1. Ювілейна Херсонщина

2. План по сходинкам Херсонщини
1. Історичне минуле краю.
2.Виникнення Херсонщини та міста
Херсона.
3.Історичні пам`ятки Херсонщини.
4.Утворення Херсонської області.
5.Чарівна місцинка Херсонщини – Ольгівка.

3. Історичне минуле краю
У сиву давнину сягає історія нашого краю. Він – свідок
суворих подій, які відбувалися тут у прадавні часи.
Різні племена проживали на наших землях. Вони з
часом змінювали одне одного. Було і місцеве населення,
яке терпіло навали кочівників. Про ті історичні події, які
відбувалися в нашій місцевості, крім археологічних
досліджень, знахідок, нам в деякій мірі розповідають
легенди та бувальщини.
У зібраних легендах нашого краю мало звучить
демонологічних мотивів. Більший відгук знайщли
історичні події.

4. Багато легенд пронизані екологічним змістом. Це
свідчить про те, що ше в далекі історичні часи люди
знали ціну зеленим насадженням, водним ресурсам,
багатствам Землі.
Майже в кожній легенді наголошується, що добро і
любов перемагають, адже вони вічні.
Аналізуючи зміст легенд та бувальщин краю,
приходимо до висновку, що, які б племена не топтали
ряст нашої землі, тут завжди було корінне населення,
яке з покоління в покоління в легендах, казках, повір`ях,
бувальщинах передає нам зернинки знань про життя
далеких предків.

5. Легенда про Інгулець: “Тече вода
каламутна…”
Було це дуже давно, в наших краях росли багаті ліси.
Навколо ярів були суцільна непрохідні хащі. Водилося
багато звірини, родюча земля давала високі урожаї.
Але з часом люди почали витрачати природні багатства
без потреби. Земля перестала родити, ліси почали
вимирати, дичини стало менше. Тоді звернулися люди до
старійшини краю: “Що нам робити? Як врятувати
багатства?”.
Мудрий старий чоловік відповів: “Щоб виправити
становище, треба принести в жертву найгарнішого юнака,
найсильнішого, найкращого мисливця”.

6. В однієї доброї жінки був такий син: вродливий,
сміливий, розумний. Його кохала чудова дівчина.
Юнак попрощався з нею і сказав людям, що готовий
принести в жертву. Потім пішов на високу гору, стрибнув з
неї і … загинув. За ним пішла і кохана. Не знайшовши
нареченого, теж заподіяла собі смерть, а на тому місці
з`явилася річка.
Відтоді на півдні України тече річка Інгулець. Вода в ній
іноді буває то червоною, то каламутною. Червона – то кров
наречених, хлопця і дівчини, а каламутна – це нагадування
про те, що довкілля треба берегти, бо природа збідніє,
виснажиться. Людям дорого доведеться заплатити за її
відновлення.

7. Коли на сході обрій запалає,
Дихне світанок свіжим вітерцем,
Покличуть у мандрівки ріднокраєм
Маршрути понад синім Інгульцем.
Нічого, що на карті України
Наш Інгулець – ріка не головна.
Не мислимо без нього Батьківщини,
Нам звідси починається вона.

8. Виникнення Херсонщини та міста
Херсона
Територія сучасного Херсона була заселена з давніх
часів. Виявлені в різних районах міста погребіння і
речовинні знахідки свідчать про перебування в цьому місці
людини вже в епоху міді і бронзи (ІІІ – ІІ тис. до н. е.).
В IV – ІІІ ст. до н. е. по території, охопленою сучасним
Херсоном, кочували скіфи, а на рубежі н. е. – сармати.
Пізніше, в період Київської Русі ( ІХ – ХІІ ст.), по Дніпру,
повз майбутнього міста, проходив шлях “від варяг до
греків”, який слов`яни використовували в торгових цілях.
На Великому Потьомкінському острові було слов`янське
поселення.

9. В 1737 році на місці
нинішнього Херсона
з`явилося російське
зміцнення Олександр –
Шанц, побудоване в ході
російсько – турецької
війни 1735 – 1739 рр.
Місто Херсон було
засноване указом Катерини
ІІ від 18 червня 1778 року.
Ім`я місту дали на честь
Візантійської колонії
Херсонес.

10. Поява на карті нового міста безпосередньо зв`язана з і`ям
Г. О. Потьомкіна, саме він вказав на місце, що знаходиться в
30 км вище за гирло Дніпра, де слід заснувати Херсон.
Г. О. Потьомкін вважав Херсон свої дітищем.
Головним будівельником Херсона був призначений
Ганнібал, дядько матері О. С. Пушкіна. Під цого
керівництвом на Херсонській вефі був закладений і
спущений на воду перший корабель Чорноморського флоту
66-гарматний “Слава Катерини”. Його діло продовжив
адмірал Ф. Ф. Ушаков. Херсонці назвали на честь
знаменитого флотоводця одну з головних вулиць Херсона –
Проспект Ушакова.
В Херсоні є пам`ятник лікарю – волантеру Джону
Говарду, який зупинив епідемію чуми.

11. Пам`ятник Г. О.
Потьомкіну
Пам`ятник Джону
Говарду
Пам`ятник Ф. Ф.
Ушакову

12. Найкращі будівлі Херсона знаходилися в грецькому
передмісті. В одному з цих будинків в 1792 – 1794 рр. жив
О. В. Суворов, що командував військами Херсонського
корпуса в районі Кинбурна і Херсона. Ім`ям
прославленого полководця названа нині одна з головних
вулиць міста.

13. Історичні пам`ятки Херсонщини
Пам’ятний знак на честь здобуття
фортеці Газі-Кермен козаками
Братська могила героїв Кримської
війни, 1853-1856 рр.

14. Могила чорноморського козака
Данила Вовка, 1794 р. Олешківська Січ

15. Утворення Херсонської області

16. Херсо́нська о́бласть — область у південній
частині України, у межах Причорноморської низовинии.
На північному заході межує з Миколаївськоюю,
на півночі — з Дніпропетровськоюю, на сході —
із Запорізькою областями України,
на півдні з Автономною Республікою Крим. Утворена 30
березня 1944 року.
Територія 28 461 км² (4,71 % від території України).
Херсонщина за площею має сьоме місце серед інших
областей України.
Територією області проходить державний кордон
протяжністю 458 км (350 км Чорним і 108 км Азовським
морями).

17. Чарівна місцинка
Херсонщини – Ольгівка

18. Село Ольгівка виникло у 1806 році як хутір, що мав спочатку
2 двори. У 1826 році сюди прибули переселенці з Київської
губернії. У документах зустрічаються паралельні назви села –
«Дядьківка» і «Кошари Писарєва».
На 1859 рік у селі нараховувалось 40 дворів, проживало
близько 100 чоловік.
Наприкінці ХІХ ст. в Ольгівці було 65 дворів, де проживало
225 чоловік, діяв рибний промисел, лавка, земська школа,
казенна поштова кінна станція при балці Бургунській. Церкви в
селі не було, ольгівці були прихожанами Свято – Миколаївської
церкви с Тягинки. Село входило до складу Козацької волості
Херсонського повіту. Найближча залізнична станція
знаходилась на відстані 81 версти у Добрянці; паромна
переправа була за 2 версти у Червоному Бургуні.
Основне заняття ольгівців – землеробство.

19. 21 серпня 1941 року село було окуповане німецько –
фашистськими загарбниками, 11 березня 1944 року –
звільнено Червоною Армією.
Наше село – прекрасна перлина Півдня, воно наша
радість і гордість. Недарма ж бо сказав поет – земляк В.
Мелещенко в одному зі своїх віршів:
Немає краще краю степового,
З високим небом, полем – рушником.
Вертає нас до рідного порога
Рукав Дніпра, що зветься Козаком.

20. Ольгівські поля
Будинок культури
Парк
Стела Письменник
Олімпійська чемпіонка
Почта
Центр для відпочиваючих
Комплекс для байдаристів
Лікарська амбулаторія
Школа
Міс Всесвіту
Музей

21. 9 травня
1984 року
був
відкритий
музей історії
села.

23. Будинок культури був
побудований одразу при
заснуванні села, тобто, йому
приблизно 200 років. З того
часу відбулися деякі
перебудови. На першому
поверсі знаходиться актовий
зал на 200 місць, раніше там
був кінотеатр. А на другому
поверсі-музей щодо Другої
Світової війни та життя 18
століття.

24. Ця стела була побудована
захисникам Вітчизни, які
загинули під час Великої
Вітчизняної війни. Щороку
9 травня жителі села
йдуть до обеліску з
квітами, таким чином
вони вшановують пам’ять
загиблих.

25. Парк-це захоплююча
місцинка в нашому селі.
Сюди люди приходять,
щоб відпочити, зібратися
з думками, помилуватися
гарними краєвидами.
Також відвідувачами є
різні відпочиваючі, які
приїзджають з міст.

29. На окраєні села є почта. Сюди приходять
листи з різних почтових центрів. Також тут
можна виписати різні газети та журнали,
купити листівки.

31. 2008 – Ігри ХХІХ Олімпіади в
Пекіні – 1-ше місце.
Отримала перемогу серед
жінок на одномісних
байдарках на 500 метрів,
випередила суперницю на 4
тисячних секунди.
Інна Володимирівна Осипенко-Радомська
Кращою спортсменкою серпня
була визнана Інна Осипенко-
Радомська, яка виграла
«золото» та «срібло» чемпіоната
світу по греблі на байдарках в
Познані. Кращим тренером став
її наставник Дмитро Радомський.

32. Мелещенко Василь Михайлович
народився в с. Ольгівка
Бериславського району в селянській
родині.
Навчався в Херсонському
судномеханічному технікумі,
працював електрозварником на
комбайновому заводі, закінчив
Херсонський педагогічний інститут. З
1971 року працює редактором
Херсонського телебачення.
Все своє свідоме життя
В.М.Мелещенко не поривав зв'язків зі
степом, зі степовими людьми.
Основу своєї творчості поет висловив
щиро у вірші «Таврія».