1. ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА
З НАГОДИ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГРИГОРІЯ ВЕРЬОВКИ-ВИЗНАЧНОГО
УКРАЇНСЬКОГО КОМПОЗИТОРА, ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА ТА ПЕДАГОГА.
І В МУЗИЦІ УСЯ ДУША...
Виставку підготувала: Провідний бібліотекар Наукової бібліотеки КНУКіМ
Паляниця Анастасія
2. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ГРИГОРІЯ ВЕРЬОВКИ
Григорій Верьовка народився 26 грудня 1895 року у селі Березне на
Чернігівщині у багатодітній родині, де виховувалося 13 дітей – сім хлопців
та шість дівчат.
Від 1903 до 1906 років Григорій Гурійович навчався у Березнянській церковно-
парафіяльній школі, потім – у Чернігівській духовній школі при Троїцькому
монастирі, а по її закінченню – в Чернігівській духовній семінарії. З дитинства
займався музикою: співав в дитячому архієрейському хорі Троїцького
монастиря, згодом у хорі Чернігівської духовної семінарії. Пробував себе в
якості диригента. У цей період зароджуються його дружні відносини з Павлом
Тичиною, які сприяли появі багатьох знакових музичних творів.
У 1916-1917 роках Григорій Гурійович працював писарем при конторі
Маріупольського металургійного заводу. Від 1918 до 1933 років навчався
композиції і хоровому диригуванню у класі Б. Л. Яворського в інституті імені
М. В. Лисенка, керував аматорськими хорами, студією і музпрофшколою імені
М. Д. Леонтовича. Ще у період навчання почав цікавитися народною пісенною
творчістю, створювати перші власні інструментальні композиції для скрипки та
симфонічного оркестру.
3. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ГРИГОРІЯ ВЕРЬОВКИ
11 вересня 1943 року Григорій Верьовка організував Державний український
народний хор, відтак сформував колектив, створив творче «обличчя» хору,
заклав традиції.
Створений ним хор активно гастролював: географія його творчих подорожей
простягалася від України до Румунії, Польщі, Фінляндії, Бельгії, Люксембургу,
Німеччини. Візитівкою колективу стало виконання пісень мовою народів, що
проживали на територіях, якими гастролював ансамбль.
У 1946 року Григорій Верьовка отримав звання Заслуженого діяча мистецтв
УРСР; 1947 року – професора Київської консерваторії; 1948 року – лауреата
Державної премії СРСР, 1960 р. – Народного артиста УРСР.
Проте не лише професійний шлях цієї особистості, а й його постать як людини
розкривають архівні документи, зокрема світлини членів його родини,
фотографії у колі друзів та однодумців. Надійною помічницею Григорія
Гурійовича була дружина – Елеонора Скрипчинська.
Помер Григорій Верьовка 21 жовтня 1964 року у Києві, похований на Байковому
кладовищі.
4. НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАСЛУЖЕНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ
НАРОДНИЙ ХОР УКРАЇНИ ІМЕНІ Г. Г. ВЕРЬОВКИ
Історія хору бере початок у важкі роки воєнного лихоліття: у Харкові в 1943
році був організований Державний український народний хор (з самого початку
в складі були хорова, оркестрова та танцювальна групи) і призначений його
художнім керівником і головним диригентом педагог Київської консерваторії
Григорій Гурович Верьовка. Тимчасовий колектив, що створювався задля
виступів на фронті, перетворився на національний скарб.
5. НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАСЛУЖЕНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ
НАРОДНИЙ ХОР УКРАЇНИ ІМЕНІ Г. Г. ВЕРЬОВКИ
Саме Хор Верьовки незмінно виступав на інавгураціях всіх президентів України.
У репертуарі колективу більше 1000 пісень. Композиції, які в усі часи зривають
шквал оплесків від Дніпра до Дунаю: «Розпрягайте, хлопці, коней», «Ой, у
вишневому садочку», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Щедрик» та багато
інших. До того ж репертуар завжди збагачується народними піснями тих країн,
в яких гастролює хор.
У Хорі Верьовки розпочинали свій творчий шлях музичні легенди: Ніна
Матвієнко, Ольга Павловська, Алла Кудлай та багато інших чудових співаків.
6. ВИДАННЯ З ФОНДУ
НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ КНУКІМ
Верьовка Г. Г. Вибрані хорові твори. Київ :
Муз. Україна, 1986. 71 с.
7. ВИДАННЯ З ФОНДУ
НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ КНУКІМ
Верьовка Г. Г. Кантати і хори. Київ : Муз. Україна,
1980. Т. 6. 103 с.
8. ВИДАННЯ З ФОНДУ
НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ КНУКІМ
Григорій Верьовка : Спогади. Київ : Муз. Україна,
1972. 219 с.
9. ВИДАННЯ З ФОНДУ
НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ КНУКІМ
Козак С. Д. Григорій Верьовка : Біограф. повість.
Київ : Молодь, 1981. 232 с.
10. ВИДАННЯ З ФОНДУ
НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ КНУКІМ
Королюк Н. І. Корифеї української хорової
культури ХХ століття. Київ : Муз. Україна,
1994. 288 с.
11. У залі всі завмерли —
ні шелесть,
Пливуть пісні,
грановані до блиску.
У них митець уклав
свій запал весь,
Вони йому —
найвищі обеліски...
А в залі — жартівливі
вже пісні,
Вогнем іскряться
жваві співомовки...
І втіха наростає
у мені:
Митець живе —
співає хор Верьовки!
(В. Лагода)