2. За часів Київської Русі на місці сучасної Глевахи ріс ліс з великими
галявинами, і ніякого населення не було, лише йшов шлях з Києва на Білу
Церкву. Але з заснуванням міста Василів( Василькова) роль шляху зросла.
Перепоною на шляху була невелика річечка, в якій часто застрявали вози.
Навколишній грунт глинястий, тому річці дали назву Глева. Від назви річки
походить і назва села, яке з часом здобуло назву Глеваха.
3. У 1561 році село Глеваха згадується, як село, що належало феодалові
Землянику Семену Гриньковичу. У 1565 році Києво-Михайлівський
Золотоверхий монастир купив село у феодалa. Пізніше село Глеваха
перейшло з монастирських володінь в державну казну, і жителі села
стали державними. Землею, що належала церкві, користувався місцевий
піп. Він збирав врожай з 50 делятин поля, однієї десятини сінотаті.
Працювали на попа та його родину наймити. Заможних селян, у
володінні яких було по паю 12 десятин, не було більше 10 дворів.
4. Січень 1918 року. В Києві відбулося повстання
робітників-арсенальців. Пізніше в село дійшли вісті, що
під час повстання на боці повстанців відважно бився з
петлюрівцями більшовик з Глевахи, арсеналець
Копійка Кіндрат Романович. Пізніше в роки
громадянської війни він загинув, перебуваючи на
щорсівському бронєвику.
5. З віддаленням фронтів далі на південь і на захід, тут в тилу
поновилися і посилилися дії численних банд. Населення і
радянських працівників села і навколишніх сіл тероризувала
невелика місцева банда “Сєньки”. В цей період від рук бандитів
загинуло чимало радпрацівників. Посланці радянської влади
безстрашно йшли в села, виконували завдання революції і гинули
від бандитських куль. Тоді загинув безстрашний продінспектор
товариш Бабич, зарубаний в Жорнівському лісі.
Грізним ворогом місцевих бандитів був глевасець Онищенко
В.П. Він особисто знав “Сєльку” і кожного його бандита, і тому при
появі його в будь-якому селі банда, завчасно попереджена
прихильниками, вмить зникала. В одній сутичці в селі Мархалівка
був убитий бандит Куций. Банда помстилася Онищенку, і вночі
зарубала його батька. Місцеві бандити остаточно були ліквідовані
у 1922 році.
6. Після закінчення громадянської війни і вигнання
з радянської землі інтервентів, почалося мирне
життя і відбудова занепалої економіки. Першим
комуністом в селі був Тищенко М.С., який
повернувся в село після демобілізації з лав
Червоної Армії. Після повернення в село, він був
обраний односельчанами секретарем Сільської
Ради.
Перша комсомольська організація була
утворена в 1924 році. Комсомольці села вели
активну антирелігійну пропаганду, вели
культурно-освітню роботу. Їх діяльністю були
незадоволені церковники і куркульські сини.
7. Вранці 22 червня 1941 року в с. Глеваха люди побачили зграю літаків
над Києвом, і численні білі хмари від розривів снарядів. О 10 годині було
передано по радіо урядове повідомлення про напад гітлерівської
Німеччини на Радянський Союз. Мобілізація в армію пройшла швидко і
організовано. Сотні чоловік пішли на фронт захищати Батьківщину.
8. 1 серпня німці повністю окупували село. В селі знайшлися мерзотники, які
подали гітлерівцям списки комуністів і активістів села. З того списку
гітлерівці схопили і розстріляли чимало односельчан.
В роки окупації села діяла підпільна група. Велася агітація проти німців і
їх нового порядку. Вчитель Вовченко Т. щодня розповсюджував
надруковані на гектографі листочки із зведеннями інформації бюро.
9. Початок листопада 1943 року. Час від часу чується віддалена, але сильна
артилерська кононада з боку Києва. Вранці 3 листопада о 10 годині в селі
Глеваха з’явився перший радянський танк, за ним другий, третій... . На
вічну пам’ять про загиблих стоїть тут пам’ятник радянському солдату.
Імена солдатів носять вулиці нашого села. Радянський уряд високо оцінив
бойові заслуги наших односельчан в період Великої Вітчизняної війни.
10. Сьогодні Глеваха інтенсивно забудовується. У стадії
завершення виготовлення проектної документації на
будівництво двох православних церков. У проекті
подальший ремонт доріг з твердим покриттям,
очищення русла річки Шиянки та озера Лимар,
озеленення селища.
Соціально-економічним життям селища піклується
Глевахівська селищна рада.
Герб Глевахи
11. Видатною особою є
Марко Семенович
Шляховий (відомий,
як отаман
Кармелюк) —
український
військовий і
громадський діяч,
автор спогадів
«Записки
повстанця» (1920–
1999)