Підготував: Кузнєцов Роман Ігорович – керівник гуртків Надвірнянського районного еколого-натуралістичного центру для дітей та юнацтва. Дидактичні матеріали «Дивовижний світ пернатих» є компілятивною дидактичною працею, яка сформована на основі аналітичного огляду, узагальнення та систематизації наявних літературних даних, власних наукових спостережень автора і довідково-статистичних матеріалах. Він сформований, як допоміжний навчально-дидактичний матеріал і призначений для підвищення якості проведених занять, підготовки для проведення дослідницьких робіт, засвоєння гуртківцями нового програмного матеріалу, повторення і закріплення наявних знань, умінь та навичок. Зміст навчального-дидактичного матеріалу знайомить дітей із представниками орнітофауни України та рідного краю; умовами існування птахів; елементарними відомостями про взає¬модію живої та неживої природи. В роботі містяться теоретичні відомості про орнітофауну, які підкріплені достатньою кількістю наочного матеріалу у вигляді ілюстрацій, які стануть у пригоді вчителям та працівникам позашкільних установ. Для керівників гуртків, вчителів та учнів загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів і всіх зацікавлених у вивченні орнітофауни.

1. 1
Надвірнянська районна держадміністрація
Надвірнянський районний еколого-натуралістичний центр
для дітей та юнацтва
Дивовижний світ
пернатих
Дидактичний матеріал
Надвірна
2015

2. 2
Підготував:
Кузнєцов Роман Ігорович – керівник гуртків Надвірнянського
районного еколого-натуралістичного центру для дітей та юнацтва.
Дидактичні матеріали «Дивовижний світ пернатих» є компілятивною
дидактичною працею, яка сформована на основі аналітичного огляду,
узагальнення та систематизації наявних літературних даних, власних
наукових спостережень автора і довідково-статистичних матеріалах. Він
сформований, як допоміжний навчально-дидактичний матеріал і
призначений для підвищення якості проведених занять, підготовки для
проведення дослідницьких робіт, засвоєння гуртківцями нового програмного
матеріалу, повторення і закріплення наявних знань, умінь та навичок.
Зміст навчального-дидактичного матеріалу знайомить дітей із
представниками орнітофауни України та рідного краю; умовами існування
птахів; елементарними відомостями про взаємодію живої та неживої
природи. В роботі містяться теоретичні відомості про орнітофауну, які
підкріплені достатньою кількістю наочного матеріалу у вигляді ілюстрацій,
які стануть у пригоді вчителям та працівникам позашкільних установ.
Для керівників гуртків, вчителів та учнів загальноосвітніх та
позашкільних навчальних закладів і всіх зацікавлених у вивченні
орнітофауни.

3. 3
Зміст
Передмова…………………………………………………………………….. 4
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих……………………. 5
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів…………………………………... 5
Тема № 2. Орнітофауна України……………………………………………. 8
Тема № 3. Птахи заходу України.……………………………….….............. 10
Тема № 4. Орнітофауна Карпат…………………………………........... 12
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку України…... 28
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни………………….. 34
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних регіонів
світу…………………………………………………………………………….. 39
Тема № 8. Пташині імена…………………………………………………….. 40
Розділ 2. Вікторини, екологічні ігри та кросворди …………………….. 46
2.1 Вікторини………………………………………………………………….. 46
2.2 Екологічні ігри…………………………………………………………….
2.3 Кросворди…………………………………………………………………..
49
50
Розділ 3. Екозупинки………………………………………………………... 51
Розділ 4. Загадки, лічилки, примовки та потішки про птахів………… 54
4.1Загадки……………………………………………………………………... 54
4.2 Лічилки…………………………………………………………………….. 58
4.3 Примовки………………………………………………………………….. 60
4.4 Потішки……………………………………………………………………. 60
Розділ 5. Народні пісні, вірші………………………………………………. 62
5.1 Народні пісні………………………………………………………………. 62
5.2 Вірші……………………………………………………………………….. 63
Розділ 6. Прислів’я і приказки, акровірші, скоромовки і
фізхвилинки…………………………………………………………………... 65
6.1 Прислів'я та приказки…………………………………………………….. 65
6.2 Акровірші………………………………………………………………….. 65
6.3 Скоромовки………………………………………………………………... 66
6.4 Фізхвилинки……………………………………………………………….. 66
Розділ 7. Народні прикмети………………………………………………… 68
Розділ 8. Довідник птахолюба……………………………………………... 69
Тема № 1. Особливості спостереження за птахами………………………… 69
Тема № 2. Міграції……………………………………………………………. 70
Післямова……………………………………………………………………… 73
Список використаних джерел………………………………………………... 75
Додатки………………………………………………………………………… 76

4. 4
Передмова
Птахи – одні з найцікавіших створінь природи, які здавна приваблювали
людину своєю можливістю літати, барвами, поведінкою, винятковою
різноманітністю. Птахи (aves) – це теплокровні істоти, які дихають повітрям.
Нині у світі є понад 9 тис. видів птахів, що поділяються на 28 рядів, їхнє тіло
покрито пір'ям, голова маленька, має дзьоб, кістки порожнисті, є додаткові
повітряні мішки, що забезпечують їм так зване подвійне дихання; їхні
передні кінцівки перетворилися на крила.
Крила у птахів прикріплені до жорсткої грудної клітки із добре
розвиненими гребенями грудини. М'язи, які дозволяють птахам літати,
становлять майже 15% від їхньої загальної ваги. Птахи є єдиними (крім
кажанів) літаючими хребетними.
Усі птахи належать до класу яйцеродних. Первісні птахи, що жили
близько 140 мільйонів років тому, вже мали оперення. Багато видів птахів
з'явилися понад 70 млн. років тому. Більшість сучасних видів існують вже
40 млн. років.
Завдяки здібностям пристосовуватися до навколишнього середовища,
яка склалася у птахів у процесі еволюції, на земній кулі вони живуть майже
повсюди.
В Україні зареєстровано біля 400 видів птахів і 67 з них занесені до
національної Червоної книги. 17% наших птахів можуть зникнути на наших
очах. А це вже наша спадщина і нам її берегти.

5. 5
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих
План:
Тема№ 1. Еволюційний розвиток птахів.
Тема № 2. Орнітофауна України.
Тема № 3. Птахи заходу України.
Тема № 4. Орнітофауна Карпат.
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку
України.
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних
регіонів світу.
Тема № 8. Пташині імена.
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів
Птахи, як особливий клас хребетних виникли близько 80-100 млн. років
назад. Багато представників сучасних сімейств і деяких родів птахів відомі з
нижнього еоцену, тобто їхній вік складає близько 40 млн. років. Протягом
цього величезного проміжку часу бували періоди, коли яка-небудь
таксономічна група птахів (в сучасному уявленні рід, сімейство або навіть
ряд) процвітала, потім занепадала і зникала повністю (наприклад гасторніси,
діатрими, палелодуси, галінулоїди та ін.). Деякі групи птахів вимерли вже в
наш час (моа, дронти). На жаль, кістки птахів, особливо дрібних,
зберігаються значно гірше, ніж кістки великих ссавців, тому предків
сучасних птахів ми знаємо лише за окремими, часто фрагментарними
залишками. Однак, ці випадкові знахідки дозволили встановити, що з 198
відомих сімейств птахів представники 28 сімейств повністю вимерли ще до
початку четвертинного періоду, 4 сімейства птахів припинили своє існування
в плейстоцені і ще 4 – вже в історичний час, майже на наших очах. Це були в
основному великі нелітаючі птахи. В знищенні останніх 2 – 3 сімейств
(дронти, моа), без сумніву, взяли участь і наші предки.
В ході своєї тривалої еволюції птахи пристосувались до життя у
найрізноманітніших умовах, і тому, нині їхній зовнішній вигляд, будова
дзьоба, ноги та інші частини тіла відрізняються великим різноманіттям. Не
зважаючи на це птахів об’єднує ряд спільних ознак, які різко відрізняють їх
від інших груп хребетних тварин. Птахи демонструють ряд рис своєї будови,
які говорять про їхню близькість до плазунів. Тепер уже немає сумнівів у
тому, що сучасні птахи і плазуни походять від спільних предків, від яких і
успадкували немало спільного. І ті і інші відкладають яйця, у них майже
немає шкірних залоз, їхній черепи схоже з’єднані з хребтом; у будові

6. 6
видільних і статевих органів також спостерігається значна схожість (є
копчикова залоза – єдина у птахів!).
Переконливі докази спільного еволюційного походження птахів і
плазунів дає і палеонтологічний матеріал. Перші створіння, що нагадують
сучасних птахів, з’явились на нашій планеті в мезозої, тобто приблизно
150 млн. років тому назад. Першоптахи були знайдені в юрських
відкладеннях сланців поблизу Золнгофену і Ейхштадту в Баварії і нині відомі
лише в трьох екземплярах, які відносяться до роду Архіоптерикс
(Archaeopteryx).
Ця дивна тварина поєднувала в собі ознаки птахів і ящерів. Хвіст
археоптериксів складався з 20 хребців і був довший за тіло. На кожному
хребці розташовувалась
пара пір’їн, два ряди яких
утворювали хвіст. Череп
нагадував пташиний, але
щелепи були озброєні
зубами. Передні кінцівки
мали махове пір’я і були
схожими на крила, однак
зберегли три вільних
пальці з кігтями. Скоріш
за все, ці завбільшки з
голуба першоптахи, були
пристосовані тільки до
ширяючого польоту, як,
наприклад, із сучасних
ссавців летяги, але
оскільки на передніх
кінцівках у них були
сильні пальці з кігтями, то вони могли видиратися на дерева, чіпляючись за
гілки.
Із викопних форм цікавий також нелітаючий Гесперорніс
(Hesperornis) із крей-
дяних відкладень Північ-
ної Америки, який жив
60 – 120 млн. років
тому. Його ріст досягав
1,8 м, а зовнішньо він
нагадував сучасну гагару.
Якщо археоптерикс був
наземною птахою, то
скелет першоптахи геспе-
рорніса говорить про те,

7. 7
що він був добре пристосований до життя у воді, а на суші пересувався,
ймовірно, дуже незграбно і важко. Можна припустити, що він лише повзав на
череві, відштовхуючись відсунутими далеко назад ногами. Його основною
їжею була, скоріш за все, риба, яку він ловив ниряючи і схоплюючи її
зубатою пащею.
Із тих самих місць, що й гесперорніс описана ще одна примітивна
птаха – Іхтіорніс (Ichthyornis), зовні схожа на чайку.
Це був добрий
літун, за останніми
уявленнями вже з
беззубим дзьобом,
який був дуже
схожим на сучасних
птахів. Хвіст, як і у
гесперорніса, був вже
значно редукований.
Пізніше – на
початку третинного
періоду – на Землі
вже стали
зустрічатися пред-
ставники сучасних
рядів. Хоча не можна
з певністю сказати,
що згадані вимерлі
роди були прямими
предками нині живу-
чих птахів, однак абсолютно зрозуміло, що предків птахів слід шукати серед
рептилій.
Головною причиною потужного розвитку класу птахів було, скоріш за
все, оволодіння повітряним середовищем, де у них не було конкурентів, не
враховуючи комах, нечисленної групи літаючих ссавців і деяких недосконало
організованих літаючих ящерів. Існує дві гіпотези про те, яким чином птахи
завойовували повітря. Одна з них припускає, що першим кроком в цьому
напрямку був ширяючий політ, при якому тварина, що лазила по деревах,
спускалася з висоти на землю, плануючи за допомогою розставлених
оперених передніх кінцівок і хвоста. Не можна, однак, виключити і друге
припущення, за яким активний політ розвився зі спроб двоногих предків, що
бігали по землі, збільшити швидкість при небезпеці, допомагаючи
примітивними крилами. Після початкових коротких стрибків проходив все
довший відрив від землі.

8. 8
В освоєному новому середовищі птахи швидко розвинулися у багато
форм, пристосованих до різних умов існування, деякі з них потім повторно
втратили здібність до польоту і перейшли до виключно наземного або
водного способу життя. Майже всі птахи літають. Нелітаючі сучасні види без
сумніву мали літаючих предків, про що свідчить загальний план будови
їхнього крила. Саме через здібність літати витікають основні особливості, які
відрізняють птахів від решти хребетних.
Зараз пернаті всіх континентів досить добре вивчені, і малоймовірно, що
в якихось загублених куточках світу будуть відкриті нові види. Думки
орнітологів відносно загального числа живущих на Землі видів розходяться,
тому, ми не беремося наводити тут точні цифри. Інколи буває важко
встановити, чи є та чи інша форма повноцінним видом чи лише расою, яка не
має всіх ознак окремого виду. Орієнтовно можна сказати, що зараз в
загальному на Землі живе близько 8650 видів птахів. Найбагатші пернатими
фауни Південної Америки і Африки. Однак, найймовірніше, в майбутньому
число видів скоротиться під впливом діяльності людини, що веде або до
прямого винищення одних видів, або ж до непрямого знищення інших
шляхом руйнування та змінювання їхнього середовища проживання. Крім
того, чисельність деяких спеціалізованих груп птахів неминуче знижується,
оскільки вони не можуть пристосуватися до виникаючих нових умов. Ми
також маємо ряд фактів, що свідчать про те, що деякі види птахів вимерли не
без участі людини. Останнім часом приймаються заходи по охороні живої
природи, в тому числі і птахів, з ціллю спасіння багатьох видів, які
знаходяться під загрозою зникнення, щоб добитися хоча б припинення
поповнення списку вимерлих видів новими іменами.
Тема № 2. Орнітофауна України
Термін „орнітофауна” походить від грец. öρνις - птах і лат. Fauna –
богиня лісів, полів, тварин). Орнітофауною є
сукупність усіх видів птахів, які будь-коли
траплялися або трапляються на території
країни. До вимерлих видів птахів на території
України належать, наприклад, страуси,
марабу, дрохва-грицая, рештки яких знаходять
у відкладах міоцену та пліоцену.
До складу сучасної орнітофауни України
на час укладання цього допису було включено
424 види птахів, що належать до 21
систематичного ряду. В ряді Горобцепо-
дібних видів найбільше – 172, в рядах Фламінгоподібних, Папугоподібних,
Дрімлюгоподібних і Одудоподібних – лише по 1 виду. Численними є також

9. 9
ряди Гусеподібні – 38 видів, Соколоподібні – 35 видів, Сивкоподібні – 79
видів.
Основу орнітофауни складають близько 270 видів з регулярним
гніздуванням у весняно-літній період, до 140 видів трапляються взимку, з
яких близько 20 з’являються регулярно по усій країні лише в осінньо-
зимовий період, причому у значних кількостях. На півдні країни інколи
зимує більше 100 тис. гусей білолобих, що прилітають з півночі Західного та
Середнього Сибіру. З гніздових біля 70 видів є осілими, зокрема пугач,
тетерук, орябок, глушець, дятел трипалий, жовна чорна, посмітюха,
підкоришники та ін. Решта є перелітними – у післягніздовий період
залишають територію країни повністю або частково. Біля 40 видів птахів,
переважно кулики, є пролітними, оскільки лише перетинають країну під час
сезонних міграцій, зупиняючись для перепочинку і живлення. Більше 100
видів належать до залітних і потрапляють на Україну випадково: до них
зараховують, наприклад, дрозда Свенсона, що поширений на гніздуванні в
Північній Америці.
Статус перебування видів через різні причини може суттєво
змінюватись. В Україні протягом останніх ста років стали гніздовими:
пухівка, горлиця садова, сова бородата, дятел сирійський, плиска
жовтоголова, очеретянка садова, вівчарик зелений, горобець чорногрудий.
Водночас перестали гніздитися шуліка рудий, стерв’ятник, орел степовий.
Внаслідок інтродукції до складу орнітофауни країни увійшли фазан
(головним чином на півдні) та кеклик (у горах Криму).
За біотопною належністю види птахів розподілені на кілька груп. Понад
160 видів складають групу дендрофільних, або деревно-чагарникових, птахів,
поміж яких значна частина денних хижих птахів, сови, голуби, дятли,
мухоловки, кропив’янки, дрозди, синиці та інші дрібні горобині птахи. Ця
група найширше представлена на Поліссі та в Лісостепу.
Другу велику групу з понад 180 видів складають коловодні, або
гідрофільні, птахи, а саме гагари, пірникози, чаплі, качки, гуси, лебеді,
кулики, мартини, крячки та ін. Найбільше видів цієї групи представлено в
Азово-Чорноморському регіоні, який відзначається великою різноманітністю
водно-болотних угідь. У лучно-польових біотопах поширена група
приблизно з 50 видів птахів, що віддають перевагу відкритим суходільним
ландшафтам. На луках трапляються деркач, чайка, куріпка сіра, плиска
жовта, трав’янка лучна, щеврик лучний, на орних землях – перепілка,
жайворонки польовий і степовий, на посушливих ділянках півдня –
ксерофільні види, такі як жайворонки малий і сірий.
У гірських місцевостях оселяються сип білоголовий, гриф чорний,
плиска гірська, щеврик гірський, скеляр строкатий, дрізд гірський, вівсянка
гірська та ін. Окрему групу складають синантропні види, існування яких
пов’язане головним чином з населеними пунктами: лелека білий, голуб сизий
(напівсвійька форма), горлиця садова, серпокрилець чорний, дятел

10. 10
сирійський, ластівки сільська і міська, горихвістка чорна, горобець хатній та
ін.
Види птахів розрізняють також за характером розміщення гнізд. Є група
видів, які мостять гнізда в кронах дерев і кущів: яструби, орли, голуби,
сорокопуди, кропив’янки, воронові, в’юркові та ін. Значна частина птахів
гніздиться на землі: качки, луні, журавлі, кулики, мартини, крячки,
жайворонки, щеврики, вівчарики, вівсянки та ін. Деякі влаштовують
плаваючі гнізда: пірникози, крячки. Іншу групу утворюють види, для яких
властиве гніздування в укриттях, наприклад у дуплах – гоголь, крутиголовка,
дятли, мухоловки, синиці, повзик та ін. або в норах – рибалочка, бджолоїдка
звичайна, ластівка берегова, кам’янки. Певні види гніздяться в обох типах
укриттів: сиворакша, шпак, польовий горобець.
За гніздовою поведінкою птахів розділяють на дві великі групи – на ті,
що гніздяться поодинокими парами, і ті, які утворюють гніздові колонії. До
першої групи належать більшість дрібних горобиних птахів, сови, голуби,
орли, канюки. Великі колонії на деревах утворюють граки і чаплі, на косах,
островах, плавах – мартини і крячки.
За характером живлення птахів розділяють на кілька трофічних груп.
Одні з них комахоїдні: серпокрильці, ластівки, щеврики, кобилочки,
вівчарики, золотомушки та ін.; другі – рослиноїдні (зокрема, зерноїдні): гуси,
казарки, качки, журавлі, в’юркові, вівсянки; інші – рибоїдні та м’ясоїдні:
гагари, баклани, чаплі, яструби, орли, канюки, соколи, мартини, сови.
Особливу категорію складають птахи-падальники: гриф чорний, сип
білоголовий, стерв’ятник. Для вигодовування пташенят більшість
рослиноїдних птахів використовують тваринний корм, зокрема комах. Є
всеїдні види – ворона сіра, крук, сорока, мартин жовтоногий та ін.
Велика кількість птахів належить до мисливських видів, на яких
дозволено полювання у встановлені строки: гуси, качки, погоничі, лиска,
курочка водяна, кулики, куріпка сіра, припутень, горлиця звичайна, фазан та
ін.
На сьогодні 67 видів птахів, які потребують особливої охорони,
включено до Червоної книги України, передбачено включення ще 20 видів до
її нового видання.
Розширення складу орнітофауни України можливе головним чином за
рахунок появи нових залітних видів птахів.
Тема № 3. Птахи заходу України
Неоднорідність видового складу птахів у різних районах заходу України
пояснюється характером їх ландшафтів, що змінюються з півночі на південь
у такій, послідовності: північні та центральні райони Волинської і Рівенської
областей лежать у поліській зоні, де переважають мішані ліси і лісистість

11. 3
Зміст
Передмова…………………………………………………………………….. 4
Розділ 1. Загальна характеристика світу пернатих……………………. 5
Тема № 1. Еволюційний розвиток птахів…………………………………... 5
Тема № 2. Орнітофауна України……………………………………………. 8
Тема № 3. Птахи заходу України.……………………………….….............. 10
Тема № 4. Орнітофауна Карпат…………………………………........... 12
Тема № 5. Рідкісні птахи червоного національного переліку України…... 28
Тема № 6. Вразливі червонокнижні птахи нашої фауни………………….. 34
Тема № 7. Українські назви показових птахів зоогеографічних регіонів
світу…………………………………………………………………………….. 39
Тема № 8. Пташині імена…………………………………………………….. 40
Розділ 2. Вікторини, екологічні ігри та кросворди …………………….. 46
2.1 Вікторини………………………………………………………………….. 46
2.2 Екологічні ігри…………………………………………………………….
2.3 Кросворди…………………………………………………………………..
49
50
Розділ 3. Екозупинки………………………………………………………... 51
Розділ 4. Загадки, лічилки, примовки та потішки про птахів………… 54
4.1Загадки……………………………………………………………………... 54
4.2 Лічилки…………………………………………………………………….. 58
4.3 Примовки………………………………………………………………….. 60
4.4 Потішки……………………………………………………………………. 60
Розділ 5. Народні пісні, вірші………………………………………………. 62
5.1 Народні пісні………………………………………………………………. 62
5.2 Вірші……………………………………………………………………….. 63
Розділ 6. Прислів’я і приказки, акровірші, скоромовки і
фізхвилинки…………………………………………………………………... 65
6.1 Прислів'я та приказки…………………………………………………….. 65
6.2 Акровірші………………………………………………………………….. 65
6.3 Скоромовки………………………………………………………………... 66
6.4 Фізхвилинки……………………………………………………………….. 66
Розділ 7. Народні прикмети………………………………………………… 68
Розділ 8. Довідник птахолюба……………………………………………... 69
Тема № 1. Особливості спостереження за птахами………………………… 69
Тема № 2. Міграції……………………………………………………………. 70
Післямова……………………………………………………………………… 73
Список використаних джерел………………………………………………... 75
Додатки………………………………………………………………………… 76

12. 12
більшість видів водоплавних і болотних птахів, деяка частина видів
прибережного або водно-болотного комплексу, звичайних на водоймах
Волинського Полісся і Середнього Придністров’я. Гірсько-карпатська
система є північно-східною і південно-західною межами поширення на
Україні багатьох видів і підвидів птахів (стінолаз, білозобий дрізд, гірський
щеврик та ін.).
До складу фауни птахів заходу України, крім осілих (таких, що
гніздяться), перелітних і зимуючих, належать залітні види (полярна гагара,
білощока казарка, полярна та яструбина сови, турпан, синьга, саджа,
фламінго, щур, тонкодзьоба кедрівка тощо). Зареєстровані на заході УРСР
зальотні види птахів належать до різних систематичних груп; вони залітають
у різні пори року і в різні роки.
Наприклад, масовий заліт звичайних садж спостерігався в 1863, 1888 і
1908 рр., зальоти звичайного фламінго − в 1935 і 1960 рр., а останній заліт
тонкодзьобих горіхівок − у 1969 р. Восени констатована поява кучерявих і
рожевих пеліканів, галагаза, огаря, степового орла та ін.; взимку − полярної
сови, лапландського подорожника, пуночки, чорного жайворонка; навесні −
звичайної саджі, каравайки, рожевого шлака, білочеревого стрижа.
Суттєво змінюється вигляд орнітофауни внаслідок господарської
діяльності людини (антропогенний фактор). Зникли цінні мисливсько-
промислові птахи (дрофа, стрепет, лебеді, сіра гуска, сірий журавель, деякі
кулики), а також великі хижаки (орли, сип, стерв’ятник). Скоротились ареали
рябчика, тетерева, великого кроншнепа. Зменшилась чисельність популяції
глухаря, сірої куріпки, перепела, багатьох голубів, голінастих, пастушків,
качок, хижих; з’явились деякі нові види − еврібіонти (кільчаста горлиця,
канареєчний в’юрок, дрізд-чикотень). Зміна авіфауни заходу УРСР
стосується не лише якісного, але й кількісного складу птахів. Змінюється
екологія деяких аборигенних видів в основному в напрямі синантропного
способу життя.
Тема № 4. Орнітофауна Карпат
В Українських Карпатах налічується 281 вид птахів – 80% орнітофауни
України. Переважають лісові види – дятли, синиці, дрозди, галки, зяблики,
щиглики, рябчики, вальдшнепи, яструби, орли, сови.
Різноманітні також птахи культурних ландшафтів. Степові і альпійські
елементи представлені слабо. Більша частина птахів (127 видів) гніздяться,
60 живуть осіло, 48 – перелітні, 38 – залітні, 8 – зимуючі. Поширені птахи
нерівномірно. Найбільш багатий і різноманітний світ птахів у передгірній
зоні і в долинах річок біля населених пунктів. Промислових птахів мало.

13. 13
Типові представники:
Беркут (Aquila chrysaetos).
Це великий (до 85-90 см і масою від 3-х до 6.5 кг), енергійний, рухливий
птах. Таксономічно вважається типовим
орлом. Має довгі та відносно вузькі крила,
потужні лапи з гострими кігтями. Самки
помітно більші за самців, але мають
однакове темно-буре забарвлення. Задня
частина голови та шиї забарвлені у
рудуватий колір. Молоді особини мають
світлий хвіст з темною смугою. Для виду
характерна суттєва морфологічна мінливість
в залежності від регіону походження.
Місця проживання. Вид поширений у
Євразії (від лісотундри до Кавказу),
Північно-Західній Африці, Північній
Америці. В Україні зустрічається в Карпатах, в Білорусі за даними 1986 р.
(В. Алешка), відмічена пара птахів у Вітебському районі. Однак, за останнє
десятиліття жодної гніздової пари не знайдено в Моги-льовській,
Гроднинській, Мінській областях. Покинув цей птах і територію
Прип'ятського заповідника.
Оселяються беркути звичайно в великих лісових масивах, на островах в
заболочених місцевостях. В Карпатах беркути гніздяться у важкодоступних
місцинах у горах. Гнізда беркутів можуть сягати діаметра 3-х і висоти 2-х
метрів. Зручні гнізда використовуються птахами багато років підряд, якщо
вони не відчувають загрози або негативного впливу оточуючого середовища.
Кожна пара може мати кілька запасних гнізд в межах кормових угідь. В
гнізді звичайно 1-2 яйця біло-кремового кольору (з'являються в квітні).
Насиджування триває півтора місяці.
Перші 30 днів після вилуплення орлята вкриті білим пухом. Протягом
наступного місяця їх тіло поступово вкривається пір'ям. Молоді птахи
набувають здатності літати вже в 75-80 денному віці, але перебувають під
опікою батьків протягом року до наступного періоду розмноження. Від року
до періоду статевого дозрівання молодь активно кочує. Дорослі сформовані
пари осілі. Беркут – типово моногамний птах.
Пари формуються на все життя. У природі беркути живляться крупними
та середніми за розмірами ссавцями – дикими козенятами та поросятами,
зайцями. З птахів полює за глухарями, тетеруками, рідше за різноманітними
водоплаваючими. Беркут шукає здобич здалеку і йде на ціль з великої віддалі
прямо, розвиваючи величезну швидкість. Набравши спочатку темп на махах
крил, він переходить на падаюче ковзання з притиснутими кінцями крил; в
цей момент в нього розгорнуте лише передпліччя. З свистом розсікаючи

14. 14
повітря, він стрімко летить на ціль, абсолютно прямо. В цей момент він
майже непомітний, оскільки площа його фігури в цей момент, якщо дивитися
спереду, робиться мінімальною. Доганяючи жертву, він виходить з піке,
ловлячи її кігтями.
Беркут охороняється повсюдно. В Україні вимагає особливої уваги та
охорони, занесений до Червоної Книги України, а також в реєстр МСОП.
Глушець (Tetrao urogallus)
Місця проживання.
Глушець – характерний меш-
канець хвойних лісів, причому
все його життя дуже тісно
зв'язане із хвойними. Хвоя
служить йому основним
джерелом корму в зимовий час,
ягідники, що ростуть під
покривом хвойних, особливо –
чорничники відіграють велику
роль у харчуванні влітку.
Перевагу глушці надають лісам
з різноманітною екологічною обстановкою, таким, де є галявини, гарі,
вирубки, болота.
Глушець – осілий птах, і рідко переміщується більш, ніж на 30
кілометрів, а багато птахів проводять усе своє життя, не залишаючи ділянки
радіусом 3 – 4 км. Улітку глушці літають дуже мало, більше вони
пересуваються пішки, але якщо злітають, те нерідко летять над лісом, вище
вершин дерев, тому що їхні великі розміри дозволяють їм не боятися
хижаків.
Самці-глушця важать 4-5 кг (рідко 5,5 кг) і по-справжньому красиві.
Чорна голова з бородою, червоні набряклі брови, зелений з металевим
відтінком зоб, сіро-струминкова шия, коричневі крила і величезний чорний
хвіст – такий зовнішній вигляд старого самця. Глухарка майже вдвічі менше
самця, важить близько 2 - 2,5 кг, має скромне захисне буровато-охристе
вбрання з чорними плямками.
Біологія розмноження. Глушець – типовий полігам із груповим
характером токування. Розмноження глушців – один з найцікавіших періодів
у його житті. Вже в лютому-березні в глухшців починається шлюбне
пожвавлення, коли самці починають демонструвати різні елементи свого
ритуалу. Це може відбуватися у будь-якому місці, самці розвертають хвіст і
розходжують один перед другим, залишаючи на снігу характерні ланцюжки
слідів зі звивистими лініями від кінчиків напіврозкритих крил – "креслення".
З початку квітня, коли в лісі починає танути сніг, уся токова активність
глушців зосереджена вже в дуже визначених, традиційних місцях – на

15. 15
токовищах, що, як правило, присвячені до прозорих спілих сосників,
звичайно по краях великих верхових боліт, і дуже постійні протягом багатьох
років і навіть десятиліть. На токовищах самці мають постійні ділянки, на
яких вони виконують свою незвичайну пісню. У розпал співу сюди
злітаються і самки. Самці починають співати на деревах, але в розпал періоду
токування, коли з'являються самки, вони спускаються на землю, де і
відбувається спарювання. Не всі самці, що прилетіли на токовище, співають,
деякі, звичайно дворічного віку, відсиджуються мовчки.
Прилітають на токовище самці з настанням темряви, а співають з ранку,
перед світанком. Пісня складається з двох частин – "текання", що складається
із серії тихих щигликів, і "точіння" – також тихих, чутних не далі 200 метрів,
глухих скреготливих звуків, що тривають 2 – 3 секунди. Під час другої
половини пісні завжди обережний глушець перестає реагувати на зовнішні
звуки, що і лягло в основу його назви. Коли встає сонце, спів поступово
затихає, і самці по черзі летять, щоб повернутися на наступний вечір. У
середньому токовища нараховують 5 – 7 півнів. Закінчується період
токування звичайно в першій декаді травня, але найбільше інтенсивне воно в
другій половині квітня.
У цей ж період самки починають будувати гнізда і відкладати яйця.
Гнізда розташовані на землі і звичайно біля країв токовищ. Кладка містить, у
середньому, 7-9 яєць рожевого кольору з численними дрібними темними
плямами. Насиджування розпочинається перед відкладанням останнього
яйця, звичайно це відбувається на початку травня. Режим і щільність
насиджування дуже індивідуальні і сильно варіюють, тому в різних самок
насиджування триває від 23 до 30
днів.
Пташенята глухшця ро-
стуть дуже швидко. У першу
чергу в них розвиваються махові
пера, і у віці 4-5 діб вони
починають перепурхувати, а
через тиждень уже можуть
злітати на висоту до одного
метра. Самки водять виводки в
укритих місцях, найчастіше – у
ялинниках по окраїнах верхо-вих
боліт, вирубок або гарів.
Терморегуляція маленьких пташенят дуже недосконала, самки їх часто
гріють. Дуже небезпечні для маленьких глушенят затяжні дощі і холодна
погода на початку червня.
У такий час мало комах, пташенята голодують і мерзнуть. Самки
бувають змушені їх постійно гріти, але пташенята при цьому недоїдають. У
подібну погоду їх гине особливо багато. Дуже небезпечно для них у цей час і

16. 16
занепокоєння. Розляканий виводок розлітається, і якщо злякані пташенята
швидко не зберуться знову навколо їхньої самки, що підкликає, то вони
можуть дуже незабаром змерзнути. З віку трьох тижнів цей небезпечний
період уже закінчується, і надалі смертність пташенят невисока.
З 80-го дня починається розпад виводків, коли поступово ідуть молоді
самці. Самки залишаються з матір'ю аж до глибокої осені, а потім
поєднуються з іншими такими ж виводками, утворити зграї самок, що
тримаються окремо від самців, і з'єднуються з ними тільки узимку. Самці
проводять літо, забираючись в найглухіші непролазні куточки лісу, що
заросли хвощами, папоротями й осоками, де вони линяють. Літають вони в
цей час дуже погано, тому що багато махових пер змінюються одночасно. На
наступний рік самки вже здатні розмножуватися, самці ж приступають до
розмноження лише на третьому році життя.
Зимовий період. Зима для глушців – відносно спокійний сезон. Місця їх
зимового проживання виявляються прив'язані до ділянок хвойного лісу,
оскільки хвоя є їм основним зимовим кормом. Глухарі поїдають хвою не з
будь-якого дерева, а надають перевагу хворим і пригніченим деревам з
поганим ростом. Самцю щодня треба близько 500 г, а самці – близько 300 г
хвої. Як і інші види тетерячих, у зимові морози глушці ночують у підсніжних
камерах. Пірнувши під сніг, вони можуть пройти кілька метрів під снігом,
перш ніж виберуть зручне місце для того, щоб улаштуватися на нічліг. Якщо
температура повітря вище 0 °С, то вони ночують прямо на снігу, найчастіше
під лапами ялин, або в кронах ялин і сосон. Небезпека для популяції глухарів
настає, коли настають зимові відлиги і періоди ожеледі, тоді птахи гинуть від
намокання оперення, або через неможливість вибратися з-під снігу. Узимку
глухарі активно годуються рано вранці і пізно ввечері, а удень відпочивають.
На півночі ареалу вони можуть у сильні морози залишатися під снігом кілька
днів, перечікуючи холодний період.
Рябчик (Bonasa bonasia)
Порівняно невеликий птах, масою 400-450 г. Оперення на спині сіре з
темними поперечними смугами, інколи
рудуватого відтінку. Горло в самця
чорне, в самки білувате, на животі пір'я
бурого кольору з світлим краєм, на голові
пір'я довші та стирчать, на хвості чорна
смуга шириною 1-3 см. Широко
поширений по всій лісовій зоні, за
винятком Камчатки. Живе в мішаних
лісах, надаючи перевагу ялинково-
вільшаним насадженням і молодим лісам
з добре розвиненим підліском.

17. 17
Літом і восени харчується горобиною, малиною, аґрусом, брусни-цею.
Взимку їсть бруньки та насіння вільхи, берези, навесні та на початку літа
– минулорічне насіння ли-стяних дерев. В безсніжний період ковтає невеликі
камінці, котрі потрібні для кращого подрібнення грубої твердої їжі в шлунку.
На відміну від інших тетеревоподібних, рябчики моногамні: з осені вони
об'єднуються в постійні пари. Шлюбний період починається в квітні, коли
розкриваються бруньки на вербі та вільсі, наприкінці квітня самка відкладає
в влаштоване на землі гніздо яйця (6-12 шт.) і висиджує їх 18-20 днів.
Пташенята вилуплюються в кінці травня – на початку червня. До кінця
серпня молоді рябчики по розмірах та оперенню мало чим відрізняються від
дорослих. Молоді рябчики часто гинуть в холодні дощові весни, багато
молодих птахів знищують хижаки.
Тетерук (Lyrurus tetrix)
Чи не найвідоміший представник сімейства тетерячих птахів. Самці
відрізняються синювато-чорним фарбуванням оперення, на якій різко
виділяються білі дзеркала на крилах і біле підхвістя. Самки сірувато-
коричневі, строкаті, також з білими дзеркалами на крилах. Ці птахи середніх
розмірів, маса самців у середньому 1,2-1,4 кг, самок - менше 1 кг. Тетерів
населяє степову і лісостепову зони Євразії від Британських островів на сході
до Сіхоте-Аліню. Це напівосілий птах, місцями робить незначні сезонні
кочівлі, більш регулярні в гірських районах. В деякі роки спостерігаються
масові переселення тетеревів, зв'язані, як видно, з неврожаєм кормів.
Тетерук – мешканець узлісь лісів і лісостепу. У гніздовий час він віддає
перевагу березовим лісам, що чергуються з хлібними полями, осичняки і
липняки по сусідству з великими вирубками і гарами, лісові узлісся і рідке
дрібнолісся з обов'язковою присутністю ягідників і сухих місць, необхідних
для пристрою гнізд, глухих високостовбурних лісів уникає.
На півдні ареалу під впливом оранки степів і зменшення лісів ареал його
скорочується, на півночі ж завдяки вирубці лісів займана територія
поступово розширюється.
Осілість у тетерука помітно менша, ніж у інших тетерячих. Якщо умови
існування сприятливі, то велика частина птахів живе протягом усього на
життя порівняно невеликій території, розміри якої перевищують звичайно 10
кв. км. Однак у випадку неврожаю зимових кормів (березових сережок) або
круп, надмірному збільшенні чисельності в якому-небудь районі, тетеруки
здатні робити масові переміщення, що часом приймають характер сезонних
міграцій.
Шлюбне пожвавлення в самців починається задовго до того, як на сонці
з'являться перші проталини. Своєрідна, що нагадує булькіт води, що
переливається, пісня тетерука, так зване бурмотання, буває чутна вже з
початку березня. Однак дійсне токування самців починається пізніше - у

18. 4
Передмова
Птахи – одні з найцікавіших створінь природи, які здавна приваблювали
людину своєю можливістю літати, барвами, поведінкою, винятковою
різноманітністю. Птахи (aves) – це теплокровні істоти, які дихають повітрям.
Нині у світі є понад 9 тис. видів птахів, що поділяються на 28 рядів, їхнє тіло
покрито пір'ям, голова маленька, має дзьоб, кістки порожнисті, є додаткові
повітряні мішки, що забезпечують їм так зване подвійне дихання; їхні
передні кінцівки перетворилися на крила.
Крила у птахів прикріплені до жорсткої грудної клітки із добре
розвиненими гребенями грудини. М'язи, які дозволяють птахам літати,
становлять майже 15% від їхньої загальної ваги. Птахи є єдиними (крім
кажанів) літаючими хребетними.
Усі птахи належать до класу яйцеродних. Первісні птахи, що жили
близько 140 мільйонів років тому, вже мали оперення. Багато видів птахів
з'явилися понад 70 млн. років тому. Більшість сучасних видів існують вже
40 млн. років.
Завдяки здібностям пристосовуватися до навколишнього середовища,
яка склалася у птахів у процесі еволюції, на земній кулі вони живуть майже
повсюди.
В Україні зареєстровано біля 400 видів птахів і 67 з них занесені до
національної Червоної книги. 17% наших птахів можуть зникнути на наших
очах. А це вже наша спадщина і нам її берегти.

19. 19
до найближчих беріз, потім швидко набивають там свої зоби і знову
зариваються під сніг.
Тетерук – рослиноїдний птах; тваринні корми споживаються
пташенятами в ранньому віці, у дорослих вони мають невелике значення.
Набір кормів значний: у кормовому раціоні є 80 видів рослин і 30 видів
тварин. Особливо різноманітний він у весняно-літній період. У цей час у
найбільшій кількості поїдаються листи, бутони, квіти, насіння багатьох
трав'янистих і чагарникових рослин. Узимку птахи вживають переважно
бруньки, сережки берези, вільхи, верби, осики, ягоди ялівця, а також
шишечки соснової "озимини". Пташенята в перший тиждень харчуються
майже винятково тваринами: павуками, жуками, гусеницями, клопами,
цикадами, комарами, мухами і т. д., а пізніше переходять на рослинні корми.
У природі в тетерука досить багато ворогів, серед яких особливої уваги
заслуговує яструб-тетеревятник і лисиця. Узимку ланцюжки лисячих слідів
тягнуться, як правило, тими місцями, де особливо охоче ночують тетеруки.
Однак основний вплив на чисельність птахів робить погода того часу, коли
відбувається масове вилуплення пташенят.
Останнім часом чисельність тетеревів випробувала сильне скорочення
під дією різного роду антропогенних факторів. Особливо згубними для
птахів виявилися гранульовані добрива й інша с/г хімія, а також лінії
електропередач. Усе це привело до того, що з промислового виду тетерев
перетворився в порівняно нечисленного птаха, полювання на якого
заборонена у всіх районах.
Лелека чорний (Ciconia nigra L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 3 кг, розмах крил – 185-205 см.
Забарвлення чорне із зеленим і пурпурно-металічним блиском, тільки груди,
черево, низ хвоста і пахові пера (останні
видно в польоті) білі. Шкіра довкола
ока гола. Вуздечка, дзьоб та ноги
яскраво-червоні, у молодих – оливково-
бурі.
Біотоп: старі ліси поблизу боліт та
річок, переважно далеко від людських
осель.
Особливості біології: дуже
обережний птах; мігрує зграями, іноді –
разом з білими лелеками і хижими
птахами. Прилітає в квітні. Гніздо
мостить високо на дереві, в глухому, малолюдному місці. Кладка з 3-5 білих
яєць, із зеленувато-бурим відтінком, у травні. Через місяць вилуплюються
пташенята, які вже через 2 місяці залишають гніздо. Відлітає у вересні.
Живиться жабами, ящірками, комахами.

20. 20
Звуки: у гнізді подає крики «че-лі» абр «Чи-лін». Дорослий зрідка
неголосно тріщить, молодий – пищить. Дзьобом клацає значно рідше і
тихіше, ніж білий лелека.
Вид занесений до Червоної книги України.
Підорлик малий (Aguila pomarina Ch. L., Brehm.)
Зовнішній вигляд: забарвлення оперення буре, маса тіла – 1,2-1,6 кг;
розмах крил – 134-160 см. Ноги жовті. Молодий підорлик на потилиці має
вохристу пляму.
Біотоп: старі ліси.
Особливості біології: політ
дуже різноманітний і майстерний;
довго ширяє, часто використовує
активний політ. Прилітає на початку
квітня. Гнізда роблять із сучків, гілок
(іноді гілки з листям) на високих
деревах. Використовують гнізда
кілька років підряд. Іноді займають
гнізда інших птахів. Кладка з двох
білих із сірим та бурими плямами
яєць, наприкінці квітня на початку
травня. Насиджує переважно самка,
42-44 дні. Приблизно через 1,5 місяці вилуплюються пташенята. Пташенята
залишаються в гнізді трохи більше 2-х місяців. Відлітають на зимівлю в кінці
вересня. Живиться дрібними гризунами, жабам, птахами.
Звуки: крик, який можна передати складами «к’юк-к’юк», іноді «кльок-
кльок-кльок».
Вид занесений до Червоної книги України.
Жовна чорна (Dryocopus martius L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 250-320 г; розмах крил 64-68 см. Самець
чорний, зі слабким металічним
блиском; на лобі, тім’ї і потилиці
червона «шапочка»; хвіст
цупкий, загострений; дзьоб
жовтувато-білий; ноги темно-
сірі; райдужна оболонка ока
білувати. У самки червона тільки
потилиця, але оперення з
буроватим відтінком; червона
шапочка на голові з дріб-ним
чорним перами. У молодого
птаха оперення буровате, не

21. 21
блискуче. Пляма на голові блідо-червона.
Біотоп: старі листяні, мішані та хвойні ліси.
Особливості біології: гнізда будують в дуплі, яке видовбують самі,
частіше в соснах на значній висоті. Розміри дупла великі. Потім ці дупла
використовуються іншими дуплогніздими птахами, а також білками, сонями,
кажанами та іншими тваринами. Кладка з 3-5 білих яєць, у квітні. Пташенята
залишаються в гнізді близько місяця, вилітають у червні. Живиться
виключно комахами, яких видовбують з-під кори і в деревині. Сухі стовбури
і гілки можуть повністю оголювати. В складі їжі переважають короїди, вусачі
(личинки й дорослі форми) мурашки, яких дістають з мурашників. Узимку
часто живляться насінням хвойних, видовбуючи його із шишок.
Звуки: часто подає крики «трі-трі-трі» або «крііі».
Дятел трипалий (Picoides tridactylus L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – біля 65 г, розмах крил – 32-35 см. Дорослий
самець зверху чорний, з білою смужкою вздовж спини і білими плямами.
Зверху на голові жовта «шапочка».
На щоках білі плями. Від ока на шию
проходить широка чорна смуга.
Забарвлення внизу тіла біле, з
чорним повздовжніми і поперечними
плямами. У самки таке саме
забарвлення, але на голові немає
жовтої «шапочки». У молодого птаха
чорні пера в оперенні буруваті,
тьмяні. Забарвлення внизу тіла
бурувато-жовте, з темними плямами.
Ноги трипалі.
Біотоп: старі хвойні ліси з перевагою ялини.
Особливості біології: гнізда влаштовують у дуплах. Кладка з 3-5 білих
яєць, у кінці квітня-травні. Живиться деревними комахами, переважно
личинками короїдів, мурашками, ягодами, насінням. Найбільш обережний і
мовчазний з усіх дятлів.
Звуки: різкий односкладовий крик «кек». В період розмноження
характерне стрекотіння і своєрідний протяжний крик.
Жайворонок лісовий (Lullula arborea L.)
Зовнішній вигляд: невеликий птах, не більший за горобця; маса тіла – 24-
36 г. Дорослий птах зверху сіро-бурий, з чорними рисками; «брови» білуваті,
сходяться на потилиці; низ білуватий, воло і боки тулуба з жовтувато-
вохристим відтінком і чорними рисками; верхні покривні пера першорядних
махових чорні, з білою верхівкою і білою основою; махові пера темно-бурі;
центральні стернові пера бурі, інші стернові пера темніші, з білими плямами

22. 22
на верхівці; дзьоб і ноги бурі. У молодого птаха, який подібний до дорослого,
пера верху з білою верхівкою;
на волі темні плями.
Біотоп: лісові галявини та
узлісся.
Особливості біології: на
місце гніздування прилітає в
березні. Гнізда в ямці, на землі,
на лісових галявинах, зрубах,
старих дорогах. Кладка з 4-6
плямистих, сіро-буруватих яєць,
у середині квітня (перша
кладка) та в червні (друга
кладка). Насиджує самка 13-15
днів. Пташенята стають дорослими через 14-15 днів. Живиться комахами, а в
кінці літа і восени ще насінням різних трав’янистих рослин. Лякливий; співає
переважно високо в повітрі. Часто сідає на верхів’ї дерев.
Звуки: пісня – тривале «юлі-юл-юлюлію-лю»; поклик – тихе свистові
«тліві-твілі» або ще слабше «тітлі-юіт».
Плиска гірська (Motacilla cinerea Tunst.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 17-21 г. У дорослого самця верх тіла сірий,
крім жовтувато-зеленого попереку і надхвістя. На шиї з боків від дзьоба –
білі смужки, над оком білі «брови». Горло і воло чорні, зі світлими плямками.
Груди, черево й підхвістя жовті, на крилі біле «дзеркальце». У зимовому
оперенні горло і груди білі, з жовтуватим відтінком, нижня частина грудей
брудно-жовта. У дорослих самок горло, воло й груди білі, з буруватими
плямками по боках. Низ тіла брудно-жовтий. У молодого птаха оперення
менш яскраве, жовті частини оперення мають рудуватий відтінок.
Біотоп: гірські потоки, річки і озера; взимку трапляється на водоймах
рівнин.
Особливості біології: прилітає у
квітні. Гнізда робить на землі серед
каміння, в щілинах скель, будівель із
соломи, маленьких паличок. Вимощує
вовною, кінським волосом. Кладка з 5-6
жовтих, з дрібними темними плямками,
у квітні. Насиджують обидва птахи, 12-
14 днів. Пташенят залишаються в гнізді
12-13 днів. Відлітає в жовтні. Живиться комахами та іншими безхребетними,
яких ловлять по берегах річок, струмків, на землі, іноді в повітрі. Тримається
поодинці та парами.
Звуки: пісня –коротке щебетання; поклик – голосне «ціл-ліп».

23. 23
Пугач (Bubo bubo L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 1,5 - 4,2 кг; розмах крил – 160-188 см.
Дорослий самець зверху темно-рудий або темно-вохристий, з чорними
поздовжніми і поперечними смугами. На голові темно-бурі, зі світлими
краями великі «вушка». Нижня частина тіла білувата або жовтувата, з чорно-
бурими повздовжніми плямами і темними
поперечними смугами. Самка трохи темніша. Молодий
птах у пуховому оперенні білий, у перехідному –
білувато-жовті з темними смугами.
Біотоп: старі ліси з густим підліском, байраки,
долини річок.
Особливості біології: гніздиться просто на землі:
в ямці, під корчем, пеньком, поваленим деревом.
Кладка з 2-3 білих кулястих яйця, в кінці березня – на
початку квітня. Через 5 тижнів вилуплюються
пташенята, які ще не навчившись літати, покидають
гніздо. Живиться зайцями, ховрахами, білками, тетеруками, орябками,
качками. Полюють уночі. На землі чи на дереві пугач сидить прямо. Політ
повільний, хвилеподібний (низько над землею). В польоті крила довгі і
широкі, а хвіст середньої довжини.
Звуки: протягом періоду розмноження самець подає басовите «угу», у
самки – своєрідний крик «кве-ек».
Вид занесений до Червоної книги України.
Сичик-горобець (Glaucidium passerinum L.)
Зовнішній вигляд: сова маленьких розмірів; маса тіла – 55-80 г; розмах
крил – 34-36 см. У дорослого птаха забарвлення верху тіла буровато-сіре, з
білувати плямками. Низ тіла білий, з бурими повздовжніми плямами. На
хвості 5 білих поперечних смуг. Пальці оперені до кігтів. Молодий птах у
перехідному вбранні сірувато-бурий, з білими
плямами.
Біотоп: великі старі хвойні та мішані ліси.
Особливості біології: птах швидкий і рухливий.
Гнізда мостить в дуплах. Кладка з 4-6 білих яєць, у
квітні. Через 4 тижні вилуплюють пташенята. Політ
хвилеподібний; на відкритих місцях використовує
пірнаючий політ. Полюбляє сидіти на верхівках дерев;
сидячи, часто посмикує хвостом. Людину підпускає на
близьку відстань. Активний і вдень, і вночі. Живиться
гризунами та дрібними птахами.
Звуки: закличний крик – свист «п’ю», який
ритмічно повторюється; шлюбна пісня – мелодійні та
різноманітні флейтові трелі: «тют-тю-тю».

24. 24
Припутень (Columba palumbus L.)
Зовнішній вигляд: птах трохи більший за звичайного голуба. Маса тіла –
0,4-0,6 кг; розмах крил – 75-80 см. У дорослого птаха верхня частина тіла
сіра або темно-сіра. Тіло з боків і шия зверху із зеленим і пурпурово-
металічним блиском. На шиї з боків і на крилах є великі яскраві білі плями.
Воло і груди з рожевуватим
відтінком. На хвості темна
перед верхівкова смуга. Дзьоб
червоний з жовтим кінчиком.
Молодий птах білувати, без
блиску і білих плям на шиї.
Біотоп: улюблені місця
перебування – ділянки старого
мішаного або листяного лісу,
рідше густі хвойні ліси. Іноді
гніздяться в садах, парках.
Особливості біології: прилітає в кінці березня – на початку квітня.
Гніздо робить на дереві, кущах, іноді зовсім низько від землі. Часто
гніздяться біля населених пунктів, токуючи, шумно плескає крилами,
утворює великі зграї. Це споруди з гілочок, які просвічуються наскрізь, так
що знизу видно яйця або пташенят. Кладка з 2-х білих яєць, наприкінці
квітня. Через три тижні вилуплюються пташенята, які ще через 3 тижні
залишають гніздо. За літо може бути дві кладки. Відлітає у жовтні. Живиться
насінням деревних порід, зерном, насінням культурних рослин.
Звуки: голосне «гуу-гу-гу».
Ластівка сільська (Hirundo rustica L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 20-35 г. У дорослого птаха забарвлення
верхньої частини тіла чорна, із синім металічним блиском. Лоб і горло руді,
на волі поперечна смуга. Низ тіла білий, з жовтуватим відтінком. Крайня
пара стернових пер дуже видовжена, завдяки чому хвіст має глибоку виїмку.
У самки ці пера коротші, ніж у
самця. У молодого птаха
забарвлення верху тіла без блиску.
Руді частини оперення бліді
(жовтуваті).
Біотоп: гніздиться виключно
у сільських населених пунктах,
стайнях, хлівах, де є свійська
худоба.
Особливості біології: на місця
гніздування прилітає у середині квітня. Гнізда у вигляді глибоких кошиків
будує попід стелями і на стінах будівель з вологого грунту, змоченого

25. 25
власною слиною, скріплює його кінським волосом тощо. Зсередини гніздо
вимощує пір’ям, м’якою травою. На рік буває дві кладки з 4-6 білих з
плямками яєць, у середині травня – в кінці червня. Насиджує самка, 13-16
днів. Пташенята залишаються в гнізді 20-22 дні. Відлітає на зимівлю у
вересні-жовтні. У польоті відрізняється від інших ластівок довгим хвостом.
Полює на комах на льоту. І в польоті, і сидячі на будівлях, щебечуть.
Живиться переважно літаючими комахами: двокрилими, жуками,
метеликами, бабками. У погану погоду збирає комах і павуків на стінах і
дахах будівель. Воду п’є також іноді на льоту. Людини не боїться, підпускає
її дуже близько до себе.
Звуки: в шлюбний період – коротенька тріскотлива пісенька. В інші пори
року або коли дуже налякає подає коротенький пронизливий крик – «ді-біст»
або «тіі-віт».
Зозуля звичайна (Cuculus canorus L.)
Зовнішній вигляд: невеликий птах. Маса тіла – 90-120 г; розмах крил –
55-65 см. Самець зверху темно-сірий, голова і крила мають бурий відтінок.
Горло і груди у верхній частині
сірі, черево біле, з темними
поперечним смугами. Самки
двох типів забарвлення: сірі, з
помітним рудуватим відтінком
верхньої частини тіла і з
темними смугами на волі або
іржаво-руді зверху, з темним
поперечним візерунком. У
молодого птаха верх тіла
темно-бурий, з рудуватими
смугами і білими плямками.
Горло і воло темно-бурі, з жовтуватими смужками.
Біотоп: різноманітні місцевості, де є деревні насадження або очеретяні
зарості в заплавинах річок, по берегах боліт, озер, водосховищ.
Особливості біології: прилітає в кінці квітня – на початку травня, коли
вже дерева вкриваються листям. Самці майже відразу починають «кувати».
Літаючи понад кущами, очеретяними заростями, в лісі зозуля помічає гнізда
маленьких пташок і підкидає туди по одному яйцю. Яйця зозулі порівняно з
розміром птаха дуже маленькі, майже не відрізняються за розмірами від яєць
господаря гнізда. Отже, яйце зозулі залишається лежати в гнізді не
поміченими. Розвиток пташеняти в яйці зозулі проходить скоріше, ніж у
горобиних птахів (11-12 днів), тому її пташенята з’являється на світ раніше.
Через кілька годин пташеня починає викидати з гнізда всі зайві предмети.
Підлазить під яйце пташки-господаря, закочує яйце на спину, потім
випростовується і виштовхує його. Так пташенята зозулі викидає всі яйця.

26. 26
Буває, що яйце а іноді голе пташеня, лежить під гніздом, а батьки його не
помічають. Воно залишається у гнізді 20 днів, але і після цього «названі»
батьки годують його ще місяць – півтора. Найчастіше в умовах України
зозуля підкидає яйця у гнізда вільшанок, горихвісток, очеретянок,
кропив’янок, щевриків. Відлітає у серпні – першій половині вересня.
Живиться комахами, в тому числі, волохатою гусінню шовкопрядів, яких не
їдять інші птахи.
Звуки: «ку-ку-ку-ку» самців і «паль-паль-паль» самок.
Дрізд-омелюх (Turdus viscivorus L.)
Зовнішній вигляд: найбільший з дроздів фауни України.
Маса тіла – 125 г. Дорослий птах
зверху сірувато-бурий, надхвістя
рудувате, низ тіла жовтувато-
білий, з темними плямами.
Молодий птах зверху рудувато-
бурий, зі світлими і темними
плямками.
Біотоп: хвойні або мішані
ліси, частіше поблизу галявин, на
узліссі або на просіці.
Особливості біології: на
місці гніздування прилітає на
початку квітня. Гнізда з паличок,
сухих стебел трав, моху на деревах, у розвилці гілок. Кладка з 4-5
зеленуватих, з червонувато-бурими крапками яєць, двічі за сезон – в квітні й
червні. Насиджує переважно самка, 12-14 днів. Пташенята починають літати
через 19-20 днів. Осінній відліт спостерігається у вересні-жовтні. Живиться
комахами, черв’яками та іншим безхребетними, восени і взимку ягодами, в
тому числі ягодами паразитичної рослини омели, за що дістала українську
назву. Тримається зграйками, гніздиться окремими парами, зрідка
невеликими колоніями.
Звуки: пісня – флейтові трелі; поклик – глухуватий хрип «шперр»,
«хррр», або гучніше «ккі-ккі», або протяжливе «зііі».
Синиця велика (Parus major L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – до 22 г. У дорослого птаха голова зверху
чорна, блискуча, спина жовтувато-зелена, надхвістя сіре. На потилиці біла
пляма, низ тіла жовтий, із зеленуватим відтінком, горло і воло чорні,
посередині грудей ічерева чорна смуга. Молодий птах забарвлений пізніше.
Чорне оперення без блиску, бурувате, низ тіла блідо-жовтий.
Біотоп: ліси, парки, сади, штучна насадження, всюди де є дуплисті
дерева.

27. 27
Особливості біології: дуже жвавий птах гнізда робить з корінців, стебел
трав, моху у дуплах дерев, щілинах будівель, під корінням дерев, у
найнесподіваніших місцях, вимощує
їх кінським волосом, пір’ям,
шерстю. Кладка з 10-14 білих з
червонувато-коричневими
плямками яєць, двічі за сезон – у
середині-кінці квітня і в червні.
Насиджує самка, 13-15 днів.
Пташенята залишаються в гнізді 15-
20 днів. Після закінчення гніздового
періоду збирається у маленькі зграї з іншими видами синиць, повзиками і
веде кочовий спосіб життя. Весь час літає з дерева на дерево, шукаючи їжу.
Живиться переважно комахами, їхніми яйцями, лялечками, гусінню. У кінці
літа, восени і взимку охоче споживає рослинну їжу – насіння, ягоди тощо.
Може їсти м'ясо, падло, різні відходи. Людину підпускає зовсім близько.
Звуки: дзвінка трель «тіті-тю», «тіті-тю», часто подає характерні крики
«тінь-тінь» або «сі-тюїть».
Щеврик гірський (Anthus spinoletta L.)
Зовнішній вигляд: маса тіла – 19-27 г. У дорослого птаха в
шлюбном вбранні верх сірий;
спина і верхні покривні пера
крил з оливковим відтінком і
невиразною темною стро-
катістю; «брови» білуваті;
поперек і надхвістя однотонно
оливково-бурі; низ білий, з
вохристо-рожевим відтінком
на волі та незначними
темними пля-мами на боках
тулуба; махові пера бурі;
центральні стернові пера оливково-бурі, крайні – білі, інші – темно-бурі;
дзьоб темно-бурий; ноги бурі, кіготь заднього пальця короткий. У
позашлюбному оперенні весь верх оливково-сірий; на волі і боках тулуба
бура строкатість; основа дзьоба жовтувата; вохристо-рожевого відтінку на
волі і грудях нема. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному
оперенні, але зверху бурі ший; низ плямистий.
Біотоп: альпійську луки та полонини в смузі криволісся, взимку часом
тримається на рівнинах поблизу прісних водойм.
Особливості біології: прилітає в квітні. Гнізда роблять серед каміння, на
землі. Кладка з 4-5 яєць, у першій половині травня. Відлітають у вересні-