1. Мандри Дон Кіхота в пошукахМандри Дон Кіхота в пошуках
справедливостісправедливості
2. Между доспехами и успехами
Дон Кихот выбирает доспехи.
Другие выбирают успехи,
потому что мода на доспехи
давно прошла.
Мода на доспехи обычно либо
прошла, либо еще не пришла.
А на успехи – всегда
сохраняется.
Ф. Крівін
3. Ідальго → ...
Аквавіва → ...
Родріго → ...
в’язниця → ...
Біблія → ...
дві → ...
шістсот шістдесят → ...
Росінант → ...
Дульсінея → ...
Кіхано → ...
Поясніть, що означали у житті Сервантеса або
його героя Дон Кіхота ці слова.
4. «Що означають ці слова?»
• Ідальго ... (соціальний статус автора і героя);
• Аквавіва ... (кардинал, в якого служив Сервантес);
• Родріго ... (рідний брат письменника, з яким він потрапив у полон);
• в’язниця ... (місце, де була розпочата робота над романом «Дон
Кіхот»);
• Біблія ... (єдина книга, що поступається «Дон Кіхоту» за кількістю мов,
якими була перекладена);
• дві ... (частини має роман Сервантеса);
• шістсот шістдесят ... (персонажів у романі);
• Росінант ... (ім’я, яке дав Дон Кіхот своєму коню);
• Дульсінея ... (так називає свою «обраницю» головний герой);
• Кіхано ... (справжнє ім’я Дон Кіхота).
6. Теорія літератури
• Жанр – філософський роман.
• Ідея – високе призначення кожної людини,
необхідність високих ідеалів в житті кожної
особистості, віра в доброту і шляхетність
людини
11. Чому Сервантес висміює свого
героя-лицаря?
Але на дворі вже інша епоха, XVI століття, що несе нові ідеали, далекі
від феодально-лицарських. Іспанія - країна у певному сенсі відстала,
вона довше за всіх утримує феодальні традиції. Сильні позиції
католицтва. Але й Іспанія не чужа новим віянням. На зміну
феодальному середньовіччю йде епоха Відродження.
12. • У лицарському романі герой живе та діє в
умовному часі і просторі, він мандрує
вигаданими шляхами, зачарованими
лісами, зустрічається з велетнями і
чарівниками.
• Сервантес вивів свого героя у реальний
світ, у конкретні умови Іспанії XVI століття.
• Герой іншої доби, герой книжний виглядає
смішно, пародійно в тогочасній Іспанії.
13. Ти, Дон Кіхоте, може
біснуватий?
Що в тебе є?
Печаль і далина.
Тобі не досить – просто
існувати?
Ти хочеш побороти
чаклуна?
Ліна Костенко
14. Діаграма “ Сервантес і головний герой
його роману ”
Сервантес Дон Кіхот
Близько 50-ти
років
Збіднілий
гідальго
Гірка доля
Гуманістичні
ідеали
16. Висвячення в лицарі
Дон Кіхот виїжджає у
путь, але нічого
незвичайного з ним не
трапляється. Лише
надвечір він потрапляє
до корчми, де його
поява викликає
здивування і сміх.
Дон Кіхот живе у
своєму, вигаданому
світі. Доведіть це,
заповнивши таблицю.
24. Прагнучи висвятитися на
рицаря, Дон Кіхот усю ніч
стереже свої риштунки на
жолобі біля колодязя.
Спроби погоничів напоїти
своїх мулів були
сприйняти ним як образа,
і почалася бійка.
Корчмар, аби запобігти
новим жертвам, висвячує
героя на рицаря.
25. У чому пародійність цього висвячення?
Корчмар читав не
молитву, а щось
бурмотів за видатковою
книгою, відпустив
«рицареві»
потиличника,
допомагали йому
молодички. Взагалі
ніхто з учасників
«церемонії»
достеменно не знав, як
вона повинна
26. Вважав, що чесного слова
господаря буде досить. Але
помилявся.
ІV розділ
– Он этого не сделает, – возразил Дон
Кихот, – я ему прикажу, и он не посмеет
меня ослушаться. Пусть только он
поклянется тем рыцарским орденом, к
которому он принадлежит, и я отпущу его
на все четыре стороны и поручусь, что он
тебе заплатит.
Заступається за пастуха Андреса
27. Дон Кихот тут же вообразил, что его ожидает новое
приключение.
– Все, сколько вас ни есть, – ни с места, до тех пор,
пока все, сколько вас ни есть, не признают, что,
сколько бы ни было красавиц на свете, прекраснее
всех ламанчская императрица Дульсинея
Тобосская!
– Сеньор кавальеро! Мы не знаем, кто эта
почтенная особа, о которой вы толкуете. Покажите
нам ее, и если она в самом деле так прекрасна, как
вы утверждаете, то мы охотно и добровольно
исполним ваше повеление и засвидетельствуем эту
истину.
V розділ Зустріч з толедськими купцями
28. Росинант упал, а его хозяин отлетел далеко в сторону; хотел
встать – и не мог: копье, щит, шпоры, шлем и тяжеловесные
старинные доспехи связали его по рукам и ногам.
29. • Потрапивши додому, Дон Кіхот розповідає
про боротьбу з десятьма велетнями.
Насправді ж рицар, зустрівши торговців,
почав вимагати від них засвідчення, що
найпрекраснішою жінкою на землі є
Дульсінея Тобоська. Закінчилося все
побиттям Дон Кіхота, який так і не зрозумів
недоречності своїх вимог.
30. VІ розділ Спалення книг
Чому священик та цирульник
спалюють книжки Дон Кіхота?
Чи не варварство це?
Спалювати книжки — неприпустимо, але герої роману пояснюють собі, що
роблять це заради Дон Кіхота, який зовсім з’їхав із глузду. Герої уважно
передивляються всі книжки і залишають ті, які справді мають художню цінність
31. Що вплинуло на рішення Санчо Панси супроводжувати Дон Кіхота?
Що незвичайного було у зброєносці?
VІІ розділ
32. VІІ розділ Бій з вітряками
Чому Дон Кіхот вирішив битися
з вітряками?
Що радить йому Санчо Панса?
– Судьба руководит нами как нельзя
лучше. Посмотри, друг Санчо Панса: вон
там виднеются тридцать, если не
больше, чудовищных великанов, – я
намерен вступить с ними в бой и
перебить их всех до единого. Да вон
они, с громадными руками. У некоторых
из них длина рук достигает почти двух
миль.
– Помилуйте, сеньор, – возразил
Санчо, – то, что там виднеется, вовсе не
великаны, а ветряные мельницы; то же,
что вы принимаете за их руки, – это
крылья: они кружатся от ветра и
приводят в движение мельничные
жернова.
33. Звільнення каторжників
– Это каторжники, королевские
невольники, их угоняют на галеры.
– Как невольники? – переспросил Дон
Кихот. – Разве король насилует чью-либо
волю?
– Я не то хотел сказать, – заметил
Санчо. – Я говорю, что эти люди
приговорены за свои преступления к
принудительной службе королю на
галерах.
– Словом, как бы то ни было, – возразил
Дон Кихот, – эти люди идут на галеры по
принуждению, а не по своей доброй воле.
– Вот-вот, – подтвердил Санчо.
– В таком случае, – заключил его
господин, – мне надлежит исполнить свой
долг: искоренить насилие и оказать
помощь и покровительство несчастным.
– Примите в соображение, ваша милость, –
сказал Санчо, – что правосудие, то есть
сам король, не чинит над этими людьми
насилия и не делает им зла, а лишь карает
их за преступления.
34. Бій з отарою овець
Добре було б видно ті дві отари овець
чи, як гадав Дон Кіхот, раті, якби пилява,
що вони збили, не застилала їм зору й
не сліпила очей. Проте Дон Кіхоту в уяві
малювалось те, чого він не бачив і чого
навсправжки не було. Він уявив 2
війська.
- Що за нечиста сила? Не бачу я ані тих
людей, ні лицарів, ні велетнів, що ви,
пане, кажете. Може, це все мана одна,
як і ті вчорашні привидки?
- Як то? - спитав у нього Дон Кіхот.- Хіба
ти не чуєш, як іржуть коні, як грають
жоломійки, як б'ють барабани?
- Чую тільки, як вівці мекають та барани
бекають,- відповів Санчо.
35. Лицар стиснув Росинанта острогами і, наваживши вперед списа,
блискавкою злетів із пагорка на шлях. А потім врізався в овечу отару, і так
люто, так завзято махав своїм ратищем на всі боки, мов то й справді були
його смертельні вороги. Вівчарі й гуртоправи, які ту худобу гнали,
кричали йому, щоб перестав, але побачивши, що те не помагає,
повідв'язували свої швигалки й почали швигати на нього каміння
завбільшки в кулак, аж йому коло вух свистіло. Наш рицар не зважав на
те каміння, поки каміння не збило його з коня на землю.
«Всі ці бурі й негоди, що спадають на наші голови, - сказав Дон Кіхот, -
свідчать лише про те, що скоро й нам сонечко засяє, скоро й наші справи
на краще підуть. І горе, і радощі - ніщо не вічне; якщо горе надто довго
триває, значить, радощі десь уже недалечко. Не журись моїм лихом,
адже тобі самому нічого не сталось.»
36. Попереду на шляху вогнів сила-силенна проти
них пливе, сказав би, зорі які рухомі. Як зуздрів
їх Санчо, так і обімлів, та й Дон Кіхотові
моторошно зробилось; той сіпнув уздечку, осла
осадив, а сей натягнув повіддя коневі: стали,
мов уриті, та й придивляються пильно, що воно
за знак? Вогні тим часом до них ізближалися і
ставали чимраз більшими. Санчо затремтів із
ляку, мов живе срібло, а Дон Кіхотові волосся
стало дуба. Аж бачать - сунуть поторочі якісь в
білих балахонах, та такі страшнючі на вид, що
Санчо Панса зразу отерп увесь і задзвонив
зубами; потім вони виразніше тих потороч
побачили: було їх душ двадцять, і їхали всі
верхи з палахтючими смолоскипами в руках, за
ними несено мари погребові в чорному крепі, а
за марами знов шість вершників у довгому
жалобному одіянні, що мало не до копит їхніх
мулів сягало, а що то були не коні, знати було з
повільної ходи. Ті, що в балахонах, мурмотали
щось собі стиха жалібними, плачливими
голосами.
Процесія супроводила до міста
Сеговії останки одного
шляхтича, що помер у Баесі і
там був похований. Тепер його
перевозили до Сеговії, звідки
він походить і де міститься його
родова усипальня.
Дон Кіхот уявив, що то дияволи з пекла
37. Один із процесії, Алонсо Лопес, якого
поранив Дон Кіхот
« Не знаю, як ви можете направляти кривду,-
одрік бакаляр,- коли я був прямий, а ви мене
кривим зробили, зламавши мені ногу, що вже
не випрямиться й не направиться поки віку
мого; не знаю, як ви там зло нівечите, а мене
понівечили так зле, що вже мені до суду
добра не бачити... Ви собі їздите, пригод
шукаючи, а я, вас спіткавши, знайшов собі
знегоду.»
38. Фургон се мій, а везу на ньому левів
двох добрих у клітках, що губернатор
Оранський презентом його королівській
мості до двору посилає.
- Чи великі ж ті леви? - поцікавився Дон
Кіхот.
-А великі,- відказав чоловік, що на
передку сидів.- Таких іще, або більших, з
Африки до Гишпанії досі не привожено;
сам я левар, то всяких перевозив, а
таких іще не траплялось. Маємо тут
самця й самицю: самець он у першій
клітці, а самиця в он тій задній, і голодні
обоє, бо сьогодні ще їх не годовано. Тож
нехай милость ваша рачить дати нам
дорогу, бо нам якнайшвидше треба
кудись доїхати, щоб корму їм добути.
Та Дон Кіхот сказав, що вевів не боїться,
тому наказав одчинити клітки.
ЗУСТРІЧ З ЛЕВАМИ
Тоді левар докладно й сам себе часто
перепиняючи розповів про перебіг тієї
баталії, прибільшуючи якомога Дон
Кіхотову сміливість: на його вид лев би то
злякався і не хотів чи не смів із клітки
вилізти, хоч двері в клітці довгенько
розтвором стояли; коли ж ісказав він,
доглядач, рицареві, що не годиться,
мовляв, спокушати Бога, дратуючи лева,
щоб із клітки вийшов, як він, рицар, того
вимагав, тоді тільки, та й то нерадо й
неохоче, дозволив йому Дон Кіхот
замкнути дверці.
39. Підсумки уроку
Домашнє завдання
Підготувати матеріал для порівняльної характеристики образів Дон
Кіхота та Санчо Панси
“ Обери позицію ”
Хто такий Дон Кіхот?
1. Мрійник.
2. Дивак.
3. Шляхетна людина.
