SlideShare a Scribd company logo
1 of 21
Частина друга: ПРАВО
Тема 1. Поняття, походження та
розвиток права
План лекції:
1. Основні підходи до розуміння права(праворозуміння).
2. Поняття права. Об ‘єктивне право, його структура.
3. Ознаки права.
4. Сутність та цінність права.
5. Право і його зовнішні форми.
6. Функції права.
1. Основні підходи до розуміння права
(праворозуміння).
Беручи до уваги різні підходи у ставленні людей до
права, те, що його осмислення й оцінка визначаються
не тільки і навіть не стільки науковими міркуваннями,
скільки ціннісними установками та уявленнями
людей, є всі підстави стверджувати, що
Праворозуміння (розуміння права) – це
процес і результат цілеспрямованого
пізнання та сприйняття сутності та
змісту права як особливого
соціокультурного явища, його
функціонування і призначення в житті
людини, суспільства та держави.
В юридичній літературі виокремлюються такі рівні
праворозуміння: буденний (буденно-емпіричний),
професійний (практичний), науковий (теоретичний) і
філософський.
На науковому (теоретичному) рівні сформувалися такі
основні (класичні) підходи до розуміння права:
1. Природно-правовий підхід (школа природного
права).
В основу природно-правового розуміння покладено ідею,
відповідно до якої всі норми права мають ґрунтуватися на
певних об’єктивних (природних) засадах, що не залежать
від волі людини і суспільства. Головною особливістю
природно-правового мислення є критична оцінка позитивного
права з позицій моралі (справедливості).У разі суперечності
між природним і позитивним правом перевагу має природне
право.
Обґрунтування вчення про природне право можна знайти в
роботах Аристотеля, Цицерона, Святого Августина, Томи
Аквінського, Г. Гроція, С. Пуфендорфа, Дж. Локка, І. Канта та
ін. Вислів «несправедливий закон не є законом», який
приписують Томі Аквінському, часто тлумачать як підсумок
позиції природного права взагалі.
«Мораль — не просто бажана риса, яку треба запровадити
в право, а радше суттєвий елемент права, яким воно є
насправді».
Звідкіля походить той моральний стандарт, за яким
відбувається перевірка позитивного права? Може походити
від Бога («божественне природне право»),виводитись із
світового порядку («космологічне природне право»),
людської сутності («антропологічне природне право»),
розуму («раціональне природне право»).
2. Позитивістський підхід (юридичний позитивізм).
- Виходить з того, що необхідного зв’язку між правом і
мораллю не існує.
Представниками юридичного позитивізму були Дж. Остін та
його послідовники (так званааналітична школа), К. Бергбом,
П. Лабанд, Ж.П. Есмен, Г.Ф. Шершеневич:
1. Право розглядається ними як позитивний факт (догма), що
не вимагає аксіологічного осмислення.
2. Право не пов’язане з іншими соціальними явищами
(мораллю, політикою, економікою).
3. Права людини розглядаються як такі, що даровані
державою, тобто людина ставиться у пряму залежність від
останньої.
4. Предметом юридичної науки є «право у власному
розумінні», позитивне право, незалежно від того,
справедливе воно чи несправедливе.
Позитивне право – це чинне в певному суспільстві
право, яке безпосередньо виступає як регулятор
суспільних відносин.
З позицій цього підходу виправданою є будь-яка
несправедливість, якщо вона встановлена законом.
У сучасному позитивізмі можна виокремити два основні
напрямки:«м’який позитивізм» та «жорсткий
позитивізм».
3. Соціологічний підхід або напрямок.
Сформувався в другій половині XIX ст. у межах школи
«вільного права». Основоположниками соціологічної
юриспруденції вважають Р. Єринга, Є. Ерліха, О.В. Холмса,
Р. Паунда, Л. Дюгі, Ф. Жені та ін.
Грунтується на дослідженні фактичних правовідносин,
з’ясуванні різноманітних соціологічних і психологічних
чинників, що впливають на застосування норм права до кон-
кретних життєвих випадків і в такий спосіб визначають
справжнє обличчя права.
Основні положення:
1. Право являється тим, що фактично здійснюється судами й
іншими суб’єктами у сфері правозастосування.
2. Лише право в дії є «живим правом», право ж у тексті норм
закону – «мертве» або «писане». Писане право не може
передбачити всього, оскільки лише юридична практика
здатна наповнити це право конкретним змістом, розкрити і
доповнити його, зробити реальним.
3. Право – це частина життя, що змінюється разом з
навколишньою дійсністю, тому право може існувати поза
буквою закону.
4. «Право — це те, що думають про право судді».
Слабкою стороною цього підходу є відсутність чітких меж між
правом і правовою поведінкою. При цьому втрачаються
критерії для розрізнення правомірної та протиправної
поведінки, підвищується небезпека адміністративного й
суддівського свавілля
4. Психологічний підхід.
Очолював професор із Санкт-Петербурга Л. Петражицький,
який розглядав право виключно як прояв правосвідомості,
явище людської психіки, на котру впливають різні чинники, в
тому числі законодавство. Як результат цього впливу право є
сукупністю певних суб’єктивних переживань і емоцій, що
виступають відображенням реального життя.
В основі підходу лежить поділ емоцій на імперативні,
атрибутивні та імперативно-атрибутивні.
Імперативні емоції — це уявлення про свої обов’язки, що і
становить зміст моралі. Головними для права є атрибутивні
емоції — усвідомлення своїх прав. Але в цілому правові
мотивації поведінки людини повинні мати
двосторонній, тобто атрибутивно-імперативний, характер.
5. Марксистський підхід - інтерпретує його як класове
явище.
У «Маніфесті комуністичної партії» (1848 р.) К. Маркс і
Ф. Енгельс визначають право як піднесену до рівня закону волю
панівного класу (буржуазії), що зумовлена матеріальними
умовами його життя. Отже, головні ознаки права — його
класовий, вольовий характер і матеріальна обумовленість. У
ході побудови комунізму, ідеї якого засновані на цілковитій
рівності всіх, право має поступово «відмерти».
Питання 2. Поняття права. Об ‘єктивне право, його
структура.
Теорія держави та права як юридична наука вивчає природу як
позитивного (юридичного, спеціально-соціального), так і
природного (загальносоціального) права.
Позитивне право є наслідком суспільної та державної
діяльності, втіленням волевиявлення народу і держави. Чинне в
суспільстві позитивне право є формально визначеним та
охороняється державою.
Цим позитивне право відрізняється від природного
(загальносоціального) права, яке не залежить від
держави. Природне право як сукупність прав і обов’язків має
загальносоціальне, людське, тобто недержавне
походження. Воно є продуктом нормальної життєдіяльності
людини, а не держави, належить людству в цілому та кожній
людині окремо.
У свою чергу позитивне право розглядається у двох
значеннях як:
– об’єктивне право – система загальнообов’язкових норм,
дотримання та виконання яких забезпечуються державою.
Слово «об’єктивне» означає, що норми права отримали
об’єктивацію у формах (джерелах) права й тому є
незалежними від індивідуального інтересу (волі, розсуду) та
свідомості суб’єкта права;
- суб`єктивне право - це міра можливої поведінки суб’єкта
суспільних відносин, що передбачені нормами об’єктивного
права.
Слово «суб’єктивне» означає, що наданими можливостями
(правами та свободами) конкретний суб’єкт права на свій розсуд
може скористатися або не скористатися, все залежить від його
волі (інтересу) та свідомості.
В сучасних умовах призначення об’єктивного права полягає
передусім у закріпленні, захисті та забезпеченні
суб’єктивного права. З огляду на те, що в теорії держави та права
об’єктивне право має винятково юридичний (регулятивно-
охоронний) зміст, саме це розуміння права
стане предметом розгляду в межах цього та наступного питань
теми.
Право –це загальнообов’язковий, формально
визначений,нормативний регулятор суспільних
відносин, що відповідає визнаній у суспільстві мірі
справедливості, свободи та рівності, встановлений
чи санкціонований державою або іншим уповноваженим
суб’єктом та забезпечується ними, включаючи
можливість застосування державного примусу
Структура об’єктивного права:
У структурі права виокремлюють такі елементи:
За методом правового регулювання:
– приватне право – це сукупність норм права, предметом
регулювання яких є відносини у сфері реалізації приватних
(особистих) інтересів суб’єктів права за допомогою
диспозитивного методу. Ознаками приватного права є:
забезпечення приватних інтересів; сторонами відносин, що
регламентуються приватним правом, є фізичні та юридичні
особи; можливість використання договірної форми відносин.
До приватного права належать: цивільне право, сімейне
право, авторське право, трудове право, житлове право,
цивільно-процесуальне право, міжнародне приватне право та
інші;
- публічне право - це сукупність норм права, предметом
регулювання яких є відносини у сфері реалізації публічних
(суспільних і державних) інтересів суб’єктів права за
допомогою імперативного методу. Ознаками публічного права
є: забезпечення публічних інтересів, а також умов взаємодії
між державою та приватними суб’єктами;
регулює відносини між державними органами або між приватними
суб’єктами і державою; предметом регулювання є публічні
відносини, державна влада, діяльність апарату держави, питання
державної служби, адміністративні відносини та діяльність держави
як суб’єкта міжнародного права (конституційне право,
адміністративне право, кримінальне право, фінансове право,
адміністративно-процесуальне право, кримінально-процесуальне
право, митне право, міжнародне публічне право та ін.)
За функціональним призначенням:
– регулятивне право – це сукупність норм права, що
впорядковують поведінку суб’єктів права шляхом розподілу між
ними суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, а також
розраховані на правомірність їхніх дій. Предметом регулятивного
права є суспільні відносини, що виникають як правомірні та не
розраховані на застосування санкцій (трудове право, сімейне
право, цивільне право, підприємницьке право);
-охоронне право – це сукупність норм права, що охороняють
урегульовані правом суспільні відносини від будь-яких посягань і
поновлюють порядок їхнього функціонування шляхом застосування
засобів державно-владного впливу (кримінальне та
адміністративне право).
За субординацією у правовому регулюванні:
– матеріальне право – це сукупність норм права, що
безпосередньо регулюють відносини в різних сферах суспільного
життя, встановлюють суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх
учасників, визначають відповідальність за правопорушення
(конституційне, кримінальне, цивільне, фінансове право);
– процесуальне право – це сукупність норм права, що
впорядковують процедуру (послідовність дій) реалізації норм
матеріального права (конституційно-процесуальне право, цивільно-
процесуальне право, кримінально-процесуальне
право, адміністративно-процесуальне право та ін.).
Якщо матеріальне право відповідає
на питання «Що можна або що необхідно робити?», то
процесуальне – «В якому порядку реалізується або забезпечується
відповідне правило поведінки?В якій послідовності вчиняти дії, щоб
досягти належного результату?»
Питання 3. Ознаки права
Ознаки права можна поділити на дві групи: соціальні та
юридичні.
Соціальні ознаки права:
- здатність виступати в ролі регулятора суспільних
відносин;
- засіб справедливої міри свободи і рівності людей у
суспільстві.
Юридичні ознаки права:
- нормативність
- системність
- формальна визначеність
- обов’язковість
- забезпечується можливістю застосування державного
примусу
Питання 4. Сутність та цінність права
У філософії під сутністю явища (предмета)
розуміється сукупність найбільш важливих і стійких
якостей, відносин або властивостей, що складають
його основу, визначають глибинну
природу та зв’язки, які впливають на всі інші
характеристики.
Сутність права – це внутрішня цілісність усіх
його багатоманітних якостей (властивостей),
яка проявляється у:
– право є універсальним регулятором суспільних
відносин, засобом (інструментом) узгодження
особистих, суспільних і державних інтересів,
встановлення та забезпечення правопорядку;
– виразником міри справедливості, свободи та рівності
в суспільстві відповідно до рівня його соціального,
економічного та культурного розвитку.
Цінність права – це здатність права завдяки притаманним
йому змістовим і формальним властивостям
задовольняти особисті, суспільні та
державні потреби в упорядкованості, безпеці, свободі,
справедливості тощо.
Основні аспекти цінності права:
– власна цінність права – право є втіленням ідей свободи, рівно-
сті, толерантності, гуманізму і справедливості, які, власне, і
становлять його сутність.
– інструментальна цінність права - право виступає ефективним
інструментом, засобом регламентації різних сфер життя
суспільства завдяки нормативності, системності, формальності,
визначеності, загальнообов’язковості.
– історико-культурна цінність права – полягає в тому, що воно
належить до фундаментальних цінностей світової культури,
створених людством у процесі розвитку, результат боротьби
народів за права та свободи, справедливість і демократію.
Питання 5. Право і його зовнішні форми.
Головними формами існування права є законо давство,
звичаєве право, прецедентне право, договірне право.
Законодавство як форма існування права превалює в
країнах континентальної Європи, в тому числі в Україні.
Воно складається з ієрархічної системи правових нор-
мативних актів. Найвищими в цій системі є акти парламентів
— закони.
Звичаєве право — перша історична форма права, нині
найпоширеніша серед країн з традиційним способом
життя. Більша чи менша його розвиненість в окремих
країнах залежить від особливостей істо ричного розвитку
і економічних та політичних умов, що склалися в них.
Прецедент - є основною формою права в країнах англо-
американської системи і створює найбільш сприятливі
умови для динамічного розвитку правової системи.
Договірне право складається з нормативних договорів між двома
або декількома суб’єктами, є обов’язковим для них, має юридичне
значення й для інших учасників суспільних відносин. Договір як
форма права поширений в міжнародному праві і країнах з
ринковою економікою.
Питання 6. Функції права
Функції права – це основні напрями впливу права на
суспільні відносини з метою їх упорядкування, що
визначаються його сутністю та соціальним
призначенням.
Важливим є поділ функцій права за сферами його впливу. З огляду
на цей критерій вони поділяються на соціальні та власне юридичні
функції права.
Юридичні функції права характеризують призначення права
як юридичного інструмента щодо існуючих та бажаних
суспільних відносин. За своїм значенням юридичні функції права
поділяють на основні та неосновні.
До основних юридичних функцій права відносять найбільш
важливі напрямки впливу права на суспільні відносини – це
регулятивна та охоронна функції.
Регулятивна функція права – це напрям впливу права на
суспільні відносини, завдяки якому окреслюються чіткі
правила поведінки різних суб’єктів права.
Охоронна функція права проявляється у встановленні
правом норм, спрямованих на охорону суспільно значущих
відносин у різних сферах суспільного життя і викорінення
шкідливих та небезпечних для суспільства варіантів
поведінки.
Для додаткових (неосновних) функцій права характерний
вплив на більш вузьку сферу суспільних відносин у
порівнянні з основними функціями – це компенсаційна,
обмежувальна та поновлююча.
Компенсаційна функція права полягає у компенсації шкоди,
завданої протиправними діями держави чи інших осіб.
Обмежувальна функція права проявляється в обмеженні за
допомогою нормативних приписів діяльності суб’єктів права,
якщо вони будь-яким чином обмежують права та інтереси
інших осіб, суспільства в цілому.
Поновлююча функція права становить наслідок поновлення
незаконно порушеного права, попереднього правового
становища.
Щодо соціальних функцій права, то слід виходити з того,
що вони існують не ізольовано, а доповнюють одна другу:
економічні,
політичні,
виховні,
культурно-історичні,
ідеологічні,
соціального контролю,
інформаційні,
комунікативні.

More Related Content

What's hot

презентація первісні вірування
презентація первісні віруванняпрезентація первісні вірування
презентація первісні вірування
Cit Cit
 
Статус органів публічного обвинувачення: міжнародні стандарти, зарубіжне зако...
Статус органів публічного обвинувачення: міжнародні стандарти, зарубіжне зако...Статус органів публічного обвинувачення: міжнародні стандарти, зарубіжне зако...
Статус органів публічного обвинувачення: міжнародні стандарти, зарубіжне зако...
Centre of Policy and Legal Reform
 
Поняття, система та джерела міжнародного права
Поняття, система та джерела міжнародного праваПоняття, система та джерела міжнародного права
Поняття, система та джерела міжнародного права
Kyiv National Economic University
 
Виникнення, суть, принципи і джерела міжнародного гуманітарного права
Виникнення, суть, принципи  і джерела міжнародного гуманітарного праваВиникнення, суть, принципи  і джерела міжнародного гуманітарного права
Виникнення, суть, принципи і джерела міжнародного гуманітарного права
sh75inf
 

What's hot (20)

Поняття органів виконавчої влади та їх класифікація
Поняття органів виконавчої влади та їх класифікаціяПоняття органів виконавчої влади та їх класифікація
Поняття органів виконавчої влади та їх класифікація
 
організації як обєкти керівництва
організації як обєкти керівництваорганізації як обєкти керівництва
організації як обєкти керівництва
 
Конституція Французької Республіки
Конституція Французької РеспублікиКонституція Французької Республіки
Конституція Французької Республіки
 
Поняття та види юридичних осіб
Поняття та види юридичних осібПоняття та види юридичних осіб
Поняття та види юридичних осіб
 
Державна служба
Державна службаДержавна служба
Державна служба
 
Конституція Польської Республіки
Конституція Польської РеспублікиКонституція Польської Республіки
Конституція Польської Республіки
 
презентація тема 4
презентація   тема  4презентація   тема  4
презентація тема 4
 
Конституція Італійської Республіки
Конституція Італійської РеспублікиКонституція Італійської Республіки
Конституція Італійської Республіки
 
Повноваження німецьких депутатів щодо контролю уряду Федеративної Республіки ...
Повноваження німецьких депутатів щодо контролю уряду Федеративної Республіки ...Повноваження німецьких депутатів щодо контролю уряду Федеративної Республіки ...
Повноваження німецьких депутатів щодо контролю уряду Федеративної Республіки ...
 
презентація первісні вірування
презентація первісні віруванняпрезентація первісні вірування
презентація первісні вірування
 
Будова кореня. Види кореневих систем. Видозміни кореня.
Будова кореня. Види кореневих систем. Видозміни кореня.Будова кореня. Види кореневих систем. Видозміни кореня.
Будова кореня. Види кореневих систем. Видозміни кореня.
 
Статус органів публічного обвинувачення: міжнародні стандарти, зарубіжне зако...
Статус органів публічного обвинувачення: міжнародні стандарти, зарубіжне зако...Статус органів публічного обвинувачення: міжнародні стандарти, зарубіжне зако...
Статус органів публічного обвинувачення: міжнародні стандарти, зарубіжне зако...
 
антична філософія
антична філософіяантична філософія
антична філософія
 
Майнова основа господарювання (правові аспекти)
Майнова основа господарювання (правові аспекти)Майнова основа господарювання (правові аспекти)
Майнова основа господарювання (правові аспекти)
 
презентація до уроку "Будова і функції шкіри"
презентація до уроку "Будова і функції шкіри"презентація до уроку "Будова і функції шкіри"
презентація до уроку "Будова і функції шкіри"
 
методи менеджменту
методи менеджментуметоди менеджменту
методи менеджменту
 
Поняття, система та джерела міжнародного права
Поняття, система та джерела міжнародного праваПоняття, система та джерела міжнародного права
Поняття, система та джерела міжнародного права
 
Виникнення, суть, принципи і джерела міжнародного гуманітарного права
Виникнення, суть, принципи  і джерела міжнародного гуманітарного праваВиникнення, суть, принципи  і джерела міжнародного гуманітарного права
Виникнення, суть, принципи і джерела міжнародного гуманітарного права
 
Основи господарського права
Основи господарського праваОснови господарського права
Основи господарського права
 
Правова система України
Правова система УкраїниПравова система України
Правова система України
 

Similar to Тема 1. Поняття, походження та розвиток права (1).ppt

адвокат в кримінальному процесі.
адвокат в кримінальному процесі.адвокат в кримінальному процесі.
адвокат в кримінальному процесі.
Bogaychuk
 
поняття та структура правовідносин (Горда О.В.)
поняття та структура правовідносин (Горда О.В.)поняття та структура правовідносин (Горда О.В.)
поняття та структура правовідносин (Горда О.В.)
Kyiv National Economic University
 
гарантії прав і свобод людини та громадянина
гарантії прав і свобод людини та громадянинагарантії прав і свобод людини та громадянина
гарантії прав і свобод людини та громадянина
Tanya Sozanska
 
Правова держава: поняття та ознаки (Бондар Г.О.)
Правова держава: поняття та ознаки (Бондар Г.О.)Правова держава: поняття та ознаки (Бондар Г.О.)
Правова держава: поняття та ознаки (Бондар Г.О.)
Kyiv National Economic University
 

Similar to Тема 1. Поняття, походження та розвиток права (1).ppt (20)

права людини та їх реалізація в україні
права людини та їх реалізація в україніправа людини та їх реалізація в україні
права людини та їх реалізація в україні
 
лекція №1
лекція №1лекція №1
лекція №1
 
Тема 1. Лекція 1. ТДП.pptx
Тема 1. Лекція 1. ТДП.pptxТема 1. Лекція 1. ТДП.pptx
Тема 1. Лекція 1. ТДП.pptx
 
адвокат в кримінальному процесі.
адвокат в кримінальному процесі.адвокат в кримінальному процесі.
адвокат в кримінальному процесі.
 
2
22
2
 
поняття та структура правовідносин (Горда О.В.)
поняття та структура правовідносин (Горда О.В.)поняття та структура правовідносин (Горда О.В.)
поняття та структура правовідносин (Горда О.В.)
 
Поняття і теорії права. Автор Михайло Димид
Поняття і теорії права. Автор Михайло ДимидПоняття і теорії права. Автор Михайло Димид
Поняття і теорії права. Автор Михайло Димид
 
гарантії прав і свобод людини та громадянина
гарантії прав і свобод людини та громадянинагарантії прав і свобод людини та громадянина
гарантії прав і свобод людини та громадянина
 
Канон 01 Поняття і теорії права
Канон 01 Поняття і теорії праваКанон 01 Поняття і теорії права
Канон 01 Поняття і теорії права
 
майб.
майб.майб.
майб.
 
Presentation o kopylov
Presentation o kopylovPresentation o kopylov
Presentation o kopylov
 
Поняття та ознаки права
Поняття та ознаки праваПоняття та ознаки права
Поняття та ознаки права
 
Всеукраїнський тиждень права
Всеукраїнський тиждень праваВсеукраїнський тиждень права
Всеукраїнський тиждень права
 
Захист честі, гідності та ділової репутації. Василь Паліюк
Захист честі, гідності та ділової репутації. Василь ПаліюкЗахист честі, гідності та ділової репутації. Василь Паліюк
Захист честі, гідності та ділової репутації. Василь Паліюк
 
основи цивільного права
основи цивільного праваоснови цивільного права
основи цивільного права
 
Ін-т Св. Томи 28.11.15 Костицький
Ін-т Св. Томи 28.11.15 КостицькийІн-т Св. Томи 28.11.15 Костицький
Ін-т Св. Томи 28.11.15 Костицький
 
1
11
1
 
1
11
1
 
право 9 кл.
право 9 кл.право 9 кл.
право 9 кл.
 
Правова держава: поняття та ознаки (Бондар Г.О.)
Правова держава: поняття та ознаки (Бондар Г.О.)Правова держава: поняття та ознаки (Бондар Г.О.)
Правова держава: поняття та ознаки (Бондар Г.О.)
 

Тема 1. Поняття, походження та розвиток права (1).ppt

  • 1. Частина друга: ПРАВО Тема 1. Поняття, походження та розвиток права План лекції: 1. Основні підходи до розуміння права(праворозуміння). 2. Поняття права. Об ‘єктивне право, його структура. 3. Ознаки права. 4. Сутність та цінність права. 5. Право і його зовнішні форми. 6. Функції права.
  • 2. 1. Основні підходи до розуміння права (праворозуміння). Беручи до уваги різні підходи у ставленні людей до права, те, що його осмислення й оцінка визначаються не тільки і навіть не стільки науковими міркуваннями, скільки ціннісними установками та уявленнями людей, є всі підстави стверджувати, що Праворозуміння (розуміння права) – це процес і результат цілеспрямованого пізнання та сприйняття сутності та змісту права як особливого соціокультурного явища, його функціонування і призначення в житті людини, суспільства та держави.
  • 3. В юридичній літературі виокремлюються такі рівні праворозуміння: буденний (буденно-емпіричний), професійний (практичний), науковий (теоретичний) і філософський. На науковому (теоретичному) рівні сформувалися такі основні (класичні) підходи до розуміння права: 1. Природно-правовий підхід (школа природного права). В основу природно-правового розуміння покладено ідею, відповідно до якої всі норми права мають ґрунтуватися на певних об’єктивних (природних) засадах, що не залежать від волі людини і суспільства. Головною особливістю природно-правового мислення є критична оцінка позитивного права з позицій моралі (справедливості).У разі суперечності між природним і позитивним правом перевагу має природне право.
  • 4. Обґрунтування вчення про природне право можна знайти в роботах Аристотеля, Цицерона, Святого Августина, Томи Аквінського, Г. Гроція, С. Пуфендорфа, Дж. Локка, І. Канта та ін. Вислів «несправедливий закон не є законом», який приписують Томі Аквінському, часто тлумачать як підсумок позиції природного права взагалі. «Мораль — не просто бажана риса, яку треба запровадити в право, а радше суттєвий елемент права, яким воно є насправді». Звідкіля походить той моральний стандарт, за яким відбувається перевірка позитивного права? Може походити від Бога («божественне природне право»),виводитись із світового порядку («космологічне природне право»), людської сутності («антропологічне природне право»), розуму («раціональне природне право»).
  • 5. 2. Позитивістський підхід (юридичний позитивізм). - Виходить з того, що необхідного зв’язку між правом і мораллю не існує. Представниками юридичного позитивізму були Дж. Остін та його послідовники (так званааналітична школа), К. Бергбом, П. Лабанд, Ж.П. Есмен, Г.Ф. Шершеневич: 1. Право розглядається ними як позитивний факт (догма), що не вимагає аксіологічного осмислення. 2. Право не пов’язане з іншими соціальними явищами (мораллю, політикою, економікою). 3. Права людини розглядаються як такі, що даровані державою, тобто людина ставиться у пряму залежність від останньої. 4. Предметом юридичної науки є «право у власному розумінні», позитивне право, незалежно від того, справедливе воно чи несправедливе.
  • 6. Позитивне право – це чинне в певному суспільстві право, яке безпосередньо виступає як регулятор суспільних відносин. З позицій цього підходу виправданою є будь-яка несправедливість, якщо вона встановлена законом. У сучасному позитивізмі можна виокремити два основні напрямки:«м’який позитивізм» та «жорсткий позитивізм». 3. Соціологічний підхід або напрямок. Сформувався в другій половині XIX ст. у межах школи «вільного права». Основоположниками соціологічної юриспруденції вважають Р. Єринга, Є. Ерліха, О.В. Холмса, Р. Паунда, Л. Дюгі, Ф. Жені та ін. Грунтується на дослідженні фактичних правовідносин, з’ясуванні різноманітних соціологічних і психологічних чинників, що впливають на застосування норм права до кон- кретних життєвих випадків і в такий спосіб визначають справжнє обличчя права.
  • 7. Основні положення: 1. Право являється тим, що фактично здійснюється судами й іншими суб’єктами у сфері правозастосування. 2. Лише право в дії є «живим правом», право ж у тексті норм закону – «мертве» або «писане». Писане право не може передбачити всього, оскільки лише юридична практика здатна наповнити це право конкретним змістом, розкрити і доповнити його, зробити реальним. 3. Право – це частина життя, що змінюється разом з навколишньою дійсністю, тому право може існувати поза буквою закону. 4. «Право — це те, що думають про право судді». Слабкою стороною цього підходу є відсутність чітких меж між правом і правовою поведінкою. При цьому втрачаються критерії для розрізнення правомірної та протиправної поведінки, підвищується небезпека адміністративного й суддівського свавілля
  • 8. 4. Психологічний підхід. Очолював професор із Санкт-Петербурга Л. Петражицький, який розглядав право виключно як прояв правосвідомості, явище людської психіки, на котру впливають різні чинники, в тому числі законодавство. Як результат цього впливу право є сукупністю певних суб’єктивних переживань і емоцій, що виступають відображенням реального життя. В основі підходу лежить поділ емоцій на імперативні, атрибутивні та імперативно-атрибутивні. Імперативні емоції — це уявлення про свої обов’язки, що і становить зміст моралі. Головними для права є атрибутивні емоції — усвідомлення своїх прав. Але в цілому правові мотивації поведінки людини повинні мати двосторонній, тобто атрибутивно-імперативний, характер.
  • 9. 5. Марксистський підхід - інтерпретує його як класове явище. У «Маніфесті комуністичної партії» (1848 р.) К. Маркс і Ф. Енгельс визначають право як піднесену до рівня закону волю панівного класу (буржуазії), що зумовлена матеріальними умовами його життя. Отже, головні ознаки права — його класовий, вольовий характер і матеріальна обумовленість. У ході побудови комунізму, ідеї якого засновані на цілковитій рівності всіх, право має поступово «відмерти». Питання 2. Поняття права. Об ‘єктивне право, його структура. Теорія держави та права як юридична наука вивчає природу як позитивного (юридичного, спеціально-соціального), так і природного (загальносоціального) права. Позитивне право є наслідком суспільної та державної діяльності, втіленням волевиявлення народу і держави. Чинне в суспільстві позитивне право є формально визначеним та охороняється державою.
  • 10. Цим позитивне право відрізняється від природного (загальносоціального) права, яке не залежить від держави. Природне право як сукупність прав і обов’язків має загальносоціальне, людське, тобто недержавне походження. Воно є продуктом нормальної життєдіяльності людини, а не держави, належить людству в цілому та кожній людині окремо. У свою чергу позитивне право розглядається у двох значеннях як: – об’єктивне право – система загальнообов’язкових норм, дотримання та виконання яких забезпечуються державою. Слово «об’єктивне» означає, що норми права отримали об’єктивацію у формах (джерелах) права й тому є незалежними від індивідуального інтересу (волі, розсуду) та свідомості суб’єкта права; - суб`єктивне право - це міра можливої поведінки суб’єкта суспільних відносин, що передбачені нормами об’єктивного права.
  • 11. Слово «суб’єктивне» означає, що наданими можливостями (правами та свободами) конкретний суб’єкт права на свій розсуд може скористатися або не скористатися, все залежить від його волі (інтересу) та свідомості. В сучасних умовах призначення об’єктивного права полягає передусім у закріпленні, захисті та забезпеченні суб’єктивного права. З огляду на те, що в теорії держави та права об’єктивне право має винятково юридичний (регулятивно- охоронний) зміст, саме це розуміння права стане предметом розгляду в межах цього та наступного питань теми. Право –це загальнообов’язковий, формально визначений,нормативний регулятор суспільних відносин, що відповідає визнаній у суспільстві мірі справедливості, свободи та рівності, встановлений чи санкціонований державою або іншим уповноваженим суб’єктом та забезпечується ними, включаючи можливість застосування державного примусу
  • 12. Структура об’єктивного права: У структурі права виокремлюють такі елементи: За методом правового регулювання: – приватне право – це сукупність норм права, предметом регулювання яких є відносини у сфері реалізації приватних (особистих) інтересів суб’єктів права за допомогою диспозитивного методу. Ознаками приватного права є: забезпечення приватних інтересів; сторонами відносин, що регламентуються приватним правом, є фізичні та юридичні особи; можливість використання договірної форми відносин. До приватного права належать: цивільне право, сімейне право, авторське право, трудове право, житлове право, цивільно-процесуальне право, міжнародне приватне право та інші; - публічне право - це сукупність норм права, предметом регулювання яких є відносини у сфері реалізації публічних (суспільних і державних) інтересів суб’єктів права за допомогою імперативного методу. Ознаками публічного права є: забезпечення публічних інтересів, а також умов взаємодії між державою та приватними суб’єктами;
  • 13. регулює відносини між державними органами або між приватними суб’єктами і державою; предметом регулювання є публічні відносини, державна влада, діяльність апарату держави, питання державної служби, адміністративні відносини та діяльність держави як суб’єкта міжнародного права (конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, фінансове право, адміністративно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, митне право, міжнародне публічне право та ін.) За функціональним призначенням: – регулятивне право – це сукупність норм права, що впорядковують поведінку суб’єктів права шляхом розподілу між ними суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, а також розраховані на правомірність їхніх дій. Предметом регулятивного права є суспільні відносини, що виникають як правомірні та не розраховані на застосування санкцій (трудове право, сімейне право, цивільне право, підприємницьке право); -охоронне право – це сукупність норм права, що охороняють урегульовані правом суспільні відносини від будь-яких посягань і
  • 14. поновлюють порядок їхнього функціонування шляхом застосування засобів державно-владного впливу (кримінальне та адміністративне право). За субординацією у правовому регулюванні: – матеріальне право – це сукупність норм права, що безпосередньо регулюють відносини в різних сферах суспільного життя, встановлюють суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників, визначають відповідальність за правопорушення (конституційне, кримінальне, цивільне, фінансове право); – процесуальне право – це сукупність норм права, що впорядковують процедуру (послідовність дій) реалізації норм матеріального права (конституційно-процесуальне право, цивільно- процесуальне право, кримінально-процесуальне право, адміністративно-процесуальне право та ін.). Якщо матеріальне право відповідає на питання «Що можна або що необхідно робити?», то процесуальне – «В якому порядку реалізується або забезпечується відповідне правило поведінки?В якій послідовності вчиняти дії, щоб досягти належного результату?»
  • 15. Питання 3. Ознаки права Ознаки права можна поділити на дві групи: соціальні та юридичні. Соціальні ознаки права: - здатність виступати в ролі регулятора суспільних відносин; - засіб справедливої міри свободи і рівності людей у суспільстві. Юридичні ознаки права: - нормативність - системність - формальна визначеність - обов’язковість - забезпечується можливістю застосування державного примусу
  • 16. Питання 4. Сутність та цінність права У філософії під сутністю явища (предмета) розуміється сукупність найбільш важливих і стійких якостей, відносин або властивостей, що складають його основу, визначають глибинну природу та зв’язки, які впливають на всі інші характеристики. Сутність права – це внутрішня цілісність усіх його багатоманітних якостей (властивостей), яка проявляється у: – право є універсальним регулятором суспільних відносин, засобом (інструментом) узгодження особистих, суспільних і державних інтересів, встановлення та забезпечення правопорядку; – виразником міри справедливості, свободи та рівності в суспільстві відповідно до рівня його соціального, економічного та культурного розвитку.
  • 17. Цінність права – це здатність права завдяки притаманним йому змістовим і формальним властивостям задовольняти особисті, суспільні та державні потреби в упорядкованості, безпеці, свободі, справедливості тощо. Основні аспекти цінності права: – власна цінність права – право є втіленням ідей свободи, рівно- сті, толерантності, гуманізму і справедливості, які, власне, і становлять його сутність. – інструментальна цінність права - право виступає ефективним інструментом, засобом регламентації різних сфер життя суспільства завдяки нормативності, системності, формальності, визначеності, загальнообов’язковості. – історико-культурна цінність права – полягає в тому, що воно належить до фундаментальних цінностей світової культури, створених людством у процесі розвитку, результат боротьби народів за права та свободи, справедливість і демократію.
  • 18. Питання 5. Право і його зовнішні форми. Головними формами існування права є законо давство, звичаєве право, прецедентне право, договірне право. Законодавство як форма існування права превалює в країнах континентальної Європи, в тому числі в Україні. Воно складається з ієрархічної системи правових нор- мативних актів. Найвищими в цій системі є акти парламентів — закони. Звичаєве право — перша історична форма права, нині найпоширеніша серед країн з традиційним способом життя. Більша чи менша його розвиненість в окремих країнах залежить від особливостей істо ричного розвитку і економічних та політичних умов, що склалися в них. Прецедент - є основною формою права в країнах англо- американської системи і створює найбільш сприятливі умови для динамічного розвитку правової системи.
  • 19. Договірне право складається з нормативних договорів між двома або декількома суб’єктами, є обов’язковим для них, має юридичне значення й для інших учасників суспільних відносин. Договір як форма права поширений в міжнародному праві і країнах з ринковою економікою. Питання 6. Функції права Функції права – це основні напрями впливу права на суспільні відносини з метою їх упорядкування, що визначаються його сутністю та соціальним призначенням. Важливим є поділ функцій права за сферами його впливу. З огляду на цей критерій вони поділяються на соціальні та власне юридичні функції права. Юридичні функції права характеризують призначення права як юридичного інструмента щодо існуючих та бажаних суспільних відносин. За своїм значенням юридичні функції права поділяють на основні та неосновні.
  • 20. До основних юридичних функцій права відносять найбільш важливі напрямки впливу права на суспільні відносини – це регулятивна та охоронна функції. Регулятивна функція права – це напрям впливу права на суспільні відносини, завдяки якому окреслюються чіткі правила поведінки різних суб’єктів права. Охоронна функція права проявляється у встановленні правом норм, спрямованих на охорону суспільно значущих відносин у різних сферах суспільного життя і викорінення шкідливих та небезпечних для суспільства варіантів поведінки. Для додаткових (неосновних) функцій права характерний вплив на більш вузьку сферу суспільних відносин у порівнянні з основними функціями – це компенсаційна, обмежувальна та поновлююча. Компенсаційна функція права полягає у компенсації шкоди, завданої протиправними діями держави чи інших осіб.
  • 21. Обмежувальна функція права проявляється в обмеженні за допомогою нормативних приписів діяльності суб’єктів права, якщо вони будь-яким чином обмежують права та інтереси інших осіб, суспільства в цілому. Поновлююча функція права становить наслідок поновлення незаконно порушеного права, попереднього правового становища. Щодо соціальних функцій права, то слід виходити з того, що вони існують не ізольовано, а доповнюють одна другу: економічні, політичні, виховні, культурно-історичні, ідеологічні, соціального контролю, інформаційні, комунікативні.