1

«Військово-технічне співробітництво України з
країнами НАТО та ЄС: кроки назустріч»
Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння
Офіс зв’язку НАТО в Україні
Національний інститут стратегічних досліджень
2015
(Виступи під час міжнародної конференції у Києві, 16 квітня 2015 року)

Україна має усі можливості для ВТС із
Заходом
Співробітництво між Україною та держа-
вами НАТО та ЄС в оборонній сфері має
значні перспективи
Нові умови ВТС з Україною привабливі для
компаній країн НАТО та ЄС
Шляхи зміцнення військово-технічного
співробітництва Україна та НАТО
для підвищення обороноздатності України
Україна прагне до здійснення спільних з
західними країнами замовлень з
розробки озброєння
Проблеми та шляхи запровадження
офсетних схем у галузі ВТС
зміст
4
7
9
18
23
27

Пріоритетом військового співробітництва
з країнами НАТО та ЄС є підвищення
оперативних спроможностей ЗСУ
Необхідно об’єднати зусилля приватних та
державних компаній оборонного сектору
України
Державно-приватне партнерство стає
викликом часу для оборонно-
промислового сектору України
10 практичних рекомендацій для
реформування оборонної промисловості
України
Співробітництво України з НАТО: актуаль-
ність посилення інституалізації, формату
та менеджменту
31
36
40
44
48

новій Стратегії націо-
нальної безпеки України
цілком чітко виписані
напрями реформування
в цілому сектора оборони і безпеки, у
тому числі, вагомий розділ присвяче-
но тому, що нам необхідно зробити з
оборонно-промисловим комплексом
(ОПК).
Україна на сьогодні перебуває у
цейтноті – і в просторі, і в часі – з точ-
ки зору захисту своєї незалежності. І
для України в цьому плані вкрай важ-
ливим є максимально ефективне ви-
користання всіх наявних можливостей
для створення тих зразків озброєнь і
військової техніки (ОВТ), які могли б
протистояти тому, що має російська
армія на сході нашої країни. Тому, ро-
бота з країнами НАТО, з їх оборонни-
ми компаніями може стати дуже сер-
йозним імпульсом, що допоможе нам
у короткий термін вирішити цілий ряд
завдань національного ОПК.
Стосовно ОПК хотів би всім на-
гадати, що за радянських часів Укра-
їна була однією з країн в Європі й
навіть у світі, яка виробляла най-
різноманітніші й досить ефектив-
ні системи озброєнь. Три напрями
були на рівні світових стандартів, а
саме: стратегічні ракетні комплекси
(основа у м. Дніпропетровськ), бро-
нетанкова промисловість у Харкові
і кораблебудування в Миколаєві. Це
були закінчені цикли виробництва,
які давали Радянському Союзу зраз-
ки озброєння, з якими рахувалися
в усьому світі. Паралельно в Україні
функціонували серйозні конструк-
торські бюро і центри, які займалися
розробкою і виробництвом радіотех-
нічної техніки, систем радіолокації,
засобів зв’язку, управління.
Після здобуття Україною неза-
лежності вказані три ключові галузі,
особливо ракетно-космічна і кора-
блебудування, фактично опинили-
Україна має усі можливості для ВТС із
Заходом
Володимир Горбулін,
директор Національного інституту стратегічних досліджень,
перший віце-президент Національної академії наук України,
академік
У

5Військово-технічне співробітництво України з
країнами НАТО: кроки назустріч
ся у важкому становищі, оскільки,
в тому числі, із об’єктивних причин
зникли ті величезні військові замов-
лення, що мали підприємства галу-
зей за СРСР.
В той же час, показово, що значна
частина конструкторських бюро, які
займалися радіолокаційними і раді-
отехнічними системами, засобами
зв’язку, трансформувалися у при-
ватні підприємства, за рахунок яких
сьогодні Україна в змозі вирішувати
широкий спектр завдань з цілевка-
зання, визначен-
ня характеристик
систем озброєнь,
задіяних проти-
вником на сході
України. Сьогодні
ці питання ви-
рішуються прак-
тично приватни-
ми компаніями. І
сьогодні ключо-
вим питанням є організація роботи
таким чином (за координації з Гене-
ральним штабом і Міноборони), щоб
національні приватні підприємства
були серйозно представлені в дер-
жавному оборонному замовленні. Це
завдання, насамперед, політичне.
Як людина, що свого часу мала
певне відношення до формування
оборонного замовлення, можу за-
свідчити, що в минулому році і в
меншій мірі цього року лише незна-
чна частка оборонного приватного
сектору – підприємств, які, на мій по-
гляд, виготовляють продукцію з ви-
сокими тактико-технічними харак-
теристиками, – знайшла своє місце в
державному оборонному замовленні.
Дана теза наводиться не для критики
дій влади, а з точки зору доцільності
максимально ефективного викорис-
тання наявного технологічного по-
тенціалу, плюс технологічного запа-
су, який Україна може нарощувати і
нарощувати.
Це нарощування стане ще швид-
шим і ефективнішим, якщо ми зна-
йдемо спільну мову
з країнами НАТО
за нашими проек-
тами.
Взагалі стосун-
ки між Україною і
державами Альян-
су у різні часи на-
гадують відливи і
приливи. Дійсно,
ще в 1998 році ми
вийшли на дуже серйозний, як мені
тоді здавалося, крок з розробки вій-
ськово-транспортного літака Ан-70.
Нас тоді підтримували і концерн
EADS, і, приміром, міністерство обо-
рони ФРН. Причиною того, що проект
не пішов, стала якраз не позиція країн
НАТО, а позиція Росії, яка фактично
зірвала цей контракт, не побажавши
надати країнам НАТО певні замовлен-
ня в рамках проекту Ан-70.
Відсутність реалізації інших пер-
спективних контрактів, які намічали-
ся і зі Швецією, і з Польщею, лежить
Cьогодні ключовим
питанням є організація
роботи таким чином (за
координації з Генеральним
штабом і Міноборони), щоб
національні приватні
підприємства були серйозно
представлені в державному
оборонному замовленні

6 Україна має усі можливості для ВТС із
Заходом
у площині відсутності достатньої по-
літичної волі людей, які в той момент
керували державою. Саме це не дало
змоги вийти на серйозний рівень
військово-технічної співпраці, а не
задовольнятися незначними разови-
ми ситуативними контрактами.
Звичайно, в нас є проблеми. Ми
серйозно пригальмували в питаннях
стандартизації при переході на пара-
метри і норми, які використовують-
ся в системах озброєнь країн НАТО.
Наше законодавство поки не дає
можливості зво-
дити в єдиний пул
приватні і держав-
ні підприємства.
Добре відомо, що
на Заході основні
розробники і ви-
робники систем озброєнь – це все ж
таки приватні великі компанії. Важ-
ливо, що зараз в цьому плані в нас
намітився певний прорив, щонай-
менше, у бажаннях змінити ситуацію
на краще. Переконаний, ми маємо всі
для цього можливості.
Так, сьогодні до України прояв-
ляє інтерес така компанія як Lockheed
Martin, з якою ми все життя були кон-
курентами. Я свого часу представляв
КБ «Південне» і мав пряме відношен-
ня до розробки систем SS-18 і SS-24 –
стратегічних ракетних комплексів,
які до цих пір справедливо вважа-
ються найкращими у світі. Чому б
нам зараз не налагодити контакти із
Lockheed Martin – такі, як наприклад,
вже має КБ «Південне» у космічній
тематиці за проектом Antares.
Україна має потенціал. І це не
лише висококваліфіковані про-
грамісти, які сьогодні працюють
в усьому світі. Сьогодні життя нас
змушує на багато рече й погляну-
ти під іншим кутом. Треба пере-
стати вважати себе «великими»,
однак пам’ятати,
що ми гідні сер-
йозного військо-
в о - т е х н і ч н о г о
співробітництва
на будь-якому
м і ж на р од ном у
рівні. Переконаний, що і Прези-
дент, і Рада національної безпеки і
оборони в цьому плані налаштова-
ні дуже конструктивно. Думаю, що
намічені сьогодні спільні програми
запрацюють після затвердження
Стратегії національної безпеки, Во-
єнної доктрини, відповідної про-
грами реформування оборонного
комплексу.
Окрема подяка Офісу зв’язку
НАТО і Центру досліджень армії,
конверсії і роззброєння за підтрим-
ку і сприяння у цьому процесі.
Наше законодавство поки не
дає можливості зводити в
єдиний пул приватні і
державні підприємства

к директор Офісу
зв’язку НАТО в Укра-
їні, я хотів би під-
креслити, що новий
раунд обговорення перспектив
військово-технічного співробітни-
цтва України з країнами-членами
НАТО і ЄС є продовженням наших
зусиль, спрямованих на підтримку
оборонно-промислового комплексу
України. У вересні минулого року
Офіс ініціював міжнародну конфе-
ренцію «Оборонна промисловість
України» під час міжнародної ви-
ставки озброєнь MSPO 2014. Ми
прагнемо відкривати нові можли-
вості для українських підприємств
презентувати потенціал оборонної
промисловості України на міжна-
родному рівні.
Безумовно, реформа оборонно-
промислового комплексу України
є одним з ключових елементів роз-
будови сектору безпеки і оборо-
ни України. Ми вітаємо зусилля
українського уряду, спрямовані на
забезпечення розвитку оборонних
підприємств у надзвичайно склад-
них умовах гібридної війни.
Зокрема, хотілося б відзначити,
що на початку квітня представники
НАТО, спільно з експертами Дер-
жавного концерну «Укробонопром»
та Міноборони України розробили
«Дорожню карту реформування
системи стандартизації в оборон-
ній сфері на 2015-2018 рр.» Вона
передбачає поступовий перехід на
євроатлантичні стандарти у сфері
виробництва озброєнь та військо-
вої техніки.
Ми прагнемо максимально ви-
користати потенціал Робочої групи
Україна-НАТО з питань військово-
Співробітництво між Україною та
державами НАТО та ЄС в оборонній сфері
має значні перспективи
Марчін Кожієл,
директор Офісу зв’язку НАТО в Україні
Я

8 Співробітництво між Україною та державами НАТО та ЄС
в оборонній сфері має значні перспективи
технічного співробітництва, щоб
підтримати Україну в цей нелегкий
час. Багатьом аспектам, які стосу-
ються реформування оборонної
промисловості України, буде при-
ділено увагу в
рамках реалізації
практичних про-
ектів Трастових
Фондів НАТО. З
огляду на це, ми
вітаємо рішен-
ня Кабінету Мі-
ністрів України
щодо схвален-
ня та надання дозволу главі Місії
України при НАТО на підписання
Угоди про співробітництво у сфері
підтримки між українським Уря-
дом та Агенцією НАТО з підтрим-
ки та постачання.
Також хотів би щиро подяку-
вати нашим українським партне-
рам – Національному інституту
стратегічних до-
сліджень та Цен-
тру досліджень
армії, конверсії
та роззброєння.
Завдяки зусил-
лям цих органі-
зацій нам вда-
лося зібрати для
спільної роботи
дійсно компетентних фахівців,
провідних представників офіцій-
них інститутів та оборонних під-
приємств.
Багатьом аспектам, які
стосуються реформування
оборонної промисловості
України, буде приділено
увагу в рамках реалізації
практичних проектів
Трастових Фондів НАТО

Нові умови ВТС з Україною привабливі
для компаній країн НАТО та ЄС
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння
У
країна має більш ніж
15-річний досвід вій-
ськово-технічного спів-
робітництва(ВТС)зкра-
їнами-членами НАТО та
ЄС. На жаль, наполегливе небажан-
ня України пере-
озброювати свою
армію і, певною
мірою, нездатність
грати за західними
правилами уне-
можливило висо-
кий рівень ВТС між сторонами. Та й
західні оборонні компанії (ЗОК) з їх
традиціями не дуже виявляли готов-
ність до гнучкої військово-технічної
політики відносно України.
Уроки першого етапу
Традиційна орієнтація україн-
ської влади на розвиток експорту
озброєнь і військової техніки (ОВТ)
дозволила зберегти частину оборон-
ної промисловості та навіть розви-
нути низку конструкторських шкіл.
При чому деякі – з нуля, як із ви-
робництвом бронетранспортерів або
створенням сучасних систем захисту
для бронетехніки.
Перші спроби ВТС із ЗОК по-
чалися ще у 90-х
роках ХХ століт-
тя. Деякі проекти
були технологічно
досить вдалими.
Наприклад, спіль-
ний українсько-
французько-чеський проект модер-
нізації танка Т-72 (до рівня Т-72АГ),
призначений для третіх країн. На
жаль, спроба просування на європей-
ський ринок АН-70 як прототипу-
платформи для перспективного вій-
ськово-транспортного літака країн
НАТО, виявилася не результативною.
Проте, незважаючи на наявні
проблеми, Україні вдавалося здій-
снювати як прямі постачання ОВТ,
так і створювати спільні проекти.
Рівень деяких проектів
довів здатність України
реалізовувати амбітні
завдання на високому рівні
якості і результативності.

10 Нові умови ВТС з Україною привабливі для компаній
країн НАТО та ЄС
Так, українська продукція і техно-
логії поступово потрапили до Греції
(десантний корабель повітряній по-
душці типа «Зубр», 2000 р.), Македо-
нії (ремонтована авіаційна і броне-
техніка радянського виробництва, в
основному 2003 р.), в США (системи
захисту бронетехніки і нові танки,
2004 р.), Польщу (технології захисту
бронетехніки і вертольотів від ви-
сокоточних засобів ураження, після
2005 р.) і Бельгію (високоточні засо-
би ураження, розвиток проектів після
2010 р.). Рівень деяких проектів до-
вів здатність України реалізовувати
амбітні завдання на високому рівні
якості і результативності. Наприклад,
Державне Київське КБ «Луч» і бель-
гійська компанія CMI (Cockerill
Maintenance & Ingenierie) Defence ре-
алізували успішний спільний проект,
в результаті якого в боєкомплекті 90-
мм гармати башти Cockerill з’явився
принципово нова протитанкова ке-
рована ракета Falarick 90.
З’явилися і спільні проекти із
ЗОК, орієнтовані на забезпечення
потреб національних ЗС. Найбільш
результативним виявився досвід
ВТС з Польщею, і цей позитивний
період обнадіює. Серед безпере-
чних досягнень реалізовані спіль-
ні розробки з компаніями Польщі
в області створення високоточної
зброї і систем захисту вертольотів
і бронетехніки. Показовою подією
стала закупівля польською компа-
нією ліцензії на виробництво укра-
їнської легкої броньованої машини
«Дозор» (2013 р.). Слід зазначити і
початок формування в Україні но-
вої ідеології в питаннях спільних
розробок безпілотної авіації, мо-
дернізації авіатехніки. Безумовно,
цьому сприяло поглиблення полі-
тичного діалогу, розвиток в Укра-
їні ідеї євроатлантичної інтеграції
і реалізація проектів подвійного
призначення, зокрема, в косміч-
ній сфері (успішна участь україн-
ських підприємств у виробництві
європейської ракети-носія «Вега»
і американської ракети-носія «Ан-
тарес», а також в міжнародному
космічному проекті «Морський
старт»). Плюс, у сфері авіаційних
перекидань військ і військової
техніки країн НАТО українськи-
ми літаками (перш за все, програ-
ма SALIS - Strategic Airlift Interim
Solution).
Але найважливіше те, що
Україна почала використовувати
досвід західного світу, поступо-
во наближаючись до стандартів
НАТО, які стали домінуючими в
світі. Якщо ще на початку міленіу-
му був створений танк «Ятаган» за
натівськими стандартами, то потім
з’явилися високоточні засоби ура-
ження «Квітник» (для артилерії) і
«Фаларік» (для пострілу через ка-
нал ствола бронетехніки). А також
сучасні системи захисту для бро-
нетехніки і вертольотів. При цьому
Україна свідомо йшла на закупівлю

елементів (вузлів) ОВТ західного
виробництва. Наприклад, для тан-
ку купувалися гармата натівського
калібру у Швейцарії та тепловізор у
Франції.
Використаний досвід країн
НАТО і ЄС засвідчив військово-по-
літичному керівництву України, що
політика ВТС повинна розглядатися
як один з найважливіших механізмів
стратегії військо-
вої політики дер-
жави. Як система
науково обґрун-
тованих поглядів
щодо розвитку
озброєння ЗСУ
і національного
ОПК. На жаль,
реальні зміни у мисленні україн-
ського політичного і оборонно-про-
мислового менеджменту з’являлися
вкрай повільно. Хоча, врешті решт,
з’явилося розуміння українською
владою, що переозброєння на якіс-
ному рівні неможливо досягти з орі-
єнтацією виключно на можливості
національного ОПК. З іншого боку,
і в ЗОК стали впроваджувати більш
гнучкі підходи – щодо передачі тех-
нологій і створення спільних вироб-
ництв з Україною.
Перші істотні зміни у ВТС
відбулися ще в 2008 – 2009 рр.
З’явилися такі вагомі проекти як
модернізація спільно з французь-
кою компанією SAGEM україн-
ського бойового вертольота Мі-24
і створення нового корвета для
українських ВМС. У корветі, зокре-
ма, було передбачено близько 38%
комплектуючих західного вироб-
ництва, а серед потенційних парт-
нерів України виявилися оборонні
компанії Франції, Голландії, Німеч-
чини та інших держав Західного
світу. Проте така частина комплек-
туючих західного виробництва – не
просте рішення;
на здобуття зго-
ди Франції, Іта-
лії і Швейцарії
брати участь в
такій кооперації
пішли два роки
переговорів. За-
фіксовано було
й випадок відмови ФРН від пере-
дачі Україні ракетних технологій.
Але в результаті, 35 вітчизняних
підприємств отримали замовлен-
ня, а в цілому рівень взаємної до-
віри істотно виріс. Як позитивний
для України досвід можна згадати і
ВТС з Ізраїлем – в результаті було
куплено безпілотний комплекс так-
тичної ланки.
Однак з приходом до влади орі-
єнтованої на Росію команди прези-
дента Віктора Януковича практично
всі проекти ВТС із ЗОК виявилися
замороженими. Зрозуміло, що до
цього доклали руку заповзятливі ро-
сіяни, що поставили основною зада-
чею залучення Україну в зону своїх
політичних і економічних інтересів.
Врешті решт з’явилося
розуміння українською
владою, що переозброєння
на якісному рівні неможливо
досягти з орієнтацією
виключно на можливості
національного ОПК

Нові часи. Потенціал і можливості
Варто відзначити, що неабиякі змі-
ни відбулися і усередині української
оборонної промисловості. Якщо в
90х рр. минулого століття вона здатна
була виробляти, за різними оцінками,
від 8% до 12% кінцевих зразків ОВТ від
загального обсягу оборонного вироб-
ництва, то завдяки
реалізації експорт-
них ініціатив під-
приємств ця доля
зросла до 20 – 25%.
Окрім вище зга-
даних нових ОВТ,
з’явилися нові тан-
ки «Оплот» («Завод
імені Малишева»),
легкі броньовані
машини (ХКБМ
імені Морозова),
вантажівки подвій-
ного і військового
призначення (ХК
«АвтоКрАЗ»), РЛС (ХК «Укрспецтех-
ника»), тренажерні комплекси (Кон-
церн «МАТС»), різні версії модерні-
зації бойових літаків МІГ-29, Су-27,
Су-25, Л-39, вертольотів Мі-24 і Мі-8, а
також модульна збірка всіх типів бро-
нетехніки.
Завдяки розвитку повністю нових
конструкторських шкіл можливість
задовольнити потреби ЗСУ і інших
силових відомств зросла, за оцінками
ЦДАКР, до 30 %. Нові конструктор-
ські школи активно розвиваються і в
даний час: розробляються керована
високоточна зброя (протикорабель-
на крилата ракета, оперативно-так-
тичний ракетний комплекс, керова-
на бомба і т.д.). Експериментальний
зразок першої ракети вітчизняної
розробки класу «земля-повітря» під
назвою «Альта» було презентовано
24-25 вересня 2014 р. в ході виставки
оборонних техно-
логій в Києві. ДП
«Антонов» заявив
про готовність
приступити до
створення учбово-
бойового літака,
а відразу декілька
приватних компа-
ній – про готов-
ність активізувати
розробки нових
БЛА.
В нових умо-
вах військової
агресії Росії проти
України став можливим стрибок у
розвитку ОВТ для національної армії,
і у тому числі, за рахунок ВТС. Україні
необхідна диверсифікація іноземних
джерел постачань оборонних техно-
логій і безпосередньо озброєнь для
потреб військової організації держа-
ви. Орієнтація на західні технології
стає обов’язковим питанням розви-
тку оборонного потенціалу України.
При цьому слід зазначити, що
для західних оборонних компаній з
початком агресії Кремля проти укра-
їнської держави з’явилися повністю
Для західних
оборонних компаній з
початком агресії Кремля
проти Української держави
з’явилися повністю нові і
досить привабливі умови.
Якщо раніше найголовнішою
проблемою України як
партнера була хронічна
відсутність необхідних на
потребі національної
оборони бюджетних
асигнувань, віднині Україна
перетворилася на потужний
ринок оборонних технологій

нові і досить привабливі умови. Якщо
раніше найголовнішою проблемою
України як партнера була хронічна
відсутність необхідних на потребі на-
ціональної оборони бюджетних асиг-
нувань, віднині Україна перетвори-
лася на потужний ринок оборонних
технологій.
Але саме технологій, а не оборон-
ної продукції, оскільки наявність в
Україні досить розвиненого ОПК не
дозволить розраховувати на значні
обсяги прямих закупівель імпортних
ОВТ.
Західні держави в даний час
керуються недвозначною заявою
Президента України Петра Поро-
шенка, який 24 серпня 2014 р., під
час святкування Дня незалежнос-
ті, пообіцяв протягом наступних
трьох років виділити близько 40
млрд. грн. для переозброєння сил
оборони України. Це — головний
чинник, який дозволяє європей-
ським країнам починати співпрацю
з Україною, оскільки дозволяє роз-
раховувати на створення спільних
виробництв і багатонаціональних
проектів. Так, Міноборони України
отримало у 2015 р. фінансування на
рівні 44,6 млрд. грн (майже 2 млрд.
дол.). 9 лютого уряд затвердив ре-
кордне Державне оборонне замов-
лення на 2015 р. на рівні витрат на
нові ОВТ 14 млрд. грн (майже 600
млн. дол.). До 15% коштів передба-
чено на закупівлю ОВТ за кордоном.
Крім того, передбачено проведення
низки науково-дослідних і дослід-
но-конструкторських розробок.
Крім того, на користь ВТС може
виявитися і ситуація із станом са-
мих оборонних підприємств Украї-
ни. Так, в межах крупних проектів,
де обов’язково повинні упроваджу-
ватися офсетні схеми, можна запро-
вадити технологічну модернізацію
підприємств (виробничих ліній),
стимулювати розвиток окремих на-
прямів критичних технологій – за ра-
хунок офсетних програм при прямій
закупівлі Україною частини ОВТ або
технологій. Не таємниця, що Україна
суттєво відстає в розвитку елемент-
ної бази мікроелектроніки, мікропро-
цесорної техніки, нанотехнологій, без
чого неможливе створення сучасних
зразків ОВТ. До цього варто додати,
що 24 вересня 2014 р. оборонні під-
приємства іноземних держав були
звільнені вирішенням української
влади від мита. Цей аргумент важли-
вий в контексті вирішення Україною
оперативних завдань переозброєння,
тим паче, що національний ОПК не
може впоратися з темпами вироб-
ництва ОВТ для своїх сил оборони.
Така важлива номенклатура як сис-
теми зв’язку, розвідки, цілевказівки,
автоматизовані системи управлін-
ня, деякі системи ураження (ПТУР
і ПЗРК, в першу чергу), та і деяка
модернізована техніка радянського
виробництва (наприклад, бойові лі-
таки і вертольоти) можуть поставля-
тися Україні в межах запроваджених

проектів. Що ж до стратегічних на-
прямів, то мова піде про створення в
Україні потужної системи протипо-
вітряної оборони, виробництва вер-
тольотів, боєприпасів, безпілотної
авіації, модернізації артилерійських
систем та іншого.
У якості прикладу можна при-
гадати, що Швеція вже активізувала
ВТС з Україною. У жовтні 2014 р.
в Києві побувала делегація з На-
уково-дослідного інституту оборони
Швеції, яка провела зустрічі пред-
ставниками українського ОПК. Сто-
рони домовилися відносно спільних
проектів. У квітні 2015 р. україн-
ський і турецький ОПК оголосили
по початок нових спільних проек-
тів, зокрема в космічній, авіаційній
та бронетанкової галузях. За дани-
ми ДК «Укроборонпром» (5.03.15),
за період з липня по грудень 2014 р.
до списку міжнародних партнерів
концерну додалося 20 нових країн,
почалися переговори про співпра-
цю з такими компаніями як Airbus,
Boeing, Textron, Lockheed Martin,
BAE Systems, Thales.
Щоправда, загалом Україна у пер-
шій половині 2015 р. більше тестува-
ла власні можливості щодо випуску
ОВТ:згідноіззаявоюсекретаряРНБО
Олександра Турчинова (9.04.15), з по-
чатку 2015 р. до ЗСУ було поставлено
понад 50 нових зразків ОВТ. Однак
оборонна промисловість збільшила
виробництво ОВТ за стандартами
НАТО (повідомлення начальника
Державного науково-випробуваль-
ного центру ЗСУ Володимира Башин-
ського, 30.01.15). А західні країни по-
чали активніше постачати деякі ОВТ
у якості допомоги. Наприклад, США,
які 11 березня 2015 р. прийняли рі-
шення щодо поставок не летальних
ОВТ, наприкінці березня надіслали
перші 10 бронеавтомобілів “Хамві”
(HMMWV), яких усього має надійти
230 од. Усі ці події сприяють пожвав-
ленню ВТС та підготовки ґрунту для
такого співробітництва.
Звичайно, військово-політично-
му керівництву України вкрай важли-
во вирішити низку завдань, спрямо-
ваних на переорієнтацію підприємств
на західні технології.
По-перше, у законодавчій і адмі-
ністративній площині, що передбачає
акціонування і реструктуризацію пе-
реважної частини підприємств. Не-
обхідний прозорий процес, включа-
ючи створення переліку підприємств,
пакети акцій яких (на законодавчому
рівні має бути визнано, які саме за об-
сягом) можуть бути приватизовані за
участю ЗОК.
По-друге, неодмінною умовою
успішного ВТС України із ЗОК по-
винна стати і адекватна нормативно-
правова база для реалізації офсетних
угод.
Нарешті, по-третє, в Україні до-
нині відсутній єдиний координатор
ОПК, який узяв би на себе питання
розподілу державного оборонного
замовлення і імпорту оборонних тех-

нологій. Це дозволить в основу роз-
витку ВТС України із ЗОК поставити
створення спільних підприємств або
спільних проектів, що реалізовують-
ся по загальноприйнятих ринкових
стандартах.
Напрями активного
пошуку, площини пересічення
інтересів
У 2014 р. фахівці Північноатлан-
тичного альянсу і України повернулися
до питання детального вивчення мож-
ливостей розгортання проектів ВТС.
Слід зазначити, що розв’язана Ро-
сією війна вже активізувала ряд напря-
мів ВТС. Першими відгукнулися при-
ватні підприємства. Так, наприклад, ХК
«АвтоКрАЗ» вже почала поставляти
для Нацгвардії України нові бронеав-
томобілі «Кугуар» і «Спартан». А на
базі машини 6х6 КРАЗ-6322 спільно з
компанією Streit Group створені броне-
машини з плоским днищем HMPV-A і
Raptor.
Одним із напрямів ВТС може стати
ревізія відкладених раніше можливос-
тей.Скажімо,вжетривалийчасіснують
можливості зборки за ліцензією верто-
льотів американської компанії Sikorsky,
спільна з американськими партнерами
збірка (та й реалізація) літаків Анто-
нова, оснащених двигунами компанії
Pratt & Wittney. Ще одним перспектив-
ним стратегічним проектом були намі-
ри залучити Україну у створення і ви-
робництво ракет-мішеней для НПРО
США. Раніше Україна відмовлялася,
зважаючи на інтереси РФ. Ніні ж, після
припинення в 2014 р. обслуговування
РВСН РФ (МБР SS-18) українськими
підприємствами і оголошеної Росією
відмови від українських літаків і авіа-
двигунів (продукцію АТ «Мотор Січ»
РФ планувала купувати до 2016 р.) по-
вернення до таких проектів виглядає
не лише реалістично, але і логічно.
Одним з напрямів ВТС може ста-
ти адаптація українських технологій
до нових умов. Звичайно, в першу
чергу, це проекти авіаційної галузі.
Абсолютно реально дати нове життя
проектам військово-транспортних
літаків і літаків спеціального при-
значення, які вже розробленні і у ви-
робництві яких спеціалізується ДП
«Антонов». Це повітряні машини
типу Ан-70, Ан-178. Згідно заяві ме-
неджменту підприємства, основними
об’єктами сучасного ВТС можуть бути
літак морського патрулювання і про-
тидії порушникам морського кордону
Ан-148-300МР, легкий реактивний
рамповий військово-транспортний
літак Ан-148Т, середній реактивний
рамповий військово-транспортний
літак Ан-178. Так, програма літака
Ан-178 стала пріоритетною для ДП
«Антонов», а перший політ нового лі-
така успішно відбувся у травні 2015 р.
Природно, що в таких проектах може
розглядатися версія з двигунами, аві-
онікою і деякими іншими вузлами за-
хідного виробництва. У проекті Ан-70
взагалі йдеться про можливу заміну
у спільному виробництві партнера,
яким раніше була РФ.

До схожих проектів може від-
носитися ревізія нереалізованої ідеї
спільної розробки і просування засо-
бів гідроакустики. Раніше Київський
НДІ гидроприладів з німецькою фір-
мою STN ATLAS Elektronick GMBH
(2007 – 2008 рр.) просував створення і
постачання активного радіогідроакус-
тичного буя. То ж стосується і робіт по
модернізації і ремонту вертольотів ра-
дянського виробництва.
І все-таки основними секторами
ВТС із ЗОК повинні стати нові висо-
котехнологічні розробки, які сторони
використовуватимуть для зміцнення
власного оборонного потенціалу. Ві-
зьмемо декілька актуальних ілюстрацій.
Скажімо, Україна вкрай зацікавлена у
розвитку безпілотної техніки за учас-
тю вітчизняних науково-промислових
структур. Але традиційно слабкою
ланкою українських розробників без-
пілотних систем залишалося «корисне
навантаження». Гіроскопи, як і низку
комплектуючих, розробники купують
за кордоном, організація каналу переда-
чі відео інформації в реальному масш-
табі часу істотно відстає від світових
стандартів, немає високотехнологічних
розробок кодованих широкосмугових
каналів передач даних, не реалізований
супутниковий зв’язок і так далі.
Україна декілька років тому оголо-
сила про намір реалізувати програму
створення національного вертольоту,
що сповна може відповідати намірам
керівництва американської компа-
нії Sikorsky. АТ «Мотор Січ», за яким
близько 30 тис. персоналу, повинен
стати ключовим учасником такої про-
грами. Однак сторони повинні піти на
певні компроміси.
Хоча в умовах змінних поглядів
на створення ВМСУ, питання вироб-
ництва корветів із відомих причин
заморожене (ресурси обмежені, по-
трібне термінове зміцнення системи
берегової оборони), в стратегічній
перспективі активне відродження про-
екту реальне. Тим паче, що в рамках
наявної держпрограми «Корвет» ДП
«НДІ «Квант» веде роботи із створення
багатофункціональною РЛС з активни-
ми фазованими антенними решітками
(«PHOENICS-E»), корабельної системи
оптико-радіолокаційного управління
стрільбою артилерійських установок
середнього калібру («Stilet»), оптико-
електронної системи управління вог-
нем артилерії малого і середнього калі-
бру («Sarmat-2»), а також корабельного
комплексу оптико-електронної проти-
дії («Faset»), оптико-електронної сис-
теми приводу і посадки вертольота на
палубу корабля («Saga»), інфрачерво-
ної системи виявлення («SELENA-X»),
системи електромагнітної сумісності
бойового корабля («Sovmestimost»)
і автоматизованої системи бойового
управління (АСБУ). У такій ситуації
лише високий рівень ВТС може дозво-
лити реалізувати амбітний проект.
Багато розробок, реалізованих в
рамках експортних замовлень, можуть
бути використані для створення нових
ОВТ України за активної участі ЗОК.

Наприклад, в 2014 р. Казенне підпри-
ємство спеціального приладобудуван-
ня “Арсенал” освоїло виробництво
вдосконаленої інфрачервоної головки
самонаведения “ІС-90” для ракет класу
“повітря-повітря” (ведеться її серійне
виробництво для іноземного замов-
ника). Але ніщо не заважає створити і
проект суто для ВСУ.
Або інший приклад, що свідчить
про високий інтелектуальний і кон-
структорський потенціал України. Над
вирішенням завдань автоматизації і
комп’ютеризації процесу управлін-
ня вогнем артилерії з 2004 р. активно
працює українська компанія Ukranian
Defense Consulting (UDC). В 2014 р.
вона оснастила артилерійські підроз-
діли національних ЗС Афганістану
комп’ютеризованою системою управ-
ління вогнем власної розробки. Згідно
заяви директора UDC Дениса Данька,
UDC давно взаємодіє з американськи-
ми Lockheed Martin, General Dynamics,
Northrop Grumman, Dynacord. А пер-
ший крупний контракт, до реаліза-
ції якого UDC виявилася причетною,
включав постачання 110 БМП-1 через
Житомирський бронетанковий завод
і корпорацію «Укрінмаш» американ-
ській компанії BULOVA Technologies
Group, Inc. Потім був значний контр-
акт між українською стороною і General
Dynamics на постачання 44 гаубиць
Д-30. Так от, безпосередньо «конверта-
ція» знаряддя з радянської системи чис-
лення кутових одиниць 1/6000, в амери-
канську –1/6400докінця2008р.зробила
UDC, яка тоді лише з’явилася на ринку.
А вже через деякий час українська ком-
панія поставила ЗС Афганістану універ-
сальну систему управління вогнем бата-
рейного рівня UBLFDS (Universal Battery
Level Fire Direction System), яка дозволяє
в режимі реального часу виконувати
розподіл даних по мережі для приско-
рення процесу бойової роботи (ведення
вогню) і підвищення його ефективності.
І автоматизує процес підготовки уста-
новок для стрільби та точного наведен-
ня на ціль. Це лише один приклад, взя-
тий з ВТС для третіх країн, – сьогодні
такий досвід може серйозно згодитися
для модернізації вже української армії.
Отже, для розвитку ВТС України із
ЗОК є всі передумови: політичні, тех-
нологічні, економічні, інтелектуальні.
Можливо, питання успіху тепер від-
носиться лише до області політичної
волі – як української влади, так і уря-
дів країн НАТО і ЄС. На думку спікера
польського Сейму Радослава Сікор-
ського, Захід повинен ділитися з Украї-
ною своїми ноу-хау, надавати експертні
консультації, а не бездумно виділяти
гроші. «План Маршалла», про який ба-
гато говорили після початку російської
військової експансії в 2014 р., як раз
і може включати військово-технічне
співробітництво. ВТС – це в усіх від-
ношеннях складний процес взаємодії
у критичних, чутливих галузях між
Україною і Західним світом. Але його
безперечна цінність – взаємовигідні
результати, досягнуті за рахунок реаль-
ного, без декларацій, партнерства.

отілося б звернути увагу
на кілька ключових ас-
пектів, які є актуальни-
ми для розуміння харак-
теру взаємовідносин Україна-НАТО в
сфері військово-технічного співробіт-
ництва. Це правова основа військово-
технічного співробітництво, яка існує
на сьогодні між Україною та НАТО,
поточні напрямки співпраці та пер-
спективи на майбутнє в цій царині.
Правова основа військово-
технічного співробітництва
Україна-НАТО
Співробітництво між НАТО та
Україною спирається на Хартію про
особливе партнерство від 1997 року.
Комісія Україна-НАТО забезпечує ви-
значення напряму розвитку відносин
та служить платформою для консуль-
тацій між Україною та членами НАТО
з питань, що становлять інтерес.
Під егідою цієї Комісії, була ство-
рена низка спільних робочих груп,
завданням яких є просування вперед
роботи в конкретних областях. Так
була заснована Спільна робоча група
з військової реформи, що полегшує
консультації та практичне співробіт-
ництво в реформі сектору безпеки
та оборони. У 2004 році був створе-
ний механізм у галузі військово-тех-
нічного співробітництва – Спільна
робоча група з оборонно-технічно-
го співробітництва JWG DTC (Joint
Working Group on Defence-Technical
Cooperation).
Цягрупаспеціалізуєтьсянапідви-
щенні взаємосумісності української
участі в міжнародних операціях з си-
лами країн НАТО. До цього часу було
проведено двадцять двосторонніх зу-
стрічей. Остання відбулася в Києві в
січні 2015 року. З проведенням січне-
вого засіданні було значно підвищено
Шляхи зміцнення військово-технічного
співробітництва Україна-НАТО для
підвищення обороноздатності України
Ернест Дж Герольд,
помічник заступника Генерального секретаря НАТО з
питань оборонних інвестицій
Х

рівень співпраці між НАТО та Украї-
ною в ці важкі часи. Ця робоча група
є механізмом забезпечення контролю
і визначення напрямків співробіт-
ництва. Ця співпраця здійснюється
за рахунок низки контактів з НАТО,
в тому числі, в рамках Конференції
національних директорів з озбро-
єнь – CNAD, Комітету з управління
повітряним рухом або Панелі з кон-
сультацій, командування та управ-
ління C3B (Consultation, Command
and Control Board). Завдяки великому
інтересу та активної участі України у
цих групах, забезпечується подальша
ефективна взаємодія з НАТО.
Огляд останніх заходів
У січневому засіданні Спільної
робочої групи з оборонно-технічного
співробітництва, представники Укра-
їни та НАТО оцінили участь країни
в діяльності CNAD, рівень співро-
бітництва в різних сферах розви-
тку можливостей і визначили кілька
практичних напрямків співпраці в
цілях підвищення сумісності та зміц-
нення можливос-
тей українських
Збройних Сил.
Почнемо з
того, що участь
українських фа-
хівців у CNAD
(Конференції на-
ціональних дирек-
торів з озброєнь),
призначена для
сприяння співробітництву в галузі
озброєнь.Вонаявляєсобоюоб’єднавчу
платформу для обговорення для ви-
щих посадових осіб країн-членів і
партнерів НАТО, що відповідальні за
військові закупівлі. CNAD дозволяє
розглянути політичні, економічні та
технічні аспекти, що стосуються роз-
робок та закупівель озброєння та вій-
ськової техніки для сил НАТО.
Конференція національних ди-
ректорів з озброєнь має важли-
ві підструктури. Тобто, різні гру-
пи, підгрупи та групи фахівців з
питань Сухопутних військ, Військо-
во-морських та військово-повітряних
сил, а також групи, що діють в галу-
зі безпеки збереження боєприпасів,
управління, логістики, кодифікації та
оборонної промисловості. Ці групи
служать в якості засобу обміну ін-
формації щодо реалізації національ-
них програм, як в інтересах окремих
країн, так і НАТО в цілому.
Значна частина структур CNAD
відкриті для країн-партнерів в рам-
ках програми Партнерства зара-
ди миру (ПЗМ).
Україна є одним
з найактивніших
учасників процесу.
Співпраця відбу-
вається,наприклад,
в сфері хімічного,
бактеріологічного,
радіаційного та
ядерного захисту –
CBRN (Chemical,
Співпраця відбувається,
наприклад, в сфері
хімічного,
бактеріологічного,
радіаційного та ядерного
захисту – CBRN (Chemical,
Bacteriological, Radiological,
Nuclear), протиповітряної
оборони, а також логістики і
кодифікації

20 Шляхи зміцнення військово-технічного
співробітництва Україна-НАТО
Bacteriological, Radiological, Nuclear),
протиповітряної оборони, а також
логістики і кодифікації. Я радий, тому
що підрозділ НАТО з питань оборон-
них інвестицій залучений до процесу
співпраці з Україною шляхом надан-
ня фінансової допомоги для забезпе-
чення участі українських фахівців у
різних форумах.
Така участь підвищує доступ
України до інформації в сфері вій-
ськово-технічного
співробітництва
з НАТО, а залу-
чення до міжна-
родних проектів
та навчань сприяє
розвитку взаємо-
дії між Альянсом
та українськими збройними силами.
Консультативна група НАТО з
промислового розвитку NIAG (NATO
Industrial Advisory Group), що дії в
рамках CNAD, являє собою своє-
рідний форум, де високопоставлені
представники з питань оборонної
промисловості 28 країн НАТО та кра-
їн-партнерів збираються разом для
обговорення процесів проведення
досліджень, розробок та виробни-
цтва озброєння та військової техніки
та надання рекомендацій з військово-
технічного співробітництва та розви-
тку оборонного потенціалу. Останнім
разом представники ДК «Укробо-
ронпром» відвідали засідання групи
і виступили з доповіддю щодо мож-
ливостей української оборонної про-
мисловості. Цей факт був достатньо
високо оцінений та позитивно сприй-
нятий.
Хотілося б зазначити, що промис-
ловий форум НАТО (NATO-Industry
Forum), що пройде в Лісабоні (Пор-
тугалія) 19 і 20 жовтня 2015року збе-
ри під собою керівник та стратегічне
командування НАТО, а також пред-
ставників промисловості з метою
налагодження виробничої взаємодії
та обговорення
планів та стратегій
розвитку на май-
бутнє. Промис-
ловості пропону-
ється поділитися
своїми думками
про майбутнє і
пояснити, як вони оцінюють геополі-
тичну обстановку та її вплив на їх ін-
вестиційні рішення. Українські пред-
ставники можуть взяти участь в
даному заході, адже він відкритий для
країн ПЗМ.
Окрім CNAD НАТО допомагає
Україні в розвитку власних можли-
востей через багатонаціональні про-
екти і новостворені цільові Трастові
фонди. Що стосується міжнародних
проектів, то це ініціатива НАТО Smart
Defence (Розумна оборона), яка спря-
мована на гармонізацію вимог та
можливостей, аналогічно тому, як ЄС
переслідує ідею об’єднання і спільно-
го використання власних можливос-
тей. На даний час з 91 активного обо-
ронного проекту Smart Defence, 30 є
Україна в даний час
бере участь в проектах по
захисту заток та гаваней, а
також лідерства жінок в
секторі безпеки і оборони

зрілими Першого порядку та 61 менш
розвинених проектів, що відносяться
до Другого порядку. З них, 23 першо-
го (або 77%) та 34 другого (56%) по-
рядку – проекти,
що відкриті для
партнерів за зго-
дою країн-учас-
ниць. Україна в
даний час бере
участь в проектах
по захисту заток
та гаваней, а також
лідерства жінок
в секторі безпеки і оборони. НАТО
готове працювати з союзниками, щоб
полегшити участь і у інших проектах,
що матимуть інтерес.
Створювані в Україні цільові
Трастові фонди є важливим елемен-
том розвитку потенціалу у сфері
управління, контролю, зв’язку та об-
числювальної техніки (С4); логістики
та стандартизації; кіберзахисту; пе-
рехідного військового управління; та
медичної реабілітації.
Метою Трастового фонду C4 є
виявлення, збір та реалізація проек-
тів, спрямованих на допомогу Україні
в модернізації структур і систем C4,
підвищення сумісності з НАТО в очо-
люваних Альянсом навчаннях і опе-
раціях, а також підвищення здатності
України у забезпеченні власної безпе-
ки та оборони. Такі провідні нації є
Великобританія, Німеччина, Канада, а
також ще п’ять союзників виявили ба-
жання контрибуторами даного фонду.
Трастовий фонд з питань логісти-
ки та стандартизації підпадає під дію
оборонно-технічного співробітництва.
Під керівництвом Чеської Республіки,
Нідерландів та
Польщі, його мета
полягає в тому,
щоб допомогти по-
будувати систему
забезпечення та
відповідну систе-
му стандартів для
оборонного секто-
ру України. Це буде
досягнуто шляхом реалізації конкрет-
них логістичних проектів, у тому чис-
лі в сфері інформаційних технологій,
створені різноманітних структур та
виконанні процедур.
Нарешті, є співпраця в галузі
авіаційної безпеки. Ключовим компо-
нентом цієї співпраці є Програма об-
міну даними про повітряну обстанов-
ку – ASDE (Air Situation Data Excha).
Програма, до якої Україна приєдна-
лася в 2006 році, спрямована, шляхом
обміну повітряної обстановки між
НАТО та державами-партнерами,
поліпшити ситуаційну обізнаність з
метою зменшення ризику виникнен-
ня непорозумінь під час діяльності у
національному та прилеглому пові-
тряному просторі.
Можливості для подальшого
розвитку співробітництва
Виходячи із зазначеного, багато
чого відбувалося в області оборонно-
В рамках співпраці в
сфері кодифікації Альянс
буде фінансувати придбання
автоматизованої системи
кодифікації для України і
забезпечувати пов’язане з
цим навчання з логістики та
стандартизації

22 Шляхи зміцнення військово-технічного
співробітництва Україна-НАТО
технічного співробітництва Україна-
НАТО. Поточні пріоритети охоплю-
ють широкий спектр можливостей:
стандартизація та кодифікації; реа-
лізація проектів C4, задіяння меха-
нізмів Трастових фондів; співробіт-
ництво в рамках CNAD (в тому числі
в секторі промисловості); участь в
Smart Defence та ASDE .
Планується участь за фінансової
підтримки НАТО українських пред-
ставників у майбутніх курсах НАТО
зі стандартизації. В рамках співпраці
в сфері кодифікації Альянс буде фі-
нансувати придбання автоматизова-
ної системи кодифікації для України
і забезпечувати пов’язане з цим на-
вчання з логістики та стандартизації.
НАТО очікує ще на кілька проектів,
які будуть розпочаті в 2015 році в
рамках діяльності Трастових фондів
в Україні, зокрема в стандартизації та
C4. На сьогодні за цими напрямками
в штаб-квартирі НАТО вже відбули-
ся консультації. Ці місії допоможуть
сформулювати конкретні проекти,
які будуть реалізовані в координації з
Україною.
Ми сподіваємося, що Україна буде
продовжувати залучати своїх фахівців
на різних заходах CNAD з НАТО. Ми
також дуже раді, що в Києві у вересні
цього року пройде засідання підгрупи
НАТО Army Armaments Group з на-
земних можливостей Land Capability
Group on Land Engagement . Я пере-
конаний, що проведення зустрічей
НАТО в Україні посилає сильний сиг-
нал підтримки Альянсом України.
Співробітники НАТО також го-
тові допомогти Україні в контексті
розширення участі в проектах Smart
Defence, що представляють інтерес
для країни. Співпраця у сфері про-
грами ASDE також буде продовжу-
ватися.
Таким чином, щоб підвести під-
сумок, є багато позитивних прикладів
спільної діяльність Україна-НАТО.
Альянс радий продовжити співпрацю
для зміцнення українських можливос-
тей та потенціалу.

країна визначила курс
на створення сучасної
розвинутої демокра-
тичної держави, на єв-
ропейську інтеграцію та розвиток
співробітництва з державами НАТО
та Європейським Союзом. Саме ці
цінності Україна захищає сьогодні
на сході країни. Агресія Росії проти
нашої держави, захоплення частини
території, бойові дії в Луганській та
Донецькій областях, продовження
постачання зброї підконтрольним
Російській Федерації та терористич-
ним угрупуванням, утримання по-
близу українського державного кор-
дону розгорнутих угрупувань військ
російських збройних сил у готовності
до застосування потребує активіза-
ції військо-політичного та військо-
во-технічного співробітництва між
Україною, країнами НАТО та Євро-
пейського Союзу. Вони мають, на наш
погляд, стати важливим складовим
забезпечення обороноздатності на-
шої держави.
Україна високо цінує зусилля кра-
їн-членів НАТО та Європейського
Союзу за досягнуту стабілізацію си-
туації в нашій країні, які проводять-
ся на вищому рівні, а також зусилля,
що спрямовані на підтримку реформ і
трансформація оборонного сектору на-
шої держави. Однак, на жаль, ми поки
не маємо можливості отримати реаль-
ну потрібну матеріально-технічну до-
помогу у сфері озброєнь та військової
техніки. Все ж таки постачання окре-
мих зразків озброєння та військової
техніки, яке існує, обладнання, зв’язку,
засобів захисту, приладів нічного ба-
чення, окремих зразків автомобільної
техніки типу «Хаммер», радіолокацій-
них станцій контрбатарейної бороть-
би AN/TPQ-49, безпілотних літальних
апаратів тощо вже сьогодні позитивно
впливає на підвищення ефективності
застосування наших підрозділів.
Україна прагне до здійснення спільних з
західними країнами замовлень з
розробки озброєння
Володимир ГРЕК,
керівник служби з питань ОПК та ВТС
Ради національної безпеки і оборони України
У

24 Україна прагне до здійснення спільних з західними
країнами замовлень з розробки озброєння
Співпраця ще не набула в цьому
напрямку якогось системного ха-
рактеру. Водночас існуюча договірна
правова база з державами НАТО та
ЄС створює сприятливі умови для
розвитку конструктивного партнер-
ства з державами-членами НАТО на
двосторонній основі. Ми маємо до-
говори про військово-технічне спів-
робітництво та взаємну охорону ін-
формації із значною кількістю країн
НАТО. Кількість
таких договорів
поширюється. На-
приклад, на цей
час готується під-
писання договору
з Нідерландами.
За результатами
засідання спіль-
ної робочої групи
Україна-НАТО з
оборонно-техніч-
ного співробітни-
цтва та засідання
спільної робочої групи з питань воєн-
ної реформи, визначена можливість
співпраці також у рамках логістичної
електронної бази НАТО та несистем-
них брокерських послуг, що сприяти-
ме обміну інформації між Україною
та державами-членами, партнерства
з метою забезпечення потреб Зброй-
них сил у матеріально-технічних за-
собах та проведення онлайн-закупі-
вель.
Для України є важливим реалі-
зація також трастових фондів. Хочу
звернути увагу на деякі проблемні пи-
тання, які існують – щодо постачання
до ЗСУ військової техніки іноземного
виробництва, яку ми отримуємо як
допомогу, так і шляхом закупівель.
Необхідно визначити, що в умовах
проведення антитерористичної опе-
рації, при постачанні техніки не за-
вжди вирішувалось питання органі-
зації належного обслуговування та
ремонту при експлуатації, не перед-
бачалось поста-
чання ремонтних
комплектів, за-
пасних частин, не
вирішувалось пи-
тання створення
спеціалізованих
виробничих по-
тужностей для
здійснення ре-
монту. Як резуль-
тат, окремі зразки
озброєння та вій-
ськової техніки,
що були поставлені, практично не
мають перспективи довготривалого
використання, якщо це питання не
буде вирішено.
Закупівля озброєння і військо-
вої техніки за імпортом, на жаль, не
завжди здійснювалось на підставах
конкурсу, що не дозволяло вибра-
ти кращі зразки за критерієм якість/
вартість. Зазначене необхідно рішу-
че виправити, особливо в умовах
необхідності забезпечення поступово
переозброєння ЗСУ на нові зразки
При постачанні техніки
не завжди вирішувалось
питання організації
належного обслуговування
та ремонту при експлуатації,
не передбачалось
постачання ремонтних
комплектів, запасних
частин, не вирішувалось
питання створення
спеціалізованих виробничих
потужностей для здійснення
ремонту

озброєння та військової техніки, а
також вирішення окремих завдань і
забезпечення окремим зразкам, типу,
безпілотних літальних апаратів, циф-
ровими засобами зв’язку, іншою тех-
нікою.
Окрім завдань постачання озбро-
єнь та військової техніки перед дер-
жавою стоїть питання створення в
Україні нових технологій та вироб-
ничих потужностей у різних сферах.
Ми зобов’язані
створити умови
для надходження
у сферу оборон-
ної промисловості
відповідних інвес-
тицій. Для цього
визначити серед-
ньострокові по-
треби у закупівлях
окремих видів вій-
ськової продукції,
провести конкур-
си на закупівлю на
умовах виробни-
цтва продукції на
підприємствах, що
мають бути розташовані в Україні.
Вирішенню цих питань буде
сприяти розробка нової державної
програми розвитку озброєнь та вій-
ськової техніки до 2020 року, до якої
сьогодні за дорученням Ради націо-
нальної безпеки та оборони присту-
пило Міністерство оборони України.
Для поширення поглиблення співро-
бітництва в оборонній сфері Україна
має значний науковий, науково-тех-
нічний потенціал та оборонно-про-
мисловий потенціал, що дозволяє
розраховувати на перехід до нового
рівня військово-технічного співро-
бітництва з державами НАТО та Єв-
ропейського Союзу.
Ми бачимо наступні можливості
з поширення такого військово-тех-
нічного співробітництва.
По-перше, це поширення співп-
раці з провідними
оборонними ком-
паніями цих країн
з метою закупівлі
та використання
окремих висо-
котехнологічних
підсистем для під-
вищення техніч-
них характеристик
української обо-
ронної продукції,
а також закупівля
окремих зразків
оборонної продук-
ції, що не виробля-
ються в Україні.
Мова про спільні проекти, які ви-
конуються українською стороною з
провідними європейськими компа-
ніями у галузі модернізації вертольо-
ту Мі-24, будівництво корабля класу
«Корвет».
По-друге, участь українських
оборонних підприємств у реалізації
іноземних оборонних проектів, спря-
мованих на забезпечення потреб в
Ми прагнемо перейти
до четвертого рівня
співробітництва – це
досягнення координації
державних програм
розвитку по озброєнню та
військової техніки на
двосторонніх основах, та
поступовий перехід до
здійснення спільних
замовлень з розробки
окремих зразків озброєння
та військової техніки
міністерствами оборони
декількох країн, включаючи
Україну

26 Україна прагне до здійснення спільних з західними
країнами замовлень з розробки озброєння
озброєнні та у військовій техніці кра-
їн НАТО та Євросоюзу шляхом роз-
робки та постачання Україною окре-
мих компонентів готової продукції.
Наприклад, це постачання керованих
протитанкових ракет в інтересах Мі-
ністерства оборони Бельгії та третіх
країн, розробка та постачання систем
активного захисту бронетехніки, ви-
сокоточних боєприпасів, які викону-
ються в інтересах Міністерства обо-
рони Польщі.
По-третє, створення спільних
кооперацій між оборонними під-
приємствами і компаніями країн
НАТО та ЄС і України для розроб-
ки та виробництва нових зразків
озброєння та військової техніки для
забезпечення потреб ЗС нашої дер-
жави. Ми прагнемо перейти до чет-
вертого рівня співробітництва – це
досягнення координації державних
програм розвитку по озброєнню та
військової техніки на двосторон-
ніх основах, та поступовий перехід
до здійснення спільних замовлень
з розробки окремих зразків озбро-
єння та військової техніки мініс-
терствами оборони декількох країн,
включаючи Україну. Вихід на такий
рівень співпраці, на наш погляд,
дозволить значно зменшити ви-
трати України, як країни-учасниці
проекту та розробки новітнього
озброєння, спрямувати інтеграцію
оборонних підприємств України до
європейського економічного про-
стору та залученню новітніх техно-
логій у виробничі процеси оборон-
них підприємств України.

умовах тривалої зброй-
ної агресії проти
України, коли ключо-
вим завданням держави
є суттєве підвищення рівня боєздат-
ності Збройних Сил та інших сило-
вих структур, особливого значення
набувають питання формування та
реалізації політики військово-техніч-
ного співробітництва (ВТС).
Переорієнтація ринків та вну-
трішнє переозброєння мають ста-
ти основними її пріоритетами на
середньострокову перспективу, до-
сягнення яких передбачає підви-
щення ефективності державного
регулювання галузі, забезпечення
належного рівня фінансування від-
повідних заходів та координації дій
на міжнародних ринках озброєнь.
Так, переформатування вектора
ВТС з іноземними державами має
здійснюватись із додержанням між-
народних зобов’язань України за
умов пріоритетності її національ-
них інтересів.
Ефективне використання обо-
ронного потенціалу України, збалан-
сована політика ВТС, дієві інструмен-
ти фінансового забезпечення сектору
безпеки і оборони мають стати пріо-
ритетними напрямами структурних
реформ оборонної галузі.
Зазначене обумовлено тим, що по-
долання нестабільності у східних ре-
гіонах України у минулому році здій-
снювалось в екстремальних умовах.
Так, фінансування потреб ЗСУ та
інших військових формувань у 2014
році здійснювалось як за рахунок
коштів, передбачених у державно-
му бюджеті, так і за рахунок коштів
благодійних пожертв фізичних та
юридичних осіб, коштів резервного
фонду, за рахунок випуску держав-
них цінних паперів.
Така практика для України є
безпрецедентною. Основними при-
Проблеми та шляхи запровадження
офсетних схем у галузі ВТС
Юлія МАЛИШЕНКО,
провідний співробітник
Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
В

28 Проблеми та шляхи запровадження офсетних схем у
галузі ВТС
чинами такого стану речей стали
низька якість оборонного плану-
вання, а також реалізація програм
розвитку та реструктуризації укра-
їнського ОПК, можливості щодо
фінансування яких протягом ро-
ків незалежності України також не
були достатніми.
Саме тому, опинившись в кризо-
вій ситуації, українська оборонна про-
мисловість не здатна в повній мірі за-
безпечити потреби ЗСУ в озброєнні та
військовій техніці.
Зазначене обу-
мовлює потребу в
імпорті сучасних
систем ОВТ. Вар-
тість таких систем
є значною, що на-
віть за умов збіль-
шення видатків
на оборону у 2015
році є обтяжли-
вим для бюджету
України.
Так, виникає необхідність засто-
сування Україною такої практики у
ВТС з іноземними державами при
імпорті ОВТ, яка суттєво зменшу-
ватиме навантаження на бюджет та
економіку України в цілому.
Вигідною альтернативою є забезпе-
чення можливостей України щодо ви-
користання при закупівлі озброєння та
військової техніки офсету – компенса-
ції за придбану продукцію оборонного
призначення у вигляді своєрідної інвес-
тиції в економіку країни-імпортера.
В процесі розробки нормативної
бази з питань офсетної діяльності
Міністерством економічного роз-
витку і торгівлі України вивчався
міжнародний досвід застосування
європейськими країнами та країна-
ми-членами НАТО офсетних угод.
Оцінюючи перспективи запро-
вадження досвіду досліджуваних
країн, ми, в першу чергу, виходили
із необхідності оцінки державного
регулювання офсету та міжвідомчої
взаємодії органів
та установ, що опі-
куються питання-
ми офсету. Осо-
блива увага була
приділена також
стану оборонно-
п р ом и с л ов ог о
комплексу кра-
їн, міжнародним
коопераційним
зв’язкам, клю-
човим країнам-
партнерам у сфері закупівель
ОВТ.
Як результат – побудована по-
дібно до Республіки Польща схема:
Законом України “Про державне
оборонне замовлення” визначено
передумови виникнення офсету,
постановою Кабінету Міністрів
України затверджено Порядок
укладення офсетних договорів та
види компенсацій, при Мінеко-
номрозвитку утворено офсетну
комісію.
Вигідною
альтернативою є
забезпечення можливостей
України щодо використання
при закупівлі озброєння та
військової техніки офсету –
компенсації за придбану
продукцію оборонного
призначення у вигляді
своєрідної інвестиції в
економіку країни-імпортера

1

Recomendados

Recomendados

Más contenido relacionado

La actualidad más candente

La actualidad más candente (17)

Destacado

Destacado (20)

Similar a 1

Similar a 1 (20)

Más de cacds_ukraine

Más de cacds_ukraine (20)

1