Н.М.Дятленко. Залучення батьків до процесу розробки та реалізації індивідуальної програми розвитку дитини
1. Залучення батьків
до процесу розробки та реалізації
індивідуальної програми розвитку
Наталія Дятленко,
доцент кафедри методики та психології
дошкільної і початкової освіти
ІППО КУ імені Бориса Грінченка
2. Мотивація
• Участь сім'ї пасивна - прийняття або
відмова від пропозицій школи.
• Педагоги скептично ставляться
до можливостей батьків самостійно
приймати рішення.
• Педагоги відчувають дискомфорт,
коли погляди батьків не збігаються
з їхньою думкою.
3. АКСІОМА
Педагоги мають бути підготовленими
до роботи з усіма членами сім‘ї,
включаючи усіх родичів та членів
родини.
4. Батьки – головні експерти в розвитку
своєї дитини
Педагоги – експерти з питань розвитку
й освіти дітей загалом.
Активна співпраця – знання і ресурси
множаться, здійснюється позитивний
вплив на розвиток дитини!
5. Як вибудувати “місток” довіри
між педагогами та батьками?
• Переконливо й послідовно
підкреслюйте цінність дитини.
• Відзначайте різні аспекти
особистості дитини, а не лише
її академічну успішність
• Акцентуйте увагу
на індивідуальному прогресі дитини
і не орієнтуйте на інших дітей
як на приклад.
• Підтримуйте і шануйте рішення, що
приймаються сім'єю.
6. Діапазон співпраці
педагогів та батьків від індивідуальної роботи з батьками
для вирішення конкретних проблем
до участі в батьківських радах, які
працюють спільно з педагогами,
допомагають приймати рішення
щодо індивідуальної програми
розвитку дитини.
7. Стандартні стратегії
рефлексивного вислуховування
Спочатку слухайте!
–Прості принципи:
Зосередьте увагу тільки на тому, про що йдеться,
зупиніть внутрішній діалог із самим собою
(наприклад: «Навіщо він мені це розповідає?» «Я
просто не хочу цього чути ...» «Що я скажу, коли він
припинить говорити?").
– Відкладіть на потім будь-які записи й утримайтеся
від запитань. Просто слухайте.
8. Що потрібно робити?
- Підтримуйте всі спроби батьків зробити
свій внесок в освіту своїх дітей
- Робіть зустрічі з батьками зручними для
них, забезпечуючи відчуття безпеки,
розсаджуючи їх на зручних місцях
- Звертайтеся до усіх членів сімей
із рівною повагою і ентузіазмом
- Показуйте членам сімей їхню роль у житті
класу: подяки, фотографії, оголошення на
дошці, пропонуйте брати участь у заходах.
9. Що потрібно робити?
• Хваліть батьків за ті внески, які вони
роблять в освіту дітей
• Плануйте круглі столи, семінари,
педагогічні посиденьки з батьками та
вибудовуйте з ними дружні взаємини
• Визнавайте на людях заслуги всіх сімей
рівною мірою
• Активно запрошуйте сором’язливих
батьків на зустріч (можливо, зручніше
відвідати їх вдома)
• Беріть до уваги їхні пропозиції щодо змін,
які потрібно зробити в класі
10. Звідки видно, що є співпраця?
• Узгодженість у діях адміністрації, класного
керівника, допоміжного персоналу.
• Шанобливе ставлення до рішень родини
• Варто розглядати родину як
найважливіших учасників освітньої
команди і основних людей, що
відповідають за ухвалення рішень щодо
дитини.
11. Шкільна команда на допомогу
дитині
УЧИТЕЛІ
АСИСТЕНТ
УЧИТЕЛЯ
ПСИХОЛОГ
.
БАТЬКИ
ДИТИНА
Учителі
спеціальної
освіти
Директор/завуч або особа,
яка відповідає за інклюзію
12. Важливе розуміння!
•Практика роботи з родинами не є статичною,
це - процес у розвитку.
•Педагоги
мають
постійно
поновлювати
знання та вміння спілкуватися і вирішувати
конфлікти.
•Використовувати
перевірені
стратегії
спілкування
з
членами
сімей:
активне
слухання, роздуми та перефразування.
•Створення гнучких, новаторських послуг, що
відповідають унікальним потребам сімей.
•Запорукою
добрих
взаємовідносин
між
школою і сім’єю є повага, некритичне
ставлення і співчуття!
13. Міра задоволеності батьками від
включення їхніх дітей у загальноосвітній
простір напряму пов'язана
з розумінням школою
освітніх потреб дітей та
особливостями пристосування
середовища, готовності чути батьків
та вносити модифікації.
14. Родини - головні вчителі своїх дітей, вони
мають повне право на особливу увагу і
повагу з боку професіоналів.
Педагоги можуть допомогти батькам.
Педагоги мають позитивно і відверто
ставитися до батьків дітей, незалежно від
їхніх людських якостей.
***
Коли вчитель не дає оцінок, не критикує, а
делікатно, без будь-якого тиску заохочує
родини
до
прийняття
власних
рішень,
імовірність позитивного результату висока.