2. Юрист за фахом, фольклорист, етнограф і поет – за покликанням,
полум’яний патріот – за переконанням …
Цього року виповнюється 180 років від дня народження видатного
вченого-етнографа, фольклориста, правознавця, журналіста,
громадського і просвітницького діяча, активного учасника
українського національного руху на Правобережній Україні, поета,
автора тексту Державного Гімну України Павла Платоновича
Чубинського.
Він жив і працював в умовах переслідування царським урядом
української культури і за своє недовге життя встиг зробити стільки,
що, за висловом етнографа Федіра Вовка, його заслуг вистачило б і на
декількох професіональних учених. Один лише вірш «Ще не вмерла
Україна» зробив, його ім’я безсмертнім навіки.
Народився П. Чубинський 15 (27) січня 1839 року на хуторі поблизу
Борисполя (нині ця територія у межах міста). Походив з української
шляхти. Його давнім предком був козак Іван Чуб, похований у
Борисполі. Однак прадід відомий уже під більш «шляхетним»
прізвищем — Чубинський.
Після закінчення Другої київської гімназії вступає на юридичний
факультет Петербурзького університету. У студентські роки бере
участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором
журналу «Основа», де познайомився з Т. Шевченком,
М. Костомаровим.
3. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської
маніфестації Чубинського виключають з університету, і він деякий
час живе на Чернігівщині, у селі Ропша.
1861 року захищає в Петербурзі дисертацію і здобуває науковий
ступінь кандидата правознавства.
Юриспруденція не стала основним і єдиним заняттям Павла
Чубинського. З юності він захопився вивченням народного побуту,
звичаїв, фольклору, обожнював поезію Шевченка, почав писати
вірші і записувати народні пісні.
Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для
«Основи», співпрацює з «Черниговским листком» та з «Киевскими
губернскими ведомостями». 1862 року в Києві кілька
українофільських гуртків об’єдналися в Громаду, проти них було
заведено кримінальну справу.
Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного
Уралу. У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює
етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного
товариства в Південно-Західному краї. 1873–1876 — секретар, а
потім заступник голови Південно-Західного відділу Російського
географічного товариства. У 1876 р. Чубинського було вислано з
Києва. За допомогою президії Російського географічного товариства
він дістає дозвіл проживати в Петербурзі. У 1879 р. Чубинський
пішов у відставку, тяжко захворів, і до кінця життя був прикутий до
ліжка. Помер 17 січня 1884 р. в рідному селі.
4. Доба, в яку жив і творив П. Чубинський, науковцями
кваліфікується як другий етап українського національного
відродження. Українська інтелігенція дедалі більше пов’язувала
перспективи українського визвольного руху з необхідністю
утвердження самобутності мови, культури українського народу
Духовна атмосфера повнилася патріотичними почуттями, що в
поетичних рядках набували заклику до єднання і вселяли віру в
перемогу: «Годі, браття, сумувати: ще не вмерла наша Мати!» (П.
Куліш); «Та ще не вмерла козацька мати!» (з літопису Г. Граб’янки;
«Не вмирає душа наша, не вмирає воля» (Т. Шевченко). Ці та інші
поетичні мотиви, фольклорні образи (Україна – мати) викликали у
П. Чубинського невідворотне бажання створити на українському
історичному ґрунті урочисту пісню прославного характеру. І такою
піснею став майбутній гімн.
В основу тексту пісні «Ще не вмерла Україна» на музику М.
Вербицького, Павло Чубинський поклав мотиви з мазурки «Єще
Польска нє зґінела» та пісні сербських повстанців, де були слова
«Серце біє і кров ліє за нашу свободу». Існує декілька версій пісні.
Текст був написаній за півгодини у 1862 році в Києві на вулиці
Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де автор
квартирував.
Вперше вірш опублікували у четвертому номері часопису «Мета»,
який вийшов у грудні 1863-го року.
5. Чубинський записав майже чотири тисячі обрядових пісень, триста
казок, у шістдесяти місцевостях зафіксував і опрацював говірки,
звичаї, повір'я, прикмети. Найцікавішими в «Працях» експедиції є
численні записи свят, в яких найбільше розкривається душа
українського народу, його художній геній.
Завдяки експедиції Павла Чубинського і виданню її «Праць»
нащадкам залишилися прекрасні перли усної народної творчості, які
безслідно зникали з наступом цивілізації, нівелізації національних
рис, безвір'я та духовного поневолення.
6. Праці:
• Очерк народных юридических обычаев и
понятий в Малороссии. СПб., 1869
На прохання Географічного товариства П.
Чубинський за два роки організував три
етнографічні експедиції Україною.
Виявляючи невичерпну енергію і невтомну
працездатність, зібрав колосальні за
обсягом матеріали — етнографічні,
фольклорні, мовознавчі, статистичні. Згодом
зібрані матеріали побачили світ у 7-томному
зібранні творів.
• Труды этнографическо-статистической
экспедиции в Западно-Русский край,
снаряженной Императорским Русским
географическим обществом (Юго-
Западный отдел): Материалы и
исследования, собранные
действительным членом П.П. Чубинским,
т. 1—7. СПб., 1872—78
7. Праці:
• Сопілка: поезії, переклади.
• Старовинні українські казки.
• «Я сіяв те, що Бог послав...»: Сторінки
публіцистичної, наукової та літературної
творчості Павла Чубинського.
Ось що писав про свою працю сам автор: «Я
намагався не оминути увагою жодної
сторони народного життя… Завжди стежив
за фонетичними і граматичними
особливостями говорів, змінами побутових
умов… Звертав особливу увагу на обрядові
пісні та казки міфічного змісту; описував
обряди… Записав близько чотирьох тисяч
обрядових пісень. Обряди, пов’язані з
родинами, хрестинами й похоронами, я
записав у кількох місцях; весілля описане
більш ніж у 20 місцях, казок записано
близько 300… Про говори зроблено записи
більш ніж у 60 місцях…».
8. За свої цінні наукові праці одержав золоту медаль від Російського
географічного товариства (1873), золоту медаль на Міжнародній
Виставці в Парижі (1875) та від Російської академії наукУваровську
премію (1879).
Твори Чубинського були тривалий час заборонені. З набуттям
незалежності Україною слова вірша Павла Чубинського «Ще не
вмерла Україна» стали національним Гімном держави, символом
нації.
1995 року видавництво «Мистецтво» видало ілюстрований двотомник
«Мудрість віків. Українське народознавство у творчій спадщині Павла
Чубинського».
9. Вшанування
1963 р. до 100-річчя українського гімну «Ще не вмерла Україна»
Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових
листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла
Вербицького, роботи митця Миколи Бідняка.
У 1994 р. в селі Чубинське засновано ландшафтний заказник
загальнодержавного значення «Хутір Чубинського». У 2001 р. в
Борисполі було встановлено пам’ятник.
Ювілейна монета
14 січня 2009 року Національний банк
України увів в обіг ювілейну монету «Павло
Чубинський» .
10. Дізнатися за темою можна за посиланнями:
1. Ковальчук А. Будитель національного духу. До 175-річчя від дня
народження Павла Чубинського / Анатолій Ковальчук // Сільські
вісті. – 2014. - 30 січня року № 11 (19058). – Режим доступу :
http://www.silskivisti.kiev.ua/19058/print.php?n=21058
2. Павло Чубинський – автор українського національного гімну
[Електронний ресурс] / Національна бібліотека України імені В. І.
Вернадського : [веб-сайт]. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/node/536, вільний. - Назва з екрана. -
(останній перегляд: 21.01.2019)
3. Павло Чубинський [Електронний ресурс] // КРІОН (книги з історії,
культури України) : [веб-сайт]. – Режим доступу :
http://www.history-ua.org/ukraina-slavetna/pavlo-chubynskiy.html,
вільний. - Назва з екрана. - (останній перегляд: 21.01.2019)
4. Стадник О. Г. Павло Чубинський [Електронний ресурс] / О. Г.
Стадник . - Режим доступу :
http://dspace.hnpu.edu.ua/bitstream/123456789/634/1/СтадникПав
лоЧубинский.pdf
5. Чубинський Павло [Електронний ресурс] : біографія / Бібліотека
Української Літератури : [веб-сайт]. - Режим доступу:
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=50, вільний. - Назва з
екрана.
11. 6. Чубинський П. Мудрість віків : українське народознавство у творчій
спадщині Павла Чубинського. У 2 кн. : Кн.1. / П. Чубинський. – К. :
Мистецтво, 1995. – 222 с. – Режим доступу :
https://www.twirpx.com/file/04/, вільний. - Назва з екрана.
7. Україна в етнокультурному вимірі століть. До 175-річчя з дня
народження видатного українського етнографа Павла Чубинського:
зб. наук. праць [Електронний ресурс] / Відповід. ред. П. М.Чернега.
– К., Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, 2014. – 405 с. – Режим
доступу : http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/Zbirnyk.pdf
(останній перегляд: 21.01.2019).
8. Черкаська Г. Павло Чубинський: «Ще не вмерла України і слава, і
воля» [Електронний ресурс] / Ганна Черкаська // Uamodna : [веб-
сайт]. – Режим доступу : https://uamodna.com/articles/pavlo-
chubynsjkyy-sche-ne-vmerla-ukrayiny-i-slava-i-volya/, вільний. - Назва
з екрана (останній перегляд: 25.01.2019).
9. Чубинський Павло Платонович [Електронний ресурс] // Українське
право : [веб-сайт]. – Режим доступу:
http://ukrainepravo.com/man_law/chubynskyy-pavlo-platonovych/ ,
вільний. - Назва з екрана.(останній перегляд: 25.01.2019).
10. Шип Н.А. Чубинський Павло Платонович [Електронний ресурс] //
Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій
(голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во
«Наукова думка», 2013. - 688 с.: іл. – Режим доступу:
http://www.history.org.ua/?termin=Chubynskyj_P (останній
перегляд: 25.01.2019)
