200

1. ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ МОЛОДШИХ
ШКОЛЯРІВ ПІД ЧАС ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ПОЧАТКОВІЙ
ШКОЛІ ТОШКІВСЬКОГО НВК «ЗНЗ – ДНЗ»
У статті розкривається питання морально-етичного виховання
учнів початкової школи під час навчально-виховного процесу.
Розглядаються основні підходи до морально - етичного виховання та
методи їх реалізації. Робиться акцент на практичній діяльності
початкової школи навчального закладу.
Ключові слова: моральне – етичне виховання, етичні норми,
цінності, моральна свідомість, добро.
Постановка проблематики. Поступова розбудова демократичної
української держави ставить перед Новою українською школою нове
соціальне замовлення у вихованні особистості.
Одним з головних напрямків досягнення результату є конструювання
такого виховного процесу, складові якого були б спроможні допомогти
учням успішно інтегрувати, з одного боку, національний досвід і традиції, що
передаються їй у спадоквід батьків, старшого покоління в цілому, а з іншого,
- новітні інформаційні, поведінкові та когнітивні схеми, які надходять від
інших етнокультурних та цивілізаційних доменів.
У Законі України «Про освіту» метою освіти визначено всебічний
розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток
її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних
якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору,
збагачення на цій основіінтелектуального, творчого, культурного потенціалу
народу [1].
Одним із основнихзавдань сучасної школиє формування у дітей
загальнолюдськихдуховних цінностей та орієнтирів. З оглядуна це, важливе
місце посідає формування духовно-моральнихцінностей молодого
покоління, тобто, набуття ним знань, суспільного досвіду, осягнення суті

2. явищ і фактів об'єктивноїдійсностіта свого місця в суспільному часовому
просторі, усвідомлення сенсу людського буття.
Мета статті – розкрити питання формування моральних цінностей
молодших школярів під час навчально-виховного процесу в початковій
школі Тошківського НВК «ЗНЗ – ДНЗ».
Викладання основного матеріалу. Пріоритетного значення в
розбудові Нової української школи набуває завдання формувати в учнів
систему загальнолюдськихцінностей – морально-етичних (гідність, чесність,
справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей) та
соціально-політичних (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага
до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля,
повага до закону, солідарність, відповідальність). У центрі освіти має
перебувати виховання в учнів відповідальності за себе, за добробут нашої
країни.
Молодший шкільний вік – це вік формування почуттів і моральної
поведінки. «Утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність до
всього живого йкрасивого, – писав В.Сухомлинський, – елементарна азбучна
істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа. Справжнє
виховання полягає у тому, щоб моральний ідеал добра, правди, честі,
духовної краси жив у кожному юному серці, утверджувався в активній
діяльності як невід’ємна частина власного єства, власної думки, почуттів,
намірів» [5, с. 192].
В молодшомушкільному віці необхідно прищепити дітям прості норми
моральності. Працелюбність, відповідальне ставлення до своїх обов’язків,
повага і чуйність до оточуючих, чесність, скромність, ввічливість – це ті
риси, без яких не може бути й мови про вироблення складніших моральних
норм і якостейлюдини. Учителю початковоїшколи важливо придивитись до
всіх проявів моральних якостейкожної дитини і визначити методи впливу на
їх формування. Особливуувагу треба звернути на виховання в дітей любові й
поваги до своїх батьків, рідних, любові до рідного краю, Батьківщини.

3. Складність морального розвитку полягає в тому, що виховні впливи на
учнів здійснює не лише школа. Не можна передбачити ефективності всієї
роботи в цьому плані без досконалого знання індивідуальних особливостей
школяра, його потреб, інтересів, позицій, мікросередовища. Коли учень
приходить до школи - від нього вимагається більше самостійності,
збільшується коло обов’язків. Тому в перші дні перебування дитини в школі
їй страшно. І вчитель повинен зняти цю напругу своєю привітністю, увагою
до кожного, створенням повсякденного радісного життя. І лише за таких
умов зникне страх перед школою.
У моральному вихованні взаємодіють такі соціально-психологічні
фактори, як моральне середовище, усвідомлення учнем моральних відносин
(моральна свідомість) і моральна діяльність. Школа для молодшого школяра
повинна бути високоморальним середовищем, в якому він пізнає моральні
норми і яка залучає його в реальні моральні відносини, коректує їх. Це
середовище складається з традицій, які має школа, і вправ, що стимулюють
поведінку. Традиційні ранкові зустрічі, режим дня, форми поведінки на
уроках і перервах, порядок і дисципліна - це і є основою морального
середовища, в яке попадає школяр. Уважність, великодушність, турбота,
товариська підтримка повинні стати в школі природними нормами
взаємовідносин між дітьми. Передусім, носієм цих відносин виступає
вчитель. Тому педагогічний колектив повинен приділяти особливу увагу
особистій поведінці кожного вчителя, розглядаючи її як один із чинників
морального вдосконалення школярів.
Великі можливості для морального впливу на молодших школярів має
навчальний процес, зокремазміст матеріалу, що вивчається. Требапам’ятати,
що для морального виховання немає головних і другорядних предметів.
Важливо, щоб дитина на якомусь уроці зуміла краще зробити щось, щоб
могла бути в числі перших, відчула власну гідність. Навчальний успіх
необхідний для морального виховання кожного учня. Його не можна
замінити ніяким іншим.

4. У своїйкнизі«Серце віддаю дітям» В. Сухомлинськийяскраво показав,
що успіх роботи вчителя, направленої на гармонійний розвиток дітей,
можливий тільки при глибокому знанні про духовне життя й особливості
розвитку кожної дитини. Він звертав увагу на необхідність спиратися у
вихованні на позитивні якості особистості: «Головне — вміння помітити в
кожній дитині його саму сильну сторону, добитися того, щоб «живинка»
отримала своє перетворення і розвиток в діяльності, щоб в дитині засіяла
людська індивідуальність. Розуміння свого успіху в якійсь одній справі є для
дитини могутнім джерелом моральної стійкостіі переборювання труднощів в
інших справах… Ту сферу діяльності, в якій найбільш яскраво виявляються
інтелектуальні здібності дитини, потрібно вміло використовувати для її
духовного злету» [5, с. 168].
Саме на це зорієнтована Концепція Нової української школи, в якій
окремо акцентовано увагуна упровадження особистісно-орієнтованої моделі
освіти, заснованої на ідеології дитиноцентризму. А саме, «активність учнів у
навчальному процесі, орієнтація на інтереси та досвід учнів, створення
навчального середовища, яке б перетворило навчання на яскравий елемент
життя дитини; практична спрямованість навчальної діяльності, взаємозв’язок
особистогорозвитку дитини з її практичним досвідом; відмова від орієнтації
навчально-виховного процесу на середнього школяра і обов’язкове
врахування інтересів кожної дитини; виховання вільної незалежної
особистості;забезпечення свободиі права дитини в усіх проявах її діяльності,
урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення
морально-психологічного комфорту дитини». [2].
Моральний вплив на молодших школярів виявляє спілкування з
прекрасним, яке формує в дітей добрі гуманні почуття, адже одержані
враження від прекрасного входять у той духовний фонд, який робить душу
дитини чутливішою, ніжнішою, добрішою. Прекрасне завжди здатне
пробудитив дитини добре, переплавити грубість у гуманність, жорстокість у
чуйність і турботу про інших. Спілкування учнів з мистецтвом дуже

5. допомагає в їх моральному вихованні. Народна педагогіка стверджує: якщо
дитина тримає в руках скрипку, вона не здатна на злочин, поганий вчинок.
Велике значення для морального виховання молодших школярів має
систематична моральна освіта, озброєння їх знаннями моральних норм і
правил, адже це є важливою передумовою здійснення правильних дій,
формування високих мотивів поведінки. В шкільній практиці повідомлення і
роз’яснення моральних норм і правил проходить у процесі навчання,
повсякденному житті та діяльності дітей і в спеціально запланованих бесідах.
Етичні бесіди необхідні для молодших школярів, тому що в цей період
розвитку діти особливо вразливі, найбільш сприйнятливі до зовнішніх
впливів, вірять у непохитність моральних норм.
Треба виховувати дітей своєю любов’ю, вірити їм, допомагати стати
добрими і великодушними. Ні в якому разі не зневажати, не пригнічувати, а,
навпаки, підносити власну гідність кожного. Не потрібно боятися бути
добрим, ніжним, ласкавим. Часто, не бажаючи поступитися, ми
протиставляємо свою волю волі учня і тим самим втрачаємо духовний
зв’язок з ним. Багато ситуацій можна вирішити за допомогою ласки, жарту,
казки. Без ласкавих слів дитині все одно, що без сонячного світла. А звідси і
погані вчинки – «в темряві». Людське ставлення до дитини - це усвідомлена,
цілеспрямована праця, що виключає жорстокість, праця з надією на
формування найкращих рис і якостей. Потрібно любити дітей такими, якими
вони є, бережно ставитися до кожного з них, спиратися лише на позитивне і
вести боротьбу зі слабкостями. А головне, щоб діти були завжди далеко від
полюса зла. Нехай зрозуміють, що любов, доброта, великодушність сильніше
від усього недоброго, злого.
«Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна
благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці
дитини ніколи не з’явиться зло», – писав Василь Сухомлинський. [5].
У системі роботи учителя велике значення має роз’яснення дітям
етичних норм, зв'язаних із правилами культурної поведінки. Методи

6. роз'яснення різні: розповідь учителя, етична бесіда, обговорення фактів
шкільного життя, бесіда по прочитаній розповіді, стенди по культурі
поведінки. Головна задача етичної освіти — формувати моральні уявлення і
поняття про дружбу, доброзичливість, справедливість, гуманність,
товариськість та ін.
Основна робота з нагромадження досвіду правильної поведінки
проходить у повсякденному житті молодших школярів: на уроках, під час
перерв, у роздягальні, по дорозі додому, під час відвідувань театру, кіно, на
екскурсіях, прогулянках, у спілкуванні одинз одним і дорослими. Тому увага
вчителя спрямованана таку організацію життя дітей, що давала б можливість
для вправляння їх у правильному поводженні. Якщо учні добре знають, які
вимоги до них ставляться, кожна з них навчає, як слід поводитися в тому чи
іншому випадку, то контроль за поведінкою йде з боку не тільки вчителя, але
і дитячого колективу.
Організація роботи з класом є головним завданням вчителя. Разом з
тим проводиться йіндивідуальна робота з окремими учнями в залежності від
рівня їхньої вихованості та умов життя в родині. Індивідуальна робота
проводиться в тісному контакті з батьками.
Оскільки діти молодшого шкільного віку ще не розрізняють відтінків у
поведінці й вчинках інших - педагоги повинні постійно спрямовувати їхню
увагу на усвідомлення позитивного і негативного. Найбільше впливає на них
все те, що пов`язане з життям таких хлопчиків і дівчаток, як вони самі. Тому
особливе місце в моральному вихованні школярів відводиться дитячій
книжці. Діти їй довіряють, сприймають усе написане, як свої власні думки,
власні почуття. Емоційне ставлення до прочитаного пояснюється
відповідністю змісту твору особистим переконанням дітей, ціннісним
орієнтаціям, смакам. Дитина здатна повністю ототожнювати себе з героєм
твору, сприймати, як власні, його переживання, турботи, манери,
зовнішність, що часом призводить навіть до втрати нею власного «я».
«Близькі» теми, сюжети, ситуації, що викликають сильні емоції, учні

7. молодших класів оцінюють дуже високо. Вони вірять образам справжніх,
хороших людей: їм потрібен приклад того, як вирости сильним і сміливим.
Сила прикладу – одна з головних сил, що визначають розвиток і формування
дитини. Наслідуючи улюбленого героя в повсякденному житті, молодші
школярі утверджують у собі вірність переконанням, виявляють співчуття,
чуйність. Твори для дітей можна порівняти із сердечним словом педагога.
Доступне й ясне, воно розкриває школяреві смисл вчинків і значення
адресованих йому вимог. Бадьоре і впевнене слово мобілізує сили учня,
надихає його вірою в самого себе. Змістовне й образне – розширює дитячий
світогляд, учить школярів відкривати нове в предметах, явищах, людях.
Гнівне і палке – викликає сором і каяття, гаряче бажання спокутувати свою
провину. Дотепне і влучне – активізує дитячу думку. Сердечне і чуйне слово
примушує вихованців довірливо відкривати свою душу, ділитися почуттями і
думками. Твори художньої літератури розкривають перед дитиною систему
моральних понять через стосунки героїв з іншими людьми. Завдяки
художньому слову учні вчаться розуміти внутрішній світ літературного
героя, його почуття, вчинки, ставлення до інших людей і природи.
Особливого значення для формування моральних якостей особистості
набувають твори, які розкривають етичні норми поведінки. На їхньому
матеріалі школярі вчаться оцінювати вчинки героїв, а через них вчинки
товаришів і власну поведінку.
Серед творів, які мають особливий вплив на дітей, можна виділити
вірші, казки, прислів’я. У віршах поетичне слово розкриває найтонші
емоційні відтінки рідної мови. Завдання вчителя – донести до учнів думку і
почуття художнього твору, використати його в справі виховання.
Прислів’я і приказка – це переважно віршована мініатюра. Кінцевою
метою прислів`я з давніх часів було виховання. Прислів’я проголошують, з
одного боку, педагогічну ідею, а з другого – здійснюють педагогічний вплив.
У прислів`ї – готовий висновок, але це не завершення роздумів, це поштовх
до них. Наприклад: «Книга вчить, як на світі жити» , «Лінивому все ніколи» .

8. Пояснюючи прислів’я, діти прилучаються до народної мудрості.
Прислів’я і приказки – це своєрідний кодекс моральної поведінки, в них
можна знайти пораду, підтримку, осуд. ( «Колос повний до землі гнеться, а
пустий угору дереться», «Бджола жалить жалом, а чоловік – словом»).
Молодших школярів прислів`я приваблюють яскравою грою слів,
співзвуччям, ритмікою. Поезія тут виступає формою збереження і поширення
народної мудрості, досвіду пізнавальної діяльності, свідомості, засобом
впливу на думку і вчинки людей.
Казки – один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної
творчості. У них – міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої
казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з
темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість.
Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей
втіленням кращих якостей людини. Молодший школяр уважно стежить за
розвитком казковогосюжету, відверто реагує на вчинки героїв, проникається
своєрідністю їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії
позитивним, засуджує негативних. Казка знаходить вірний шлях до серця
школяра, впливає на розвиток світогляду, ставлення дитини до навчання,
товаришів, рідних, учить бути правдивим, чесним, відвертим, зневажати
неправду, боротися з грубістю, лінню, байдужістю, одне слово, розкриває
кращі душевні якості. Для школяра казкові персонажі й стосунки – мірило
власної поведінки і поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням
життя, його моральних основ, соціальних взаємовідносин. Те, що учень
виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про
становлення його власного «Я» . Особливою любов`ю дітей користуються
казки героїчного плану, в яких розкривається тема мужності, відваги,
відданості Батьківщині. Казкових персонажів і ситуації для роздумів та
обговорень дитинаприміряє до себе і робить висновки на основі конкретних
випадків, конкретної добре знайомої обстановки.

9. Особливо цінні в моральному вихованні молодших школярів казки
В. О. Сухомлинського. Насичені глибоким етичним змістом, вони
наштовхують учнів на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку,
робити висновки.
Художні твори сучасної літератури, зокрема твори сучасних дитячих
письменників розкривають перед дітьми той світ, який турбує їх сьогодні. До
того ж сучасна література для дітей, на мою думку, як ніколи слідує вектору
виховної спрямованості як на дітей, так і на дорослих. Однак, беззаперечно,
класика, випробуваначасом, повинна бути невід'ємним атрибутом дитинства.
Саме класичні твори передають дітям ті вічні моральні і духовні якості, які
не підвладні часові.
Отже, авторська казка містить значний резерв творчого потенціалу для
роботи зі школярами щодо розвитку їх моральності. Вона навчає дітей
загальнолюдських цінностей, формуючи тим самим таку рису характеру, як
почуття власної гідності.
Педагогічне значення літератури для дітей очевидне, і все – таки не
слід чекати від неї моментального впливу на юного читача . Шлях цей дуже
складний. Потрібен час і тонкий педагогічний вплив, щоб діти подолали
межу між моральним знанням і моральним вчинком.
Відомо, що дитина народжується незлою і недоброю, неаморальною
тому те, які духовні та моральні якості в неї розвинуться, залежить від
дорослих, які поряд, та соціалізованих можливостей засобів масової
комунікації зокрема. Тож формування ціннісних орієнтацій у молодших
школярів, на мою думку, полягає в тому, щоб діти не лише будували свою
діяльність (учинки, дії, поведінку) в сьогоденні та майбутньому за законами
добра, честі, людяності, а й мали стійкий імунітет до всіх негараздів нашого
життя. Необхідно створити відповідні умови для одухотворення
інтелектуальних, моральних та естетичних цінностей, для трансформації
знань (раціональний компонент) у свідомість і надсвідомість (емоційно-
духовний компонент) дитини. Я погоджуюся з І. Бехом у тому, що

10. «…найбільш важливим є виховання в дитини почуття цінності іншої людини,
починаючи саме з дошкільного віку та продовжуючи в початковій школі. Бо
в цьому віковому періоді найбільш інтенсивно проявляється психологічний
механізм емпатії, за якого ті чи ті емоційні переживання однієї дитини
викликають відповідні емоційні прояви в іншої. На основі співчуття іншої
дитини може здійснюватися щодо неї морально значущий учинок »[3,с.9].
Серед різноманітних форм і методів виховання культури поведінки
важливе місце посідає гра. Саме гра – природний для молодших школярів
вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й
перебудовують його, аналізують поведінку героїв. В грі формуються розум,
воля і серце, суспільні відносини та організаторські здібності, а також
задовольняються фізичні і духовні потреби дитини. «Адже духовність
передбачає вихід за межі егоїстичних інтересів, особистої користі й
зосередженість на моральній культурі людства», - зазначає І.Бех [4].
Дітям 6 -10 років властиве активне ставлення до життя, до доброго і
поганого, правильного інеправильного; їхня емоційна пам`ять фіксує прояви
добра і зла, щирості і лицемірства, правди і брехні, вірності і зрадливості
тощо.
Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу
моделювати та розвивати систему соціальних відносин у наочно діючій
формі, розвивати орієнтування в них.
Обмаль досвіду взаємин молодших школярів потребує створення
спеціальних виховних ситуацій, «запрограмованих» переживань. Під час
обговорення ситуації перед молодшими школярами постає проблема
морального вибору, що дає змогу їм можливі мотиви вчинків, поведінки,
готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті.
Показниками високого рівня культури поведінки є розуміння учнями
необхідності дотримання її в школі, громадськихмісцях; готовність і потреба
у виконанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни навчання,

11. проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з
порушниками культури в школі та за її межами.
Основоюморального виховання учнів початкових класів є формування
в них любові до рідного краю, до українського народу, готовності служити
йому.
Протягом чотирьох років навчання в початковій школі діти мають
дістати уявлення про нашу країну, про захисників Батьківщини та їхні
героїчні вчинки. У дітей необхідно формувати прагнення засвоїти прийоми
спільної праці в колективі, сумлінно виконувати трудові доручення,
допомагати в разі потреби товаришам.
Учні мають оволодівати трудовими вміннями і навичками,
додержувати порядку на робочому місці, правил безпеки під час роботи з
ручними інструментами, а також правил гігієни праці.
У молодшому шкільному віці діти засвоюють основи свідомої
дисципліні й колективізму. Вони вчаться узгоджувати свої дії з діями
товаришів і старших, гратись і працювати в колективі. Педагог домагається,
щоб учні правильно розуміли поняття «дружба» і «товаришування», виховує
в них бажання бути хорошим товаришем. Діти вчаться доброзичливо
ставитись до людей, подавати в разі потреби їм допомогу, уважно ставитися
до хворих, інвалідів, молодших дітей, відповідати за доручену справу, не
підводити свій клас, бути дисциплінованими та слухняними. Учні повинні
знати і виконувати правила для учнів, вміти розрізняти хороші і погані
вчинки людей, справедливо оцінювати свої дії та дії товаришів.
Діти мають бути чесними, сміливими, винахідливими, витриманими,
наполегливими в досягненні поставленої мети, вірними даному слову,
позбавлятися впертості, лінощів і вередування. Молодші школярі повинні
знати основні правила культури поведінки вдома, на вулиці та в громадських
місцях.

12. Учні вчаться самостійно стежити за своїм зовнішнім виглядом;
звикають першими вітатися з учителями, поступатися місцем старшим.
Практика свідчить, що молодші школярі здебільшого правильно
розуміють,що таке чесність, дружба, сміливість та інші.
Наприклад, на думку учнів «чесний це той, хто завжди говорить
«правду», «чесно працює» і т.д. Спираючись на власні спостереження, я
можу стверджувати, що «дружити» – для переважної більшості школярів – це
означає «допомагати товаришу, не давати його кривдити», «не залишати
один одного у біді», «турбуватись не тільки про себе, а й про друга». Бути
сміливим – це «нічого не боятися», «любити і захищати свою Батьківщину».
Сміливими учні називають партизанів, моряків, прикордонників,
спортсменів, а також багатьох мультиплікаційних персонажів, які змагаються
за справедливість.
Моя педагогічна практика говорить про те, що зустрічаються в процесі
морального виховання дітей і труднощі. Підвищена емоційність, збудливість
негативно позначається на самовладанні дітей. Для них характерна
нестримність бажань, мінливість настрою, схильність підпадати під сторонні
впливи (часом негативні). Іноді діти виявляють примхливість, впертість,
негативізм, порушують дисципліну.
Захопившись новими враженнями, швидко забувають про свої
провини; порушають правила поведінки; діють невідповідно до наявних
моральних знань. Тому приходиться щоденно стежити за моральною
поведінкою школярів, тренувати їх у позитивних вчинках. Крім того,
домагатися, щоб діти розуміли, що – добре, а що – погано; засвоїли окремі
моральні поняття, навчилися правильно оцінювати вчинки як реальних
людей,так і літературних героїв. В наш час стали широко відомими нові
психологічні типи дітей, часто їх називають «діти індиго». Такі діти не
можуть повністю підпорядковуватися правилам уроку та загальнолюдським
правилам життя у суспільстві. У роботі з такими дітьми варто
використовувати інтерактивні технології навчання.

13. Під час навчально-виховної роботи активно використовую такі
інтерактивні методи, як «Незакінчене речення», «Мозковий штурм»,
«Мікрофон», які давали змогу кожному учневі висловити власну думку.
Методи «Акваріум», «Два - чотири – всі разом» сприяли не лише активному
обговоренню проблеми, а й пошукам спільного рішення. Методи
«Ґронування», „Навчаючи – вчусь» спонукали дітей ділитися досвідом у
парах, групах. У «Громадських слуханнях», «Ток-шоу», «Інтерв'ю» брали
участь усі учні класу, що сприяло розвитку діалогічного мовлення, культури
спілкування, етичних норм поведінки. Утілюючи ідеї педагогіки партнерства,
вчителю необхідно використовувати в своїй роботі не тільки стандартні
методи організації навчально-виховного процесу, але в більшій мірі виявляти
ініціативу і будувати навчання і виховання таким чином, щоб дитина була
постійно залучена до спільної діяльності.
Як інструменти педагогіки партнерства можна використовувати цікаві
й захоплюючі розповіді, відверту бесіду, справедливу і незалежну оцінку,
заохочення творчих успіхів, особистий приклад, зустрічі з цікавими людьми,
спільний пошук рішень, спільні суспільно корисні справи, благодійні акції
тощо.
На характер стосунків у процесі навчання впливає правильне
поєднання індивідуальних, парних, групових і колективних форм організації
роботиучнів на уроці. Поєднання різних форм уроку активізує спілкування й
товариську взаємодопомогу. Школярі краще пізнають один одного. Вчаться
ділитися досвідом, передавати свої знання. Учні знайомляться з основними
моральними нормами на яскравих прикладах з навколишнього життя,
літератури і з власного досвіду.
Цілісний підхід до організації уроку потребує вмілого використання
методів виховання і перш за все методів організації діяльності і поведінки –
виховних ситуацій, змагання, ігрових прийомів, схвалення і заохочення.

14. Багато уваги під час навчально – виховної роботи приділяю вихованню у
школярів загальнолюдських якостей: чесності, правдивості, щирості,
толерантності та ін.
Робота з духовно-морального виховання дитини є систематичною.
Спостерігаю за тим, щоб діти, отримуючи моральні знання, опинялися в
життєвих ситуаціях, які б сприяли емоційному переживанню отриманих
знань, їх усвідомлення і закріплення. Як відомо, знання моральних норм і
правил ще не є гарантією вихованості.
Щоб досягти їх свідомого виконання, потрібне тривале вправлення в
різноманітних видах спеціально організованої діяльності: суспільній,
трудовій, художній, спортивній тощо. Такі методи стимулювання дитячої
діяльності, як гра, змагання, створення громадської думки, допомагають
долати недоліки, вироблятисвідому дисциплінованість, заохочувати дітей до
сумлінного виконання обов’язків.
При цьому прагну, щоб виховна робота приваблювала дітей
змістовністю та емоційністю, викликала в них інтерес і активність,
заохочувала до самоаналізу, самооцінки. Для досягнення поставленої мети
намагаюся урізноманітнювати виховні заняття, проводячи їх у формі: бесіди
("Культура поведінки у школі та громадських місцях", "З добрим водися, а
лихого стережися", "Твої обов’язки вкласі та в родині", "Хто є справжнім
другом?").
У практиці роботи з учнями 3-4-го класу з метою духовно-морального
виховання використовую усні журнали ("Добро поряд","Брати наші менші");
заочні подорожі ("До бабусиної скрині", "Казкові подорожі", "Моя
Батьківщина – Україна"); інсценізації казок, оповідань; спортивні змагання
("Ми веселі козачата", "Подорож до країни Олімпії"); вікторини
("Найрозумніший", "Що? Де? Коли?"); трудові операції ("Книжкова лікарня",
"Речі у твоєму портфелі", "Моя парта"); свята ("Моя люба матуся", "Золота
осінь", "У світі казок", "Новорічне свято",«Писанковий світ чудовий»);
прогулянки, екскурсії.

15. Духовно-моральний розвиток особистості – процес, що триває
протягом усього її свідомого життя. Виховання – це друге народження. Я
глибоко переконана, що справжнє виховання полягає в тому, щоб моральний
ідеал добра, правди, честі, духовної праці жив у кожному юному серці,
утверджувався в активній діяльності як невід'ємна частина власного єства,
власної думки, почуттів, намірів. Сьогодні така освітня ідея стає
домінуючою, бо проголошує людину найвищою цінністю суспільства,
пропонує шляхи і принципи виховання особистості, здатної до активної
творчої діяльності, саморозвитку і самовдосконалення.
Висновки. Отже, формування морально-етичних цінностей у
молодших школярів – це шлях до щасливого життя майбутнього покоління.
Зерна добрих людських почуттів у душах молодших школярів можна
розвинути тільки щирою любов’ю до них. Молодшим школярам потрібна
ласка і любов, як світло й тепло рослинам, тому що виховані любов’ю і
ласкою вчителя, молодші школярі впевнено підуть шляхом морального
вдосконалення. Також серед усіх найважливіших якостей учителя – доброта,
тому ніщо так не прихиляє молодших школярів до вчителя, як його щира
доброта. Вона позитивно впливає на формування моральних поглядів та
переконань молодших школярів. Душа молодших школярів під впливом
добротивчителя розкривається, освітлюється, оживляється. Тому виховання
добротинеобхідне вчителеві, щоб оживити свою працю, а також позитивний
приклад з боку батьків і вчителя, які необхідні для морального виховання.
Список літератури
1. Закон України«Про освіту». URL: http://osvita.ua/legislation/law/2231/.
(дата звернення: 20.10.2018).
2. Бібік Н. М. Нова українськашкола: порадникдля вчителя. URL:
http://nus.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/NUSH-poradnyk-dlya-
vchytelya.pdf (дата звернення:20.10.2018).

16. 3. Бех І. Д. Цінності як ядро особистості. Цінності освіти і виховання :
науково-методичнийзбірник / за заг. ред. О.В. Сухомлинської. – Київ,
1997. С. 8–11.
4. Бех І. Д. Особистість у просторідуховного розвитку:навч. посіб. Київ :
Академвидав, 2012. 256 с.
5. СухомлинськийВ. О. Серце віддаю дітям. Київ: Рад. шк., 1987. 346 с.