Безвізова Європа для країн Східного партнерства: шляхи досягнення

Громадська ініціатива «Європа без бар’єрів»
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
Безвізова Європа
для країн Східного партнерства:
шляхи досягнення
За підтримки Європейської програми
Міжнародного фонду «Відродження»
Київ-2010
Kill VIZ TXT UKR.indd 1 17.08.2010 17:50:23

УДК
ББК
Видання присвячене тактиці та стратегії руху до безвізового режиму країн Східного
партнерства у відносинах з Європейським Союзом. Оцінки та рекомендації, підго-
товлені міжнародною експертною групою, розкривають наявні механізми та можли-
вості візової лібералізації: як двосторонні, так і регіональні. Запропоновані матеріали
спрямовані на посилення та подальшу професіоналізацію міжнародного громадсько-
го впливу та ефективне лобіювання ідей свободи пересування у Європі. Підготовка
публікації відбувалась за участі провідних профільних європейських установ: Центру
європейської політики (ЕРС, Брюссель) та Європейської ініціативи стабільності (ESI,
Брюссель-Берлін-Стамбул)
Безвізова Європа для країн Східного партнерства: шляхи досягнення
Інформаційно-аналітичне видання
Автори дослідження: Аманда Пол, Олександр Сушко, Александра Штіглмайєр
Керівник проекту: Ірина Сушко
Асистенти дослідження: Олексій Врадій, Оксана Гирич
Перекладач: Лілія Левандовська
Видання є підсумком проекту «Громадська підтримка візового діалогу Україна-
ЄСвконтекстіпрограми«Східнепартнерство»підтриманогоЄвропейською
програмою Міжнародного фонду «Відродження» в рамках конкурсу «Розви-
ток співпраці аналітичних центрів України та країн Західної Європи»
Партнери проекту:
Центр Європейської політики
European Policy Centre
Європейська ініціатива стабільності
European Stability Initiative
Видання та друк ТОВ «Вістка», наклад 1000 примірників
ISBN:
© Громадська ініціатива «Європа без бар’єрів» www.novisa.org.ua
Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
вул. Володимирська, 42 офіс 21
Київ, 01034, Україна
Тел/факс +38 044 238 68 43

3
ЗМІСТ
Передмова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Олександр Сушко
Механізми та можливості Східного партнерства
в процесі лібералізації візового режиму. . . . . . . . . . . 6
Аманда Пол
Як забезпечити зростання підтримки скасування
віз для України та Східної Європи
у державах-членах ЄС. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Александра Штіглмайєр
Безвізовий режим є досяжним . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
«Європа без бар’єрів»
Україна на «візовій карті» Європейського Союзу:
аналіз офіційної статистики за 2009 рік. . . . . . . . . . 45

4
ПЕРЕДМОВА
Дана публікація є черговим внеском «Європи без бар’єрів» у розви-
ток незалежної експертизи візово-міграційної політики ЄС та умов реа-
лізації права на свободу пересування у Європі. Цього разу увага експер-
тів була зосереджена на визначенні потенціалу та перспектив Східного
партнерства ЄС (СхП) в процесі лібералізації візових режимів.
Очікується, що поява Східного партнерства привнесе нові, регіо-
нальні акценти у розпочатий в 2008 році візовий діалог між Україною
та Європейським Союзом, проміжною метою якого має стати фор-
мулювання критеріїв та завдань,що приведуть Україну до скасування
візового режиму з ЄС. Переконані, що вміле використання закладе-
них можливостей СхП не лише розкриватиме низку дієвих механіз-
мів сприяння міжлюдським контактам, але і загалом наближуватиме
країни-учасниці до норм та стандартів Європейського Союзу.
Важливою умовою одержання якісного аналітичного продукту, є
залучення впливових та авторитетних зарубіжних партнерів, можли-
вості яких могли б суттєво посилити як рівень професійної експерти-
зи, так і ефективність лобіювання необхідних змін.
З метою досягнення синергетичного ефекту «Європа без бар’єрів»
започаткувала інституційну співпрацю з двома неурядовими органі-
заціями Західної Європи: Центром європейської політики (ЕРС), що
працює у безпосередньому контакті з установами ЄС і має високу ре-
путацію серед політиків та експертів, та Європейською ініціативою
стабільності (ESI), що знана перш за все своїм успішним досвідом у
сфері експертизи та лобіювання відміни віз для громадян країн За-
хідних Балкан.
Автори даної публікації розкривають механізми, силу впливу на
прийняття відповідних рішень серед інституцій Європейського Со-
юзу з визначенням тих основних стереотипів та причин, які негативно
впливаютьнаформуванняосновнихпозиційщодобезвізовихперспек-

5
тив України. Даній проблематиці присвячено ґрунтовний аналітичний
матеріал фахівця Центру європейської політики Аманди Пол.
Важливою складовою безвізового руху є позитивний міжнарод-
ний досвід боротьби за свободу пересування країн, що в минулому
мали візовий режим з ЄС. Про особливості громадських кампаній з
лобіювання безвізового руху, необхідності проведення внутрішніх
реформ у найбільш чутливих сферах, що загалом спрямовані на по-
кращення питань безпеки, управління кордонів та фундаментальних
прав людини йдеться у матеріалі Александри Штіглмайер, що є ди-
ректором проекту «Шенгенський білий список» Європейської ініці-
ативи стабільності.
Дана публікація розрахована на широке коло експертів, політи-
ків, громадських діячів, усіх, хто прагне ознайомитись з фаховими
рекомендаціями щодо виконання політичних, технічних, правових
завдань, спрямованих на досягнення критеріїв безвізового режиму у
відносинах з ЄС.
Для широкого загалу читачів пропонується ексклюзивний матері-
ал, підготовлений «Європою без бар’єрів» з експертною оцінкою офі-
ційної статистики видачі віз Європейського Союзу за 2009 рік.
Публікацію було підготовлено в рамках проекту «Громадська під-
тримка візового діалогу Україна-ЄС в контексті програми «Східне
партнерство», що є одним з проектів-переможців конкурсу «Розви-
ток співпраці аналітичних центрів України та країн Західної Євро-
пи», проведеного Європейською програмою Міжнародного фонду
«Відродження» восени 2009 року.
Від імені громадської ініціативи
«Європа без бар’єрів»
Ірина Сушко

6
Безвізова Європа для країн Східного партнерства:
Олександр Сушко
«Європа без бар’єрів» (Київ)
МОЖЛИВОСТІ ТА МЕХАНІЗМИ СХІДНОГО
ПАРТНЕРСТВА В ПРОЦЕСІ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ
ВІЗОВОГО РЕЖИМУ
Східне партнерство (СхП) є специфічною ініціативою ЄС, що
спрямована на створення умов для наближення країн Східної Європи
до норм та стандартів ЄС через стимулювання регуляторних реформ,
запровадження вільної торгівлі, секторального співробітництва та
сприяння міжлюдським контактам. СхП є доповненням до двосто-
ронніх договірних відносин між ЄС та кожною з країн-партнерів.
Послаблення та подальше зняття адміністративних бар’єрів між
ЄС та країнами-партнерами щодо свободи пересування громадян є
одним із наріжних каменів філософії СхП. В той же час умови та тем-
пи такої політики все ще є предметом дискусії в країнах-членах ЄС, а
конкретні механізми перебувають в стадії формування.
В рамках даного аналізу ми спробуємо визначити, наскільки СхП
може надати додатковий поштовх, чи слугувати підсилюючим фак-
тором тим процесам, які започатковані кілька років тому у двосто-
ронніх відносинах між Україною та ЄС, а нині стають (актуально чи
потенційно) спільним надбанням усіх шести країн СхП.
Нормативна основа
Як відомо, СхП виникло як ініціатива щодо підготовки пропо-
зицій до посилення відносин Європейського Союзу із східними су-
сідами, що була виголошена Прем’єр-міністром Республіки Польща
Д.Туском на засіданні Європейської Ради у березні 2008 року як спіль-
на польсько-шведська ініціатива. 26 травня 2008 р. міністри закор-

7
донних справ Республіки Польща та Королівства Швеція передали на
розгляд глав зовнішньополітичних відомств держав-членів ЄС спіль-
ний позиційний документ щодо концепції «Східного партнерства».
Пропозиції були підтримані державами-членами на засіданні Євро-
пейської Ради 20 червня 2008 р.
З самого початку одним із елементів СхП було заохочення швид-
шого прогресу для скасування візових бар’єрів за умов дотримання
відповідних стандартів безпеки. Ініціатори пропонували застосувати
(або принаймні адаптувати) для країн СхП досвід, напрацьований в
ході розробки дорожніх карт до безвізового режиму,запропонований
країнам Західних Балкан навесні 2008 року.
У Комунікації Європейської Комісії від 3 грудня 2008 року
щодо Східного партнерства, розробленої на виконання рішення
Європейської Ради від 20 червня, міститься констатація політич-
ної перспективи безвізового режиму та посилання на конкретний
практичний механізм досягнення мети — «дорожні карти», які
мають бути розроблені з урахуванням особливостей кожної краї-
ни. Зокрема, зазначено: «Після ефективного впровадження угод про
спрощення візового режиму та реадмісії розпочати діалоги щодо
безвізового режиму з усіма партнерами, що підтримують співпра-
цю. Такі діалоги дадуть можливість розробити дорожні карти, які
будуть спрямовані на відміну візового режиму та спиратимуться на
чотири блоки питань: безпека документів; боротьба з нелегальною
міграцією, включаючи реадмісію; правопорядок; і зовнішні відноси-
ни, включаючи дотримання прав людини у відношенні мігрантів та
інших вразливих груп» .
В Комунікації також вказано на шляхи надання допомоги країнам-
партнерам з боку ЄС: «Щоб створити безпечне середовище для мобіль-
ності ЄС має допомогти своїм партнерам виконати свої політичні та
законодавчі зобов’язання, які вони вже взяли на себе у рамках ЄПС у
судовій та правоохоронній сферах. Це можна зробити через посилення

8
технічної співпраці та фінансової допомоги, де слід значно розширити
роль проектів у рамках твіннінгу та ТАІЕХ.
У цьому відношенні у рамках пактів ЄС має:
– Допомогти країнам-партерам створити процедури управління
зовнішніми кордонами у відповідності до найвищих стандартів;
– Допомоги країнам-партнерам у встановленні ефективного режи-
му захисту даних, який дозволить їм обмінюватися оперативною
інформацією з Європолом і Євроюстом у контексті двосторонніх
договорів;
– Надати країнам-партнерам спеціальний статус у відповідних
агентствах ЄС, де це можливо;
– Підтримати країни-партнери у прийнятті та ефективному
виконанні національних стратегій відповідно до стандартів ЄС
для рішучої боротьби проти організованої злочинності, торгівлі
людьми та корупції у вищих ешелонах влади, а також для попе-
редження відмивання грошей та фінансування тероризму, які по-
требують ефективної боротьби на ранніх етапах»1�
.
В цей час стали очевидними розбіжності між окремим країнами-
членами ЄС, одні з яких пропонували надати більш потужний по-
штовх інтеграції країн Східної Європи, а інші надавали перевагу
збереженню традиційному порядку денному Європейської політики
сусідства. Особливо відчутними відмінності виявилися саме у підхо-
дах до лібералізації візового режиму.
Унаслідок цього, наступні документи ЄС стосовно СхП виявились
менш амбітними і конкретними, що віддзеркалює розбіжності у підхо-
дах і необхідності знаходити спільний знаменник,прийнятний для всіх.
Зокрема, у Декларації Європейської Ради щодо Східного партнер-
ства, ухваленій в Брюсселі 20 березня 2009 року міститься набагато
1
Повідомлення Європейської Комісії для Європейського Парламенту та Євро-
пейської Ради. Східне Партнерство. {SEC(2008) 2974} — Неофіційний переклад з
сайту Кабінету Міністрів Україні http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/
article?showHidden=1&art_id=227401910&cat_id=223345569&ctime=1247064584304

9
скромніше формулювання щодо перспектив скасування віз: тут за-
мість «безвізового режиму» вживається термін «повна візова лібера-
лізація» — термін за змістом загалом тотожній «скасуванню візового
режиму», але поданий і обрамлений у такий спосіб, що не залишає
сумнівів: у Європейської Ради значно більш обережний підхід до ска-
сування візових режимів, аніж у Єврокомісії:
«Відповідно до Світового Підходу до Міграції ЄС повинен також
поступово рухатися у напрямку повної лібералізації візового режиму
як довгострокової цілі щодо окремих країн-партнерів в індивідуаль-
ному порядку, якщо існують всі умови для керованого та безпечного
пересування»2�
.
Переговори щодо спільного документу, підписи під якими мали
поставити керівники не лише ЄС,але і шести країн-партнерів,вияви-
ли дуже вузький простір для дипломатичного маневру та відмінності
у пріоритетах цього разу вже між самими країнами-партнерами. У
підсумку майже ідентичне попередньому формулювання міститься і
у декларації установчого Празького саміту СхП, що відбувся 7 трав-
ня 2009 року: «ЄС у відповідності до Глобального Підходу до питань
міграції здійснюватиме поступові кроки, спрямовані на повну лібера-
лізацію візового режиму як довготермінову мету для країн-партнерів в
індивідуальному порядку, за умов дотримання вимог впорядкованого та
безпечного руху осіб»3
.
2
Декларація Європейської Ради щодо Східного Партнерства. Неофіційний пере-
клад з сайту Кабінету Міністрів Україні http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/
article?showHidden=1&art_id=227409726&cat_id=223345569&ctime=1247074664679
3
Спільна заява Саміту Східного партнерства у Празі, 7 травня 2009 року, http://www.
kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=227410963&cat_id=22
3345569&ctime=1247074921321

10
Початок реалізації, виявлені особливості
Реалізація тих компонентів співпраці СхП, що стосується перспек-
тив візової лібералізації, вже почалася. Зокрема, питання обговорюва-
лися 24 травня 2010 року в польському місті Сопот,де відбулось перше
неформальне засідання СхП на рівні міністрів закордонних справ.
Питання візової лібералізації піднімалось українською та мол-
давською сторонами. Єврокомісар з питань розширення та Європей-
ської політики сусідства Штефан Фюле відзначив, що однією з цілей
цієї ініціативи є запровадження безвізового режиму для усіх шести
держав-учасниць. Єврокомісар зауважив, що найдалі серед держав
«Східного партнерства» діалог у питанні лібералізації візового ре-
жиму просунувся з Україною, яка може отримати план дій щодо за-
провадження безвізового режиму на найближчому саміті з ЄС восе-
ни цього року. «Маю надію, що перед самітом восени Україна-ЄС нам
вдасться уже затвердити конкретний план дій, який призведе до від-
міни віз для українців», — сказав він. Крім того, єврокомісар назвав
складним запровадження безвізового режиму,пояснивши це тим,що
необхідно здійснити багато «технічних» змін, а також тим, що це «по-
літично дратівлива» тема у Євросоюзі.
Період, що минув із моменту започаткування Східного партнер-
ства,засвідчив декілька важливих аспектів,вартих уваги,якщо йдеть-
ся про візову лібералізацію.
По-перше,країни-партнери виявляють різну ступінь зацікавле-
ності, активності та накопиченого досвіду у даному питанні.
Зокрема, Білорусь, Вірменія та Азербайджан не виносять скасу-
вання візового режиму до числа першочергових пріоритетів. Біло-
русь — через політичні міркування (спрощення контактів із Заходом
там досі розглядається якщо не як загрозу, то як політично ризикова-
не питання); Вірменія та Азербайджан не педалюють це питання че-
рез його відносно низьку суспільну значущість (відсоток жителів цих

11
країн, що потребують більш-менш регулярних подорожей до країн
ЄС, не перевищує 1–2%).
Грузія тільки уклала (у червні 2010 року) угоди про спрощення
оформлення віз та реадмісію з ЄС і потребує часу на їх імплементацію.
В цій країні, внаслідок географічної віддаленості, питання свободи пе-
ресування до ЄС не є настільки критичним, як в країнах-сусідах ЄС.
Отже,лише Україна та Молдова за визначенням і по факту є двома
країнами СхП, які не лише декларують, але і органічно потребують
якнаймога швидшого вирішення питання із скасуванням візового
режиму з боку ЄС — громадяни цих країн дійсно залежать від ре-
жиму перетину кордонів з країнами-членами ЄС. З 1 січня 2008 року
Україна та Молдова виконують угоди про спрощення оформлення віз
та угоди про реадмісію осіб з Європейським Союзом.
Україна у жовтні 2008 року,а Молдова у червні 2010 року розпочали
візовий діалог з ЄС з метою формулювання умов та критеріїв остаточ-
ного скасування візового режиму.У обох випадках з боку ЄС наголошу-
ється на тому,що встановлення безвізового режиму є «довгостроковою
перспективою» (подібного підходу немає у відносинах ЄС із країнами
Західних Балкан, де візовий діалог розвивається за більш інтенсивною
моделлю, націленою на максимально швидкий результат).
По-друге, структура Тематичних платформ СхП обумовлює пев-
не розпорошення питань, дотичних лібералізації візового режиму.
В рамках СхП діє чотири тематичні платформи:
платформа №1 «Демократія, належне врядування та стабільність»;
платформа №2 «Економічна інтеграція та наближення до політик ЄС»;
платформа №3 «Енергетична безпека»;
платформа №4 «Міжлюдські контакти».
Основний перелік порядку денного «візового діалогу» знаходиться
в компетенції тематичної платформи №1 «Демократія, належне вря-
дування та стабільність», яку, з боку країн-партнерів координують
міністерства юстиції. Сфера компетенції даної платформи є доволі

12
широкою, і включає в себе забезпечення демократії, верховенства
права, права людини, свободи слова, прав меншин тощо — перелік
є настільки широким, що питання юстиції та внутрішніх справ, без-
посередньо дотичні до тематики лібералізації візового режиму, зна-
ходяться дещо у периферійному положенні щодо решти.
В той же час окрема тематична платформа №4 «Міжлюдські кон-
такти», філософія створення якої у найбільшій мірі стосується
проблеми свободи пересування та комунікації, розглядає переважно
секторальні питання: студентські та наукові обміни, залучення до за-
гальноєвропейських освітніх програм, транскордонне співробітни-
цтво. Але при цьому власне питання скасування віз та відповідних
реформ випадає з поля компетенції даної платформи.
По-третє, формування своєрідного ноу-хау СхП — «флагман-
ських ініціатив», призвело до виокремлення лише одного компо-
ненту «візового діалогу» у окрему флагманську ініціативу, навколо
якої зосереджуються певні плани,ресурси та зусилля.Йдеться про ін-
тегроване управління кордонами — питання, що належить до клю-
чових елементів на шляху до лібералізації візового режиму з боку ЄС
(флагманська ініціатива №1).
Питання кордонів органічно належить до таких, реалізація яких
залежить від якісної міжнародної співпраці як на двосторонній осно-
вні між країнами-партнерами та ЄС, так і між самими країнами-
партнерами за сприяння ЄС.
Деякі країни СхП вже накопичили чималий досвід співпраці з
прикордонних питань при сприянні ЄС. Насамперед йдеться про
Молдову та Україну, на кордонах яких з 2005 року здійснюється
діяльність EUBAM — місії ЄС із надання прикордонної допомо-
ги Україні та Молдові. Діяльність цієї місії є вдалим прикладом
залучення досвіду та практики ЄС для посилення спроможності
прикордонних служб країн-партнерів та налагодження довіри між
країнами-партнерами.

13
Подальший прогрес у становленні сучасної системи управління
кордонами у Східній Європі вимагає суттєвого покращення дво-
сторонньої та багатосторонньої співпраці — і тут потенціал СхП
може стати у нагоді. Зокрема, країни Південного Кавказу можуть ви-
користовувати і розвивати досвід EUBAM у модернізації діяльності
прикордонних служб, спрощенню правил та умов перетину кордону,
розвитку інфраструктури пунктів пропуску кордонів, яких у кавказь-
кому регіоні невиправдано мало.
Важливо, що всі шість країн-партнерів виявили інтерес до роз-
витку даної флагманської ініціативи, і вже 15–16 жовтня 2009 р. в
м. Одеса пройшло перше засідання спеціальної панелі «Інтегрова-
не управління кордонами», створеної в рамках тематичної плат-
форми №1, учасники якої схвалили позиційний документ щодо
Інтегрованого управління кордонами. Згідно повідомлення, розмі-
щеного на сайті Кабінету міністрів України, було висловлено про-
позицію не обмежуватися в рамках проекту тільки прикордонни-
ми пунктами вздовж Панєвропейського транспортного коридору
та TRACECA. Домовлено про проведення декількох навчальних
курсів та семінарів щодо управління та розбудови кордонів до за-
початкування флагманського проекту. На сьогодні на потреби іні-
ціативи передбачено виділення 47 млн. євро з бюджету ЄС (для 6
країн-партнерів).
Обмін інформацією має стати важливою і повсякденною прак-
тикою для країн, які прагнуть вибудувати спільний простір юстиції,
свободи та безпеки. Кроком у цьому напрямку став проведений 14
квітня у Києві семінар «До-прибуттєвий обмін інформацією щодо
транскордонного переміщення товарів» («Pre-arrival exchanges of
information for the cross-border transport of goods») в рамках 1-ї тема-
тичної платформи СхП, де учасники знайомились із сучасними прак-
тиками взаємного оповіщення митних і прикордонних служб щодо
товарів, що прямують до прикордонних/митних пунктів.

14
Важливим і корисним елементом співпраці є тематика безпеки
документів. Всі шість країн-партнерів перебувають на етапі переходу
до нового покоління подорожніх документів. Лідером у цьому питан-
ні виступає Молдова, яка розпочала випуск біометричних паспортів
для виїзду за кордон у 2008 році, а з 1 січня 2011 року видаватиме сво-
їм громадянам виключно біометричні паспорти. З червня 2010 року
Грузія почала випуск біометричних паспортів. Інші країни, в тому
числі Україна, відстають в цьому процесі.
Важливо налагодити комунікацію між країнами-партнерами, яка
б дозволила не лише обмінюватися інформацію щодо запроваджен-
ня нових стандартів документів, але і створити ефективну систему
оперативних повідомлень щодо втрачених,підроблених,анульованих
документів. Цьому, зокрема, був присвячений семінар 1-ї тематичної
платформи СхП «Виявлення підроблених та фальсифікованих доку-
ментів» («Detection of forged and falsified travel documents»), який від-
бувся 15 квітня 2010 року у Ризі.
Форум громадянського суспільства
Громадський вимір Східного партнерства також передбачає до-
даткові можливості для координації зусиль неурядових структур та
незалежних фахівців із візових питань.
Європейською Комісією спільно з Шведським Головуванням в
ЄС та Європейським економічно-соціальним комітетом 16-17 листо-
пада 2009 р. у Брюсселі проведено Форум громадянського суспіль-
ства «Східного партнерства» (ФГС). У Форумі взяло участь більше
ніж 200 представників з країн-партнерів «Східного партнерства»,
держав–членів ЄС, міжнародних організацій та третіх країн.
Серед учасників ФГС були незалежні експерти і громадські діячі
з країн-членів ЄС та країн-партнерів, які безпосередньо займаються
питаннями моніторингу візової політики та лібералізації візового

15
режиму. Особливо активними були представники України, Польщі
та Молдови, за наполяганням яких до підсумкової резолюції Фору-
му були включені позиції щодо необхідності досягнення швидшого
прогресу у лібералізації візового режиму на основі формулювання
та виконання чіткого переліку вимог та критеріїв (дорожніх карт за
зразком країн Західних Балкан).
Пізніше, навесні 2010 року найбільш активними громадськими екс-
пертами було створено робочугрупущодовізовоїлібералізації в рамках
тематичної платформи №1 ФГС. (Чотири платформи ФГС структуровані
аналогічно до офіційних тематичних платформ СхП),яка готує пропози-
ції до 2-го Форуму,що відбудеться в листопаді 2010 року у Берліні.
Висновки
Східне партнерство може слугувати важливим доповнюючим
компонентом до двосторонніх відносин між країнами-партнерами та
ЄС в сфері лібералізації руху осіб, створивши відповідну регіональну
платформу для країн із подібними інтересами та проблемами. Досвід
країн Західних Балкан свідчить про те, що регіональний підхід може
бути корисним, навіть якщо країни на стартовій позиції демонстру-
ють різний рівень готовності.
Політично значущим фактом є те,що з самого початку СхП візова
лібералізація зазначена в числі пріоритетів, отже для багатьох країн-
партнерів СхП виступило у якості своєрідного політичного «тарану»
в напрямку принципового рішення (щодо перспективи скасування
віз), яке ще кілька років тому виглядало нереалістичним. В даному
питанні Празька декларація СхП 2009 року може вважатися еквіва-
лентною декларації саміту в Салоніках (2003), яка відкрила перспек-
тиву візової лібералізації для Західних Балкан.
СхП є платформою, в рамках якої можуть більш якісно, на бага-
тосторонній основі, виконуватись програми співпраці та реформ в

16
контексті критеріїв та стандартів безвізового режиму, насамперед,
співпраця у сфері інтегрованого управління кордонами, співробіт-
ництво правоохоронних органів, митних служб, спільні заходи на
подолання нелегальної міграції, торгівлі людьми тощо. В рамках
СхП можливе здійснення програм розбудови довіри між самими
країнами-партнерами, а також між ними та членами ЄС, зокрема, у
правоохоронній сфері, без чого прогрес у візовій лібералізації є не-
можливим.
СхП може стати неформальним конкурентним майданчиком, де
країни-партнери об’єктивно поставлені в умови змагання: хто швид-
ше і якісніше виконає перелік критеріїв і досягне прогресу у скасуван-
ні віз з боку ЄС. Якщо якась із країн СхП здійснить відповідні рефор-
ми і отримає безвізовий режим раніше за інших, це буде важливим
політико-психологічним фактором, що визначатиме її лідерський
статус в СхП. Наявність такої неформальної змагальності спонукати-
ме уряди всіх країн-партнерів до швидших і більш зосереджених дій.
В підсумку йтиметься не лише про лідерство щодо безвізового режи-
му, але і щодо європейської інтеграції в даному регіоні загалом.
СхП містить у собі механізм для консолідації зусиль активної гро-
мадськості, природно зацікавленої у свободі пересування — Форум
громадянського суспільства СхП. Через ФГС можливе здійснення
громадського лобіювання та незалежної експертизи, створення си-
нергетичного ефекту від співпраці громадськості, експертного спів-
товариства з країн ЄС та усіх шести країн-партнерів з метою скасу-
вання віз.

17
Аманда Пол
Центр європейської політики (Брюссель)
ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЗРОСТАННЯ ПІДТРИМКИ
СКАСУВАННЯ ВІЗ ДЛЯ УКРАЇНИ ТА СХІДНОЇ
ЄВРОПИ У ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ ЄС?
Виклик
Вільне пересування людей є природнім правом,істинною цінністю
сучасної Європи. Сьогодні неможливо уявити політичні, економічні
та гуманітарні наслідки обмеження свободи пересування для Європи.
Тим не менше, як і кожна свобода, вільне пересування людей включає
не тільки позитивні, але і негативні аспекти, які часто пов’язують із
міграцією як «супутньою хворобою».
Хоча в більшості випадків справжні причини супровідних проблем
безпосередньо не пов’язані із безвізовим режимом, все ж лібераліза-
ція візових вимог є досить непопулярною темою в більшості держав-
членів ЄС. Зростання нелегальної міграції, організованої злочинності
та інших негативних явищ викликане такими проблемами як непро-
фесійне управління, неспроможність урядів керувати ефективно, еко-
номічний занепад,глобалізація кримінальних зв’язків,тощо.Не секрет,
що особи, залучені до організованої злочинності, з легкістю оминають
візові перешкоди, а нелегальні мігранти просто ігнорують візові вимо-
ги.Але,незважаючи на це,ксенофобські настрої,що існують серед час-
тини населення та радикальних політичних сил, не зменшуються.
Сприйняттячастохибує,бракуєзнаньпросправжнійвзаємозв’язок
між скасуванням візового режиму та нелегальною міграцією. Скасу-
вання візового режиму насправді матиме мінімальний вплив на яви-
ща, що можуть викликати занепокоєння громадян. Проте, негатив-
не сприйняття зростає не тільки серед окремих груп. Саме тому для

18
спільних європейських цінностей та об’єднання Європи, для покра-
щення політичної та безпекової співпраці на континенті,економічно-
го зростання та міжлюдських контактів надзвичайно важливо чітко
розуміти та підтримувати прогрес на шляху до вільного пересуван-
ня людей. Також потрібно розуміти, що існує величезна різниця між
безвізовим режимом для здійснення короткострокових подорожей та
повноцінним вільним пересуванням людей, включаючи рух робочої
сили. Якщо останнє вимагатиме справжньої підготовки, а його ефект
буде очевидним та значним вже у короткостроковій перспективі для
окремих груп в ЄС, перше питання є більш символічним жестом без
серйозних наслідків для ринку робочої сили ЄС.
Саме тому робота над зростанням підтримки скасування візово-
го режиму всередині ЄС є важливим і водночас складним завданням.
Метою даного матеріалу є визначення інституцій, що приймають рі-
шення з даного питання,виявлення потенціалу підтримки,з’ясування
питань, що викликають занепокоєння, проблем, які потрібно вирі-
шити, та конкретних дій для досягнення цієї мети.
Гравці та органи, що приймають рішення
В інституціях ЄС, в державах-членах ЄС та на різних рівнях за-
лучено багато гравців, що беруть участь у процесі прийняття рішень.
Перш, ніж аналізувати тих, хто впливає на візову політику ЄС, та ха-
рактер їх зацікавлень, ми повинні чітко визначити розподіл повнова-
жень у візовій політиці ЄС.Очевидно,аналізуючи візову політику ЄС,
ми маємо на увазі Шенгенську зону.
Відповідно до Договору про функціонування Європейського Со-
юзу спільні повноваження ЄС та держав-членів стосуються співпраці у
сфері свободи,безпеки та правосуддя.Шенгенський доробок (Schengen
acqius) є частиною законодавства ЄС, що розподілений між першим
«стовпом» ЄС, до якого відноситься контроль кордонів та візова по-

19
літика, та третім, які разом підлягають ретельному нагляду з боку Єв-
ропейської Комісії та (з особливими умовами) Європейського Суду, а
також із залученням Європейського Парламенту. Європейська Комісія
володіє ексклюзивним правом ініціативи у сфері контролю зовнішніх
кордонів та візової політики для короткотривалого перебування та без-
перешкодного пересування в межах Шенгенської зони. Це означає, що
Комісія повинна вносити пропозиції щодо політики, а Рада та Євро-
пейський Парламент повинні проголосувати за те, щоб ці пропозиції
стали законом. Держави-члени ЄС відповідальні за їх втілення.
Візова політика належить до найбільш складної частини внутріш-
ньої системи функціонування ЄС, коли остаточному рішенню передує
довготривалий процес розгляду та узгодження, а для прийняття таких
рішень необхідна повна та безумовна підтримка всіх трьох інституцій
ЄС та всіх держав-членів Шенгенської зони (включно із країнами, які
не є членами ЄС). Легко помітити, що відповідно до змін, представле-
них в Маастрихтському та особливо в Амстердамському Договорах,
Лісабонський Договір розширив роль Комісії у вирішенні міграційних
питань, але в той же час посилив контроль та нагляд у цій сфері, що
здійснюють держави-члени ЄС через Раду ЄС та Парламент.
Після того, як Європейська Комісія вносить пропозицію, Рада
одноголосно ухвалює Шенгенські норми. Якщо раніше інші інститу-
ції ЄС тільки консультувались із Європейським Парламентом, тепер
Рада одностайно приймає рішення узаконити Шенгенські норми
згідно процедури спільного (з Парламентом) рішення (codecision),
що надає Парламенту повноваження, рівні з повноваженнями Ради
у цьому питанні.
Роль Європейського Парламенту в даній сфері є відносно новою.
На даний час відомо лишень декілька випадків, коли Парламент до-
лучався до вирішення візових питань.Отже,ще потрібно виявити,чи
дії та поведінка Парламенту не перетворять прогнозовані схеми на
суттєві новації у вирішенні візових питань.

20
1. Інституції ЄС
Комісія
Комісія загалом позитивно ставиться до введення безвізового
режиму для України та країн Східної Європи за умови, що всі необ-
хідні законодавчі зміни будуть ухвалені та реалізовані, а відповідні
країни успішно співпрацюватимуть у сферах правосуддя, свободи
та безпеки. Чиновники ЄК розглядають скасування візового режи-
му як логічне продовження неухильного та вигідного процесу гло-
балізації, а також продовження європейської інтеграції в напрямку
Східної Європи. Тільки таким шляхом Комісія матиме змогу вико-
нати свою роль рушійної сили європейської інтеграції — через іні-
ціювання нових етапів інтеграції всередині ЄС, а також інтеграції
нових потенційних членів.
Протягом останніх п’яти років Східна Європа та, зокрема, Укра-
їна відчули переваги позитивного ставлення Комісії. ЄК завжди ви-
ступала за полегшення візового режиму і наразі не заперечує проти
інтенсивного та активного прогресу на шляху до безвізового режи-
му для українців. Це стосується і обох Генеральних Директоратів
Комісії, залучених до процесу прийняття рішень — ГД із зовнішніх
зносин та ГД з питань правосуддя, свободи та безпеки, хоча кожен з
них керується власним порядком денним стосунків з Україною, осо-
бливо з візових питань.
Для ГД із зовнішніх зносин (DG Relex) надання безвізового режи-
му є чимось на зразок давнього боргу перед Україною, яка в односто-
ронньому порядку ввела безвізовий режим для громадян ЄС у 2005
році та поширила його дію у 2007 році на нових членів ЄС — Румунію
та Болгарію — під тиском з боку Комісії.
DG Relex може вважатись однією із основних рушійних сил, що
заохочує обох партнерів — Україну до втілення реформ, а держав-

21
членів ЄС до швидшого прийняття рішень про надання безвізового
режиму.
ГД з питань правосуддя, свободи та безпеки (DG JLS) використо-
вує більш технічний підхід,насамперед зважаючи на юридичні аспек-
ти та втілення всіх необхідних умов для безвізового режиму. Проте
він є також послідовним прихильником лібералізації візового режи-
му за умови реалізації всіх вимог.
Політичних лідерів Комісії — Президента ЄК Жозе Мануеля Бар-
розу, Високого Представника Кетрін Ештон та Єврокомісара з питань
Європейської політики сусідства Штефана Фюле також потрібно від-
нести до переліку осіб, які підтримують лібералізацію візового режи-
му та надають чіткі політичні вказівки Генеральним Директоратам з
даного питання.
Єврокомісар з питань правосуддя, свободи та безпеки Сесілія
Малмстрьом заслуговує особливої уваги. З її призначенням країни
Східного Партнерства отримали надійного прихильника та віддано-
го друга. Проте, пам’ятаючи, що до її компетенції належить не тільки
питання «свободи»,але і «безпеки»,можна очікувати,що її прихильна
діяльність все ж не означатиме потурання бракові реалізації необхід-
них для безвізового режиму критеріїв та умов.
Загалом, Комісія була і надалі залишатиметься найсильнішим
партнером, який демонструє чітке і позитивне ставлення до лібера-
лізації візового режиму. Її залучення потрібно підкріплювати надій-
ністю у співпраці та чіткими досягненнями у практичному співро-
бітництві. Такі зусилля потрібно підтримувати та заохочувати. Проте
потрібно розуміти, що Комісія внесе пропозицію щодо введення без-
візового режиму для України тільки за умови одностайної підтримки
всіх 27 держав-членів ЄС.

22
Парламент
Європейський Парламент також є послідовним прихильником єв-
ропейських прагнень України. У минулому ЄП низкою заяв підтри-
мував надання безвізового режиму Україні. Проте не існує гарантії,
що при остаточному голосуванні ЄП легко надасть зелене світло ска-
суванню візового режиму для українців.Всі попередні заяви не мають
юридичної сили і практично не принесли очевидних результатів.
Наступного разу, коли рішення ЄП неодмінно означатиме дуже
важливу практичну зміну,яку не можна ігнорувати у відносинах з ви-
борцями у деяких країнах, не можна виключати певний опір серед
депутатів парламенту, які належать не тільки до правих радикальних
фракцій, але і правоцентристської Європейської Народної Партії
(EPP) та,навіть,до лівої Партії Європейських Соціалістів (PSE).Проте
в той же час, малоймовірно, що Парламент піде всупереч змісту влас-
них попередніх рішень та зупинить чи значно сповільнить процес; як
і Комісія, Парламент виступає за європейську інтеграцію, і тому від
двох інституцій очікуватимуть докладання найбільших зусиль у да-
ному аспекті. Більше того, на даний час основні посади в Парламенті
займають особи із позитивною репутацією — Президент Єжи Бузек
та Голова Делегації з питань відносин з Україною Павел Коваль.
ЄП можна використовувати як рушій зростання підтримки в
середовищі держав-членів ЄС та національних політичних сил, які
можуть вагатись надавати підтримку власноруч. Наприклад, ні-
мецькі депутати ЄП з Християнсько-Демократичного Союзу та
Християнсько-Соціального Союзу (CDU/CSU) можуть бути мобілі-
зуючою підтримкою для безвізового режиму з Україною, проте по-
рівняно зі своїми колегами в національному парламенті Німеччини
вони видаються дуже ліберальними, і їх можна використовувати для
впливу на колег, щоб усунути можливі перешкоди, що заважають по-
зитивним рішенням Ради ЄС.

23
Рада
Раду ЄС та її робочі групи потрібно аналізувати з двох сторін. По-
перше, звичайно, вони представляють позиції своїх країн, тому Раду
потрібно вважати узагальненням національних позицій. Проте це не
завжди так. Рада веде власне незалежне життя і часто діє не лише як
інструмент узгодження 27-и різних позицій, а як незалежний орган,
здатний виробляти власну політику. Основна роль в процесі нале-
жить постійним представникам при ЄС, а також групам дипломатів,
що працюють в форматі рад, наприклад, географічні робочі групи
або тематична візова група. Тут потрібно брати до уваги суттєву роль
Головування, що визначає порядок денний та спрямовує дискусії.
Наприклад, за теперішнього головування Бельгії (2-а половина
2010 року — прим. ред.) ми не можемо очікувати значного прогресу
у прискоренні діалогу з даного питання. При цьому наступні голо-
вування Угорщини та Польщі надають гарну можливість розширити
підтримку введення безвізового режиму для України та інших схід-
ноєвропейських країн поміж держав-членів ЄС. Більше того, голо-
вування Польщі 2011 року є найкращим моментом для прийняття
ключових рішень з даного питання.
Можливо, хоча і досить малоймовірно, що найближчим часом
Україна виконає всі умови для безвізового режиму. Проте, навіть
якщо невдовзі рішення не приймуть, протягом наступного року го-
товність зробити такий крок може значно зрости та стати основою
для позитивного рішення у 2012 році.
Формати Ради ЄС стануть місцем дискусії з питань візової політи-
ки і відображатимуть позицію держав-членів ЄС. Це також поверне
до столиць країн-членів відчуття ситуації та можливих перспектив
прийняття рішення. Робота з Радою буде проводитись тільки через
офіційні канали і залежатиме від позицій держав. Основна робота
має бути виконана в співпраці з державами-членами ЄС.

24
2. Уряди держав-членів ЄС
Політичне лідерство
Рішення запровадити безвізовий режим є завжди політичним.
Якщо його залишити на розсуд чиновників, його будуть обговорю-
вати десятиліттями.
Саме від рішучої політичної волі державних діячів,здатних прийма-
ти рішення, залежить досягнення прогресу. Отже, роль лідерів держав
та урядів є вирішальною. Саме вони можуть подолати нескінченний
скепсис з боку міністерств юстиції чи фінансів.Їх рішення приймають-
ся з урахуванням таких елементів:ресурси урядових органів,парламен-
тів та політичних партій, загальне спрямування Ради, рівень контактів
із відповідними країнами та їхнє власне бачення майбутнього Європи.
Іншими словами, якщо запитати, що можуть зробити політичні
лідери в короткостроковому проміжку часу для зростання підтримки
безвізового режиму, відповідь буде такою: вони зможуть забезпечити
зростання внутрішнього політичного попиту на таке рішення, вста-
новити і ефективно використовувати прямі контакти між Україною
та державами-членами ЄС на найвищому рівні.
Одним особливим каналом впливу є радники голів урядів з питань
зовнішньої політики. В деяких країнах їх роль є радше технічною, а в
інших,наприклад,в Німеччині чи Франції, — дуже важливою чи навіть
вирішальною. Такий канал може стати надзвичайно ефективним для
утримання даного питання на порядку денному голів держав та урядів
країн ЄС. Це — завдання для Міністерства закордонних справ України
та радників Президента України з питань зовнішньої політики.
В той же час виключно особисті контакти, довіра до керівництва
України, а також їхні власні інтереси справді здатні змінити чи по-
кращити позицію лідерів ЄС. Контакти повинні бути постійними та
активними, а відносини — надійними.

25
Міністерства закордонних справ
В усіх державах-членах ЄС з-поміж урядових структур Міністер-
ства закордонних справ завжди найбільш прихильно ставились до
введення безвізового режиму. Зазвичай до цього питання вони став-
ляться позитивно, а в найгіршому випадку є нейтральними. Основна
відмінність між міністерствами закордонних справ в різних країнах
полягає в тому, чи вони готові керувати внутрішнім процесом при-
йняття рішення, чи просто підтримувати лінію секторальних мініс-
терств, зокрема, міністерств внутрішніх справ.
Політичне лідерство міністерств закордонних справ є надзвичай-
но важливим для досягнення результату. На даний час рівень тиску
на міністерства закордонних справ зі сторони України та дипломатів
інших країн Східного Партнерства є досить високим, тому немає по-
треби його посилення, адже сильніший тиск може принести зворотні
результати. Тим не менше, внутрішній тиск — зі сторони національ-
ного бізнесу та лобістів — може підсилити зусилля міністерств закор-
донних справ у співпраці із профільними міністерствами.
Міністерства внутрішніх справ та юстиції, органи, що займа-
ються питаннями міграції
Міністерства внутрішніх справ та юстиції, органи, що займаються
питаннями міграції,мабуть,є ключовими для вирішення проблеми на-
дання безвізового режиму для України та інших країн Східного Парт-
нерства.На відміну від міністерств закордонних справ,їхнє бачення ві-
зового питання є досить відмінним.Дипломати переважно займаються
підтримкою добрих стосунків з третіми країнами. Органи поліції від-
повідальні за дотримання закону та порядку, попереджаючи будь-яку
можливу загрозу.Вони не зважають на те,як їхні зусилля сприймають в
країні, яка може бути можливим місцем виникнення загроз.

26
Федеральна поліція Німеччини, мабуть, може служити найкра-
щим прикладом стримувального впливу на візовий діалог з Укра-
їною. Схоже, вона стане гравцем із найбільш негативним став-
ленням у процесі узгодження остаточного рішення про введення
безвізового режиму. Така позиція зумовлена рядом чинників — від
реальної кримінальної діяльності, яка походить або пов’язана з
Україною, до відсутності належних контактів та співпраці з укра-
їнськими колегами.
Останній аспект може стати найбільш ймовірним поясненням
жорсткої позиції Міністерства внутрішніх справ Німеччини. Кримі-
нальна діяльність, пов’язана із Балканськими країнами, охоплювала
незрівнянно ширші масштаби, проте це не стало на заваді надання
безвізового режиму майже всім Балканським країнам.
Кримінальна діяльність російських громадян також є більш масш-
табною, проте політичні міркування не дозволяють відстоювати різ-
ку негативну позицію в процесі візового діалогу з Росією.
Україна стає єдиним прикладом, коли поліція Німеччини демон-
струє дотримання принципів та непохитність, яку деколи не можна
раціонально пояснити, як у випадку з виявами надмірної, непропо-
рційної жорсткості щодо українських подорожуючих, які здійснювали
незначні порушення правил транзиту, але отримували покарання як
злісні нелегали.
Покращення стосунків з Німеччиною та налагодження пози-
тивної співпраці з органами поліції інших держав-членів ЄС є за-
вданням для Міністерства внутрішніх справ України. На даний час
міністерство не було достатньо активним у співпраці з партнерами
з ЄС. Упевнені, що Міністерство внутрішніх справ України володіє
значним потенціалом, який потрібно використати для покращен-
ня ставлення держав-членів ЄС до вирішення візового питання з
Україною.

27
Органи прикордонного контролю
Органи контролю кордонів мають певний вплив на внутрішній
процес прийняття рішень, хоча їх роль і не є настільки важливою у
порівнянні з іншими профільними міністерствами, оскільки вона є
більш технічною.
Органи контролю кордонів надають фактичну інформацію про
рух людей, перебувають у прямому контакті із подорожуючими з та
без віз, а також контролюють потік нелегальної міграції з відповідної
країни.
Інформація, надана органами контролю кордонів, в загальному
впливає на ставлення інших міністерств щодо візового питання.Тісна
співпраця з такими інституціями в державах-членах ЄС є завданням
для Державної прикордонної служби України, особливо шляхом за-
провадження спільних пунктів контролю кордонів. Такий крок може
значно покращити дух довіри між Україною та ЄС у сфері свободи,
безпеки та правосуддя.
Міністерства фінансів
Міністерства фінансів часом можуть стати основним блоком пе-
решкод для введення безвізового режиму,як вже неодноразово відбу-
валось у сфері лібералізації візового режиму. Прикладом може бути
скасування візового збору. Аргументи міністерств фінансів є про-
стими та переконливими — не існує інших способів покриття фінан-
сових збитків внаслідок скасування візового збору, тому таку плату
потрібно залишити. Тільки політичне рішення на найвищому рівні
може усунути перешкоди, створені міністерствами фінансів.

28
3. Парламенти та політичні кола держав-членів ЄС
Парламенти та політичні кола держав-членів ЄС не мають прямого
впливу на візовий діалог, але фактично вони впливають на характер
дебатів.Саме політична воля держав-членів ЄС повернути в європей-
ську сім’ю країни Центрально-Східної Європи забезпечила швидке
скасування віз для них на початку 1990-х років.
Основою такого кроку була широка підтримка національних парла-
ментів та політичних партій, яких надихнуло падіння Берлінської стіни.
Саме теперішній опір національних парламентів та політичних кіл будь-
якій відкритості щодо східноєвропейських країн, які ще залишились
поза межами ЄС, стало основною причиною повільного руху ЄС до лі-
бералізації візового режиму з Україною та іншими країнами регіону.
Якщо 20 років тому ставлення до Центрально-Східної Європи
визначалось принципами Французької революції, тепер це швидше
можна описати в термінах «зіткнення цивілізацій» Хантінгтона або
концепції «Фортеці Європи». Зміна такого сприйняття, усунення ре-
альних проблем та руйнування міфів про наслідки запровадження
безвізового режиму з Україною є викликом та проблемою, яку по-
трібно вирішити.
Звичайно,позиції національних парламентів та політичних партій
значно відрізняються залежно від країни. Найбільшого рівня скепси-
су можна очікувати від парламентів Німеччини, Австрії, Нідерландів
та Бельгії. Також не можна розраховувати на особливо позитивний
підхід політичних кіл Іспанії, Португалії, Люксембургу, в той час як
позиція парламенту Франції є досить двозначною.
Не можна бути впевненим у позиціях парламентів Словенії та Ру-
мунії. З точки зору політичного спектру найбільш негативне відно-
шення можуть продемонструвати радикальні праві та консервативні
політичні сили. Ліберали-центристи та ліві політичні сили загалом є
прихильними до лібералізації візового режиму.

29
Існують різні способи покращити ставлення до лібералізації візо-
вого режиму з боку парламентів та політичних сил.
Можна застосувати модель лібералізації візового режиму, як у ви-
падку з країнами Західних Балкан, або руху робочої сили із новими
державами-членами ЄС.Політична воля,роз’яснення,громадська ди-
пломатія, медійні канали, — все це також може сприяти усуненню не-
гативних стереотипів серед парламентарів та політичних сил.
Наразі лише нечисленні сили в ЄС все ще висловлюють занепо-
коєння щодо «польських сантехніків» чи сербських мігрантів. Дуже
легко передбачити, що введення безвізового режиму може стати чут-
ливим та важливим для громадськості. Але досить ймовірно, що вже
через 2-3 місяці це питання перестане бути об’єктом уваги.
Проте, в той же час, держави-члени ЄС можуть ефективно вико-
ристовувати громадське занепокоєння як виправдання сповільнення
процесу лібералізації візового режиму. Саме тому насамперед важ-
ливо використати громадський тиск на національні органи влади
всередині держав-членів ЄС з вимогою лібералізувати та встановити
безвізовий режим з Україною як єдиний ефективний шлях розвитку
економічних, культурних та людських контактів. Даної мети можна
досягти, використовуючи органи міжпарламентської співпраці, куль-
турні проекти, молодіжні обміни, медійні проекти. Звичайна практи-
ка лобіювання також могла б бути корисною.
4. Засоби масової інформації, лобісти та суспільство
Засоби масової інформації, лобісти та суспільство є додатковим ін-
струментом впливу.Проте їх можна безпосередньо та більш ефективно
використовувати через різноманітні проекти,які можуть фінансувати-
ся із державного бюджету чи за підтримки зацікавлених сторін.
Засоби масової інформації та громадські організації можуть ста-
ти важливою групою впливу на формування ставлення національних

30
парламентів та урядів.Також необхідно посилити діалог та партнерство
з професійними спілками та союзами роботодавців України та ЄС.
Обидві структури мають можливість або ускладнити або полег-
шити лібералізацію візового режиму чи навіть навпаки — посилити
візовий режим. Молодіжні організації також можуть бути ефектив-
ними у здійсненні тиску на уряди для лібералізації візового режиму.
Достатньо пригадати Австро-Угорський пікнік 1989 року4
� для того,
щоб уявити можливий масштаб дій та уваги громадськості до них.
Основною проблемою видається слабкість партнерських органі-
зацій в Україні (і практично їх відсутність в деяких інших країнах).
Відчувається брак фінансування, досвіду, контактів, і навіть зацікав-
лення щодо даного питання. Виходячи з цього фінансова підтримка
спеціальної програми для розвитку партнерства між громадськими
організаціями України та ЄС може стати ефективною — проблеми, з
якими стикаються українські партнери для отримання віз,неодмінно
виведуть візове питання на перший план порядку денного зустрічей
та дискусій, а також допоможуть створити реальний, а не штучний
громадський тиск на уряди ЄС.
Проблеми
Дефіцит довіри
Експерти ЄС, що займаються візовими питаннями, часто згаду-
ють питання довіри до партнерів як основну передумову для введен-
ня безвізового режиму.
4
Від редактора: 19 серпня 1989 року на австро-угорському кордоні поряд з містечком
Шопрон відбувся так званий «Європейський пікнік». За взаємною домовленістю на 3
години було відкрито кордон між країнами, чим скористались більше 600 громадян,
що виїхали до Західної Європи. Шопронський «Європейський пікнік» став одним із
символів падіння «Залізної завіси».

31
Відсутність довіри є однією з основних причин повільного візо-
вого діалогу. Брак довіри можна пояснити двома причинами — дефі-
цитом спілкування та ненадійністю українських партнерів.
На рівні міністрів внутрішніх справ України та їх партнерів з кра-
їн ЄС контактів критично мало, якщо такі взагалі є. Проводиться
одне щорічне міністерське засідання з питань юстиції та внутрішніх
справ, де Україна не завжди представлена на рівні Міністра внутріш-
ніх справ (частіше — на рівні заступника); підтримується обмаль
контактів з ключовими партнерами, особливо з вищезгаданої групи
чотирьох держав-членів ЄС із найбільш негативним ставленням.
Довіра також знижується через певні фактори. Наприклад, по-
вторне (в червні 2010 року) введення закордонних паспортів старого
зразка (1994 року,з вклеєною фотокарткою),незважаючи на офіційні
запевнення, що Україна вирішила це питання і перебуває на шляху
запровадження біометричних паспортів.
Обвинувачення в корупції, порушенні прав людини правоохорон-
ними органами,повільний прогрес у становленні органів міграційно-
го контролю європейського зразка тощо, суттєво знижує перспекти-
ви ширшої підтримки введення безвізового режиму для України.
Це питання можна відносно легко вирішити за умови,що для цьо-
го існує достатньо політичної волі та адміністративної спроможності.
Міністр внутрішніх справ України повинен зробити чимало кроків
для встановлення партнерства із колегами з ЄС. Владні органи Укра-
їни мають безумовно втілювати відомий перелік реформ, щоб забез-
печити відновлення довіри щодо надійності українських партнерів.
Брак знань, стереотипи
Яквжезазначалось,опірвведеннюбезвізовогорежимувдержавах-
членах ЄС значною мірою визначається дефіцитом знань про реальні
наслідки такого рішення. Потрібно чітко розуміти різницю між ко-

Безвізова Європа для країн Східного партнерства: шляхи досягнення

Безвізова Європа для країн Східного партнерства: шляхи досягнення

Recomendados

Recomendados

Más contenido relacionado

La actualidad más candente

La actualidad más candente (16)

Similar a Безвізова Європа для країн Східного партнерства: шляхи досягнення

Similar a Безвізова Європа для країн Східного партнерства: шляхи досягнення (20)

Más de Europe without barriers

Más de Europe without barriers (20)

Безвізова Європа для країн Східного партнерства: шляхи досягнення