відповідної форми навчання (Л.С. Виготський). Матеріал, упорядкований у цілісну систему
з простим принципом побудови, легше засвоюється, ніж розрізнений. Сучасними дослі-
дженнями доведено, що дошкільник здатний у процесі предметно-чуттєвої діяльності
зрозуміти істотні центральні зв'язки явищ та відтворити їх у формі уявлень. Таким чином,
основою систематизації екологічних знань мають бути поняття, що відтворюють основні
екологічні взаємозв'язки живого організму із середовищем. Важливим також є положення
про те, що при засвоєнні дітьми систематизованих знань формується загальна стратегія
пізнавальної діяльності, яка розгортається за певною логічною схемою — від виокремлення
5. окремого об'єкта до встановлення його зв'язків із середовищем та іншими об'єктами, в
системі яких він існує. Така логіка пізнання формує установку на пошук прихованих,
внутрішніх зв'язків у природі, що важливо для усвідомлення дошкільнятами екологічних
взаємозв'язків.
Принцип енциклопедичності полягає в засвоєнні дітьми певного обсягу та змісту
знань про природу, завдяки яким вони орієнтуються у світі тварин, рослин, об'єктах
неорганічної природи, найпоширеніших явищах природи. Наявність різногалузевих знань
може стати підґрунтям для формування елементарної картини світу, сприятиме успішному
засвоєннюзмісту шкільної програми.
Принцип інтеграції забезпечується самим характером екологічних знань, що
поєднують у своєму змісті різні наукові галузі. Інтеграція передбачає екологізацію
діяльності педагога та різних видів діяльності дитини. Особливості організації освітньо-
виховної роботи з дошкільниками в дитячому садку дають змогу створювати більш
оптимальні умови для реалізації цього принципу, ніж у школі.
Принцип концентричності випливає зі специфіки організації дошкільної освіти,
цілісного сприймання навколишнього світу дошкільнятами. Цей принцип тісно пов'язаний з
попередніми принципами енциклопедичності та інтеграції і полягає у тому, що діти,
починаючи з ознайомлення із зовнішніми властивостями об'єктів природи (молодші
дошкільники), поступово приходять до пізнання внутрішніх істотних їх зв'язків із
середовищем у старшому дошкільному віці. В такий спосіб формується достатнє розуміння
природив її взаємозв'язках, мінливості, розвитку.
Принцип орієнтації на екологічно доцільну поведінку полягає у відборі обсягу та
змісту знань про найближче природне оточення, які можна довільно актуалізувати у
повсякденній взаємодії зі світом природи (а не накопичувати на майбутнє) і які
допомагають передбачати наслідки власного поводження стосовно його об'єктів. Це
принцип зорієнтованийна забезпечення дієвості набутих дітьми знань.
6. Сучасні проблеми екологічного виховання дошкільників.
Катастрофічний стан навколишнього середовища, що нині вже істотно визначає
здоров'я людей, тривалість їх життя, саму можливість стабільного існування, спонукає до
дослідження та роздумів усіх небайдужих людей. Проблеми природокористування
постають сьогодні перед громадськими діячами, письменниками, економістами,
істориками, педагогами та ін. Власне, стає зрозумілим, що сфера природокористування
повинна служити об'єктом пильної уваги кожної людини. Лише за такої умови можна
вивільнити раціональні, гуманістичні принципи, які сприяють розв'язку екологічних
проблем.
Важливо сьогодні, щоб усі - дорослі та діти - стали на шлях співпраці з природою.
Отож одним із провідних завдань ДНЗ є екологічне виховання підростаючого покоління.
Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах життєдіяльності дитини, на кожному
етапі ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові
особливості.
Сучасний ДНЗ є першою сходинкою збагачення дітей знаннями про природне і
соціальне оточення, знайомство з загальною, цілісною картиною світу та формування
науково - обґрунтованого,моральногойестетичного ставлення до нього.
Зростає роль дошкільного навчального закладу у формуванні відповідальності
особистостіза історичну долюкраїни та всебічний прогрес українського суспільства.
Цілеспрямований процес формування відповідального ставлення дошкільників до
природи в усіх видах навчальної суспільно корисної діяльності та спілкування з природою
складають сутність екологічної освіти і виховання, які конкретизують і поглиблюють
основнуціль - формування екологічного культури, екологічної відповідальності.
Принципове значення в педагогіці і психології має положення про те, що ставлення
до природи набуває риси відповідального тільки при умові всебічного екологічного
виховання особистостіз дошкільного віку до глибокої старості.
В системі екологічного навчання і виховання дошкільників педагоги враховують той
факт, що ставлення до природи включають такі аспекти. Перший виражає ставлення до
природи як предмета матеріального виробництва, об'єкта праці та життєдіяльності людини.
Другий - як ставлення до особистих природних даних, до свого організму, який включений
в систему екологічної взаємодії. Третій показує ставлення людей до діяльності, пов'язаної з
вивченням і охороноюнавколишнього природногосередовища.
Соціальна відповідальність є універсальною формою зв’язку і взаємозалежності
особистості та суспільства. Категорія соціальна відповідальність розглядається у
взаємозв’язку з категоріями свобода і необхідність. Суб'єктивною передумовою соціальної
відповідальності є свобода волі, розуміння як здатності суб’єкта приймати рішення зі
знанням справи; умовою і компонентом свободи волі є пізнання зовнішньої необхідності.
Не пізнаючи об'єктивних законів природи та суспільства, люди не вільні у своєму виборі
(свобода волі), своїй діяльності (свобода дії). Соціальна відповідальність означає міру
7. вільного прояву суб’єктом своїх обов'язків і права вибору в конкретних умовах
оптимального варіанту ставлення до дійсності, виходячи з прогресивних інтересів
суспільства.
Отже, визначимо ставлення до природи як свідомого вибору зв'язків дошкільнят з
різними природними об'єктами і явищами. Природними об’єктами в цьому випадку є сама
природа, екосистеми і геосистеми, власне людина як природна істота. Крім того, в систему
екологічних чинників включається відношення до діяльності, пов'язаної з використанням та
охороною природи. Названі відношення проявляються у вигляді необхідності, а також
емоцій, симпатії, прив’язаності, любові, байдужості, ворожнечі, антипатії тощо.
Відповідальне ставлення до природи - це здатність і можливість дитини свідомо, а
отже цілеспрямовано, добровільно, виконувати вимоги і вирішувати завдання морального
вибору, досягаючи певного результату. Метою поведінки дошкільника повинні бути такі
вчинки, які спрямовані на підтримку відтворюючих сил природи, нанесення найменшого
збитку її естетичних і матеріальних цінностей, на збереження природи для майбутніх
поколінь. Добровільне, вільне дотримання моральних вимог, пов'язаних з відношенням до
природи, передбачає переконаність в необхідності такої поведінки, а не страх за можливе
осудження з боку оточуючих. Саме переконаність дозволяє людині протидіяти будь - якому
впливу, а також долати свої сумніви, які не відповідають екологічній необхідності.
Відповідальність, як внутрішня якість особистості, є поєднання раціонального й
емоціонального, гармонійний зв'язок розуму і почуття. Екологічна відповідальність
пов'язана з такими якостями дитини, як цілеспрямованість, зібраність, вміння мобілізувати
свої можливості, самоконтроль, передбачення наслідків своїх дій в природному середовищі,
критичне ставлення до себе та інших. Вихователю необхідно знати, що екологічна
відповідальність та інші явища соціальної відповідальності, виражається в таких емоційних
станах: турбота, занепокоєння, старанність, тривога, напруженість, хвилювання,
зосередженість, сумнів та ін.
Відповідальне ставлення дитини дошкільного віку до природи ми розглядаємо як
аспект утвердження відповідальності в якості стійкої риси характеру особистості.
Екологічна відповідальність як внутрішня якість, як елемент свідомості є формою
прийняття системи відповідальної залежності людини та природи. Вона характерна у вищій
мірі позитивним відношенням до суспільних потреб і заснована на глибокому розумінні
своїхвчинків, в усвідомленні цінності та соціальної ролів екологічній ситуації.
Система потреб складає ядро особистості. Покликання до спілкування з природою
властиве людині органічно, адже усім своїм минулим, сучасним і майбутнім вона пов'язана
з природою. Покликання до природи включає всі прояви активності: чисто біологічну
активність темпераменту, і соціальну активність переконань. Необхідність спілкування з
природою включена в структуру біологічних і пов'язаних з ними матеріальних потреб, та
ідеальних (духовних, культурних) потреб пізнання природи, сенсу життя, існування.
Зростає значення розвитку потреб нового типу - в цілісному відтворенні освоєного світу, у
8. відповідальності за духовний розвиток людини в поєднанні з розвитком навколишнього
середовища. Актуальність формування саме цієї потреби пояснюється загостренням
суперечностей між відношенням до навколишнього середовища екологічної основи життя і
ставленням людини до самої себе.
Для педагога важливо, щоб потреба спілкування з природою впливала на соціальні
потреби дошкільника, наприклад, постати певне місце в колективі, користуватися
прив'язаністю друзів, увагою вихователя. Потреба в спілкуванні з природою, в її збереженні
включається в систему мотивів індивідуальної поведінки. Відповідальність на рівні мотивів
виступає як соціально збуджуючийстимул. Виділяють такі мотиви:
Громадсько - патріотичні - що ґрунтуються на бажанні примножити багатства
природи і пов'язані з почуттям обов'язку перед суспільством з охорони природи своєї
Батьківщини.
Гуманістичні - виражаються в прагненні проявити добро, співчуття у відношенні до
живого, бажання захищати.
Естетичні - виявляються у потребізберегти красу навколишнього середовища.
Науково - пізнавальні - виражаються у розумінні складних зв'язків суспільства,
людини і природи, прагненням пізнати її закони.
Гігієнічні - виходячи з розуміння значення природи для здоров'я людини і бажання
зберегти її оптимальні біофізичні та хімічні параметри.
Економічні - засновані на визнані природи як джерела ресурсів для розвитку
продуктивних сил суспільства, науково-технічного прогресу.
Звідси, розуміємо, що свідомість - це єдність знання і переживання. Засвоєння
екологічних знань, звичайно, повинно супроводжуватися емоційними переживаннями
дошкільника і сприяти становленню його екологічних переконань як стержневого
компонента екологічної відповідальності.
Екологічні переконання - це суб'єктивне відношення людей до природи, яке розкриває
знання про її значення для людини, про організованість та еволюцію природи, чуттєво
пережиті і включені в ті аспекти свідомості, що пов'язані з розумінням ідей бережливого
гуманного ставлення до природи. Як будь - які моральні переконання, екологічне
переконання сучасної дитини дошкільного віку повинно будуватися на основі принципів
загальнолюдської свідомості.
Моральне формування особистості, а також її формування відповідального ставлення
до природи, базується не тільки на вимогах, а і на знанні взірців моральної поведінки, на
порівнянні своїх дій і вчинків з такими зразками та їх оцінкою. Цей внутрішній процес
приводить до створення оцінних відносин, зумовлюючих моральні, естетичні, юридичні та
інші критерії вчинків і переживань людини. Отож формування у дошкільників
відповідального ставлення до природи досягається за умови їх участі в різноманітних
навчальних та життєвих ситуаціях, де необхідно приймати екологічно правильне рішення.
9. Психологічна природа екологічних поглядів і переконань, які впливають на
формування відповідальності, включає три основнікомпоненти:
- інтелектуальний (екологічні знання та інтелектуальні вміння світоглядного характеру,
володіння прийомамипричинно – наслідкового мислення);
- персональний(мотивація, відношення і оцінка, віра в необхідність охорониприродиіт.п.);
- внутрішню готовність (бажання, намір, потреба реалізації своєї позиції у вчинках
діяльності по охороніприроди.
Світогляд, ідеали, переконання дошкільників, які є одночасно мотивами його
діяльності, в навчально - виховному процесі наповнюються екологічним змістом.
Розглядаючи зміст поняття відповідальність перед природою (екологічна відповідальність),
ми приходимо до висновку, що воно вбирає в себе всі суттєві ознаки поняття
відповідальності, як соціальної та психологічної категорії і є актом свідомості, так як
свідомість - це спосіб відношення до об'єктів своєї діяльності з врахуванням їх властивостей
та можливостей.
Відповідно педагогічний навчально – виховний процес повинен бути спрямований на
формування таких психологічних властивостей особистості, як потреба в спілкуванні з
природою, інтерес до пізнання її законів, мотиви поведінки і діяльності по охороні природи,
переконання - в соціальній обумовленості відношення людини до природи, в необхідності
управління природнимиявищами.
Слід комплексно реалізовувати завдання екологічного виховання, а саме:
• виховування гуманного ставлення до природи;
• формування системи екологічних знань та уявлень про природу;
• розвиток уміння бачити і відчувати красу, привабливість кожного елемента довкілля;
милуватися і захоплюватися ними;
• включення у посильну еколого-зорієнтованудіяльність.
Вирішення цих завдань забезпечить активне спілкування дошкільнят з природним
довкіллям і сприятиме їх соціалізації.
Отже, екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на
розвитокв дітей екологічної культури.
10. Сучасні підходи до екологічного виховання дошкільників
Останні роки 20 століття – це час розвитку двох паралельних процесів: поглиблення
екологічних проблем нашої планети і їх осмислення людством. В Україні в цей період
відбувалося становлення системи безперервної екологічної освіти. Проводилися присвячені
цьому конференції, семінари, наради, створювалися технології, велися наукові дослідження.
Формувалася концепція безперервної екологічної освіти, початковою ланкою якої – і це вже
загальновизнано – є сфера дошкільного виховання.
Адже, саме на етапі дошкільного дитинства формується початкове відчуття
оточуючого світу: дитина отримує емоційні враження про природу, накопичує уявлення про
різні форми життя. Таким чином, уже в цей період формуються першооснови екологічного
мислення, свідомості, екологічної культури. Але це відбувається при одній умові – якщо
дорослі, які виховують дитину, самі володіють екологічною культурою: розуміють
екологічні проблеми і турбуються про їх вирішення, знайомлять дитину з прекрасним
світом природиі допомагають налагодити взаємовідносиниз ним.
В перекладі з грецької мови «екологія» - це наука про дім, житло («ойкос» - дім,
«логос» - наука). Вона виникла в 19 столітті як частина зоології, екологія визначилась як
наука про взаємозв’язки живих організмів із середовищем мешкання та один з одним (до
складу живих організмів входить і людина). Зараз цей напрямок називають біологічним або
класичною екологією. З розвитком суспільства ця наука все більше набувала соціального
значення і в сучасному тисячолітті вийшла за межі природознавчих наук. З’явилася
екологія соціальна – (галузь соціології, що вивчає суспільно-історичні взаємовідносини
людини і природного середовища в аспекті закономірностей розвитку суспільно-
економічних формацій) і екологія людини – (дослідження проблеми впливу навколишнього
середовищана людину, вивчає особливостіурбанізованих біогеоценозів тощо).
В середині 20 століття екологія стала відомою серед усіх людей, незалежно від їх
спеціальності. Вона стала наукою, яка повинна допомогти людям вижити, зробити їх
середовище мешкання пригодним для існування. На жаль, людство усвідомило це, коли вже
стали відчутні негативні наслідки споживчого ставлення людей до природи, коли на планеті
практично не залишилося куточків незайманої природи, коли стан середовища мешкання
вже негативно відбився на здоров’ївеликої кількості людей.
Існування різних напрямків екології (екологія соціальна, екологія людини, прикладна
екологія) повинно враховуватися і при відборі змісту екологічної освіти дошкільників. Крім
того, не можна забувати і про світоглядне значення екології, її зв'язок з усіма галузями
знань: історією, культурою, географією і т.п. Але в той же час не можна стирати грані цього
поняття, використовуючи його в якості модного напрямку без усілякої на те основи. В наші
дні слово «екологія» стало дуже популярним, причому, як правило, воно вживається в
11. поєднанні з такими не дуже приємними для нас словами, як «катастрофа», «небезпека»,
«криза».
Крім того, це поняття набуло новий, часто зовсім далекий від початкового значення
зміст у виразах «екологія душі», «екологія музики», «екологія мови», «екологія культури».
Звичайно, кожен із цих термінів несе своє смислове навантаження, але слово «екологія»
часто вживається лише заради моди, гарного звучання. Так, займаючись проблемою
«екології душі» (тобто проблемою моралі), педагоги торкаються дуже важливого виховного
аспекту – формування особистості, зокрема і ставлення дитини до природи, оточуючого
світу. Але екологія, як наука, тут ні до чого. Звичайно, що моральні засади дуже важливі
для екологічного виховання дитини, але це лише один із його аспектів, хоча і дуже
важливий. Більш того, не всі закони природи моральні з точки зору людини. Людина може
володіти прекрасними моральними якостями, але не знаючи законів природи, буде робити
антиекологічні вчинки. Наприклад, виконуючи закони людської моралі, дитина намагається
врятувати пташеня, яке випало із гнізда, бере його в руки. Після цього в більшості випадків
пташеня гине. Отже, моральні якості повинні поєднуватися з елементарними екологічними
знаннями, лише тоді поведінка людини по відношенню до природи буде екологічно
доцільною. Часто можна почути вираз «погана (хороша) екологія». Але слід пам’ятати, що
екологія, як наука, не може бути поганою чи хорошою. Оцінювати можна лише екологічну
ситуацію (нормальна, погана, небезпечна, безпечна і т.д.).
Екологічна інформація все частіше входить в наше життя, але нам не завжди вистачає
знань, щоб правильно її оцінити. Інколи звичайна інформація про кількість різних викидів в
оточуюче середовище, про посилення забруднення атмосфери в безвітряні дні викликає
паніку і багато самих різних чуток, які не відносяться до реальної ситуації.
В той же час, ми живемо поруч з об’єктами екологічної небезпеки, не знаючи про їх
вплив на наше здоров’я, вирощуємо овочі біля автотрас, де сильно загазоване повітря
транспортними засобами, купаємося і ловимо рибу в річках поруч з трубами стічних вод,
обробляємо свої городи великою кількістю отрутохімікатів, самі створюємо звалища сміття
поруч зі своїми будинками і т.д. Одночасно ми вважаємо, що вплинути на стан оточуючого
середовища може лише уряд, але ніяк не ми самі, і що від нас нічого не залежить. Така
точка зору пояснюється тим, що довгий час в більшості навчальних закладів не знаходилося
місця для екології. Виховувалось споживче ставлення до природи, намагання її підкорити і
покращити на свій лад. Дорослим людям, вихованим не таких позиціях, зараз дуже важко
змінити свої погляди на оточуюче середовище. Надія – на підростаюче покоління, яке ми
повинні виховати по-новому.
Сутність «екології» добре відображають «закони», сформовані в популярній формулі
американським вченим Б. Коммонером: «все пов’язане з усім – все куди-небудь зникає –
все чогось варте – природа знає краще нас». Ці закони часто визначають наше життя, хоча
ми про це і не здогадуємося. Людина може знайти багато прикладів із власного життя свого
12. оточення, які підтверджують перераховані закони. Отже, екологічне виховання – це нова
категорія, яка безпосередньопов’язаназ наукою екологією, різними її галузями.
В класичній екології центральними поняттями є:
- зв'язок рослинних і тваринних організмів із середовищем мешкання, морфофункціональне
пристосування до нього;зв'язокіз середовищем в процесіростуі розвитку;
- розмаїття живих організмів, їх екологічна єдність; угрупування живих організмів;
- людина як жива істота; середовище її мешкання, яке забезпечує здоров’я і нормальну
життєдіяльність;
- використання природних ресурсів в господарській діяльності людини; забруднення
оточуючогосередовища;охоронаі відновлення природнихбагатств.
Багато років в нашому суспільстві переважав споживацький підхід, у відповідності з
яким людина є господарем і хазяїном природи, яка здатна змінити її для задоволення своїх
потреб. Зараз з’являється інше бачення, необхідно переходити до нової системи поглядів,
які зводяться до того, що при вирішенні будь-яких проблем пріоритет віддається не
соціально-економічним, а природнім фактором. Кінцевою метою цієї системи поглядів є
також людина, але не прямо, а опосередковано, через збереження її середовищамешкання.
Які ж положення повинні стати центром екологічного виховання: людина – частина
природи; міра речей – унікальність життя; узгодження потреб з екологічними вимогами;
повага до всіх форм життя.
Чого необхідно уникати в екологічному вихованні дітей?
«Людина – господар природи». Виходячи з цієї точки зору всі об’єкти природи
розглядаються з позиції корисності для людини; вважається, що людина може змінювати
природу для створення комфортності життя, але без врахування природних
закономірностей.
«Шкідливі і корисні рослини і тварини». В результаті такого поділу спостерігається
споживчий підхід до природи, а у дошкільників уже на підсвідомому рівні формується
негативне ставлення до хижаків, отруйних рослині грибів (змії, вовки, мухомори).
А справедливо було б відмітити, що в природі немає шкідливих і корисних тварин,
такими вони можуть бути лише по відношенню до людини. Так і жаби, і жуки, і слимаки, і
метелики, і їх гусінь – всі вони є ланками одного харчового ланцюга, і кожен з них виконує
своюроль в природі.
Є ще один стереотип, який вживається майже всіма вихователями, які займаються
екологічним вихованням дітей: «Необхідність бережливого ставлення до об’єктів природи і
їх охорона», але пояснюється це лише з точки зору використання, корисності природи для
людини. Вираз «ліс – наше багатство, бо дає нам гриби, ягоди, свіже повітря» не базується
на екологічних позиціях. Звичайно, ми повинні говорити дітям, як використовуються
природні багатства, для чого вони потрібні людині, але, перш за все, необхідно говорити
про самоцінність природи. Недоречним буде такий підсумок спостереження в природі, який
зробив вихователь: «Природа потрібна нам, бо вона нас годує, взуває, одягає, дає нам все
13. необхідне для життя». В даному випадку у дітей буде формуватися лише споживацьке
ставлення до природи, шанобливе ставлення буде лише до тих об’єктів, які мають
практичне значення, і байдуже ставлення до «некорисних» для них об’єктів природи, що
заперечує ідею самоцінностівсіх видів без винятку.
Досить розповсюдженим є стереотип, коли ділять природні об’єкти на красиві і
негарні, небезпечні і безпечні. При цьому велике значення має ставлення самого вихователя
до об’єктів природи, яке зразу ж передається дітям («мурашок не можна чіпати, бо вони
кусаються») про це, звичайно, потрібно сказати дітям, але з екологічної точки зору діти
повинні знати, що мурахи виконують своюфункцію в біоценозі лісу.
Емоційно забарвлене негативне ставлення вихователя до об’єктів природи часто
можна прослідкувати при ознайомленні дітей з природою: «жаба – не красуня, але вона
корисна, бджоли – кусючі, але вони лікують, зозуля – погана матір». Говорячи так,
наприклад, про зозулю, необхідно пам’ятати, що цей птах займає в природі своє місце, і
інтенсивно робить те, що сприяєїї збереженню як виду.
У дітей старшого дошкільного віку чітко сформовані уявлення про їстівні і неїстівні гриби,
але, на жаль, у цих дітей виробилося позитивне ставлення до їстівних грибів і негативне –
до отруйних. Результатом такого ставлення є незнання дітей, що гриби сприяють
перетворенню мертвих залишків і сприяють утворенню грунту.
Часто педагоги, батьки дозволяють собі в присутності дітей висловлювання: «Не бери
в руки, воно бридке, слизьке, не гарне». У дітей в цьому віці емоційне несприйняття тварин
переходить до практичної дії: вигнати, роздавити, зламати. А тому з екологічної точки зору
необхідно сформувати у дитини бережне ставлення до всіх живих істот без виключення,
незалежно від того, подобаються воничині.
Сприйняття краси природи, звичайно, підсилює емоційне ставлення до неї дитини і
тому є дуже важливим виховним моментом. Але з позиції екологічного виховання
необхідно дати зрозуміти дитині, що зовнішній вигляд будь-якого організму – це результат
його пристосування до життя в певних умовах, навчити розуміти красу, як прояв
доцільності, усвідомлювати необхідність існування будь-якого організму не залежно від
наших симпатій і антипатій. Не обов’язково любити всі рослини, тварини, але поважати всі
прояви життя на Землі – це необхідно. Оціночні судження по відношенню до об’єктів
природи повинні бути виключені із екологічного виховання дошкільників. З позиції
екології живі організми не можуть бути хорошими чи поганими, корисними чи шкідливими.
Вони мають рівне з людиною право на існування, кожен з них відіграє свою, виключну роль
в природі.
Оціночні судження можуть використовуватися лише для характеристики вчинків
людини по відношенню до світу природи, тварини не можуть вчиняти добре чи погано, їх
поведінка визначається біологічними законами.
Звичайно, елементарні знання про лікарські, отруйні, їстівні рослини, гриби
необхідні, але не це повинно бути головним в екологічному вихованні дошкільників. Діти
14. мають усвідомлювати уявлення про те, що бережного ставлення потребують всі організми
без виключення, не залежно від ступеня небезпечностічи корисностідля людини.
Наша мета – показати дитині, що будь-який живий організм входить в складний
ланцюг природних взаємозв’язків і його втрата може викликати непередбачені наслідки.
Утвердилися й інші поняття в методиці екологічного виховання: «допомагати природі»,
«множити її багатства». Дійсно, ці поняття можуть мати право при умові, що дитині
паралельно подається інформація про необхідність дотримання законів природи, про те, що
дика природапрекрасно живеза своїмивласнимизаконами і може обійтися без людини.
Отже, посадити дерево, квітку – це добре чи погано? Звичайно добре, якщо ми
прикрашаємо своє місто, подвір’я, але при цьому треба знати, де і що необхідно садити,
щоб рослинине загинули.
Намагаючись «покращити природу», людина завозила з інших континентів рослини,
тварини, але не завжди це йшло на користь і людині і природі. Всі пам’ятають про кролів,
які були завезені з Америки в Австралію. Але для природи Австралії ця любов обернулася
трагедією: в австралійських саванах не було хижаків, які б регулювали кількість кролів, а
тому їх розплодилося дуже багато, і місцеві жителі почали вести з кролями боротьбу, бо
вони знищували посіви фермерів.
То як же бути? Хіба не потрібно вчити дітей допомагати природі? Потрібно, і треба
пам’ятати про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили. Необхідно допомагати
тваринам, які живуть поруч біля нас, бо їх благополуччя залежить від нас, наших дій.
Догляд за живими організмами, турбота про них мають великий емоційний вплив на
дитину. Але при цьому вона повинна розуміти: в дикій природі допомога людини, якщо
вона дійсно необхідна, повинна бути добрепродуманою.
Таким чином, ми повинні чітко розмежовувати дії людей в оточуючому середовищі і
в природних умовах. Кожна дитина повинна розуміти, що «покращувати природу»,
«допомагати» їй можна лише в тому середовищі, яке вона сама змінила: в місті, селі, в
сквері, на ділянці дитячого садка, в куточку живої природи. Саме в такій ситуації підходить
відомий вислів А. Сент-Екзюпері: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили».
Виходячи із всього вище сказаного, як же бути? Які природні об’єкти можна добирати
для спостереження з дітьми? Чого необхідно уникати?
На жаль, практика показує, що для вирішення завдань екологічного виховання самі
вихователі часто завдають шкоди природі: так, наприклад, для проведення порівняльних
спостережень за розвитком дерев і кущів на вулиці і в теплому приміщенні, вихователі
зрізують гілки, ставлять їх у вазу і при цьому виховують спостережливість і бережне
ставлення до природи (для такого заняття в групу можна занести такі гілки, які були
обрізані садівниками для покращення кронидерева).
Ні в якому разі не можна збирати букети дикорослих квітів для свята чи для
спостережень за ними в групі (підсніжник, пролісок, дзвоник, конвалію). Якщо немає
15. можливості поспостерігати за ними в природі, то ці рослини необхідно посадити на ділянці
дитячого садкав куточку лісу.
Не допустимим є демонстрація колекції висушених комах або ж земноводних, які
плавають в банці з формаліном. З цими об’єктами необхідно знайомити дітей під час
спостережень в природі, а якщо це неможливо – то ознайомлення відбувається через
розгляд картин, перегляд діафільмів, слайдів. Звичайно, з точки зору пізнавальної
діяльності, колекції метеликів, жуків, чучел звірів, птахів дають дітям більш реальні
уявлення про тварин, ніж знайомство за картинами. Але з позиції екологічного виховання
такий підхід повинен бути повністю виключений з практики роботи дошкільних навчальних
закладів. Крім того, екологічне виховання передбачає, перш за все, формування у дитини
емоційного, бережного ставлення до об’єктів природи, здібності бачити їх красу, а не
детальні біологічні знання особливостейкожного видурослині тварин.
Таким чином, в екологічному вихованні дошкільників необхідно відмовитися від
багатьох стереотипів, які були сформовані в попередні роки. Природа не повинна
розглядатися лише з утилітарної точки зору. Необхідно показати дітям її унікальність, красу
і універсальність (природа–середовище життя всіх істот, включаючи людину; об’єкт
пізнання, задоволення її етичних і естетичних потреб; і лише потім–об’єкт людського
споживання). Ми повинні охороняти природу не лише тому, що вона нам щось дає, а й
тому, що вона самоцінна. Тобто девізом в роботі з дітьми повинно стати: «Не зламай–якщо
можна, не рубай–якщо можна, пожалій–ти це можеш».
В останні роки в дошкільній педагогіці з’явилися поняття «дошкільна освіта»,
«освітній простір дошкільного закладу», «освітні програми», а самі дитячі садки офіційно
названі дошкільними навчальними закладами. В зв’язку з тим, що дошкільна ланка є
частиною системи безперервної екологічної освіти, стає можливим використання терміну
«екологічна освіта дошкільників», (але все ж таки у дошкільників буде переважати
екологічне виховання).
Отже, під екологічною освітою дошкільників ми розуміємо безперервний процес
навчання, виховання і розвитку дитини, спрямований на формування його екологічної
культури, яка проявляється в емоційно – позитивному ставленні до природи, оточуючого
світу, у відповідальному ставленні до свого здоров’я і стану оточуючого середовища, в
дотриманніпевних моральних норм, в системі ціннісних орієнтацій.
16. Сучасна навчально-виховнапрограмадошкільної освіти спрямованана повноцінний
та гармонійний розвитокособистостідитини.
Для формування в дітей екологічної культури на сучасному етапі можна
застосувати:конкурс «Робінзонада», уснийжурнал «Сторінками Червоної книги»,
конференція «Біль, що не знає кордонів», вечір козацьких традицій, краєзнавчі походи,
похід з елементами спортивнихігор «Зустрічаємо весну», прес-конференція «Екологічні
проблемирегіону», літературний вечір «Людинаі природав поезії», екскурсії в природу,
читацька конференція «Природа:джерело життя і краси», тематичні вечори«Вразливі
точки екології», конкурс виробів з природногоматеріалу «Природаі фантазія», фестиваль,
екологічний ринг, екологічні дебати і багато чого іншого.
Інтерактивнівправи:дослідження природи підчасекскурсії
Вправа 1. Мета: усвідомити свої почуття до природи.
Спостерігаючиза природним оточенням, діти повинні обиратинайбільш цікаві для себе
об'єкти. При цьому звертають увагу на форму, колір, розміри об'єктів, що привернулиїхню
увагу.
Перепочиньте, і нехай кожен з учасників поділиться своїмивраженнями.
Вихователь просить учасників звернути увагу на об'єкти, які їх не зацікавили. Нехай також
визначать їхній колір, розміри, форму.
Питання для обговорення;
Чи змінилося ваше ставлення до обранихоб'єктів після такого дослідження?
Чи змінилося розуміння природипісля вивчення природнихоб'єктів?
Чи відповідальні ми перед природою?
Як саме ми відповідаємо за ті об'єкти, які обрали для обстеження?
Вправа 2. Мета: з’ясуватисвій зв’язок з природою.
Запропонуйтеучасникам лягти на землю і вслухатися у звуки навколо себе, глибоко
вдихнути повітря, відчути зв'язокіз Землею (10 хв.), після чого нехай вони обміняються
враженнями.
Можна запропонуватиобійняти дерева. А потім через деякий час (5-10 хв.) обмінятися
враженнями.
Вправа 3. Змійка. Мета: відчути зв'язокіз природоюіз людьми.
Учасники стають одинза одним, як у дитячій грі«паровозик».Лише в першого й
останнього учасникаочі розплющені, вони мають бачити, куди «повзезмій». Решта
учасників рухається із заплющеними очима, намагаючись не розірвати ланцюжка.
Учасники, що складають «тіло змії», мають спробувативідчути себе частиноюприроди.
Вони також мають запам'ятати свої відчуття під час руху і потім, пригадуючиїх, розповісти
про маршрут руху.
Вправа 4. Закладання дослідів із різними видами відходів.
Мета: усвідомити зміни, які зазнає природав результаті діяльності людини.
Заздалегідь окремим групам учасників (по 3-5 осіб) дається завдання зібрати зразкибудь-
яких відходів, які утворюються в екскурсійному таборіза день. Це можуть бути скло, папір,
нитки, одноразовийпосуд, різніхарчовівідходи тощо.
Зразкипринесених на заняття матеріалів складають в 4 синтетичні сітки на зразоктих, у
яких часом фасують фрукти в магазинах. Вміст сіток має бути однаковим. Складається
17. списоквмісту кожної сітки. Списки зберігаються окремо. Вказується число, місяць початку
досліду.
Підготовлені сітки з відходами закопують у землю на глибину 30-50 см на різних ділянках:
відкриті сухі галявини (поле, лучні ділянки), під деревами в лісі, поблизумурашника чи
водойми, Експериментрозраховано на весь час перебування в природнійзоні чи
оздоровчомутаборі. Підсумки підбиваються наприкінці зміни. Сітки викопують. Вміст
сіток порівнюють зі складеними на початку списками.
З'ясуйте:Чого не вистачає? Що залишилось?
Проведіть підсумкову бесіду про утворення відходів, проте, чим супроводжуютьсяпроцеси
їх ліквідації. Підвести дітей до висновку, що мінімізація відходів, запобігання їх утворенню
– справдікардинальний шлях вирішення екологічних проблем.
Перебування малюків у дитсадку – це ігри та навчально-ігрові заняття, образотворча
діяльність, а також ігри-дослідження та ігри-спостереження на природничу тематику.
Наповнення всіх цих видів діяльності екологічним змістом – важливий напрямок
екологічного виховання. Як правило, діти активно включаються в практичну діяльність з
догляду за кімнатними рослинами, мешканцями акваріума чи живого куточка. У процесі
екологічних ігор та свят екологічної спрямованості закладаються основи екологічно-
доцільної поведінки малят, зокрема прихильне та дбайливе ставлення до всього живого.
Таким чином, рерулярна організація різних видів діяльності дошкільнят сприяє
формуванню в дітей свідомо-правильного ставлення до природи, до себе як частини
природи, що і є основноюметоюекологічного виховання.
Протягом навчального року мають регулярно проводитися комплексні екологічні
заняття, спостереження за світом природи, її мешканцями, явищами, об’єктами
найближчого оточення. Суттєвим компонентом є постійне ознайомлення малят із художнім
словом, літературними творами екологічної спрямованості. Важливий освітньо-виховний
ефект мають регулярні екологічні заходи: свята, розваги, змагання, конкурситощо.
Позитивний ефект в екологічному вихованні старших дошкільнят, безумовно, дає й
відповідна педагогічно-просвітницька робота з батьками вихованців. Адже любов малят до
природи, дбайливе ставленя до неї повинно виховуватися не тільки в дитячому закладі, але
й, насамперед, у родині.
19. ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДЛЯ БАТЬКІВ
Педагогічні ситуації
І. Поки мама розмовляла зі знайомою, 4-річний син зірвав на клумбі квіти. Мати сварить
його. Малюк плаче. Запитання до батьків:
1. Проаналізуйте поведінку дитини та матері: чи відповідає реакція матері вчинку дитини.
2. Чи дійсно вчинок дитини був упередженим. Обґрунтуйте свою думку. Якими могли
бути причинивищевказаного вчинку 4-річної дитини?
II. Весна «заполонила» все подвір'я сонцем, світлом! Подвір'я сьогодні схоже на мурашок
— стільки людей. Новоселиприводять до порядкутериторію.
Працюють лише дорослі. Діти від п'яти до семи років і старші зайняті своїми
справами. Працюють їхні мами, тата, бабусі та дідусі.
— Який з нього працівник? Він і лопату ще тримати не вміє! — говорить батько
шестирічного Сашка.
А ось тато п'ятирічного Андрійка доручив сину підносити кілочки, потримати шнур.
Його друзі Сергійко та Наталочка очищують ґрунт від каміння.
Запитання до батьків:
1. В чому полягає виховне значення праці дітей для інших?
2. Чи залучаєте ви дитину до участі у суспільно-корисній праці? Покажіть це на
прикладах.
III. Якось під час осінньої прогулянки мама з шестирічним Максимом та його друзями
натрапили на галявину, навкруги якої росли молоді сосни. Але найдивовижнішою була
посеред галявини самотньою береза з білосніжним стовбуром і майже недоторканими
осіннім подихом листочками. Мама порівнює:
— Точно як у тій пісні: «А в полі береза стояла».
Взимку вони знову навідалися на ту ж саму галявину. Дуже цікаво було дізнатися, що стало
з самотньою берізкою. Зараз тут усе зовсім інакше. Білосніжна пелена аж вбирає очі і на її
тлі берізка: срібний стовбур і гілочки такі тоненькі, наче вправний художник вивів їх
кінчиком пензля на білому папері.
Милуються красоюдерева здалеку: до берізки не підійти, снігу по пояс!
Навесні мати з сином і його друзями знову біля своєї берізки. Вона все та ж, але
виглядає зовсім інакшою. Діти це підмічають:
— Тепер вона зовсім не сумна.
— Вона наче в мережевому наряді.
— А стовбур такий самий .
— Пам'ятаєте, взимку ми не змогли підійти до нашої берізки і стояли, неподалік! — згадує
Максим, погладжуючи стовбур, і раптом, подивившись вгору, дивується: «А небо, небо яке
блакитне».
20. Підійшли ближче, крізь мереживо молодих листочків берези небо і Справді виглядає
прозоро-блакитним.
Запитання до батьків:
1. У чомувиховне значення таких прогулянок?
2. Чи використовуєте ви найближче природне оточення для формування у дитини любові
до природи, рідного краю?
3. Як це здійснюєте?
IV. Мама і донька повільно йшли тихою вулицею, прогулюючись. Мама тримала дівчинку
за руку, та кожна з них була сама по собі. Донька, щоправда, робила спроби «зав'язати» з
мамою розмову:
— Подивись, мамусю, які у дерева великі руки.
Мама нічого не відповідала, а донькавже розглядалавеликий камінь, що лежав на узбіччі.
— Ці дірочки — камінцеві очі, так? Він через них бачить?
— Чого ти, Марійко, тільки не вигадуєш. Поки гуляєш з тобою, стомишся більше, ніж від
будь-якої роботи. Ідиспокійно.
Марійка підкорилась, ішла спокійно і вже не бачила ні «камінцевих очей», ні «рукдерев».
Запитання до батьків:
1. У чомупедагогічна цінність спільних прогулянокбатьків з дітьми?
2. Як їх організувати і провеститак, щоб вони мали пізнавальну і виховну користь?
3. Чи ефективна прогулянка матері з дочкою в описаній ситуації? Обґрунтуйте свої
судження.
V. Розповідь п'ятирічногохлопчика:
«Коли ми переїхали до нового будинку, на п'ятий поверх, бабуся подарувала мені котика.
Він у нас пожив-пожив, а потім мама вигнала його з дому, і великі хлопчаки його вбили. Я
його поховав біля муру, мама сказала: «Не плач. Я куплю тобі шаблю і гвинтівку».
Запитання до батьків:
1. Дайте оцінку вчинку матері.
2. Які негативні риси характеру можуть проявитися у дитини під впливом таких вчинків
дорослих?
3. У чомупізнавальне і виховне значення спілкування дітей з тваринами?
4. Яких тварин можна тримати вдома?
VI. Якось вихователька попросила дітей розповісти, як вони допомагають батькам у вихідні
дні. Діти розповілибагато цікавого, а Михайлик сидів і мовчав.
На запитання виховательки, як він допоміг вдомамамі, хлопчик відповів:
— Я хотів допомогти мамі полити квіти на балконі, а тато сказав: “Не твоє це діло, в жіночі
справине лізь”.
Запитання до батьків:
1. Як ви розумієте заяву батька?
2. Якої шкоди справівиховання синів завдають подібні заяви батьків?
21. VII. Мати вранці проводжає сина у дитячий садок. Закінчився дощик і виглянуло сонечко.
Все навколо сповненегармонією кольорів і форм.
— Поглянь-но в калюжку, що ти бачиш? — Звертається вона до хлопчика.
— Сонечко! — відгукується він.
— А який віршик про сонечко ти знаєш? Дитина пригадуєі декламує маленький віршик.
— Яке чудове сьогодні небо — синє, без жодної хмаринки, воно здається бездонним, —
каже мати сину.
— До чого прекрасні віти квітучої вишні, — продовжує вона. — Кожна квіточка тендітна і
не схожа на іншу. У японців квіти сакури, квітучої вишні, вважаються символом краси. Ану
лиш, придивися до цих двохквіточок. Яка з них тобіподобається найбільше?
Запитання до батьків:
1. Чи може у дитини естетичне сприйняття виникнути саме по собі?
2. З якою метою мати постійно звертає увагу сина на красу природи, довкілля?
3. Як би ви використали прогулянку для пробудження у дитини естетичних почуттів,
вміння бачити і розуміти красиве?
22. КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
Кому не знайома звичка постукати по дереву, щоб не наврочити? А чому саме по
дереву? Звідки пішов такий звичай, звідки впевненість, що доторкнувшись до пагона або
гілки, ми віддаємо їм свої напасті?
Виявляється, ще в давнину зранені воїни завжди шукали дерево. Вважалось, що
доторкнувшись до нього та «увібравши» енергію рослини, можна швидко видужати.
Особливо ефективними в такій терапії вважались дуб або сосна. Насититися їхньою
енергією вважалося доцільним перед далекою дорогою або битвою. Ще з давніх часів
говорили, що той, кому необхідно серйозно подумати, хай постоїть біля дуба.
Дуб для наших предків був священним деревом. У дубових гаях здавна будувалися
храми, де приносили жертви богам. Збереглись уламки священного дуба X-XI ст. із
вбитими в нього щелепами дикого кабана. Українські колядки розповідають, що дуб був
першим деревом на землі, що росло на невеличкому острівці. Це вже потім три соколи, що
сиділи на його вершечку, дістали піску із дна моря і, розвіявши його, утворили всю землю.
«Нехай ваш синочок росте як дубок» — тобто міцний і сильний, бажали батькам хлопчика
на хрестинах. Кажуть, під дубом завжди зупинявся на спочинок козак Мамай і ставав ще
сильнішим і міцнішим.
І дійсно, сьогодні дуб і сосна стоять першими у списку дерев енергодарювачів. Того,
хто «зарядився» біля дуба, одразу упізнаєш за швидкою та розмашистою ходою: у людини
ноги наче самі переміщуються, майже не торкаючись землі. Дуб — чудовий цілитель,
особливо для тих людей, у кого є проблеми з артеріальним тиском: у гіпертоніків —
понижує, а у гіпотоніків — підвищує до нормального рівня. Мігрень знімає менше ніж за
хвилину і на тривалий час, благотворно впливає дуб і на здоров'я дітей. Отже, його можна
вважати «сімейним деревом».
Сосна наповнює тіло людини тяжкою щільною біоенергіею. «Заряджатися» у сосни
— це у певній мірі велике навантаження для організму. А воно підходить далеко не
кожному. Навряд чи це слід робити людям з хворим серцем, дуже ослабленим дітям. Не
дуже добрепрогулюватися у сосновомулісі тим, кого непокоять головні болі.
А ось біоенергія акації приносить свіжість та бадьорість. Хода стає легкою, настрій
хорошим. Акація — універсальний донор, і її біоенергія корисна всім, особливо жінкам та
дітям.
При відсутності вже згаданої трійки дерев клен може вважатися лідером. Особливо
гарні клени в алеях, коли висаджені в ряд на відстані 5 м один від одного. Тоді вони
створюють живий ланцюг, єдине могутнє біополе.
Береза є деревом особливим, і далеко не кожен може отримати від неї необхідну
допомогу, а тільки ті, хто її любить, вірить в неї і ставиться з великою повагою. До таких
людей береза щедра і дарує їм свою біоенергію понад норму. Недарма в народі кажуть:
«Кого березаполюбите, той завждиколо неї буде здоровим».
