1. ПЛАНЕТИ ЗЕМНОЇ ГРУПИ
розробила викладач
Прилуцького агротехнічного коледжу
Дронь Вікторія Василівна

2. План опрацювання нового матеріалу
1. Особливості планет земної групи.
2. Фізичні характеристики планет:
А) Меркурій;
Б) Венера;
В)Марс.

3. 1. Що ви знаєте про внутрішню будову Землі?
2. Які оболонки Землі вам відомі? Дайте їх характеристику.
3. Які ефекти, пов’язані з особливостями руху Землі
навколо Сонця, можуть обумовити зміну клімату в ній?
4. Що таке парниковий ефект?
5. Фізичні характеристики Місяця, супутника Землі.
6. Рельєф Місяця. Чому його поверхня густо вкрита
кратерами?
7. Якими причинами обумовлене явище припливів та
відпливів?
Повторимо!

4. Планети земної групи

5. ПОДІБНІСТЬ ТА НЕСХОЖІСТЬ ПЛАНЕТ ЗЕМНОЇ ГРУПИ
Подібність
1. Порівняно невеликі розміри і маси.
2. Велика середня густина (5,4; 5,2; 5,5 і 3,97 г/см3 відповідно
для Меркурія, Венери, Землі і Марсу).
3. Тверда поверхня.
4. Розташовані ближче до Сонця.
5. Порівняно повільне обертання навколо своїх осей.
Несхожість
1. Відмінність хімічного складу атмосфери і атмосферного
тиску.
2. Відмінність періодів обертання навколо осі (зоряних діб).
3. Зворотний напрям обертання планети Венери.
4. Наявність супутників.

6. Всі планети земної групи мають наступну будову:
•у центрі планети залізне ядро з невеликою кількістю нікелю.
•мантія складається з силікатів
•кора, яка виникла через часткове плавлення мантії складається також з
силікатних порід. З поміж планет земної групи тільки у Меркурія немає кори,
оскільки вона була розбита в результаті метеоритних бомбардувань. Земля
відрізняється від інших планет групи наявністю великої кількості гранітів у корі.
Дві планети земної групи (Земля та Марс) мають супутники і жодна зі всіх
чотирьох планет групи не має кілець.

7. Меркурій
Меркурій - найближча до Сонця планета.
За розмірами вона не набагато більша від Місяця.
Екваторіальний радіус становить 2439 км.
Густина 5400 кг/м3
Сила тяжіння у 2,6 рази менша від земної.
Планета рухається навколо Сонця з періодом 87,97 земних діб
(зоряний рік) по витягнутій еліптичній орбіті з
ексцентриситетом 0,21:
перигелій Меркурія 45,9 млн. км,
афелій - 69,7 млн км.
Вісь обертання Меркурія нахилена до площини його орбіти на
83°, тобто лише на 7° відхиляється від перпендикуляра.

8. Меркурій
Період обертання навколо осі 58,7 діб (зоряна доба).
Період осьового обертання Меркурія становить 2/3 періоду
обертання навколо Сонця, то за кожні свої два роки він робить
три оберти відносно зір і один оберт відносно Сонця. Одна
сонячна доба на цій планеті триває майже два її роки.
Через відсутність атмосфери і близькість до Сонця фізичні
умови на поверхні Меркурія дуже суворі.
Для нього властиві різкі перепади температури впродовж доби
(в полудень на екваторі максимальна температура сягає 700 К,
вночі вона знижується до 100 К і нижче).

9. Венера
Друга в Сонячній системі й найближча до Землі планета.
Діаметр 12102 км, густина 5200 кг/м3
Період обертання навколо Сонця 224,7 земні доби.
Рухається навколо Сонця на середній відстані 108,2 млн км по
майже коловій орбіті.
Радіус і маса планети мало відрізняються від земних,
відповідно 6051 км і 0,82 маси Землі.
Сила тяжіння на Венері становить 0,9 сили тяжіння на Землі.
Вісь обертання планети лише на 3° відхиляється від
перпендикуляра до площини її орбіти.

10. Венера дуже повільно обертається навколо осі в зворотному
напрямку — зі сходу на захід, а не з заходу на схід, як Земля і
більшість інших планет з періодом 243 земних доби.
Оскільки періоди обертання навколо осі та навколо Сонця є
близькими, і обертання відбуваються в протилежних
напрямках, то за один свій рік Венера тільки двічі встигає
здійснити оберт навколо осі по відношенню до Сонця.
В результаті сонячна доба на Венері триває 117 земних діб.
Має слабке магнітне поле.
Температура на поверхні планети досягає 780 К,
Тиск - порядку 80-100 атм.

11. В 1761 р. М. Ломоносов з'ясував, що ця планета має
атмосферу.
Потужний хмаровий шар відбиває у космос 75 % сонячного
світла (для порівняння: Земля відбиває 36 % сонячного світла).
А тому за своєю яскравістю на земному небосхилі Венера
посідає третє місце після Сонця і Місяця. Це єдина планета,
від світла якої земні предмети можуть відкидати тінь.
Головна складова атмосфери – вуглекислий газ (парниковий
ефект), 96 % за об'ємом, також входять чадний газ, метан,
аміак, двоокис сірки, соляна та плавикова кислоти, ацетилен,
етан.
Денна температура атмосфери нижча, ніж температура
поверхні, а уночі вона стає ще нижчою - до 420 К.
У зв'язку з високою температурою на Венері немає води.
Більше того, конденсовані на великій висоті краплі дощу
випаровуються, не досягаючи поверхні.

12. Льодові потоки

13. Вулкани на поверхні

14. Поверхня Венери

15. Вулкан

16. «Венера-9»,
«Венера-10»
1975 СРСР Отримано чорно-біле зображення
поверхні Венери
«Венера-13»,
«Венера-14»
1982 СРСР Отримано кольорові фотографії
поверхні
«Венера-15»,
«Венера-16»
1984 СРСР Складено карти рельєфу
північної
півкулі
«Вега-1»
«Вега-2»
1986 СРСР Запущено для дослідження
планети
Ве(нери) і комети Га(ллея).
«Магеллан» 1990—1994,
США
Дослідження поверхні Венери
Дослідження Венери

17. Марс
Четверта планета Сонячної системи.
З періодом 687 земних діб рухається навколо Сонця
на середній відстані 228 млн км.
Діаметр 6794 км, густина 3930 кг/м3
За розмірами Марс майже удвічі, а за масою - в
дев'ять разів менший від Землі.
Сила тяжіння на Марсі становить 0,39 земної.
Вісь обертання нахилена до площини орбіти під
кутом 22°, завдяки чому на Марсі відбувається зміна
пір року.
Період обертання навколо осі 24 год. 37 хв.

18. Марс має розріджену атмосферу, яка складається:
95 % вуглекислого газу, 3 % азоту, 1,6 % аргону та
містить сліди кисню та води.
Атмосфера дуже запилена через величезну кількість
мікрочастинок
Дві третини поверхні Марса займають світлі ділянки,
які отримали назву материків, близько третини - темні
ділянки, названі морями.
Поблизу полюсів восени утворюються білі плями -
полярні шапки, які зникають повністю або значно
зменшуються в розмірах на початку літа. (помітив
В.Гершель)

19. Чотири гігантських погаслих вулкани піднімаються
над навколишньою місцевістю на висоту до 26 км.
Найбільший з них — гора Олімп, розташований на
західній окраїні гір Фарсида, має основу діаметром
600 км і кальдеру на вершині поперечником 60 км.
Три вулкани: гора Аскрійська, гора Павлина і
гора Арсія розташовані на одній прямій на вершині
гір Фарсида, висотою близько 9 км. Самі вулкани
піднімаються над Фарсидою ще на 17 км. Більше 70
погаслих вулканів знайдені на Марсі, але вони
набагато менші і за площею і за висотою.

20. Поверхня Марса

21. Поверхня Марса

22. Марсіанський грунт
дрібнодисперсний матеріал (реголіт), у якому міститься 15-
20 % кремнію, 12-16 % заліза, близько 10 % фосфору, 7 %
марганцю та кобальту, а також кальцій, хром, нікель, ванадій,
титан, молібден, цирконій та ін.
Жодна з відомих земних гірських порід не збігається за
складом з марсіанськими.
Червонуватий колір марсіанської поверхні обумовлений
великою кількістю окислів заліза, тобто звичайнісінької іржі.
Тому панорами марсіанської рівнини, передані в різні роки
американськими станціями, - це оранжево-червона пустеля,
вкрита численними каменями з різкими краями.

23. дюни

24. Впадина

25. Края кратераVictoria

26. Дюни в кратері NoachisTerra

27. каньйони

28. Кратер давно недіючого вулкану
AlborTholus (диаметр 30 км)

29. Схили вкриті льодом і пилом

30. Мікроскопічні гірські породи, що
містять ознаки води

31. Вулкан Олімп — висота 27 км відносно його
основи та 25 км відносно середнього рівня
поверхні.

32. Рифтова долина Маринер понад 4 000 км
завдовжки і до 200 км завширшки. Основою цієї
рифтової долини є величезний (2 500 км завдовжки,
75-150 км завширшки і до 6 км завглибшки) каньйон
Титоніус Часма, що означає «величезна безодня».

33. Супутники Марса (передбачив Кеплер)
Фобос (ліворуч) та Деймос (праворуч)

34. Фобос
Відстань Фобоса від центра Марса відповідно 2,76 радіуса
планети (Фобос у 40 разів ближчий до поверхні Марса, ніж
Місяць до Землі).
Період обертання Фобоса - 7 год. 39 хв.
Фобос за одну марсіанську добу встигає зробити три оберти
навколо планети, сходячи на заході і заходячи на сході.
Супутник рухається в площині екватора і по коловій орбіті.
Розміри Фобоса становлять 28×20×18 км.
Поверхня супутника поцяткована кратерами набагато сильніше,
ніж поверхня Марса.
На знімках Фобоса добре видно найбільший кратер на його
поверхні - Стікні діаметром 10 км. Відстань між борознами
глибиною до 30 м становить 200-300 м.
Сильні припливи, що виникають унаслідок близького
розташування Фобоса від Марса, зменшують енергію його руху і
супутник повільно наближається до поверхні планети.

35. Деймос
Відстань Деймоса від центра Марса відповідно 6,9
радіуса планети.
Період обертання Деймоса - 30 год. 18 хв.
Супутник Марса дуже «оригінально поводять себе на
його небі: Деймос зійшовши на сході, перебуває над
горизонтом близько 65 год, тобто понад 2,5 марсіанської
доби.
Супутник рухається в площині екватора і по коловій
орбіті.
Розміри Деймоса - 16×12×10 км.
Поверхня супутника поцяткована кратерами набагато
сильніше, ніж поверхня Марса.