2. VII пара , лицевий нерв (n .
facialis)-змішаний нерв .
N.facialis має такі ядра :
-рухове ядро лицевого
нерва (nucleus n.facialis) ;
-чутливе ядро одинокого
шляху(nucleus tractus
solitarius);
- парасимпатичні верхнє
слиновидільне
ядро(nucleus salivatorius
superior);
-сльозове ядро (nucleus
lakrimalis).
3. Нерв виходить з глибини мосто-
мозочкового кута і разом з VII парою
черепних нервів заходить крізь внутрішній
слуховий отвір у внутрішній слуховий
прохід. Далі нерв іде воднойменному
каналі скроневої кістки, повторюючи його
хід, утворює біля передньої стінки
кам'янистої частини скроневої кістки
колінце (geniculum) і виходить на зовнішню
основу черепа крізь шилососкоподібний
отвір.
По виходу із шилососкоподібного отвору
лицевий нерв прямує вперед і
розгалужується у товщі привушної залози
на гілки, які формують
внутрішньопривушне сплетення (plexus
intraparotideus).
Гілки внутрішньопривушного сплетення
лицевого нерва розходяться з-під вушної
раковини вперед у радіальному напрямку
Все велике розгалуження гілок лицевого
нерва на обличчі зветься "великою гусячою
лапкою”.
4. Гілки лицевого нерва , що утворюють внутрішньопривушне сплетення є руховими , проходячи через
привушну залозу ,вони не іннервують її , а прямують до мімічних м‘язів . Це такі гілки :
1.Скроневі гілки, rr. tеmроrdlеѕ, іннервують мімічні м'язи, що розташовані вище очної щілини, лобове черевце
надчерепного м'яза, а також верхній та передній вушні м'язи .
2.Виличні гілки, rr. ygomatici, іннервують великий виличний м'яз та бічну частину колового м'яза ока.
3. Щічні гілки, rr.buccales іннервують щічний м'яз та інші мімічні м'язи, розташовані між повіковою таротовою
щілинами.
4. Нижньощелепна крайова гілка, marginalis mandibularis, іннервує мімічні м'язи, розташовані під ротовою щілиною.
5. Шийна гілка, r.colli, спускається на цию позаду кута нижньої щелепи, іннервує підшкірний м'яз і з'єднується з
верхньою гілкою поперечного нерва шиї (чутлива гілка шийного сплетення).
6. Задній вушний нерв, п. auricularis posterior, відходить від лицевого нерва дещо нижче рівня шилососкоподібного
отвору, йде назад та вгору,проходячи між соскоподібним відростком та зовнішнім слуховим отвором і іннервує задній
вушний м'яз (вушна гілка, r: auricularis) та потиличне черевце надчерепного м'яза (потилична гілка, r: occipitalis).
7. Двочеревцева гілка, r .digastricus, іннервує заднє черевцедвочеревцевого м'яза.
8. Шилопід'язикова гілка, r. styloryoіdeus, іннервує шилопід'язиковий м'яз.
9.Стремінцевий нерв, п. stapédius, відходить від лицевого нерва у низхідній частині лицевого каналу і іннервує
стремінцевий м'яз.
10. Сполучна гілка з язикоглотковим нервом, r. communicans сum nervo glossopharyngeo.
6. Парасимпатичну та чутливу частини волокон лицевого нерва часто виділяють в окремий проміжний
нерв( nérus intermedius)
Ядра лежать у покришці моста. Виділяють наступні :
1) верхне слиновидільне ядро (вегетативне парасимпатичне);
2) ядро одинокого шляху (самотосенсорне смакове).
Волокна: нерв змішаний, містить парасимпатичні волокна (аксони нейронів парасимпатичного ядра) і
чутливі (смакові) волокна (відростки протонейронів чутливого вузла колінця (ginglion geniculi), який
лежить у колінці лицевого каналу). Нерв виходить з порожнини черепа через внутрішній слуховий отвір,
внутрішній слуховий хід , лицевий канал. В лицевому каналі нерв розгалужується на два нерви(змішані):
-великий кам'янистий нерв (nervus petrosus major) -виходить через розтвір каналу великого
кам'янистого нерва, рваний отвір, потім через крилоподібний канал потрапляє в крилопіднебінну ямку;
- барабанна струна (chorda tijmраnі) йде по канальцю барабанної струни, виходить через кам'янисто-
барабанну щілину.
Ділянки іннервації: смакова іннервація передніх 2/3 язика, парасимпатична іннервація слізної залози.
8. Смакова чутливість
I нейрон – вузол
колінця ;
II нейрон- ядро
одинокого шляху;
III нейрон –
вентральні задні
ядра таламуса ;
IV нейрон –
постцентральна
звивина
9. Вегетативний шлях
I нейрон –
гіпоталамус ;
II нейрон –
слиновидільне ядро;
III нейрон - нейрон
вегетативних вузлів.
10. Симптоми та скарги
Прозопарез, або прозоплегія – проявляється збідненням міміки утрудненням
спілкування та приймання їжі. Якщо великий кам'янистий нерв не ушкоджений
виникне сльозотеча , внаслідок незмикання очної щілини.
Лагофтальм (симптом Белла ) -при намаганні закрити око, очне яблуко
завертається доверху і крізь щілину видно смужку склери.
Симптом вітрила -роздування щоки на стороні ураження.
Авгезія — відсутність смаку; у випадку лицевого нерва це стосується передніх
2/3 язика.
Гіперакузія – посилене сприйняття звуку , викликане паралічем стремінцевого
м’яза, котрий зменшує коливання кісточок середнього вуха.
Ксерофтальмія — сухість ока через відсутність продукції сліз.
Порушення чутливості в ділянці вушної раковини — біль або втрата чутливості.
Герпетичні висипання в ділянці вушної раковини та барабанної перетинки.
Можлива гіпосалівація — зменшена продукція слини і, як наслідок, ксеростомія
(сухість ротової порожнини).
11. Найпоширенішими причинами раптового розвитку однобічної слабості(або
паралічу) мімічних м’язів є інсульт і нейропатія лицевого нерва (НЛН, параліч
Белла). Такий параліч є центральним або периферичним.
15. Патології лицьового нерва
Патології над'ядерного сегменту:
-Псевдобульбарний синдром
-Синдром Фуа-Шавані-Марі
-Синдром Меже
Патології, пов'язані зі стовбуром мозку
-Синдром Мебіуса , синдром Фовілля , синдром Фовілля , синдром Мійяра-Гублера ,
синдром Бріссо-Сікара синдром Гасперіні , синдром Гарсена ; бічний аміотрофічний
склероз, прогресуючий бульбарний параліч чи хвороба Кеннеді також можуть уражати
ядра лицевого нерва на цьому рівні.
Патологія в лицевому каналі
-Параліч Белла
-Синдром Рамзая Ханта (II типу)
-Травма лицевого нерва
16. Інструментальні методи дослідження
-КТ , МРТ , ЕМГ
- При використанні КТ не можна візуалізувати лицевий нерв, але метод
добре візуалізує кісткову тканину. Тому у випадку підозри на травматичне
пошкодження лицевого нерва, яке найчастіше виникає у каналі лицевого
нерва, використовують саме цей метод.Також він може виявити
кальцифікати (наприклад при гемангіомі нерва) та холестеатому.
-МРТ дозволяє краще за КТ визначати як над'ядерні, так і ядерні
ушкодження , дозволяє побачити сам нерв у різних його сегментах, в тому
числі при виході зі стовбура мозку.
-При використанні МР-ангіографії можна визначити співвідношення між
судинами та нервом, що є важливим в діагностиці геміфаціального спазму.
-ЕМГ дозволяє виявити ознаки реіннервації та прогнозувати одужання.
17. Лікування невриту лицевого нерва
-Фізіотерапія включно з фізичними вправами мімічної мускулатури і масажем
довгий час застосовувалася у лікуванні паралічу Белла.
-Акупунктура
-Хірургічна декомпресія
-Фармокотерапія :
ТЕРАПІЯ ПАРАЛІЧУ БЕЛЛА: СУЧАСНІ ДАНІ
Деякі докази ефективності
Метилкобаламін — активна форма вітаміну В12
Гіпербарична оксигенація — може бути корисною у пацієнтів з ознаками дегенерації нерва на фоні найінтенсивнішої
консервативної терапії
“Мімічна терапія” — фізичні вправи м’язів обличчя
Ботулотоксин — при синкінезіях і лицевому геміспазмі
