1

1. Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Дмитрий Козлов
Центр исследований армии, конверсии и разоружения
Лаборатория анализа личности
2016
(социально-патриотический проект ЦИАКР)
«Герои современной Украины. Истории преодоления» является вторым выпуском
социально-патриотического проекта Лаборатории анализа личности ЦИАКР,
направленным на поддержание на высоком уровне морально-боевого духа укра-
инских сил обороны, создание альтернативных возможностей реабилитации во-
еннослужащих и членов их семей, пострадавших от российско-украинской войны
2014 — 2015 годов. В данной брошюре использованы технологии и опыт современ-
ной военной психологии, альтернативной медицины и психорегулирующих мето-
дов воздействия на психику. Однако главным остается опыт непосредственных
героев этой книги – людей, которые сумели преодолеть тяжелейшие послед-
ствия войны и личные трагедии. Эти примеры призваны помощь всем, кто
столкнулся с подобной ситуацией и стремится обрести новый смысл жизни.
ЦИАКР выражает искреннюю благодарность неравнодушным людям, которые
помогали создавать эту книгу: начальнику Гуманитарного института НУОУ
имени Ивана Черняховского, доктору психологических наук, профессору Ва-
силию Осьодло, создателю авторской Школы йоги и систем оздоровления,
врачу-терапевту и специалисту в области реабилитации, рефлексотерапии,
кинезиологии и остеопатии, чемпиону мира по йога-спорту Вячеславу Смир-
нову, заместителю начальника Национальной академии сухопутных войск
имени гетмана Петра Сагайдачного по работе с личным составом Юрию Гу-
сару, профессору кафедры общественных наук НУОУ имени Ивана Черня-
ховского, кандидат психологических наук Олегу Хмиляру, заместителю ко-
мандира бригады морской пехоты по работе с личным составом Ростиславу
Ломтеву,атакженеутомимымволонтерамЕкатеринеВоробьевойиОльгеВакулюк.

2. 3
Історії подолання
як частина ідентичності
емає сумніву, що мораль-
но-психологічний стан
війська є чітким від-
дзеркаленням певних
філософських основ і психологічних
механізмів, що складають ідентичність
усього народу. Національна ідея, її фор-
мування, підтримка та розвиток мають
ключове значення для загартовування
воїнів. А для України часів нинішньої
війни з Росією — виключне, вітальне
значення. У цьому сенсі непохитним
фундаментом будь-якої національної
сили завжди був та залишається геро-
їзм окремих особистостей. Здійснивши
власний вибір, такі люди — чи то був
проявлений у боях ентузіазм, чи неор-
динарні вчинки волонтерів, чи зво-
рушливі історії подолання особистих
трагедій — формують та загартовують
націю. «Людина зростає у результаті
страждань», — стверджував Віктор
Франкл, найвідоміший фахівець з пи-
тань сенсу життя, який сам подолав
життя у концтаборі. «Декілька ідеаль-
них доль, декілька інтелектуальних
або моральних геніїв чи навіть одна
така особистість, що з’являється час
від часу, можуть цілком виправдати іс-
нування людства в цілому». — Це його
твердження вже більше відноситься до
соціальної сфери, до впливу прикладів
поведінки одних людей на інших. Герої
нації (до яких безумовно, належать і ті,
хто спромігся подолати власну кризу
або фізичні вади, отримані від війни)
впливають не тільки на оточення, а й
на тисячі, мільйони людей. У тому чис-
лі, й на ворогів. Ось чому суспільство
має завжди тримати такі особистості
на щиті.
Варто розуміти силу ворога. Гадаю,
небезпідставно відомий український
соціолог та наш сучасник, заступ-
ник голови Інституту соціології НАН
України, професор Євген Головаха за-
певнив у минулому році: «Росія нас
може окупувати не лише захопленням
територій, а й перетворивши нашу сут-
ність на свою. Не забувайте, що мож-
ливий «русский мир» з українською
мовою і у вишиванках.» Він дійсно
має рацію, бо російські спецслужби з
радянсько-імперськими традиціями о
головах побудували в Україні потужну
агентурну мережу, залишили різнома-
нітні, та й дуже приховані важелі впли-
ву, від інформаційних та ідеологічних
до економічних. Під час окупації Дон-
басу ми побачили, що Кремль робить
ставки саме на тих людей, які не мали
жодного шансу самореалізуватися у
нормальному, мирному житті. Тобто,
на обмежених в інтелектуальному сен-
сі, переважно аморальних особистос-
тей, готових на будь-які, в тому числі,
злочинні дії проти людяності.
Отже же справжній національно-
визвольний рух має складатися тради-
ційтаісторійзовсіміншогоплану.Свого
часу наша Лабораторія аналізу особис-
тості, яку з початком війни очолив ана-
літик Дмитро Козлов, констатувала, що
негативний контент в українських ЗМІ
нерідко засмучує глядачів і читачів.
Навіть негативно впливає на мораль-
но-бойовий стан військ оборони, що
перебувають на передовій лінії воєнно-
го протистояння з проросійськими бо-
йовими угрупованнями. Тоді ж дійшли
висновку про необхідність збільшити
кількість позитивних розповідей про
власне сучасних українських героїв, що
творять живі національні легенди. Такі
історії успіху діють, впливають на свідо-
мість мільйонів навіть в разі загибелі са-
мих героїв. З початком російської агресії
стало зрозуміло, що видумані радянські
символи, як то Павлик Морозов, «герої-
молодогвардійці» чи сам кам’яний ідол
Леніна спричинили чимало зла, впли-
нули на формування само ідентичності.
Ми вирішили замінити їх на реальних
людей, які поруч з нами, але активно
творять новітню історію нації.
Що ж, наша команда вже переко-
налася у тому, що сучасні українські
герої творять диво у національній
свідомості. І це диво багато разів під-
тверджувалося і посилювалося, коли
ми спостерігали за вдалою боротьбою
українців за своє майбутнє. Запекла
боротьба на передовій породила геро-
їв, але ще більш жорстокий бій з самим
собою, за виживання та створення но-
вої реальності в умовах «після війни» -
це вже створювало справжніх титанів.
Розпочавши свій шлях, ми з ра-
дістю виявили, що не на одинці. Різ-
ні журналістські, волонтерські, со-
ціально активні групи створювали і
досі продовжують розвивати схожі
проекти. І це було приємно, оскіль-
ки створювало незабутню ауру самої
нації. Людей, що взялися за перо, як
за зброю. Діючі проекти телекана-
лу «1+1», інформаційного агентства
«Главком», волонтерської групи банку
«Аркада» (що опікується долями укра-
їнських захисників донецького аеро-
порту та долями морських піхотинців
ВМСУ), робота фахівців Національ-
ного університету оборони України
імені Івана Черняховського та Наці-
ональної академії сухопутних військ
імені гетьмана Петра Сагайдачного, а
також Центру дослідження проблем
регіонального і міжнародного співро-
бітництва (м. Львів) надзвичайно до-
помогли розвитку нашого проекту.
Тож, сподіваємося, що пропонова-
на читачеві робота стане ще однією це-
глинкою, що створює сучасну Україн-
ську державу, непохитну і незалежну.
Історії подолання як частина
ідентичності
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Н

3. 5
Раздел первый.
Герои современной Украины
его супруга Оксана. Все они состояв-
шиеся люди с налаженным бизнесом,
имеющие взрослых детей, а неко-
торые уже и внуков. Люди, которые
смогли принять непростое решение
и остаться патриотами своей страны,
рискуя не только собственной жиз-
нью, но и безопасностью родных и
близких.
Как это часто бывает, все начи-
налось с малого. В подразделении 25
аэмбр, охранявшем Краматорский
аэродром, оказался сын друзей семьи
Кулиничей, который будучи аллерги-
ком, в отчаянии попросил привезти
необходимые медикаменты, посколь-
ку кроме зеленки у военных практи-
чески ничего не было.
Не думая о последствиях, но зная
об опасности, Эдуард пешком вы-
двинулся на блокированный сепара-
тистами аэродром, прихвативши на
всякий случай домашнюю снедь и
консервацию. «Все прошло успешно,
зацепил только одну сигнальную рас-
тяжку» — улыбается он сегодня.
Там, на взлетной полосе аэро-
дрома, завязалось его знакомство с
заместителем командира батальона
25 оаэбр Виталием Сущенко. Позже
офицер дал Эдуарду номер телефона
Юрия Сираковского, который в то
время также начал помогать украин-
ским военным.
Для Юрия путь в волонтерство
лежал через социальные сети, где его
внимание привлекли призывы по-
мочь украинским военным. По кон-
тактным телефонам он попытался
выяснить, в чем конкретно нужда-
ются бойцы. Услышал в ответ фра-
зу: «Что привезете, то и привезете».
Сначала завез украинским солдатам
воду и продукты. Его, имевшего опыт
службы в армии, поразило тогда от-
сутствие надлежащего обеспечения
и растерянность воинов, которые по-
началу боялись брать привезенное.
Приходилось перекидывать продук-
ты через ограждения. Со временем
список привозимых вещей суще-
ственно расширился. В него стали
входить мешки для песка, бронежи-
леты, каски и даже … новогодние пе-
тарды.
Мысль о петардах пришла Юрию
в голову, когда он стал случайным
свидетелем разговора военных о ню-
ансах организации обороны аэродро-
ма. Понимая практическую невоз-
можность объяснить сепаратистам
предназначение новогодней пиротех-
ники, полную машину которой Юрий
перевозил на аэродром, он все-таки
рискнул. Тогда повезло и ему, и де-
сантникам. Они получили отличную
возможность экономить боеприпасы,
отпугивать все более наглевших сепа-
ратистов и при этом заставить их по-
верить в то, что численность десант-
ников намного больше, чем была на
самом деле.
Через некоторое время к деятель-
ности Юрия Сираковского и Эдуарда
присоединился Юрий Федорченко,
который узнал о волонтерстве свое-
го тезки и клиента через коллегу по
автомастерской. На сегодня на счету
Юрия Федорченко уже около двух де-
сятков единиц отремонтированной
для АТО техники. Кроме того, его,
когда-то личный, «уазик» продолжа-
июля 2015 года на тра-
се между Славянском и
Краматорском появил-
ся памятник десантни-
кам 25 отдельной аэромобильной
бригады. Обелиск был возведен в
первую годовщину освобождения
Краматорска от пророссийских тер-
рористов на месте 5-го блокпоста,
где десантники в ночь с 4 на 5 июля
не пропустили одну из уходивших в
Донецк колонн печально известного
боевика Стрелкова, уничтоживши в
тяжелом бою танк, БМД и две БМП
сепаратистов.
Перед лицом тысяч собравшихся
жителей Краматорска и Славянска
глава общественной организации
«Народный тыл» Георгий Тука вру-
чил ордена «Народный герой Украи-
ны» легенде обороны Краматорского
аэродрома Сергею Кривоносу, за-
щитникам 5-го блокпоста, воинам
25-й оаэбр Андрею Ткачуку, Андрею
Вашкуру, Анатолию Лебедеву и Рома-
ну Менделю (посмертно).
Этой же высокой награды был
удостоен житель Краматорска Эду-
ард Кулинич. Тот самый «Дядя Эдик»,
который вместе с друзьями с апре-
ля 2014-го обеспечивал украинских
бойцов продуктами, водой и обмун-
дированием, пробираясь потайными
тропами в блокированный сепарати-
стами Краматорский аэродром и на
5-й блокпост.
Именно «Дяде Эдику» принад-
лежала инициатива установки па-
мятника на месте последнего боя
украинских десантников Романа
Менделя и Александра Серебряко-
ва. Реализовать задуманное удалось
исключительносилами местных во-
лонтеров и неравнодушных граждан
города. В первую очередь, благодаря
его друзьям и побратимам, без упо-
минания о которых Эдуард катего-
рически отказывается говорить про
свою деятельность во время оккупа-
ции Краматорска и после его осво-
бождения.
Речь идет о команде Краматор-
ских волонтеров, членами которой
стали жена Эдуарда - Наталья, Юрий
и Светлана Федоренко, Виталина и
Юрий Сираковский, Андрей Русин и
Герои современной Украины
5
ОТЧАЯННЫЕ ВОЛОНТЕРЫ
КРАМАТОРСКА
Раздел первый.

4. 6 7
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
Большое количество таксистов в
городе поддерживали «республи-
канцев». Вот и приходилось маски-
роваться под людей, помогающих
исключительно родственникам. Об
одной с таких поездок Юрий Си-
раковский вспоминает с уже при-
вычным юмором. Провозя на своей
машине через пост «ДНР» около 20
пар кроссовок одного размера, ему
каким-то чудо удалось доходчиво
растолковать сепаратистам подоб-
ный феномен своей «многочислен-
ной родни» — смеется.
Не обходилось и без курьезов.
Однажды, Юрия в состояние силь-
нейшего беспокойства привел гул
собственной машины. Подозревая
худшее (полетел подшипник или
что-то еще), он позвонил Юрию Фе-
дорченко в автомастерскую. Тезка
со смехом порекомендовал обратить
внимание на дорогу, по которой тот
едет. Оказалось, что гул создает тре-
ние резины о покореженный гусенич-
ной техникой асфальт.
Одна из наиболее тяжелых поез-
док на 5-й блокпост выпала Эдуарду
и Юрию Федорченко в ночь с 4 на 5
июля 2014 года. Телефонный звонок
Виталия Сущенко поднял «Дядю
Эдика» с постели в 2:13 ночи. Офицер
сообщил: на 5-м блокпосту был тяже-
лый бой, нужна помощь с эвакуацией
300-х: «до утра могут не дотянуть».
Наталья по глазам мужа поня-
ла, что спорить бесполезно. Прово-
див Эдуарда, взяла в руки икону Из-
юмской Божьей Матери Песчаной и,
прижав к груди, молила Господа о ми-
лосердии, потеряв счет времени. В ле-
денящей душу тревоге остаток ночи и
утро провела и Светлана Федорченко.
В это время «Дядя Эдик» и Юрий
в еще стоящих клубах гари и дыма
загрузили трех 300-х и 200-го. На
одного из раненых натянули старый
свитер, а двух других уложили и за-
ет верой и правдой служить бойцам
25 оаэмбр.
В то же время свой непростой
путь к практической волонтерской
работе пробивал Андрей Русин. В об-
становке недоверия и реальной смер-
тельной опасности, когда волонтеры
действовали как глубоко законспири-
рованная подпольная организация,
ему ценой чрезвычайных усилий и
благодаря случаю удалось узнать про
деятельность школьного товарища —
«Дяди Эдика».
«Не скрою, никогда бы не по-
думал, что именно Эдика можно
«заподозрить» в волонтерской ра-
боте», — признается Андрей. После
многолетнего неведения друг о дру-
ге, их общее желание противостоять
агрессии возобновило общение, а
затем и дружбу. «Если бы не война,
скольких замечательных людей я мог
бы не узнать», — с искренним изумле-
нием подчеркивает сегодня он.
Эта необычная волонтерская
команда не имеет ни названия, ни
счетов в банках. Работает по прин-
ципу «что-то есть, кто-то дал». Свои
поступки эти мужественные люди
вспоминают с юмором. «Наша работа
простая» — буднично говорит Эдуард
Кулинич: «Получи, отвези, передай».
Не смотря на оставленные за плечами
сотни километров фронтовых дорог,
«для нас ездить на войну, помогать
ребятам — не событие», — замечает
Андрей: «Оркестры и кинокамеры
нам не нужны».
По словам Андрея, их внутренняя
мобилизация была на таком высоком
уровне, что после получения самых
неожиданных просьб, они буквально
через несколько минут бросались на
их исполнение. Именно после одной
из таких просьб, в зону АТО из Дне-
пропетровска прибыл потрепанный
немецкий микроавтобус. Сегодня эта
зеленая трудяга-машина для тысяч
бойцов и сотен журналистов стала
одной из легенд антитеррористиче-
ской операции под именем «Сара».
Вряд ли на переднем крае найдется
хоть один участок, неведомый ее ко-
лесам.
Вспоминая оккупацию города,
волонтеры говорят, что все друг друга
боялись. Высказывать свою проукра-
инскую позицию было небезопасно.
Бесследно пропадали люди…. Зво-
ня знакомым, спрашивали: «Ты кто?
Республиканец или демократ?» —
вспоминает Юрий Сираковский. По
ответу опознавали «своих». Именно
поэтому на начальном этапе он ста-
рался не особенно посвящать свою
супругу в детали волонтерской дея-
тельности. Видимо, Виталина думала
по-иному. Сегодня за ее плечами не
один рейс на передовую…
Однажды на работе, вспоминает
Светлана Федорченко, один из по-
сетителей во всеуслышание заявил:
«В этой фирме (называет фирму ее
мужа) все укропы!». Остаток рабоче-
го дня она провела в состоянии край-
ней тревоги, несколько успокоившись
только вечером, после возвращения
супруга домой.
Много историй было связано
с 5-м блокпостом. Ездить на своих
автомобилях было очень опасно.
Сепаратисты фиксировали номера.

5. 8 9
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
вобожденных военных, спецназовец
Максим Кац, не только не сломался,
познавши неволю и унижение пара-
дом пленных в Донецке, а, наоборот,
связал свою жизнь с армией, посту-
пив в военную академию. Его судьба,
как ни что другое, позволит будущим
украинским офицерам усвоить всю
глубину лживости мифа о единстве
«братских народов».
Не смотря на то, что пребыва-
ние в плену не улучшило здоровье
Э.Кулинича, «Дядя Эдик» не пал ду-
хом, не разочаровался и продолжа-
ет бороться за Победу Украины на
Донбассе вместе со своими побрати-
мами. Впервые в полном составе эта
необычная и отчаянная волонтерская
команда собралась в день его осво-
бождения из плена.
История отчаянных волонтеров
Краматорска может стать полезной
для тех горячих голов, которые, не
утруждая себя изучением реальной
ситуации, пытаются обвинить все на-
селение восточных областей Украины
в поддержке сепаратизма и пророс-
сийских настроениях.
Развенчивая очередной навя-
занный извне стереотип о жителях
восточной Украины, команда наших
героев сумела доказать, что будущее
этого региона, как и всей страны,
будет определяться не апологетами
заплесневелых этнических или иде-
ологических идей, а объективными
общечеловеческими и демократиче-
скими процессами и ценностями.
Храни Господь настоящих героев
Украины!
маскировали покрывалами. Пере-
двигались двумя машинами. Впереди
Юрий, который подавал условные
знаки стоп-сигналами. За ним Эдуард
с ранеными бойцами. Схема сработа-
ла, им удалось не вызвать подозрений
со стороны нескольких групп уходя-
щих в Донецк сепаратистов, вовремя
доставить раненых десантников на
4-й блокпост в Малиновке и передать
их в руки военного врача Владимира
Бондаря.
Днём 5 июля в Краматорск вошла
первая бронетехника ВСУ. Освобож-
дение города не стало поводом для
сворачивания волонтерской деятель-
ности нашими героями. «25-ка пошла
вперед», — говорят они: «А мы дви-
нулись вслед за ней». Андрей Русин
привычно шутит: «Нам далеко ездить
не надо, мы живем на фронте».
Вскоре, одна из ставших привыч-
ными поездок на передовую, оберну-
лась трагедией. 4 августа, перегоняя
уазик — «буханку» в освобожденный
за три дня до этого пгт. Контарное в
Шахтерском районе, колонна из двух
машин сбилась с маршрута. Встре-
ченные «местные жители» подска-
зали «нужное направление» так, что
идущая впереди машина «Дяди Эди-
ка», в которой с ним ехал краматор-
чанин Сергей Гаков, угодила на блок-
пост сепаратистов.
Юрию Сираковскому удалось во-
время развернуться и избежать ло-
вушки. Оказавшись в безопасности,
он оповестил командование укра-
инских вооруженных сил о случив-
шемся, в надежде на то, что военным
по горячим следам удастся отбить
заложников. К сожалению, этого не
случилось.
Благодаря четкому следованию
легенде, придуманной за считанные
секунды, и молитвам супруги Ната-
льи, Эдуарду удалось уцелеть. На во-
просы о подробностях пребывания
в плену — привычно отшучивается:
«Хоть у меня и была бурная моло-
дость, но так сильно меня не били
никогда».
26 августа 2014 года сотрудникам
СБУ удалось обменять четырех укра-
инских заложников на сына одного из
лидеров боевиков ДНР с позывным
«Запорожец» (Балагура). В числе ос-
вобожденных вместе с двумя солда-
тами ВСУ оказались Эдуард Кулинич
и Сергей Гаков.
Освобождение стало одним из
первых, если не первым случаем
вытягивания волонтеров из плена.
Наталья Кулинич не устает повто-
рять имена тех, кто не позволил ей
остаться один на один со свалив-
шейся бедой. Слава Богу, говорит
она, список длинный. В нем Алексей
Дмитрашковский, Тарас Грень, Юзеф
Венскович, Леонид Матюхин и весь
Пресс-центр АТО, Василий Грицак,
Юрий Тандит, «Альбатрос», Василий
Васильевич и Олег, Сергей Кривонос,
Андрей Русин, Юрий Сираковский,
Юрий Федорченко и Георгий Тука,
чьи слова поддержки возвращали ей
веру в успех и придавали силы в ми-
нуты отчаянья.
Жизнь все расставляет по своим
местам. Боевик «Запорожец» в янва-
ре 2015 года нашел свой бесславный
конец под Дебальцево, а один из ос-

6. 10 11
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
ка з АГС-17. Звідти вів бій боєць
Нацгвардії. В один із моментів у
нього виникли труднощі з заміною
порожньої стрічки боєкомплекту. Я
кинувся до гранатометника, аби до-
помогти, що мені й вдалося, та вже
за мить відчув сильний удар та біль з
лівої сторони живота. Поранило! Це
єдине, що я тоді зрозумів, — прига-
дував сержант Адамьонок.
Куля калібру 5.45 мм пройшла
повз бронежилет, який міг би вря-
тувати від поранення, та кинула де-
сантника на землю. Найприкріше,
що куля вразила його на відкритій
місцевості. Та, як кажуть, справжній
командир ніколи не покине підлегло-
го в біді. А найбільше це стосується
українських десантників.
Неподалік знаходився командир
Сергія, лейтенант Андрій Вашкур,
який помітив пораненого, та без ва-
гань поспішив йому на допомогу. Ри-
зикуючи власним життям, офіцер ви-
ніс на собі сержанта з-під шквального
вогню терористів та переніс його в
безпечне місце.
Згодом сержант Сергій Адамьо-
нок був прооперований та знаходив-
ся під опікою висококваліфікованих
лікарів Військово-медичного клініч-
ного центру Північного регіону.
За словами лікарів, поранення,
яке отримав Сергій, було дуже важ-
ким, адже куля пройшла навиліт,
сильно пошкодивши кишківник. Та
загрози життю вже немає, сержант
одужує.
— Я дуже вдячний військовим
лікарям, які мене прооперували та
поставили на ноги. Також швидшому
одужанню допомагають бойові това-
риші, які майже щодня мені телефо-
нують. Я радий, що всі вони залиша-
ються у строю і продовжують гідно
виконувати свій обов’язок, — зазна-
чив сержант Сергій Адамьонок. — Та
найбільшу вдячність хочу висловити
своєму командирові, який, можливо,
того дня врятував моє життя. Завдя-
ки таким офіцерам Українська армія
непереможна
айбутній командир
бойової машини, ко-
мандир відділення 25-ї
окремої Дніпропетров-
ської повітряно-десантної бригади
сержант військової служби за контр-
актом Сергій Адамьонок служив в
Збройних Силах України ще з 2001-го
року, коли його призвали на строкову
службу. Після її завершення він твер-
до вирішив продовжити служити,
підписавши свій перший контракт.
За роки служби у високомобіль-
них десантних військах Сергій на-
був неабиякий досвід у бойовій під-
готовці, та пізнав справжню дружбу
військового колективу. Командири
завжди ставили його за приклад мо-
лодим бійцям.
Після загострення ситуації на
Донбасі підрозділ Сергія було підня-
то по тривозі. Так розпочалася його
служба в бойових умовах на Сході
України.
З того часу хлопець побував у
багатьох куточках небезпечного
Донбасу. Його підрозділ постійно
направлявся в «найгарячіші» місця,
де точилися бої з терористами. Кри-
латій піхоті доручали контролювати
та утримувати найвідповідальніші
тактичні райони — наприклад, вій-
ськовий аеродром у Краматорську,
де Сергію довелося перебувати май-
же місяць. Він розумів, що зараз уся
надія українського народу лише на
військових. Тільки силою Української
армії можна здолати непроханих гос-
тей.
— Того дня ми несли бойове чер-
гування на одному з блокпостів. При-
близно о 10-й годині ранку зі сторони
Слов’янська розпочався численний
прорив бойовиків у бік Краматор-
ська. Ми дали бій. Однак ускладнюва-
ло ситуацію те, що в терористів були
дві броньовані інженерні машини
розгородження, — розповідав пізні-
ше Сергій.
9 червня, на блокпосту, де пере-
бував Сергій Адамьонок, знаходилася
зведена рота десантників та військо-
вослужбовців Національної гвардії.
Сили обох сторін були приблизно
рівні. Однак масований наступ на-
падники не вели. Вони здійснювали
короткочасні підступні обстріли з
різних засідок, не даючи можливості
нашим військовим вступити у пря-
мий бій.
— Так бій тривав більше годи-
ни. Ми вели вогонь по терористах з
усього наявного озброєння. Поблизу
мене тоді знаходилася вогнева точ-
М
СЕРГІЙ АДАМЬОНОК.
СПРАВЖНІЙ ВОЇН

7. 12 13
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
З середини серпня підлеглі лей-
тенанта Гери у складі військових під-
розділів 24-ї омбр забезпечували при-
криття десантників і недопущення
прориву терористичних угруповань
у район Луганського аеропорту. За
рішенням командира бригади саме
Володимира призначили коригу-
вальником вогню артилерії. Зі своїми
обов’язками молодий офіцер впорав-
ся. Він вчасно і якісно виявляв коор-
динати ворожих позицій, які швидко
надавав нашій артилерії для завдання
влучного удару у відповідь. Особливо
відзначився Володимир Гера в ніч на
1 вересня, коли з найвищої будівлі —
металургійного заводу — куди боєць
перебазував свій спостережний пункт
для кращого обзору позицій населено-
го пункту Лутугино, корегував вогонь
артилерії. Після двогодинної ворожої
артилерійської підготовки по підроз-
ділах десантників та 24 омбр, що за-
безпечували охорону аеропорту, лей-
тенант засік кілька БМД противника,
роту російських десантників та дві
установки «Град», які невдовзі були
повністю знищені нашою артилерією.
Цього ж ранку, отримавши наказ на
прикриття відходу наших десантників
з аеропорту Луганська, лейтенант Гера
продовжував виконувати непрості
обов’язки щодо прикриття відходу 400
українських бійців. Навіть після того,
як отримав важкі поранення плеча,
хребта та легенів, він не полишив поля
бою і продовжував корегувати вогонь
української артилерії.
А ось як про героїчний бій сина
розповідає мати героя Марія Степа-
нівна:
— Ми вже в госпіталі дізналися,
що того вересневого дня Володя ви-
конував обов’язки коригувальника
вогню. Його побратими розповіли про
те, як засівши в будівлі разом з контр-
собливої уваги варта
історії справжнього ге-
роя, який ціною влас-
ного здоров’я врятував
життя 400 бійців.
Подвиг Володимира не залишився
непоміченим. Перебуваючи з офіцій-
ним візитом у Німеччині, Президент
України Петро Порошенко відвідав
пораненого командира взводу спосте-
реження та технічних засобів розвідки
розвідувальної роти 24-ї окремої ме-
ханізованої бригади старшого лейте-
нанта Володимира Ярославовича Геру,
який лікувався у той час в одній із
клінік Дрездена. Місія виявилася над-
звичайно зворушливою: глава держа-
ви вручив військовослужбовцю орден
Богдана Хмельницького III ступеня.
«Вся країна тобою пишається.
Так народжуються українські герої.
Україна зараз проходить величезні іс-
пити. З того, як ти тримаєшся під час
цих іспитів, має брати приклад уся
Україна», — наголосив Петро Поро-
шенко, звертаючись до Володимира.
Безумовно, що така підтримка увагою
надає нового вітру у вітрила самому
кораблю, який пройшов і переміг во-
єнний тайфун.
Петро Порошенко також подяку-
вав матері офіцера за виховання сина
та доручив міністру охорони здоров’я
взяти під особистий контроль реабілі-
тацію героя. Окремо Президент Украї-
ни подякував українським волонтерам
за допомогу, яку вони надають поране-
ним бійцям, що лікуються в клініках
Дрездена, їхнім родинам. Тим приєм-
нішою була ця звістка для особового
складу Академії сухопутних військ у
Львові, адже Володимир 2013 року за-
кінчив саме цей військовий виш.
Таке визнання на найвищому рівні
робить наших героїв гідним прикла-
дом для наслідування, та дає надію, що
наступні покоління будуть пам’ятати
подвиги українських воїнів.
За три місяці служби у зоні Анти-
терористичної операції Володимир
Гера встигнув зробити чимало. Його
взвод здійснював спеціальні захо-
ди щодо розстановки по периметру
станції для охорони артилерії й її
ефективної діяльності, залучався до
супроводу колон з продовольством,
боєприпасами та особовим складом
у проблематичні райони АТО, до за-
чистки місцевості від диверсійних
груп тощо. Приміром, наприкінці
липня, отримавши наказ щодо зни-
щення ворожого незаконного угру-
повання, що переховувалося біля
залізничного переїзду, взвод у над-
звичайно короткий час виконав за-
вдання і, головне, без людських втрат.
О
ВОЛОДИМИР ГЕРА.
РЯТУЮЧИ ЖИТТЯ ПОБРАТИМІВ

8. 14 15
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
актником Романом Шевчуком, син
вивів кілька сотень наших вояків із
небезпечної зони. Він супроводжував
їх два кілометри, постійно повідомля-
ючи зі своєї позиції по рації безпечний
маршрут. Хлопці у відповідь постійно
просили: «Досить. Відходьте самі!».
Але син продовжував коригувати, тим
паче довідавшись, що в оточенні ще за-
лишилися десантники 80-ї бригади зі
Львова, серед яких було багато друзів.
Звісно, що він не залишив позицію. І
Роман не покинув її, навіть коли отри-
мав поранення в руку. А згодом куля
та осколки вразили Володю. Вони на-
скрізь пробили праву руку, повністю
роздробивши кістку, збоку під броне-
жилетом проникли у тулуб, зламавши
два ребра, а потім зачепили легеню і
застрягли у хребті. Тоді син сказав Ро-
манові: «Іди, інакше ти не залишишся
живий». Але хлопчина, за що йому
величезне материнське спасибі, почав
стягувати Володю вниз. Рома значно
менший за мого сина і худіший, але він
тягнув його за здорову руку, довго тяг-
нув. Я дивуюся: звідкіля сили?! У ньо-
го ж самого рука одна не працювала, а
потім ще й в ногу потрапив осколок, і
звідти просто фонтаном пішла кров…
Коли ж поновлювалися обстріли, він
закривав Володю собою. Він більш ніж
півтора кілометра виносив мого сина в
безпечне місце самотужки! Це вже по-
тім їх знайшли бійці з їхньої бригади.
До речі, коли Володимира про-
сять розповісти про те, як йому вда-
лося вивести з оточення кілька со-
тень військових, він відповідає, що
це не особисто його заслуга, а заслу-
га його підлеглих, артилеристів усі-
єї бригади. Пояснює, що виконував
обов’язки коригувальника вогню і
робив усе можливе, аби координати
про розташування сил противника
були якнайточнішими. А за допо-
могою далекоміра і нескладних роз-
рахунків зробити це було, на його
погляд, неважко. Для того і навчався
в Академії. А ось про що мріє, так це
про швидке повернення до нормаль-
ного життя, яке не бачить без служби
в Українському Війську!
Нині Володимир бореться за своє
одужання. Вірить, що невдовзі повер-
неться у стрій захисників Вітчизни. Не
пориває також зв’язків і з рідною Ака-
демією. Ще перебуваючи на лікуванні
в Центральному військовому госпіта-
лі, він знаходив у собі сили надсилати
на кафедру комплексів та приладів
артилерійської розвідки з мобільного
не лише повідомлення, але й малюнки,
які тепер використовуються для уза-
гальнення бойового досвіду і прове-
дення занять з курсантами.
пустя два года после на-
чала кровавой агрессии
путинской России про-
тив Украины на востоке
нашей страны многие события крым-
ского этапа российского вторжения в
массовом сознании ушли на второй
план, а ключевые фигуры украинско-
го сопротивления агрессору на ныне
оккупированном полуострове оказа-
лись в тени своих побратимов, сра-
жающихся на Донбассе. Среди таких
незаслуженно оказавшихся в «тени»
других своих соратников бойцов вы-
деляется фигура подполковника Дми-
трия Делятицкого.
Дмитрий Евгеньевич Делятиц-
кий родился 14 августа 1976 года в
Хабаровске. В 1997-м году окончил
общевойсковой факультет Одес-
ского института сухопутных во-
йск (сегодня — Военная академия),
и вступил в свою первую долж-
ность — стал командиром взвода
1019-го отдельного механизиро-
ванного батальона 127-й механи-
зированной бригады. С 1999-го по
2004-й Делятицкий был команди-
ром роты в этом подразделении, а с
2004-го по 2005-й командовал ротой
127-го отдельного механизирован-
ного батальона морской пехоты в
Феодосии. Затем Дмитрий в тече-
ние года служил офицером Отдела
управления личного состава коман-
дования ВМС, после чего вернулся
в морскую пехоту — стал замести-
телем командира 1-го отдельного
батальона морской пехоты. Затем
Делятицкий некоторое время слу-
жил начальником штаба, заместите-
лем командира, а позднее — коман-
диром 81-го отдельного батальона
логистики, а в августе 2012-го года
принял командование 1-м отдель-
ным батальоном морской пехоты.
А спустя два года началась аннек-
сия Крыма Россией.
В начале марта 2014-го года в/ч
А2272 1-го отдельного батальона
морской пехоты под командовани-
ем Делятицкого была заблокирована
российскими военными без опоз-
навательных знаков, и агрессивно
настроенными группами местных
жителей и «казачества». Оккупанты
потребовали сдать оружие и бое-
припасы. Делятицкий ответил отка-
зом. В интервью российскому каналу
«Кремль.tv» подполковник сообщил
о верности его и подчинённых при-
сяге, и личных убеждениях, не допу-
скающих отделения полуострова от
остальной Украины.
C
ДМИТРИЙ ДЕЛЯТИЦКИЙ.
ПО ЗАКОНАМ МОРСКОЙ ПЕХОТЫ

9. 16 17
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
Сегодня Дмитрий и его ребята
уже много раз были в АТО. И сейчас
там безвылазно. Прикрывают на-
правление на Мариуполь. Были и за-
сады, и «трехсотые» и «двухсотые»,
к сожалению, тоже... Но парни, во
главе со своим командиром, ни кап-
ли не жалеют о сделанном выборе.
Им не стыдно. В отличие от коллег,
которые всю жизнь теперь будут с
клеймом — «склонен к измене». По
словам журналиста Романа Бочкалы,
помогающего бригаде Дмитрия Де-
лятицкого после её передислокации
в Николаев, в бывшем расположении
части в Крыму сейчас две курилки. И
на стене одной из них написано —
«Для предателей». Она — для тех, кто
остался.
27-го марта 2014-го года за личное
мужество и героизм, проявленные при
защите суверенитета и территориаль-
ной целостности Украины, верность
присяге, и высокопрофессиональное
выполнение служебных обязанностей
подполковника Делятицкого награди-
ли орденом Данилы Галицкого.
Затем были напряжённые дни
переговоров с российским командо-
ванием о возможности вывода части
с оружием и техникой на «материк».
Компромисса достигнуть не удалось.
21-го марта Делятицкий приказал
готовиться к обороне, и отражению
штурма части.
К 24 марта операция ВС РФ по
захвату Крыма в целом завершилась.
На всём Крымском полуострове толь-
ко над частью А-2272 Дмитрия Деля-
тицкого реял флаг Украины.
Утром 24-го марта россияне во-
рвались в часть, и заняли её после ко-
роткого, но ожесточённого рукопаш-
ного боя. Делятицкого, и заместителя
командира по работе с личным соста-
вом Ростислава Ломтева оккупанты
задержали, и увезли в неизвестном
направлении.
«Россияне применили военную
хитрость, — вспоминал позже май-
ор Ломтев, — была договоренность
о нашем выходе из Крыма. Однако 24
марта в 4 утра они пошли на штурм,
заведомо зная, что оружия у нас нет».
Тем не менее, забаррикадировав-
шись в казарме, морпехи отчаянно
сопротивлялись, многие из них при-
няли неравный рукопашный бой, в
ходе которого получили серьезные
ранения. «После штурма, — рас-
сказывал сослуживец Делятицкого,
старший лейтенант Юрий Шевчук, —
около 150 морских пехотинцев вывез-
ли в Феодосийский морской порт, где
начали запугивать, говоря, что будут
судить по законам России как тер-
рористов. Угрожали даже Сибирью.
Потом «кнут» сменили на «пряник»
и украинцам предложили остаться в
Крыму, достаточно было перейти на
сторону России. Никто не согласил-
ся».
Лишь спустя три дня проясни-
лась судьба командира феодосий-
ских морпехов. С переломанными
во время штурма рёбрами его дер-
жали в одиночной камере. Пыток не
было, но одна за другой следовали
настойчивые просьбы — иногда оз-
вучивавшиеся лично заместителем
командующего ЧФ — изменить при-
сяге, «присягнуть на верность наро-
ду Крыма», и прочие предложения,
подкрепляемые обещаниями золотых
гор в случае «правильного» решения.
К тому времени служить оккупан-
там согласились многие украинские
солдаты и офицеры. Но Делятицкий,
несмотря на давление, вновь ответил
отказом.
Делятицкий был освобождён, и
вместе со 136-ю солдатами и офице-
рами из 600, отказавшимися остаться
в оккупированном Крыму и служить
агрессору, покинул полуостров.
Среди командиров своего ран-
га был одним из немногих, кто в тя-
жёлейшей обстановке царящего в
стране хаоса и внешней агрессии не
предал Украину. Сейчас Дмитрий
командует 36-й бригадой береговой
обороны. Место постоянного дисло-
цирования — Николаев. Это та самая
36-я бригада, которая раньше базиро-
валась в Перевальном и отказывалась
сложить оружие до тех пор, пока ко-
мандир, Сергей Стороженко, не пре-
дал Украину. Делятицкий поступил
иначе.

10. 18 19
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
лось, поэтому мы её подорвали. Ката-
лись потом полночи, такое впечатле-
ние, что нашим врагам сообщали, где
мы находимся, хотя телефоны были
выключены, а аккумуляторы выта-
щены. Когда сделали круг, и начали
петлять, преследование прекратилось.
Поздно вечером мы заехали на под-
солнуховое поле, и там стояли часов до
четырёх. А потом минометный обстрел
возобновился. У нас было двое ране-
ных, ни у кого не было аптечки. У одно-
го осколок в локте, у второго перебито
бедро, открылось венозное кровотече-
ние. Ещё когда мы собирались в дорогу,
я подошел к нашему начмеду и сказал,
что у нас нет никаких медикаментов.
Правдами и неправдами сам выменял
индивидуальные перевязочные па-
кеты — натолкал их себе в разгрузку
вместо патронов. Этими материалами
и бинтовал ребят. У одного из бойцов
был тюбик с обезболивающим. Выме-
нял на гранату за день до этого у другой
группы. Мы укололи парню, у которого
кости из бедра торчали».
Бойцам сообщили, что машина
с ранеными больше не поедет. Всех
перегрузили в другое авто. Остав-
шиеся сели в последнюю БМП, и тут
колонну начали обстреливать из ми-
нометов, из засады. Все выскочили
на открытую площадку, и попали под
огонь с обеих сторон.
Володе практически оторвало
стопу, когда его 42-й батальон терри-
ториальной обороны направлялся на
помощь окружённым товарищам.
«Поднял ногу — вижу, стопа на
коже висит».
Однополчанин Доноса оттащил
его с линии огня в лес, и отправил-
ся за другими ранеными, пообещав
вернуться и привести помощь. Но
прорваться в зону обстрела уже не
удалось.
Четверо суток учитель физкуль-
туры из Гадяча пролежал в лесопо-
лосе среди трупов сослуживцев. Сам
делал себе перевязки, собирал дожде-
вую воду в каску, ел букашек, дожде-
вых червей и мух.
«Знаю на вкус, что жёлтые мура-
вьи кислее чёрных, и после них не так
хочется пить».
В лесу под Иловайском 42-летний
мужчина не раз прощался с жизнью,
но продолжал бороться за неё изо
всех сил. Когда начался жар, закопался
в холодную землю, чтобы остыть. На
всякий случай нарисовал маркером
своё имя на руке, а в блокнот записы-
вал заметки и мысли, чтобы не сойти с
ума от болевого шока. Блокнот долж-
на была прочитать супруга Владимира
-летний учитель физ-
культуры, занимаясь
спортом, развивая силу
и выносливость, будто
всю жизнь, сам того не зная, готовил-
ся к наибольшему испытанию, ожи-
давшему его впереди. Доброволец из
Гадяча, Владимир Донос, которому в
бою под Иловайском оторвало стопу,
пять суток провел в лесу без воды,
еды, медицинской помощи, но, не-
смотря ни на что, выжил.
История Владимира Доноса напо-
минает недавно появившийся на экра-
нах фильм «Выживший» с Леонардо
Ди Каприо в главной роли.Только
события были перенесены из канад-
ских лесов под украинский Иловайск,
где от российских обстрелов погибли
сотни украинских солдат. Точные по-
тери самой кровопролитной битвы за
Донбасс до сих пор неизвестны. Что на
самом деле произошло с войсками под
Иловайском, покажет время и след-
ствие. В истории же Владимира Доно-
са предстают ужасы войны, увиденной
собственными глазами.
«Я добровольцем пошел, — рас-
сказывает Владимир Донос. — Только
жена думает, что меня мобилизовали.
Но мне же сорок два года, вызвали в
военкомат, сказали, что могу отказать-
ся, поскольку по возрасту уже сняли…
Просто я добровольцем записался ещё
в марте, а тут обстановка изменилась.
Но я не отказался. У меня вся семья
— медики, детство провел у мамы на
работе, она фельдшер. Сам в универси-
тете изучал спортивную медицину, по-
этому попросился в санитары, чтобы
принести какую-то пользу. Нас отвезли
на полигон в Кировоградскую область.
Стрелять давали мало. Только благода-
ря тому, что среди добровольцев было
много тех, кто закончил воинскую
службу, и имел опыт Ирака, Югославии
и Африки, батальон быстро сформиро-
вали, и сообщили, что скоро отправят
на аэродром Краматорска».
В начале августа 42-й батальон
поехал охранять аэродром Краматор-
ска. Боев там уже не было, в основном
только местные провокаторы. Часто
возникали комичные ситуации, ког-
да ночью тепловизор фиксировал за-
саду, а утром выяснялось, что бойцы
подстрелили диких кабанов.
Затем батальон отправили в Ило-
вайск.
«Ехали на «Урале», впереди и сза-
ди БМП, но первая БМП заглохла ещё
в дороге. Пробовали ремонтировать,
около часа стояли. Пока ремонтирова-
ли, враги начали прицельный обстрел
из минометов… Нужно было убегать,
неисправную БМП оставлять не хоте-
42
ВЛАДИМИР ДОНОС.
ПРОВЕРКА ИЛОВАЙСКИМ ПЕКЛОМ

11. 20 21
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
после его смерти. К счастью, его наш-
ли местные, и отвезли в Старобешево.
«Местные доставили меня в
Старобешево, в районную больницу.
Подняли, а подо мной покрывало по-
рвалось. Слышу, кто-то из мужчин
говорит: «Меня моя Света убьёт за
покрывало». Я громко рассмеялся —
мы под пулями и с пробитым баком
катались, а мужик жены боится за
испорченную тряпку. Помогли мне
эти люди серьёзно, хотя не скрывали,
что были настроены против украин-
ской армии. В больнице не было све-
та, окна разбиты, медикаментов нет.
Медсёстры только руками разводят.
Через полчаса принесли глюкозу по-
капать, и перекись водорода. Выли-
вали перекись в ведро, и поливали
рану.
Старобешевские доктора позво-
нили кому-то по телефону, и меня
забрала «скорая» «ДНР». Доставили
в Донецк, в ближайшую больницу,
которая была по дороге. Спросили,
кого привезли. «Укропа», — отвеча-
ет сепаратист. «Мы «укропа» лечить
не будем», — сказали на пороге то
ли врачи, то ли охрана медицинско-
го учреждения. Поехали во вторую
больницу, в третью. Там сказали, что
не принимают гнойных больных в
стерильную операционную. Катались
до вечера. В конце концов, приняли
в девятой городской больнице. Там
от меня тоже были не в восторге. Но
спасибо хирургу и медсестрам, опе-
рацию сделали нормально. Хирург
сказал, что ампутировать будем выше
колена. А я говорю: «Разве я не знаю,
что там за пять дней все сгнило?».
Там я пролежал несколько дней,
пока меня не перевели в госпиталь
имени Калинина. Там был штаб тер-
рористов, и они свозили туда украин-
ских пленных. Поместили меня в под-
вал. Есть приносили кашу на воде. Но
иногда забывали. Но мне после лесного
менюиэтобыловкусно.Ктомужехлеб
давали. Я прятал его под футболкой, и
ел, когда больше ничего не было».
19 сентября Доноса и еще троих
пленных освободили, и отправили
в Днепропетровск. О его возвраще-
нии в «Твиттере» написал президент
Украины, дома его ждали мама, жена
и двое детей. Семья Донос из Гадяча
знала — Владимир сделает всё, чтобы
вернуться. Уже дома боец вспомнит,
как добавляла сил в лесу одна-един-
ственная граната. Знал — если станет
совсем невыносимо, сорвёт кольцо.
Жена позже расскажет, что над Воло-
дей всегда посмеивались за то, что он
любил и изучал книги о том, как вы-
жить в экстремальных условиях, обу-
чал этому учеников. И это спасло ему
жизнь. Его до сих пор мучают фан-
томные боли — чувствует рану, кото-
рой уже нет. Рассказывая об ужасах,
которые выдержал, он скажет: ничего
необычного не сделал. Донос не уны-
вывает, ни о чем не жалеет, и волну-
ется лишь о том, сможет ли и дальше
тренировать детей с протезом.
«Когда враг пришел на твою зем-
лю — надо её защищать, и я хочу, что-
бы у моего сына был такой учитель в
школе «.
Пройдя через ад, Владимир До-
нос верит — ради Украины можно
пройти и большее.
озивний «Калина» Юрій
отримав отримав в зоні
збройного протисто-
яння на сході України.
«Калиною» він залишився й після
вступу до Національної академії су-
хопутних військ у Львові. Принаймні,
для побратимів, з якими підтримує
зв’язок. Дехто дивується: чому саме
калина стала його символом?
Але саме калина з прадавніх часів
залишається уособленням України, її
незламності та стійкості. Так і молод-
ший сержант Юрій Закопець став сво-
єрідним символом мужності та відва-
ги. Не випадково в свої дев’ятнадцять
вын став кавалером бойових орде-
нів — Богдана Хмельницького, та «За
мужність» ІІІ ступеня.
Про себе він говорить, що «родом
з Майдану». Юрій вважає, що саме
лютневі події 2014 року докорінно
змінили його. Народився майбутній
боєць в творчій сім’ї, де про військове
життя знали хіба що з книг та кіно-
фільмів. З дитинства був «запрогра-
мований» батьками, які хотіли бачити
його художником чи музикантом. Та,
як будь-який хлопчина, Юрій мріяв
стати військовим. І ось коли проли-
лась перша українська кров, коли роз-
почалися сепаратистські заворушен-
ня на Донбасі, вступив у батальйон
«Донбас» Національної гвардії.
Впродовж трьох місяців Закопця
разом з іншими добровольцями го-
тували досвідчені інструктори. Після
завершення вишколу, та отримання
статусу інструктора з ведення бою в
міських умовах, розпочалася щоденна
бойова робота. Першим Юрія зустрів
Артемівськ. Він добре пам’ятає облич-
чя місцевих мешканців, коли україн-
ські бійці звільняли місто — відверто
кажучи, чекав гіршого. Натомість, на-
род з розумінням поставився до своїх
визволителів. Безсилою виявилася ро-
сійська пропаганда.
— Перебуваючи в Артемівську,
ми з побратимами використовували
кожну вільну хвилину для вдоскона-
лення своїх навичок, — розповідає
Юрій. — Самі моделювали напади
сепаратистів, російських штурмових
груп. Все це робили для того, аби не
розгубитися під час реального бою.
На той час я виконував обов’язки
стрільця, але одночасно пройшов екс-
прес-курси з надання першої медич-
ної допомоги. На жаль, ані смертей,
ані поранень під час ведення бойових
дій уникнути не можна...
Першим був бій під Попасною.
Юрій пам’ятає все до дрібниць,
П
ЮРІЙ ЗАКОПЕЦЬ.
КАЛИНА «ДОНБАСУ» І «СВЯТОЇ МАРІЇ»

12. 22 23
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
галі ніколи не тримав зброї в руках.
Зрештою, в батальйоні бракувало ін-
структорів, які б могли навчати вій-
ськовиків. Тому й наважився Юрій на
такий крок.
Службу в «Святій Марії» згадує з
особливою теплотою. Займався дій-
сно улюбленою справою: навчав по-
братимів веденню бою в умовах на-
селеного пункту. Згодом сам очолив
спецгрупу. Переймався щонаймен-
шою дрібничкою, адже у підпоряд-
куванні були чи не вдвічі дорослі чо-
ловіки. Приміром, коли побачив, що
екіпіровка підлеглих має жалюгідний
вигляд, власні кошти, які збирав на
автомобіль, витратив на однострої,
бронежилети й каски.
— На жаль, часу для підготовки
нам завжди бракувало. Тому в пере-
рвах між виконанням бойових за-
вдань постійно вдосконалювали свої
навички. Вчив підлеглих безшумно
пересуватися, правильно бігати, —
розповідає Юрій. — І нічого, що сьо-
годні проходили виснажливі трену-
вання, назавтра ми разом йшли у бій
проти терористів. Я особисто відпо-
відав за кожного з бійців. Пам’ятаєте,
як в Антуана де Сент-Екзюпері: «Ти
назавжди береш на себе відповідаль-
ність за тих, кого приручив». Тому ми
разом виконували бойові задачі під
Маріуполем, Сартаною, Павлополем
та Кураховим. Разом виходили з-під
Іловайська. До речі, тоді я прийняв
рішення, — згодом його визнали пра-
вильним, — не очікувати «мирного
коридору», а виводити підлеглих із
того пекла. Всі, хто пішов зі мною,
вижили…
Іловайське пекло не зламало
Юрія. Навпаки, міцнішим стало його
бажання бити ворога. Але робити це
він вирішив у складі спецпідрозділу.
Тому й подався до 93-ї окремої ме-
ханізованої бригади. Юрій був впев-
нений, що не поступатиметься про-
фесійним військовослужбовцям ані
в знаннях, ані у фізичній підготовці.
Адже набув певного досвіду штурмо-
вика, щоденно підтримував свою фі-
зичну форму. Підписавши контракт,
був призначений на посаду команди-
ра бойової машини піхоти, або «Буме-
ра», як називають на передовій БМП.
— Я гадав, що зважаючи на мою
спеціальність — штурмовика, і при-
значення буде відповідне, — розпо-
відає Юрій. — А тут БМП. Я навіть
не знав, з якого боку до неї підійти. І
тим не менше невдовзі ми вже займа-
ли позиції в районі Пісків. Мою не-
впевненість «запримітив» командир
підрозділу лейтенант Олександр Сак і
без жодних «прелюдій» почав навча-
ти мене усім премудростям нової спе-
ціальності. До речі, він — випускник
львівської Національної Академії
сухопутних військ, закінчив її у 2014
році. Можливо, у це важко повірити,
але тактичну майстерність ми відто-
чували навіть у бліндажах, накрес-
люючи на сирій землі різноманітні
схеми. При цьому лейтенант прислу-
хався і до моїх порад щодо викорис-
тання досвіду штурмовика за тих чи
інших обставин бою.
Курсант надзвичайно вдячний
своєму командиру за підтримку та
науку. Він вважає, що саме таки-
ми повинні бути справжні офіцери:
ніби це було вчора. У ту злощас-
ну п’ятницю, 18 червня 2014 року, в
збройному протистоянні з противни-
ком загинув кожний п’ятий його по-
братим із підрозділу.
Вже значно пізніше боєць усві-
домив, що саме через нечіткі нака-
зи командирів, відсутність якісного
зв’язку та несправну техніку штурм
населеного пункту видався невдалим.
Через шалений вогонь сепаратистів
«донбасівці» зайняли оборону. Про-
тягом трьох годин противник обстрі-
лював їхні позиції.
Боронились, як могли. Дещо піді-
рвала бойовий дух бійів звістка про
те, що ворог перехопив їхній зв’язок.
А коли гвардійці почули: «Здавайтесь,
ви у пастці», не одного Юрія охопило
відчуття остраху. Але паніки не було.
Попри те, що довкола панували ви-
бухи, постріли, смерть, боєць зумів
опанувати себе, і почав допомагати
пораненим побратимам.
— Буду відвертим, я періодично
ловив себе на думці покинути все, і
рятуватися, — розповідає Юрій. — Та
після того, як побачив страждання
поранених товаришів, зрозумів, що
потрібно їх рятувати. Одного разу,
намагаючись зупинити кровотечу,
прикрив своїм тілом пораненого по-
братима. Тоді я навіть попрощався з
життям… Та коли надав йому допо-
могу, вже не було лячно. Була якась
злість… Коли ж «запрацювала» наша
артилерія, усвідомив: нас не покинуть
напризволяще. Через три доби гвар-
дійці таки відвоювали Попасну. Але
саме тоді Юрій втратив найкращого
друга Сергія Бохонька, який був для
нього наче братом.
— Безстрашний, відважний, Сер-
гій завжди вселяв впевненість у всіх
нас, — з сумом розповідає Юрій. —
Він і сьогодні постійно в моєму серці.
І кожну перемогу як на полі бою, так
і над собою, я завжди подумки при-
свячував і присвячую йому.
Саме за проявлені мужність і ге-
роїзм під час бою за Попасну Юрія За-
копця нагородили орденом «За муж-
ність» ІІІ ступеня.
Через деякий час Юрій перей-
шов у добровольчий батальйон «Свя-
та Марія». Поштовхом зміни місця
служби стало те, що у більшості його
нових побратимів був відсутній що-
найменший досвід ведення бойових
дій. Більше того, були і такі, хто вза-

13. 24 25
Герои современной Украины
ИСТОРИИ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раздел первый.
Герои современной Украины
впевненими, розсудливими, грамот-
ними і обов’язково авторитетними.
Саме за такими завжди підуть солда-
ти, знаючи, що вони справжні лідери,
і їм не байдуже життя підлеглих. А
ще Юрій розповів, що лейтенант Сак
наполіг, аби він вступав на навчання
до Академії.
Піски стали останньою гарячою
точкою бойового шляху Юрія Закоп-
ця. 22 квітня боєць отримав наказ за-
кріпитися на 18-й позиції. Це була не-
безпечна точка, де часто гинули наші
військовослужбовці. Юрій пригадує,
що, організовуючи оборону під час
перемир’я, йому й на думку не спада-
ло, що тут щось може статися. Хоча
«режим тиші», який постійно пору-
шували терористи, гатячи з вяжкого
озброєння, мав би навести на відпо-
відні роздуми…
Міномет противника запрацю-
вав несподівано саме в той момент,
коли військовослужбовці упоряд-
ковували боєприпаси. Перші вибу-
хи одразу ж притиснули їх до землі.
Так сталося, що в один із моментів
Юрій, як колись під Попасною, за-
крив своїм тілом товариша на по-
зивний «Гук». У самого ж Закопця
неймовірно боліла щока, та кровили
ноги. Усвідомлюючи, що потрібно
перебратися у безпечне місц,е і зупи-
нити кровотечу, перебіжками, разом
з «Гуком», який допомагав йому, до-
бралися до гаражів. Там побратим
— «Іспанець» — не розгубившись,
зупинив кровотечу, не дістаючи з ніг
та обличчя осколки, чим і врятував
Юрію життя...
А далі була темінь... До тями бо-
єць прийшов в шпиталі. Перше, що
зробив — оглянув руки, ноги. Цілі.
Радість була неймовірна. Одразу зро-
бив «селфі», й надіслав у підрозділ.
Щоб не хвилювались.
Юрій Закопець лікувався у шпи-
талях Красноармійська, Дніпропе-
тровська. Маючи неймовірний опти-
мізм, віру в свої сили, за два тижні
звівся на ноги, і повернувся до рід-
ного Львова. І не задля реабілітації,
на якій наполягали лікарі. А заради
виконання обіцянки, яку дав коман-
диру: стати курсантом Академії сухо-
путних військ.
Наказ про нагородження ор-
деном Богдана Хмельницького ІІІ
ступеня молодшого сержанта Юрія
Закопця вийшов напередодні його
вступу до Академії. І нині бойові на-
городи — це пам’ять про бойові буд-
ні. Зберігає він й іменний шеврон
«Кіборг», який вручив йому старший
лейтенант Олександр Сак, коли при-
їздив до Академії, щоб зустрітися з
побратимом. Ця відзнака для Юрія не
менш цінна від орденів.
е лише зі зброєю в ру-
ках можна вести війну
проти ворога. В сучас-
них реаліях відеока-
мера є не менш потужним засобом
у боротьбі з противником. Це довів
капітан-лейтенант Дмитро Лабуткін,
котрий ціною свого життя здобув
надзвичайно цінні матеріали для на-
ших дипломатів.
— Це була дійсно віддана сво-
їй справі людина. Він був постійним
учасником далеких морських похо-
дів. Висвітлював бойову підготовку,
повсякденну діяльність, соціальні
питання і проблеми військовослуж-
бовців, членів їхніх родин. Дмитро
був справжнім люблячим чоловіком і
батьком. І пам’ять про нього житиме
в наших серцях, — розповідає голо-
вний редактор відділу соціальної по-
літики, редакції та видавництва газе-
ти «Флот України» капітан-лейтенант
Віталій Панчишин. Він знав Дмитра
Лабуткіна більше десяти років. «Ми
одногрупники: разом опановували
військову журналістику у львівсько-
му виші, — згадує він. — Разом слу-
жили і в Севастополі. Разом виходи-
ли на завдання на бойових кораблях,
брали участь у міжнародних військо-
вих навчаннях, їздили на полігони.
Під час анексії Криму зробили свій
вибір, і перебралися до Одеси».
Останнім днем у житті Дмитра
Лабуткіна став день ротації із зони
АТО. У нього був наказ повертатися
до Одеси. Він виходив із оточення
з-під Дебальцевого разом із укра-
їнськими бійцями і, незважаючи на
шквальний вогонь, продовжував все
ретельно документувати на відеока-
меру.
2009 року Дмитро Лабуткін закін-
чив Львівський інститут Сухопутних
військ імені гетьмана Петра Сагай-
дачного за спеціальністю «Військова
журналістика». З 2009 року служив
у Севастополі, очолював редакцію
телебачення телерадіокомпанії Мі-
ністерства оборони України «Бриз».
Дмитро був помічником керівника
сектора «С» у зв’язках із громадськіс-
тю та засобах масової інформації.
— Дмитро був надзвичайно від-
даним репортерській справі. Тому
не дивно, що навіть у той непростий
для українських військовиків день, а
для нього — останній, коли виїздив
на бронетранспортері з Дебальце-
вого, він продовжував працювати.
Так, Дмитро міг нічого не знімати,
не сидіти на броні, не ризикувати
своїм життям, а сховатися всереди-
Н
ДМИТРО ЛАБУТКІН.
ПЕРЕТВОРЮЮЧИ ВІДЕОКАМЕРУ
НА ЗБРОЮ