Kremlins war against Ukraine

1. Безпековий огляд ЦДАКР №7 (46)
15 квітня 2016
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 квітня 2016
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 квітня 2016
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у першій половині
квітня 2016 року
Есть признаки ухудшения ситуации вокруг Украины из-за
неадекватности нашей власти - заявление директора ЦИАКР
Москва теряет рычаги влияния на Южном Кавказе
Кремль демонстрирует, что он может остановить Нагорно-
Карабахский конфликт, когда пожелает
Карабахский узел Еревана и Баку: развязка не выгодна никому
Сухопутные войска США: очередная трансформация. Часть 1
US Army против наземных войск России. Часть 2

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 квітня 2016
4
Початок квітня ц.р. характери-
зувався крайнім загостренням
потужних внутрішніх та зовніш-
ніх факторів, які призвели до кри-
тичного напруження ситуації
всередині та довкола України.
Урядова криза, яка засвідчила
існування гострих протиріч не
лише між учасниками коаліції,
але й всередині президентської
команди, фактично, запустила
відлік часу до дочасних парла-
ментських виборів і активізувала
як «нових реформаторів» на чолі
М.Саакашвілі, так і реваншист-
ські сили колишніх «регіоналів».
При цьому, урядові «розборки»
між коаліціантами продемон-
стрували безпосередній вплив на
цей процес найбільших україн-
ських олігархів – Р.Ахметова та І.
Коломойського, які намагаються
забезпечити збереження власних
фінансово-промислових імперій
в умовах тиску українського сус-
пільства та Заходу на Президента
та Верховну Раду з вимогами
впровадження реальних комп-
лексних реформ.
Між тим, наразі важко прора-
хувати можливі варіанти розкла-
дів політичних сил після прове-
дення позачергових виборів до
Верховної Ради. Відсутність про-
гресу на шляху реформ та збере-
ження системної корупції на всіх
щаблях державної влади, безу-
мовно, вже не дає шансів на успіх
нинішнім учасникам коаліції
(«Блок Петра Порошенка» та «На-
родний фронт») у разі перефор-
матування українського парла-
менту. Натомість, це відкриває
чудові можливості для «нових ре-
форматорських сил», а також ре-
ваншистам з колишньої «Партії
Регіонів». В той же час, відсут-
ність єдиного лідера «реформато-
рів» (М.Саакашвілі зможе
об’єднати лише певну їх частину),
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
першій половині квітня 2016 року
Урядові «розборки» між коаліціан-
тами продемонстрували безпосе-
редній вплив на цей процес найбіль-
ших українських олігархів – Р.
Ахметова та І.Коломойського, які
намагаються забезпечити збере-
ження власних фінансово-промис-
лових імперій

5. 5
існування власних президент-
ських амбіцій у лідерів інших «де-
мократичних» партій, традицій-
ний брак єдиної державницької
мети в українських «демократів»,
а також власні комбінації олігар-
хату можуть призвести до прова-
лу «реформаторів» на перевибо-
рах.
З великою ймовірністю можна
припустити, що цим скористаються
проросійські сили, які, на фоні галь-
мування реформ і погіршення соці-
ально-економічної обстановки, зно-
ву набирають популярності серед
свого традиційного «совкового»
електорату. За нашими оцінками,
саме можливість реваншу проро-
сійських сил на дочасних виборах
до Верховної Ради може стати голо-
вним викликом для Української
держави у найближчий період.
Ймовірність реалізації реван-
шистського сценарію підвищують й
інші фактори, які б’ють по україн-
ському керівництву, котре на фоні
відсутності прогресу реформ де-
монструє нездатність до швидких,
ефективних рішень як у внутріш-
ній, так і зовнішній сфері. Зокрема,
скандал «Panama Papers», який має
певні ознаки спланованої інформа-
ційної операції, був розкручений в
Україні та світі саме з акцентом на
існування таємних офшорних ра-
хунків Президента України Петра
Порошенка. А емоційність подачі
матеріалу у явно недоречній
прив’язці «Panama Papers» до Іло-
вайської трагедії свідчить про ціле-
спрямовану маніпуляцію інформа-
цієюсамедляударупоП.Порошенку.
Відсутність чітких, конкретних від-
повідей на запитання, поставлені
медіа, з боку Президента та його
оточення, ще більше посилило нега-
тивний ефект від цього скандалу.
Так само невиразно виглядає
«стратегія» української влади щодо
голландського референдуму про
долю Асоціації України та ЄС. Спо-
чатку українська сторона розкручу-
вала ідею про стратегічну важли-
вість цієї події в Нідерландах і
доводила необхідність активного
впливу на голландців для форму-
вання позитивного іміджу України.
А після негативного результату було
оголошено, що, насправді, цей ре-
ферендум нічого не змінить у відно-
синах між Києвом та Брюсселем.
Що ще більше додало невизначе-
ності у ситуацію довкола просуван-
ня України на шляху європейської
інтеграції і показало слабкі можли-
вості українського керівництва у
сфері стратегічного планування та
стратегічних комунікацій.
Все це, на фоні відсутності рі-
шення міжнародних кредиторів
(МВФ, ЄС, США) стосовно виділен-
ня фінансової допомоги Україні, що
тримає фінансову систему нашої
держави у постійній напрузі і акти-
візації російських військ на окупо-
ваному Донбасі, формує критичний
рівень загроз українській держав-
ності. Можливо, вперше, після Ре-
Саме можливість реваншу
проросійських сил на дочасних вибо-
рах до Верховної Ради може стати
головним викликом для Української
держави у найближчий період
Невиразно виглядає «стратегія»
української влади щодо голландсько-
го референдуму про долю Асоціації
України та ЄС

6. 6
волюції Гідності та початку агресії
Росії проти України, ситуація є на-
стільки важкою.
Безумовно, цим спробує скорис-
татися Кремль, який традиційно
робить ставку на внутрішній підрив
української державності, а не на ло-
бову атаку проти України. Тому, у
найближчий час, слід очікувати ак-
тивізацію Росії на українському на-
прямку з використанням всього
спектру «гібридних» інструментів:
від провокування інтенсивних бо-
йових дій на окупованому Донбасі,
організації масових заворушень у
великих містах до інформаційних
атак на українське державне керів-
ництво.
В цих умовах, збереження коалі-
ції та призначення нового уряду,
який зможе, навіть з урахуванням
втручання олігархату, взяти відпо-
відальність за проведення реформ
та проведення активної зовнішньої
тавнутрішньоїполітики,об’єктивно
стане стабілізуючим фактором,
який принаймні на певний період
зможе зняти ряд найгостріших ви-
кликів та загроз для України.
Головні ризики військового
характеру
Ситуація у зоні російсько-укра-
їнського конфлікту залишається
напруженою та нестабільною. Ро-
сійські регулярні та нерегулярні
війська продовжували здійснювати
провокації, намагаючись тримати
ініціативу в зоні конфлікту. Згідно
з повідомленнями української во-
єнної розвідки та місії ОБСЄ, ро-
сійські війська постійно й все більш
інтенсивно порушують Мінські до-
мовленості, використовуючи для
обстрілів позицій української армії
важку артилерію та танки. Най-
більш активні атаки росіян відбу-
ваються у промзоні Авдіївки, Зай-
цевому, Мар’їнці, околицях
Донецького аеропорту та на світло-
дарській ділянці фронту.
У районі Авдіївки атакуючі дії з
боку російських підрозділів набули
систематичного та цілеспрямова-
ного характеру, оскільки, україн-
ські війська у цьому районі здій-
снюють вогневий контроль за
Ясинуватською транспортною
розв’язкою і блокують пряме спо-
лучення між Горлівкою та Доне-
цьком. У зв’язку з цим, російське
командування поставило завдання
вибити українські війська з Авдіїв-
ки і розблокувати трасу. У свою
чергу, ЗСУ після початку масова-
них атак у цьому районі, підсилили
позиції в Авдіївці підрозділами
ВДВ і здійснюють активну проти-
дію російським атакам. Передбача-
ється, що росіяни й надалі будуть
продовжувати атакувати в цьому
районі. Між тим, зважаючи на так-
тичну перевагу українських пози-
цій у цьому районі, широкомасш-
табний наступ російських військ є
малоймовірним.
Окремим аспектом, який впли-
ває на ситуацію в зоні конфлікту є
Фактор воєнної загрози та викорис-
тання атак на українські сили
оборони носитиме у найближчий
місяць тактичний, допоміжний
характер. Не слід виключати спроб
захоплення територій, але це на
даному етапі не є вагомою ціллю
для Кремля
Російські регулярні та нерегулярні
війська продовжували здійснювати
провокації, намагаючись тримати
ініціативу в зоні конфлікту

7. 7
збільшення потоку контрабанди
через лінію розмежування. Глава
Донецької обласної військово-ци-
вільної адміністрації Павло Же-
брівський стверджує, що з настан-
ням весни ситуація з контрабандою
помітно погіршилася. За його сло-
вами, для провезення товарів через
лінію фронту задіяний величезний
фінансовий ресурс. За оцінкою екс-
пертів ЦДАКР, контрабанда і втя-
гування українського бізнесу у не-
легальні оборудки з окупованою
територією становить суттєву за-
грозу з точки зору створення фор-
мату «Придністров’я-2» на Донбасі.
В Молдові на цей час більша части-
на молдовського політикуму залу-
чена до контрабандного бізнесу з
невизнаною «Придністровською
молдовською республікою». І саме
через це корупційне гниття, мол-
довський політикум виявився не-
здатним до протидії проросійським
силам, які планують взяти владу в
РМ вже в цьому році. Подібна схе-
ма може реалізуватися Росією і в
Україні – через контрабанду та не-
легальний бізнес з окупованим
Донбасом український бізнес та по-
літики попадають у залежність від
Росії та російських спецслужб. В
майбутньому, це може бути вико-
ристано як інструмент дестабіліза-
ції обстановки в Україні.
Слід відзначити, що Росія, зали-
шаючись головною воєнною загро-
зою для України, здійснює подаль-
ші кроки щодо розбудови своїх
силових структур. Зокрема, 12
квітня був опублікований указ пре-
зидента РФ щодо створення Націо-
нальної гвардії РФ, неофіційною
назвою якої є «Росгвардія». Зокре-
ма, передбачається, що «Росгвар-
дія» (за окремими оцінками, за-
гальною чисельністю до 400 тис.
військовослужбовців) буде створе-
на на основі Внутрішніх військ
МВС РФ, і підпорядковуватиметь-
ся особисто В.Путіну. Окрім задач
внутрішнього характеру, «Росгвар-
дія» буде виконувати й завдання за
кордоном. У тексті указу говорить-
ся, що «Росгвардія забезпечує за рі-
шенням президента РФ участь
військ національної гвардії, співро-
бітників органів, федеральних дер-
жавних цивільних службовців Рос-
гвардії у діяльності з підтримки та
відновлення міжнародного миру та
безпеки». Експерти вказують, що
фактично «Росгвардія» буде вико-
нувати роль власної армії В.Путіна,
яку він зможе застосовувати на
власний розсуд та без узгодження з
будь-якими іншими органами дер-
жавної влади РФ (деякі російські
експерти називають «Росгвардію»
аналогом військ СС у нацистській
Німеччині).
Це суттєво підвищує рівень воєн-
ної загрози для України, оскільки но-
востворена «Росгвардія» може бути
використана Путіним в бойових діях
проти України без жодних обмежень
і контролю з боку російського сус-
пільстватаіншихдержавнихорганів.
Через контрабанду та нелегальний
бізнес з окупованим Донбасом
український бізнес та політики
попадають у залежність від Росії
та російських спецслужб. В майбут-
ньому, це може бути використано
як інструмент дестабілізації об-
становки в Україні

8. 8
Крім того, не виключено, що саме
військовослужбовці «Росгвардії», які
матимуть привілейований статус,
можуть замінити військовослужбов-
ців ЗС РФ на окупованому Донбасі,
оскільки останні почали проявляти
незадоволення своїм становищем та
умовами служби.
Виклики для України на між-
народній арені
Найбільш резонансною подією
на міжнародній арені, пов’язаною з
Україною, став консультативний
референдум щодо підписання до-
говору про асоціацію України з ЄС,
який відбувся 6 квітня у Нідерлан-
дах. Результати референдуму
(38,4% «за», 61,6% «проти» за явки
32,2%) стали «прикрою несподі-
ванкою» для України через завище-
ні очікування та надмірно оптиміс-
тичну агітаційну кампанію,
розгорнуту українським МЗС у єв-
ропейському інформаційному про-
сторі. Як вважають експерти, саме
активна інформаційна кампанія
України в Нідерландах призвела до
негативного результату. Більшість
голландців взагалі не знали про
цей референдум і не планували
брати в ньому участь. Через актив-
ну інформкампанію (яку, активно
проводили як проросійські сили,
так і Україна) ця тема стала однією
з центральних для нідерландського
суспільства. При цьому, більш ак-
тивними на голосуванні виявилися
євроскептики, які вбачали у підпи-
санні угоди про асоціацію з Украї-
ною загрозу для Нідерландів, яка
йде власне від Євросоюзу, а не від
України. В той же час, голландці,
які прихильно ставляться до асоці-
ації з Україною просто не прийшли
на голосування, оскільки не вважа-
ли за необхідне виносити це питан-
ня на плебісцит.
Незважаючи на те, що країни
ЄС одностайно заявили, що ре-
зультати голландського референ-
думу не змінять процес реалізації
Угоди про Асоціацію з ЄС і це не
вплине на рішення щодо відміни
візового режиму для українців,
Україна не змогла чітко вибудувати
свою позицію і тактику поведінки
після негативного для себе резуль-
тату. Таким чином, відсутність
стратегічного планування та про-
фесійних стратегічних комунікацій
залишається одним з головних ви-
кликів українській зовнішній полі-
тиці.
Процес врегулювання росій-
сько-українського конфлікту зали-
шається ключовим міжнародним
чинником, який впливає на Украї-
ну. При цьому, існуючий Мінський
формат вирішення конфлікту зали-
шається неефективним. Чергове
засідання мінської тристоронньої
контактної групи з врегулювання
ситуації на Донбасі, яке відбулось
на початку квітня, закінчилося без-
результатно. Сторони констатува-
ли, що російські «бойовики» не до-
тримуються режиму припинення
Відсутність стратегічного плану-
вання та професійних стратегіч-
них комунікацій залишається
одним з головних викликів україн-
ській зовнішній політиці

9. 9
вогню, через що не може розпоча-
тися розмінування території. При
цьому, українська делегація знову
підтвердила свою позицію, що пе-
реговори з економічних, гумані-
тарних і політичних питань мо-
жуть вестися лише після
встановлення стійкого перемир’я,
відведення озброєнь від лінії бойо-
вих дій, підтвердженого спостері-
гачами ОБСЄ. Умовами проведен-
ня виборів на окупованих
територіях залишаються повне
припинення вогню, виведення ро-
сійських військ і забезпечення
контролю України над кордоном.
Представники ОБСЄ заявили, що
пропозиції щодо введення полі-
цейської міжнародної місії ОБСЄ
на Донбас поки що не готувалися.
Результати засідання контак-
тної групи ще раз засвідчили, що
Мінські домовленості та Норманд-
ський формат вичерпали свій по-
тенціал із врегулювання російсько-
українського конфлікту. Вихід на
позитивну динаміку у цьому про-
цесі можливий лише після вклю-
чення до переговорів головних сві-
тових гравців – ЄС та США, які
матимуть достатній потенціал для
тиску на Росію.
Виклики у площині економіки
Урядова криза, яка триває
останні три місяці, заблокувала ви-
ділення планової міжнародної фі-
нансової допомоги МВФ, США та
ЄС. Посол США в Україні Джеффрі
Пайєтт підтвердив, що надання
траншу МВФ, а також фінансової
допомоги з боку США та ЄС буде
здійснюватися після формування
нового уряду України. «Все буде за-
лежати від нового уряду і його чіт-
кого прагнення до реформ», - під-
креслив Дж.Пайєтт. Крім того,
американський посол повідомив,
що для США принциповим є пи-
тання призначення нового генпро-
курора, якого буде підтримувати і
поважати український парламент
та суспільство.
Підтверджуючи критичну необ-
хідність формування нового уряду,
реалізації реформ і оздоровлення
фінансової системи за допомогою
міжнародних фінансових вливань,
МВФ погіршив прогноз зростання
ВВП України з 2% до 1,5% в 2016
році при інфляції на кінець періоду
в 13%. Зростання ВВП країни за
підсумками 2017 року прогнозу-
ється на рівні 2,5%, а за підсумками
2018 - 4%. Інфляція на кінець 2017
року очікується на рівні 8,5%.
Окремими негативними аспек-
тами економічного розвитку стали:
• Блокування олігархом Д.
Фірташем відкритого продажу
Одеського припортового заводу,
який до Революції Гідності пла-
нував купити підприємство за
безцінь, створивши йому штуч-
ну заборгованість. За позовом
компанії Фірташа Ostchem Сток-
гольмський арбітраж наклав за-
борону на відчуження майново-
У поточному році на заходи з розви-
тку озброєння та військової техніки
передбачено майже 7 мільярдів
гривень, що у 4 рази перевищує
обсяг фінансування 2014 року

10. 10
го комплексу заводу. І хоча
голова Фонду держмайна Ігор
Білоус заявив, що арешт, накла-
дений на активи, не зупинить
процес продажу акцій заводу, ця
ситуація створює негативний
фон для України та її
міжнародного іміджа, а також
ще більше дестабілізує ситуацію
на ринку приватизації.
• Крах банку «Хрещатик», в якому
було відкрито зарплатні та
пенсійнікарткизначноїкількості
киян. Нацбанк ввів до нього
тимчасову адміністрацію після
виникнення проблем з
ліквідністю та відмовою від ви-
плат у касах і банкоматах. За
підсумками 2015 року збитки
банку становили понад 1 млрд.
грн. (при задекларованих акти-
вах в 10 млрд. грн.). Переговори
НБУ з акціонерами про
докапіталізацію закінчилися без
результату, тому банк оголошено
неплатоспроможним. Цей випа-
док викликав підозри до НБУ
щодо приховування реальної
ситуації в банку «Хрещатик» і
додав невпевненості українцям
до національної банківської си-
стеми.
Основні виклики всередині
держави
Відсутність прогресу в реаліза-
ції реформ та збереження корупції
на всіх рівнях системи влади зали-
шаються головними внутрішніми
викликами розвитку держави. Ба-
гатотижневий «серіал» з очікуван-
ням відставки А.Яценюка з посади
прем’єр-міністра та пошуком шля-
хів формування «старої-нової» ко-
аліції та уряду критично загостри-
ли внутрішньополітичну
соціально-економічну ситуацію в
країні. Цілковита втрата довіри до
уряду А.Яценюка і парламентської
більшості у складі «БПП» та «НФ»
та відсутність чітких реформатор-
ських сигналів від Президента
практично звели нанівець досяг-
нення Революції Гідності і спричи-
няють загальне розчарування та
фрустрацію у суспільстві.
Додаткового імпульсу для куль-
тивації таких настроїв в україн-
ському суспільстві додала публіка-
ц і я
так званих «Panama Papers» - жур-
налістського розслідування щодо
ухиляння політиків і бізнесменів із
різних країн від сплати податків з
використанням панамських оф-
шорних підприємств. В епіцентрі
скандалу в Україні виявилися Пре-
зидент Петро Порошенко, глава
НБУ Валерія Гонтарєва, бізнес-
партнер П.Порошенка Ігор Коно-
ненко та мер Одеси Генадій Труха-
нов.
Згідно з опублікованими доку-
ментами, Порошенко через фі-
нансових консультантів відкрив у
Панамі та інших офшорних зонах
компанії, які за мінімальної вар-
тості акцій володіють правом ке-
Відсутність прогресу в реалізації
реформ та збереження корупції на
всіх рівнях системи влади залиша-
ються головними внутрішніми
викликами розвитку держави

11. 11
рування належною йому конди-
терською компанією «Рошен».
Прес-служба президента опублі-
кувала від його імені інформацію
на сторінці в соціальній мережі
Facebook про те, що він відійшов
від управління активами, пере-
давши їх до «сліпого траст».
Юристи Порошенка стверджу-
ють, що офшорні компанії були
створені відповідно до законо-
давства України.
Між тим, саме відсутність чіткої
реакції з боку Президента ще біль-
ше посилила негативний ефект від
цього скандалу. Не виключено, що
як політичні противники П.Поро-
шенка, так і російські спецслужби
продовжать активно використову-
вати цей скандал для подальшої
дестабілізації ситуації в країні і
створення умов не лише для поза-
чергових парламентських виборів,
а й для імпічменту Президента.

12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 квітня 2016
12
Политика сама по себе остается в
Украине целью, а политический про-
цесс приобрел признаки деструктив-
ного характера, и отодвинул на вто-
рой план решение ключевых задач
безопасности. Такое мнение 13 апре-
ля высказал директор Центра иссле-
дований армии, конверсии и разору-
жения (ЦИАКР) Валентин Бадрак.
Затяжной дележ портфелей для
создаваемого нового правительства
на фоне отсутствия признаков окон-
чания кризиса внутри власти суще-
ственно увеличивает риски в связи с
возможностями активизации дей-
ствий внешнего врага Украины –
Российской Федерации.
В настоящее время под активиза-
цией действий внешнего врага мы
имеем в виду в первую очередь вне-
дрение в украинскую власть лояль-
ных к Кремлю политиков, ослабле-
ние давления на Кремль со стороны
все более разочаровывающихся в
украинской власти лидеров запад-
ных государств, обострение проти-
воречий внутри страны. Есть целый
ряд негативных признаков, которые
сигналят об ухудшении ситуации
вокруг Украины в связи с неадекват-
ными действиями украинской вла-
сти: решение руководства НАТО
впервые за два года провести совет
НАТО-Россия (20 апреля) при суще-
ственном изменении риторики в от-
ношении действий России, небыва-
лая активность
российско-террористической груп-
пировки в Донбассе, а также неболь-
шой, но устойчивый рост цен на
нефть…
И такие косвенные признаки,
как, например, ощутимый рост ко-
личества преступлений в Украине на
фоне дальнейшего обнищания насе-
ления, свидетельствует о крайней
неэффективности власти, причем
разрыв между украинской властью и
Есть признаки ухудшения ситуации вокруг
Украины из-за неадекватности нашей
власти — заявление директора ЦИАКР
У дзеркалі
експертноі
думки
Затяжной дележ портфелей для
создаваемого нового правительства
на фоне отсутствия признаков окон-
чания кризиса внутри власти суще-
ственно увеличивает риски в связи с
возможностями активизации дей-
ствий внешнего врага Украины – Рос-
сийской Федерации

13. 13
гражданским обществом неуклонно
растет.Всеэтооткрываетроссийско-
му президенту Путину новые воз-
можности воздействия на Украину,
включая наиболее опасную в данное
время информационную войну, на-
целеннуюнаизменениеотношенияк
агрессии путинской России и совре-
менной политике Кремля в Европе и
в самой Украине.
Есть основания считать, что си-
туация в области темпов и качества
оборонного реформирования не от-
вечает уровню угроз. Хотя появи-
лись признаки появления в новом
правительстве профильного первого
вице-премьер-министра, скорее все-
го, команда президента П.Порошен-
ко и в дальнейшем будет ориентиро-
ваться на ручное управление
сектором безопасности.
В то же время, среди задач перво-
степенной важности должны при-
сутствовать необходимость обеспе-
чения выполнения уже
утвержденных в рамках гособорон-
заказа стратегических проектов. В
любом случае военно-политическое
руководство страны обязано опреде-
литься с внешним обликом будущих
ВСУ, чего в течение двух лет войны
так и не было сделано. Необходимо в
экстренном порядке доработать и
утвердить Госпрограмму развития
Вооруженных сил и Госпрограмму
развития оборонной промышленно-
сти, четко обозначив курс на созда-
ние к 2020-2022 годам профессио-
нальной армии.
Что касается идеологии перево-
оружения украинской армии, ВСУ
должны к 2020-2022 годам полу-
чить возможность ведения эффек-
тивной бесконтактной войны. За-
явления секретаря Совета
национальной безопасности и обо-
роны Александра Тучинова о том,
что «Украина должна стать частью
системы противовоздушной и про-
тиворакетной обороны в Европе» и
«восстановить ракетный щит»
справедливы, но не могут быть ре-
ализованы при отсутствии верти-
кали управления оборонной про-
мышленности и системы контроля
над выполнением проектов госо-
боронзаказа с учетом персональ-
ной ответственности конструкто-
ров и директоров предприятий. В
том числе, новое правительство
должно упразднить недееспособ-
ную надстройку в виде «Укробо-
ронпрома» и создать в структуре
исполнительной власти орган
управления и координации обо-
ронной промышленностью, замы-
кающийся в своей вертикали на
первого вице-премьер-министра.
В Украине вследствие деструк-
тивного политического процесса
за два года войны не только не ут-
верждены ключевые (вышеупо-
мянутые) программы, но и не
приняты важнейшие законопро-
екты, направленные на усиление
обороноспособности страны. В
частности, к таким можно отне-
сти проекты законов о террито-
Необходимо в экстренном порядке
доработать и утвердить Госпро-
грамму развития Вооруженных сил
и Госпрограмму развития оборонной
промышленности, четко обозначив
курс на создание к 2020-2022 годам
профессиональной армии
Ситуация в области темпов и
качества оборонного реформирова-
ния не отвечает уровню угроз

14. 14
риальной обороне, о производ-
стве вооружений и военной
техники, военно-технического
сотрудничестве, об офсетных
сделках, о государственно-част-
ном партнерстве и ряд других.
Следует ликвидировать запре-
тительную систему в экспорте, за-
менив ее уведомительной, а наряду
с правом «Укрспецэкспорта» осу-
ществлять маркетинг и заключать
сделки признать право самих пред-
приятий вести внешнеэкономиче-
скую деятельность.
Эти законы позволят изменить
отношение в Украине к потенциалу
частных оборонных предприятий,
отношение западных оборонных
компаний к инвестициям в Украи-
ну в рамках военно-технического
сотрудничества, ликвидировать
неконкурентную и абсолютно не-
прозрачную среду для предприя-
тий оборонного сектора.
Следует ликвидировать запрети-
тельную систему в экспорте, заме-
нив ее уведомительной, а наряду с
правом «Укрспецэкспорта» осу-
ществлять маркетинг и заклю-
чать сделки признать право самих
предприятий вести
внешнеэкономическую деятель-
ность

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 квітня 2016
15
Долгие годы было принято счи-
тать, что Нагорно-Карабахский
конфликт «заморожен». Но, откро-
венно говоря, таковым он никогда
не был. Даже в те годы, когда дей-
ствовал режим прекращения огня,
гибли десятки военнослужащих с
обеих сторон. Что же касается не-
давнего обострения ситуации, то
все говорит о том, что тлеющий на
протяжении двух десятилетий кон-
фликт находится в стадии перехода
на абсолютно иной уровень.
О причинах возобновления
боевых действий
Главную причину возобновле-
ния активных боевых действий я
вижу в присутствии Вооруженных
сил (ВС) Армении на территории
Азербайджана. Факт остается фак-
том – война идет на территории
Азербайджана, и ВС сопредельной
страны находятся на азербайджан-
ской территории. Недавно армян-
ские СМИ опубликовали офици-
альные данные, согласно которым
население Карабаха составляет
около 147 тыс. человек. Логично
предположить, что мобилизацион-
ный ресурс сил т.н. «НКР» не пре-
вышает 20-25 тысяч. Но такое ко-
личество не может противостоять
ВС Азербайджана. Поэтому в зоне
конфликта, кроме военных форми-
рований т.н. «НКР», которые со-
ставляют от 10 до 15 тыс. человек,
действуют и 30-40 тыс. военнослу-
Москва теряет рычаги влияния на
Южном Кавказе
Рауф Раджабов,
политический аналитик,
руководитель исследовательского центра 3rd View,
(Баку, Азербайджан)

16. 16
жащих Армении. Кстати, в 2014-
2015 годах мы были свидетелями
похожей ситуации на Донбассе,
когда ВС РФ непосредственно
остановили продвижение украин-
ской армии и отбросили ее до ны-
нешних позиций.
Но вернемся к теме Нагорного
Карабаха. Требование официально-
го Баку было изначально одно –
чтобы Ереван вывел свои подразде-
ления из т.н. «НКР». Речь вовсе не
идет о карабахских военных фор-
мированиях. Они могут оставаться
и выполнять полицейскую, гумани-
тарно-миротворческую функции.
Но если Азербайджан требует вы-
вода иностранных войск со своей
территории, то Армения ставит
предусловием предоставление ста-
туса Карабаху. Вначале статус – по-
том все остальное. Подобные пред-
условия не могут никогда быть
реализованы другой стороной, если
на ее территории продолжается
конфликт. Сепаратисты в Донецке
и Луганске требуют от Киева особо-
го статуса, что означало бы факти-
ческую федерализацию страны. То
же самое мы видим и в случае с На-
горным Карабахом. Накал страстей
последних дней говорит о том, что
карабахские сепаратисты, вероятно,
хотят стать участниками переговор-
ного процесса. Понятно, что Азер-
байджан на это не согласится.
Есть и второе предположение о
причине возобновления боевых
действий. Причиной может быть
столкновение между карабахскими
кланами. Существует клан действу-
ющего президента Сержа Саргсяна
и клан второго президента Арме-
нии Роберта Кочаряна, который
желает включиться в политиче-
скую борьбу. У бывшего президен-
та есть сторонники и в Карабахе, и
в Ереване. К тому же происходит
брожение в пропрезидентской Ре-
спубликанской партии Армении
между ереванскими и карабахски-
ми армянами.
Третья гипотеза о причине эска-
лации конфликта объясняет при-
чину нового витка насилия стрем-
лением армянской стороны
вынудить ОДКБ и РФ определить-
ся со своей позицией в случае пол-
номасштабной войны между Арме-
нией и Азербайджаном. Кого будет
поддерживать Россия, которая
имеет договор о дислокации её во-
енной базы в Гюмри до 2044 года?
Кого поддержит ОДКБ, учитывая,
что Армения является членом этой
организации?
Кремль становится
заложником кавказской
политики
Очевидно, что за период, в тече-
ние которого Москва была задей-
ствована на Ближнем Востоке и в
Украине, на кавказском направле-
нии Россия стремилась сохранить
действующий status quo. Поэтому
Россия не заинтересована в откры-
той фазе Карабахского конфликта.
В 2014-2015 годах мы были свидете-
лями похожей ситуации на Донбас-
се, когда ВС РФ непосредственно
остановили продвижение украин-
ской армии и отбросили ее до
нынешних позиций
Накал страстей последних дней
говорит о том, что карабахские
сепаратисты, вероятно, хотят
стать участниками переговорного
процесса. Понятно, что Азербай-
джан на это не согласится

17. 17
Сегодня вполне очевидно, что
РФ заняла нейтральную позицию.
Москва не может двигаться дальше
с двойным «багажом» - участием в
конфликтах в Сирии и на Донбассе.
Ей нужно от чего-то освобождать-
ся, сбалансировать ситуацию. А
дисбаланс в российской внешней
политике очевиден. Как следствие,
Москва теряет рычаги влияния на
Южном Кавказе. Последние дни
демонстрируют большую вовле-
ченность в дела региона, Турции,
нежели России. Анкара и в даль-
нейшем будет усиливать свои стра-
тегические позиции на Южном
Кавказе. А у Азербайджана есть
стратегическое соглашение с Тур-
цией, в соответствии с которым
Анкара не только на словах, но и на
деле помогает своему партнеру. Я
думаю, что именно для минимиза-
ции подобных рисков Москва по-
слала Лаврова, Патрушева и Шойгу
на переговоры в Азербайджан.
Это, в свою очередь, играет на
руку прозападным силам в Арме-
нии, которые давно говорят о том,
что Москва - ненадежный союз-
ник в случае реальной угрозы.
Стоит напомнить, что еще в сентя-
бре 2014 Армения определила свой
курс на вступление в Таможенный
союз. Но сегодня в Ереване уже
открыто звучат голоса: «А что по-
лучила Армения взамен?». Да, есть
скидка на газ, но вложения в эко-
номику страны не пришли, новые
рабочие места никто не собирает-
ся создавать. Вместе с тем перево-
ды армянских гастарбайтеров из
России уменьшились наполовину.
Поэтому сегодня мы и наблюдаем
крен Армении на Запад. Недавно
Ереван и Евросоюз возобновили
переговоры по проекту об ассоци-
ации. Таким образом, Россия ока-
зывается заложником кавказской
политики.
Проблема Нагорного Карабаха
как препятствие для
регионального сотрудничества
Сегодня на Южном Кавказе
есть понимание того, что нужно
создавать региональное сообще-
ство. Позитивные взаимоотноше-
ния сложились у Турции с Ираном,
у Азербайджана с Ираном и Росси-
ей. Хотя у Анкары с Москвой отно-
шения накалены, но арест боевика,
который убил российского пилота
– это уже первый шаг к созданию
нормального фона для будущего
улучшения взаимоотношений. И
все же, ключевыми тенденциями
ближайших лет может стать сни-
жение роли России и, наоборот,
усиление позиций Турции и Ирана.
Естественно, что увеличение при-
сутствия Турции и Ирана будет
происходить за счет России, а не
Запада. Последний имел и будет
иметь свои интересы на Южном
Кавказе. Это десятки миллиардов
долларов, вложенных в экономику
Азербайджана и, хотя и в меньших
объемах, в экономику Грузии.
Дисбаланс в российской внешней
политике очевиден. Как следствие,
Москва теряет рычаги влияния на
Южном Кавказе
Ключевыми тенденциями ближай-
ших лет может стать снижение
роли России и, наоборот, усиление
позиций Турции и Ирана

18. 18
Тегеран также намерен защи-
щать свои интересы и долю геопо-
литического влияния на Закавка-
зье. Иран заинтересован в
совместном участии в энергопро-
ектах с Азербайджаном, Туркмени-
станом и Турцией. Да, есть разно-
гласия между Ираном и Турцией
по Сирии и другим направлениям,
но по курдской проблеме их мне-
ния совпадают. А это очень важ-
ный нюанс. Также они едины в во-
просе диверсификации поставок и
транзита энергоносителей и вопро-
сах территориальной целостности
в Ближневосточном регионе.
В целом, стратегическое сотруд-
ничество между Азербайджаном,
Ираном, Туркменистаном и Казах-
станом вынуждает Россию дей-
ствовать в этом фарватере. Поэто-
му целью встречи 7 апреля в Баку
министров иностранных дел Азер-
байджана, России и Иран стало об-
суждение ряда важных вопросов, в
т.ч. региональных конфликтов. Это
говорит о том, что три страны со-
вмещают свои внешнеполитиче-
ские повестки дня.
И тут возникает интересный
прецедент – Армения остается за
пределами интеграционных проек-
тов в регионе. Турция и Иран име-
ют свой формат с Азербайджаном
- как 2-х сторонний, так и 3-х сто-
ронний. У Тбилиси тоже 3-х сто-
ронний формат – Грузия, Азер-
байджан, Турция. У России тоже
есть свои 2-х и 3-х сторонние фор-
маты. А вот Армения оказалась в
изоляции. Не существует формата
Россия-Армения-Иран или Азер-
байджан-Армения-Грузия и т.д.
Вышеуказанная конфигурация
в долгосрочной перспективе созда-
ет угрозу странам региона и явля-
ется фактором дестабилизации
Южного Кавказа. Но чтобы решить
большинство своих внешнеполи-
тических проблем, Армении нужно
сделать один шаг – освободить 5
районов вокруг Карабаха. Это ста-
ло бы великолепным фоном для
возобновления переговоров как по
линии Баку – Ереван, так и Анка-
ра – Ереван.
Миротворческая миссия ОБСЕ
Введение миротворческих сил
(МС) сверхдержав или стран-
сопредседателей Минской группы
(МГ) ОБСЕ (США, России, Фран-
ции) было бы сопряжено с возник-
новением ряда новых проблем. По-
этому Баку вполне логично
заинтересован во введении в Кара-
бах полицейских сил ОБСЕ. Речь
идет не о 7-ми оккупированных ВС
Армении и опустевших районах
вокруг Карабаха, а о самом Караба-
хе.
ВС Азербайджана, естественно,
должны будут вернуться в свои
гарнизоны, а пограничные войска
взять границу с Арменией под свой
контроль. Это прямая аналогия с
так называемыми Минскими со-
глашениями по Донбассу. После
Это прямая аналогия с так
называемыми Минскими соглашени-
ями по Донбассу. После ввода поли-
цейских сил на Донбасс и в Карабах
следующим логичным шагом был
бы вывод оккупационных сил
«вторых» стран

19. 19
ввода полицейских сил на Донбасс
и в Карабах следующим логичным
шагом был бы вывод оккупацион-
ных сил «вторых» стран. Таким об-
разом, вооруженная составляющая
конфликта может быть исчерпана.
Кстати, Украина и Азербайджан
могли бы объединить усилия и реа-
лизовать эту идею под эгидой но-
вого ГУАМа.
Еще одна параллель с войной на
востоке Украины – это идея о про-
ведении референдума. О нем мож-
но говорить лишь при одном усло-
вии – возврат азербайджанской
общины (на момент изгнания она
составляла 50 тыс.). Точно так же
не могут быть проведены выборы
на оккупированных территориях
Донбасса без той части украинско-
го населения, которое было вы-
нуждено покинуть Луганскую и
Донецкую области. Как можно
проводить выборы без граждан,
которые жили там? Это не только
не справедливо, - это нарушение их
прав.
На мой взгляд, универсальным
путем является обеспечение прав
человека. Политики должны ду-
мать в первую очередь о людях, а не
об обеспечении чьих-то геополи-
тических интересов. Так что об-
щим выходом может стать введе-
ние миротворческих или
полицейских сил ОБСЕ – это ин-
струмент, который должен быть
применен и в Карабахском, и в
украинском конфликтах.
Изменение состава минской
группы ОБСЕ
В последние годы очень серьезно
звучат голоса, что нужно изменить
формат минской группы ОБСЕ. Со-
председатели, Россия и США в сред-
несрочной перспективе заняли ан-
тагонистические позиции.
Противоречия, которые проявлены
на 4-м Саммите по ядерной безопас-
ности, уже обозначены. Красной
нитью проходит водораздел и он
огромен. Так каким образом Ва-
шингтон и Москва могут решать
Карабахскую проблематику сооб-
ща? Поэтому многие азербайджан-
ские эксперты высказывали мне-
ния, что нужно включить в число
сопредседателей Германию и Тур-
цию. В текущем году Германия яв-
ляется председателем ОБСЕ, но, к
большому сожалению, серьезных
шагов ни по Карабаху, ни по укра-
инской ситуации пока сделано не
было. Это вызывает много вопро-
сов, почему официальный Берлин
не предпринимает каких-то реаль-
ных шагов, хотя потенциал у Берли-
на огромен. У Германии есть фонды,
которые работают и на Южном Кав-
казе и в Украине - Эберта, Аденауэ-
ра, Белля, Боша, Науманна. Они на-
работали огромную базу данных об
урегулировании конфликтов на
уровне экспертного сообщества
Азербайджана, Армении, Украины.
Ничего пока не востребовано. По-
чему? К сожалению, этот вопрос
остается без ответа.
Настоящим вызовом для Украины,
для ее общества является измене-
ние системы координат Запада и
перенесение фокуса его внимания
от государства к стране
Общим выходом может стать
введение миротворческих или
полицейских сил ОБСЕ – это инстру-
мент, который должен быть
применен и в Карабахском, и в
украинском конфликтах

20. 20
Кто «монополизировал»
переговорный процесс?
Когда европейские институты -
ПАСЕ, Совет Европы, Евросоюз
пытаются хотя бы обсудить какие-
то вопросы по Карабаху, сопредсе-
датели минской группы ОБСЕ в
унисон делают заявления: «Вы не
имеете права! Это приведет к нега-
тивным последствиям и результа-
там». Даже в ООН три сопредседа-
теля МГ ОБСЕ голосуют в унисон
против всех инициатив, которые
могли бы быть вынесены на те или
иные пленарные заседания Генас-
самблеи ООН. Возникает вопрос:
если сопредседатели МГ ОБСЕ, за-
являют о готовности «принять во
внимание и поддержать все реше-
ния Армении и Азербайджана», то
почему все инициативы торпеди-
руются? Это говорит о «монополи-
зации» переговорного процесса.
Такой междусобойчик ни к чему
хорошему не приведет. Но сегодня
есть и другая причина – это дегра-
дация переговорного процесса. Тут
опять напрашивается аналогия с
Украиной, ведь Минск-2 не решил
проблем, которые возникли после
февраля 2014 года.
И все же нужно помнить, что
остаются шесть базовых принци-
пов («Мадридские принципы»), ко-
торые должны быть унифицирова-
ны Азербайджаном и Арменией.
Есть также 4 резолюции СБ ООН
по Карабахскому конфликту, кото-
рые не выполнены по сей день.
Кстати, когда говорят, что они на-
правлены против одной из сторон,
то стоит помнить, что резолюции
СБ ООН обращены и к Азербайд-
жану, и к Армении.
Таким образом, МГ ОБСЕ в
лице США, России и Франции обя-
зана добиться от обеих сторон вы-
полнения этих резолюций. Но этот
процесс, в первую очередь, должен
быть направлен на сближение двух
непосредственных сторон кон-
фликта – Армении и Азербайджа-
на. Почему это не делается и кому
это выгодно - вот вопрос…
Есть и другая причина – это дегра-
дация переговорного процесса. Тут
опять напрашивается аналогия с
Украиной, ведь Минск-2 не решил
проблем, которые возникли после
февраля 2014 года

21. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 квітня 2016
21
Вполне очевидно, что Армения
не заинтересована в обострении
Нагорно-Карабахского конфликта.
На мой взгляд, причины возобнов-
ления боевых действий нужно ис-
кать в особенностях политико-
экономической модели развития
Азербайджана.
Азербайджан – классический
пример «петрономики», где у вла-
сти находится авторитарный пра-
витель, а политические права граж-
дан систематически нарушаются.
Приток нефтедолларов и россий-
ское оружие снизили чувство от-
ветственности режима Ильхама
Алиева практически до нуля. Но
падение цен на нефть выбросило
руководство Азербайджана из
зоны комфорта. Понимая, что
прежняя парадигма его существо-
вания рухнула, режим решил пой-
ти ва-банк.
Впрочем, я уверен, что Баку не
решился бы на эскалацию, не зару-
чившись предварительно полити-
ческой поддержкой России. Ключи
от решения этого конфликта по-
прежнему находятся в руках Мо-
сквы. Но обостряя ситуацию,
Кремль вовсе не собирается терять
позиции в регионе. Наоборот, ему
выгодно разжечь управляемый
конфликт в Нагорном Карабахе для
усиления своего влияния по обе
стороны конфликта. К тому же очаг
нестабильности на Южном Кавка-
зе ставит под вопрос создание без-
Кремль демонстрирует, что он может
остановить Нагорно-Карабахский
конфликт, когда пожелает
Рубен Меграбян,
эксперт армянского Центра политических и
международных исследований
(Ереван)
Баку не решился бы на эскалацию, не
заручившись предварительно поли-
тической поддержкой России. Ключи
от решения этого конфликта по-
прежнему находятся в руках Москвы

22. 22
опасного коридора для транзита
энергоресурсов из Каспия и Ирана
к западным потребителям. Кстати,
в свете активизации межгосудар-
ственного сотрудничества Арме-
нии и Ирана, общие проекты Ере-
вана и Тегерана в сфере транзита
энергоресурсов могут стать костью
в горле Кремля. При этом стоит от-
метить, что в отличие от России и
Турции, Иран не вел боевых дей-
ствий на территории Закавказья
вот уже два столетия и сегодня не
имеет имперских замашек.
Но Москва также не заинтере-
сована в полномасштабной войне.
И ее не будет. Обратите внима-
ние - в один день Лавров летит в
Баку, а Медведев - в Ереван. Этим
Кремль демонстрирует, что он мо-
жет остановить конфликт, когда
пожелает. Стоит только нажать на
все рычажки влияния. Поэтому не
правы те, кто говорят, что Арме-
ния является стратегическим пар-
тнером и союзником России. На-
против, наша страна оказалась в
заложниках у Кремля. К сожале-
нию, официальный Киев не пони-
мает или не хочет понимать это.
Возможно, украинские власти за-
таили обиду на Армению, после
того как Ереван в марте 2014 под-
держал Москву при голосовании
Генассамблеи ООН за резолюцию,
признающую референдум о при-
соединении Крымского полуо-
строва к России незаконным. Как
бы там ни было, не стоит ставить
знак равенства между властью Ар-
мении и ее обществом. Армянский
народ никогда не испытывал осо-
бой радости по поводу аннексии
Крыма. Поэтому позиция некото-
рых украинских политиков и экс-
пертов, которые открыто поддер-
жали Азербайджан, на мой взгляд,
деструктивна.
В контексте же событий послед-
них дней, у Армении просто нет
иного пути кроме евроинтеграции
и сотрудничества со структурами
Североатлантического Альянса.
Но нынешнее коррумпированное
руководство страны не способно
эффективно реализовывать столь
драматические изменения во внеш-
ней политике.
С другой стороны, если, к при-
меру, Украина на Западе граничит
со странами НАТО, и это содей-
ствует интенсивному диалогу Кие-
ва с Альянсом, то западную грани-
цу Армении закрыла Турция. Хотя
это идет в разрез с политикой
НАТО в регионе, Анкара продол-
жает гнуть свою линию.
При этом не стоит делать вывод,
что за действиями Баку стоит Ан-
кара. Турция зависит от поставок
азербайджанского газа (в 2015 г.
Азербайджан продал Турции 6,17
млрд. куб. природного газа, – ред.),
а война в Нагорном Карабахе ста-
вит под удар безопасность поста-
вок голубого топлива. Поэтому
жесткая антиармянская риторика
турецких властей направлена, в
В свете активизации межгосудар-
ственного сотрудничества Арме-
нии и Ирана, общие проекты Ерева-
на и Тегерана в сфере транзита
энергоресурсов могут стать кос-
тью в горле Кремля
Не правы те, кто говорят, что
Армения является стратегическим
партнером и союзником России.
Напротив, наша страна оказалась в
заложниках у Кремля
Армянский народ никогда не
испытывал особой радости по
поводу аннексии Крыма
Не стоит делать вывод, что за дей-
ствиями Баку стоит Анкара
Жесткая антиармянская риторика
турецких властей направлена, в
первую очередь, на внутреннего
потребителя

23. 23
первую очередь, на внутреннего
потребителя.
В завершение, хотелось бы за-
тронуть проблему стабилизации
обстановки в Нагорном Карабахе.
Повод для сдержанного оптимизма
появился после сообщений об
установлении режима перемирия.
Можно с достаточной степенью
уверенности предположить, что
относительное перемирие прод-
лится определенное время, - все бу-
дет зависеть от того, о чем реально
договорились сопредседатели
Минской группы ОБСЕ в Ереване 9
апреля. «Беспокоящий огонь» бу-
дет продолжаться, но в целом про-
тивники останутся на своих пози-
циях.
Вопрос же о миротворческом
контингенте или полицейской мис-
сии ОБСЕ – это сугубо техническая
составляющая процесса урегули-
рования противостояния. В его ос-
нову уже давно заложены вполне
определенные решения, которые
были достигнуты при посредниче-
стве Минской группы ОБСЕ.
Реванш Росії проти Заходу, проти
міжнародної системи, «підігнаної»
під стратегію США, зазнав поразки

24. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 квітня 2016
24
После нескольких лет предва-
рительного разогрева Карабах, на-
конец, вспыхнул. В наиболее оже-
сточённых боях со времён
армяно-азербайджанской войны
1991-94 годов погибло, по разным
данным, от нескольких десятков до
нескольких сотен человек. Для
многих наблюдателей, чьё внима-
ние в последние годы было прико-
вано к Украине и Сирии, подобный
взрыв может показаться внезап-
ным и неожиданным, однако стыч-
ки на линии соприкосновения, за-
частую переходившие в обмен
артобстрелами, с нарастающей ин-
тенсивностью случались в Караба-
хе уже в 2014 году. И нынешнее
обострение отнюдь не случайно –
ведь активизация конфликта
наконец-то играет на руку всем ре-
гиональным лидерам – и, прежде
всего, Сержу Саргсяну и его визави
в Баку. Причём, если для Алиева
Карабах – вопрос, скорее, полити-
ческий, то для армянского лидера
– уроженца сепаратистского регио-
на, чьё прошлое и путь к власти
прочно связаны с карабахским
конфликтом, – он куда более лич-
ный.
Чтобы яснее представить себе
редкое сочетание интересов, по-
стоянно подогревающее Нагорно-
Карабахский конфликт, и понять
уровень взаимопроникновения ка-
рабахских и «материковых» армян-
ских элит, следует обратить взгляд
Нынешнее обострение отнюдь не
случайно – ведь активизация кон-
фликта наконец-то играет на руку
всем региональным лидерам – и,
прежде всего, Сержу Саргсяну и его
визави в Баку
Карабахский узел Еревана и Баку: развяз-
ка не выгодна никому
Дмитрий Козлов,
руководитель Лаборатории анализа личности ЦИАКР

25. 25
в недавнее прошлое. Президент
Армении Серж Саргсян занял пост
в 2008-м году, когда его предше-
ственник, Роберт Кочарян, факти-
чески избрал его своим преемни-
ком. Серж Саргсян родился в 1954
году в Степанакерте – столице На-
горно-Карабахской автономной
области в составе Азербайджана,
которой сорок лет спустя предсто-
яло стать яблоком раздора между
закавказскими республиками. По-
лучив филологическое образова-
ние в Ереванском государственном
университете, Саргсян отслужил в
армии, после чего работал слеса-
рем на электротехническом заводе
в армянской столице. В 1979 году
Саргсян вернулся в родной Степа-
накерт, и начал постепенное вос-
хождение по комсомольской и пар-
тийной лестнице. К 1988 году,
стартовав с должности заведующе-
го отделом при Степанакертском
горкоме ЛКСМ, Саргсян возвысил-
ся до помощника первого секрета-
ря обкома НКАО. В коридорах ка-
рабахских партийных структур
Саргсян познакомился с другим
уроженцем Степанакерта, буду-
щим президентом Армении Робер-
том Кочаряном, позже ставшим его
другом и соратником в грядущем
конфликте. Вероятно, восхождение
Саргсяна на вершины партийного
олимпа продолжилось бы, но исто-
рия внесла свои коррективы: на
фоне горбачёвской перестройки
давние, загнанные вглубь противо-
речия между армянами и азербайд-
жанцами вновь проявились и по-
степенно переросли в открытое
противостояние. В 1989 году Сарг-
сян возглавил комитет сил самоо-
бороны самопровозглашённой
НКР.
А дальше была война
Взлёт Саргсяна в высшие эше-
лоны армянской политической
жизни произошёл благодаря поли-
тическим успехам «старшего това-
рища» Кочаряна и бешеной попу-
лярностикарабахскихсепаратистов
и их лидеров в армянском социуме
тех лет. Образ Саргсяна-воина, ге-
роя войны обеспечивал поддержку
народных масс, заходившихся в па-
триотическом угаре после победы
над Азербайджаном в 1994-м году.
Фактически Саргсян и Кочарян
сформировали правящий тандем,
подобный миниатюрной копии по-
кровительствующего им кремлёв-
ского дуэта Путин-Медведев. В
этом тандеме Саргсян заведовал
силовым блоком (1996–1999 - ми-
нистр внутренних дел и нацио-
нальной безопасности, 1999–2000 -
руководитель администрации,
1999–2007 - секретарь совета наци-
ональной безопасности, 2000–
2007 - министр обороны), а после
ухода Кочаряна с поста вышел на
первый план. В наследство от друга
и товарища Кочаряна новый пре-
зидент получил криминально-ав-
тократический режим, в общем и
Фактически Саргсян и Кочарян
сформировали правящий тандем,
подобный миниатюрной копии
покровительствующего им
кремлёвского дуэта Путин-Медве-
дев

26. 26
целом копирующий своих «стар-
ших московских братьев». Это та-
кая же феодальная клептократия,
удерживающая власть благодаря
алармизму и массированной про-
паганде неизбежного разрушения
«стабильности» в случае прихода к
власти оппозиционных сил. Оче-
видное отличие есть только в уров-
не политической субъектности ар-
мянской верхушки – последова-
тельный переход экономики и сфе-
ры безопасности под управление
России, начавшийся при Кочаряне
и продолжившийся при Саргсяне,
фактически нивелировал местную
элиту до уровня, близкого к руко-
водству субъекта РФ. Практически
любые внешнеполитические телод-
вижения Еревана – особенно каса-
ющиеся Карабаха – давно согласо-
вываются с Москвой. Однако факт
столь плотной, практически вас-
сальной зависимости отнюдь не оз-
начает, что Саргсян и его окруже-
ние не ведут, по крайней мере, в
ограниченном масштабе, собствен-
ную игру. Марионетки в политике
не всегда столь же послушны ку-
кловодам, как марионетки в театре.
И здесь самое время пристальнее
рассмотреть фигуру Саргсяна и его
возможные мотивы в недавнем
обострении конфликта.
Несмотря на богатый опыт ру-
ководства армянскими вооружён-
ными формированиями во время
войны с Азербайджаном Сержа
Саргсяна сложно назвать харизма-
тичным политиком. Некоторые со-
служивцы Саргсяна вспоминали о
его способности воодушевить лю-
дей перед боем и заставить их про-
никнуться общей идеей, но данные
навыки, по всей видимости, не яв-
ляются врождёнными качествами
армянского лидера, и были приоб-
ретены им за годы партийной ра-
боты, во время которой он в основ-
ном занимался вопросами
агитации и пропаганды. Подобный
опыт в сочетании со знанием заку-
лисного мира аппаратных интриг,
без сомнения, позволил Саргсяну
добиться успеха и возвыситься – в
том числе, и благодаря популярно-
му в народе образу «сильной руки»
и имиджу человека, побывавшего
простым рабочим, и знающего
нужды и проблемы простого тру-
дового люда – но эта «харизма» на-
пускная. Образ, старательно и со-
знательно созданный. В этом
Саргсян до смешного напоминает
другого «мачо, спецагента и героя
боевиков», правящего северным
«партнёром по евразийской инте-
грации». Впрочем, армянский пре-
зидент не настолько перегибает
палку с комичной показной маску-
линностью и в целом чаще произ-
водит впечатление непримечатель-
ного, но располагающего к себе
политика европейского образца.
Саргсян кажется всегда открытым
для собеседника, не типичным для
Кавказа с его традициями, прави-
лами и темпераментом современ-
Последовательный переход
экономики и сферы безопасности
под управление России, начавшийся
при Кочаряне и продолжившийся
при Саргсяне, фактически нивели-
ровал местную элиту до уровня,
близкого к руководству субъекта
РФ