До 360-річчя заснування
міста Суми

Люди дуже давно почали
селитися на обох берегах
Псла. Вже в II–VI сторіччях
нашої ери тут жили
слов'янські племена.
Залишки їхніх поселень і
могильників знаходяться в
південно-західній частині
міста, на вулиці Павлова.
Слов’янське городище

У VIII–X століттях у районі
колишнього села Тополі (нині
вул. Тополянська) існувало
поселення сіверян, а на Луці до
теперішнього часу збереглися
залишки великого городища часів
Київської Русі, яке мало назву
Липеньськ. Давність поселення
підтверджують знайдені в
околицях арабські монети VII–IX
століть.
Давні слов’яни

Під час монголо-татарської навали
XIII століття це городище було зруйноване.

Але при заснуванні
Сум у 1652 році
згадується про 150
дворів пасічників, які
жили на місці
Липеньського
городища до приходу
переселенців із
правобережної
України.

У 1651 р. українські
козаки під проводом
Богдана Хмельницького
зазнали поразки під
Берестечком. Після
цього посилився
національний гніт
українського народу
польськими магнатами.

Гетьман Богдан
Хмельницький дозволив
людям переселятися з
правобережжя на
прикордонні землі
з Росією –Слобожанщину,
яка була мало заселена.
Гетьман
Богдан Хмельницький

Протягом десятиліття
1651–1660 років на
території сучасної
Слобожанщини
з'явилася велика
кількість нових
поселень. Тоді крім
Сум були засновані такі
міста, як Харків,
Тростянець, Охтирка,
Лебедин та багато
інших.
Козацьке
поселення

Карта тих часів. Червоним колом обведене місце, де при
впадінні трьох річок осіли переселенці, заснувавши
місто Суми.

Роком заснування Сум вважається 1652 рік. Саме
тоді починається будівництво Суминої слободи
козаками-переселенцями. Слободу будували на
пагорбі, який з трьох сторін був оточений річками:
Псел, Сума (тепер Сумка) і Сумка (тепер Стрілка).
Це було дуже вдале розташування для оборони.
Будівництво поселення велося протягом 1652–1653
років на території сучасних вулиць Соборної,
Воскресенської і Козацького валу.

За однією з версій назву «Суми» місто отримало від
трьох знайдених при заснуванні міста сумок із
золотими монетами, тепер ці сумки відображено на
гербі міста. За другою версією назва міста походить
від тодішніх назв річок Сумка і Сума.
При заснуванні в 1652 році поселення
мало назву «Сумина слобода», після
реорганізації слободи в місто в 1656 році
назву було змінено на «Сумин», протягом
1650-1660-х років буква «н» поступово
зникла і місто отримало сучасну назву —
Суми.

25 липня 1655 року царським указом
у Сумах було дозволено поселитися
100 родинам селян
і козаків-переселенців із містечка
Ставища на Київщині, хоча прийшли
вони сюди значно раніше.
За однією з версій Гарасим
Кондратьєв прийшов у Суми разом із
цією групою людей.
Деякі дослідники саме цей рік
вважають датою заснування міста.

1 липня 1656 року було прийняте рішення
про перетворення Суминої слободи, що
існувала тут
з 1652 року, в місто Сумин (надалі Суми), і
почато будівництво фортеці.
Метою будівництва фортеці був захист
Слобідської України від набігів татар.

Будівництво Сумської фортеці

Стіни фортеці було споруджено з дубових колод, під
фортецею викопано підземний хід до води (до річки
Псел) за допомогою якого в майбутньому під час
облог місто забезпечувалося питною водою. Було
насипано навколо фортеці вал і викопано глибокий
рів. Оборонні споруди доповнювалися природними:
річки Псел, Сума і Сумка з трьох боків опоясували
місто. З півдня підступи до Сум захищав зроблений
в 1658 році перекоп між Пслом і Сумкою (тепер
Стрілка).

Сумська фортеця була однією з найбільших
і найкраще укріплених фортець Слобожанщини.
У XVII столітті вона була основним оборонним
бастіоном, що охороняв південні землі
Московського царства від набігів кримських татар
і турків. Сумська фортеця неодноразово безуспішно
була штурмована ворогами. Тут знаходилась
скарбниця гетьмана Івана Мазепи.

У 1658 році Суми
стали центром
Слобідського
козацького полку,
створеного
з українського
козацтва та
очолюваного
Г. Кондратьєвим.
Прапор
Сумського полку

У 1659, 1662 і в 1668 роках татари обкладали
фортецю облогою, але мури і захисники фортеці –
сумчани витримали всі їхні штурми і жодного разу
фортеця татарам не здалася.
Під час кримських походів Сумська фортеця
відігравала роль збірного пункту російських військ.

У XVII столітті територія Слобожанщини була розділена
на 5 полків. Суми, будучи найбільшим містом і центром
найбільшого полку, швидко розвивалися.
У 1678 році місто було оточене стіною довжиною
7 км 400 м, а навкруги неї був рів довжиною
7 км 560 м. Сумська фортеця мала 27 башт,
4 з них мали ворота, також у стіні фортеці було ще 8 воріт.
Фортеці інших полкових міст Слобідської України того
часу мали значно менший розмір і менше башт:
Охтирська - 14 башт, Харківська - 10 башт, Острогозька
- 9 башт.
У 1700 році у Сумському полку на службі
було 1230 козаків.

У 1702 році у
фортеці
завершується
будівництво
Воскресенської
церкви — однієї з
першим кам’яних
споруд у місті.
Це найстаріша
споруда Сум, що
збереглася до наших
днів.Свято-Воскресенська церква - перша кам’яна
споруда міста Суми. Освячена 1702 року

26 грудня 1708 р. Іван Кондратьєв,
онук Гарасима Кондратьєва,
зустрічав у Сумах російського
царя Петра I. Разом зі своєю
ставкою цар перебував у місті до
3 лютого 1709 р. Саме в Сумах
ним було підписано багато
маніфестів і указів, проведена
військова нарада, рішення якої
радикально вплинули на
подальший хід війни.
За переказами, мешканці міста за
розпорядженням Петра І
"урочисто та пишно" зустрічали
Новий 1709 рік.
Російський цар
Петро I

У 30-90-х роках XVIII століття Сумська фортеця
втратила оборонні функції і значення опорного
пункту російської армії та практично не
використовувалась, що призвело до її руйнування.
Герб Сум 1787 року

У 1732 році місто Суми
було адміністративним
центром Слобідської
України
з населенням 7700
жителів,
у 1743-65-му р. —
центр Сумського
слобідського
козацького полку, а в
1765 році — місто
стало центром
Сумської провінції.
План Сум 1787 року

За переписом населення
1732 року у Сумському
полку мешкало 42931
особа чоловічої статі, з
них 3695 козаків.
За етнічним складом
населення було
практично на 100%
українське, росіян було
лише 14 чоловік.

У 1765 році Суми увійшли до складу новоствореної
Слобідсько-Української губернії як провінційне
місто. З цього часу починається його занепад. Центр
торгівлі Слобожанщини переноситься до Харкова.
Населення Сум перестало зростати
і кілька десятиліть залишалося приблизно
10-тисячним.
На кінець століття архітектура міста складалася
здебільшого з дерев'яних будівель.

З другої половини XIX століття починається
розвиток Сум завдяки зростанню
промисловості: цукрової (Суми стали одним
з її осередків в Україні),
а також машинобудування, металообробної та
текстильної (фабрика сукна) галузей, торгівлі
(відомі ярмарки — 3 рази на рік).

З містом Суми пов’язана доля багатьох видатних
людей — письменників, композиторів, художників,
діячів науки. Суми неодноразово відвідував
український філософ і поет Г.Сковорода,
а також поет і художник Т. Шевченко.
Григорій Сковорода Тарас Шевченко