віртуальна інформаційна виставка

1. Віртуальна інформаційна виставка

2. Пройшло 100 років з часу віковічних подій створення у березневі дні
1917 р. Української Центральної Ради. Історичний досвід того періоду
найбільш повчальний для сучасного державного будівництва, тому ця
тема є актуальною для українського державо- і правотворення.
Падіння самодержавства, демократизація суспільства сприяли
піднесенню національно-визвольних процесів. Виникла можливість
самовизначення України і відродження її державності.
Постало питання про необхідність єдиного центру українського руху.
За ініціативи Товариства українських поступовців (з кінця березня
реорганізоване в “Союз автономістів-федералістів”) 4 березня 1917
р. представниками українських партій і громадських організацій була
утворена Українська Центральна Рада. Провідне становище в
Центральній Раді зайняли ТУП, УСДРП, УПС, її головою було обрано
М.С.Грушевського.
Своєю метою Центральна Рада оголосила державне самовизначення
українського народу. Утворення Центральної Ради поклало початок
української національно-демократичної революції 1917–1920 р.р.
В історичній літературі відсутня чітка періодизація української
революції. Як правило, в її розвитку виділяють три етапи: доба
Української Центральної Ради, доба гетьманату, доба Директорії УНР.

3. 6-8 квітня 1917 р. у Києві працював Український національний
конгрес, який надав Центральній Раді повноваження представляти
народ України, перетворивши її, таким чином, на своєрідний
український парламент. Конгрес визначив склад та структуру
Центральної Ради (Велика рада і Мала рада), обрав президентом
України М.С.Грушевського, одностайно висловився за національно-
територіальну автономію України.
Центральна Рада дістала підтримку Всеукраїнського військо-вого та
Всеукраїнського селянського з’їздів, багатьох інших з’їздів, зборів
та мітингів демократичних сил.

4. Головою УЦР Михайла Грушевського було обрано заочно. Його
тимчасово заступав Володимир Науменко, а товаришами голови
обрали Дмитра Антоновича і Дмитра Дорошенка.
Михайло Грушевський Дмитро ДорошенкоДмитро Антонович
22 березня 1917 УЦР видала першу
відозву «До українського народу», а коли
27 березня 1917 керування перебрав М.
Грушевський, стала дійсним дійовим
центром українського національного руху.
На конгресі обрано нову президію УЦР:
голова — М. Грушевський, заступники
голови — С. Єфремов і В. Винниченко.
С. Єфремов В. Винниченко

5. 10 червня (23) 1917 Центральна
рада схвалила і того ж дня урочисто
проголосила автономію України. Згідно
з І Універсалом, «не одділяючись від
всієї Росії… народ український має сам
порядкувати своїм життям». Закони
повинні бути ухвалені Всенародними
Українськими Зборами.
Автором І-го Універсалу був В. Винниченко.
Після проголошення автономії 28 червня
1917 створено Генеральний Секретаріат.

6. Стрімкий розвиток українського визвольного руху викликав
стурбованість Тимчасового уряду, який прагнув зберегти контроль
над Україною. У кінці червня 1917 р. в Києві з метою налагодження
взаємин відбулися переговори між Центральною Радою і
представниками Тимчасового уряду (О.Керенський, М.Терещенко,
І.Церетелі). У ході переговорів було досягнуто певного компромісу.
Центральна Рада погодилася зачекати законодавчого затвердження
автономії України загальноросійськими Установчими зборами у
листопаді 1918 р. Тимчасовий уряд, зі свого боку, визнавав
Центральну Раду представницьким органом українського народу (за
умови її поповнення представниками національних меншин), а
Генеральний Секретаріат — органом крайової адміністрації.
Тимчасовий Уряд погодився також сприяти об’єднанню українців в
окремих військових частинах.
З липня 1917 р., дотримуючись взятих на себе зобов’язань,
Центральна Рада схвалила Другий Універсал, у якому виступила проти
«намірів самовільного здійснення автономії України». Але Тимчасовий
Уряд відступився від прийнятих домовленостей.

7. 25-26 жовтня (7-8 листопада) 1917 р. у Петрограді більшовики,
здійснивши державний переворот, захопили владу і утворили новий
уряд — Раду Народних Комісарів на чолі з Леніним. Більшовицький
переворот різко змінив ситуацію в Росії і в Україні.
Центральна Рада засудила переворот, не визнала владу більшовиків
і зайняла щодо неї ворожу позицію. У схваленій 27 жовтня резолюції
про владу Центральна рада наголошувала, що влада має належати
усій революційній демократії, а не більшовикам, які становлять
лише її найменшу частину.

8. За нових обставин, коли юридично перестав існувати всеросійський
уряд, Центральна Рада і Генеральний Секретаріат активізували
свою діяльність по державотворенню в Україні. Найбільш
важливими кроками на цьому шляху були такі:
• 31 жовтня Центральна Рада прийняла рішення щодо
поширення її повноважень на територію Харківщини,
Катеринославщини, Херсонщини, материкової Таврії, частину
Курської і Воронезької губерній — етнічні українські території.
Розширилися структура і компетенція Генерального Секретаріату.
• 7 листопада Центральна Рада прийняла Третій Універсал,
проголосивши утворення Української Народної Республіки (УНР) як
автономії в складі Російської республіки, яка повинна стати
«федерацією рівних народів». УНР планувала вступити у
федеративні стосунки з тими державами, які утворяться на руїнах
імперії. На думку багатьох істориків, це було помилкою
Центральної Ради: на момент прийняття Третього Універсалу
склалися всі умови для проголошення повної державної
незалежності України. Та, керуючись власною ідеологією,
Центральна Рада зробила ставку на федеративну Росію,
змарнувавши тим самим багато енергії і часу.

9. Третій Універсал оголосив широку програму соціально-економічних
перетворень, зокрема: скасував велику приватну власність на землю,
встановив 8-годинний робочий день, проголосив широкі
демократичні свободи і ліквідацію смертної кари, на 9 січня 1918 р.
призначив Українські Установчі збори, яким Центральна Рада мала
передати владу.
Центральна Рада була основним суперником більшовиків у боротьбі
за владу в Україні. Слід підкреслити, що на цей час РСДРП (б) не
користувалася достатньою підтримкою українського населення. Так,
під час грудневих виборів до Всеросійських Установчих зборів партія
більшовиків отримала лише 10% голосів виборців України, тоді як
українські партії — 75%.
Протистояння між Центральною Радою і Раднаркомом Росії вилилося
у конфлікт між ними.
Більшовики наполягали на
переобранні складу Центральної
Ради на Всеукраїнському з’їзді
рад робітничих, солдатських і
селянських депутатів,
сподіваючись забезпечити собі
більшість його голосів.

10. 4 грудня 1917 р. Раднарком, з метою активізації боротьби проти
Центральної Ради, надіслав їй ультиматум. Більшовицький уряд
заявив, що, визнаючи УНР і її право відокремитися від Росії, він не
визнає Центральну Раду повноважним представником українського
народу, оскільки вона не бажає скликати Всеукраїнський з’їзд рад.
Центральна Рада звинувачувалася у дезорганізації фронту, у
роззброєнні більшовицьких частин в Україні, у змові проти
проголошеної більшовиками радянської влади.
Сподівання більшовиків переобрати склад Центральної Ради на
Всеукраїнському з’їзді рад не виправдалися. Виявившись у значній
меншості, вони покинули Київ і 11-12 (24-25) грудня 1917 р. провели
альтернативний з’їзд у Харкові й проголосили встановлення
радянської влади в Україні, створили Центральний виконавчий
комітет рад України (ЦВК) та радянський уряд — Народний
Секретаріат. ЦВК рад України заявив про розпуск Центральної Ради і
Генерального Секретаріату та про початок боротьби з
«контрреволюцією». Раднарком Росії визнав новостворену владу і
надав їй допомогу у боротьбі проти Центральної Ради, надіславши в
Україну війська (біля 60 тис.чол.) на чолі з В.Антоновим-Овсієнком.
Таким чином, більшовики нав’язали Україні громадянську війну.

11. Війна більшовиків з УНР тривала впродовж грудня 1917 — січня 1918
р.р. Центральна Рада виявилася не готовою до успішного збройного
протистояння ворогові. Найдраматичнішою сторінкою українсько-
більшовицької війни став кривавий похід російських військ на чолі з
М.Муравйовим на Київ.
Як стверджував Євген Маланюк в історичному есе «Крути. Народини нового
українця», опублікованому 26 січня 1941-го: «…Крутянський епізод зразу ж,
можна сказати, ще над непохованими трупами його ж героїв, почав
обертатися легендою у всенародній свідомості країни, ба, й поза її межами,
навіть у свідомості далекого від перечуленості ворога. Причім не діяла тут
жодна пропаганда (якої, зрештою, не було), жодні літературні твори
(«Скорбна мати» молодого Тичини з’явилася вже тоді, коли легенда цілком
розпростерла свої крила), жодне, т. зв. усвідомлення мас за допомогою
просвітянських метеликів чи вічевих промов». Євген Маланюк був
переконаний, що під Крутами зародився новий тип українця – активного
борця за незалежність України.
Біля залізничної станції Крути їх
спробував зупинити наспіх
зібраний загін із 500 київських
студентів і курсантів. У битві, яка
відбулася 16 (29) січня 1918 р.,
загін загинув. Крути стали
символом національної честі
українського народу.

12. За умов наступу більшовиків федерація з Росією вже не мала сенсу. 9
(22) січня 1918 р. Центральна Рада прийняла Четвертий Універсал,
який проголошував УНР незалежною державою! Четвертий Універсал
став вершиною державотворчості Центральної Ради. Але прийняття
цього важливого рішення відбулося в кризовий момент революції і не
врятувало УНР. Сили під Києвом були занадто нерівними: радянські
війська мали перевагу в живій силі в 20 разів, а в озброєнні — в 40
разів.
26 січня 1918 р. радянські війська ввійшли в Київ, внаслідок червоного
терору в місті загинуло до 5 тис. чоловік. Центральна Рада і всі її
заклади переїхали до Житомира, потім — до Сарн. Військові дії
перемістилися на Волинь і Поділля.
Таким чином, більшовицькі війська, скориставшись «романтичними
ілюзіями» керівництва УНР щодо збройних сил, легко отримали
перемогу.
Центральна Рада тепер могла сподіватися лише на зовнішню
допомогу. Проголошення IV Універсалом незалежності УНР дало
Центральній Раді юридичне право представляти інтереси республіки
на міжнародній арені. Центральна Рада розгорнула активну
дипломатичну діяльність, спрямовану на збереження незалежності
України.

13. Перша сторінка Четвертого Універсалу

14. 27 січня (9 лютого) 1918 р. в Бресті між Центральною Радою і країнами
німецько-австрійського блоку був підписаний мир (Брестський мир):
• Україна вийшла із стану війни з країнами німецько-австрійського
блоку;
• Німеччина і Австро-Угорщина зобов’язалися допомогти Центральній
Раді відновити контроль над усією територією УНР. Центральна Рада
погодилася на введення німецько-австрійських військ в Україну;
• Центральна Рада взяла на себе обов’язок поставити союзникам
велику кількість хліба, м’яса, яєць та ін. продуктів і сировини. В
Україну передбачалися поставки сільськогосподарської техніки,
машин.
Протягом лютого-квітня 1918 р. німецько-австрійські війська окупували
Україну. 7 березня до Києва повернулася Центральна Рада.
Однак, сподівання Центральної Ради на допомогу з боку Німеччини і
Австро-Угорщини і їх невтручання у внутрішні справи УНР виявилися
наївними. В Україні було встановлено жорстокий окупаційний режим,
військова адміністрація «наводила порядок» за своїм сценарієм.
Центральна Рада втрачала владу в Україні, авторитет серед населення,
скомпрометувавши себе співробітництвом з окупаційним режимом і
безпорадністю в здійсненні соціально-економічних перетворень.

15. В опозицію до Центральної Ради стали підприємці, поміщики, заможні
селяни, вимагаючи скасування земельного закону і відновлення
приватної власності. 29 квітня 1918 р. у Києві відбувся з’їзд Союзу
землевласників, який проголосив гетьманом усієї України Павла
Скоропадського. У цей же день окупаційні власті розігнали Центральну
Раду і визнали владу гетьмана. В Україні стався державний переворот.
Окупаційна влада сприяла перевороту.
Українська Центральна Рада проіснувала 13 місяців — з березня 1917 по
квітень 1918 року. Головний підсумок її діяльності — це відтворення
української державності. Четвертим Універсалом Центральна Рада
проголосила державну незалежність УНР і відстоювала її до останніх
днів свого існування. 29 квітня, в день державного перевороту,
Центральна Рада схвалила Конституцію УНР: Україна проголошувалась
суверенною, демократичною, парламентською державою, усім
громадянам УНР гарантувалися рівні громадянські і політичні права.
Але через розпуск Центральної Ради Конституція УНР так і не була
впроваджена в життя.

16. Хоча ми відзначаємо 100 років Української революції, але
переживаємо багато подібних речей сьогодні. Євромайдан…
Революція Гідності... Російська агресія, яка і зараз продовжується
щодо України. Подібне відбувалося й 100 років тому. І коли ми
говоримо про ту революцію, ми говоримо не про минуле, а значною
мірою про наше сьогодення.
Ми намагаємося переосмислити ті події і зрозуміти зв’язок поколінь.
Зрозуміти, що є українська нація, що є Україна? Чому ми боремося за
її незалежність? Чого ми варті в цьому світі і куди нам треба рухатися,
за що боротися. Це головне, про що ми маємо сьогодні говорити.

18. Історія України та її державності : навч. посібник /
Л.Є. Дещинський, І.О. Гаврилів, Р.Д. Янкович, Я.Я. Денісов,
В.М. Тарабан, С.В. Шеломенцев-Терський. — 3-є вид.,
перероб. і допов. — Львів : Бескід Біт, 2005, — 368 с.
Історія України: навч.-метод. посібник
для семінарських занять / за ред. В.М. Литвина. —
К. : Знання, 2006. — 607 с.

19. Косик В.
Україна. Довга і важка боротьба за існування /
В. Косик. — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська
академія», 2014, — 277 с.
Історія України: Новітня доба : навч. посібник /
В.М. Литвин, В.Ф. Колесник, А. Г. Слюсаренко
та ін. ; за ред. В.М. Литвина. — К. : Академвидав,
2012. — 480 с.

20. Кормич Л.І., Багацький В.В.
Історія України від найдавніших часів і до XXI століття : навч.
посібник / Л.І. Кормич, В.В. Багацький. — 4-е вид. — X.: ООО
«Одіссей», 2004. — 480 с.
Соловей Д.
Голгота України. Частина 1. Московсько-большевицький
окупаційний терор в УРСР між першою і другою світовою
війною / Дмитро Соловей. — Репринтне вид. — Дрогобич:
Видавнича фірма «Відродження», 1993. — 288 с.
Бойко О. Д.
Історія України : підручник / О. Д. Бойко. — 5-те вид.,
доповн. — К. : Академвидав, 2014. — 720 с. — (Серія «Альма-
матер »).

21. Котова Н.О.
Історія України : навч. посібник для неспеціальних
факультетів / Н.О.Котова. — X.: ТОВ «Одіссей»,
2005. — 416 с.
Гунчак Т.
Україна: перша половина ХХ століття: нариси політичної
історії / Т. Гунчак. — К.: Либідь, 1993. — 288 с.; іл.
Історія України: посібник / за ред. Г.Д. Темка,
Л.С. Тупченка — К.: Видавничий центр «Академія»,
2002. — 480 с. (Альма-матер)

22. Гуцуляк М.
Перший Листопад 1918 року на західних землях
України / М. Гуцуляк. — К.: Либідь, 1993. — 408 с.: іл.
Дещинський Л.Є., Панюк А.В.
Міжнародні відносини України: історія і сучасність :
навч. посібник / Л.Є. Дещинський, А.В. Панюк. —
Ч.1. — Львів: Бескид Біт, 2002. — 224 с.
Дещинський Л.Є.
Міжнародні відносини України : історія і сучасність :
навч. посібник / Л.Є. Дещинський. —
Львів: Бескид Біт, 2004. — 320 с.

23. Грушевский М. С.
Очерки истории украинского народа / сост. и ист.-биогр.
очерк Ф.П. Шевченко, В.А. Смолия; Примеч. В.М. Рички,
А.И. Гуржия. — К.: Лыбидь, 1990. — 400 с. («Памятники
исторической мысли Украины»)
Жуковський А., Субтельний О.
Нарис історії України / А. Жуковський,О. Субтельний; ред.
Я. Грицак, О. Романів. — Львів: Вид-во Наукового товариства
імені Т. Шевченка у Львові, 1991. — 230 с., 24 л. іл.
Реабілітовані історією : у 27 т. Луганська область: у 3 кн.
Кн. 3 / Головна редколегія (голова П.Т. Тронько,
заступники голови О.П. Реєнт, Ю.З. Данилюк та ін.);
редколегія тому (голова Є.М. Харін, заступник голови
В.В. Михайличенко та ін.). — Луганськ, 2008. — 735 с. з іл.

24. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ №2 (39) 2012 р. / Харків: Права людини,
2013. — 424 с.
З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ № 1-2 (40-41) 2013 р. / Харків: Права
людини, 2014. — 424 с.

25. Україна ХХ ст. Проблемі національного відродження :
зб. наук. праць / ред. Т.К. Харунжа. — 1994.
Грушевський М.
Ілюстрована історія України з додатками та доповненнями /
Укладачи Й.Й. Брояк, В.Ф. Верстюк. — Донецьк: ТОВ ВКФ
«БАО», 2006, — 736 с.: іл.
Грушевський М. С.
Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава
до кінця XIV сторіччя / М. С. Грушевський. — К.: Наук. думка,
1991. — 560 с. — (Пам'ятки історичної думки України)

26. Грушевський М.
Ілюстрована історія України : репринтне відтворення
видання 1913 року / М. Грушевський. — Київ, 1990. —
524 с. — (Пам’ятки іст. Думки України).
Грушевський М.С.
Історія України-Русі: В 11 т., 12 кн./ редкол.: П.С. Сохань
(голова) та ін. - К.: Наук. Думка, 1991. — (Пам’ятки іст.
думки України). — Т. 1 — 1994. – 736 с.
Грушевський М.С.
Історія України, приладжена до програми вищих початкових
шкіл і нижчих класів шкіл середніх / М. С. Грушевський ;
упор. А.Ф. Трубайчук. — 2-е вид. — К.: Либідь, 1992. — 228 с.

27. Грушевський Михайло
Хто такі українці і чого вони хочуть. / Михайло
Грушевський. — К.: Знання України, 1991. — 240 с.
Грушевський М.С.
Як жив український народ: для серед. шк. віку /
М. С. Грушевський ; вступ. слово В.О. Шевчука ;
худож. оформл. Ю.Г. Кудя. — К.: Веселка, 1992. —
111 с.: іл. — (Укр. відродження)
Грушевський М.С.
Новий період історії України за роки від 1814 до 1919. /
М. С. Грушевський. — К.: Либідь, 1992. — 45 с.

28. 1. Верстюк В. Ф. Всеукраїнський національний конгрес у контексті становлення Центральної Ради //
Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 р. - 2008. - 3. - C. 5-17. – Режим доступу :
http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=ASP_meta&C21COM=
S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=IDP=&S21STR=revol_2008_3_5
2. Верстюк В. Ф. М. С. Грушевський у перший період діяльності Центральної Ради // Український
історичний журнал. - 1996. - № 5. - C. 37-50. – Режим доступу : http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=ASP_meta&C21COM=
S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=IDP=&S21STR=journal_1996_5_37
3. Верстюк В. Ф. Українська революція: доба Центральної Ради (Закінчення) // Український історичний
журнал. - 1995. - № 6. - C. 66-78. – Режим доступу : http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=ASP_meta&C21COM=
S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=IDP=&S21STR=journal_1995_6_66
4. Верстюк В. Ф. Українська революція: доба Центральної Ради (Продовження) // Український історичний
журнал. - 1995. - № 5. - C. 79-88. – Режим доступу : http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=ASP_meta&C21COM=
S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=IDP=&S21STR=journal_1995_5_79
5. Верстюк В. Ф. Українська революція: доба Центральної Ради // Український історичний журнал. - 1995. -
№ 2. - C. 65-78. – Режим доступу : http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=ASP_meta&C21COM=
S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=IDP=&S21STR=journal_1995_2_65

29. 6. Верстюк В. М.П.Василенко: ходіння у владу (громадсько-політична та урядова діяльність 1917-
1918 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - 2007. - 16. - C. 116-133. – Режим
доступу : http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=ASP_meta&C21
COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=IDP=&S21STR=pro_2007_1
6_1_116
7. Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада й українізація військових частин російської армії //
Український історичний журнал. - 2012. - № 3. - C. 4-27. – Режим доступу :
http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=ASP_meta&C21
COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=IDP=&S21STR=journal_201
2_3_4
8. Музей Української революції 1917-1921 років – Режим доступу :
https://www.facebook.com/1585298655069089/photos/a.1585298708402417.1073741826.15852986
55069089/1740045349594418/?type=3
9. Пархоменко В.А. Мемуаристика про діяльність Української Центральної Ради у червні-листопаді
1917 р. / В.А. Пархоменко // Сумський історико-архівний журнал. – 2011. – №XІV-ХV. – С. 86 – 94.
– Режим доступу : https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/34069/1/11pvarcl.pdf
10. Пиріг Р. Я. Джерела з історії Української революції 1917–1921 років: кінофотодокументи та
інформаційно-довідкова література / Р. Я. Пиріг // Архіви України. – 2012. – № 1. – С. 111 – 116. –
Режим доступу : http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_1_2012/06.pdf
11. Розвідка доби Української революції 1917 – 1921 років // Сайт Служби зовнішньої розвідки
України. – Режим доступу : http://www.szru.gov.ua/index_ua/index.html%3Fp=3863.html

30. 12. Розділ 8. Гай-Нижник П.П., Солдатенко В.Ф. Організація управління УНР доби Центральної Ради
(1917 р. - початок 1918 р.) // Нариси історії державної служби в Україні. - К.: Ніка-Центр, 2008. -
С.167-182. – Режим доступу : http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/downloads/169doc.Narys1.pdf
13. Сторчаус В.С. Проблема українського парламентаризму доби Української Центральної Ради на
сторінках періодичної преси (березень 1917 – квітень 1918 рр.) / В.С.Сторчаус . – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Ltkp/2011_63/ist/ist5.pdf
14. Турченко Ф. Г. УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ: НЕЗАКІНЧЕНА ДИСКУСІЯ / Ф. Г.
Турченко // Новітня історія України. –С. 117 – 127. – Режим доступу :
http://istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=/page/issues/20/20/turchenko.pdf
15. Українська Народна Республіка доби Центральної Ради // Юридичний словник-довідник. –
Режим доступу : http://subject.com.ua/pravo/dict/1158.html
16. Українська революція // Вікіпедія. Вільна енциклопедіїя. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_революція
17. Українська Центральна Рада // Вікіпедія. Вільна енциклопедіїя. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_Центральна_Рада