2. Ти чув: співала мати при вікні
Слова Шевченка світлі і сумні.
- Чому, мамуню, серцю в грудях тісно?
- То пісня, українська наша пісня...
Ти вперше прочитав із "Букваря"
Вогненні, вічні вірші Кобзаря.
- Чом жаром обпікає кожне слово?
- То мова, українська наша мова...
Із книг тобі відкрилось до кінця
Життя коротке гнаного співця,
Діла і думи сина Батьківщини.
- Що то дзвенить, відлунює в серцях?
- То слава, горда слава України!
Юрій Герасименко
3. Тарас Григорович Шевченко
1.Родина поета. Його дитинство.
2. Навчання і служба Тараса.
3. Викуп поета з неволі.
4. Арешт Т.Шевченка.
5. Перебування Т.Шевченка в казематі.
6. Заслання письменника-бунтаря.
7. Звільнення Тараса Шевченка, його
остання роки життя.
4. І. Тарас Шевченко народився
9 березня 1814 р. в селі Моринці
Звенигородського повіту Київської губернії
(нині Черкаська область) у кріпацькій родині
Хата, в якій народився
Тарас Шевченко
5. Малий Тарас, рано втративши матір,
а потім і батька, з дитинства
зазнав багато горя і знущань. Працюючи
і навчаючись у дяків, Шевченко ознайомився
з деякими творами української літератури,
а відчуваючи великий потяг до малювання,
уже тоді робив перші спроби розпочати
навчання у маляра.
У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка, а наступного
року померла мати. Батько одружився вдруге з
Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей . Після смерті
батька, мати вижила пасанка з батьківської оселі.
6. ІІ. Навчання і служба Тараса
Коли Шевченкові минуло 14 років, його
зробили дворовим слугою поміщика П.
Енгельгарда в маєтку Вільшані.
З осені 1828 року до початку 1831 року
Шевченко побував зі своїм паном у Вільні
(тепер Вільнюс), де, можливо, відвідував
лекції малювання у професора Віленського
університету Й. Рустемаса.
У 1832 р. Пан віддав Шевченка на навчання
до майстра Ширяєва.
7. ІІІ. Викуп поета з неволі
Одного разу, перемальовуючи статуї в
Літньому саду, Шевченко зустрів земляка-
художника І.Сошенка, який пзнайомив його з
К.Брюлловим, В.Жуковським.
22 квітня 1838 року спільними зусиллями
згаданий митців за 2.500 рублів Шевченко
був викуплений з кріпацтва.
8. «Не було б Сошенка —
не було б Шевченка»
Художник Іван Сошенко
Іван Сошенко народився у 1807-му в
Богуславі. Нині по вулиці Училищній, 15
розташований будинок-музей. У трьох
кімнатах музею — експозиція. На
подвір’ї — погруддя Сошенка. Тепер цей
(шкільний) музей перебуває в
комунальній власності міста, на балансі
жеку. До 200-ліття художника його
будинок «облагородили». З’явилися
віконниці, а саме приміщення
відремонтували, навколо збудували
опорну кам’яну стінку. Ще на кошти
Богуславської міської ради видано
книжку про Сошенка, а також
перевидано біографічний нарис про
нього (1876 року).
Будинок художника в Богуславі
9. Карл Брюллов народився 12 (23) грудня 1799
року в Санкт-Петербурзі в сім'ї академіка
різьбяра по дереву і гравера. З 1809 по 1821
займався живописом в Петербурзькій академії
мистецтв. Учень Андрія Івановича Іванова.
Брюллов був надзвичайно успішним студентом:
він здобув Золоту медаль із класу історичного
живопису. Його перша відома робота
відноситься до 1820 року — «Нарцис».
Раніше його прізвище писали як Брюлло,
що доводило іноземне походження родини,
що оселилася в Петербурзі. Після створення
картини «Останній день Помпеї » цар Микола І
вельможно додав до прізвища літеру «В», аби
вона сповіщала іноземцям про підданого з
Російської імперії і нагадувала російські
прізвища. Так художник став Брюлловим.
11. Васи́ль Андрі́йович Жуко́вський
(* 29 січня (9 лютого за новим стилем)
1783, село Мишинське Білівського угіддя
Тульської губернії — 12 квітня (24 квітня
за новим стилем) 1852, Баден-Баден,
Німеччина; поховано в Петербурзі в
Олександро-Невській лаврі) —
російський поет, перекладач.
Батько майбутнього поета —
Панас Іванович Бунін — був поміщиком
Тульської губернії, власником села
Мишинське. Мати — Сальха, туркеня за
походженням, узята в полон росіянами
при штурмі Бендер у серпні 1770 року.
Згідно із сімейними переказами, її привіз
у Мишинське і подарував Буніну одним із
його кріпаків, учасник російсько-
турецької війни. За іншими даними,
Сальху узяв у полон майор К. Муфель,
який віддав її «на виховання» Панасу
Буніну.
12. Перша подорож Україною
Шевченко тричі приїздив в Україну. 1843 побував у Києві, де
познайомився з М. Максимовичем та П. Кулішем, і на Полтавщині
відвідав Є. Гребінку та родину Рєпніних. Тоді ж побачився з
закріпаченою ріднею. Під впливом баченого і пережитого на
Україні Шевченко написав вірш «Розрита могила», у якому
висловив гнівний осуд поневолення українського народу царською
Росією. Під час цієї першої подорожі Шевченко задумав видати
серію малюнків «Живописна Україна». Цей задум він почав
здійснювати після повернення до Петербурга, у лютому 1844.
Перші 6 офортів цього циклу вийшли друком у листопаді того ж
року під назвою «Чигиринський Кобзар». Вийшов 1844 передрук
першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки». Того
ж року Шевченко написав гостро політичну поему «Сон» («У
всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби
проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії.
13. Друга подорож на Україну
Після закінчення Академії мистецтв Шевченко навесні 1845 вдруге
повернувся в Україну, де його зустріли як великого національного
поета. Ставши співробітником Київської Археографічної Комісії,
Шевченко багато подорожував Україною, збирав фольклорні й
етнографічні матеріали та змальовував історичні й архітектурні
пам'ятки. Восени 1845 року Шевченко написав такі твори: «Іван Гус»
(«Єретик»), «Сліпий», «Великий льох», «Наймичка», «Кавказ», «І
мертвим, і живим…», «Холодний Яр», «Давидові псалми»; важко
захворівши, написав наприкінці 1845 вірш «Заповіт», у якому
проголосив заклик до революційної боротьби за визволення свого
поневоленого народу. Через їхній яскраво антирежимний характер
нові поетичні твори Шевченка не могли бути надруковані й тому
розповсюджувались серед народу в рукописних списках. Сам
Шевченко переписав їх для себе у спеціальний зошит-альбом,
якому дав назву «Три літа» (1843 — 1845).
14. Арешт Тараса Шевченка
Напровесні 1846 Шевченко прибув до Києва, оселився
в будинку (тепер —
Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка
) в колишньому провулку «Козине болото» і в квітні того
ж року пристав до Кирило-Мефодіївського братства,
таємної політичної організації, заснованої з ініціативи
Миколи Костомарова. Не без впливу Шевченка
укладено статут та інші програмові документи кирило-
мефодіївців. 27 листопада 1846 р. Тарас Шевченко
подає заяву на імя попечителя Київського учбового
округу про зарахування на посаду вчителя малювання у
Київському університеті, на яку його затвердили
21 лютого 1847 р. У березні 1847, після доносу,
почалися арешти членів братства. Шевченка
заарештували 5 квітня 1847, відправили під конвоєм до
Петербурга й ув'язнили в казематі так званого Третього
15. Перебування Тараса Шевченка в казематі
• 5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано і
відправлено до Петербурга. Перебуваючи біля двох
місяців за ґратами, Шевченко продовжував писати
вірші, що їх згодом об'єднав у цикл «В казематі».
Серед в'язничних мурів, чекаючи кари, Шевченко зміг
написати таку рідкісну перлину лірики, як вірш
«Садок вишневий коло хати…»
16. Шевченка, у якого під час обшуку знайшли альбом
поезій «Три літа», покарали набагато тяжче, ніж інших
притягнених до слідства братчиків: заслали в солдати
до Оренбурга. На вироку Микола І власноручно
дописав: «Під найсуворіший нагляд і з забороною
писати й малювати». В Орській фортеці всупереч
суворій забороні, Шевченко продовжував крадькома
малювати і писати вірші, які йому вдалося переховати
й зберегти в чотирьох «захалявних книжечках» (1847,
1848, 1849, 1850). За того часу Шевченко написав
поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець»,
«Москалева криниця» та багато поезій. Поет цікавився
життям казахів, що кочували в околицях фортеці,
вивчав їх пісні й легенди та малював сценки з їхнього
побуту.
17. Деяке полегшення становища Шевченка зайшло навесні 1848
унаслідок включення його до складу Аральської експедиції.
Перебування на о. Кос-Арал було дуже продуктивним у його творчості.
Крім виконання численних малюнків, сепій та акварелей, Шевченко
написав поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад 70
поезій, у яких відбиті важкі переживання, спричинені неволею і
самотністю. В Оренбурзі Шевченко зблизився з засланцями-поляками,
учасниками повстання 1830 — 31, і заприязнився з польським
істориком Бр. Залеським, з яким пізніше листувався. У квітні 1850
Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув'язнення,
запроторено в Новопетровський береговий форт, на півострів
Мангишлак.
Семирічне перебування поета в Новопетровській фортеці — це
найважчі часи в його житті. Та — незважаючи на найсуворіший нагляд,
на моральні страждання і фізичне виснаження — Шевченко таємно
продовжував малярську й літературну діяльність.
18. Третя подорож Україною
Навесні 1858 поет прибув до Петербурга, де його тепло зустріли
українські друзі та численні прихильники, серед них і родина
Федора Толстого. У червні того ж року Шевченко оселився в
Академії Мистецтв, де жив до самої смерті. І. Тургенєв і
Марко Вовчок приїжджали туди, щоб познайомитися з українським
поетом. Одержавши з чималими труднощами дозвіл, Шевченко
влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив.
Тут відвідав своїх рідних — у Кирилівці та декого з давніх знайомих.
В перших числах серпня 1859 Шевченко приїхав до Києва і
оселився на межі Куренівки і Пріорки по вулиці Вишгородській.
Шевченка втретє заарештували і після кількаразових допитів
зобов'язали повернутися до Петербурга. На світанку 14 серпня
1859 поет диліжансом через Ланцюговий міст через Дніпро виїхав
до Петербурга.
19. Кохання Тараса Григоровича Шевченка
Першим коханням молодого Шевченка була молода дівчина, одноліток
Тараса — Оксана. Родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді
одружаться, щойно досягнуть старшого віку. Але надії були марними —
Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусив поїхати до Вільна
(тепер — Вільнюс). Розлука була несподівана і довга. Усе своє подальше
життя Шевченко буде з ніжністю згадувати ту дівчину, яку колись кохав.
Наступною жінкою, яку він нагородив своїм коханням була польська
швачка Дзюня Гусіковська.
У 1843 році Шевченко їде в Україну і там зустрічає Ганну Закревську, якій
згодом присвятив вірш «Г. З.»
Наступними жінками, що займали місце в серці Кобзаря, були
Варвара Рєпніна, сільська дівчина Глафіра та Агата Рускова, 16-річна
актриса Катерина Піунова, яка, напевно, просто не наважилася пов´язати
своє життя з модним, але скандально відомим художником, який майже на
тридцять років був старшим від неї. Останнім коханням поета була ще
одна молода, 19-річна дівчина — Лукерія Полусмак, яка наймитувала в
Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими
подарунками, але вона не захотіла залишати столичного життя і
переїжджати в Україну, щоб жити в селі, й покинула поета, вийшла заміж
за перукаря Яковлєва. І лише 1904 року, по смерті свого пиячка-чоловіка,
Лукерія Яковлєва-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до
Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.
20. • Смерть і перепоховання
• 10 березня 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів
13 березня його поховано спочатку на
Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.
• Після того, як п'ятдесят вісім днів знаходився прах
Т. Г. Шевченка в Петербурзі, його домовину, згідно із
заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського,
після отримання ним дозвілу в квітні того ж року,
перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі
біля Канева.
21.
22. Переїхавши до Петербургу в 1831 р.,
Енгельгардт взяв із собою Шевченка, щоб мати
дворового маляра, віддав його в науку на 4 ро-
ки до живописця В.Ширяєва. Ночами, у вільний
від роботи час, Шевченко ходив до Літнього
саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав
писати вірші.
Влітку 1836 він познайомився зі своїм
земляком - художником І.Сошенком, а через
нього з Є.Гребінкою, В.Григоровичем і О.Ве-
неціановим, які разом із К.Брюлловим та В.Жу-
ковським навесні 1838 викупили молодого
поета з кріпацтва.
ПОРТРЕТ П.В.ЕНГЕЛЬГАРДТА.
Акварель. 1833
ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Ескізи.
Олівець. 1839-1843
ПОРТРЕТ А.І.ЛАГОДИ. Начерк.
Олівець. [1839]
ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ. Начерк.
Олівець. [1839-1843]
23. Влітку 1836 Тарас познайомився зі своїм земляком — художником
І.Сошенком, а через нього з Є.Гребінкою, В.Григоровичем і
О.Венеціановим, які разом із К.Брюлловим та В.Жуковським навесні
1838 викупили молодого поета з кріпацтва.
Перед Шевченком відчинилися двері в широкий світ науки й
мистецтва. Оформившися студентом Академії мистецтв, Шевченко
став улюбленим учнем Брюллова. Бувши вже не абияким
портретистом, він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні
здібності як графік та ілюстратор. Воднораз Шевченко наполегливо
працював над поповненням своєї освіти, жадібно читав твори класиків
світової літератури й захоплювався історією та філософією.
26. Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою
«Кобзар». До неї ввійшло 8 поезій: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина»,
«Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».
Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844).
Перші з творів Тараса Григоровича, що дійшли до нас, - балада
"Зіпсована", вірші "Думка" ("Тече вода в синє море"), "Вічній пам'яті
Котляревського" і поема "Катерина" - датуються 1837-1838 роками.
Шевченко у багатьох своїх творах закликав пригноблений
український народ до революційної боротьби за своє звільнення.
28. “Думи мої, думи мої…”
• Поезія була написана у 1847 році під час
його перебування в Орській фортеці.
Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із
сподіванням і вірою у вільне життя
співвітчизників.
Ідея: тільки впевненість у щасливе життя,
наполегливість допоможе звільнити соціальний
устрій; засудження слабкості, поневірянь,
байдужості, що роблять людину рабом.
Основна думка: нещаслива доля укр. народу.
Жанр: громадянська лірика
29. Художні особливості твору
• Звертання: “думи мої”, “мої голуб”ята”, “мої
любі”
• Епітети: “лиха година”, “тихими речами”.
30. Інформаційне гроно:
“Що означає воля
для Т.Шевченка?”
ВОЛЯ
Кожна людина має свої права
Скасування кріпацтва
Отримання можливості навчатися
Захист національної культури
Бачити свій народ щасливим
31. • Домашнє завдання
1.Вивчити напам'ять поезію Т.Шевченка
“Думи…”
2.Підготувати ідейно-художній аналіз
поезії “Ой три шляхи широкії…”
