словники музеї слів

1. “Словники – музеї слів”

2. В вічі глянуть не сором людям,
Озирнувшись на довгую путь:
Я свій хліб заробив собі сам,
З мого хліба і люди живуть.
Борис Грінченко

3. „З синівською сумлінністю, з
дивовижною повнотою у словнику
зібрано усе, що на той час вродило
квітчасте поле живої української
мови... Тільки любов здатна була
звершити цей подвиг – звершити працю
всеосяжну, завдяки якій у
фантастичній лексичній щедрості, в
багатющому духовному спектрі
постало саме життя народу, постало у
всьому розмаїтті, в усій достовірності
дум і почуттів”.
Олесь Гончар

4. Не бійтесь заглядати у словник;
Це пишний сад, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля…
М. Рильський

5. Неможливо уявити собі культурну
людину, яка б не потребувала
словника, ніколи не користувалася
ним.
М. Рильський

6. Словники – музеї слів, у них місце і для
старого, і для нового слова
знайдеться.
С. Пушик

7. Це всесвіт в алфавітному порядку! Це
книга книг. Він вбирає в себе
всі інші книги, треба лише вміти їх
вилучати з нього.
Анатоль Франс

8. Подорож у країну словників

9.  Існують спеціальні словники понятійно
довідкового характеру – енциклопедичні і
словники власне мовні – лінгвістичні (або
філологічні).
 В енциклопедичних словниках
пояснюється зміст, характер і сутність
предметів, явищ. У них можна знайти
лаконічні відомості про різні країни, народи,
мови, визначні події, про видатних
політичних діячів, учених, письменників,
митців. Ці словники містять довідковий
матеріал з усіх галузей знань.

10.  В енциклопедичних словниках уміщують
також ілюстрації (фотографії, малюнки,
репродукції), картографічні матеріали,
статистичні, хронологічні таблиці та ін.
 У лінгвістичних
словниках об'єктом
розгляду є слово як
одиниця мови.

11.  Лінгвістичні словники бувають одномовні і
перекладні.
 Одномовні словники поділяються на:
– тлумачні;
– міжслівних зв'язків (синонімічні, антонімічні,
паронімічні, омонімічні);
– діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні
(етимологічні, фразеологічні, орфографічні,
орфоепічні, словотворчі, словники труднощів).

12.  У перекладних лінгвістичних словниках
представлені переклади слів та фразеологізмів з
однієї мови на іншу. Найпоширеніші двомовні
перекладні словники, хоч є і багатомовні.
 У перекладних словниках подаються
лексичні або фразеологічні відповідники різних
мов з урахуванням семантичної структури того
слова, яке перекладається (однозначне,
багатозначне), а також особливостей
функціонування слів та словосполучень у кожній
мові.

13.  Серед одномовних словників
найбільш вагомими є тлумачні
словники, в яких пояснюється
значення слів, подаються їх
основні мовні характеристики –
граматичні ознаки, наголос,
написання, розкриваються
стилістичні можливості та
деякі особливості сполучуваності
з іншими словами.

14.  Різновидами тлумачних словників є
також словники іншомовних слів, одномовні
термінологічні словники (які водночас тяжіють
і до енциклопедичних), словники мови
письменників, у яких також розкриваються
можливості змістового і стилістичного
вживання слів.

15. У словниках іншомовних
слів уміщуються слова,
запозичені з різних мов. До
слова подається інформація, з
якої мови воно походить або
які компоненти використані
для його творення, та, що
найголовніше, пояснюється
значення цього слова.

16.  Близькими до словників іншомовних слів є
спеціальні, або термінологічні словники, що
містять визначення слова-терміна і відомості
про використання його в певній системі знань.

17.  Словники мови окремих письменників
служать для систематизації й пояснення слів,
уживаних письменником у його творах.
 Кожна стаття ілюструється прикладами,
які розкривають особливості індивідуального
слововживання в художньому мовленні.
 У діалектних словниках зібрана лексика
територіальних діалектів, з'ясовується значення
і характер поширення діалектних слів. Ці
словники бувають загальнодіалектними й
регіональними.

18. У словниках синонімів, антонімів, омонімів,
паронімів розкриваються змістові і стилістичні
зв'язки між словами та притаманні словам
певних груп і рядів своєрідні значення і відтінки
значень. Широко використовуються довідково-
лінгвістичні словники орфографічні, орфоепічні,
етимологічні, фразеологічні, словники складних
випадків слововжитку тощо.

19.  Орфографічні словники подають
нормативне написання слів, мають велике
значення для розвитку культури писемного
мовлення.
 В етимологічному словнику пояснюється
походження слів, розкривається їх первинне
значення, історичний розвиток.

20.  Фразеологічні словники вміщують
насамперед цілісні звороти (фразеологізми,
крилаті слова, ідіоми та ін.). Пояснюється
значення стійкого сполучення слів, особливості
вживання, походження, можливості варіювання
в мовленні.
 Крім названих, відомі й інші словники, які
теж мають важливе теоретичне і практичне
значення для вивчення лексичного й
фразеологічного складу мови (історичні,
топонімічні, частотні, морфемні, власних
імен і прізвищ та ін.).

21. Коли ж з’явилися перші
словники?

22.  Словникова справа має на Україні давні й
славні традиції. Перший словник
Лаврентія Зизанія «Лексис» вийшов у
1596 р., словниковий склад – 7 тисяч слів
старослов’янської мови перекладалися на
тогочасну книжну українську мову.
 У 1627 р. у Києві Памва Беринда видає
другий словник (34 тис. слів). Здобув
загальне визнання не тільки на Україні і в
Росії, але також у Польщі та Молдові.

23.  Першим же словником сучасної
української мови вважається словничок,
доданий І.П. Котляревським до його поеми
«Енеїда». Виходить Котляревський є
зачинателем не тільки нової української
літератури, а й нової української
лексикографії.
 Протягом ХІХ і початку ХХ ст. було
видано немало словників, але всі вони,
звичайно, застаріли й цікаві для нас як
історичні пам’ятки.

24.  Серед словників початку ХХ ст. варто
згадати «Словарь української мови»
Бориса Грінченка у чотирьох томах,
виданий у Києві (1907-1909). Словник
містить 70 тис. слів української
літературної і народної мови ХІХ ст.,
перекладених або витлумачених російською
мовою. Свого часу був відзначений премією
Російської Академії наук.