віртуальна виставка-портрет

1. Віртуальна виставка-портрет
(1938—1985)

2. Василь Стус народився в серці України (на Вінниччині), виріс і
сформувався на Сході, отримавши освіту в Сталіно (Донецьк), сягнув
вершин інтелектуального й художнього розвитку в Києві, але зазнав
крім того ще Уралу й Колими.
Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1990), Герой України (2005,
посмертно).
За переконання про необхідність збереження і розвитку української
культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була
заборонена, а сам він був засуджений до тривалого перебування в
місцях позбавлення волі.

3. «Поетичне слово стало причиною Василевої біди, за його Слово його тяжко
покарано. Але воно ж, Слово, віддячилося тим, що додало сили і гордості за
найтяжчих умов» . І. Дзюба
«Я боровся за демократію — це оцінили як спробу звести наклеп на
радянський лад; моя любов до рідного народу, занепокоєння кризовим
станом української культури кваліфікувалися як націоналізм» .
В. Стус
«Василь Стус — це людина високої освіти і великої культури, то ж його
знання виявляються і в багатстві тематики та глибині філософічних
міркувань, і в незвичайній різноманітності лексики та фразеології. Василь
Стус — це поет «одушевленого космосу». Поет звертається до космосу, до
природи, якої чується частинкою, але яка не є лише матерією. Природа в
нього одушевлена, має свої моральні закони і силу. Користуючись
елементами природи для поетичних образів, для символіки, що шукає
найніжніших нюансів людських переживань, Василь Стус приєднується до
традицій української поезії від її найдавніших і найсвітліших часів».
Аріядна Шум

4. Псевдонім — Василь Петрик.
Василь Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінничині вс. Рахнівка Гайсинського
району всім'ї Семена Дем'яновича таЇлини Яківни Стусів. Був четвертою
дитиною в родині. У 1940 р. родина переїздить до м. Сталіно (сучасний
Донецьк), де батьки отримують роботу наодному з хімічних заводів.
Протягом 1944—1954 pp. В. Стус навчався всередній школі № 75 м. Сталіно.
У 1954—1959 pp. навчався вСталінському педагогічному інституті за
спеціальністю «Українська мова та література», після закінчення працював
учителем у Таужнянській середній школі Гайворонського району
Кіровоградської області.
У 1959—1961 pp. В. Стус служив улавах радянської армії, потім у 1961
—1963 pp. працював учителем української мови та літератури в середній
школі № 23 м. Горлівки Донецької області, працював також підземним
плитовим шахти «Октябрьская» у Донецьку, літературним редактором газети
«Социалистический Донбасе». У 1963р. стає аспірантом Інституту літератури
АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка зі спеціальності «Теорія літератури». Переїздить до
Києва.
Сторінки життя

5. 1954 р. м. Донецьк.
Під час роботи на залізниці. Василь Стус –
крайній зліва
Донецьк 1958р.
Василь Стус з друзями студентами
(перший зліва). Поряд – Дорошенко
Служба в армії 11.1959-11.1961
З батьками в м. Сталіно
(тепер Донецьк) 1961 р.

6. У вересні 1965 року Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом та
Юрієм Бадзьо взяв участь в акції протесту, закликаючи партійних керівників і
населення столиці засудити арешти української інтелігенції. Це був перший
суспільно-політичний протест у Радянському Союзі в післявоєнний час. За
участь у цій акції його відрахували з аспірантури. Після цього за ним постійно
стежили агенти КДБ.
Літературна діяльність Стуса та його постійна критика радянської системи
привели до його першого арешту в 1972 році. Наступні 8 років за
антирадянську агітацію і пропаганду Василь провів у мордовських і
магаданських таборах і золотих копальнях. Більшість віршів, які поет писав на
засланні, вилучалися і знищувалися.
Вже на початку 1980 року Стуса затримали вдруге. «Призначеним»
адвокатом Стуса був молодий юрист В. В. Медведчук, згодом український
політик, чоловік відомої нині телеведучої Оксани Марченко. Василь Стус
отримав 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Не доживши до
закінчення терміну ув'язнення, Стус помер у результаті оголошеного ним
голодування 4 вересня 1985 року.

7. Мить щасливого життя
15 листопада 1966 у них народився син -
нині літературознавець, дослідник
творчості батька Дмитро Стус
1965 рік - одружився з
Валентиною Василівною Попелюх.
1978 р. Василь з дружиною і Дмитром

8. Після перегляду фільму С.Параджанова "Тіні забутих предків" Василь Стус
звернувся до глядачів із пропозицією висловити протест проти незаконних
дій уряду та КДБ вставанням.
Звідси й почалася "дорога болю". В.Стуса ніде не приймали на роботу,
його твори перестали друкувати. Але він продовжував писати, вів активну
громадянську діяльність, виступав на захист прав людини. Поет знав,
який тернистий шлях йому судився та не прагнув "сховатися від долі":
Що тебе клясти, моя недоле?
Не кляну. Не кляв. Не проклену.
Хай життя - одне стернисте поле,
Але перейти - не помину.
Дотягну до краю. Хай руками,
Хай на ліктях, поповзом - дарма.
Душу хай обшмульгаю об камінь –
Все одно милішої нема
За оцю утрачену й ледачу,
За байдужу, осоружну землю цю...

9. Перші видання
У брюссельському видавництві «Зимові дерева»
1970 р. вийшла друком друга збірка поета —
«Зимові дерева» (у 1968р. поет подав рукопис цієї
книги до видавництва «Радянський письменник»,
але, добре усвідомлюючи, що надії на видання
немає, прийняв рішення про передачу її за
кордон). Факт публікації книги за кордоном
особливо обурював суддів на процесі над В.
Стусом у 1972 р.
У 1970 р. В. Стус видав у самвидаві свою третю
експериментальну книгу віршів — «Веселий
цвинтар».

10. Лиха година
12 січня 1972 р. — поета вперше заарештовано. 7 вересня 1972 р. відбувся
суд, згідно з вироком якого Василя Стуса засуджено до п'яти років
ув'язнення та трьох років заслання. У 1972 р., перебуваючи в камері
попереднього ув'язнення Київського КДБ, поет створює свою четверту книгу
— «Час творчості/Dichtenszeit», що складена з оригінальних віршів та
перекладів віршів Ґете. Оригінальні творі стали основою майбутньої книги
всього життя Стуса — «Палімпсести».
Протягом 1972—1977 pp. поет відбував покарання в таборах Мордовії.

11. Як добре те, що смерті небоюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько неклонюся
Впередчутті недовідомих верств.
Що жив‐любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
І в смерті обернуся до життя
Своїм стражденним і незлим обличчям,
Як син, тобі доземно поклонюсь.
І чесно гляну в чесні твої вічі,
І чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
Коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
Уже не ремствуй, позирай углиб,
У суще, що розпукнеться в грядуще
І ружею заквітне коло шиб.

12. ПоверненняДо Києва повернувся влітку 1979 року. Згодом
вступив до Української Гельсінської спілки,
знайшов роботу — формувальником 2-го розряду
в цех лиття на заводі по ремонту та
виготовленню засобів механізації будівництва ім.
Паризької Комуни. Через хвороби, набуті в зонах,
не витримав фізичного навантаження, звільнився.
З жовтня цього ж року за поетом встановлено адміністративний нагляд.
У 1971 —1980 рр. В. Стус остаточно підготував до друку кілька варіантів
збірки «Палімпсести» (у 1985 р. Г. Бьолль за цю книгу висував Стуса на
здобуття Нобелівської премії, а вперше окремим виданням вона вийшла у
видавництві «Сучасність» у, 1986р.).
У 1979—1980 pp. В. Стус працював формувальником II розряду ливарного
цеху на заводі ім. Паризької комуни.
З 1 лютого 1980 р. і до арешту він працював у цеху № 5 українського
промислового об'єднання «Укрвзуттєпром» фабрики взуття «Спорт»
намажчиком затяжної кромки на конвеєрі.

13. Повернувшись, Василь Стус продовжує боротьбу за національне
визволення народу, за права людини. Але лише вісім місяців йому довелося
побути на волі. Потім знову арешт, звинувачення у належності до Української
Гельсінкської групи і ще більш жорстокий і немилосердний присуд:
десять років позбавлення волі у таборах суворого режиму, п'ять років
заслання:
Сховатися од долі - не судилось.
Ударив грім - і зразу шкереберть
Пішло життя. І ось ти - все, що снилось,
Як смертне існування й життєсмерть.
Тож іспитуй, як золото, на пробу
Коханих, рідних, друзів і дітей:
А чи підуть крізь сто твоїх смертей
Тобі услід?

14. Знову арешт
14 травня 1980 р. поет вдруге заарештований. Наприкінці вересня 1980 р.
відбувся суд, на якому поета було засуджено до десятирічного ув'язнення
та п'яти років заслання.
Син В.Стуса Дмитро Стус згадував : «...Коли опівночі батька виводили,
він сказав мені дуже важливі слова: «Сину мій, я дуже добре розумію,
що ти сьогодні пережив – приниження, відчай, безсилля – страшний
коктейль для справжнього мужчини. Але я дуже тебе прошу, не дай
своїм очам перетворитися на вузенькі щілинки бійниць, через які на
світ фугує ненависть. Як тільки ти собі це дозволиш, світ відповість
тобі тим же. Спробуй, коли не вибачити, то бодай зрозуміти цих
людей». До цього часу я вважаю, що світ тримається на любові, а
непримиренність і протистояння – роблять нас всіх крихкими та
ламкими».

15. «Психологічно я розумів, що тюремна брама
вже відкрилася для мене, що днями вона
зачиниться за мною - і зачиниться надовго. Але
що я мав робити? За кордон українців не
випускають, та й не дуже кортіло - за той
кордон: бо хто ж тут, на Великій Україні,
стане горлом обурення і протесту? Це вже
доля, а долі не обирають. Отож її приймають -
яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді
вона силоміць обирає нас...»
(«З таборового зошита», запис 6. // В.Стус. Твори
в 6 т. 9 кн. - Том 4. - Львів: Просвіта, 1994. - С.
493).

16. З листопада 1980р. він відбував покарання в таборі особливого режиму
ВС-389/36 с. Кучино Чусовського району Пермської області. Навесні: 1981р.
В. Стус востаннє побачився з рідними.
Табірними наглядачами знищено збірку, яка містила 300 віршів Стуса.
На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з
політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за
передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку.
Протягом 1980— 1985 рр; В. Стус написав останню збірку віршів «Птах
душі».
Остання мить
Відбувати особливий режим ув'язнення він був відправлений до табору
в селищі Кучино Пермської області, де в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в
карцері зустрів свій останній час. Михайло Горинь, що відбував тоді
ув'язнення в тій же тюрмі, свідчить:
«Ніхто не знає справжнього кінця. Чи то серце. Чи то грюкіт спальної дошки,
що опускається при стіні, і стогін Василя...»

17. Поховали його в безіменній могилі на
табірному цвинтарі. Чотири роки потому,
19.11.89 перепохований разом з Олексою
Тихим і Юрієм Литвином на Байковому
кладовищі в Києві.

18. Письменник обрав складний шлях, який чітко накреслений уже в прикінцевих
віршах збірки «Веселий цвинтар» (1970):
Зазираю в завтра — тьма і тьмуща
Тьма. І тьмуща тьма. І тьмуща тьма.
Тільки чорна водь. І чорна пуща.
А твого Святошина — нема.
Ні сестри, ні матері, ні батька.
Ні дружини. Синку, озовись.
«Зазираю в завтра — тьма і тьмуща...»

19. За коротке життя поет, член Української Гельсінкської Групи, Стус залишив
6 томів творів, більшість з яких перекладено на англійську та надруковано
на Заході.
Василь Стус був не тільки поетом і патріотом, але і борцем,
правозахисником, членом української Гельсінської групи захисту прав
людини, а девізом його життя були слова: "За мною стояла Україна, мій
пригноблений народ, за честь якого я змушений боротися до смерті". У
2005 році Василь Стус отримав звання Героя України (посмертно).

20. Довічна пам’ять про В. Стуса
Барельєф Василя Стуса при
в'їзді до села Рахнівці у
Вінницькій обл.
Пам'ятник Василю Стусу у
Вінниці
Дошка на будинку, де
в 1963- 1965 рр.
проживав В.Стус
Могила Василия Стуса в с.Копально
Пермской области.

21. Пам'ятний знак у Калуші, Івано‐Франківської області
Пам’ятний знак В. Стусу у Києві
21 травня 2009 р., у Києві на проспекті Перемоги, 119,
у сквері імені Василя Стуса було відкрито пам’ятний
знак на честь українського поета.

22. Барельєф та пам'ятна дошка на Донецькому
університеті
Рахнівська СЗОШ ім. Василя Стуса
Пам'ятник Василеві Стусу у селищі
Рахнівка на Вінничині

23. Твори В. Стуса у фонді НБ СНУ ім. В. Даля
•Cтус В. Зібрання творів: у 12 т. Т. 3: Час творчості.
Dichtenszeit / В. Стус ; [редкол.: Д. Стус (гол.) та
ін.] ; НАН України, Ін-т літератури ім. Т.Г.
Шевченка. – К.: Факт, 2008.– 751 с.
•Стус В. Зібрання творів: у 12 т. Т. 4: Вірші 1960-х р.
(поза збірками). Вірші початку 1970- х р. (поза
збірками) / В. Стус ; [редкол. : Д. Стус (гол.) та ін.] ;
НАН України, Ін-т літератури ім. Т.Г. Шевченка. –
К.: Факт, 2008.– 479 с.

24. Cтус В. Листи до сина / [упоряд.: О. Дворко,
Д. Стус].– Івано-Франківськ: Лілея-НВ,
2001.– 192 с.
Cтус В. Під тягарем хреста: поезії / [упоряд.
О.Ю. Орач].– Львів: Каменяр, 1991.– 160 с.

25. Cтус В. Час творчості=Dichtenszeit / В.Стус;
упор. та післямова Д. Стуса.– К.: Дніпро,
2005.– 704 с.

27. 1. Андрухович Ю. Василь Стус: самотність серед мавп [Електронний ресурс]/ Юрій
Андрухович // Україна Incognita . - Режим доступу : http://incognita.day.kiev.ua/vasil-
stus-samotnist-sered-mavp.html. – Загол. з екрану. – Дата звернення 05.01.2018.
2. Бібліографія Василя Стуса [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://exlibris.org.ua/stus/r30.html. – Загол. з екрану. – Дата звернення 05.01.2018.
3. Василь Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://exlibris.org.ua/stus/index.html. – Загол. з екрану. – Дата
звернення 05.01.2018.
4. Василь Стус . [Електронний ресурс] / Фонд пам’яті Олекси Тихого – Історія
українського правозахисного руху . - Режим доступу : http://olexa.org.ua/ukr/
persons/v_stus.htm. – Загол. з екрану. – Дата звернення 05.01.2018.
5. Врублевська Г. Василь Стус: людиною стають, а не народжуються [Електронний
ресурс] / Ганна Врублевська . - Режим доступу : http://vgolos.com.ua/articles/vasyl_
stus_lyudynoyu_stayut_a_ne_narodzhuyutsya_203576.html. – Загол. з екрану. – Дата
звернення 05.01.2018.
6. Герей В. Василь Стус : таємниця загибелі [Електронний ресурс] / В. Герей // інтернет-
проект «На скрижалях». - Режим доступу : http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/
06/blog-post_26.html. – Загол. з екрану. – Дата звернення 05.01.2018.
Додатково дізнатися можназапосиланнями:

28. 7. День пам'яті Василя Стуса: найцікавіше про поета [Електронний ресурс] / сайт
Znaj.ua. - Режим доступу : https://znaj.ua/society/den-pamyati-vasylya-stusa-
najcikavishe-pro-poeta. – Загол. з екрану. – Дата звернення 05.01.2018.
8. Дещо про Василя Стуса [Електронний ресурс] / ДонНУ. Ініціатива з надання
Донецькому національному університету імені Василя Стуса. - Режим доступу :
http://stus2016.donnu.edu.ua/home/vasil-stus/pro-vasila-stusa. – Загол. з екрану.
9. Його погляду боялись навіть конвоїри: до 80-річчя Василя Стуса [Електронний
ресурс] / сайт «Український інтерес». - Режим доступу :
https://uain.press/culture/jogo-poglyadu-boyalys-navit-konvoyiry-do-80-richchya-vasylya-
stusa-649742. – Загол. з екрану. – Дата звернення 05.01.2018.
10. Життя, покладене на вівтар України: До 70-річчя від дня народження В.Стуса:
Метод.-бібліогр. матеріали [Електронний ресурс] / Уклад.: А.Якущенко, О.Ніколаєць,
М.Ревенко; Вступ. ст. Д.Стуса; Ред. М.Спиця; Упр. культури і туризму Вінниц.
облдержадмін., Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. – Вінниця, 2007. – 64 с. – (Наші
видатні земляки). - Режим доступу :
http://www.library.vn.ua/publications/2008/Stus_Zittja.html. – Загол. з екрану.
11. Кралюк П. Василь Стус як європеєць [Електронний ресурс] / Петро Кралюк // Україна
Incognita . - Режим доступу : http://incognita.day.kiev.ua/vasil-stus-yak-
yevropeyecz.html. – Загол. з екрану. – Дата звернення 05.01.2018.

29. 12. Овсієнко В. Серце, самогубство чи вбивство? [Електронний ресурс] / Василь
Овсієнко // Україна Incognita . - Режим доступу : http://incognita.day.kiev.ua/
sercze-samogubstvo-chu-vbuvstvo.html. – Загол. з екрану.
13. Поза міфом. Дмитро Стус: «За всіх обставин батько дотримувався принципів
добра» [Електронний ресурс] / сайт «ZN.UA» . - Режим доступу :
https://dt.ua/CULTURE/poza_mifom_dmitro_stus_za_vsih_obstavin_batko_dotrimuv
avsya_printsipiv_dobra.html. – Загол. з екрану. – Дата звернення 05.01.2018.
14. Поет за покликанням і Божою ласкою (до 80-річчя від дня народження Василя
Стуса) [Електронний ресурс] / сайт «Голос України». - Режим доступу :
http://www.golos.com.ua/article/298220. – Загол. з екрану.
15. Сверстюк Є. Василь Стус - летюча зiрка української лiтератури [Електронний
ресурс] / Євген Сверстюк // Бібліотека «Українського життя в Севастополі». -
Режим доступу : http://www.ukrlife.org/main/prosvita/lib_ua.html. – Загол. з
екрану. – Дата звернення 05.01.2018.
16. Сверстюк Є. «Бронебійна публіцистика». Василь Стус [Електронний ресурс] /
Євген Сверстюк // Україна Incognita. - Режим доступу : http://incognita.day.kiev.
ua/bronebijna-publiczistika-vasil-stus.html. – Загол. з екрану. – Дата звернення
05.01.2018.
17. Стус Василь. Вірші [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://onlyart.org.ua
/ukrainian-poets/virshi-vasylya-stusa/. – Загол. з екрану.

30. 18. Стус Василь. Твори [Електронний ресурс] / сайт «Бібліотека української літератури». -
Режим доступу : http://ukrclassic.com.ua/katalog/s/stus-vasil/730-vasil-stus-yak-dobre-
te-shcho-smerti-ne-boyus-ya-redaktsiya-biblioteki-shkolyara. – Загол. з екрану.
19. Стус Василь. Поезії. Стихи / Василь Стус. - Права людини, 2009 р. - 184 с. - Режим
доступу : http://library.khpg.org/files/docs/1254289625.pdf
20. Трагічний, величний і вічний Василь Стус (до недожитого 70 ліття поета) : тематичний
бібліографічний покажчик [Електронний ресурс] / сайт МСМБ «Молода гвардія» . -
Режим доступу : http://msmb.org.ua/books/thematic_bibliography/127/. – Загол. з
екрану.
21. У Києві оприлюднили нотатки Чорновола про Василя Стуса [Електронний ресурс] /
сайт «Україна Молода» . - Режим доступу :
http://www.umoloda.kiev.ua/number/0/196/119275/. – Загол. з екрану. – Дата
звернення 05.01.2018.
22. Ясиневич Я. Він вів смертельний бій. Про Василя Стуса [Електронний ресурс] / Ярина
Ясиневич // Радіо Свобода. - Режим доступу :
https://www.radiosvoboda.org/a/28716332.html. – Загол. з екрану.
23. Цікаві факти про Василя Стуса [Електронний ресурс] / dovidka.biz.ua. Довідник цікавих
фактів та корисних знань. - Режим доступу : http://dovidka.biz.ua/vasil-stus-tsikavi-fakti.
– Загол. з екрану. – Дата звернення 05.01.2018.