23. Народилась я в горошині,
В шкаралупі я жила,
Але якось раз мене з вікна
Жаба понесла.
В старої миші я була,
І з кротом зустрічалась я.
І ластівочка мене на крилах
До тюльпану принесла.
25. Не радійте літу,
Бо зів'януть квіти.
Ковдрою із снігу
Вкрию все навкруг.
Подивіться краще в мої очі, діти,
Стане серце з криги,
Й непотрібний друг!
37. Він веселий й незлобливий,
Цей хороший дивачок.
З ним господар, хлопчик Робін,
І товариш — П’ятачок.
До прогулянок він ласий,
Є на мед чутливий нюх.
Зветься плюшевий ведмедик,
Всім відомо…
39. Моє ім'я —
«маленьке
жабеня» —
дістав я в теплім
вовчім лігві, бо
джунглі дикі —
то моя сім'я:
Каа, Балу,
Багіра. Переміг я
тигра!
46. Стане сонце над лісом,
Тільки це — не мені,
Адже я без принцеси
Жити не зможу, ні!
Що ж це сталось зі мною?
Хто ж це так поробив? —
В королівських палатах
Свій я спокій згубив.
64. В Швеції прізвище Карлсон - третє за розповсюдженістю.
Тому назва повісті для шведа звучить так як, для українця
звучить «Коваленко, який живе на даху».
Карлсон живе у маленькому будиночку на даху
багатоквартирного будинку в Швеції, там де жила
Астрід Ліндгрен.
67. — Як добре мати
мені на пузі кнопку, й
пропелер
невеличкий на спині.
Я вихований,
чемний, красивий і
розумний.
Товстенький
чоловічок. Ви вірите
мені?
Я у самім розквіті
сил!
72. Особливо цікаво проходять свято проводів зими та зустріч весни, яке називаєтьс
«фашинг». Проводяться карнавали, готують багато страв.
Фашинг – по-нашому Масляниця.
82. Вітер котив горошинку до мами,
Пил, курява закрутились під ногами,
Горошинку посадила мама на городі,
Виріс кущ великий. Отакий! Та й годі!
А на кущеві в стручку горошина
Засяяла, наче коштовна перлина.
Побіг я, діти, за тим горошком,
То й звати мене стали