опис досвіду роботи класного керівника

1. 1

2. 2
Митчик Галина Феодосіївна
«Не примушувати, а переконувати; не керувати, а організовувати; не
обмежувати, а надавати свободу вибору», - моє професійне кредо.
«Створення тісного колективу класу, сприяння формування норм
етики та моралі, формування життєвих компетенцій шляхом усебічного
розвитку», - педагогічна проблема виховної роботи класного колективу.

3. 3
Зміст
Вступ............................................................................................................................... 4
Анотація досвіду роботи класного керівника ................................................................. 6
Учнівське самоврядування в класі. Діяльність міні-республіки класу «Веселка» ....... 20
Співпраця класного керівника з батьками ................................................................... 32
Профорієнтаційна робота в класі.................................................................................. 47
Фотовернісаж «Калейдоскоп класного життя»............................................................. 59
Додатки ......................................................................................................................... 60

4. 4
Виховати треба дитину так, щоб їй,
як одиниці, було добре на світі, щоб
її світ не потоптав, не кривдив, не
знищив, але, з іншого боку, щоб вона
вміла серед суспільності жити...
Ю. Дзерович
Виховання - процес, що починається з дитинства, коли в душу дитини закладаються
основні життєві принципи, що допомагають їй стати Людиною з великої букви, сміливо
увійти до епохи нового розуму і зайняти в ній гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю
й індивідуальністю.
Уміння виховувати – це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на
скрипці або роялі, добре малювати картини, бути гарним слюсарем або пекарем. А
важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку,- це пошук нових шляхів
підходу до дітей, уміння впливати на них.
У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити
кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до
самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому
основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно - орієнтованого підходу
до виховання. Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих
компонентів: любові до дітей, доброти, слова вчителя, сили особистого прикладу,
справедливості - основи довіри, здатності прощати дитину.
Вчитель - учень - єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини - шлях радості.
Головне в моїй роботі - виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну
збагаченість, широкий світогляд, ерудицію, високу мор альність, товариськість, здатність
впливати на рішення і діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу.
«Створення тісного колективу класу, сприяння формування норм етики та
моралі, формування життєвих компетенцій шляхом усебічного розвитку», - проблема,
над якою працюю в системі виховної роботи класного колективу.
З цією метою я звертаюся до тих загальнолюдських цінностей, які вироблялися
століттями, впродовж всієї історії людських цивілізацій.

5. Людина. Сім'я. Вітчизна. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров'я. Земля. Ці поняття
5
для мене - основа виховної роботи.
Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся не з предметами, а із
справжнім дивом природи - дітьми. І це диво потрібно вигодувати теплотою свого с ерця,
багатством душі. Серце дитини не прийме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її
внутрішній світ закриється від педагога, що допустив помилку.

6. 6
Така дісталась вже нам робота.
Є в ній і радість, та є й турбота,
Є вічний пошук, безсонні ночі,
Та гріють душу дитячі очі.
Я вважаю, що класний керівник - найнеобхідніша людина для дитини в сучасній
школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати.
Його призначення - простежити за становленням особистості дитини, що входить у
сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.
Як класний керівник, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості
дитини. Мені здається, що украй важливо розуміти всебічний розвиток не як розвиток
певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність.
Класний керівник повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе
поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині
зрозуміти себе і повірити в свої сили, створювати ситуації успіху.
Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило - «Правило
веселки»: «Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Шанобливість.
Врівноваженість. Усмішливість». Сподіваюся, що веселка відчуттів, освітивши душу,
зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе.
Головне завдання вбачаю в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків
дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе.
У своїй діяльності твердо дотримуюся заповідей класного керівника:

7. Працюючи класним керівником вже не один рік, все глибше переконуюсь у тому,
що розуміючи порухи душі й сердечні переживання дитини, її почуття, прагнення, і
входячи в життя вихованців як своя, близька людина, справжній педагог зуміє зайнятися
глибинним вихованням дитини, коли сама дитина стає його соратником у цьому процесі.
Розуміти дітей – означає володіти щонайвищою майстерністю їхнього виховання. Хто
виховує хороших людей, той і перемагає. Ми повинні піднятися до розуміння того, що
кожна дитина, кожен учень – це Особистість, яку ми повинні відчути серцем, підтримати
в разі необхідності, вселити надію на щасливе майбутнє. Головне – створити в людині
Людину. Це як збудувати храм, що завжди не просто. Для цього потрібно змінити свою
свідомість, перейти на інший рівень. Одягти інші окуляри. Інакше подивитися на світ.
Адже тільки так можна і себе вдосконалити, і допомогти іншим досягнути життєвого
успіху.
Формування та розвиток у дітей ключових компетентностей є необхідністю й
новою концептуальною основою освіти XXI століття. Цей аспект набув актуальності у
зв’язку з переходом світової спільноти до інформаційного суспільства, глобалізації всіх
сфер життєдіяльності особистості. У цих умовах пріоритетним для молодого покоління є
7
не виховувати у поганому настрої («спокій, тільки спокій»)
визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона
думає із цього приводу
надати дитині самостійність
не підказувати готового рішення, а показувати
можливі шляхи до нього
не пропустити перший успіх дитини
робити своєчасні зауваження
оцінювати вчинок, а не особу

8. не тільки накопичення знань та предметних умінь і навичок, а й формування уміння
вчитися, оволодіння навичками пошуку інформації, мобільності та відповідальності в
прийнятті рішень, уміння ефективно спілкуватися, бути успішним та
конкурентоспроможним, переосмислювати власні освітні стратегії та визначати життєві
пріоритети. Це у свою чергу потребує переосмислення освітніх стратегій, визначення
пріоритетів, характеру та нового змісту виховання, яке було б спрямоване на формування
особистості, наділеної відповідними компетентностями, які є тими індикаторами, що
дозволяють визначити готовність учня до життя. Ставши учасником ділової гри «Ми всі
різні, але рівні», діти змогли визначити якими життєвими компетентностями наділений
кожен учасник.
У системі виховного процесу класного керівника виділяю певні принципи
виховання. Кожний принцип є важливий взаємопов’язаним складником. Їх органічне
поєднання виступає запорукою ефективного створення учнівського самоврядування.
 Принцип національної спрямованості виховання: формую у дітей та
учнівської молоді національну свідомість, любов до рідної землі, свого
народу, шанобливе ставлення до його культури; здатність зберігати свою
національну ідентичність, пишатися своєю приналежністю до українського
народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави.
 Принцип культуровідповідності: базуючись на набутому впродовж
історії морально-етичному досвіді людства, стикаюсь з проблемами,
розв’язання яких вимагає творчого підходу. Вважаю, що проблематизація
моральної культури є джерелом особистісного розвитку дитини, умовою
привласнення нею загальнокультурних надбань.
 Принцип гуманізації виховного процесу: зосереджую свою увагу на
дитині як вищій цінності, враховую її вікові та індивідуальні особливості і
можливості, не форсую її розвитку, спонукаю до самостійності, задовольняю
базові потреби дитини (у розумінні, визнанні, прийнятті, справедливому
ставленні до неї); виробляю індивідуальну програму її розвитку; стимулюю
свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвих виборів.
 Принцип суб’єкт – суб’єктної взаємодії: уникаю жорстоких приписів, не
ставлюсь до вихованця як до пасивного об’єкта своїх впливів; рахуюсь з його
психічним станом, життєвим досвідом, системою звичок та цінностей;
8

9. вдаюсь до продуктивних виховних дій; виявляю професійну творчість та
індивідуальність. Учасники виховного процесу виступають повноправними
партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного,
визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.
 Принцип цілісності: виховання організовую як системний педагогічний
процес, спрямований на гармонійний та різнобічний розвиток особистості, на
формування в неї цілісної картини світу; передбачаю забезпечення
наступності напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях;
охоплюю всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді.
 Акмеологічний принцип: орієнтую виховний процес на найвищі
морально-духовні досягнення й потенційні можливості вихованця; створюю
умови для досягнення життєвого успіху особистості, розвитку її
індивідуальних здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у
відповідних результатах міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і
національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до
здіснення все нових, соціально значущих задумів.
 Принцип особистісної орієнтації: оскільки загальні закони психічного
розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно, тому
культивую у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у
собі, визначаю її право на вільний розвиток своїх здібностей; надаю їй право
почуватися індивідуальністю; спрямовую зусилля на розвиток світогляду,
самосвідомості, культури потреб, емоційності сприйнятливості,
відповідальної поведінки.
 Принцип життєвої творчої самодіяльності: передбачаю становлення
особистості як творця і проектувальника свого життя, який уміє приймати
самостійні рішення і нести за них відповідальність, повноцінно жити й
активно діяти у динамічних життєвих умовах, постійно
самовдосконалюватися, адекватно і гнучко реагувати на соціальні зміни.
 Принцип полікультурності: даний принцип передбачає інтегрованість
української культури у європейський та світовий простір, створення для
цього необхідних передумов; формую у дітей та учнівської молоді
відкритість, толерантне ставлення до відмінних від національних ідей,
9

10. цінностей, культури, мистецтва, вірувань; здатність диференціювати спільне
й відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як
невід’ємний складник культури загальнолюдської.
 Принцип соціальної відповідності: обумовлюю необхідність
узгодженості змісту і методів виховання реальній соціальній ситуації, в якій
організовується виховний процес; передбачаю формування у дітей
готовності до ефективного розв’язання життєвих проблем; забезпечую
комплекс соціально-педагогічної допомоги і захисту дітей; орієнтую
педагогічний процес на реальні можливості соціуму, враховую його
найрізноманітніші чинники.
 Принцип превентивності: враховуючи інтереси особистості та
суспільства, спрямовую свої дії на профілактику негативних проявів дітей та
учнівської молоді, на допомогу та їх захист, вироблення імунітету до
негативних впливів соціального середовища. При цьому забезпечую систему
заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-
медичного, інформаційно-освітнього характеру, спрямованих на формування
позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних
речовин, різних проявів деструктивної поведінки та формування навичок
здорового способу життя, культури статевих стосунків.
Сучасний зміст виховання в Україні складає науково обґрунтована система
загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально
значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави ,
інших людей, самої себе, праці , природи , мистецтва. Система цінностей і якостей
особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає
поєднання інтересів особистості, суспільства, держави, нації. Важливим завданням для
мене є виховати багатогранну, всебічнорозвинену людину, достойного громадянина.
Виконання цього завдання, впровадження особистісної орієнтації я здійснюю за
допомогою системи цінностей, передбачених «Основними орієнтирами виховання учнів
1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів»:
1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у таких
якостях, як патріотизм, національна свідомість, правосвідомість, політична культура та
культура міжетнічних стосунків.
10

11. У підлітковому віці виховується духовно осмислений, рефлексивний патріотизм,
який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших
народів, своїх і чужих прав і свобод.
2. Ціннісне ставлення до людей виявляється у моральній активності особистості,
прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності,
милосердя, толерантності, совісті, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти
іншим, тактовності, ввічливості; здатності прощати і просити вибачення, протистояти
проявам несправедливості, жорстокості.
У дітей зростає цінність дружби з однолітками, розширюється сфера соціального
спілкуваня, засвоюються соціальні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки,
виникає критичне ставлення як регулятор поведінки.
3. Ціннісне ставлення до себе виступає важливою умовою активної життєвої позиції
і передбачає сформованість у зростаючій особистості вміння цінувати себе як носія
фізичних, духовно – душевних та соціальних сил.
- Ціннісне ставлення до свого фізичного " Я " .
Основними завданнями виховання учнів середнього шкільного віку є формування
свідомого ставлення до власного здоров’я та здорового способу життя, розвиток
зібраності, фізичної готовності до навчання , вміння позитивно оцінювати свою
зовнішність, поставу, розвиток рухових здібностей, вміння цікаво проводити вільний час,
формування високої рухової активності , позитивних звичок .
- Ціннісне ставлення до свого психічного " Я ".
У підлітковому віці в учнів виховується вміння спостерігати за собою , аналізувати
перебіг своїх думок і переживань, зіставляти з ними свої вчинки. У цьому віці інтенсивно
розвивається прагнення до самоствердження, з’являється хворобливе переживання
неуспіху, зростає роль самооцінки в регуляції поведінки.
4. Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і
виявляється у таких ознаках: усвідомлення цінності природи в житті людини,
самоцінності природи; почуття особистої причетності до збереження природних багатств,
відповідальності за них; здатність особистості гармонійно співіснувати з природою;
поводитися компетентно, екологічно безпечно.
У підлітковому віці природа розглядається як об’єкт охорони, а не користі, ступінь
психологічної близькості з об’єктами природи вищий, ніж з усіма "значущими іншими ".
11

12. 5. Ціннісне ставлення до праці - це усвідомлення дітьми соціальної значущості
праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до
підприємництва, готовність до творчої діяльності. У підлітковому віці формується
свідоме ставлення до власних інтересів, здібностей, суспільних цінностей, пов’язаних з
вибором професії та свого місця у суспільстві .
6. Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і
виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, в діях і
вчинках, пов’язаних з мистецтвом. У підлітковому віці мистецтво використовується як
засіб духовного становлення, пізнання свого внутрішнього світу.
Всю систему навчально-виховної роботи в класі спрямовую на вивчення потенціалу
особистості учня, створення сприятливих умов для розвитку кожної дитини. Розуміючи
сучасні вимоги виховання прагну організувати виховний процес, що формував би
повноцінну цілісну особистість, індивідуальність, національну гідність, совість і честь
кожного мого вихованця.
Особистим прикладом, поведінкою, способом життя намагаюсь побудувати такі
взаємовідносини у колективі, щоб кожна дитина відчувала свою значущість, потрібність.
«Не примушувати, а переконувати; не керувати, а організовувати; не
12
обмежувати, а надавати свободу вибору», – ось моє професійне кредо.
Виховання без примусу ґрунтується на довірі. Мої вихованці є моїми однодумцями,
вони не просто багато працюють для досягнення результатів, вони – творці власних
життєвих успіхів і перемог.
Залежно від виховних завдань використовую найрізноманітніші методики вивчення
особистості учня у вільний від навчання час. Це дозволяє з'ясувати ступінь вираженості
певної якості, вивчити умови, за яких вона яскраво виявляється, спонукати вихованців до
самовивчення, самовиховання відсутніх якостей або дозволить позбутися негативних
форм поведінки тощо.
При доборі необхідних діагностико-корекційних методик обов'язково враховую
вікові, індивідуальні особливості та психофізіологічні можливості конкретної дитини, які
порівнюю з фоном класного колективу і лише після цього визначаю шляхи подальшого
виховного впливу на учня. Суворої необхідності дотримання будь -якої послідовності
використання діагностичних методик немає. Тому застосовую виховні прийоми
поступово, крок за кроком — від простих методів обстеження до складних.

13. У практиці виховної роботи з класним колективом для вивчення особистості учня
використовую методику «Закінчи речення» (додаток № 1 ), «Вивчення моральних уявлень
учнів» (додаток № 2), «Вибір» (додаток № 3), методику ДДО (диференціально-
діагностичний опитувальник), (додаток № 4).
З метою заохочення учнів до здійснення самооцінки власних якостей особистості,
13
усвідомлення їх значення використовую методику «Моя самооцінка».(Додаток № 5)
На певному етапі діагностичної роботи з учнями використовую поради та мам ятки
з самовиховання, самоосвіти.(Додаток № 6 )
Свої міркування записую у спеціальний зошит «Психолого-педагогічних
спостережень за учнями».
Опрацювавши анкети і різні методики, запропоновані практичним психологом, я
добре знаю інтереси кожного учня. За допомогою анкет збираю відомості про дітей та їх
батьків, визначаю соціальний статус учня і стан здоров’я кожної дитини, також дізнаюся
про нахили і уподобання. Це допомагає мені під час вибору тем для класних годин та
надає можливість варіювати участь кожної дитини в обговореннях, диспутах, уроках
мужності та чуйності та інших формах проведення класних годин. Важливо виявити
інтереси учнів класу, з’ясувати, наскільки вони різноманітні, чи об’єднують вони дітей,
чи, навпаки, роз’єднують на безліч груп; як ставляться діти до інтересів своїх товаришів,
що можуть бути спільними й об’єднувати весь клас. Знаючи особливості учнів, їх інтереси,
рівень вихованості, мені легше скласти цілеспрямований і дієвий план виховної роботи з
класом. Під час планування виховної роботи я враховую ступінь зайнятості дітей
навчанням та іншими суспільно корисними справами, рівень їх досвіду та організаційних
навичок.
Адже вивчити чим живе учень, які його інтереси й нахили, особливості волі й риси
характеру - це означає знайти правильний шлях до серця, використати найдоцільніші
методи педагогічного впливу.
Іноді легше десять раз зробити все самому, ніж доручити дітям. Але всім відомо, що
потужний виховний ефект приносять лише ті справи, організаторами і виконавцями яких
є діти. Про це свідчить свято «Посміхнись і буде все о’кей», самостійно організоване і
проведене моїми вихованцями у 10 класі.(Додаток № 7 ) і година спілкування, проведена
мною в рамках тижня української мови літератури, «Хотіла б я піснею стати …».
Презентацію до даного заходу допомогли створити учні класу. (Додаток № 8).

14. Ще з молодшого шкільного віку дуже важливо закласти своєрідний фундамент
рухомості дитини, тобто виховати уміння проявляти ініціативу в організації життя класу.
Вважаю, що саме цінування цієї ініціативності, довіра до дітей і орієнтація в роботі на їх
запити, інтереси та їх бажання - забезпечення найсприятливіших умов соціалізації
особистості.
Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення
правильного контакту з класом. А справа ця нелегка. Відразу знайти спільну мову і
контакт з класом важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі
й конфліктні ситуації. Тому проводжу години спілкування «Конфлікти. Шляхи їх
подолання», «Як уникнути конфліктних ситуацій» тощо. Разом з унями опрацьовували
статтю-пораду «Що ви знаєте про конфлікти «Учень - учитель?» Чому вони виникають?».
Майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказати учням правильну
лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості,
підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до
найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво.
Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Слово – це ніби той місток,
через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині
кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає
сум.
Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості моєї професії,
намагання зробити кожну взаємодію з вихованцями цікавою як для дітей, так і для себе,
допомагають мені визначати пріоритетні завдання у виховній діяльності, знаходити засоби
їх вирішення, прогнозувати реальні результати. Наприклад, працюючи з учнями 5 класу,
свою роботу спрямовую на формування колективу, особистісне зростання кожної дитини,
виховання свідомого патріота та відповідального громадянина своєї держави на засадах
духовних надбань українського народу. В період формування колективу проведено
родинний вогник «Давайте ближче познайомимося», конкурс на краще генеалогічне
дерево «Роде мій», виставка малюнків «У мені є все!», година спілкуванн «Символи моєї
України».
У своїй роботі намагаюся не відмовлятися від напрацьованих позитивних,
дієвих традицій, форм та методів роботи нашої школи, але намагаюся наповнювати їх
новим змістом. Для цього в роботі з класом використовую інтерактивні та розвиваючі ігри,
14

15. конкурсні змагання, тренінгові вправи, дискусійні ринги, заочні подорожі, етичну регату,
класні майстерні та інші.
15
Найефективнішими формами та методами роботи вважаю:
години спілкування;
спільні загальношкільні заходи;
діяльність органів учнівського самоврядування;
індивідуальні бесіди;
гуртки та клуби за інтересами;
відеолекторії;
батьківські збори;
моніторинг (тестування);
просвітницькі акції;
колективна творча справа (проектна діяльність).
Спланувати і визначити тематики і форми проведення годин спілкування мені
допомагає опитувальник «Мої ідеї, пропозиції щодо проведення виховних справ у класі»,
який проведжу з учнями наприкінці навчального року.(Додаток № 9 )
Ретельна підготовка будь-якого виховного заходу без поспіху має іноді більше
значення для виховання учнів, ніж сам виховний захід. І саме тому в план роботи включаю
ті справи і заходи, які можна ретельно підготувати, якісно провести, які безперечно будуть
виконані і принесуть колективу класу моральне задоволення, радість успіху.
Для цього разом з дітьми обговорюємо запропоновані ними теми класних годин,
вибираємо найкращі. За бажанням і за допомогою дітей було проведено диспут
«Загублений світ комп’ютерних ігор», урок гендерної грамотності «Рівноправність
чоловіків і жінок», тренінг «Твоє життя – твій вибір. Опір тиску однолітків», година
спілкування «Спілкування дівчат і хлопців на засадах дружби»(відмова від небезпечних
пропозицій в умовах тиску та загрози насилля).

16. Перед плануванням своєї роботи заздалегідь думаю про кофіцієнт виховної дії
години спілкування, тобто важливе значення має не тільки зміст і обсяг інформації, але й
про враження, яке вона справлятиме на учнів.
Для мене важливо, щоб класні години проходили не тільки у формі лекцій, а й у
формі вільного дискусійного спілкування, на яких учні вчаться сперечатися не за
допомогою гучного голосу, а завдяки силі переконання. Варто зазначити, що саме на таких
заходах учні вчаться спілкуватись, створюють доброзичливу атмосферу, допомагають
кожному виразити себе. (Тренінг по методиці «Рівний-рівному» «Спілкуємося та діємо»,
«Твоє життя – твій вибір» (додаток № 10), філософський стіл «Нехай не розмежованою
залишиться навіки»).
Одним із пріоритетних напрямків виховної роботи з класом є превентивне
виховання. Тому намагаюся виробити систему роботи з даного напрямку. Складовою
частиною якої є систематичне проведення кожної третьої середи місяця дня профілактики
правопорушень, в рамках якого було проведено ряд заходів. (Рольова гра «Права дітей»,
гра «Ерудит Юра»(юридичних афоризмів), правовий б ліц-турнір «Людина і закон»,
година спілкування «Як уникнути кримінальної ситуації»).
У своїй роботі використовую елементи методики І.Іванова – КТС – (колективна
творча справа) – спільний пошук кращих рішень складних завдань. Таким чином,
намагаюсь заохочувати дітей до прийняття участі у шкільних і класних заходах,
розкривати і розвивати бажання завжди робити все цікавим, неординарним. При ць ому
моє завдання як класного керівника – спрямувати КТС на збагачення особистості і
колективу соціально цінним досвідом, на удосконалення кращих людських здібностей,
потреб і відносин.
Збереження здоров’я дітей, формування в них свідомого вибору здорового
способу життя є нині найактуальнішою проблемою, для розв’язання якої необхідна
розробка і послідовне запровадження принципово нових підходів до змісту і
структурування виховної роботи. Обов’язковим компонентом нової системи
національної освіти мають бути знання про формування, збереження і зміцнення
здоров’я, гігієнічне виховання учнів, формування культури здоров’я особистості.
Виховна робота класного керівника в цьому напрямку покликана, перш за все,
забезпечувати належний освітній рівень учнів, виховувати у них потребу бути
здоровим, формувати стійкі мотиви на здоровий спосіб життя та поведінку. Вирішую
16

17. це завдання за допомогою стартування проекту «Здоровий спосіб життя», метою якого є
пропагування здорового способу життя. Учасниками і ініціаторами проекту є учні 8 класу.
Реалізація проекту відбувається у три етапи. І етап – створення груп «Шкідливі звички»,
«Харчувння», «Спорт і гігієна»; ознайомлення з темою, метою, завданнями; визначення
завдань групам. ІІ етап – анкетування учнів, зустрічі та бесіди з лікарями, спортсменами,
людьми, які схильні до шкідливих звичок. ІІІ – представлення результатів роботи груп.
Варто зазначити, що стартуванню даного проекту передували проведені цікаві заходи
даного напрямку.
1. Правовий «лікбез»: ознайомлення з нормативно-правовою та законодавчою базою
України з охорони здоров'я, пропаганди здорового способу життя, відповідальності
громадян за вживання та розповсюдження наркотиків.
2. Творчий конкурс «Антиреклама - двигун дії»: виготовлення та розповсюдження
17
плакатів, агітаційних листівок, спрямованих проти наркотиків та їх уживання.
3. Години спілкування «Вирішуйте самі: з наркотиками чи без них?».
4. Ділова гра «Мрії на майбутнє»
Короткий опис гри
1. Кожний учасник гри виписує на окремому аркуші у два стовпчики: І) шість
якостей та рис, які сприятимуть досягненню мети та здійсненню мрії; ІІ) шість якостей,
які цьому перешкоджатимуть.
2. На аркуші, закріпленому на дошці, учасники гри по черзі називають записані риси
та якості (у разі повторів навпроти вже названої риси ставиться якась позначка, наприклад
«+»).
3. Обговорення написаного: Чи є серед перерахованих рис негативні звички, зокрема
вживання тютюну, алкоголю, наркотиків? Скільки учасників навели їх у другому
стовпчику? Про що це свідчить?
4. Висновки гри.
4. «Круглий стіл» для старшокласників на тему «Вплив середовища на появу
згубних звичок у молоді. Як їх уникнути?».
5. Дослідницька робота «Статистика свідчить»: збір і доведення до підлітків
інформації про кількість захворювань і смертельних випадків у районі, що сталися через
те, що підлітки вживали наркотики, дані про скоєні наркоманами правопорушення та
злочини тощо.

18. 6. Гра «Чого ти можеш позбавитись у житті і що придбаєш, якщо станеш
наркоманом?». Використавши методику «мозкового штурму», діти записують у дві
колонки «Досягнення» та «Втрати». Порівнюють отримані результати та роблять
висновки.
7. Акція «Кумири проти»
1. Провести опитування серед школярів, схильних до шкідливих звичок, «Хто ваш
18
кумир?»
2. Спробувати відшукати у статтях про кумирів та інтерв'ю з ними, опублікованих у
періодичних виданнях та електронних джерелах, ставлення видатних людей до шкідливих
звичок - алкоголю, тютюну, наркотиків.
3. Випуск агітаційних плакатів чи стінних газет «Кумири проти», де наведені їхні
висловлювання чи випадки з життя..
8. Конкурс кросвордів «Наркоманія проти життя»
9. Складання замітки до ЗМІ про вибрану проблему та хід її вирішення.
Активним пропагандистом здорового способу життя є агітбригада учнів класу
«Сполох», яка приємно вразила учнів школи своїм виступом «Ми – за здоровий спосіб
життя». (Додаток № 11)
Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення життя.
Сьогодні спостерігається яскраво виражена відсутність високих життєвих ідеалів. Тому
особливої актуальності набуває завдання виховати молоде покоління на засадах
моральності й духовності, бо «…у кожної людини чи навіть народу, що не наділений
належною мірою ідеалізмом, як правило, відсутні й життєві орієнтири та стимули
боротьби за існування. Ідея – головне джерело енергії творчої особистості. Ідеал – це ідея,
перетворена в міцний енергетичний заряд, що спрямовує енергію особистості в
майбутнє». Який «шлях» обере юна особистість – таким і буде її майбутнє, наше майбутнє,
майбутнє нашої держави. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають
вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, питання, ці кращі часи не настають
ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.
У вихованні я веду дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї
країни до осягнення загальнолюдських цінностей. Проведені виховні справи «Добро,
мораль і щастя у нашому житті»(додаток № 12), «Вчимося бути добрими

19. людьми»(додаток № 13), «Душі людської доброта» (додаток № 14), сприяють виконанню
означених вище завдань.
Сучасні методи виховання потребують від мене постійного підвищення
майстерності. Тому беру активну участь у роботі семінарів, круглих столів, методичних і
педагогічних рад, педагогічних читань, тренінгів. На засіданні педагогічної ради школи
виступала з доповіддю «Роль класного керівника у формуванні особистості дитини», на
методоб’єднанні класних керівників - «Створення в класі атмосфери доброти, довіри,
взаємодопомоги», «Роль гурткової роботи у процесі розвитку й саморозвитку дитини»,
була учасником шкільного тренінгу вчителів «Обдарованість: діагностика та система
роботи зі здібними дітьми», в ході якого захищала проект «Погляди та визначення
здібностей та обдарованості». На районному семінарі класних керівників доповідала на
тему «Інноваційні підходи до розвитку індивідуальних здібностей учнів у позакласній
роботі», на районному семінарі педагогів-організаторів виступала з доповіддю
«Громадянське виховання в змісті, формах і методах позаурочної роботи». Використовую
здобуті навики в своїй роботі.
Отже, працюючи класним керівником намагаюся використати всі можливості
виховного простору нашого закладу для створення комфортних умов, що сприятимуть
всебічному розвитку кожного вихованця, підтримці, максимальному розкриттю всіх його
здібностей і талантів. Керуючись у своїй роботі Конституцією України, Законами України:
«Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про сприяння
соціальному становленню та розвитку молоді», Конвенцією ООН про права дитини,
Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів
загальноосвітніх навчальних закладів України», Національною доктриною розвитку
освіти України у ХХІ столітті та новими концептуальними підходами до виховання дітей,
підлітків і молоді у національній системі освіти, спрямовую с вою діяльність на створення
у класному колективі сприятливого середовища для формування особистості дитини,
пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного
вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і серця, яка крок за кроком веде до
загального успіху.
19

20. Наш час потребує лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних,
здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення.
Ось чому головне завдання класного керівника – знайти і підтримати учнівську молодь,
яка має організаторські здібності, усвідомлює себе лідером, розуміє, що великі справи
починаються із маленьких вчинків. Розвиток гуманістичних позицій, відхід від
авторитаризму, який пригнічує ініціативу, розвиток особистості і демократичного стилю
стосунків є на сьогодні актуальним для виховного процесу.
Найвідчутніші результати у формуванні соціально компетентної молоді дає широка
варіативність учнівського самоврядування, головне завдання якого – формування та
розвиток соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко
усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самос відомості.
Як класний керівник велику увагу приділяю організаційній діяльності та роботі з
органами учнівського самоврядування. Саме учнівське самоврядування має особливе
значення в організації та згуртованості колективу, у вихованні в учнів ініціативності.
Самоврядування – це належним чином організована робота, для того, щоб однаково добре
жилося всім, хто разом вчиться або працює… Щоб один одного не кривдили, не
перешкоджали, не докучали… Щоб допомагали, піклувалися, стежили за порядком і
правопорядком…
Уявіть собі, що наше життя – це один нейтральний колір, а всі люди за характером
однакові, мають одні й ті ж самі здібності, виконують однотипну роботу… Чи людство
тоді б прогресувало?!
Дитяче самоврядування, правильно організоване педагогами, відкриває невичерпні
можливості для постійного вдосконалення виховного процесу. Воно сприяє розвитку
дитячої ініціативи, яка стає джерелом нових знахідок та перемог, згуртуванню учнівського
колективу. Учнівське самврядування забезпечує включення учнів у різноманітну
діяльність колективу, має вплив на дотримання учнями прав та обов’язків.
Розпочали ми свою роботу із колективно творчих справ, що сприяли розвитку
колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей,
згуртуванню колективу. На цьому етапі формування колективу діти презентували проект
«Мій клас – моя сім’я». І головним правилом для мене було: більше самостійності – адже,
20

21. виконуючи роботу за дітей, ми позбавляємо їх можливості пізнавати життя на власному
досвіді. А також прийняття дитини як особистості, визнання її індивідуальної
своєрідності, її права на виявлення свого «Я» на тому рівні розвитку, якого вона досягла у
своєму житті.
Ще у 5 класі було проведено декілька зборів учнів класу, на яких разом вирішили –
21
самоврядування потрібне для того, щоб:
відповідальність за всі справи у класі була
колективною, а не тільки класного керівника;
клас повинен стати єдиним
колективом;
у колективі повинні бути
дисципліна, порядок,
організованість.
у кожного має бути конкретне доручення;
Розвиток учнівського колективу в такому напрямку виховної роботи можливий
тільки на принципах співробітництва й співтворчості. Становлення і розвиток
демократичних стосунків між класним керівником і учнями мали продовження у
тренінгових заняттях із розвитку комунікативних навичок учнів та згуртування класного
колектву. Тренінг складався з циклу занять: перше заняття - «Ти мій друг, і я твій друг»,
друге – «В круговерті життя», третє – «Створи себе сам», четвертє – «Як ми сприймаємо
оточуючих».
Виходячи з мети та завдань виховного процесу, у класі організоване таке виховне
середовище, яке надає учню можливість вибору різних видів занять і творчої діяльності,
які відповідають особистим потребам. У процесі різноманітної діяльності за участю
ініціативних творчих груп (склад яких постійно розширювався за бажанням самих учнів)
відбувалося згуртування дитячого колективу. Крім того, відокремилася учнівська група,
яка виявила найбільшу активність в участі як у класних так і шкільних заходах, утворивши
актив класу. І протягом двох років сформувалися беззаперечні лідери.
А.С. Макаренко свого часу сформулював закон розвитку колективу: «Колектив
повинен постійно рухатися вперед, досягати все нових і нових успіхів, щоразу все більше
впливати на розвиток і особистісне формування всіх членів. Зупинка в розвитку колективу
призводить до його ослаблення і розпаду». Колективна перспектива – це віддалена у часі

22. мета, що обумовлює прагнення і добровільну діяльність, в якій зацікав лена переважна
більшість членів колективу.
Саме тому на наступний період виховна робота у класі була спрямована на
розкриття та реалізацію учнівської творчості в контексті формування відповідального
ставлення до своїх обов’язків; продовжено роботу щодо виховання активної життєвої
позиції та лідерських якостей через учнівське самоврядування в класі; сприяння тому,
щоб зміст та форми колективної творчої діяльності допомагали кожному знайти себе,
самовизначитися.
22
У виховній роботі з класом я ставлю собі за мету:
передавати учням організаційний досвід;
навчати їх організаторської майстерності;
залучати учнів до самоуправлінської діяльності та
надавати їм необхідну допомогу;
не приймати рішення, не обговоривши з учнями всі
проблеми;
завжди цікавитись завданнями органів учнівського
самоврядування;
спільно з учнями шукати шляхи розв’язання цих
завдань;
допомагати учням визначати мету діяльності,
складати план, аналізувати роботу;
не перебирати на себе всю відповідальність,
намагатись зробити так, щоб учні самі знайшли
вихід із найскрутніших ситуацій;
постійно навчати актив, готувати його до
самостійної роботи.
Учнівське самоврядування – це самостійна організація дітьми їхньої колективної
життєдіяльності, а отже, воно немислиме без повноцінної творчості дітей. Більше того,

23. якщо діти усунені хоча б від однієї із ланок самоврядування, воно відразу втрачає сенс,
стає придатком формальної системи виховання, яка завдає шкоди розвитку кожної окремої
особистості і колективу загалом.
Виходячи з мети та завдань, у класі організоване виховне середовище для прояву і
розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціально цінних і
особистісно значущих інтересів і потреб учнів.
Наступним кроком у розвитку учнівського колективу, зокрема кожної дитини як
неординарної особистості, було спільне рішенням створити міні-республіку класу
«Веселка» . Це рішення було прийнято на класних зборах з розподілу обов’язків
учнівського самоврядування «Будуємо разом наш спільний дім».
Позитивних результатів можна досягти лише тоді, коли будуть створені умови для
реалізації творчого потенціалу кожної дитини. Перед вибо рами президента класу, учнями
були складені вимоги для кандидата в Президенти і присяга для вже обраного Президента.
Зважаючи на це, у класі були проведені передвиборча кампанія і вибори Президента,
максимально наближені до реалій життя. (Додаток № 15)
Діти затвердили свої закони і моральний кодекс для кожного учасника міні-
23
республіки «Веселка».( Додаток № 16, № 17)
Заснована міні-республіка «Веселка» класу уособлює демократичну та самодіяльну
атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у
них громадянськості, організаторських якостей, допомагає в проведенні різноманітних
заходів, виступає їх ініціатором.
- це група Відданих справі, Енергійних, Самоорганізованих,
Ерудованих, Любителів природи, Кмітливих, Активних дітей.
Головний принцип учнів міні-республіки « Самі вирішили, самі зробили, самі
відповідаємо».
Вся діяльність класного самоврядування регламентується Статутом міні-республіки
«Веселка». (Додаток № 18)
Учні міні-республіки «Веселка» мать свою емблему. Емблема міні-республіки —
зображення веселки та золотавого соняшника, у верхній частині напис «Веселка».
(Додаток № 19)
Для підвищення активності учнів, створення ситуації успіху в міні-республіці
введені заохочувальні жетон (квадратні – організатор, трикутні – учасник, круглі –

24. спостерігач). Таким чином, діти самі можуть оцінювати ступінь своєї участі в
самоврядуванні класу, самостійно проаналізувати свої успіхи та невдачі.
З власного досвіду виокремлюю певні складові, без яких не існує учнівське
24
самоврядування в класі.(Додаток № 20)
У процесі різноманітної діяльності за участю ініціативних творчих груп –
президента і міністерств класу - відбувається зміцнення і подальший розвиток учнівського
самоврядування у класному колективі.
Пріоритетом обраної виховної моделі – учнівське самоврядування – є прагнення
підготувати особистість до тих життєвих ситуацій, в яких йому доведеться діяти в
майбутньому, доступними засобами, в контексті особистісно орієнтованого навчання,
допомогти перейти йому на якісно новий рівень розвитку, трансформувавшись в суб’єкта
власної життєтворчості та життєдіяльності, здатного самотужки зайняти притаманне лише
йому місце в людському соціумі, долаючи всі можливі перепони, адаптуючись до умов,
що змінюються.
Демократизація стосунків у класному колективі сприяє зростанню ролі учнівського
самоврядування. Органи самоврядування складаються з найактивніших учнів, які
виконують конкретну роботу, що поліпшує життя товаришів та школи загалом. Мої
вихованці знають, що кожен може впливати на громадське життя, брати участь у
плануванні, розробці, аналізі спільних справ.
Встановлення демократичних, гуманістичних взаємин у класі стимулює розвиток
самодіяльності, ініціативи та самоврядування учнів, що і є основою згуртування
колективу. Такі стосунки формуються в ході всієї виховної діяльності. Зокрема, у процесі
надання допомоги учням у підготовці і проведенні класних зборів. Класні збори – вищий
орган учнівського самоврядування. Адже мета класних зборів - розвиток учнівського
самоврядування, згуртування первинного колективу, формування громадської думки,
залучення всіх учнів до організаторської діяльності. І головним завданням зборів, які
розпочали організовувати у 5 класі, є привчити учнів говорити, відстоювати й
аргументовано доводити власну думку, поважати погляди інших, вести дискусію тощо.
Крім того, участь класного керівника у зборах має свій поетапний розвиток, що є
важливою складовою у розвитку демократичних стосунків у колективі.
У 5 класі проводжу збори кілька разів на місяць з метою зробити спільні обговорення
й вирішення питань колективного життя звичними й необхідними для учнів.

25. У 6 класі створюю умови для інтенсивного оволодіння учнями організаторськими
уміннями та навичками, залучаю всіх учнів до підготовки та проведення зборів, виконання
їх рішень.
У 7 класі надаю консультативну допомогу учням, які самостійно організовують і
25
проводять збори.
Учні 8-11 класів проводять класні збори самостійно (класний керівник присутній,
бере участь в обговоренні питань, висловлює свою думку).
Класний керівник на учнівських зборах має право:
брати участь
у роботі
учнівських
зборів із
правом одного
голосу;
надавати
методичну
допомогу
організаторам
зборів, не
заміняючи їх у
роботі;
володіти
ініціативою
скликання
учнівських
зборів і
внесення до
порядку
денного
питання,
пов’язаного із
життям і
діяльністю
учнівського
колективу;
усебічно
підтримувати
громадську і
творчу
ініціативу,
активність
учнів, їхню
самостійність.
Класні збори вирішують усі питання життєдіяльності учнівського колективу:

26. планують та
аналізують
роботу класу;
розподіляють
громадські
доручення,
заслуховують
звіти про їх
виконання;
готують
пропозиції щодо
оцінювання
поведінки і
суспільно
корисної праці;
вирішують
питання
заохочення та
стягнення
тощо.
Працюючи з дітьми, мною було з’ясовано, що активності й оптимізму дітей замало,
потрібний час для поступового формування лідерів, з ростанню їх професіоналізму у
складній справі керівництва. Це й процес не є стихійним, тому свою роботу класного
керівника будувала поступово, відповідно до індивідуальних вікових і психологічних
особливостей учнів, колективних та особистих інтересів і потреб.
Класна система самоврядування виховує потребу в учнів у навчальній, спортивно-
оздоровчій та суспільно-корисній діяльності (чергування кожної дитини в класі, догляд за
кімнатними рослинами, збереження меблів, робота з упорядкування шкільного подвір’я).
Тому діти живуть і працюють під девізом : " Працюючи сам – навчися поважати працю
іншого ".
Форми та методи роботи з органами учнівського самоврядування
1. Гра «День дублера». Учні стають учителями і проводять уроки в класах.
2. Ділова гра «Лідер», завдяки якій виявляються лідери в колективі. Під час гри учні
виявляють активність виконуючи завдання різних рівнів і отримують жетони різного
кольору:
26
 білого — лідер-організатор;
 жовтого — лідер-натхненник;
 червоного — лідер-виконавець.
3. Проведення «Сімейних вечорів », що сприяє згуртуванню класного колективу
та розвиває ініціативу, самостійність та творчість дітей. Це може бути презентація
проекту «Наші спільні справи», аналіз анкетування «Батьки і діти».

27. 4. Гра «Розкажи мені про себе», яка стимулює процеси самовиховання і сприяє
взаєморозумінню (під час гри учні пишуть асоціації на своїх друзів, порівнюючи їх
з тваринами, видом спорту тощо. Гра закінчується рефлексією, кожен говорить
фразу: « Сьогодні я зрозумів, що я...»).
5. Анкета «Ми — колектив? Ми — колектив... Ми—колектив!», суть якої:
визначити, на якій стадії розвитку знаходиться колектив за допомогою групової
оцінки.
6. Заняття-практикум «Як вести за собою», яке допомагає учням зрозуміти, що
необхідно, щоб однолітки зрозуміли тебе, підтримали і стали допомагати, пішли за
тобою.
7. Журнал-естафета «Світ моїх друзів, світ моїх захоплень, світ спільних справ
». Мета — скласти банк ідей та пропозицій життєдіяльності класного колективу та
виявлення організаторів класних справ.
8. Випуск класної газети, прес-бюлетня (терміновий випуск міні-газети),
фотогазети.
Одними із активних форм роботи класного керівника під час виховного процесу –
27
розвитку учнівського самоврядування - вважаю такі:
анкетування
опитування
„Незакінчені речення”
рольова гра
дискусія
робота в парах або групах
„Мозковий штурм”
Результатом діяльності учнівського самоврядування є проведення демократичних
виборів президента і міністерств міні-республіки 8 класу. На посаду Президента класу
балотувалися Бачук К., Хурбоєв А., Стоцька А., Сотник Н. Порівняно із попередньою
передвиборчою кампанією збільшилася кількість кандидатів на посаду Президента, це
свідчить про результативність роботи учнівського самоврядування міні-республіки 8

28. класу і зросту громадської активності дітей, їх самореалізації. Після презентації своєї
передвиборчої кампанії щодо розвитку учнівської спільноти класу більшість голосів під
час голосування отримали хурбоєв Андрій – Президент класу, Бачук Катерина – Віце-
президент класу.
Сотник Наталія є офіційним лідером, вирізняється позитивною спрямованістю,
благотворно впливає на колектив, установлює здорові взаємини у класному колективі.
Діти класу під час учнівських «зборів у колі» міні-республіки 8 класу одноголосно
запропонували кандидатуру Сотник Наталії на посаду Президента школи. Творча команда
класу організувала передвиборчу агітацію у вигляді стіннівки «Це – наш вибір», листівок
«Знайомтесь – це Я» про однокласницю, майбутнього Президента. На жаль, у виборах
Президента школи перемоги ми не здобули.
Учні 8 класу активно взяли участь у проектах, запроваджених Сотник Н., «Шкільний
дрескод» - презентація моделей шкільної форми (Найдич Іванна, Салінська Анна) «Погляд
дитини» - фотогалереї «Толерантність очима дітей», «Я - українець» (Дудчик Богдан,
Козак Андрій, Митчик Юлія ).
Мої вихованці брали участь у районному конкурсі листівок «Спасибі – ні!» і
отримали грамоту за оригінальність задуму, були учасниками районних конкурсів
малюнків «Все в житті починається з мами», «Посміхнемось щиро Вишні».
Варто зазначити, що саме члени міні-республіки «Веселка» були членами команди
КВК і екологічної агітбригади, що займала призові місця на районній сцені.(Додаток №
21), написали екологічну казку «Гості з планети Руйнація» . (Додаток № 22).
У розвитку учнівського самоврядування чільне місце посідає рівень навчальних
досягнень класу, адже це одна із ланок позитивного спрямування розвитку і самореалізації
особистості. Робота, створеного Міністерства освіти в міні-республіці 8 класу, куди
входять Стоцька Анна і Геналюк Катерина, із своєрідним девізом «Допомагаю іншим –
навчаюсь сам», дало певні результати у 2011-2012 навчальному році Бачук Катерина,
учениця 7 класу, здобула ІІІ місце у районній олімпіаді з географії; Митчик Юлія, учениця
7 класу, здобула ІІІ місце з фізики.
Саме учнівське самоврядування класу організувало та провело усний журнал,
спрямований на вивчення основних положень конвенції ООН про права дитини «Я маю
право на …».
28

29. Протягом правової декади організовано соціологічне дослідження «Рівень
вихованості учнів», бесіду про недопущення грубощів у спілкуванні хлопців з дівчатами,
в рамках Дня профілактики правопорушень проведено акцію «Ні палінню!», виховну
годину «Це – модно?!» і створено презентацію «Шкідливі звички».(Додаток №23)
Під час дослідження щодо вивчення рівня вихованості учнів отримано наступні
29
результати:
 8 учнів мають високий рівень вихованості;
 11 учнів мають достатній рівень вихованості;
 9 учнів мають середній рівень вихованості;
 2 учні мають низький рівень вихованості.
Результати анкетування наведено в діаграмі.
Діаграма вихованості учнів класу
Високий
27%
Середній
30%
Достатній
36%
Низький
7%
Проведено дослідження щодо виявлення мікрогруп в учнівському колективі. У класі
є 2 мікрогрупи. Поділ відбувається на гендерній основі. Авторитетом серед хлопців
користується Дудчик Богдан, Козак Андрій. Салінський Максим іноді проявляє себе як
негативний лідер, має схильність до хизування перед однолітками. Серед дівчат лідерами
є Сотник Наталія, Стоцька Анна. Між дівчатами відчувається боротьба за лідерство, хоча
вони добре уживаються в учнівському колективі. Дві мікрогрупи добре налагоджують
стосунки між собою, вміють разом організувати справи, прислухаються до думок та
пропозицій один одного, вміють працювати на результат. Разом з тим переважна
більшість учнів класу позитивним і головним лідером класу визнають Сотник Наталію.
Популярність визначається такими рисами, як товариськість і контактність, чуйність,

30. рівність, доброзичливий характер, всебічний кругозір і ерудиція, готовність завжди
прийти на допомогу товаришам, щедрість, зовнішня привабливість.
Разом з тим під час вивчення класного колективу, використання методу
спостереження є ряд аспектів, які потребують педагогічного втручання та вирішення. У
частини учнів класу відсутня сформованість культури поведінки, що призводить до
конфліктів між однолітками та з вчителями, погіршення міжособистіс них взаємин. До
таких учнів належать Салінський Максим, Цюрик Владислав, Козак Андрій. Практичним
психологом проводиться індивідуальна, психокорекційна робота з вище зазначеними
учнями. Колектив 8 класу впливає на своїх членів, вимагає від них дотримання правил
поведінки. Схвалення або засудження колективом дій учнів, правильна, толерантна
критика, серйозні вимоги один до одного – важливий чинник, що сприяє накопиченню
соціально-морального досвіду та придбання досвіду колективної діяльності. Відповідно
до етапів розвитку колективу (за А.М.Лутошкіним) колектив 8 класу перебуває на ІІІ етапі
розвитку – «блимаючий маяк». У колективі виділяється актив – Стоцька Анна, Геналюк
Катерина, Тимошик Марина, Митчик Марія, дудчик Богодан, Цюрик Сергій, тимошик
Марія, Митчик Юлія, Луцик Тетяна знаходяться спільні цілі, у деяких випадках учні діють
як колектив, є бажання бувати разом, допомагати один одному, але для справжніх справ
ще не вистачає волі, наполегливості у досягненні мети, уміння підкорюватися
колективним вимогам, не вистачає взаєморозуміння; активність виявляється сплесками –
як світло маяка.
Процес становлення і дії учнівського самоврядування реалізується у діяльності, яка
здійснюється дитиною на початку за допомогою дорослих, потім - самостійно. Саме у
спільній діяльності відбувається розвиток, розкриття внутрішніх можливостей дитини.
Тому важливо об'єднати всі зусилля сім'ї та класного керівника для виховання особистості,
яка відповідає сучасним вимогам суспільства.
Для себе сформулювала декілька важливих принципів, яких дотримуюсь у своїй
30
роботі, від яких намагаюсь не відходити:
1. Створити єдиний колектив учнів, батьків і вчителів, об’єднаний спільною метою й
відповідальністю, діючий на демократичних та гуманістичних принципах.
2. Сприяти виробленню у батьків уявлень про єдність і цілісність виховного процесу
в сім'ї та класі.

31. 3. Сприяти засвоєнню батьками навичок аналізу дитячих вчинків, розуміння їх
мотивації.
Тож, підводячи підсумок, зазнаю, що першочерговим завданням педагога в
сучасних умовах є необхідність сформувати і виховати в кожному учневі, в кожній
учениці, перш за все, сильну особистість з ясно вираженим власним “Я”, здатною
обґрунтовано обстоювати власну життєву позицію. А учнівське самоврядування
передбачає самовдосконалення особистості, набуття необхідних для самостійної і творчої
побудови свого життя якостей: інтелектуальних, емоційно-вольових та морально-
психологічних.
Я з гордістю можу сказати, що задоволена наслідками своєї роботи. Діти стали по-
іншому відноситись до себе: це і гігієна, поведінка, ретельність; до близьких: повага,
вдячність; до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму... Я щаслива, що обрала саме
професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я з радістю віддаю всі свої
ідеї дітям, і радію, коли бачу, як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною,
настрій, який я несу їм, радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.
Отже, я завжди буду пам’ятати, що кожне питання, кожна проблема і, головне,
кожна дитина має свою власну стежку, яку я допомагаю роздивитись. А для пошуку вірних
шляхів я буду користуватись і досвідом спеціалістів, і слухати власне серце, свою
фантазію, і пам’ятатиму про нестандартність, яка може додати декілька яскравих кольорів
до веселки нашого життя. А також хочу використати вислів психолога М.Чехова :
« Душа залишається глуха до наказів, не відповість на гвалтування, душу можна тільки
зацікавити».
31