віртуальна виставка-портрет з циклу "Літературний календар" до ювілейних дат українських та зарубіжних письменників

1. (Francoise Sagan, Франція, 21.6.1935-24.09.2004)
«Я не отрекаюсь ни от чего. Мой образ, моя легенда — в них нет никакой
фальши. Я люблю делать глупости, пить, быстро ездить. Но я люблю еще многое
другое, что ничуть не хуже виски и машин, например музыку и литературу...
Писать надо инстинктивно, как живешь, как
дышишь, не стремясь к смелости и «новизне»
любой ценой».

2. Франція… Париж…Кохання… Але для більшості людей, які читають і які
вміють читати душею, Франція, безсумнівно, асоціюється з книгами Франсуази Саган.
Ними зачитувалися в усі часи, на них виросло кілька поколінь. Сьогодні вони
анітрохи не застаріли, тому що історії кохання, історії людей, що переживають
справжні почуття, застаріти не можуть.
Франсуаза була особистістю неординарною - про неї писали і «жовті» видання, і
серйозні біографи. Багато хто намагався розгадати причини її шаленої популярності,
але нікому це не вдалося, бо справжню Франсуазу - таку, якою ми її бачимо в цій
книзі, знала тільки вона сама. Велика Франсуаза ніколи не зраджувала себе, ніколи не
шкодувала про те, що зробила, і ніколи не залежала від чужої думки. Можливо, тому
вона і стала кумиром мільйонів людей в усьому світі.
Справжнє ім'я - Франсуаза Куаре. Письменниця, драматург, в 1985 році
удостоєна премії князя Монако за внесок у літературу. Народилася в місті Карьяк.
Навчалася в приватних школах Франції та Швейцарії, закінчила Сорбоннського
університет.
За життя їй було дано призвисько «чарівна маленька бестія» (Ф. Моріак на
сторінках журналу Le Figaro). Свій літературний псевдонім запозичила з роману
Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу».
Популярність Саган приніс дебютний роман " Здрастуй, смуток!" (1954), який
вона опублікувала у віці 19 років. За цим романом пішли численні розповіді, п'єси,
повісті - і інші романи, у тому числі «Чи любите ви Брамса?» (1959), «Трохи сонця в
холодній воді» (1969), «Втрачений профіль» (1974), «Намальована леді »(1981),«
Втомлена від війни »(1985).
Всі твори Франсуази Саган - про любов, самотність, незадоволеності життям;
вони відрізняються ясністю оповідної манери і точністю психологічного малюнка.
Народилася Франсуаза Куаре 21 червня 1935
року. В один день зі своїм улюбленцем
Сартром, тільки на тридцять років пізніше.
Ніколи Франсуаза не пропускає нагоди
продемонструвати оточуючим ниточку, що
пов'язує її з великим письменником, і цілком
можливо, що астрологи знайдуть невипадковий
збіг цих двох подій.
Для Саган Жан-Поль став «володарем
дум», вчителем, заводієм, який висмикнув
своїми маніфестами юну благообразную
католичку з традиційного буржуазного середовища. Прочитавши Сартра в 14 років,
Франсуаза несподівано втратила віру в Бога і, як не дивно, у всякі чудеса, що, втім,

3. ніколи не заважало їй, чисто по-жіночому, звертатися до ясновидців, особливо якщо
вона закохувалася. Як і Сартр, Франсуаза виховувалася в забезпеченій сім'ї,
отримала прекрасну книжну освіту, як і він, в один прекрасний день повстала проти
нудного одноманітного існування. Закінчивши школу, вступила на філологічний
факультет знаменитої Сорбонни – Паризького
університету. Однак сп’яніла від свободи і
передчуття нових гострих відчуттів, вона
більшу частину часу проводила не в
аудиторіях, читальних залах, а в маленьких
затишних паризьких кафе. Богема засмоктувала
її цілком. Вдень і вечорами Франсуаза
віддавалася спілкуванню з письменниками,
художниками, артистами; закохувалася,
сперечалася до хрипоти, напивалася, а ночами
писала свою першу повість. Провал екзамену з
англійської змусив її залишити Сорбонну, і
тепер тільки літературні успіхи могли
врятувати її від ганьби і презирства батьків.
Рукопис свого першого твору «Здрастуй, смуток!» вона принесла у видавництво,
назване іменем свого шефа – «Жюйяр». Спритний Жюйяр вчасно відчув, що на цій
худенькій, востроносій дівчині можна зробити хороші гроші. Він організував
одночасно з виходом повісті гучну рекламу, привертаючи увагу читачів до незвичного
факту: письменниці ще не виповнилося 19 років, а вона вже міркує далеко не на
дитячу тему. Жилка досвідченого шоумена підказала видавцеві, що історія про
сімнадцятирічну Сесіль, яка має коханця, зовсім не згораючи від пристрасті, викличе в
обивателя обурення. Тоді, у 1954-му, ще не знали творів літератури, в яких настільки
юну особу представляли б з такою часткою цинізму – бідних невинних «овечок», що
потрапили в лапи до хтивих «тварин» зазвичай прийнято було жаліти.
Однак навіть у найсміливіших мріях Жюйяр не міг передбачити того
приголомшливого успіху, який обрушився на юну дебютантку. За рік роман був
переведений на безліч мов і розійшовся мільйонними накладами по всьому світу. А ще
через рік Голлівуд купив у Саган право на його екранізацію. Кожен маститий критик
вважав своїм обов'язком написати про новий талант; більшість корифеїв сходилася на
тому, що Саган – ніякий зовсім не талант, а всього лише нахаба, що увірвалася в
літературу випадково. Доброзичливці передбачали, що Франсуаза більше не напише ні
однієї книги, та і виданий твір, м'яко кажучи, далекий від досконалості. Але тиражі
росли, а одночасно множилася кількість статей і досліджень про дебют Саган, з'явився
навіть термін «покоління Франсуази Саган». Натовпи французьких та іноземних
журналістів переслідували письменницю. З неї зробили літературну «суперзірку», на
зразок тих, що сяють в кінематографі. Таке вперше відбулося в області, яка здавна
вважалася не зовсім публічною.
Саган отримала 5 мільйонів франків і відразу стала найбагатшою дівчиною
країни. Ставши власницею нечуваного статку, Франсуаза спантеличилася питанням:
«Що ж мені тепер робити з такими грошима»? І відправилася за порадою до батька.

4. Той, знаючи характер дочки, відповів: «Негайно їх витрать, бо гроші для тебе –
небезпечна річ». Напевно, це був єдина батьківська рада, на яку наша героїня пішла з
легкістю.
Вона ніколи не була слухняною
дівчинкою, але цього разу із
задоволенням послухалася поради батька і
незабаром стала господинею вілли на
Блакитному березі, яхти та червоного
«Ягуару».
Саган любила швидку їзду, мала
пристрасть до азартних ігор і вважала,
що немає кращого засобу від душевної
туги, ніж кілька склянок доброго алкоголю. Гроші
розкидала направо і наліво: допомагала друзям; зустрівши
на вулиці жебрака, могла, вивернувши кишені, віддати
йому все до останнього сантима; фінансувала якісь
грандіозні вечірки. Одного разу Саган зізналася, що її
бабуся з боку батька була росіянкою, а тому свою
схильність до гри і авантюр вона пояснює «русскостью».
Можливо, і пристрасна любов нашого читача до
Франсуази пояснюється цим, майже забутим, фактом
споріднення. У всякому разі, на неосяжних російських і
українських теренах Саган – популярне ім'я.
Улюбленим жіночим образом Саган ще з дитинства стала Сара Бернар. Все життя
Франсуаза мала схильність до цієї дивної французької актриси. Вона навіть купила в
Парижі будинок, що належав колись Бернар, написала роман, в якому обмінюється
уявними листами зі своїм кумиром. «Сара Бернар одна з небагатьох знаменитих жінок,
яка весело прожила своє життя і не закінчила його в бідності, в якомусь притулку для
знедолених». Своє життя
Франсуаза розігнала, як
швидкісну дорогу машину.
Миттєвим гострим
відчуттям приносилися в
жертву власне здоров'я,
спокій близьких, громадська
думка. «Коли я думаю про
своє минуле, то відчуваю
запаморочення...» – заявляла
Саган потім.

5. «Ніколи не можна сказати точно — ми втілюємо в книги
мудрість життя або малюємо життя, виходячи з книг»
Одного разу Жюйяр запропонував Саган, у рамках рекламної кампанії,
відправитися в турне по маршруту Єрусалим - Нью-Йорк. Для її супроводу дав
фотографа Філіппа Шарпентьє. Не можна сказати, що Франсуаза особливо
сподобалася атлетичному красеневі, але, чи зіграла роль та обставина, що вони були
на чужині, чи то занадто вже довгим був шлях, який молоді люди повинні були
виконати разом, проте, Філіпп і Франсуаза стали близькими.
У ті дні вона буквально світилася від щастя, адже це було її перше кохання! Але
одного дня в Нью-Йорку, на одній з презентацій, вона раптом почула за спиною
розмову двох гостей : "Дивись, ця малолітня паризька вискочка схожа на драну кішку!
А де ж хвалений французький шарм"?
Франсуаза подивилася на Філіппа і зрозуміла, що той теж усе чув. Увечері
дівчина довго розглядала себе в дзеркалі. "Невже я і насправді так страшенно
виглядаю"? – думала вона. Саме тоді Франсуаза уперше відчула, що її щастя не
триватиме довго. Так воно і сталося. Закінчилося турне – добіг кінця і їх роман: Філіпп
завів собі нову подружку і назавжди зник з її життя. А вона...
Залишившись наодинці, Франсуаза впала в затяжну нудьгу і прийнялася, за
звичаєм, шукати втіху на дні пляшки. А потім узяла і написала другий роман -
"Смутна посмішка". Критики одностайно визнали його куди зрілішим, ніж її перший
твір. Не дивно, адже вона і сама за цей рік подорослішала.
"Сімейне життя — це... спаржа з оцтом…"
У 22 роки вона ледь не загинула. Якось, перебуваючи напідпитку, Франсуаза
летіла на своєму залізному коні і, не впоравшись з управлінням, знесла дорожнє
загородження. Машина відлетіла в кювет. Саган тоді буквально збирали по
шматочках. Поки вона лежала в лікарні, її часто відвідував старий знайомий Гі
Шеллер - глава одного з видавництв. Одного дня, сидячи у ліжка Франсуази, він довго
дивився на загіпсовану та перебинтовану Саган, а потім раптом сказав: «Давай,
дівчинка, я на тобі одружуся. Поки ти не наробила ще якихось дурниць».
Бунтарка Саган і «правильний» і солідний Гі Шеллер прожили разом рік. Але
розмірене сімейне життя виявилося не для її буйної вдачі. Сама вона розповідала, що
одного разу після декількох місяців подружжя повернулася додому і застала чоловіка,
який мирно читає на дивані газету. Ця картина до такої міри вразила молоду жінку
своєю сірістю і буденністю, що вона спакувала валізи і пішла назавжди без сцен і
істерик.

6. Через деякий час Франсуаза зробила ще
одну спробу знайти сімейне щастя.
Цього разу її обранцем став
американець Боб Уестхофф – колишній
десантник, манекенник та скульптор,
що не відбувся. Вона навіть у 1962 році
народила від нього сина Дені. Але цей
шлюб також не тривав довго – їй знову
стало дуже нудно.
«Сімейне життя — це... Та це якась спаржа з оцтом! Таке блюдо не для мене»! -
заявила письменниця своєму американському чоловікові і, залишивши сина на
піклування няньок і гувернанток, знову пустилася у вільне плавання. Незважаючи на
бурхливі романи, вона так і залишилася одна.
Цей особистий життєвий досвід та безліч «маленьких трагедій», що відбувалися
у неї на очах в богемно-елітарному середовищі Парижа, визначили характер творів, які
послідували після гучної повісті про Сесіль. Саган завжди пише тільки про багатих,
про тих, хто «на самому верху», кому не треба «забивати собі голову» розрахунками
про доходи та витрати. Герої її нових книг мучаться поразками в любові, зрадою в
дружбі, незрозумілою тугою від швидкоплинної молодості. Один критик написав про
Саган, що її книги являють собою світський коктейль цинізму, егоїзму, ліризму з
великою часткою «пофігізму». Але письменниця залишається законодавицею мод
добре скроєного чтива, яке не соромно обговорити в пристойному суспільстві. Її тема
– проблеми відносин між людьми – завжди будуть цікаві і домогосподарці, і
бізнесмену, і музиканту.
Франсуа і Франсуаза
Втім, був в її житті чоловік, з яким Саган ніколи не нудьгувала - тодішній
президент Франції Франсуа Міттеран. Більше того – вона дуже гордилася
багаторічною дружбою з Міттераном, захоплюючись його щирістю і людяністю -
якостями, що і говорити, не дуже-то характерними для політиків. Він же, в свою чергу,
схилявся перед її літературним талантом.
Вони любили разом проводити вечори за інтелектуальними суперечками за
пляшкою червоного вина і качку з апельсинами – улюблене блюдо місьє Президента,
яке Саган для нього із задоволенням готувала.
Не раз Міттерану доводилося виручати письменницю з біди: якось в Колумбії,
куди він, прихопивши з собою Франсуазу, відправився з офіційним візитом, їй стало
погано - гострий плеврит. Франсуазу відвезли в місцевий госпіталь, куди, відмінивши
усі зустрічі, примчався Міттеран. Дізнавшись від лікарів, що вона ось-ось помре,
Президент вирішив негайно відправити її до Франції на своєму особистому літаку,
чим врятував письменниці життя. У їх останню зустріч вже немолоді Франсуа і
Франсуаза багато сміялися - жартували над своїми численними "болячками". Через
декілька днів, Міттеран помер. А через 8 років не стало Франсуази.

7. Створюючи романи про тендітну любов, сама вона
раз у раз ставала героїнею скандальних світських
хронік, сама себе називаючи «прожігательніцей
життя». У її житті було безліч скандалів,
несплачених податків, дивних заміжжя,
автомобільних аварій, шикарних яхт, пристрасть до
наркотиків і алкоголю, умовні тюремні терміни,
азартні ігри – і в кінці життя бідність, незважаючи
на всі отримані нею гонорари. Вона збанкрутувала,
залізла в борги і жила відлюдником в маленькому
будиночку, в оточенні соба. Писати - не писала.
Просто дивилася на хмари.
Франсуаза Саган померла в 2004-му році, у віці
69-ти років від легеневої емболії.
Її літературний доробок склав понад 40 романів і п'єс. Багато її творів
екранізовано.
Бібліографія
Романи
1954 — Здравствуй, грусть / Bonjour tristesse
1956 — Смутная улыбка / Un certain sourire
1957 — Через месяц, через год / Dans un mois, dans un an
1959 — Любите ли Вы Брамса? / Aimez-vous Brahms...
1961 — Волшебные облака / Les Merveilleux Nuages
1965 — Сигнал к капитуляции / La Chamade
1968 — Ангел-хранитель / Le Garde du cœur
1969 — Немного солнца в холодной воде / Un peu de soleil dans l'eau froide
1972 — Синяки на душе / Des bleus à l'âme
1974 — Неясный профиль / Un Profil perdu
1977 — Смятая постель / Le Lit défait
1980 — Приблуда / Le Chien couchant
1981 — Женщина в гриме / La Femme fardée
1983 — Когда приближается гроза / Un Orage immobile
1985 — И переполнилась чаша / De guerre lasse
1987 — Рыбья кровь / Un Sang d'aquarelle / В память о лучшем
1989 — Поводок / La Laisse

8. Екранізації
1958 — Здравствуй, грусть / Bonjour tristesse
1958 — Уверенная улыбка / A Certain Smile
1961 — Добыча для тени / La proie pour l'ombre
1961 — Любите ли вы Брамса? / Goodbye Again
1962 — Ландрю / Landru
1963 — Замок в Швеции / Château en Suède
1968 — Капитуляция / La chamade
1970 — Бал графа д’Оржель / Le bal du comte d'Orgel
1971 — Немного солнца в холодной воде / Un peu de soleil dans l'eau froide
1987 — Устав от войны / De guerre lasse
1990 — Женщина в гриме / La femme fardée
(За матеріалами сайту LiveLib.ru)
Ще прочитати можна тут:
 Дени Уэстхофф: "У Саган было много романов с женщинами"
 Франсуаза САГАН : "Хмари повинні бути різними"!
 Лучшие книги Франсуазы Саган
 Электронная библиотека. Саган Франсуаза
 Все аудиокниги автора - Франсуаза Саган