.

1. Вступ
Кожен ранок, ідучи в школу, я проходжу«дорогоювітань», коли всі діти,
яких зустрічаю, вітаються і з радістю посміхаються мені у відповідь. Я знаю,
що в школі біля класу мене чекають вже вони, мої діти. Вони поспішають,
перебиваючи одинодного, розповістипро те, свідком чого я не була. Хочуть
поділитися всім новим, що у них з'явилося.
Виховання - процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини
закладаються основніжиттєві принципи, що допомагають їйстати Людиноюз
великої букви, сміливо увійти до епохи нового розумуі зайняти в ній гідне
місце, усвідомлюючисебе особистістюй індивідуальністю.
Класне керівництво. Що це: обов'язокчипокликання? Робочийдень
класного керівника не нормованийі не прогнозований, праця повсякчасна,
життя напружене і складне, як і саме виховання. Та,зумівши підкорити дитячі
серця, він отримуєневимовну радість і втіху: учні називають його «другою
мамою», зо всіма радощами і болями приходять саме до нього, а після
закінчення школи знову і зновуповертаються за порадою, незважаючина те,
що й самі стали батьками.
Саме таким і має бути класний керівник,особливо в наш час, коли размито
межу між поняттям добраі зла, моральностіі аморальності.
Головне завдання класного керівника
Одне з першочерговихзавдань класного керівника - поважати особистість
кожного учня, його індивідуальні життєві цілі, запити й інтереси, створювати
сприятливіумови для його самовизначення в розвитку. І головне, пам'ятати:
«людськев людині - то найбільша цінність, і дар цей треба берегти».

2. У кожномуучневі потрібно виховати, перш за все, сильну особистість з
ясно вираженим «Я», щоб, маючи право вибору, він чинив так, як підказує йому
совість, по справедливості. Допомогтидитинізнайти свій ключ до успіху,
вказати їй шлях до самовдосконалення - основнезавдання кожного класного
керівника.
У виховній роботіпотрібно віддавати перевагу схваленню,заохоченню - це
завжди додаєучням впевненості в собі, розвиваєвідповідальність і бажання
бути ще кращими. Особливуувагу слід звертати на розвитоксфери
спілкування, адже саме спілкування в значній мірі визначає самовираження
людини.
Дрібниць у виховній роботіне буває і бути не може. Адже тут мовайде
про одну з найскладніших і найвідповідальніших справ - про формування
людських душ і характерів,про загартування сердець і розуму.
Класне керівництво, безумовно, не зводитьсядо проведення годин
спілкування раз на тиждень. Проте в сум'яттіщоденних турбот, уроків, в потоці
загальношкільних справ у годинспілкування може бути своя дуже важлива
роль.
І чим різноманітніші види діяльності, до яких залучає класний керівник
своїхвихованців,тим цікавіше життя в дитячомуколективі, тим активніше іде
розвитокучнів.
Вважаю, що класний керівник - найнеобхідніша людина для дитини в
сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати,
направляти, але й виховувати. Його призначення - простежитиза становленням
особистостідитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно
зайняти своємісце в житті. Томуупевнена, що украй важливо розуміти
всебічний розвитокне як розвитокпевних сторін і якостейособи, а як їх
органічну єдність і цілісність.
У сучаснихумовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня,
створити умови для розвиткуіндивідуальних здібностей, сформуватив дитини
потребу до самовираження. Кожналюдина хоче бути значною, соціально

3. самостверджуватися,томуосновним виховним завданням - вважаю реалізацію
особистісно -орієнтованогопідходу до виховання.
Мій педагогічний девіз: «Люби, твори, пробачай!». Я твердо вірю в силу
виховання, яка складається з дуже простихкомпонентів: любові до дітей, слова
вчителя, сили особистогоприкладу, справедливості - основидовіри. Вчитель -
учень - єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини - шлях радості.
Головне в моїйроботі - виховання учня як особистості.
З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдськихцінностей, які
вироблялися століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій. Людина.
Сім'я. Вітчизна. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров'я.Земля. Ці поняття для
мене - основавиховної роботи.
Вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе
поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти
дитині зрозумітисебе і повірити в свої сили, створюватиситуації успіху.
Я не можу бути байдужоюлюдиною, оскільки спілкуюся не з предметами,
а із справжнім дивом природи - дітьми. І це диво потрібно вигодуватитеплотою
свого серця, багатством душі. Чуле серце дитини не прийме брехні, будь-яка
нещирість буде виявлена, і її внутрішній світ закриється від учителя, що
допустив помилку.
Головне завдання бачу в тому, щоб достукатися до найпотаємніших
куточків дитячої душі, допомогтикожній дитині повірити в себе.
Твердо дотримуюсязаповідей вихователя:
не виховувати у поганомунастрої («спокій, тільки спокій»);
визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона думає із
цього приводу;
надати можливу самостійність;
не підказувати готовогорішення, а показувати можливі шляхи до
нього;
не пропуститиперший успіх дитини;
робитисвоєчаснізауваження;

4. оцінювати вчинок, а не особу.
Спираючись на досягнення педагогічної науки, використовуючиметоди
народної педагогіки, я шукаю нових підходів у вихованні, які б відповідали
потребам розвитку творчоїособистості, були б спрямованіна досягнення
творчихі культурно-національних цінностей.
Основні завдання,якія ставлю:
прищеплювати учням любов до духовної спадщини українського
народу;
формувати в них національну самосвідомість;
залучати дітей до скарбницінародної творчості.
Свою виховну роботуреалізую через принципи демократизації і
гуманізації навчально-виховного процесушколи.
За основупроцесувиховання я взяла «Концепцію виховання дітей і молоді
в національній системі освіти» та «Основніорієнтири виховання для учнів 1-11
класів загальноосвітніх навчальних закладів».
Ефективність виховного впливу на учнів значноюмірою залежить від
встановлення правильного контакту з класом. А справаця нелегка. Відразу
знайти спільну мову і контакт з класом важко. Для цього необхідний тривалий
час. У процесіроботинеминучі й конфліктні ситуації. Томумайстерність
класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказувати учням правильну
лінію поведінки, переконати їх, розбудитиїхнюдумку, повірити в їхні сили та
можливості, підтримати добрим словом. А слово – це найтонший різець,
здатний доторкнутися до найніжнішої рисочкилюдськогохарактеру. Вміти
користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створитикрасу душі, а
можна й спотворитиїї. Слово – це ніби той місток, через який наука виховання
переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині кожної хвилини –
і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серцестискає сум.
Важливо виявити інтереси учнів класу, з’ясувати, наскільки вони
різноманітні, чи об’єднують вонидітей, чи, навпаки, роз’єднують на безліч

5. груп; як ставляться діти до інтересів своїхтоваришів, що можуть бути
спільними й об’єднувативесь клас.
Приймаючи клас, у перші тижні намагаюсь провестиякомогабільше
різноманітних справ:прогулянки в ліс, походи, екскурсії. Для детальнішого
знайомстваз вихованцями, проводиларізноманітні анкети, тести і тепер добре
знаю інтереси кожного учня.
Це допомагаємені сформуватиактив класу і спланувати роботуна рік
У цей час намагаюсь відповісти на такі питання:
1. Що таке виховання? Які особливостіу нього сьогодні?
2. Яка моя мета виховання?
3. Чого я хочу досягтив роботіз класом?
У зошит вписую дані про батьків і дітей, знайомлюсь з журналом за
минулий рік, щоб дізнатись, які предмети добрезасвоюютьсядітьми, а які – ні.
На цю роботуйде три-чотиридні, а користь велика. Спеціально вивчаю
нормативні документи. І починається робота. Головне:визначити мету всієї
виховної діяльностіз урахуванням особливостейдитячого колективу, складу
батьків, запитів суспільства на даний час. Мета виховання у мене буває
поточноюі перспективною. Найголовнішим сьогоднівважаю:
- дати кожномуучневі базовізнання і основикультури;
- прищепити любов до Батьківщини, її історії, культури, традицій…
На кожний період виховання (місяць, чверть, рік) цю мету деталізую.
Наприклад:
1. Підвищити авторитет невстигаючих дітей за рахунок виявлення їхніх
успіхів у інших сферах і т.д. і так, крокза кроком, я ускладнюю завдання, не
міняючи головної метивиховання.
Саме тому головне завданнякласногокерівника:
виявлення та розвиток творчихздібностей дітей,
інтелектуальний розвиток особистості в умовах інформаційного суспільства.

6. формування в учнів національної свідомості, виховання їх як члена
суспільства,патріота ігромадянина своєї Батьківщини, формування вміння
жити в колективі.
прищеплення дітямлюбові до духовної спадщини українського
народу, залучення учнів до джерел духовної культури, виховання позитивних
рис характеру:волі, чесності, самокритичності, орієнтація на аналіз власних
дій.
залучати їх до скарбницінародної творчості.
Це допомагаємені під час виборутем для класних годинта надає
можливість варіювати участь кожної дитини в обговореннях, диспутах, уроках
мужності та чуйностіта інших формах проведення класних годин.
Напрямки виховання
Усю виховну роботуреалізую через пріоритетні напрямки:
- патріотичне виховання (вивченняісторії України, рідного краю, свого
села, святкуванняДня Перемоги, ДнявизволенняселаЗлинки, виховую
повагу до Конституції, державних символів, Законів України)
- національне виховання (проведення традиційних в Україні обрядів….),
- правове виховання через виховні години, дискусії, круглі столи,
формуючиправову культуру, проводжупрофілактичні заходищодо
попередження правопорушень, вживання наркотичнихречовин, бесіди з
проблемнимисім’ями, індивідуальні та групові, круглі столи, демонстрації
проблемних відеофільмів на цю тему з наступним обговоренням.
- моральне (духовне) виховання – «сіль» усього виховного процесу. На
прикладах загальнолюдськихморальнихякостей, тільки з вірою в кожного учня
будую весь виховний процес. Бесіди на морально-етичнітеми, тестування,
психологічні ситуації і, звичайно приклад поведінки конкретних, відомих дітям
людей; знайомство з порадамипсихолога Дейла Карнегі «Якзавоювати друзів і

7. впливати на людей»: - все це допомагаємені виховувати в дітях духовність,
моральну чистоту, милосердя до людей.
Усі ці заходи проводжуна основідовіря дітям і поваги до їхніх
особистостей, «его», і обов’язковопри контакті і підтримці батьків.
- сімейне виховання - це природнийі постійний напрямоквиховання, яке є
непростим і багатогранним. З перших днів спілкування з батьками я намагаюсь
вивчити сім’ю кожного учня для того щоб досягтивзаєморозуміння через
анкетування, відвідування на дому, спілкування, виховні заходи, туристичні
поїздки, колективні спільні справикласу, проведення родиннихсвят; шукаю
однодумців; контакти з батьками будую за принципом «рівний з рівним», і вони
допомагають у вирішенні проблем сімейного виховання у справі виховання
дітей. Діти вивчають своє«генеалогічне дерево», сімейні традиції,захоплення
батьків, вникають у сімейну економіку.
Разом з батьками ми постійно турбуємося про фізичний розвитокдітей
(проведення змагань, днів здоров’я,ігор, походів у природу, участь в
спортивнхсекціях ).
- естетичне виховання-складовавиховного процесу,безпосередньо
спрямованана формування сприйматикрасу в усіх сферах діяльності людини.
Краса- це могутнє джерело моральної чистоти, духовногобагатства, фізичної
досконалості, тому цьомуаспекту виховання намагаюся приділяти постійну
увагу.
Найважливіше завдання естетичного виховання - навчити дитину бачити в
красі навколишнього світу благородство, доброту, сердечність і на підставі
цього утверджувати прекрасне в собі.
Особливароль у розвиткуестетичного сприйняття належить музиці і
хореографії.
Учні мого класу захоплюються танцями, співами.
 Танець-найприродніший і універсальний засіб самовираження, одиніз
найпопулярніших масовихвидів у хореографії, що уособлюєважливу

8. категорію естетики - грацію - особливуформукраси, яка виявляється в
легкості.
Граціозність у житті і мистецтві приносить дітям велику естетичну
насолоду. Як і інші види мистецтва танці виступають засобом духовного
освоєння дійсності, пізнання прекрасного, дають можливість дітям усвідомити
радість творчогоспілкування з музикою, формують позитивне естетичне
ставлення до мистецтва танцю.
За межами школи найбільший вплив на формування естетичної культури
здійснюють батьки. Зростаючив родині, діти бачать і вчаться цінувати красу
між членами сім’ї, діти привчаються бути охайними, ввічливими, чесними, але
керівну роль у забезпеченні естетичного виховання відіграє вчитель.
Мета до якої я прагну в вихованні - людина, яка розкриваєповнотусвоєї
сутності, гармонійна людина.
Планування виховної роботи
Я будую всю виховну роботу, спираючись научнівське самоврядування,
тому що переконалась, що будь-яка справа лише тоді по-справжньомуцікава
для дітей, коли задумана і організована самими дітьми. Учнівське
самоврядування – це не спосіб звільнити класного керівника від його обов’язків
і завантажити їмиучнів. Це спосіб розширитидіапазон діяльності дорослихі
дітей. Принцип самоврядування «Самівирішили, самі зробили, самі
відповідаємо» - мої діти прийняли відразу. Разом з батьками ми лише
допомагаємо дітям своїм довірям. Усіланки об’єднує КТС (колективно-творча
справа) – орієнтир в житті мого класу. У класі учні об’єднались в групи за
інтересами, на класних зборахрозглядають питання навчання, відпочинку,
заслуховують інформацію про актуальні проблеми, визначають КТС в кожній
групі. Плануючи нашу роботу, ми з дітьми дотримуємосьпринципу«Краще
менше, але краще».
Під час планування виховної роботивраховуюступінь зайнятостідітей
навчанням та іншими суспільно кориснимисправами, рівень їх досвідута

9. організаційних навичок. Іноді легше десять раз зробитивсе самому, ніж
доручитидітям. Але потужний виховний ефект приносять лише ті справи,
організаторамиі виконавцямияких є діти. Ретельна підготовка будь-якого
виховного заходубез поспіху має іноді більше значення для виховання учнів,
ніж сам виховний захід. Саме в план краще включати ті справиі заходи, які
можна ретельно підготувати, якісно провести, які безперечно будуть виконані і
принесуть колективу класу моральнезадоволення, радість успіху.
Перед плануванням своєї роботи,на мою думку, класному керівникові
потрібно подумати заздалегідь про коефіцієнт виховної дії класної години,
тобто подумати не тільки про зміст і обсяг інформації, але й про враження, яке
вона справлятиме на учнів.
Важливо, щоб класні годинипроходилине тільки у формілекцій, а й у
формівільного дискусійного спілкування. Учні вчаться сперечатися не за
допомогоюгучного голосу, а завдякисилі переконання. Головне, щоб учні
навчилися спілкуватися. На таких заходах потрібно створюватидоброзичливу
атмосферу у класі, допомогтикожній дитині виразитисебе.
Деякі свята, зустрічі приводимо з батьками і виходить дуже цікаво як для
дітей, так і для їх батьків. Саме завдяки КТС ми виховуємо рішучих, сміливих,
готовихна ризик людей, що не бояться помилятися; це і є для дітей школою
демократії.
В.О.Сухомлинськийписав: « В наші дні немає важливішого у сфері
виховання завдання, ніж навчити батька й матір виховувати своїхдітей».
Велика частина виховної роботикласного керівника - це роботаз батьками.
Я починаю роботуз батьками не із батьківських зборів, а з відвідування
своїхучнів удома. У неофіційній обстановці, вдома, більше дізнаєшся про
дитину, її уподобання, стосункиу сім’ї. Вважаю, що ефективність моєї роботи
цілком пов’язаназ тісним контактом з батьками. Цей напрям роботиможна
вважати найскладнішим.

10. Батьківський актив є опороюв моїйроботі. Він допомагаєістотно
звільнитись від безлічі «побічних» навантажень. Це надає можливість мені
забезпечитиіндивідуальний підхід до «найскладніших» вихованців.
Для того, щоб батьки бажали йти до школи, вони повинні бачити
зацікавленість вчителя у процесінавчання і виховання. Коли я віддаю свій час,
своюдушу дітям, серця батьків не залишаються байдужими.
Якби не допомога іпідтримка батьків – проблем було б набагато більше. А
проблемирізні. Думали: підростуть діти, стануть самостійнішими,
надійнішими, а виходить навпаки, проблемиускладнюються, тепер
зауваженням, покаранням не завжди можна обійтись; доводиться частіше
звертатися до методичної літератури, консультацій психологів.
Мій клас сьогодні - 16 чоловік. Серед них: 1- з прийомної сім’ї, 3 –
малозабезпечені, 2- з сімей, що потребують особливогоконтролю, 5 – з
неповних сімей, тобто багато внутрісімейних проблем майже в кожного.
Сьогоднівсім нелегко, але якщо буде в наших серцяхдобро – ми виживемо.
Ось що я і намагаюсь виховувати у своїхдітях. Якщо запитати про результати
моєї роботиз класом, то можна відмітити активність учнів; моральну
вихованість; все-таки на підлість не здатні; виконавськудисципліну в справах,
уміння працювати добре, відповідати за свої вчинки.
Результативність роботи
Аналізуючи обдарованість учнів отримала таки результати:
 зріс рівень згуртованостіколективу;
 покращились результати особистісногорозвиткудітей;
 сформувалося більш свідоме ставлення до державних законів і вимог
суспільного життя;
 зрослакількість учасників всеукраїнськихта міжнародних конкурсів.
 учні усвідомлюють свої права та обов’язки.

11. Підводячипідсумки, можу сказати, що я задоволенанаслідками своєї
роботи. Я щаслива, що обрала саме професію педагога, що маю можливість
спілкуватися з дітьми. Я з радістю віддаю всі свої ідеї дітям, і радію, коли бачу,
як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною, настрій, який я несу їм,
радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.
Отже, я завжди буду пам’ятати , що кожне питання, кожна проблема і,
головне, кожна дитина мають своювласну стежку, яку я допомагаю
роздивитись.
Мені хочеться, щоб наші діти стали людьмиз великої літери, щоб наші
діти не були діловими телефонно-комп’ютерно-пристосованимироботамибез
почуттів, напівтінями. А щоб їм було в кого вчитися, нам, дорослим, учителям,
потрібно працювати над собою, удосконалюватисебе, учитися разом з дітьми,
завжди памятати словаЛ.Толстого:«Якщо вчитель має лише любов до справи,
він буде хорошим вчителем. Якщо вчитель має лише любов до учнів, як батько,
мати, він буде кращим від першого вчителя. Якщо вчитель поєднує в собі
любов до справа і до учнів, він – досконалийВчитель.